Авторські вірші про Україну

 

До України

 

Коли в надвечір'ї усе затихає,

Змовкають в садах солов'ї,

Я думкою лину до тебе, мій краю,

Чарівний куточок землі.

 

До болю знайома тут кожна стежина,

Все рідне і близьке мені:

Батьківська оселя, червона калина,

Чудові вкраїнські пісні.

 

Їх мама навчала у раннім дитинстві.

У серце вливала мені

Шевченкове слово, красу барвінкову,

Чарівність святої землі.

 

О земле, дорога українська,

Ти гордість і слава моя.

Ти біль мій, моя найніжнішая пісне,

Надіє, колиско моя.

 

Колодницька Ганна Олексіївна

 

 

Горджусь тобою, Україно!

 

Я горджуся, що я Українка,

Що земля моя рідна - Вкраїна,

І що пісня моя лине дзвінко,

І що мова моя солов'їна,

 

Що належу до того народу,

Який тисячі літ не скорився

У борні за свій край, за свободу,

Що із слави і правди зродився.

 

Колодницька Ганна Олексіївна

 

 

Україні

Україно калинова,

Солов'їна в тебе мова,

Земля славна і багата

Від Донбасу по Карпати.

 

Маєш ти лани широкі,

І землю родючу,

Повноводні бистрі ріки,

Природу квітучу.

 

На твоїх просторах, нене,

Чорне море грає ,

Квітучі сади зелені

Тебе прикрашають .

 

Усе маєш по достатку,

Та долі не маєш !

Віки вороги підступні

Тебе розпинають.

 

Не дають піднятись, встати,

Розправити крила,

Та злочинців - недолюдків

Завжди жде могила.

 

Віримо, нене, - все минеться:

І війна, і горе,

І задзвенить пісня слави

На твоїм просторі.

 

Колодницька Ганна Олексіївна

 

 

Вища мета

Якщо б у мене запитали,

Що я найбільше у житті люблю?

Я б  без вагань відповідь дала:

Вкраїну -  серцю дорогу.

 

А що найбільше ціниш  ти, людино?

До чого прагнеш? Чого хочеш ти?

Вкраїнською побачить Україну -

У мене вищої нема мети.

 

Колодницька Ганна Олексіївна

 

 

Рідна земле моя, українська

Десь співає в саду соловейко ,

Тихо плине Дніпра течія,

Квітне сад, лине пісня тихенько -

Все це мила Вкраїна моя.

 

Простяглись від Карпат аж до моря

Ці родючі безмежні поля.

Ой ти ,земле моя українська,

Ти страждальнице люба моя.

 

Натерпілась ти горя по вінця ,

Довго гнули тебе вороги.

Ой ти ,земле моя українська

Скільки сили в тобі і снаги?

 

А сьогодні, рідненька, на тобі

Підступний тягар смертоносний лежить.

Ой ти ,земле , мій рідний народе

Вірю виживеш! Мусиш ти жить!

 

Ще порадуєш цвітом вишневим ,

Стиглим колосом рідних ланів,

Будеш жити в віках ,рідна нене,

Ти, колиско козацьких синів.

 

Колодницька Ганна Олексіївна