Авторський художній матеріал "Я - диво світу"

Я – диво світу

Я - диво світу неповторне,

У мене дві косички чорні,

А стрічки вплетені червоні,

Її сім’ї на мене кажуть «соня»,

Бо довго спати полюбляю.

Я в снах принцесою буваю.

І навіть тато мій не знає,

Що в снах на Місяць я літаю.

Бажання

Я хочу стати пташкою,

Щоб високо літати.

Маленькою комашкою,

Щоб сонце зустрічати.

Я стану балериною,

Щоб гарно танцювати.

Найкращою дитиною

Для мами і для тата.

Руденька

Кажуть всі, що я руденька.

Бо руді у мене кіски.

Я ж, мов промінь, золотенька,

Сонце сушить мої слізки.

В мене носик в ластовинні,

Навесні я розцвітаю,

Наче квітка у долині,

В українськім ріднім краї.

Звички

В мене є погані звички:

Не шнурую черевички,

Не люблю вмивати личко,

Як вогню, боюсь водички.

Став я думати-гадати,

Як мені їх подолати?

Допоміг мені прогнати

Звички ці погані тато.

Приказки, прислів’я

- Лукавий чоловік словами любить, а ділами губить.

- Руки білі, а сумління чорне.

- На печі гаряче, а на лавці тісно, на лежанці пече, на підлозі смішно.

- Чотири свічки спалила, поки Гриця умила, а п’ятий каганець, такий Грицько поганець.

Розмова з бабусею

Кожного вечора, коли Катруся лягає спати, до неї при­ходить бабуся. Вона гладить дівчинку по русявій голівці, ці­лує, бажає спокійної ночі і тоді маленькій спиться солодко-солодко.

А нині Катрусі ніяк не спиться.

- Бабусю, - просить вона.- Посидь біля мене, пого­воримо.

Знає дівчинка, що бабуся дасть їй відповіді на усі запи­тання, тому питає.

- Бабусю, а ти хотіла, щоб я в тебе була?

- Звичайно, хотіла, - каже бабуся. - Я просила Гос­пода, щоб він послав мені внучечку гарну, як квіточка, ясну, мов сонечко, привітну, як пташечка.

- І Бог тобі послав мене? - не вгаває Катруся.

- Так, він почув мої молитви і в моєї дочки, твоєї мами, народилася ти.

- А якою я була? - питає Катруся.

- Крихітною дівчинкою, яка не вміла говорити.

А як зраділа уся родина, коли ти вимовила перше слово!

Це було слово «мама». Потім ти сказала слово «тато», а на мене, - усміхнулася бабуся, - ти казала «буся».

- Як цікаво, - замріялася Катруся. - А що було далі?

- А потім у тебе прорізався перший зубчик, ти зробила перший крок і це були для нас найкращі подарунки. Бо для нас ти - наша дорога дитина, найрідніша, найкраща, найдо­рожча, ти - наше диво.

Бабуся поцілувала Катрусю і побажала їй спокійної ночі.