Авторський вірш "Памꞌять Тараса"

Автор

Практичний психолог

КЗ «Дворічнокутянський ліцей»

Каспіцька Вікторія Валеріївна

Авторський вірш

«Памꞌяті Тараса…»

В його очах горіла тільки воля,

Безкрайній степ і щирість чистих вод,

Хоча і неласкава була доля,

Та він домігся, щоб пізнав його народ.

Кріпацькі сили обійняли душу вільну,

Пан Енгельгарт, сміючись проказав:

«Навіщо тобі воля, хлопче милий?

Ти птаха, що зібралась в небеса?»

Жорстоко… одягли йому кайдани.

«Життя твоє не коштує гроша,

Але талант… талант, то вбивча зброя.

То ж ти повинен його викреслить з життя!»

Шевченко зупинився, впав до долу,

Цілуя землю, наче йде на вірну смерть.

А що йому такому молодому?

Для нього все життя гіркий куплет.

Ховаючись від лютого контролю,

Немов в останнє свої вірші він писав,
І не було страшнішого вже болю…

Неначе без повітря помирав.

Та залишився той, кому він не байдужий.

До пана миттю звістку написав:

«Мов, дуже прошу, вас, мій любий друже,
Звільніть цього хлопчину від кайдан.

Сміється пан: «А що ж мені від того?»

Чи ти заплатиш мені вдосталь грошенят?»

«За цього хлопця – я віддам свою свободу,

Та в мене є щовам потрібно за життя!»

І вільна птаха знов злетіла в небо,

Гойдаючись на гойдалці буття,

Така вона свобода річ дешева!

Та хтось віддав за неї все життя.