Батькіські збори "Шляхи виховання дітей"

Батьківські збори з елементами тренінгу для батьків

«Шляхи виховання дітей»

 

Мета та завдання тренінгу : поглибити знання батьків з питань виховання дітей, дати батькам можливість поділитися своїм досвідом сімейного виховання; підвищувати компетентність батьків у питаннях дитячо – батьківських стосунків, залучати батьків до організації навчально – виховного процесу, зацікавлюючи їх шкільним життям дітей.

Процедура проведення

Перед початком  зборів батьки діляться на групи, вибравши собі «смайлика», з різнокольоровою наліпкою на зворотній стороні.

Організаційний етап

      Вчитель. Шановні колеги, шановні батьки наших учнів, вітаємо всіх у загальному колі! Сьогодні ми зібралися для того, щоб спільно обговорити проблеми виховання, навчання наших дітей.

 

Учитель. Гадаю, кожен із батьків і вчителів хоче бачити своїх дітей/учнів успішними і щасливими. Та не завжди ми замислюємося про те, що щастя наших дітей повною мірою залежить від нас, батьків та педагогів. «Щастя дається тільки обізнаним». Ці слова І.Буніна можна застосувати і до батьків. Любити дітей мало, потрібно знати їх, а цього необхідно вчитися. Готуючись до сьогоднішньої зустрічі, я наштовхнулася на роздуми  Чудаєвої  Наталії,  кандидата психологічних наук, доцента кафедри психології Уманського ДПУ: «Я- мама двох маленьких хлопчиків. Лише з їх появою я зрозуміла, що «була ідеально мамою, поки у мене не з’явились діти». Ставши мамою, зіткнулась з проблемою, що нас, батьків, ніхто спеціально не вчить, як спілкуватись з власними дітьми. Ми, зазвичай, покладаємось на досвід своїх батьків, найближчого оточення, на інтуїцію».  Я, думаю, ви теж «ловили» себе на такій думці. Але час стрімко летить, і діти наші кардинально відрізняються від нас та від наших батьків. З дня народження їх ніхто туго не пеленає, їх годують за вимогою, вони ростуть більш вільні, не закомплексовані, творчі. І для дітей це, безперечно, добре. Але як діяти батькам у нових умовах? Як у вихованні дітей знайти «золоту середину» між двома полюсами: надмірно покірна, слухняна дитина та домашній «тиран», який нехтує інтересами інших? Думаю, це запитання цікавить багатьох небайдужих батьків, які хочуть бути друзями своїм вихованим, самостійним, творчим дітям. Сьогодні ми спробуємо хоча б трошки більше дізнатися про своїх дітей, навчитися розуміти їх.

 Адже, родина – це природний осередок найглибших людських почуттів, де дитина засвоює основи моралі

       –Якщо дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти.

- Якщо дитина живе у ворожості, вона вчиться агресивності.

- Якщо дитину висміюють , вона стає замкнутою.

- Якщо дитина росте у докорах, вона вчитъся жити з почуттям вини.

- Якщо дитина живе в терпимості, вона вчиться сприймати інших людей.

- Якщо дитину заохочують, вона вчиться вірити в себе.

- Якщо дитину хвалять, вона вчиться бути вдячною.

- Якщо дитина росте серед чесності, вона вчиться бути справедливою.

- Коли дитина живе у безпеці, вона вчиться вірити в людей.

- Якщо дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе.

- Коли дитина живе в розумінні та доброзичливості, вона вчиться  знаходити любов у цьому світі.

 Батьки – головні природні вихователі дитини. Основний чинник у формуванні особистості – це виховний клімат сім’ї. Рідна домівка – не тільки місце притулку, дах над головою, а й родинне вогнище, місце захисту від життєвих негараздів.

     Виховання починається із дня народження. Перше, із чого дитина починає пізнавати світ, - це ласкава материнська усмішка, тиха колискова пісня, добрі очі, лагідні обійми. З усього цього складається перше уявлення про добро і зло.

Виховує все: люди, речі, явища, але на першому місці – батьки і педагоги. Учити жити – це значить передавати із серця в серце моральні багатства. І передає ці багатства той, хто з колиски пестить дитину, хто дбайливою рукою підтримує її перший крок, хто веде її за руку першою стежинкою життя. Це мати, батько і вчитель.

     Тому необхідним є дотримання і здійснення єдиної лінії, єдиних вимог сім’ї і школи. Дуже важливо, щоб уся родинна атмосфера, щоденний вплив сім’ї були спрямовані до тієї ж мети, що й виховання у школі. Єдина спрямованість виховання у сім’ї та школі, єдність поставлених до дитини вимог сприятимуть успішному розв’язанню спільного завдання виховання нашого майбутнього.

     Адже наші діти – це наша старість. Правильне виховання – це наша щаслива старість, погане виховання – це наші сльози, це наша провина перед іншими людьми, перед державою.

Загальновідомо, що становлення повноцінної особистості дитини залежить насамперед від системи стосунків у сім’ї. “Всі ми родом з дитинства”, “Все – і хороше, і погане – людина одержує в сім’ї”. Ці педагогічні вислови відомі, напевне, всім. Відтак, зрозуміло, що без радикальної перебудови традиційного сімейного виховання, не слід очікувати серйозних успіхів у сфері становлення повноцінної особистості: самостійної, відповідальної, упевненої у собі, ініціативної, творчої, з чіткими моральними настановами. Ми спробуємо з вами сьогодні знайти правильний шлях у спілкуванні з дітьми.

Основний етап

Притча «Батьки та діти»

Одного разу прийшли до мудреця з далекого селища люди :

• Мудрецю, ми чули, що ти даєш всім мудрі поради, вказуєш на правильний шлях. Допоможи нам. Молодше покоління нашого селища зовсім перестало розуміти нас і так нам дуже погано живеться. Що нам робити?

Мудрець подивися на них та відповів :

• А на якій мові ви розмовляєте?
• Все старше покоління говорить на тарабарському.
• А молоде покоління?

Задумались люди і призналися :

• А ми їх не запитували.
• Саме тому у вас не виходить їх розуміти.

Учитель. Наші діти не завжди нас розуміють, а  чи завжди ми намагаємося прислухатися до них та зрозуміти? Батьки у всьому світі, виховуючи своїх дітей, можуть іти одним з трьох шляхів: влади, поступливості або діалогу. Пропоную послухати коротку характеристику цих шляхів і зробити можливі наслідки для дитини, для батьків, для родини.

Тому батькам варто знати три шляхи виховання дітей.

                 МІНІ-ЛЕКЦІЯ „ТРИ  ШЛЯХИ У ВИХОВАННІ”

ВЛАДА Цей шлях опирається на переконання дорослого, що батьки завжди краще знають і мають рацію, демонструють дитині, хто головний. Дитина повинна підкорятися їхній волі, найкраще без дискусії. Батьки найчастіше виступають у ролі контролера, екзекутора, судді, володаря, поліцейського, а іноді й ката. Такий образ батьків викликає у дитини почуття страху, злості, гніву, жалю, несправедливості, кривди, приниження, сорому. У дитини з’являється переконання, що батьки її не розуміють, можливо, не люблять.

У поведінці дитини може з’явитися опір, брехня, покора, агресія, ворожість, бунт або лицемірство. Дитина може думати: „ніхто не прислухається до моєї думки, а, значить, мої думки дурні та нічого не варті. Я ні на що не здатна, якщо мене треба постійно контролювати, слідкувати за мною, перевіряти. Тільки батьки знають, що добре для мене”

        Можливі наслідки для дитини – відсутність бажання змінюватися, залежність від думки та оцінок інших, нездатність творчо мислити, самостійно вирішувати проблеми, занижена самооцінка, відсутність віри у власні можливості. Можливі наслідки для батьків – почуття безсилля, нездатності вплинути на ситуацію, що посилюють незадоволення дитиною та собою як батьками. Наслідки для родини – холодність, неприязнь, емоційна відчуженість, ворожість, конфлікти. Родина перетворюється на поле битви.

ПОСТУПЛИВІСТЬ На цьому шляху батьки заради „святого спокою” поступаються дитині, хоча це суперечить їхнім відчуттям і потребам. Вони підкоряються волі дитини, щоб уникнути конфронтації. Постать батьків поступлива, але наелектризована злістю, роздратуванням щодо „самолюбивої, сповненої бажань і претензій” дитини.

Дитина почувається у виграші - „Я перемогла”. Це породжує змішані почуття: тріумф, почуття провини, невпевненість, викликані відсутністю опору з боку дорослого. Вона може думати: „Всі повинні мені підкорятися”, „Найважливіші мої почуття і потреби”, „Батьки все зроблять заради мене, варто тільки бути впертою”. Свою волю дитина диктує за допомогою крику, плачу, шантажу, тиску.

Можливі наслідки для дитини – відсутність почуття безпеки через своєрідну зміну ролей – батьки виявляються „слабкими”, а дитина „сильною”. У дитини може розвинутися імпульсивний спосіб реагування, егоїзм, нездатність підпорядковуватися авторитетові, суспільним та етичним нормам, а також працювати в колективі (виникають проблеми в школі, з ровесниками). Можливі наслідки для батьків – неприязнь до дитини, безсилля, незадоволення собою як батьками, незадоволення з приводу постійних поступок дитині всупереч своїм потребам та почуттям. Наслідки для родини – відчуженість, холодність, неприязнь (батьки не можуть витримувати поведінку своєї дитини, їм не подобається бути з нею).

ДІАЛОГ . Тому найкращим способом порозуміння батьків з дітьми є діалог. На шляху діалогу батьки передають дитині важливі для них цінності, враховуючи почуття та потреби дитини, а в ситуації конфлікту шукають спільне рішення, яке б задовольняло всіх зацікавлених. Батьки поважають почуття, потреби та думки дитини. Допомагають дитині розкривати свої можливості, сприяють ставленню її адекватної самооцінки. Також батьки поважають свої потреби та почуття, можуть твердо сказати „ні”, коли ситуація вимагає цього. Тому дитина може бути задоволена сама собою, відчувати повагу до власної думки та думки батьків (вчителів, інших людей), мати високе почуття власної вартості та відповідальності за свої вчинки. Дитина може думати: „Я можу сама приймати рішення, я можу бути відповідальною, я здатна багато на що і хочу спробувати свої сили, а якщо в мене не вийде, - спробую ще раз”.

Можливі наслідки для дитини – бажання співпрацювати з батьками, їй подобається бути з ними. У дитини розвивається впевненість у собі, повага до потреб і почуттів інших. Можливі наслідки для батьків – задоволення собою як батьками, почуття близькості, радість від перебування разом з дитиною, приязні стосунки з нею. Можливість виразити своє незадоволення (гнів, розчарування, злість), не ображаючи дитину. Наслідки для родини – менше конфліктів, бо вони вирішуються вчасно і за допомогою діалогу. Дитина вчиться самостійності та відповідальності. Розвивається конструктивні діалогічні стосунки між батьками та дітьми, формуються міцні емоційні зв’язки та вміння виявляти взаємну турботу та повагу.

        Загальний висновок: Ефективний шлях у вихованні – це діалог.

Заступник директора.  А зараз я пропоную вам попрацювати в групах .

Вправа «Асоціативний кущ».

Кожна група підбирає слова – асоціації до слів «родина», «дитина»: дві групи – слова радості, захоплення від того, що є родина, дитина; дві групи – слова, які виражають турботу, хвилювання за родину, дитину.

 

Р- радість                                                         Д – доборо, душевність

О –очікування приємного                                И –інтереси дитини

Д –доброта, духовність                                 Т –т ерпимість, тепло

И –ідеал, інтелектуальність                       И – інтуїція, ініціатива

Н – нагорода, надія                                       Н – наполегливість, надія

А- авторитет                                              А – адекватність

 

Р — роздратованість                                Д –докір

О – обмеження                                          И –ігнорування

Д— дратування                                         Т – тривога, тиск

И – імпульсивність                                   И – іронія

Н –наказ, нотація, неспокій                   Н – недовіра, невдача

А –апатія                                                 А – агресія      

Підсумок. Звичайно, поява дитини у сім’ї – це не лише приємні клопоти, це велика відповідальність, турбота, фізичні та матеріальні затрати, але це величезне щастя мати дитину. Це сенс вашого життя, надія на спокійне майбутнє та потрібну старість. Дитина – найбільша цінність у вашому житті. Тому прагніть не тільки зрозуміти, але й пізнати її. Ставитеся до неї з повагою, дотримуєтесь найбільш прогресивних принципів виховання й постійної лінії поведінки.  Самі старайтесь бути взірцем для власних дітей, більше довіряйте їм і тоді ви обов’язково станете друзями.

 Дитину можна порівнювати з водою. Це річка весела та стрімка, бурхлива, або ж глибока та повільна. Вона пливе собі, куди їй заманеться, рухається вільно та невимушено. Але рух кожної річки визначає її русло, ті береги, яких ми називаємо “батьками”. Вони, завжди ніби попереду, визначають основне спрямування її руху. Якщо батьки знають, як виховувати дитину, мають свої стійкі ціннісні настанови, розуміють, що є важливим для дитини, - то це береги міцні, надійні. Тоді і річка почувається захищеною та більш впевненою.

Де ви бачили такі береги, які б тиснули на річку чи змушували її плисти в інший бік? Річка пливе вільно у відповідності до своєї природи, але береги дещо скеровують її рух. Річка, яка не має берегів розтікається, поступово перетворюючись на болото. Так і дитина, яка не відчуває підтримки, розумного контролю з боку батьків не має життєвих орієнтирів, чіткого самоусвідомлення своїх справжніх бажань та потреб. Тому часто потрапляє під чужий вплив або тиск оточення.

Діти наслідують своїх батьків, вони ніби віддзеркалюють їхню поведінку, манери спілкування, але, головне, – засвоюють саме ті цінності, ті головні життєві принципи, які сповідують батьки. Тому помиляються ті батьки, які впевнені, що дитина буде робити так, „як я говорю”. Насправді, ж вона буде робити так, „як я роблю”. Тому батькам важливо бути послідовними у думках, переконаннях та діях.”

Саме ви допоможете дитині стати хорошою людиною. Для цього потрібно запасатися терпінням, наполегливістю, працьовитістю. Надавати дитині позитивний приклад. Адже дитина – це ваше віддзеркалення. І головне, потрібно все це робити з основним помічником – вашою любов’ю.

Вправа «Портрет дитини»

Групи складають «портрет»  сучасної дитини та ідеальної дитини, сучасних батьків, ідеальних батьків.

   Як показує життя, ідеальних дітей  та батьків немає, а, можливо, вони і непотрібні. Кожна дитина має рости не за якимось зразком, вона не повинна бути подібною на інших, можливо, навіть більш успішніших дітей. Тому не порівнюйте свою дитину з іншими дітьми, порівнюйте її сьогоднішні вчинки із минулими і робіть певні висновки. Пам’ятайте, що ваша дитина – індивідуальність, яка ніколи не повториться.             

Ідеальних батьків також не буває. Ми зараз спробуємо довести це проведенням вправи «Видиранка».

Всі  учасники стають в коло, спиною один до одного і за вказівкою тренера виконують певні завдання із чистим листком паперу. Після закінчення вправи учасники повертаються обличчям один до одного і показують свої роботи.

Хоча всі мали однакові завдання, результат у всіх різний. Отак і у вихованні. Тому у ваших сім’ях такі різні діти, у класах – різні учні, вони всі  одного віку. Та й ви, батьки – не боги, а живі люди, зі своїми слабостями, настроєм, інтересами.  Але саме ви маєте допомогти дитині стати хорошою людиною. Для цього потрібно запасатися терпінням, наполегливістю, працьовитістю. Надавати дитині позитивний приклад. Адже дитина – це ваше віддзеркалення. І головне, потрібно все це робити з основним помічником – вашою любов’ю. Любіть своїх дітей з їхніми вадами і досягненнями, любіть її незалежно від жодних умов. Незалежно від її зовнішності, здібностей, переваг і недоліків, плюсів і мінусів, краси і потворності. Незалежно від того, чого ми чекаємо від неї в майбутньому, і, що найважче, незалежно від того, як вона веде себе зараз. Якомога більше часу приділяйте дітям, спілкуйтеся з ними.  Хай ця притча ще раз змусить вас переглянути стосунки з вашими дітьми і хай у ваших родина завжди буде час на спілкування і порозуміння один з одним.
                

  Історія для натхнення 
     Якось один чоловік повернувся пізно додому з роботи, як завжди втомлений і знервований та побачив, що на порозі його чекає п’ятирічний син.
- Тату, можна в тебе щось спитати?
- Звичайно, що сталося?
- Тату, а яка в тебе зарплатня?
- Це не твоя справа! - обурився батько. - І навіщо це тобі?
- Будь ласка, ну скажи, скільки ти отримуєш за годину?
- Ну, взагалі, 50. А що?
- Тату, - син подивився на нього знизу вверх дуже серйозними очима.
- Тату, ти можеш мені позичити 30?
- Ти запитував лише для того, щоб я дав тобі грошей на якусь дурну іграшку? – закричав той. - Негайно йди до себе в кімнату і лягай спати! Не можна ж бути таким егоїстом! Я працюю цілий день, страшенно втомлююсь, а ти себе так поводиш.               Малюк тихо пішов до себе в кімнату і закрив за собою двері.
           А його батько продовжував стояти на порозі та обурюватися проханням сина: „Та як він сміє питати мене про зарплатню, щоб потім попросити грошей?”
       Згодом він заспокоївся і почав роздумувати: „Може йому й дійсно щось дуже важливе потрібно купити. Та грець з ними, з тими трьома десятками, адже він у мене ще ні разу не просив грошей”.
      Коли батько зайшов у дитячу кімнату, його син уже був у ліжку.
- Ти не спиш, синку, - запитав батько.
- Ні, тату, - відповів хлопчик.
- Я, здається, тобі дуже грубо відповів, у мене був важкий день, просто зірвався.   Пробач мені. Ось тримай гроші, які ти просив.
        Хлопчик сів на ліжку та посміхнувся. Ой, тату, дякую! – радісно вигукнув він. Потім хлопчик заліз під подушку і дістав декілька зім’ятих банкнот. Його батько, побачивши, що в дитини вже є гроші, знову обурився. А малюк склав всі гроші разом, ретельно перерахував купюри і подивився на батька.
- Навіщо ти в мене просив грошей, якщо вони в тебе вже є? – пробурмотів той.
- Тому що в мене було недостатньо. Але тепер мені як раз вистачить, - відповів хлопчик. - Тату, тут рівно 50. Можна я куплю годину твого часу? Будь-ласка, прийди завтра з роботи раніше. Я хочу, щоб ти повечеряв разом з нами”. 
Я впевнена, що після сьогоднішньої  зустрічі  останні  слова  ніколи  не промовить   ваша дитина.

                                                       Заключний етап
Вправа «Аплодисменти»
       Ми з вами добре попрацювали. І на завершення я пропоную уявити на одній долоні посмішку, на іншій - радість. А щоб вони не пішли від нас, їх треба міцно-міцно з'єднати в оплески. (оплески)

       Пам’ятайте, що дитина – це дзеркало життя своїх батьків. Як у краплі води відбивається сонце, так і в дітях відображається духовне багатство мами і тата. Робіть усе, щоб дитинство і майбутнє ваших дітей було прекрасним.

Дорогі батьки, спасибі вам за спільну плідну роботу на занятті. Я щиро бажаю вам і вашим родинам миру, мудрості, міцного здоров’я, життєвої стійкості, любові та взаєморозуміння вашим сім'ям.

До нових зустрічей!