Розповідь про навчальний заклад "Ріднішого нема нічого"

Сторінками історії

    Коли шелестить падолистом осінь, коли у лузі снує мереживо бабиного літа, а над землею пломеніють різнобарвні квіти, приходить особливе свято – День народження нашої школи.

Залузька школа!

В буднях і навчанні

Проводить кожен день вже 40 літ.

ЇЇ дітей щороку на світанні

Підхоплює стрімкий життя потік.

А як же  все починалося? А ось так:

 цеглинка за цеглинкою, традиція за традицією, спільною роботою учнів,  вчителів, батьків і будівельників будувався храм науки.

Осінь 1977 року. Веселим водограєм із золотавого листя і сонячних променів жовтень вітав новоселів: у Залужжі відчинила двері нова середня школа на 450 місць. З радістю учні переселялися із старих приміщень у нові світлі класи.

      Будівельники поспішали вчасно завершити роботу. Їм допомагали вчителі, батьки, учні, майже всі жителі села. І ось довгоочікувана мить: символічний ключ від школи передано директору Хрипті Михайлу Івановичу.

    Просторі світлі кабінети, спортивний зал, їдальню, водяне опалення та багато інших зручностей отримали місцеві школярі, вчителі та обслуговуючий персонал.  Про таке колись не могли  навіть мріяти залужани.

   Нова школа, молодий творчий колектив, найбільша вчительська комсомольська організація в районі на чолі із прекрасним директором творили дива: за одну ніч оформляли тематичні кімнати, виступали з концертами перед односельчанами і на районній сцені, змагалися із старшокласниками за програмою КВК, ходили в турпоходи, влаштовували дискотеки, на які сходилось усе село. 

Девізом педагогів влучно було б узяти такі слова: « Зробимо все,

що можемо, застосувавши те, що знаємо, знаходячись там, де ми є!»

 Своїх перших 30 випускників школа проводжала у 1978 році.

    За статистикою, у кількісній історії школи основними є число учнів, першокласників, випускників, із них медалістів.

   Якщо вникати в суть кожного статистичного запису, то це була б дисертація на сотні сторінок, прослухати яку ми змогли б, можливо, за декілька днів. Це тема манівської роботи наших учнів. Є надія, що найближчим часом ми матимемо змогу її перечитати.

А сьогодні хочеться ще відзначити, що максимальна кількість учнів у школі становила 460 у 1981 році.

З того часу і до сьогодні наша школа вивела на широку життєву дорогу       782 випускники, із них – 28 медалістами:
24 – золотими, 4 – срібними.

Із шкільного архіву. Педколектив очолювали:

1976-1982рр. – Хрипта Михайло Іванович

1982-1987рр. – Кузін Петро Петрович

1987-1990рр. – Карпович Віталій Іванович

1990-1999рр. –Полюхович Андрій Васильович

з грудня 1999р. – Котяш Леонтій Миронович

   Скільки всього бачили й чули за ці роки шкільні стіни: перші поразки й перемоги, заохочення і критику, гордість за виконання доручень і радість спілкування з однокласниками, міцну дружбу й перше кохання, допитливих учнів та мудрих учителів, підтримку, співпрацю, щирість, любов до власної роботи, пристрасну жагу до навчання, прагнення до самовдосконалення, самоствердження, сміх маленьких діточок, радість батьків, гамірні перерви, приємну втому педагогів, веселі концерти, захопливі уроки — все, з чого складається неповторне шкільне життя.

   Наше  сьогодення.

У школі навчається 264учні,

працюють 43 вчителі:

7 – ”вчителі-методисти”,

14 – ”старші вчителі” ,

22 – вчителів вищої категорії.

У педколективі 7 переможців  районного і два лауреати обласного конкурсів  «Учитель року», переможець обласного конкурсу «Жінка року 2003» в номінації «Працівники освіти», делегат з’їзду вчителів України, два «Відмінники освіти України», члени районних , обласних та регіональної  творчих груп, переможці районного ярмарку педагогічних ідей, керівники переможців МАНу районного рівня…

     Життя школи  – це не лише якісний навчальний процес, а ще й  цікаве та  корисне дозвілля: науково-пошукова робота, художня самодіяльність, волонтерська робота,  гуртки, олімпіади, спортивні секції, креативні виховні заходи, зустрічі, екскурсії, майстер-класи, змагання, конкурси – і, звичайно, перемоги.

 Щороку наші учні посідають призові місця  у  Міжнародному конкурсі з української мови імені П. Яцика,  Міжнародному мовно-літературному конкурсі імені Т.Шевченка,  Всеукраїнських олімпіадах з  різних предметів на районному та обласному рівнях.

Спортивні досягнення наших учнів сягають далеко за межі області. 

 Сучасне забезпечення комп’ютерною технікою дає можливість працювати в мережі Internet.  Залузький НВК має статус опорного закладу.

Ми були, є  і будемо   супер!                                                                                                        Школа вступила у зрілу юність, їй тільки 40 років. У рамках людського життя досить довгий строк, який вміщує народження, дитинство, юність,і досвідченість. До  зрілості  ще рости і рости.  Але для історії навчального закладу 40 років – менше, ніж одна мить. Ми дивимося на оточуючий світ інновацій широко відкритими очима. Нам все це цікаво. Нас не лякає майбутнє.

 Колектив працює творчо і натхненно,                                                                                                 У цьому й є життя наше буденне…                                                                                             Лише з метою реабілітації                                                                                                                           В життя наше входять інновації.

  40 років – це лише початок. Далі буде... школа наповнюватися новими дзвінкими голосами, неначе їй десять-одинадцять років — саме стільки, скільки від першого до останнього шкільного дзвоника проходять свій шлях учні.

Ріднішого нема нічого

 24 листопада до Залузького НВК поспішали не тільки вчителі, учні, а й поважні гості: Ващишин Павло Єремійович – перший заступник голови Дубровицької районної державної адміністрації, Таборовець Тетяна Федорівна – завідувач райметодкабінету.

   Святковий настрій вирував усюди. 

   З особливим трепетом чекали всіх в актовій залі учасники святкового концерту «З Днем народження, рідна школо! »

   На 40-річний ювілей були запрошені вчителі-ветерани, учні минулих років. Школа пам’ятає і любить педагогів, що віддали свій час і душевні сили підростаючому поколінню, горда своїми учнями-випускниками.

   Це була не просто зустріч, це було свято, сповнене спогадами, радістю, теплотою, любов’ю. Малиновий передзвін прожитих років у школі звучав не лише в пам’яті, а і в серці кожного. Несподіваною приємністю було те, що вчителі-пенсіонери змогли побачити виставку фотографій «Через роки, через літа», згадати свою молодість. Кожне фото нагадало їм про прекрасні шкільні роки, про їхню творчу працю, про друзів, колег, колишніх вихованців.

    Ведучі Світлана Якимівна Деркач  та Олександр Іванович Котяш, Миколка і Оленка Жакуни розпочали  святкове дійство. Ошатно вбрана сцена, яку ретельно готували вчителі з учнями, приймає всіх тих, хто щиро вболівав і вболіває за школу. Перше слово нині діючому директору Леонтію Мироновичу Котяшу.

   Гортали  «книгу пам’яті» директори минулих років Кузін Петро Петрович і Полюхович Андрій Васильович. Вони розповідали про свою роль, своє місце в перетворенні Залузької ЗОШ в один із кращих закладів у районі. Хочеться щиро відзначити, що штурвал шкільного «корабля» завжди був у надійних руках його попередніх керівників.

     Горіла свічка пам’яті про першого директора – Хрипту Михайла Івановича, звучала пісня «Свіча» у виконанні випускниці, нині вже студентки, Оксани Куришко. 

   Окреслив професійні здобутки дружної когорти педагогів, подякував їм за плідну працю і вручив грамоти із сертифікатами заступник голови райдержадміністрації Ващишин П.Є. Долучилася до нагородження від імені управління освіти, молоді і спорту та профспілки Таборовець Т.Ф. Нагороджено 15 членів колективу, хоч заслуговують на це всі 43, бо кожен залишає у нашому навчальному закладі частинку своїх знань і свого серця.
    За нелегку, неспокійну, самовіддану працю, повагу та вдячність, найкращі побажання у ювілейний «день народження» винуватцям свята висловила Хрипта Алевтина Михайлівна. Розділила радість небуденної події разом з ювілярами сім’я  Володимира та Галини Сапожків, колишніх учителів, а нині адміністрації однієї із шкіл Львівщини.

   У переспіві вітальних промов найкращі побажання рідному колективу, колегам-освітянам адресували  Куришко Ірина Василівна і Таборовець Леонід Миколайович. Усі присутні раділи зустрічі із Правник Наталією Петрівною – вчителем Берестівського НВК і Котяшем Миколою Филимоновичем – заступником голови пенсійного фонду України  в Дубровицькому районі.

   До шкільного проекту «Історія школи» від імені батьків долучилася голова батьківського комітету Котяш Віта Миколаївна.

   Крім теплих побажань, шкільна родина отримала від гостей «скриньку» цінних подарунків.
   Тішили  присутніх своїм співом Якимович Геннадій Федорович – нині вчитель Дубровицької музичної школи,Таборовець Тетяна Федорівна і Кузін Петро Петрович, учні і хор учителів. Зворушили серця присутніх авторські пісні Л.Л.Котяш і К.С.Краська „Здається недавно» і «40 років, 40 років пролетіло…» Піднімали настрій  танцювальні колективи  та гуморист Андрійко Котяш. 

  Над ювілейним тортом мрії про школу загадували Тетяна Федорівна і Леонтій Миронович .

  На екрані – цифра 40. Одна за одною з’являються фотографії, зафіксовані в різні періоди шкільного життя. Хоч літ пройшло чимало, багато чого  розгубила людська пам’ять та, на щастя, зафіксував фотоапарат.

   Швидко промайнув час. Завершився концерт. Та не завершилися спогади. Ще довго спілкувалися, згадували свою молодість у неофіційній обстановці… 

    Ювілей… Для когось це великий проміжок часу, для когось – лише мить, яка позначена на життєвому шляху. Але я думаю, що час не вимірюється годинами, днями і ночами, а справами, які роблять люди. І якщо дивитись з погляду на те, що зроблено у нашій школі нашими педагогами, батьками, учнями, то це дуже великий і гарний шлях. Звичайно ж, час іде, все міняється, і, на щастя, в позитивний бік.  

Вклонімось серцем до землі

Нашій матусі – рідній школі!

Хай вчаться діточки малі

І дякують щасливій долі,

 Що у Залужжі школа є

І так багато тут усього!

Все рідне тут , усе своє –

 Ріднішого нема нічого.