Батьківські збори батьків майбутніх першокласників

Збори з батьками майбутніх першокласників

«Перший раз – у перший клас»

Мета: ознайомити батьків з особливостями НУШ; сформувати у батьків правильне ставлення до виховання дітей у цьому напрямку та виховувати почуття відповідальності, надати батькам рекомендації щодо формування у дітей здорового способу життя.

Форма проведення батьківських зборів:  організаційні збори з елементами ділової гри.

Учасники: батьки, класний керівник, адміністрація школи

Питання для обговорення: знайомство батьків із класним керівником, адміністрацією школи, готовність бути батьками  Нової української школи

Хід зборів

                                                      Тільки разом з батьками,  спільними зусиллями,

                                                               вчителі можуть дати дітям  велике людське щастя.

В.О. Сухомлинський

І. Знайомство.

1. Вступне слово вчителя

Доброго дня, шановні батьки. Мене звати Людмила  Семенівна, як ви вже зрозуміли я буду вчителькою ваших діток на протязі наступних 4-х навчальних років.   Вітаю Вас із початком нового життя.   І я впевнено можу стверджувати, що вже  зараз народжується та класна спільнота,  яка з вересня   стане однією  дружньою сім’єю. Сім’єю, в якої будуть  спільні завдання, спільні проблеми, спільні досягнення.  Віднині ваші діти – це і мої діти, це наші  з вами спільні діточки ,  я приймаю їх   як своїх  рідних.  Я маю надію, що ми порозуміємося і створимо разом  з вами всі умови, щоб діти ходили до школи, як до рідної хати.  Наш шлях з вами довгий, важкий, але водночас цікавий і захоплюючий !  І буде чудово, якщо цей шлях ми пройдемо рука об руку, будемо разом йти до поставленої мети й станемо однодумцями

      Наша зустріч буде незвичайною   кожен з Вас стане не тільки слухачем, а ще й активним учасником зібрання.  Тому зараз ми з вами познайомимося. Адже вам як і вашим дітям потрібно знати один одного, щоб комфортно себе почувати в колективі. А щоб ви могли познайомитися і налаштуватися на цікаву діяльність, пропоную розпочати з етапу, яким рекомендовано відкривати кожен навчальний день з дітьми – з ранкової зустрічі. Тож нині ви маєте змогу ненадовго зануритися в атмосферу, в якій працюватимуть ваші діти щодня.

2.Ранкова зустріч.

• Привітання

Ми – сімейка невеличка.

Усі друзі – я і ви.

Привітаємось, щоб личка

Всі усмішками цвіли.

 

- Хто з гарним    настроєм   прийшов – махніть,

- Хто    чує мене, головою кивніть,

- Хто    бачить мене, прошу оком моргнути,

- Хто любить дітей, підведіться   ті  трохи.

- Хто веселий сьогодні – ви  всім   усміхніться,

- Хтов   вічливий, сусідові   злегка   вклоніться. 

 

        “Знайомство”.  Пропоную  батькам передавати по колу  іграшку.    Потім батьки по черзі називають себе, свою дитину, розповідають про сімейні традиції та очікування, пов’язані зі школою.

Я розпочну першою: “Мене звати … . Я хочу побажати вашим дітям, щоб вони зростали здоровими фізично і духовно, успішними та розумними.”

Підсумок: багато хороших думок щойно пролунало. І головне, що ви всі хочете бачити своїх дітей здоровими, інтелектуальними, вихованими.

Вправа  «Родинне коло»

      Мета: познайомити учасників та з’ясувати їхні очікування, сприяти згуртованості групи та створення комфортної атмосфери для успішної роботи.

      Ресурси: вирізані з паперу фігурки метеликів  (за кількістю учасників тренінгу)

Хід    проведення

     Вчитель роздає вирізані з паперу фігурки. На фігурці  учасник пише  своє ім’я, та очікування від тренінгу. Під час самопрезентацій учасників вчитель прикріплює фігурки на великий аркуш паперу таким чином, щоб утворилось символічне «сімейне коло» учасників тренінгу.

-         Погляньте, ми з вами самостійно створили сімейне коло, коло дружби, довіри.

 

Вправа «Знайомство з дитиною»

Мета: сприяти встановленню дружньої атмосфери в групі; налаштувати батьків на діалог; викликати в них позитивні думки про їхніх дітей; зняти емоційне напруження.
Хід вправи.

Для ефективної роботи я пропоную Вам, щоб кожен учасник закінчив одне з наведених речень.
1. Два слова, якими можна описати мою дитину – …
2. Найбільше мені в моїй дитині подобається – …
3. Моя дитина змушує мене сміятись, коли – …

Проблемне питання: На вашу думку, хто має бути у центрі нашої уваги?   (Дитина)

4.“Мозковий штурм”

І у батьків, і у вчителів в центрі уваги дитина. (На дошку в центрі вчитель прикріплює листок на якому написано: дитина.) З однієї сторони дитина зростає у сім’ї і у неї є батьки. (На дошку вчитель прикріплює листок на якому написано: батьки.) З іншої сторони дитина розвивається у шкільному соціумі, де її щодня супроводжує учитель . (На дошку вчитель прикріплює листок на якому написано: учитель.)

 З кожного боку постають питання різної складності. Чи можна вирішити всі завдання окремо, самотужки? Ні! Отже, мета щодо виховання дітей і у батьків, і у вчителя однакова. Щоб виховати дитину такою, як ми хочемо, потрібно організувати творчу співпрацю вчителів, учнів, батьків у навчально-виховному процесі. Першим кроком нашої співпраці буде заповнення вами анкет.

Тест «Навички дитини» .

-Хотілося б краще дізнатися про майбутніх першокласників і визначити, наскільки у дітей розвинені вольові звички — стійкі способи саморегуляції діяльності (трудової, навчальної) та спілкування. Вони є основою довільного запам'ятовування, уваги, навичок мислення.

ТЕСТ ДЛЯ БАТЬКІВ      «Навички дитини» .

Дає змогу визначити, наскільки у дитини розвинені вольові звички — стійкі способи саморегуляції діяльності (трудової, навчальної) та спілкування. Вони є основою довільного запам'ятовування, уваги, навичок мислення.

1. Чи достатньо сформовані у дитини гігієнічні навички (чистить зуби вранці, миє руки перед їжею)?

а) робить завжди сама, без нагадування;

б) робить завжди, але інколи треба нагадувати;

в) без спеціального нагадування не робить.

2. Чи допомагає дитина вдома по господарству (миє посуд, прибирає постіль, накриває на стіл)?

а) робить постійно;

б) робить часто;

в) робить дуже рідко.

3. Чи є у дитини стійкі навички самообслуговування (може сама собі приготувати бутерброд, одягнутися відповідно до погоди, зав'язати шарф)?

а) є достатньою мірою;

б) є деякі;

в) немає.

4. Чи вміє дитина утримувати увагу досить тривалий час (15—20 хв.), коли знаходиться сама (у читанні вголос, малюванні, грі)?

а) дуже часто вміє;

б) вміє зрідка;

в) не вміє.

5. Чи здатна дитина керувати своїми бажаннями (не їсть перед їжею цукерок, хоч вони їй доступні; не капризує, коли старші щось заборонили)?

а) уміє достатньою мірою;

б) уміє тільки зрідка;

в) не вміє.

6. Чи вміє дитина поводитися за столом (правильно сидить, охайно їсть)?

а) як правило, вміє;

б) вміє, але робить далеко не завжди;

в) не вміє.

7. Чи є у дитини більш-менш стійкі інтереси: слухання музики, малювання, заняття мовами, конструювання, ліплення з пластиліну?

а) всі досить стійкі;

б) інтереси є, але весь час змінюються;

в) наявні інтереси відсутні.

8. Чи вміє дитина поводитись у суспільстві (не перебиває старших, без нагадування вітається, прощається, дякує)?

а) вміє;

б) вміє, але інколи доводиться нагадувати;

в) не вміє.

9. Чи дотримується дитина певного режиму дня (часу прогулянки, їжі)?

а) як правило, так;

б) взагалі дотримується, але інколи порушує;

в) ні, не дотримується.

10. Якщо дитина ставить запитання, чи завжди вона вислуховує відповіді?

а) як правило, з цікавістю вислуховує пояснення;

б) інколи, відповідаючи на запитання, не слухає, відволікається;

в) інколи запитує просто так, не потребуючи відповіді.

11. Чи прибирає за собою іграшки після гри, альбом після малювання, книжки, зошити після читання, письма?

а) завжди прибирає;

б) завжди прибирає після нагадування;

в) не прибирає.

 

Аналіз результатів

Перший варіант відповіді (а) в кожному запитанні — З бали, другий (б) — 2 бали, третій (в) — І бал. Потім знаходять суму балів, одержаних в усіх 11 запитаннях. Рівень сформованості вольових звичок визначається за такими критеріями:

- високий — 33—27 балів;

- хороший — 26—22 бали;

- середній — 21—18 балів;

- низький — 18 балів і нижче.

У чому полягає готовність дитини до школи?

Перш за все, важлива психологічна готовність. Вона полягає в тому, що у дитини до моменту вступу до школи повинні сформуватися психологічні риси, властиві школяра. У дитини  має бути бажання стати школярем, виконувати серйозну діяльність, вчитися.

На сьогоднішньому етапі важливо, щоб ви, батьки, які є авторитетом для своєї дитини у всьому і в діях, і в словах, не допускали негативних розмов у присутності дитини про школу, про шкільне навчання, про те, як дітям зараз важко вчитися. Такі розмови можуть негативно позначитися надалі.

Але якщо ми будемо описувати школу тільки в райдужних тонах, то зіткнення з реальністю може викликати настільки сильне розчарування, що у дитини може виникнути різко негативнее ставлення до школи. Тому важливо знайти ту грань, яка буде на благо дитині.

Фізичне здоров'я дитини.

Необхідно приділяти велику увагу фізичній підготовці дошкільника. Пам'ятайте: здоровій дитині легшее дається навчання, вона відчуває себе в школі комфортніше. Ще раз проконсультуйтеся з лікарями, з'ясуйте, чи має потребу дитина в будь-якому лікуванні, загартовуйте вашого малюка. Треба, щоб до школи він пішов фізично міцним і загартованим.Заздалегідь привчіть його до режиму життя школяра. Нехай він звикне рано прокидатися і рано лягати спати, в першій половині дня займатися серйозними справами: малювати, розфарбовувати картинки, будувати з кубиків, допомагати мамі та бабусі. Важливо, щоб він багато гуляв, рухався, бував на природі.

Розвиток   дрібної моторики.

У старшому дошкільному віці важливою частиною підготовки до школи, зокрема, до письма повинна бути робота з розвитку дрібної моторики і координації рухів руки. Чому так важливо для дітей розвиток дрібної моторики рук? Справа в тому, що в головному мозку людини центри, відповідальні за мову і рухи пальців рук розташовані дуже близько. Стимулюючи дрібну моторику і активізуючи тим самим відповідні  відділи мозку, ми активізуємо і сусідні зони, що відповідають за мову.

        Розвинути дрібну  моторику допоможуть такі заняття, як ліплення, збирання конструкторів з дрібними деталями, аплікація, малювання, в'язання, збирання мозаїки, пальчикові ігри. Корисно пропонувати дитині завдання на домальовування, коли дорослий малює половину малюнка, а дитина домальовує дзеркальне відображення, завдання на обведення наміченого точками або штрихпунктиром зображення, штрихування. Робити пальчиковую гімнастику.

Розвитокдрібної моторики у побуті:

1. Знімати шкірку з овочів, зварених у мундирі. Чистити мандарини.

2. Розбирати розколоті волоські горіхи (ядра від  шкаралуп).

3. Збирати з підлоги смітинки. Допомагати збирати розсипані  по підлозі предмети (гудзики, гвоздики, квасоля, бусинки).

4. Ліпити з тіста печиво.

5.  Намагатися самостійно взуватися, одягатися. А так само роззуватися і роздягатися. Для цього частина взуття і одягу повинні бути доступні дитині, щоб він міг вбиратися, коли захоче. Вчитися самостійно одягати рукавички. Пробувати зашнуровувати кросівки.

6. Допомагати змотувати нитки або мотузку в клубок (Про те, хто їх розмотав краще промовчати)

7. Вішати білизну, використовуючи прищіпки (потрібно натягнути мотузку для дитини).

8. Допомагати перебирати крупу.

Важливою стороною психологічної готовності до школи є і емоційно-вольова  готовність:

• здатність керувати своєю поведінкою

• вміння організовувати робоче місце і підтримувати порядок

Важливе завдання перед батьками – навчити дитину доводити почату справу до кінця, нехай це буде заняття працею або малювання, значення не має. Велике значення має ставлення дорослих до справ дітей. Якщо дитина бачить уважне, доброзичливе, але разом з Тим вимогливе ставлення до результатів його діяльності, то вона сама з відповідальністю ставиться до неї.

Намагайтеся, щоб дитина звикала працювати самостійно, не вимагаючи постійної уваги і заохочення з боку дорослого. Адже на уроців читель навряд чи зможе  приділити кожному однакову увагу. Поступово переставайте хвалити дитину за кожен крок у роботі - хваліть за готовий результат.

З перших днів ваш першокласник буде почувати себе впевнено, якщо заздалегідь прищепити йому елементарні навички роботи на уроці. Наприклад, навчити правильно тримати олівець, орієнтуватися на сторінці зошита чи книги, уважно слухати інструкцію і виконувати її, відраховувати потрібну кількість клітинок і т. д.

 Дитині шкільного віку, починаючи з 1 класу, необхідно забезпечити робоче місце чи кімнату. Аби школяр працював зосереджено, не треба відкривати його від занять для якоїсь хатньої справи, варто прибрати відволікаючі фактори (телевізор, комп'ютер). У кімнаті, де дитина готує уроки, робоча лампа повинна мати потужність 100 вт і стояти ліворуч. Не можна використовувати неонові лампи. Телевізор дуже стомлює зір, тому батьки мають стежити, аби їхня дитина дивилася його на відстані 2-3 метрів, а у вихідні не проводила увесь день перед екраном, а переглядала тільки найцікавіші дитячі передачі. Батьки мають закріпляти й удосконалювати у шестилітньої дитини елементарні гігієнічні навички, які вона одержала за шість років свого життя. Вони повинні стежити, щоб шкільний одяг після школи був ретельно складений чи розвішений, черевики або туфлі почищені, комірець та манжети сорочки – чисті.

            Дітей шестилітнього віку необхідно привчати самостійно щовечора митись теплою водою з милом. Не кожна дитина, котра досягла шкільного віку. Вміє правильно сидіти чи лежати, а це призводить до неправильного формування скелета. Тому на ліжко необхідно класти твердий матрац без м'яких та важких подушок.

             Дитину треба вчити правильно сидіти за столом чи партою. Підручники та зошити носити в ранці за спиною, щоб запобігти розвитку сколіозу.

Успішність шестилітньої дитини у школі не завжди відповідає ступеню її обдарованості. Одні діти мислять повільніше й "гальмуються", якщо вчитель дуже наполегливий, а деякі не завжди вміють висловлювати власну думку, навіть якщо вона правильна. У цьому віці діти бувають непосидючі, мрійливі, а бувають і ліниві.

            Важливо, щоб батьки, особливо на першому році навчання дитини, підтримували постійний зв'язок зі школою. Аби знати, як проявляє себе дитина, які в неї проблеми.

Пам'ятайте, що Ваше ставлення до школи та навчання вашої дитини формує і ставлення вашої дитини до цих явищ. Ваше спокійне і радісне ставлення до майбутньої школи, відсутність завищених вимог до майбутніх успіхів дитини, реалістичні оптимістичні розповіді про школу,  відсутність страху у дитини перед можливою помилкою - все це створює позитивну мотивацію вашої дитини. І, як б не просувалися успіхи вашої дитини, намагайтеся створювати здоровий настрій перед школою, при якому дитина  прагнула  б до знань, не перевантажуйте її заняттями, розвивайте її впевненість у собі, вчіть правильно реагувати на невдачі та конструктивної взаємодії з однолітками і дорослими.

Пам'ятайте, дитина повинна бути впевнена в тому, що, відмінник  або двієчник, вона все одно для вас найулюбленіша!

Підтримайте своїх дітей, проявіть до них максимум увагу!

Любіть дитину не за те, що вона гарна, розум­на, здібна, відмінник, помічник, а просто за те, що вона є.

5. Інтелектуальна розминка

Учитель. Ніби вчора дитина вчилася ходити, а сьогодні вона однією ногою стоїть на шкільному порозі. Школа... Зви­чайне життя різко змінюється. На уроці вже не можна робити те, що хочеться, а можна лише робити те, що потрібно.

— Чи готові ви бути батьками першокласника? Цей тест — інтелектуальна розминка для вас, шановні батьки! Перед вами —  10 запи­тань. Ваше завдання — закреслити номери тих запитань, на які ви даєте позитивну відповідь (додаток 2).

 

Тест « Чи готові  ви бути батьками першокласника»

 

1.   Мені здається, що моя дитина вчитиметься гірше за інших.
2.    Я вважаю, що моя дитина часто кривдитиме інших дітей.
3.    На мою думку, чотири уроки — непосильне навантаження для маленької дитини.
4.    Важко бути впевненим у тому, що учителі молодших класів добре розуміють дітей.
5.    Важко уявити, що першокласник може швидко навчитися писати, лічити і читати.
6.    Моя дитина губиться, коли до неї звертається незнайома доросла дитина.
7.    Початкова школа, на мою думку, неспроможна чого-небудь навчити дитину.
8.    Я турбуюся, що однокласники дражнитимуть мою дитину.
9.    Мій малюк, по-моєму, значно слабший за своїх однолітків.
10.   Уважаю, що вчителька не має можливості оці­нювати успіхи кожної дитини.

 

Учитель. Скільки у вас закреслених цифр?

а) Якщо кількість закреслених відповідей 4 або менше, то у вас є всі підстави оптимістично зустрі­ти перше вересня, ви готові бути батьками першо­класника.

б) Якщо кількість закреслених цифр 5-8, то вам бажано краще підготуватися до можливих трудно­щів.

в) Якщо кількість закреслених цифр 8-10, то подумайте над своїми відповідями ще раз, можли­во, вам варто порадитися з психологом. Для цього ще маєте час.

 

6. « Всі ми різні – і в цьому наше багатство»

Вправа  «Серветка»

—  З першокласниками завжди виникає чима­ло проблем. Чому? Відповідь на це запитання ми дізнаємося з гри «Серветка». Перед вами — зви­чайна серветка.  Зараз, не задаючи запитань, чітко виконуйте такі дії:  складіть її навпіл по діагоналі, ще раз навпіл. З двох сторін відірвіть кілька разів. Розгорніть серветку. Покажіть її. Усі серветки різ­няться. Наші діти так само різні, неповторні. Цьому можна впевнитись на уроці. Учитель надає інформацію всім дітям однакову й одночасно, але сприймають її всі по-різному. Кожен з нас - особистість. І не треба дитину змінювати, сприймайте та любіть її таку, яка вона є! Вони прагнуть усе знати та багато вміти. Наше завдан­ня — допомогти їм у цьому!

- І запам’ятайте головне. Ваші діти – це тепер і мої діти. Але мої вони лише чотири роки, а ваші – до кінця ваших днів. Свою гідну старість ви готуєте уже сьогодні, і я готова вам в цьому допомогти. Давайте разом піклуватися, допомагати, чути і слухати одне одного, і тоді у нас все вийде.

-         Ми – дорослі люди, при однакових умовах робимо все по-різному.

-         Пам’ятайте!!! Ніколи не порівнюйте  свою дитину з іншою. Немає когось або чогось краще або гірше. Є ІНШЕ!!!

-         Ми будемо порівнювати, але результати будуть однієї і тієї ж дитини вчора, сьогодні,  завтра. Це – МОНІТОРИНГ.  Це ми будемо робити для того, щоб рости кожну секунду, причому не тільки в навчаннях, але й у вчинках. І пам’ятайте , шановні батьки, що діти вчаться із життя , з того,що  і хто їх  оточує.

 

ІІ. Основна частина

Що чекає на першокласників НУШ (коротка розповідь)

Розповідь вчителя. Дитина починає ходити до школи, виконувати вимоги програми, робити на уроці те, чого вимагає вчитель, неухильно дотримувати шкільного режиму, шкільних правил поведінки, добре засвоювати навчальний матеріал.

Але НУШ докладає усіх зусиль щоб полегшити перехід дитини від безтурботного життя до відповідального та дорослого.

Як правило, діти ходитимуть до школи з шестирічного віку, а навчання триватиме 12 років. Воно розподілиться таким чином:

– початкова школа (1–4 класи, відбір до гімназій відмінять);

– базова середня школа (5–9 класи – гімназія);

– профільна школа (10–12 класи), яка може бути професійною або академічною (ліцеї академічного або професійного спрямування).

   Основне завдання початкової школи – забезпечити компетентнісний підхід. Тобто зробити так, аби діти змогли використовувати набуті в школі знання, вміння та навички у практичному житті.

Компетентність – це не теоретичні знання, які діти отримують у школах зараз. Це впорядковані знання та вміння застосовувати їх у житті.

       Законопроект має змінити не лише те, що вчитимуть школярі – а й як.

Тепер діти менше сидять за партами - вони мають змогу виконувати завдання на килимку, рухатися, грати, працювати в колі.

Навчання у початковій школі поділяють на два періоди. Перший адаптаційно-ігровий (1-2 й клас), не оцінюється. Другий цикл (3-4), мають сформуватися почуття відповідальності й самостійність.

На цьому шляху ми, маємо тісно співпрацювати. Лише за злагоджених, партнерських дій усіх нас можна досягти високих результатів.

Шість порад батькам майбутніх першокласників

1. Зберігайте спокій і впевненість в тому, що все буде добре. 

Звичайно, кожна мама чи тато хвилюються за свою дитину, особливо в такий відповідальний момент – перший раз в перший клас. Але пам’ятайте, що саме своїм настроєм і своїми думками, ми формуємо у дитини установку на майбутнє навчання в школі. Тому намагайтесь продемонструвати дитині свою впевненість в тому, що все буде добре, свій спокій і віру в сина/дочку. Ні в якому разі не лякайте дитину школою, стримуйте свої побоювання і острахи. Просто вірте в свою дитину і сприймайте її такою, як вона є.

2. Формуйте позитивне ставлення до школи і вчителів, але водночас будьте чесними.

Слід говорити правду про можливі труднощі, про необхідність слухати вчителя, виконувати інструкції, які інколи не подобаються. Але обов’язково переконуйте дитину в тому, що все буде добре, що вона справиться, зможе знайти те, що їй до душі, знайде друзів і отримає радість від пізнання нового.

3. Завжди позитивно відзивайтеся про школу і вчителів. 

Діти в такому віці все ще дуже залежні від батьківської думки. Вони складають свою думку, своє враження про щось нове (в даному випадку про школу) на основі висловлювань і ставлень батьків. Тому, якщо ви хочете, щоб вчитель став авторитетом для вашого першокласника, ніколи не говоріть поганого про нього при дитині. Це сприятиме гарній поведінці дитини в школі і додасть мотивації до навчання.

4. Уникайте додаткових стресів і навантажень. 

Ніколи не відправляйте дитину одночасно в перший клас і якусь секцію або гурток. Початок навчання у школі і так є серйозним стресом для 6-7-річних дітей. Тому, якщо заняття спортом і музикою здаються вам необхідною частиною виховання вашої дитини, почніть водити її туди за рік до початку навчання або після того, як диина адаптується. Повноцінний відпочинок на цьому етапі дуже важливий. Тому нехай дитина проводить більше вільного часу на свіжому повітрі, граючись з друзями.

5. Слідкуйте за режимом дня і повноцінним харчуванням. 

Розпорядок дня, який не змінюється, допоможе дитині швидше адаптуватися до нових умов. Якщо ваш першокласник – шестирічка, то бажаний і денний сон хоча б на одну годину. Особливо зверніть увагу на харчування дитини. У її раціоні повинні бути присутніми білки (м’ясо, риба, сир, яйця), молочні продукти, вершкове і рослинне масло, свіжі овочі і фрукти, соки. Організм зараз як ніколи потребує додаткової енергії, адже справитися і пристосуватися до нових умов – досить серйозне завдання.

6. Будьте особливо уважними до почуттів дитини в перші місяці. 

Не пропускайте труднощі, які можливо, виникнуть у дитини. Слухайте сина/дочку, говоріть про школу, про події, про почуття. Намагайтеся разом знаходити шляхи, розповідайте про себе в шкільні роки. Будьте з дитиною більш терплячими і чуйними, щоб вона відчувала спокій і підтримку вдома.

          Ви, як батьки, повинні знати про те, що для успішної адаптації до шкільного життя набагато важливіше, ніж уміння читати і рахувати, дитині потрібні психологічна стабільність, висока самооцінка, віра в свої сили і соціальні здібності. У цій ситуації дуже важливі встановлення теплих відносин дитини з учителем та підтримка батьків.

         У середньому період адаптації триває 1,5-2 місяці, у деяких дітей може затягнутися і до півроку. Ось чому увага і серйозне ставлення батьків до навчання дитини особливо важливі в перші дні шкільного життя та наступні роки навчання. Батьки мають з повним розумінням ставитися до тих досить складних ситуацій, які можуть виникати у дитини, виявляти терпіння і витримку до перших невдач у навчанні, розумно керувати підготовкою домашніх завдань, допомагати дитині поступово звикнути до нової незвичної обстановки.

         Перш за все, з першого дня шкільного життя малюк має відчувати, що до його навчальної роботи дорослі ставляться з повагою і розумінням, вважають її справою важливою, серйозною і складною. Окрім того, батьки зобов’язані створити певні умови для навчання дитини вдома, допомогти їй пристосуватися до нового режиму дня.

      Сім’я має підтримати інтерес дитини до навчання, допомогти їй включитися у навчальну роботу. Необхідно кожного дня цікавитися справами школяра: які уроки сьогодні були? Про що розказував учитель? Чи легко було виконати завдання? Бажано, щоб дитина розказала комусь із дорослих вірш, матеріал, почутий на уроці. Коли дитина розповідає, вона сама себе перевіряє. Якщо ж школяр відчуває певні труднощі, переказуючи матеріал, значить, він не досить володіє вивченим. Необхідно ненав’язливо попросити дитину повторити вивчене, виявивши при цьому цікавість; підкреслити важливість дитячої праці.

Дитину навчає те, що її оточує. Якщо малюка часто критикують, то, відповідно, навчають осуджувати;

демонструють ворожість – учать битися;

висміюють – дитина буде несміливою, невпевненою у собі, з комплексом неповноцінності;

якщо ж часто соромлять, то прививають комплекс провини;

якщо хоча б іноді бувають поблажливими, то виховують дитину терплячою;

хвалять – навчають оцінювати;

чесні з дитиною - вчать справедливості й відповідальності;

намагаються створити для малюка безпечне середовище – вчать вірити в себе і в людей;

намагаються створити атмосферу дружби та взаєморозуміння – вчать знаходити любов у світі;

привчають до колективної праці – дають відчуття власної значущості (дитина почувається потрібною);

доброзичливо ставляться до інших – виховують емпатійну особистість (з наданням можливості допомоги) до тих, хто цього потребує, – рослина, тварина чи людина – матимуть гарантовану поміч від власної дитини в майбутньому, оскільки виростять її небайдужою;

звертають увагу на гарні речі – розвивають естетичний смак.

Отже, якою виросте дитина, залежить повністю від того, які умови створять їй батьки. Щоб малюк комфортно почувався у суспільстві, батьки повинні прививати йому не словами, а власними вчинками, діями такі норми суспільної моралі, як чесність, відповідальність, відчуття власної гідності, працьовитість, терпіння, совість, почуття обов’язку, вміння співпереживати, доброзичливість, благо чинність тощо.

Все, що є в нашому характері, все, що ми беремо з собою в своє доросле і самостійне життя, – закладено в нас перш за все в сім’ї, в години сімейного спілкування, сімейного дозвілля. Звичайно, світ людини формують і школа, і вулиця, і книга... Але саме сім’я є тим первинним середовищем, де проходить становлення особистості, де ми дістаємо перші відомості про багатообразність і складність оточуючого нас світу, про добро і зло, де формуються наші звички і вміння, наші погляди і життєві плани, потреби і здібності. В сім’ї розвивається вся гама наших емоцій і почуттів, через сім’ю ми засвоюємо соціальний досвід, переймаємо традиції. Саме в сім’ї йде непростий процес виховання громадянських переконань, вимогливості до себе і до інших, милосердя і співчуття до людини.

Якщо Ви хочете, щоб Ваш малюк добре навчався, із радістю відвідував школу - допоможіть йому. Читайте малюку книжки: казки, вірші, оповідання. Після того, як казка прочитана, попросіть, щоб малюк переказав прочитане.

 

Анкета для батьків 

Підбиття підсумків.

      Виховання дітей - складний процес. Проявіть винахідливість у виборі засобів виховання, а головне не забувайте, що одне з найбільш надійних - добрий приклад, вас, батьків.    Пам’ятайте, що дитина- віддзеркалення батьків.

 Дозвольте вам дати одну пораду. Так як батькам найчастіше ніколи займатися своїми дітьми, АЛЕ візьміть за правило, перед сном посидьте біля ліжечка 15 хвилин і попліткуйте з дитиною. Як пройшов день, хто його образив, що було доброго в цей день. І потім обійміть дитину і скажіть, що ви його дуже любите і ніколи його в образу не дасте. Повірте - це важливо.

    Сподіваюсь, що  школа  стане  Вашим добрим порадником і помічником у такій нелегкій  справі,  як   виховання та навчання  вашої  дитини.

Нехай у ваших сім’ях завжди оселяться любов. Повага, достаток, а місточок доброти і любові між вами та дітьми ніколи не зруйнується.  Щастя, добра, взаєморозуміння, злагоди вам і вашим сім’ям!

Шановні батьки! Дозвольте завершити нашу теплу зустріч щирим зиченням добра вашим родинам. І залишити на згадку «Пам’ятку для батьків» .

Якщо ви дотримаєтеся порад у вихованні, ваша дитина виросте врівноваженою та спокійною. Успіхів вам

 Дякую за щире спілкування та творчу працю.

Вибір батьківського комітету.