Батьківські збори. Безпечний інтернет: як захистити дітей від кібербулінгу.

Безпечний інтернет: як захистити літей від кібербулінгу.

Войченко К.І.      

В  Україні інтернетом користується понад 60% громадян. Актуальність захисту безпеки дитини в мережі як ніколи велика.

Термін «Кібер- буллінг»
походить з англійської мови, створено від двох слів: кібер (позначає віртуальне,опосередковане комп ’ютером середовище) і буллінг (походить від англ. bull - бик,бугай,  а  в  переносному  значенні  -  дуже  велика,  сильна  чи  агресивна  персона;  і позначає процес лютого, завзятого нападу; близькі за смислом дієслова українською мовою - роз’ятрювати, задирати, прискіпуватися, провокувати, дошкуляти,тероризувати, цькувати та ін.).

Кібербулінг - це новітня форма агресії, що передбачає жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити людину з використанням інформаційно-комунікаційних засобів:мобільних телефонів, електронної пошти, соціальних мереж тощо.

Типи кібербулінгу:

До найпоширеніших типів кібербулінгу належать:

• використання особистої інформації
• анонімні погрози
• хепіслепінг
• переслідування
• тролінг і флеймінг

Використання особистої інформації:  «зламування» поштових скриньок, серверів, сторінок  у соціальнихмережах з метою отримання особистої інформації про людину та переслідування її.

Анонімні погрози:
Кіберхулігани анонімно посилають листи на адресу електронної пошти своєї жертви з повідомленнями загрозливого змісту. Іноді ці загрози мають образливий характер з вульгарними висловами і ненормативною лексикою.

Переслідування:
Кіберпереслідування відбуваються за допомогою мобільного зв’язку або електронною поштою. Хулігани можуть довгий час переслідувати свою жертву, завдаючи брудних образ принизливого характеру або шантажуючи будь- якими таємними фактами. Відстежуючи через Інтернет необережних користувачів, переслідувач отримує інформацію про час, місце і всі необхідні умови здійснення злочину.

Тролінг:
(trolling — ловля риби на блешню) - розміщення в інтернеті (на форумах, у блогах тощо) провокаційних повідомлень з метою викликати флейм, тобто конфлікти між учасниками, взаємні образи.

Флеймінг:
Улюблений метод «тролів» (провокаторів) у мережі - флеймінг(від англ. flaming - пекучий, гарячий, полум ’яний) - обмін короткими гнівними і запальними репліками між двома чи більше учасниками, використовуючи комунікаційні технології.
Частіше за все розгортається в «публічних» місцях Інтернету: на чатах, форумах, у дискусійних групах, інколи перетворюється в затяжну війну (холіво - від англ.. –свята війна).

Обмовлення або зведення наклепів  розповсюдження  принизливої  неправдивої  інформації з використанням комп ’ютерних технологій. Це можуть бути і текстові повідомлення і фото, і пісні, які змальовують жертву в шкідливій манері.

Хепіслепінг:  
(HappySlapping - щасливе ляскання, радісне побиття) - назва походить від випадків в англійському метро, де підлітки били перехожих, тоді як інші записували це на камеру мобільного телефону. Тепер ця назва закріпилася за будь-якими відеороликами з записами реальних сцен насильства.

Психологічні портрети учасників кібербулінгу.
Агресор:
людина імпульсивна, яка прагне головувати над усіма, щоб її всі слухалися і боялися, агресивно налаштована не лише до ровесників, але й до дорослих(батьків, учителів); не вміє співчувати, фізично сильніша за «потенційну жертву».
Потенційна жертва:
людина імпульсивна, яка прагне головувати над усіма, щоб її всі слухалися і боялися, агресивно налаштована не лише до ровесників, але й до дорослих(батьків, учителів); не вміє співчувати, фізично сильніша за «потенційну жертву».
Спостерігач:
людина, якій дуже цікаво переглянути (в деяких випадках і зафіксувати) процес цькування та знущання однієї людини над іншою.
Що зробити батькам/учителям?   
• Налагодити з дитиною довірливі стосунки. Більше часу проводити разом.
• Роз’яснити дитині можливі ризики, домовитися про заборону надсилання своїх інтимних фото/відео (до 18 років — це дитяча порнографія і карається законом) та зустрічей після онлайн-знайомств.
• Заборонити обговорення інтимних питань у соц- мережах — розкажіть дитині, що її сторінку можуть зламати й уся інформація стане відома злочинцям.
• Пояснити дитині, що люди в мережі не завжди ті, за кого себе видають, навіть якщо налагодили дуже теплі стосунки з нею в онлайні. Тому краще не спілкуватися з незнайомцями.
• Роз’яснити, що все, що потрапило в онлайн-простір, уже ніколи не буде таємницею: ні з ким не ділитися особистою інформацією та не публікувати на сторінках у соцмережах номер школи, домашню адресу, інформацію про батьків, номер телефону, логін та пароль сторінки та пошти.
• Обговорити, які сайти та мережі використовує дитина. Навчити її встановлювати приватність сторінки, визначати, хто може писати особисті повідомлення та коментарі, як видаляти повідомлення та створювати чорні списки користувачів. Самому зареєструватися в мережі та переглядати
• Попросити не відповідати на небажані, дивні повідомлення електронної пошти та в мережах і розповідати про те, що викликало неприємні відчуття в мережі.
• Не просити дитину видалити свої сторінки в соцмережах — це ізолює її від однолітків.

Прості секрети безпечного користування інтернетом:

Пам'ятайте : розмістивши інформацію в інтернеті, ви втрачаєте над нею контроль.

Перевіряйте : люди, з якими ділитесь інформацією, можуть використати її проти вас. ви маєте довіряти тим, кому надсилаєте щось про себе.

Думайте : чи варто розміщувати інформацію, якщо не знаєте, як її використають і чи це не зашкодить вам чи близьким?

Дякую за увагу!