Батьківські збори; "Широкий світ захоплень та інтересів -- шлях до духовного здоров'я"

Про матеріал

Формування духовної культури є пріоритетом сучасного виховання. Найперша і найважливіша ланка виховання, в якій закладається духовне ядро -- це сім'я. Матеріал містить практичні рекомендації батькам щодо виховання дітей-підлітків.

Перегляд файлу

БАТЬКІВСЬКІ ЗБОРИ.

«Широкий світ захоплень та інтересів – шлях до духовного здоров’я »

В усі часи і для всіх народів серед найголовніших була і залишається проблема виховання. Амонашвілі зазначив: «Якщо Всесвіт справді безмежний, а Природа не має ліку в своїй творчості, то єдиною моделлю цієї безмежності та цих багатств є Дитина».

Дитина від народження схожа на чистий аркуш паперу. Минає час, і на ньому з’являються рядки – думки і почуття, якості та вчинки, помилки й недоліки. Звісно, доброта, чуйність, егоїзм та байдужість не народжуються разом з людиною. Все це формується протягом усього життя. Як же виховати дитину, щоб дати їй можливість відчути радість праці, успіху у навчанні; як створити умови для розвитку її духовних, інтелектуальних, фізичних потреб, пробудити в серці почуття гордості, власної гідності? Як бути вдоволеним від життя і не стати на шлях бездумного збагачення за всяку ціну, не робити такого, за що згодом буде соромно? І тут без таких рис, як духовність, моральність, вихованість аж ніяк не обійтися.

Вихованість – це уміння поводитись у товаристві, чемність, ввічливість. Так визначено це поняття в «Азбуці моралі». Понад 2 століття тому англійський філософ Джон Локк писав: «У погано вихованої людини сміливість набирає вигляду грубості, вченість стає у ній педантизмом, дотепність – блазнівством, простота – незграбністю, доброзичливість – лестощами. Хороші якості душі складають суттєве багатство душі, але тільки вихованість служить для них оправою».

Золоте почуття міри, виховане з дитинства допоможе в різних ситуаціях: воно допоможе не бути занадто балакучим і не мовчати цілий вечір в гостях; не бути нудотно улесливим і надмірно сухим у спілкуванні; не турбувати інших через дрібниці, не скупитися на подяку чи на похвалу тощо.

Протягом багатьох років складалися правила, як людина повинна жити поруч з іншими людьми, щоб усім було добре. Вихована людина постійно контролює себе, завжди оцінює свої вчинки, адже за поведінкою ми судимо про людину. Одні вчинки ми схвалюємо, вважаємо їх культурними, інші засуджуємо. Бути вихованою людиною – значить уміти жити серед людей. Треба дотримуватись правил, які склались у стосунках між людьми за багато років. Одні з них записано як закони, що надають нам певні права і обов’язки, інші як правила поведінки.

Формування духовної культури молодого покоління є пріоритетом сучасного виховання, так як саме духовна особистість має міцні опори у вигляді національних і загальнолюдських цінностей, які дають змогу почуватися комфортно у нестабільному світі. Виховання духовної культури – складний багатогранний процес, основою якого є прищеплення дитині гуманістичних якостей, системи світоглядних координат, вищих цілей і культури поведінки. Процес виховання духовної культури у підлітків передбачає облагородження життя й помислів дитини вищими смислами у її ставленні до національної і світової духовної культури, історії країни, мови, віри, пошуків ідеалу і змісту життя людей. Духовна культура – це багатий позитивний життєвий досвід суспільного, соціального, родинного життя певного народу, що передається від покоління до покоління.

Шановні батьки! Пам’ятайте, що ваша сім'я – найперша і найважливіша ланка виховання, поза як саме в ній закладається духовне ядро особистості, основи її моралі, народжуються і поглиблюється любов до батьків, сімї, роду, народу, до усього живого, повага до рідної мови, історії, культури. Ваші діти – старші підлітки. До цієї групи належать діти 14-17 років. Саме в ці роки відбувається перехід від дитинства до дорослості, що впливає на особливості поведінки дитини.

Підлітковий вік – це час формування стійких форм поведінки, характеру і засобів емоційного реагування. Які в подальшому визначають життя дорослої людини, її психічне і фізичне здоров’я. Саме цьому вікові притаманна втрата дитячого світосприймання, виникнення тривожних сумнівів у собі і своїх можливостях, пошуки правди в собі та інших. Ось чому для підлітків важливу роль відіграє сімейне оточення, яке має забезпечити сприятливі умови для здорового розвитку їхньої особистості. Акцентування уваги на останній тезі не випадкове, адже із вступом дитини у підлітковий вік міняється не лише вона сама, а й усі члени родини: вони немовби по новому починають бачити себе самих, власних дітей, інших людей, навколишній світ. І те. Як зможе сім'я подолати цей непростий етап – залежить від атмосфери. Що складається в сім’ї, від того, які почуття, настанови, ціннісні орієнтири тут переважають.

Найважливіший момент психофізіологічного розвитку підлітка, на який слід зважати, – його статеве дозрівання і статева ідентифікація. Оцінюючи підлітків з огляду на відповідність їхньої поведінки статево рольовим нормам, слід зазначити, що критерії мужності – жіночності в них суворіші, ніж у дорослих. Зокрема, хлопці-підлітки всіляко намагаються підкреслити свої відмінності від дівчат. У центрі їхньої уваги постають вольові риси характеру, інтелект. У них раніше виникає еталон «справжнього чоловіка», ніж у дівчат «справжньої жінки».

Нині багато розмов ведеться про більш раннє статеве дозрівання дітей. Чисельні публікації у наукових і періодичних виданнях наводять невтішні факти підліткової сексуальної розбещеності, підліткової вагітності. На основі цього робляться неправомірні висновки, що діти цього віку вже добре обізнані з цією стороною людського буття. Утім, проведені дослідження свідчать. Що саме недостатні знання, їх уривчастість і певне перекручення часто є однією з головних причин наявних збочень і негативних виявів сексуальної поведінки дітей підліткового віку. Батьки мають допомогти підлітку пережити цей складний для нього етап дорослішання. Для того, щоб зняти підвищену тривожність, потрібно добре знати чим син або донька люблять займатися, чим захоплюються, яка їхня думка щодо певного приводу тобто добре знати дитину і виявляти своє ставлення до цього. Якщо якісь вчинки заслуговують схвалення, не треба забувати сказати про це позитивні почуття треба виявляти і в тих випадках, коли підліток, усвідомивши свої негативні вчинки, чесно визнає і намагається виправити їх.

У підлітковому віці дитина ще дуже слабка, незахищена, легко збуджувана і сором’язлива. Її приваблюють зовнішні атрибути. Вона прагне волі, самостійності, думки її цілком розумні та оригінальні, у неї багато інтересів, вона вимагає до себе уваги та поваги. Важливого значення в цей час набуває встановлення з дитиною щирих, довірливих взаємин. Слід своїм ставленням показувати, що її переживання сприймаються і поділяються, що її люблять, цінують і поважають такою, якою вона є. Подібні контакти знімають напруження міжособистісних взаємин, допомагають підлітку подолати замкненість у власному внутрішньому світі. Підтримують позитивне ставлення до свого «Я», висвітлюють інший іноді йому самому невідомі, але високо оцінювані оточуючими якості його поведінки.

Досить гострою стає проблема зниження інтересу до навчальної діяльності, який зумовлений підвищенням зацікавленості іншими сторонами оточуючої дійсності. Якщо раніше позитивне ставлення до навчання могло підтримуватися тільки бажанням одержати схвалення дорослих, то тепер більшого значення набуває власна пізнавальна активність, ставлення до вчителя, який викладає певний предмет, взаємини з батьками. Це веде до того, що для одних підлітків навчання продовжує залишатись провідною, основною діяльністю, а для інших поступово втрачає своє значення, перетворюється на другорядне, і навіть небажане заняття. Батькам слід пам’ятати, що біологічна перебудова організму в цьому віці, додаткові негативні чинники – сімейні конфлікти, окремі невротичні симптоми (роздратованість, поганий сон, швидка втомлюваність), а окрім того, поява нових гострих інтересів і захоплень природно ускладнюють навчальну діяльність підлітків. Сучасний підліток повинен не лише розуміти, а й відчувати те, заради чого він навчається.

Найпоширенішою підлітковою «хворобою» психологи і педагоги вважають синдром перенасичення, коли все набридає. Це означає, що мотив навчання вичерпався і вже не може спонукати до активності. І тоді перед дорослими виникає завдання – допомогти дитині знаходити все нові і нові збуджувані навчальної діяльності.

Основним завданням, яке підліток вирішує у перехідному віці є пошук власного «Я», усвідомлення своєї індивідуальності. Що ж заважає підлітку «знайти себе»? Передусім – це невміння спілкуватися з оточуючими людьми. Дитина не відчуває потреби включатися в соціальний контакт або відчуває острах щодо цього. Здебільшого до цього призводить дефіцит спілкування в родині. У таких сім’ях діти ростуть сором’язливими, боязкими. тривожними, або навпаки над агресивними. У них своєчасно не виявляється здатність до співпереживання, співчуття, розуміння іншої людини. Ці підлітки в процесі спілкування не вміють орієнтуватися на невербальний компонент спілкування (жест, міміка, погляд), водночас як 65% інформації передається саме невербальними засобами.

Ми часто вважаємо, що діти мають нас і навколишній світ розуміти так само, як дорослі, але це – найбільша омана. Наш особистий приклад часом більше виховує ніж навчання. Дитину вчать, формують не наші слова, навіть найкращі, наймудріші, а наші вчинки. Виховувати – означає пробуджувати у дітях добро і любов, давати їм цю любов і добро. Шановні дорослі, чи не час придивитися до себе, до власної поведінки. Візьмемо хоча б таке. На вулицях, у громадському транспорті, у магазинах тай узагалі в людних місцях часто-густо чути такі лайливі слова, що аж вуха в’януть. Причому весь цей бруд непристойностей нерідко вивергається в присутності літніх людей, дівчат, жінок, дітей та підлітків.

Стало майже модним висловлювати нецензурними словами гнів і невдоволення, захоплення, обурення, осуд і погрозу, з’ясовувати стосунки. Але ж поруч діти, які сліпо копіюють дорослих! Підліток, хибно приймаючи брутальність за атрибути дорослої людини, демонструє твердість характеру, воліє утвердитись у статусі чоловіка, удаючи із себе сміливого, ні від кого не залежного. А юнка такими брутальними висловами хоче продемонструвати свою нестандартність і чоловічий характер. Не можна применшувати руйнівний вплив брутальної лайки на формування особистості підлітка в сім’ї, оскільки її використання виставляє на посміх жінку-матір, найдорожчу для кожного людину. А з педагогічної точки зору лайка зовсім не припустима, бо залишає в дитячій душі невигойну рану. Той, хто вживає брутальні слова чинить злочинний замах на культуру рідної мови, споганює національний мовленнєвий етикет, який формувався впродовж тисячоліть і став взірцем шанобливого ставлення до людей. Тож треба категорично відмовитися всім батькам від уживання, а надто в сім’ї, в присутності дітей, нецензурних слів в ім’я духовного добра, власної культури.Найважливішою причиною труднощів дитини в підлітковому віці стають складні родинні стосунки, суперечності і внутрішньо сімейні конфлікти. То ж пам’ятайте, дорогі батьки:

Прикладом у вихованні гуманних якостей вашої дитини повинні бути насамперед ви самі, ґатунок взаємин у сім’ї;
Шануйте одне одного, виявляйте чуйність, уникайте сварок і образ;
Показуйте дітям приклад доброзичливого ставлення до інших членів вашої сім’ї, сусідів, співробітників, а також до незнайомих людей, що потребують допомоги. Пам’ятайте: діти копіюють дорослих і насамперед батьків!
Стежте, щоб ваші слова не розходились з вашими справами. Невеличка фальшива нотка у вашому сімейному оркестрі може спровокувати недовіру до вас із боку вашої дитини.
Батько повинен узгоджувати свої дії стосовно дитини з діями матері, мати ж – із діями батька, оскільки народна мудрість говорить:»Якщо батько каже «так», а мати «сяк» -- росте дитина, як будяк!»
Успіх виховання залежить від мудрого збалансування любові до дитини з вимогливістю до неї.
Будьте моральним зразком для своєї дитини. «Ростіть» у всіх відношеннях разом із вашими дітьми, щоб вони відчували гордість за батьків, бажання бути схожими на вас.
Шануйте дитину, її гідність і почуття. Умійте поставити себе на місце дитини, цікавтесь її успіхами й невдачами. Пам’ятайте: тільки повагою до юної особистості можемо навчити її шанувати інших.
Вправляйтесь зі своїми дітьми в гуманних вчинках, організовуйте їхнє життя так, щоб вони на ділі могли виявляти турботу про тих, хто її потребує, щоб вони були готові допомогти своїм друзям, були чемними із сусідами й іншими людьми.
Пам’ятайте, що виховуючи дітей, ви виконуєте не тільки батьківський, а й громадянський обов’язок перед державою.
Високою нагородою для вас будуть подяка і турбота дорослого сина чи доньки, а також подяка людей, із якими житиме і працюватиме викохана вами людина.
Школа – ваш союзник і помічник. Звертайтесь до педагогів, вони завжди відгукнуться на ваші прохання і допоможуть у вихованні дитини.
Пам’ятайте, що дитина – це дзеркало життя своїх батьків. Як у краплі води відображається сонце, так і в дітях відображається духовне багатство мами і тата.

На закінчення виступу – рядки поезії: