«Берег дитинства» Виховна година для учнів 11 класів.

Виховна година для учнів 11 класів.

 

”Берег дитинства”

 

Кажу собі - я класний керівник,

І намагаюсь бути справді класним,

І зустрічаю учнів я своїх,

Щоб кожен день їм видався прекрасним.

Щістнадцять тут довірливих сердець,

Я в них учусь відвертості і правди.

І доброті не настає кінець,

Якщо ти класний керівник насправді.

 

       Добрий день, шановні батьки, вчителі, любі діти! Сьогодні у нас незвичайний урок.  Урок, якого немає за розкладом. Урок світлих спогадів. Надходить день, коли доводиться пережити водночас і світлий сум, і біль розлуки з людьми, які тривалий час  були поруч, і передчуття зустрічі з невідомим поки що майбутнім. Пригадайте, скільки разів ви переступали шкільний поріг, сподіваючись на доброту, чуйність, творчу наснагу. Ми проводимо вас, майже дорослих, юнаків і дівчат, у плавання по житейському морю. Ви покидаєте берег дитинства… Я вважаю, що ви, мої учні, всі ці роки були прикрасою нашого ліцею. Милі і стрункі, мов берізки, тендітні, як троянди, дівчата, інтелігентні, стримані та відповідальні хлопці, відкриті та сучасні, працьовиті та веселі, неповторні, мов кожен день шкільного життя.

 

Ми сьогодні залишимо школу,

Парту, дошку і власне вікно.

І де нам, іншим учням надовго

Даруватиме світло воно.

 

Ми подорослішати так хотіли,

Що підганяли час із класу в клас.

І в думках в майбутнє ми летіли,

Чарівні мрії окриляли нас.

 

 

Тільки час пролетів дуже швидко,

Понесе всіх життя, закружляє,

Із роками душа защемить,

Як ліцей ми наш рідний згадаєм.

 

Дорогі діти, сьогодні, в час розлуки зі школою візьміть  у довгу, а часом і зовсім незбагненну для вас, дорогу життя ,спогади про рідну школу.  Хай школа залишається для вас тим промінчиком любові і добра, який вказує, як іти, щоб не збочити, не оступитися. А ще візьміть в дорогу життя. шановні випускники, отчий дім, ніжну мамину колискову пісню, батькову мудрість і вчителеве слово.

 

Є в серці кожного куточок особливий,

Там спогади живуть про рідний дім,

Дитинство безтурботне і щасливе

І перша вчителька живе в куточку тім.

 

Перша вчителька!

Вона завжди залишається в пам’яті випускника! Перша вчителька –це людина, яка відчинила двері в чарівний захоплюючий світ знань, навчає дітей читати, писати, бути ввічливим та уважним до людей. Сумлінно ставитися до праці. 3 роки ми були зі своєю першою вчителькою.

Любі наші Ірино Миколаївно, Людмило Дмитрівно, ми запрошуємо Вас до розмови.

(Виступи перших вчителів.)

 

Росте людина… Її життя починається світанком душі – дитинством. Залишається воно у пам’яті кожного як потаємне і світле. І скільки б не пройшло років, берег Дитинства притягує до себе, повертає з найвіддаленіших куточків людської пам’яті. І серед життєвих незгод, невдач, душевних падінь потрібно частіше повертатись сюди. Тільки тут можна зрозуміти і збагнути ті загальнолюдські цінності, заради яких варто жити, і головне – не втратити їх. Це берег, від якого кожен вирушає на свій шлях.

 

Скільки літ промайнуло відтоді,

Як косички злилися в косу…

Ми побачили вперше сьогодні

В чистім вигляді чисту сльозу.

Світ багатий на добрих людей,

Та вдивляйтесь ровесникам в лиця.

Може більше ніколи й ніде

Нам не випаде з ними зустрітися.

Все, що здійснилось, все, що наснилось,

Вічно буде зоріть,

Те, що зоріло, вам серце зігріло,

Не розгубіть, не розгубіть…

 

Безліч думок роїться зараз у головах випускників. Про минуле і головне -  про майбутнє. Зараз, діти, ви прощаєтесь із своїм рідним класом, школою, але я вірю, що ви назавжди залишаєтесь однією командою. Бо не буде у вас у житті людей, яких би ви краще знали, яким би ви змогли більше довіряти. Скільки лабораторних, контрольних робіт ви виконали разом, скільки зошитів списали, доки настав цей день! Скільки разів ви подумали : «Ну коли вже це все закінчиться?» , нарешті...

 

Ну от і все. Уже перегорнули

Підручників останні сторінки.

Й на випускних екзаменах відчули,

Що плине час скоріше від ріки.

 

Здавався недосяжним горизонт

А світ—казковим! За шкільним порогом

Чекали на уроки і книжки,

В світ пізнання несходжені дороги.

 

Ми  підійшли до першої межі—

Шкільним порогом звуть її в народі.

І сльози, й пісні, й радість—все в душі,

А чого більше—перемірять годі.

 

Дитинство… Маленька безтурботна країна. Кожному з нас доводиться бувати в ній лише раз. І скільки б не шукали ми цю країну на карті—все одно не знайдемо. Лише  спогади і мрії мають чарівну  здатність  повертати нас  у  дитинство.

Ось сходи, що ведуть в минуле

Рожевого дитинства – дивний край.

В очах життя все промайнуло,

І крикнути так хочеться—не поспішай!

Привітно посміхається берізка,

Тополя ніжно шепотить,

Сьогодні ще для нас це близько,

А завтра…

Завтра це не повторить.

Так пройдемось знайомими місцями…

Ось тут ми спілкувались вечорами.

І на перервах кожен раз відпочивали,

І написи на стінах залишали.

Тепер я можу лише посміхнутись,

В дитинство нам не повернутись.

 

Чумацьким шляхом линуть, линуть роки…

В дитинства край не буде вороття,

Але добра і мудрості уроки

Вони в душі, вони на все життя.

 

Проведи мене , мамо, будь ласка,

Проведи до воріт.

Хай простелиться доля, мов казка,

Мені, рідна,  у слід.

Відгородить вона мене всюди

Від нещасть і біди,

Проведи мене, мамо, між люди,

В білий світ проведи.

 

В цьому залі сидять люди, яким важко усвідомити теперішнє. Вони, я впевнена, просто не можуть  повірити в те, що привели вас до школи в останній раз. Шановні батьки! Спасибі Вам за те, що  колись був перший день і перший шкільний урок. Дякую за підтримку та розуміння. За те, що всі ці десять років ви разом з дітьми виконували домашні завдання: писали твори, розв’язували задачі, малювали. Кожного дня проводжали їх до школи, зігрівали любов’ю та турботою. І я хочу  Вам сказати по секрету, що ваші діти вже дійсно виросли. А тому, не погано було б дізнатися, що ви думаєте з приводу цієї події.

 Виступ ___________________________________

 

Традиції і звичаї народу…

У них життя , характер і душа.

Тож хлібом починається дорога,

Коли дитя батьківський дім лиша.

       У нім—духмянім, сонячнім, рум’янім—

Турбота батька й мамина сльоза.

Це захист від знедолень і обманів,

Щоб обминула нас життя гроза.

 

Батьки _____________________________

 

Благословляємо вас хлібом,

Щоб лихо не зачепило,

 

Благословляємо вас хлібом

На вдачу і добре діло !

Прийміть цей святий хліб,

як наше батьківське благословення.

Хай у вашому житті  завжди на

столі хліб і сіль буде.

Благословляємо  вас, діти !.

 

 

Ви діти, до пояса рідним  вклоніться—

Так завжди робити годиться.

Хто вміє батька-матір шанувати,

Тому в добрі та щасті вік свій вікувати.

 

Пісня про родину

 

Батьки _____________________________

 

Наші рідні  хлопці і наші дівчата,

Щоб були щасливі, щоб були багаті.

Ми згадаємо силу стародавніх традицій,

Обсипати на щастя ярим зерном пшениці.

 

 

Щоб екзамени склали,

Щоб водилися гроші,

Щоб пішли оцінки в атестат хороші,

Щоб були здорові, радісні надалі.

Щоб в майбутньому здобули знання і медалі.

 

Дитинство… Це справді найкраща пора життя людини і проходить вона у школі.. Кожного ранку прямують сюди діти. І так багато років. Обличчя… обличчя… Але школа пам’ятає  всіх.

Класний керівник роздає буклети та говорить про кожного....

 

Кожен з нас до того звик,

Що наш класний керівник,

А точніше -  класна мама

Завжди поруч, завжди з нами.

Як без неї далі бути

Навіть важко всім збагнути.

 

В хвилини радості й дитячої печалі

Учитель був нам вірний помічник.

Його ми руку завжди відчували,

Він поруч був, наш класний керівник.

 

Сказати хочу слово щедре,

Нагоди більше не знайду. 

І побажати щастя й миру

Класному керівнику.

 

 

Не старійте , вчителі, ніколи.

Молодість вам більше до лиця.

Вас веде  щоранку до ліцею

Споришева стежка без кінця.

 

 

Пісня для класного керівника .

 

Затихнуть пісні, і почнеться урок.

Урок, на який не подзвонить дзвінок.

За парту не сядете так, як завжди,

Учитель з журналом не зайде сюди,

Учителька ваша не буде вже там

П’ятірок і двійок ставити вам.

Із того уроку не можна втекти,

Й погану оцінку не виправити.

Перерв і канікул у ньому нема,

Хоч може минути і літо, й зима,

Не 45 він триває хвилин,

А довгі роки не вгава його плин.

Урок цей, для себе ти твердо затям,

І перший, й останній—

Він зветься життям.

 

        За стародавнім слов’янським звичаєм, коли людина тримає в руках вогонь і щось говорить, її слова йдуть від серця. І сила цих слів несе в собі силу оберега, допомагаючи і підтримуючи у важку хвилину.

 Запалюючи цей вогник родинного тепла, давайте скажемо один одному слова, що йдуть від наших сердець.

 

( Вчитель запалює свічку.) 

 

         В житті кожної людини є берег, від якого вона відпливає і до якого може повернутися лише уві сні. Це берег Дитинства, Юності та Шкільного життя, але час несе вас далі, й на вашому шляху будуть інші береги. Тож нехай це буде берег Надії, Віри й Любові. Я бажаю вам, діти, удачі та оптимізму, впевненості, віри в себе.

 

(Вогник вчитель передає учням, вчителям, присутнім батькам. Кожен говорить слова побажань і передає його далі.)

 

Дорогі діти, ви стаєте на дорогу дорослого життя, тож пам’ятайте:

 

Життя - це можливість. Скористайся нею.

Жнття- це краса. Захопися нею.

Життя - це мрія. Здійсни її.

Життя - це виклик. Прийми його.

Життя - це багатство. Не розтринькай його.

Життя - це надбання. Борони його.

Життя - це таємниця. Пізнай її.

Життя - це пісня. Доспівай її до кінця.

Життя - це боротьба. Стань борцем.

Життя - це безодня невідомого. Ступи в неї без страху.

Життя - це удача. Шукай цю мить.

Життя - таке чудове. Не змарнуй його!

Це твоє життя - виборюй його!

 

 

 

 

(Учні виконують разом пісню на мелодію “Призрачно все в этом мире бушуюшем”)

 

 

Линуть роки, щось не прийде, щось збудеться.

Ось ми були, ось ми далі ідем...

Є лише мить - і вона не забудеться ,

Саме цю мить ми дитинством зовем.

 

Стільки подій, стільки днів і уроків теж,

Стільки разів в дім знайомий ходить,

Але для тих, хто на інші шляхи піде,

Це лише мить, найяскравіша мить.

 

Десь там нові вже чекають миттєвості.

Знаки бажань - знов зірки упадуть,

І поведе вас стежками життєвими

Саме та мить, що дитинством зовуть.