"Бережи свої речі" Гра-вікторина

 

Бережи свої та шкільні речі

Виховна година

(Для учнів молодших класів)

Мета: вчити тримати в чистоті й порядку особисті речі,  одяг, книги, зошити, парту і вчити приступати до   заняття після того, як наведений порядок на    робочому місці, складати речі в сумку, коли   закінчене  заняття.

 

Хід  заняття.

 

І. Організація учнів до заняття.

- Добрий день! Сідайте, діти.

ІІ. Оголошення теми  та мети заняття.

• Сьогодні до вас на заняття завітав Дональд. Він хоче побачити , чи вмієте ви берегти  свої  та шкільні речі.
• А які ви знаєте шкільні речі?
• Так , правильно - це парта, портфель, ручка, зошит, крейда, книги, пенал, дошка.
• А особисті речі?
• Так  - це одяг, взуття і т.д.
• Кілька років тому Дональд  теж навчався у школі і дивився, як діти  бережуть книги, чи не виривають з них листочки та чи бережуть зошити.
• Коли він навчався у школі, діти старанно ставилися до книг та зошитів, бо їх тоді не було так багато, як зараз. Тепер він хоче порівняти, хто краще береже книги.

ІІІ. Розкриття теми:

1. Загадки.

-А зараз я вам  прочитаю загадки.

 

Дуже я потрібна всім:

І дорослим, і малим.

Всіх я розуму навчу.

А сама завжди мовчу. ( Книжка)

 

Не вмію читати.

Не вмію писати

І весь вік мовчу,

Зате інших вчу. ( Ручка)

 

Дерев’яний та довгенький,

Маю носик я гостренький,

По білому слід лишаю.

Я всіх діток потішаю. (Олівець)

 

У коробці спочивають

Спритні хлопці-молодці.

Убрання барвисте мають

І загострені кінці.

На папері слід лишають

А зовуться… ( Олівці) 

 

Темна мов осіння ніч,

Незамінна в школі річ. ( Дошка)

 

Стоїть вулик придорожній,

Іноді зовсім порожній.

Вранці , вдень гуде, оживає,

А вночі відпочиває. ( Школа) 

 

 

2. А тепер я вам прочитаю вірш:

Нумо, гляньмо, що у нього,

Поки не завзята гра,

Бо  портфель –усім відомо,

Це обличчя школяра.

Ось книжки, та що це з ними?

Чом вони у плямах синіх?

Пошматовані, брудні,

Страшно глянути на них,

Подивіться на сторінку!

Не сторінка, а картинка

Помальована така.

А обкладинка – ну й горе!

Ніби вчора побувала

У брудних руках.

 

• Що можна сказати про власника цього портфеля?
• Він неохайний, він їх розмалював, повиривав сторінки з них.
• Мабуть , книги таким людям не варто давати. Правда, дітки?
• А ось іще один віршик.

Із Парти капнула сльоза

Смоляниста і густенька.

І Парту Столик запитав:

«Чому ти плачеш, дорогенька?

Швиденько витри свої очі,

Та розкажи-но у чім річ?»

Вона зітхнула неохоче:

• Боюсь , що попаду у піч,

Згорю  даремно, як прості дрова,

А я ж була така новенька і здорова!

Дві букви лише вивчив Коля

Й надряпав їх маленькою рукою.

Поки алфавіт Коля буде вчити,

Мене він буде дряпати , губити.

• Чи є такі дітки у вашому класі, як Коля?
• Скажіть , чому плакала парта?

3. Розповідь.

- Тепер я розповім одну пригоду: « Дмитрик штовхає лід носком черевичка. Вчитель зупиняє його і каже:

- Зіпсуєш черевички і вони виглядатимуть, як старі.

- То й що? – безтурботно відповідає хлопчик . – Мама мені другі купить, кращі ніж ці».

- Дітки, чи можна сказати, що Дмитрик – бережливий хлопчик?

- Як ви гадаєте, чи цінує він працю мами та інших людей, чи правильно поводиться, чи береже свої речі?

- А тепер  послухайте правила охайного хлопчика, з якого вам потрібно  брати приклад:

Люблю чистоту.

Щодня складаю на місце свої речі.

На моєму місці зажди порядок.

Книга – мій перший друг.

4.Читання вірша

« Хто то?»

На носі чорнило,

Немов їх чорнильним дощем покропило.

На кожній долоні написано: « Юра».

Скажіть, вам не стрівся такий замазура?

Біжить, підкидає він сумку з книжками.

А сумкою бився оце з хлопчаками.

Та тільки устиг замахнутись щосили –

Під ноги хлоп’ятам книжки полетіли.

Всіма сторінками сплеснули від ляку:

• Ой, хто угамує цього розбишаку?

У класі  сидить він розвісивши вуха,

Того недочує, а те недослухав.

Та ще ображається потім:

• А в зошиті в нього – мов курка блукала,

Ще й лапками кожну сторінку торкала.

І що там таке – не  вчитаєш  нічого.

Скажіть – ви не бачили хлопця такого?

Чи, може, когось хто у вас на прикметі,

Ви зараз у цім упізнали портреті?

5.Читання оповідання О.Вишні « Любіть книгу»

 Не дуже любив книгу Василько. І не дуже чемно з нею поводився. От одного вечора ліг він спати та й узяв книжку перед сном почитати. А Василько знав, як лежачи книжку читати, псується зір, і псується книжка.

 Лежав Василько, читав… і задрімав. А книжка – бух на підлогу. Аркуші  в книжці й пожмакалися. Добре заснув Василько, так міцно, що й од «бух» не прокинувся.

 І сниться Василькові , що він сам книжка. От бере його книжку-Василька Оленка, що теж не дуже поважає книжки, бере, читає і водночас обідає. Борщ із ложки – кап, та й на Василька-книжку. Йому пече, йому неприємно, що на нього борщ капає, та нічого не вдіє Василько, бо він – книжка.

 А потім ухопили Василька-книжку Михайло і Володя, та давай на ньому різні дурниці писати. А потім позакладав якийсь марал - художник у книжку пензлі..

 Далі ще гірше. Оленка почала Василька-книжку ножицями різати – малюнки вирізати. Болить Василькові, аж « рятуйте» хоче кричати. Тільки-но Оленка ножиці забрала, як хтось гарячу праску поставив на Василька - книжку. Горить Василько - книжка,  дим з нього йде. Пече йому…

 Уже Василько - книжка не книжка, а саме шмаття, в яке загорнула Оленка свій сніданок. Так гірко, та так боляче зробилося Василькові, що він аж прокинувся!

• Ой, що зі мною зробили?

А потім , здогадавшись, що то був тільки сон, зітхнув полегшено. А  зітхнувши. Подумав та й гасло про книгу склав:

 - Бережи книжку – це твій друг!

І ніколи  вже не псує Василько книг та й товаришів соромить, коли хтось з них не береже книжку.

ІV. Підсумок  уроку