ІНТЕГРОВАНІ УРОКИ В ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Супрун Мирослава Дмитрівна,

вчитель початкових класів

Посухівського навчально-виховного комплексу

«Дошкільний навчальний заклад –

загальноосвітня школа І – ІІ ст..»

Уманської районної державної адміністрації

Черкаської області

ІНТЕГРОВАНІ УРОКИ В ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Суспільство постійно потребує людей високоосвічених, творчих, ініціативних, здатних мислити по-новому, що вміють прийняти самостійні нестандартні рішення. І школа, виховуючи, навчаючи повинна відповідати вимогам часу.

У Концепції розвитку системи освіти України зазначено, що освіта є головним засобом збереження і трансляції культури майбутнім поколінням. Через освіту людина задовольняє особистісні потреби в самоосвіті .

В даний час перед загальноосвітньою школою поставлена серйозна задача поліпшення якості навчання і виховання учнів.

Вирішальне значення в розвитку дитини належить урокам, що сприяють навчанню засвоєнню знань, формуванню умінь і навичок, передбачених програмою навчання у початковій школі .

А в початковій школі закладається фундамент для подальших етапів освіти. Перед початковій школою стоять гранично точні освітні цілі і завдання: закласти основи всебічного розвитку дітей, забезпечити формування міцних навичок швидкого, усвідомленого, виразного читання, рахунку, грамотного письма, розвинутої мови, культури поведінки. У цих вимогах підкреслюється важливість формування у учнів навичок раціональної організації навчальної праці, навчальних навичок, які в сукупності забезпечують надійну підставу для подальшої навчально-пізнавальної діяльності школярів. Сприяють придбанню глибоких і міцних знань.

У підвищенні результативності навчання в початкових класах, виховної значимості предметів поряд з іншими методичними питаннями велике значення має використання міжпредметних зв'язків.

Поняття "міжпредметні зв'язки "в літературі характеризується по-різному. У "Педагогічній енциклопедії "воно визначається як взаємна узгодженість навчальних програм з різних предметів. Міжпредметні зв'язки взаємно враховують спільне між предметами, як у змісті, так і в навчально-виховному процесі. При їх систематичному і цілеспрямованому здійсненні перебудовується весь процес навчання, тобто вони виступають як сучасні принципи, які ведуть до інтеграції (об'єднанню, злиттю у відомих межах в одному навчальному предметі узагальнених знань тієї чи іншої області). Під інтеграцією розуміється зближення і зв'язку наук, складання окремих системи в єдине ціле.

Проблема інтеграції залишається актуальною в наш час в процесі навчання. Системний підхід є основою інтеграції знань. Поняття "система" і "інтеграція" близькі.

Інтеграція - об'єднання в ціле яких-небудь елементів. Стосовно до системи навчання інтеграція передбачає створення у школяра цілісного уявлення про навколишній світ [12, с.98].

Сучасні науки про людину, в тому числі і педагогіка, відрізняються недосконалістю термінологічного апарату. Те ж саме відноситься і до поняття "інтеграція", яке дослідники практикують неоднозначно. З одного боку, ті, хто займається проблемою інтеграції, вважають, що це процес об'єднання яких або частин, в ціле, але з іншого боку шляху досягнення інтеграції різноманітні. Інтеграція та системний підхід до пізнання світу багато в чому схожі.

Навколишній світ постає перед нами як єдине ціле. При його вивченні необхідно знати його компоненти, визначати структуру і зв'язки між ними. Використання інтеграції знань в освіті дозволяє виділяти компоненти змісту освіти, відповідні цілісним уявленням про явища і процеси, що відбуваються в навколишньому середовищі. Інтеграція в навчанні проявляється в тому, що сумарний вплив освітніх компонентів у багато разів активніший, чим вплив кожного з них окремо, що забезпечує позитивний результат навчання.

Окремим випадком проблеми інтеграції виступають інтегровані уроки, покликані забезпечити єдиний підхід вчителів даних навчальних предметів до вирішення спільних навчально-виховних завдань на основі узагальнення.

Це дозволяє вирішувати існуючі в предметній системі протиріччя між розрізненим засвоєнням по предметах, знаннями учнів і необхідністю їх комплексного застосування в практиці, трудовій  діяльності і в житті людини.

Ідея інтеграції освіти все наполегливіше заявляє про себе і змушує педагогів шукати ефективні шляхи її реалізації. На сьогодні позначився ряд різних підходів і напрямків у цій галузі: інтеграція через пошук міжпредметних зв'язків; тематичне планування за принципом одночасного проходження подібних тем в різних навчальних дисциплінах; розробка нових навчальних курсів, що об'єднують в собі інформацію з різних предметів. Все це свідчить про незвичайну актуальності самої проблеми інтеграції.

Предметна система навчання в школі орієнтує учнів на диференційоване засвоєння знань з різних областей. Потоки інформації і її обсяги такі великі, що стає важко своєчасно і якісно відстежувати необхідну інформацію з будь-якого із напрямів наукового знання. Велика частина інформації залишається незатребуваною.

У зв'язку з цим важливо показати шляхи отримання знань через методологію. Це дозволить навчаним самостійно оперувати необхідними в житті знаннями і консолідувати зміст навчального матеріалу в ціле для вирішення проблемної ситуації.

Системний підхід в педагогіці забезпечує розгляд шкільної освіти як відкритої системи, що функціонує за законами систем. Інтеграція знань може виступити одним із шляхів мобільності і варіативності змісту освіти.

При організації інтегрованого навчання з'являється можливість показати світ у всьому його різноманітті з залученням різних знань: літератури, музики, живопису, що сприяє емоційному розвитку особистості дитини та формуванню його творчого мислення. Методика інтегрованого уроку забезпечує діяльність вчителя і учня на рівні суб'єктних відносин, в результаті яких виникають можливості для спільної творчості і саморозвитку учасників освітнього процесу [7,с.31].

Перебудова процесу навчання на основі здійснюваних міжпредметних зв'язків позначається на його результативності: знання набувають якості системності, уміння стають узагальненими, комплексними, посилюється світоглядна спрямованість пізнавальних інтересів учнів, ефективніше формується їхня впевненість і досягається всебічний розвиток особистості.

Таким чином, актуальність проблеми інтеграції соціально обумовлена і викликає необхідність змін в навчанні підростаючого покоління, підвищення якості знань, практичних умінь, рівня вихованості, пізнавальної потреби.

Численні психолого-педагогічні дослідження розкривають окремі аспекти проблеми інтеграції та показують її комплексний характер. Ідеї міжпредметних зв'язків і їх перехід в самостійну дидактичну проблему пов'язані з теоретичними і практичними пошуками педагогів різних епох: Я.А. Коменського, І.Г. Песталоцці, А. Дістервег, К.Д. Ушинського.

Проблема інтеграції навчання і виховання в початковій школі важлива і сучасна як для теорії, так і для практики. Її актуальність продиктована новими  соціальними запитами, що пред'являються до школи. Вона зумовлена змінами у сфері науки і виробництва. Інтеграція - процес зближення і зв'язку наук, що відбувається поруч із процесами диференціації. Він являє собою високу форму втілення міжпредметних зв'язків на якісно новому щаблі навчання, що сприяє створенню нового цілого системного "моноліту знань ".

В умовах стрімкого розвитку суспільства наука міцно входить у всі сфери життя. Системний підхід як методологічна концепція в якості своєї філософської основи базується на принципі системності.

Методологічною основою системного підходу є принцип взаємозв'язку. Термін "система" використовується в науковій літературі в різних значеннях і має більше сорока визначень цього поняття, що розглядаються різними авторами. Вони розкривають різні точки зору на саму суть системного підходу, даються визначення основним поняттям (система, цілісність, організація, структура, зв'язок, відношення, впорядкованість, функція, спрямованість), пояснюється взаємозв'язок між даними поняттями .

При описі внутрішнього будови системних об'єктів використовують поняття "зв'язок", "відношення", "Елемент", "середа", "цілісність", "структура", "Організація", які наповнюють змістом рішення системних завдань. Чи не менш важлива й інша сторона системи - її функціонування. У цьому випадку виділяються такі поняття, як "стійкість", "рівновагу", "регулювання", "зворотний зв'язок". При характеристиці відносин необхідно враховувати процеси розвитку системних об'єктів, позначаються такими поняттями, як "еволюція", "становлення".

Методологічні функції системного підходу розроблені в роботах В.Г. Афанасьєва, І.В. Блауберг, Л.А. Петрушенко, В.Н. Садовського, А.І, Уемова, Е.Г. Юдіна.

Структурним елементом загальнонаукового рівня методології є загальнонаукові теорії.

В.А. Афанасьєв вважає, що системний підхід можна ототожнювати з синтетичним, оскільки синтез і аналіз виступають як "неодмінні риси системного підходу", вони доповнюють, збагачують один одного. Без аналізу не може бути синтезу, а синтез є не що інше, як інтегрування результатів аналізу.

В.А. Енгельгардт відзначає три важливі моменти в характеристиці відносин цілого й частини. Автор вводить термін "інтегратізм". Термін показує провідну, основну сторону протиріччя між аналітичним і синтетичним, компонентним і системним поглядами.

А.Д. Урсул говорить в своїх працях, передусім про загального зв'язку явищ і процесів. Поняття "інтеграція" означає об'єднання в ціле будь-яких частин і вживається для характеристики процесів взаємозв'язку раніше автономних елементів в ті чи інші сукупності [5,с.22].

Г.Д. Кирилова відзначає увагу і потреба до системного підходу тим, що: властивість внутрішньої цілісності системи веде до виникнення якостей; закон, який лежить в основі взаємозв'язку елементів, пояснює її впорядкованість, організацію, структуру, їх відносну стійкість; взаємозв'язок елементів і властиві або структурні залежності виявляють розвиток, "поведінка" системи.

Названі особливості системного підходу необхідні в розкритті будь-якого діалектичного процесу. Вони відповідають і природі навчання в школі.

При аналізі процесу навчання, його основних компонентів: мети, змісту, методів навчання, організаційних форм, функцій - навчальної, що виховує, і розвиваючої - необхідно розглядати їх не самі по собі, а шляхом вивчення властивих їм закономірних залежностей. Це дає можливість виявити механізми цього розвитку [13,с.2].

Виникає можливість вивчати не проблему різноманіття методів і прийомів навчання, а розглядати застосування методів і прийомів, відповідних різним цілям, особливостям змісту, рівня підготовленості учнів.

Інтеграція та системний підхід до пізнання світу багато в чому схожі. Інтеграція - це процес або дії, мають своїм результатом цілісність.

Цілісність - це спосіб внутрішньої, органічною взаємозв'язку складових, які функціонують як елементи єдиної системи. Така цілісна взаємозв'язок створює синергетичний ефект (грец. synergeia - співпраця, співдружність).

Однією з фундаментальних завдань школи є формування в учнів цілісного погляду на світ як єдине, взаємозалежне ціле.

У молодшому шкільному віці інтегрують читання і образотворче  мистецтво, позакласне читання і музику. Багато дають такі уроки і для підвищення виразного читання. Однак все це повинно бути ретельно продумано, все робиться ґрунтовно при високій щільності уроку і активної участі самих учнів, які повинні направити свій інтерес, емоції, інтелектуальні сили в потрібному напрямку.

До питання про інтеграцію навчання в початковій школі останнім часом намітився ряд підходів: від проведення уроку двома вчителями різних предметів чи поєднання двох предметів в один урок і проведення його одним учителем до створення інтегрованих курсів і спроб докорінної зміни змісту початкової освіти.

Треба вчити дітей бачити зв'язок між явищами природи і повсякденним життям. Це веління сьогоднішнього часу.

По суті, інтеграція навчання має на меті закласти цілісні уявлення про природу і суспільство і сформувати власне ставлення до законів їх розвитку. Школяреві важливо подивитися на предмет або явище з різних сторін: в логічному й емоційному плані в художньому творі і науково-пізнавальної статті з точки зору біолога, художника слова, живописця, музиканта.

Ефективність інтеграції залежить від багатьох факторів: поєднання навчальних предметів і досліджуваних тим, від підготовки вчителя, що включає відбір змісту, методів, прийомів роботи. Найбільш вдалі для інтеграції такі предмети, як читання – українська мова, читання - природознавство, читання - образотворче мистецтво - музика, природознавство –трудове навчання, математика – трудове навчання [3,с.49].

Інтеграційні зв'язки між предметами - це процес зближення і зв'язку наук. У практиці початкового навчання треба використовувати, розвивати і впроваджувати всередині - і міжпредметні зв'язки як "зону найближчого розвитку для подальшого поступового і обережного використання інтеграції навчальних предметів.

Інтегровані уроки повинні відповідати наступним вимогам: по-перше, урок повинен дати дитині самі різні знання, по-друге вчитель повинен підвищити пізнавальний інтерес школярів, по-третє, урок повинен активізувати розумову діяльність учнів, і, нарешті діти повинні проявляти творчі здібності, розум. Такі уроки можна проводити часто, тому що вони не втрачають новизну і інтерес. Але не всі теми і розділи навчальної програми можна і потрібно інтегрувати .Інтегрований урок - це жива творчість вчителя та учнів. Важливо зрозуміти головне: виходячи з мети інтегрованого навчання, об'єднати окремі сторони у вивченні понять в єдине ціле, забезпечуючи оволодіння учнями аналітико-систематичної діяльністю по поглибленню розуміння навчального матеріалу.

Існують різноманітні форми інтегрованих уроків, що застосовуються на практиці при навчанні читання й інших навчальних предметах - це уроки-ранки, уроки - звіти, урок - усний журнал. А вчителеві необхідно оцінити можливості дітей і впевненість у тому, що завдання для них посильне.

Нетрадиційними формами інтегрованих уроків є: "гра в театр", де кожен може стати актором. Так піднімається рівень культури художньої творчості. Існують і інші різноманітні форми роботи на цих уроках. Наприклад, урок-конференція. Підготовка йде в мікрогрупах. Небажано, щоб діти однієї мікрогрупи знали, що говорять в іншій. У підготовці беруть участь всі діти класу. Вчителю необхідно постійно спостерігати за роботою мікрогруп і працювати спільно з дітьми, ненав'язливо виправляти помилки.

Школа, на думку Я.А. Каменського, повинна стати майстерні, в якій відбувається взаємне навчання, обговорення, експериментування. Цій меті, перш за все, і повинна сприяти навчальна програма, курси, форми і методи навчання [9,с.207].

З аналізу різних точок зору дидактів, психологів можна виділити наступні позитивні моменти в проведенні інтегрованих уроків:

а) ці уроки дозволяють піднести навчальний матеріал більш глибше, показавши його з різних сторін (Літератури, музики, образотворчого мистецтва).

б) такі уроки сприяють міцному оволодінню знань, підвищенню інтелекту дітей.

в) дають можливість більш ефективно провести закріплення, узагальнення знань.

г) широко вирішують виховні завдання навчально-виховного процесу.

Інтеграція в сфері виховання і освіти може здійснюватися на будь-якому етапі педагогічного процесу, будучи універсальним шляхом його перетворення  [6,с.28].

Традиційний досвід навчання читанню і математиці свідчить про широкі інтеграційні можливості, які можна ще й посилити. Однак не всяке об'єднання різних дисциплін стає інтегрованим навчанням [11,с.52].

За основу інтеграції може бути взятий будь урок з його усталеною структурою та логікою поведінки. на цей урок залучаються знання, результати аналізу понять з точки зору інших наук, інших навчальних предметів.

Вона цінувалася і використовувалася К.Д. Ушинським, зокрема при побудові курсу навчання грамоті аналітико-синтетичним методом.

В інтеграції споконвічно складалася новизна і сутність цього методу, так як він, за задумом автора, дозволяв пристосувати і злити в єдине ціле окремих елементів 2-х видів мовленнєвої діяльності лист-читання - для швидкого і міцного досягнення однієї мети: формування у дітей здатності до дистанційного спілкування за допомогою тексту.

Як відомо, створений К.Д. Ушинським засобом інтеграції письма і читання метод навчання грамоти виявився настільки хороший, що в основі своїй використовується і понині [16,с.105].

В.А.Сухомлинский писав: "Процес навчання буде легким, якщо це стане для дітей яскравим, захоплюючим, наповненим живими образами, звуками, мелодією те, що дитина зобов'язаний запам'ятати перш за все "[14,с.126].

Інтеграція у початковій школі повинна мати кількісний характер: "Трохи про все". Діти отримують все нові і нові уявлення про поняття, систематично доповнюючи і розширюючи коло вже наявних знань. За допомогою інтегрованих уроків з'являються великі можливості розвивати в дитини інтелект, які в традиційному навчанні використовуються недостатньо.

Перш, ніж об'єднати два предмета, потрібно глибоко попередньо їх проаналізувати. Так, методистами, докторами педагогічних наук С.І.Волковою  і О.Л.Пчелкіною був розроблений і запропонований інтегративний курс "Математика і конструювання". Це курс являє собою інтегровану спробу об'єднати в єдиний предмет два різнопланових за способом оволодіння ними навчального предмета: математику, яка носить теоретичний характер, і трудове навчання, формування умінь і навичок в якому носить практичний характер [4,с.31].

Проблема інтеграції є актуальною для сучасної школи.

Список літератури

1. Амонашвілі Ш.Л. Привіт діти! - М.: Просвещение, 1988-208с.

2. Бахарєва Л.М. Інтеграція навчальних занять у початковій школі// Поч. школа. - 1991. - № 8 - С.48-51.

3. Волкова С.І., Алексєєнко О.Л. Вивчення курсу "Математика і конструювання"// Поч. школа.-1990. - № 9-С. 31-38

4. Грищенко Н.В. Інтегровані уроки - один із засобів прищеплення інтересу до навчальних предметів// Початкова школа. -1995. - № 11.-С. 21-28

5. Данилюк А.Я. Навчальний предмет як інтегрована система// Педагогіка. . -1997. - № 4.-с. 24-28.

6. Іллєнко Л.П. Досвід інтегрованого навчання в початкових класах.// Поч. школа.-1988. - № 9.-С.31-38.

7. Коменський Я.А. Вибрані педагогічні твори: у 2-х томах. Т.1-М. Педагогіка. - 1982. - 656с.

8. Монахова Г.А. Освіта як робоче поле інтеграції// Педагогіка, 1997. - № 5. - С. 52-55.

9. Педагогічна енциклопедія. -Педагогіка, 1966. - 1560 с.

10. Світловська М.М. Про що треба пам'ятати, навчаючи молодших школярів ...// Поч. школа. - 1988. - № 8. - С.2-5.

11. Сухомлинський В.А. Вибрані педагогічні твори: у 3-х томах. - Педагогіка, 1981. - Т.3.-С.125-129.

12. Ушинський К.Д. Педагогічні твори: В 6-ти томах. Т.6/Сост. С.Ф. Єгоров. - М.: Педагогіка, 1990.-528 с.