Бесіда на тему: "Культура спілкування"

Культура спілкування

Мета: уточнити уявлення дітей про ввічливість; учити оперувати ввічли¬вими мовними формами; вправляти у вживанні ввічливих слів залеж¬но від ситуації; виховувати бажання бути ввічливими, турботливими, чуй¬ними.

ХІД БЕСІДИ

— Сьогодні ми поговоримо про те, як учні повинні поводитися з дорослими, товаришами, учителями, батьками, сторонніми людьми, тобто про ввічливість.

— Що, на вашу думку, означає слово ввічливий?

— Є слова дуже важливі, вагомі — Батьківщина, Україна, мир. Є рідні слова та близькі — мама, тато, бабуся, дідусь, брат, сестра. А ще є ввічливі слова, які називають «чарівними».

— Які ви знаєте ввічливі слова?

— Що ви кажете, йдучи зі школи додому?

— Які слова ви промовляєте за зроблену вам послугу?

— Всім людям стає приємно й хороше від цих слів. Чому?

— Як ви звертаєтесь до старших за віком, незнайомих людей, до вчительки?

— Пригадайте, як ваші мами і тата звертаються до своїх батьків — ваших бабусь і дідусів?

— Як ви звертаєтесь до бабусі й дідуся?

— Пограємо в гру «Ми — ввічливі діти». (Потрібно вставити ввічливі слова в текст.)

Мама послала Оленку до тьоті Галі за книжкою. Оленка подзвонила у две¬рі, зайшла в квартиру і сказала... Тьотя Галя саме відпочивала, дівчинці стало незручно, і вона промовила...

Тьотя Галя дала дівчинці книжку. Оленка сказала... і пішла додому.

— Потрібно бути ввічливим не лише в словах, а й у тоні, жестах, діях.

Якщо ввічливі слова сказані грубим голосом, вони перестають бути ввіч¬ливими.

Культурна людина завжди вітається і прощається, адже не відповісти на привітання неввічливо.

Послухайте притчу «Про Єнота».

Маленький єнот збирав у лісі хмиз. Він набрав велику в'язку сухих гілок і рушив додому. Йому потрібно було перейти через річку. Міст був старий, скрипучий, і єнот дуже боявся. Обе¬режно перебираючи лапами, він уже підходив до берега... Випадково гля¬нув униз. Який жах! На нього диви¬лось величезне кудлате чудовисько. Єнот швидко показав йому кулак,— чудовисько — теж.

Єнот посварився на нього палкою — палкою посварили і його. Єнот ки¬нувся тікати. Захекавшись, він при¬біг додому, до мами:

— Ніколи більше не піду в ліс — там хтось страшний і злий.

— Не бійся,— сказала мама. — Спробуй усміхнутися йому.

Єнот знову побіг до моста. Він нагнув¬ся і... посміхнувся. І що ж? На нього дивилася усміхнена істота.

Малий єнот так зрадів, що зареготав.

— Тепер воно буде зі мною дружити!

І єнот побіг через міст на інший бік.

— Чого вчить ця притча?

— Наведіть приклади зі свого життя, які підтверджують правильність цієї притчі.

— Давайте пограємо в гру «Хто більше».

Діти називають ввічливі слова. -

— Перевірте себе.

Коли ви вживаєте такі слова ввіч¬ливості?

• Будь ласка;

• дозвольте потурбувати;

• вибач;

• дякую;

• я ненавмисне.

— Прочитайте і поясніть прислів'я. Від теплого слова і лід розмерзає.

— Тож, будьте ввічливими дітьми!