Бесіда на тему: "Мова і татуаж"

         Кримінальне татуювання «народилося» приблизно в ХУІІ cт. Одним з перших його описав відомий італійський лікар-психіатр Ч. Ломброзо. Він вважав, що татуювання – прояв атавізму, а також ознака моральної неповноцінності природжених злочинців. У той час таврування носило каральний характер і відносилося до поліцейських засобів профілактики. Повіям, наприклад, випалювали квітку лілії (роман А. Дюма «Три мушкетери»). Римляни таврували рабів, боржників, військовополонених, злочинців. У Франції й Росії мітили каторжників, в Англії – дезертирів.

      У Росії в 1691 р. таврування бандитів, злодіїв було узаконено Петром І у вигляді орла на щоці. Катерина II увела свої клейма: «у» - убивця, «Л» - брехун. Іноді випалювали слова «Кат» і «Бор» - по одній букві на щоках і на чолі. Таким чином, на все життя затавровані залишалися поза законом.

      У злочинному середовищі татуювання стало своєрідною візитною карткою. Кількість татуювань на тілі злочинця в більшості випадків прямо пропорційно кількості судимостей. Самі засуджені татуювання називають «картинками», «наколками», «прошиваннями». Наносять їх з метою бравади перед іншими, через бажання наслідувати відомих злочинців, під впливом злодіїв у законі. Позначається й тривала ізоляція: починають шукати розваги, наносячи на різні частини тіла різні символи. Символіка татуювань залежить від типу колоній: чим суворіше режим утримання, тим більше засуджених ходять розмальованими. Кримінологи класифікують татуювання за формою, змістом, способом нанесення. При наявності повної інформації про тлумачення символів на тілі злочинця можна одержати відомості про нього і визначити, з ким маєш справу. Так простий хрест означає знак судимості. Власник малюнка лежачого бутона троянди говорить про те, що своє повноліття зустрів у ВТК. 5 крапок на титульній стороні долоні говорять про те, що повнолітній був у спецшколі, ВТК чи в училищі з особливим режимом тощо.

     Моряки поєднали в малюнках хрест, яків і обійняті полум'ям серця. З розп'яттям наколювали троянду й ім'я коханої, вірячи: при аварії корабля жодна акула не торкне татуйованого моряка. Інші військовослужбовці наносять емблему свого роду військ чи якусь особливу відзнаку.

      Індіанці виколювали на ногах браслети й кільця, а жінки розмальовували язик. Африканці імітували курильну трубку на обличчі, а матерям наносили знаки, що вказують число їх дітей.

      Особливе «татуювання», що допомагає контролювати рівень цукру в крові, розробляють лікарі з Техаса. Новий спосіб моніторингу глюкози повинен покласти кінець щоденному «пальцеуколюванню», якому підлягають сьогодні мільйони пацієнтів.

На сьогоднішній день татуювання можуть нести чисто косметичні функції. Корегуються багато дефектів зовнішності: некрасиві шрами, родимки, родимі плями та віспини, що добре «забиваються» знаками зодіаку. Необачно поводяться юнаки, що декорують тіло ім'ям коханої чи ж таврують себе в армії «ДМБ»: як правило, після повернення до цивільного життя чи розставання з колишньою подругою, від цих татуювань намагаються позбутися. Професійно зроблену наколку можна видалити механічним чи лазерним мікрошліфуванням, а от «кустарну» наколку видалити можна лише пересадженням шкіри! Усі процедури дуже болючі. Улітку 2003 року відпочивала в Лас-Вегасі молода секретарка Робін Кінайп. Випивши більше норми, зробила за один вечір на тілі 126 татуювань. При цьому Робін зовсім не пам 'ятає, кому і як замовляла тату і навіть, як це відбувалося. Тільки по кредитній картці було встановлено, що за один вечір секретарка побувала в 24 тату-салонах. Тепер при згадуванні про Лас-Вегас Робін б'є лихоманка, і п'є вона тепер тільки прохолодні напої.

     Найдавніші у світі печатки для татуювання епохи енеоліту і статуетки людей, покриті таким візерунком, були знайдені радянськими археологами на території проживання праслов'янських племен. В основному велика частина знахідок приходиться на азіатську частину СНД, і пов'язані вони з мансі, ханти й удмуртами.

      Є істотне розходження між надрізами, що робляться в медичних і в естетичних цілях, і маніакальними надрізами чи каліцтвами, що наносять собі багато молодих людей.

     Робити чи не робити татуювання вирішує сама людина. Слід тільки  пам 'ятати про своє довге життя й про різне ставлення людей, які оточують нас, до цих «цікавих малюнків», та про свій стан здоров'я після таких «операцій».