Бібліотечний урок-презентація книги В.Сергійчука "Що дала Україна світові"

Що дала Україна світові

Мета: презентувати учням книгу Володимира Сергійчука «Що дала Україна світові»; розповісти про внесок видатних українців у розвиток світової науки, техніки, освіти і культури; звернути увагу на особистостей, які народилися на Черкащині; спонукати дітей навчатися на прикладах відомих людей,  вірити у себе; виховувати гордість від того, що вони українці.

Обладнання. Комп’ютер, телевізор, прапор України.

Хід уроку

Дорогі учні, тема нашого уроку «Що дала Україна світові», тому визначте самостійно мету, виходячи з теми (відомі люди, їхні винаходи тощо), презентувати учням книгу Володимира Сергійчука «Що дала Україна світові».

Вступне слово бібліотекаря.

Споконвіку Україна була відома як велика житниця, як інтелектуальне й духовне джерело Європи та світу. Вона збагатила всесвітню скарбницю філософської думки, богослов’я, мистецтва, літератури. На українській землі зароджувалися й втілювалися в життя геніальні ідеї й найпередовіші технології, які сформували сучасну цивілізацію.

 Споконвіку з української землі йшов такий потужний інтелектуальний струмінь, що ошелешені чужинці не раз дивувалися, де береться сила в цього народу.

Але що ж дали світові українці, яких американський президент Білл Клінтон найстарішою європейською нацією? Весь світ зав геніальних людей, але не знав, що вони українці.

Нині прийшов час, аби віддати данину пошани нашим співвітчизникам.

«Винаходи».

Слайд 3.

Петро Прокопович (1775-1850), винайшов у 1812 році рамковий вулик.

1814 року, після звільнення у відставку Петро Прокопович, не маючи про пасічництво «ні теоретичних, ні практичних знань, крім великої до цього охоти», поселяється на пасіці свого молодшого брата. Чотирнадцять років спостережень над бджолою на десятині землі і 30 вуликах зробили переворот у бджільництві, зрештою, започаткували  його як науку. «Я проник  у таємниці роду бджолиного далі від усіх моїх попередників», - зізнався потім цей великий українець

Петро Прокопович вніс у своє пасічництво і українську національну ідею. Для пасік і школи він придбав частину садиби Пилипа Орлика і парку Івана Мазепи, куди переніс келію Св. Димитрія Ростовського – козака Туптала. До школи, де аж до смерті Прокоповича всі виклади відбувалися українською мовою, приймалися діти закріпачених селян, що викликало постійні протести поміщиків, бідні училися за рахунок самого Прокоповича в спеціально збудованій для цього бурсі.

Слайд 4.

А в 1868 році в селі Борисівці нинішнього Брянської області слобідський українець Андрій Власенко (1838-?), агроном за освітою, продемонстрував на  жнивному полі невідому машину, яку назвав «Кінне зернозбирання на корені».  Ця новинка успішно працювала на жнивуванні вівса і ячменю і є попередницею сучасних зернозбиральних комбайнів.

За кордоном подібна машина була виготовлена й випробувана вперше лише в 1879 році в США і була названа комбайном. І коли в американських газетах з’вилися  повідомлення про неї, російська «Земледельческая зазета» з цього приводу написала: «Американський комбайн дуже схожий на машину Власенка, але він важкий, і приводиться в рух 24 мулами при семи працівниках, тоді як машина Власенка працює за допомогою пари чи трійки коней при одному погоничеві. При цьому американський комбайн втрачає чимало зерна, а після машини Власенка важко було знайти зерно на землі».

Слайд 5.

Найвідомішим серед українців став автор багатьох мікромініатюр Микола Сядристий (1937), котрий народився в Колісниківці на Харківщині. А здобув він таку популярність насамперед тим, що зміг підкувати блоху. Вдалося йому це зробити не тільки тому., що має «певні пізнання і досвід у малюнку, композиції і пластиці2. Він бездоганно знає властивості всіх матеріалів, які використовує в роботі, а також добре володіє своїм тілом, щоб виконувати між ударами серця особливо тонкі рухи, в якій перебуває той час інший інструмент. Завдяки цьому Сядристий зміг виконати десятки виробів, які можна побачити лише через мікроскоп.

Слайд 6.

Великі заслуги перед українським народом має уродженець Зеленої  в Галичині Роман Гонсет (1891-25.06.1951), котрий у 12 років зробив дерев’яний бінокль. Але свої великі досліди він розпочав з електрики, коли прибув 1907 до Канади. Працюючи в кінотеатрі, замислився над тим, як не переривати демонстрацію фільму, а зробити цей процес безперервним, за що отримав перший патент на винахід.

У 1919 наш земляк запропонував електричний грамофон, який після демонстрації на виставці  в Чикаго протягом одного дня став популярним в усій Америці, відтак негайно розпочався його масовий випуск.

З наступних винаходів українця Романа Гонсета необхідно назвати телефонний автовідповідач, електричний двигун до грамофону, електричні ножиці для викроювання матерії в кравецьких майстернях, винахід нового електрохімічного сполучника, що заступає суху батарею – усього близько сотні.

Як справжній українець жертвував великі кошти на підтримку визвольної боротьби рідного краю. Життєвим кредом відносно українців стало «Коли почнете, то я поможу…»

Зрештою, життя змушувало дуже часто українців шукати виходи з найскладніших ситуацій. І вони їх знаходили, демонструючи перед усім світом  свою винахідливість і виростаючи до визначних вчених.

Слайд 7

 Мало хто знає, скажімо,  про творця багатоступеневого турбобура Петра Шумила (14.06.1901-17.08.1942), котрого переписали в радянські часи в Шумилова. Уродженець Бобринця на нинішньому Кропивницькому став одним із найвідоміших у минулому столітті учених у світі в галузу науки про нафту й техніку її добування. Після п’яти років творчих пошуків йому вдалося створити техніку турбінного буріння нафтових свердловин, ліцензії на яку закупили багато країн світу, в тому числі США, ФРН, Франція та інші.

  «Наші підвалини математики»

Слайд 8

Підвалини розвитку математики в Україні, як і  в усій тодішній Російській імперії, закладав видатний діяч науки, культури й освіти першої половини ХУІІІ століття Феофан Прокопович (1681-19,09,1736). Так, він відомий більш як філософ, письменник, релігійний діяч, але, як виявляється, звертав велику увагу і на математику.

Саме Феофан Прокопович включив у 1707-1708 роках до свого циклу з філософії в Києво-Могилянській академії лекції з  математики. В арифметичній частині курсу систематично викладалися відомості про цілі й дробові числа, вчення про пропорції та пропорційність, правила розв’язування арифметичних задач, добування квадратного та кубічного коренів і вперше у вітчизняній літературі – теоретичні відомості про арифметичні, геометричні й гармонічні прогресії. А в геометричній частині лекції з математики викладено планіметрію за давньогрецьким ученим Евклідом з деякими доповненнями. Слід наголосити, що в такому обсязі теоретичні відомості з геометрії викладалися в Російській імперії вперше.

Слайд 9

Але, звичайно, на справді науковий, світовий рівень підняв математику інший українець – Михайло Остроградський (24.09.1801-01.01.1862), який народився в селі Пашенній на Полтавщині, де він виростав серед селянських дітей. Як син колезького асесора хлопець почав навчання в Полтавському Будинку виховання для дітей бідних дворян, згодом у гімназії. З 1816 року Михайло Остроградський стає вільним слухачем відділення фізичних та математичних наук Харківського університету. Тут у нього по-справжньому пробудився інтерес до науки – за три роки блискуче закінчує університет.

Через деякий час Михайло Остроградський продовжує навчання в Парижі, де на його здібності звертають увагу видатні вчені того часу Лаплас, Коші, Пуасон.

Там, у Парижі, тоді трапився з Остроградським досить курйозний випадок: не змігши вчасно оплатити за помешкання, оскільки затримався  переказ від батьків, він потрапив до боргової в’язниці Кліші. І саме в такій ситуації Михайло Остроградський пише одну  з своїх перших найоригінальніших праць – «Мемуару про поширення хвиль у циліндричному басейні». Переслана до Паризької академії наук ця праця потрапляє до уславленого Коші, за рекомендацією якого її друкують у «Записках учених сторонніх академій». І водночас Коші викупляє Михайла Остроградського з в’язниці, внісши за нього суму боргу.

Після цього наш земляк не тільки починає викладати математику в Парижі, а й очолює математичну кафедру в популярному тоді коледжі Генріха ІУ. У «Замітці теорії тепла» першим виводить знамениту формулу, що сьогодні входить в усі підручники математичного аналізу і математичної фізики як формула Остроградського-Гаусса. А його «Мемуар про числення варіацій кратних інтегралів» ще за  життя був перекладений і видрукуваний німецькою та англійською мовами.

Слайд 10

Видатним математиком сучасної України є академік Олексій Погорелов (03.03.1919), уродженець слобідського козацького поселення Короча, що нині в складі Бєлгородської області Росії. Вчився спочатку в Харківському університеті, але війна змусила закінчувати Військово-повітряну академію в Москві. Через три роки після здобуття вищої освіти Олексій Погорєлов уже був доктором фізико-математичних наук. Олексію Погорєлову належить повне вирішення проблеми однозначної визначеності для загальних випуклих  поверхностей з кривизною 2 пі  і рівність безкінечних випуклих поверхностей з кривизною, меншою ніж 2 пі при деяких додаткових умовах.

Слайд 11

Україна може гордитися і своєю славною дочкою Ольгою Олійник (02.07.1925), уродженкою села Матусів, що на Черкащині. Закінчила Московський університет, там працювала понад 40 років. Академік Російської академії наук. За дослідження рівнянь з малим параметром при похідних вищих порядків відзначена премією М.Чеботарьова (1952), через два роки одержала премію ім..М.Ломоносова за праці, присвячені теорії нелінійних диференційних рівнянь з частковими похідними.

Поряд з цими видатними іменами важливий вклад внесли у розвиток математики і такі українські вчені, як Ярослав Лопатинсьий, Анатолій Самойленко, Юрій Далецький, Владислав Дзядик, Юрій Березянський, Олександр Островський та інші.

Підсумки останніх міжнародних математичних олімпіад засвідчують, що українці мають всі можливості залишатися в авангарді розвитку цієї науки і в майбутньому.

  «Перші в когорті Нобелівських лауреатів»

Слайд 12

Вихідці з України,  котрі представляли біологічні науки, першими вийшли на світовий рівень за класифікацією Нобелівської премії. Першим її удостоївся уродженець Харківщини видатний зоолог і фізіолог Ілля Мечников (15.05.1845-1916). Закінчивши Харківський Університет 1864 за два роки, замість встановлених чотирьох, він водночас уже під час навчання друкує дві наукові праці. Після стажування в Італії та Німеччині наш земляк блискуче захищає магістерську дисертацію у 1867 в Санкт-Петербурзі. Потім переїжджає до Одеси, де встигає захистити докторську дисертацію і отримати звання професора.

З 1870 року Ілля Мечников розпочинає в Одесі свої всесвітньовідомі дослідження з внутрішньоклітинного травлення, що завершилися створенням теорії фагоцитозу, яка принесла йому заслужену славу. Неоціненне наукове значення мають також праці Іллі Мечникова з мікробіології й імунітету.

Слайд 13

Великий внесок у розвиток біології здійснив уродженець Золотоноші, що на Черкащині, Олексій Бах (17.03.1857-13.05.1946). Колишній студент Київського університету, що через свої політичні погляди не зміг здобути вищу освіту на батьківщині, змушений був своїм талантом і величезною працездатністю самостверджуватися на чужині. За перших  чотири роки, які він провів  у повсякденних дослідах у Коллеж де Франс у Парижі, йому вдалося пояснити процеси асиміляції вуглецю зеленими рослинами, що лежать в основі утворення органічних речовин у природі.

А нові відкриття, які він зробив, працюючи вже у своїй домашній лабораторії в Швейцарії, висунули його в ряди найзнаменитіших біохіміків світу.

Повернувшись через 32 роки до Росії, він організував у Москві Центральну хімічну лабораторію – перший подібний науково-дослідний заклад, яким він керував 28 років.

«Високі акорди музичного мистецтва»

Слайд 14

Коли ми шукаємо українське начало в різних галузях творчості людського генія, то в кожній з них насамперед хочемо знайти свого Григорія Сковороду. І коли йдеться про музичну культуру, то переконуємося, що основи її національного стилю закладалися тоді, коли здавалося, наш народ переживав  найважчі часи свого поступу.

Коли нищилися останні рештки української волі, 27 жовтня 1745 року у тодішній козацькій столиці на світ появився  Максим Березовський. Його музична обдарованість швидко привернула увагу сучасників, відтак юнака забирають до придворної  капели до Санкт-Петербурга. Саме там в усій своїй повноті розкривається талант музиканта і співака.

Талант і знання Максима Березовського настільки були неперевершеними, що  коли визначався найкращий випускник Болонської академії, то саме наш земляк виявився першим серед перших, випередивши в тому числі маестро світового рівня Моцарта.

Березовський відомий як композитор — автор духовних концертів, які він написав після повернення з Італії (найбільш популярний концерт «Не отвержи мене во время старости»). Він поєднав у своїй творчості тогочасний досвід західноєвропейської музичної культури з національними традиціями хорового мистецтва. Разом із  Д. Бортня-нським створив класичний тип хорового концерту.

Слайд 15

У Росії розпочалася композиторська діяльність видатного українського співака Семена Гулака-Артемовського (16.02.1813-17.04.1873) який народився в Городищі на Черкащині. Коли він втратив свій голос, то змушений був звернутися до написання музичних творів. Так, у 1851 році він створив музику до «Картини степового життя циган» і вокально-хореографічного дивертисменту «Українське весілля», а потім починає працювати над  великою оперою на український сюжет, що 1863 році була поставлена на сцені Маріїнського театру в Санкт-Петербурзі під назвою «Запорожець за Дунаєм». До речі, композитор сам написав лібрето цього твору й сам виконав партію Карася.

Слайд 16

Гідно представляв Україну перед світом у музичному мистецтві Микола Леонтович (1877-1921). Він, за словами Василя Барвінського, хоч «обмежився майже виключно до хорових творів, обробок народних пісень та релігійних кантів,у цій ділянці займає зовсім виїмкове місце не тільки в українській, а й світовій хоровій літературі. Його підхід до обробки народної пісні геніальний».

Простеньку мелодію «Щедрика» Миколи Леонтовича після ретельної обробки перетворив у мистецький шедевр, котрий і до нині в усьому світі співається, зрештою, яким Україна представляється перед ним у галузі музичної культури.

Заключне слово

 Слайд 17

Наші генії консолідували нашу національну культуру за допомогою своїх творів, які віддають справжній дух і душу українського народу. Своїми творчими умами і своїм тілом вони увіковічнили все те, чим є Україна і що кожний українець повинен носити в своїй душі і в своїм серці.

Якщо ж ми втрималися, то маємо і еліту, і освіту, і науку. Розповіді про чин славетних українців це засвідчують. Вони також готували освідомлення  тих українців, котрі боролися за незалежність та соборність України.

Слайд 18.

Звичайно, що не всіх геніальних особистостей згадано сьогодні, проте у книзі   

Сергійчука В. Що дала Україна світові. Видання друге, доповнене, 2008 про них ви можете прочитати самостійно.

Василь Симоненко

“Ти знаєш, що ти – людина?..”

Ти знаєш, що ти – людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.

Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди –
Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе –
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба –
Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі – людина,
І хочеш того чи ні –
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.