Бінарні уроки, як засіб підвищення якості знань учнів

Бінарні уроки, як засіб підвищення якості знань учнів

Бінарні уроки - одна з форм реалізації міжпредметних зв'язків і інтеграції знань з кількох предметів. Це нетрадиційна форма уроку. Бінарний урок по своїй природі є однією з форм проєкт, а саме, звичайно це міжпредметний, внутрішній короткостроковий чи середньої тривалості проєкт. Бінарні уроки дозволяють інтегрувати знання з різних областей для розв'язання однієї проблеми, дають можливість застосувати отримані знання на практиці.
Бінарні уроки:
• служать засобом підвищення мотивації навчання, тому що створюють умови для практичного застосування знань;
• розвивають навички самоосвіти, тому що велику частину підготовки до уроку учні здійснюють самостійно і в позаурочний час; • розвивають аналітичні здібності і винахідливість;
• володіють величезним виховним потенціалом;
• на бінарних уроках відбувається перенесення уміння в нові області, що не вивчалися раніше, що допомагає учнем приймати рішення творчих виробничих ситуацій.
Дана форма уроку оживить урок, зацікавить учнів, підвищить їх пізнавальну активність. Сприятиме розвитку читацького або дослідницького інтересу та культури мови. Ця форма проведення уроку ширше розвиватиме творчі здібності і освітній кругозір, сприятиме співробітництву учнів з учителями різних предметів, допоможе активізувати емоційні та інтелектуальні можливості учнів, підключати до процесу пізнання, конкретизації фактів.

ТИПИ І ФОРМИ БІНАРНИХ УРОКІВ

Тип уроку: урок формування нових знань. Уроки формування нових знань конструюються у формах: • урок-лекція; • урок-подорож; • урок-експедиція;
• урок-дослідження; • урок-інсценівка; • навчальна конференція;
• урок-екскурсія; • мультимедіа - урок; • проблемний урок.
Ціль уроку формування знань - організація роботи з засвоєння понять, наукових фактів, передбачених навчальною програмою.
Задачі:
• освітні: познайомити; дати представлення; навчити читання й аналізу карт, схем; активізувати пізнавальну активність; розкрити типові риси і т.д.
• виховні: виховання почуття любові до Батьківщини ; гордості за свій край; формування екологічної культури; естетичне виховання і т.д.
• розвивальний: продовжити розвиток уміння аналізувати, зіставляти, порівнювати, виділяти головне, установлювати причинно-наслідкові зв'язки; наводити приклади, формувати уміння роботи з літературою, картами, таблицями, схемами і т.д.
Тип уроку: урок навчання умінням і навичкам. Урок навчання умінням і навичкам передбачає форми:
• урок-практикум; • урок-твір; • урок-діалог; • подорож;
• урок - ділова чи рольова гра; • комбінований урок; • експедиція і т.д. Ціль даного типу уроку - виробити в учнів визначені уміння і навички, передбачені навчальною програмою.
Завдання:
• освітні : познайомити; дати представлення; виробити уміння; навчити володіння способами ; поглибити знання;
• виховні: показати роль; втягнути в активну практичну діяльність; сприяти вихованню природо-культуроохоронної, екологічної свідомості; створювати об'єктивну основу для виховання і любові до рідного краю; удосконалювати навички спілкування.
• розвивальний: навчити працювати з додатковою літературою й іншими джерелами інформації; готувати доповіді; виступати перед аудиторією, формування критичного мислення; уміння аналізувати, виділяти головне, узагальнювати, робити висновки.
Тип уроку: застосування знань на практиці. Основні форми уроків даного
типу: • рольові, ділові ігри; • практикуми; • подорож;
• уроки захисту проєктів; • експедиція і т.д.
Ціль даного типу уроку - застосування знань на практиці.Завдання:
• освітні: навчити застосовувати отримані знання на практиці; оперувати наявним потенціалом у конкретній ситуації; навчити відстоювати свою думку; закріпити уміння виділяти проблеми.
• виховні: втягнути в активну діяльність; формувати культуру, у тому числі й екологічну, формувати гуманні якості особистості учнів; удосконалювати навички спілкування.
• розвивальний: удосконалювати уміння роботи з джерелами знань; удосконалювати навички аналізу, узагальнення і т.п.; уміння виступати, захищати свою думку; розвивати творчі здібності; розвивати комунікативні навички роботи в групах; розвивати пізнавальний інтерес до навколишнього життя. Тип уроку: урок повторення, систематизації й узагальнення знань, закріплення умінь. Цей урок має самі великі можливості інтеграції, реалізації міжпредметних зв'язків.
Форми даного типу уроку:
• повторювально-узагальнювальний урок; • диспут; • урок-бесіда.
• гра (КВК, Щасливий випадок, Поле чудес, конкурс, вікторина);
• театралізований урок; • урок-удосконалювання; • оглядова лекція; • завершальна конференція; • урок-консультація; • оглядова конференція; Задачі:
• освітні: виявити якість і рівень опановування знаннями й уміннями, отриманими на уроках теми : узагальнити матеріал, як систему знань, перевірити здатність до творчого мислення і самостійної діяльності, закріпити уміння працювати з тестовими завданнями.
• виховні: сприяти формуванню відповідального відношення до навчання, готовності, мобілізації зусиль на безпомилкове виконання завдань, виявити найбільшу активність у їхньому виконанні; виховати культуру навчальної праці, навичок самоосвіти, ощадливої витрати часу.
• розвивальний: розвити логічне мислення, пам'ять, здатність до аналізу і синтезу; формувати навички самоконтролю, навички роботи в колективі (при використанні колективної роботи).
Тип уроку: урок контролю і перевірки знань і умінь. Форми уроку:
• урок-залік; • вікторина; • конкурси; • огляд знань; • співбесіда.
• захист творчих робіт, проєктів; • творчий звіт; • контрольна робота; Ціль уроку контролю знань і умінь - здійснити контроль навчання, продовжити систематизацію знань, виявити рівень засвоєння матеріалу, сформованості умінь і навичок.
Задачі:
• освітні: виявити якість і рівень опановування знаннями й уміннями, отриманими на попередніх уроках на тему : узагальнити матеріал як систему знань.
• виховні: виховувати загальну культуру, естетичне сприйняття навколишнього; створити умови для реальної самооцінки учнів, реалізації його як особистості.
• розвивальний: розвивати просторове мислення, уміння класифікувати, виявляти зв'язку, формулювати висновки; розвивати комунікативні навички при роботі в групах, розвивати пізнавальний інтерес; розвивати уміння пояснювати особливості:, закономірності:, аналізувати:, зіставляти:, порівнювати.

РОЗРОБКА БІНАРНОГО УРОКУ
Україна в умовах політичної та економічної лібералізації
суспільства (середина 1950-х – середина 1960-х рр.), 11 клас (історія
України, біологія)
Тема: Україна в умовах політичної та економічної лібералізації суспільства (середина 1950-х – середина 1960-х рр.)
Мета:
Навчальна: проаналізувати основні напрямки розвитку економіки України наприкінці 1950-х - у першій половині 1960-х років; встановити причинно-наслідкові зв’язки; розкрити основний зміст аграрної політики; поглибити знання учнів про особливості впровадження в життя економічних експериментів М. С. Хрущова в України; ознайомити учнів з надбаннями в культурному житті України в умовах хрущовської «відлиги».
Розвивальна: розвивати мислення, уміння аналізувати, узагальнювати, визначати суттєве.
Виховна: виховувати в учнів повагу до свого минулого, громадську та політичну активність, економічне мислення.
Основні поняття та терміни: культ особи, десталінізація, реабілітація, волюнтаризм, суб’єктивізм, децентралізація, відлига, русифікація, лібералізація
Тип уроку: урок засвоєння нових знань
Форма уроку: пресконференція
Хід уроку
Вступне слово вчителя історії:
Часи Хрущова, цілком очевидно були перехідним етапом радянської історії. Всупереч на численні невдачі, розчарування й непослідовні наслідки від реформ та експериментів, все ж таки вдалося перетворити СРСР з країни де правлять терор і драконівська політика, на більш раціональну систему господарювання, орієнтовану на передову індустріальну технологію. Цей перехід виразно відзначився в Україні, де сталінізм сягнув найнижчих форм.
Вчитель біології:
Сьогодні ми проведемо урок у формі пресконференція, на якій будуть присутні «фахівці» різних галузей. На урок запрошені майбутні вчені (історик, політолог, соціолог, агроном, представники преси).
Вчитель історії:
В ході конференції ми повинні дослідити позитивні та негативні моменти в діяльності М. С. Хрущова. Надаємо слово історику.
Історик: Смерть Сталіна відкрила нову добу в радянській історії. До змін прагнула навіть радянська верхівка. Хоч відступ від Сталінізму і пошуки свіжих підходів у будівництві комунізму виразно спостерігалися в усіх республіках Радянського Союзу, в Україні ці зміни були особливо численними й вартими уваги.
Становище України у складі СРСР за хрущовської доби влучно визначив Борис Левицький фразою «Друга серед рівних».
У 1954 р. з метою відзначення російсько-українського партнерства по всьому Радянському Союзу з надзвичайною помпезністю були проведені святкування з нагоди 300-ї річниці Переяславської угоди. Щоб підкреслити великі переваги, що їх приніс Україні союз з Москвою, святкування річниці Переяслава вінчав акт передачі Криму від РФ Україні як «свідчення дружби російського народу».
Але кримський «подарунок» був не таким доброчинним актом, як спочатку здавалося.
По-перше, той факт, що Крим навряд чи можна вважати «подарунком» Росії, оскільки історично він є батьківщиною кримських татар, з якими брутально обійшовся сталінський режим.
По-друге, утримання Криму для України породжувало велику кількість матеріальних, а також політико-ідеологічних проблем, оскільки більшість там становили росіяни.
По-третє, ми з вами є свідками ганебної анексії Криму Росією у 2014 році, яку засуджує більшість країн світу.
Вчитель історії: надаємо слово політологу.
Політолог: 14-25 лютого 1956 р. – XX з’їзд КПРС. В останній день роботи з’їзду відбулось закрите засідання делегатів з’їзду. Проти ночі з 24 на 25 лютого 1956 року М. Хрущов зачитував протягом 4-х годин «таємну закриту доповідь», у якій пояснював причини утвердження «культу особи» Сталіна.
Спочатку українці реагували на ці зміни з обережністю, якої вони навчились за сталінщини. Але стало ясно, що критика «культу особи» Сталіна ведеться з цілим потоком власних скарг і вимог.
Оскільки Хрущов визнав, що багато жертв сталінського терору були репресовані незаконно, дедалі гучніше лунали вимоги реабілітувати їх.
Для мільйонів українців, ув’язнених у сибірських таборах примусової праці, десталінізація принесла несподівану волю: багато з них отримали амністію й дозвіл повертатися додому. Цю часткову ліквідацію гігантської системи концтаборів прискорив ряд табірних повстань, зокрема у Воркуті та Норильську (1953 р.), Караганді (1954 р.) в яких провідну роль відіграли колишні члени ОУН і УПА.
Вчитель історії: послухаймо науковця:
Науковець: Особливо сильно звучали невдоволення у середовищі діячів культури та науки. Пролунало про жалюгідний стан української мови. Такі гасла, як «Захистимо українську мову!» та «Розмовляємо українською» дедалі частіше лунали по всій республіці, особливо серед студентів.
У 1957 р. українські історики дістали дозвіл заснувати власний часопис – «Український історичний журнал», у 1959 р. почалася публікація Української Радянської Енциклопедії. За цим пішли такі вагомі багатотомні публікації як «Словник української мови», «історія української літератури», «історія українського мистецтва» й «історія міст і сіл України». В 1957 році в Києві було засновано комп’ютерний центр, що в 1962 році став інститутом кібернетики й вивів Україну на провідну роль у цій галузі.
Вчитель біології: а що нам розповість освітянин: тяжкого удару українству завдала хрущовська освітня реформа. 16 листопада 1958 року ЦК КПРС оприлюднив тези про реформу освіти, які мали стати підставою для спекуляції, яка освіта потрібна радянському суспільству. Московське керівництво пропонувало батькам самим обирати якою мовою повинні вчитися їхні діти. Таке формулювання спричинило хвилю протестів в Україні. За умов, коли соціальний статус і престиж української мови був нижчим, аніж російської, було очевидно, яку мову обиратимуть батьки для своїх дітей. Таким чином активізувався процес русифікації освіти. Внаслідок такої політики в республіці почала скорочуватись кількість українських шкіл. Протягом 1959-1966 рр. вона скоротилась більш як на 2 тис. У середньому на одну українську школу припадало 190 учнів, а на кожну російську – 524.
Вчитель історії: слово надається соціологу:
Соціолог: Безсумнівним досягненням М. Хрущова була сильна соціальна політика, яка стосувалася практично всіх сторін суспільного життя. Соціальні завоювання хрущовської доби не менш важливі, ніж ліквідація ГУЛАГу. Ці два напрями в політиці реформ виявилися незворотними, тобто справді історичними за своїм значенням... У березні 1956 р. радянський уряд скоротив на дві години тривалість робочого дня у передвихідні та передсвяткові дні. Було збільшено тривалість відпусток, пов’язаних із вагітністю і пологами (з 77 до 112 календарних днів).
У квітні скасовано закон 1940 р., що прив’язував робітників до підприємств, на яких вони працювали. Тепер працівники мали право змінювати місце роботи, за два тижні попередивши адміністрацію про свій намір. Для селян, однак, зберігалося попереднє становище: не маючи паспортів, вони не могли залишити свій колгосп або радгосп. У травні було встановлено шестигодинний робочий день для підлітків від 16 до 18 років. Скасовувалася плата за навчання у старших класах середніх шкіл та вищих навчальних закладах. Ці заходи ліквідували найбільш одіозні ознаки сталінської поліційної держави...
Основним серед інших був закон про пенсійне забезпечення, прийнятий у
липні 1956 року, який зачепив інтереси мільйонів людей. Розмір пенсій залежав від стажу роботи і віку. Чоловіки могли піти на пенсію у віці 60 років за 25-річного стажу роботи, жінки — у 55 років за 20-річного стажу. Розмір щомісячної пенсії коливався від 300 до 1 200 крб. ...Поряд з цим значно розширилась система персональних пенсій, які призначались «за особливі заслуги перед державою», їх розмір був незрівнянно вищим від загальнодержавних пенсій, з ними були пов’язані різноманітні привілеї щодо оплати житла, безплатного проїзду в громадському транспорті, отримання можливості безплатного лікування в санаторії тощо...
У липні 1957 р. ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР прийняли постанову «Про розвиток житлового будівництва в СРСР». У ній ставилося завдання надати кожній сім’ї окрему квартиру. Для будівництва нових житлових масивів передбачалося створення в кожному великому місті високопродуктивних домобудівних комбінатів і розвиненої промисловості будівельних матеріалів. Понад 3 млн квартир, споруджених у містах і робітничих селищах України за десяток років, істотно пом’якшили житлову проблему. Хоча збудовані в часи М. Хрущова п’ятиповерхові панельні будинки з невеликою житловою площею пізніше презирливо назвали «хрущобами», вони були для жителів міст кращим варіантом порівняно із бараками або перенаселеними комуналками.
1956 р. було прийнято закон про скорочення робочого тижня (з 48 до 46 год), тобто робочий день в суботу ставав коротшим на 2 години. За роки семирічки робочий тиждень скоротився в середньому до 40 годин. Це означало, що робітники, службовці працювали п’ять днів у тиждень по 7 годин, а в суботу — 5 годин...
Проте радянське керівництво контролювало фінансовий стан населення і намагалась не допустити подальшого стрімкого зростання його прибутків. У 1961 р. було проведено грошову реформу, гроші, що перебували в обігу, обмінювалися у відношенні 10:1. У результаті реформи приблизно втричі скоротилась кількість грошових знаків та витрати на їх виготовлення, скоротилися розрахункові операції. Реформою влада намагалася приховати девальвацію. Спочатку ціни зросли на базарах та колгоспних ринках, а згодом і в державній торгівлі. У 1962 році масло та м’ясні продукти здорожчали на 30%, а заробітна плата залишилася незмінною.
Вчитель історії: слово надається економісту:
Економіст: Напочатку 1950-х років промисловість України, як і всього Радянського Союзу розвивалась дуже успішно. По суті для неї настав золотий вік. Але наприкінці 50-х р. вона сповільнила темпи. Інша проблема, що стояла перед кремлівським керівництвом, була такою: чи продовжувати старатися в основному на важку промисловість чи скерувати більші інвестиції в легку, від чого виграв би обкрадений радянський споживач. Хрущов схилявся на користь важкої промисловості, але на відміну від Сталіна, він не міг цілковито знехтувати споживачем, особливо після обіцянки, що до 80-х років Радянський Союз за економічними показниками наздожене й випередить Захід. Відтак напочатку 50-х
р. у державних крамницях стали з’являтись телевізори, пилотяги, холодильники й навіть автомобілі. Але вони надходили в дуже обмеженій кількості і були низької якості.
В 1957 р., щоб розв’язати проблему спаду продуктивності промислового виробництва Хрущов розгорнув свою суперечливу економічну реформу на основі раднаргоспів, що стала однією з найрадикальніших організаційних змін у радянській економіці починаючи з 20-х років. Спроба перемістити центр планування та управління від московських міністерств до регіональних органів мала за мету обминути вузькі місця бюрократичної організації в центрі. Під контроль раднаргоспів України було передано понад 10 тис. промислових підприємств, і під кінець 1957 р. вони наглядали за 97 % заводів у республіці (порівняно з 34% в 1953 р.)
Хоч хрущовські реформи не виправдали пов’язаних з ними сподівань, гідне подиву зростання валового національного продукту СРСР, що аж до
70-х років перевищував показник США, сприяло піднесенню життєвого рівня і різко контрастувало з періодом сталінського правління.
Вчитель біології: настав час надати слово агроному:
Агроном: Загальновідомим проєктом Хрущова було підняття цілини, що передбачало, освоєння для подальшої культивації близько 16 млн га. незайманих земель Казахстану і Сибіру. Розпочатий у 1954 році. Проєкт мав на увазі використання величезних людських і матеріальних ресурсів і велику частину цих витрат мала взяти на себе Україна. До 1956 р. звідти на цілину було перекинуто тисячі тракторів і 80 тис. досвідчених сільськогосподарських робітників. Багато з них оселялися там назавжди. Водночас з України сотні тисяч студентів добровільно їхали кожної весни на сезонні роботи. Хоч ця програма дала неоднозначні результати, вона цілком очевидно, вичерпувала з України ресурси й послаблювала сільське господарство республіки.
Інший експеримент передбачав несподіваний перехід до вирощування величезної кількості кукурудзи на загальній площі 28 млн га по всьому Радянському Союзу. Внаслідок цього площі озимої пшениці з 37,5 млн га у 1958 р. зменшились до 5,2 млн га у 1963 р. Посіви ярої пшениці за цей час скоротилися більше ніж утричі. У результаті порушився зерновий баланс і гостро відчувалась нестача хліба.
Таким чином сільське господарство перетворилося на експериментальний майданчик упровадження хрущовських реформ.
Ще одним експериментом стала ліквідація у 1958 р. МТС (машинно-тракторних станцій) та продаж техніки колгоспам.
Уряд вважав, що ця реформа:
1) Сприятиме зміцненню матеріальної бази колгоспів;
2) Державна скарбниця поповнюється грошима за продану техніку. Але колгоспи у більшості випадків отримали зношену техніку.
Під час кампанії укрупнення колгоспів, почали утворюватися ще й радгоспи.
Селяни ставали незацікавленими найманими працівниками сільськогосподарських підприємств.
Для зміцнення колгоспно-радгоспної системи влада почала обмежувати особисте господарство селян. У 1955 зменшено вдвічі розмір присадибних ділянок.
1959 р. – Указ ПВР УРСР про заборону утримання худоби в містах та робітничих селищах;
1963 р. – про обмеження норм утримання худоби для не членів колгоспів
На одну сім’ю дозволялося мати не більше однієї корови і теляти, або однієї свині для відгодівлі, або 3 овець.
Внаслідок такої політики в 1964 р. (порівняно з 1953 р.) в особистих господарствах селян кількість корів скоротилась на 9 %, свиней - на 20 %, овець і кіз - на 53%.
Починаючи з 1958 р. у сільському господарстві почався спад. Якщо 1950 – 1958 р. обсяг валової продукції зріс на 65 %, то 1958-1964 рр. лише на 3%.
Представник ЗМІ: У 1961 р. Хрущов почав нову хвилю десталінізації, кульмінацією якої стало винесення труни диктатора з кремлівського мавзолею.
Критика Сталіна завжди була для українців доброю новиною.
В Україні культурна еліта й насамперед письменники в умовах десталінізації вдалися до нових спроб розширити межі творчого самовираження. Письменники старшого покоління продовжували вимагати реабілітації своїх репресованих колег.
Особливо визначною подією стала поява нового покоління письменників, критиків, і поетів, таких як В. Симоненко, Л. Костенко,
Є. Сверстюк, І. Дзюба, І. Драч, М. Вінграновський, Д. Павличко. На початку 60-х років представників цього нового покоління в літературі стали називати «шістдесятниками», і вони не лише таврували втручання партійних чиновників у культуру та мистецтво, а й викривали лицемірство, опортунізм і надмірну обережність своїх старших колег. Таким чином набирала силу «відлига» в культурному житті.
Завершальне слово вчителя історії: Отже, робити підсумки всьому почутому. Які ж зміни відбулися в хрущовські роки – що не менш важливо - які
не відбулися? (висновки роблять учні)
1.Припинилися масові арешти, терор і чистки.
2.Поступово підвищувався життєвий рівень.
3.На деякий час письменники, поети та інші діячі культури дістали широкий простір для самовираження.
Проте
1.недоторканими залишились багато основоположних рис радянського способу життя.
2. Цензура продовжувала жорстоко регламентувати межі того, що дозволялося читати, бачити й слухати.
3.Абсолютну монополію на політичну владу утримувала КПРС.
Вчитель історії: і як наслідок ряд невдач у внутрішній та зовнішній політиці, безладдя, породжене реформами, волюнтаризм та суб’єктивізм ослабили позиції радянського лідера. В жовтні 1964 р. його колеги втратили терпець і змусили Хрущова піти у відставку.

Підсумки роботи на уроці роблять учителі.

Домашнє завдання. Опрацювати параграф підручника Власова В.І.