Бінарний урок з алгебри та укр.літератури для 7-го класу на тему "Лінійна функція та її графік. Колесо долі (позакл. чит. творів про Т.Г.Шевченка)"

ТЕМА УРОКУ:     Колесо Долі (урок позакласного читання творів про Т.Г.Шевченка).

Лінійна функція та її графік.

МЕТА УРОКУ:

Навчальна:     розширити кругозір учнів, коло читацьких інтересів; повторити, узагальнити та систематизувати базові знання учнів по темі «Лінійна функція та її графік»

Розвиваюча:   розвивати інтерес до читання художньої літератури; розвивати здібності на основі розумових дій; формувати навички аналізу, систематизації, узагальнення.

Виховна:         виховувати шанобливе ставлення до Кобзаря, формувати свідому громадську позицію; виховувати увагу, спостережливість, кмітливість; формувати

навички спільної діяльності.

ТИП УРОКУ:       бінарний (60 хвилин)

ЕПІГРАФ:            «Ну що б, здавалося, слова…

                                Слова та голос – більш нічого.

                                А серце б’ється – ожива,

                                як їх почує!.. Знать, од Бога

                                і голос той, і ті слова

                                ідуть меж люди»

                                                        Тарас Шевченко

 

                              «Математика і поезія – це… вираження тієї самої сили уяви,

                              тільки в першому разі уява звернена до голови, а в другому – до

                              серця»

                                                        Т. Хілл

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Повідомлення теми й мети уроку.

Учитель укр. літ.

Сьогодні ми з вами пройдемо тернистим шляхом Т.Шевченка, перегорнемо декілька сторінок з його життя, поринаючи у вир нових вражень, почуттів. Хочеться торкнутися струн вашої душі, відкрити перед вами барвисту музику поезії. Відчути живу присутність Тарасової любові, що записана на кожній стежині, де ступала нога поета, перед нами промайне об’ємний огляд Тарасової долі.

(Звертає увагу на епіграф)

Учитель математики

На попередніх уроках ми з вами розглянули тему «Лінійна функція та її графік». Сьогодні повторимо та узагальнимо матеріал.

(Звертає увагу на епіграф)

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

Учитель укр. літ.

Кожного разу, оглядаючи земний шлях Тараса, мимоволі задаєш собі питання: а чи правомірно розділяти з Поетом земний хрест? Чи правомірно втручатися у найвищий Божий задум – Долю людини, котра від першої до останньої миті земної дороги перебуває під Божою опікою, у котрій здійснюється  найвище провидіння? Напевно, ні, та й нікому це не під силу.

Учениця. Але мислено кожен з нас входить у незоране поле інших доль, мислено прозирає глибини вселюдського буття, аби самому піднятися бодай на сходинку вище. Мислено і реально ми подаємо одне одному руку над прірвою, і ця протягнута рука стає Божою десницею, котра витягає і того, хто в небезпеці, і того, у кому прокинулась любов до ближнього.

Учень. Кожна людина на цій землі має визначену дорогу по силі її духу. Чи став би Тарас тим, ким визначила йому стати доля, якби земна дорога була не такою стрімкою і кам’янистою , чи зміг би хтось піднятись на такі верховини і подолати таке високе сходження духу?

Учениця. Так в часи занепаду України 9 березня, в день Сорока святих, що вважається в народі днем відкриття небесних брам, українському народу було послано Тараса Шевченка для воскресіння його національної самосвідомості.

Учень.  Тарас, осиротівши дуже рано, був кинутий вітрами долі у вир поневірянь по всіх просторах неозорої імперії, аби переболіти за всіх і за всіх говорити. Його висока чутливість кидала думку то в жар крайньої нетерпимості до діянь людських, до кривди і жорстокості світу, то в тиху  задуму просвітленої душі, котра ясно і безпристрасно світить над водами Буття.

Учитель математики.

Сіли рівно, озирнулись,

Один одному посміхнулись

І в роботу занурились

ГРА «КРОСВОРД  НАВПАКИ»

На дошці намальовано кросворд з порожніми клітинками. До дошки викликається один учень, який повинен розгадати кросворд за підказками учнів в класі. Всім іншим учням пропонується заповнений кросворд і вони повинні скласти питання до кросворду. (В цьому завданні учні не тільки згадують основні поняття теми, а й вчаться ставити запитання, що дає можливість глибоко зрозуміти основні поняття теми).

 

 

 

		1 к	у	т	о	в	и	й
2 п	р	я	м	а
			3 о	р	д	и	н	а	т	а
		4 г	р	а	ф	і	к
		5 а	б	с	ц	и	с	а

 

ш

6 а

р

г

у

м

е

н

т

7 о

б

л

а

с

т

ь

в

и

з

н

а

ч

е

н

н

я

8 п

о

ч

а

т

о

к

к

о

о

р

д

и

н

а

т

9 к

о

е

ф

і

ц

і

є

н

т

10 л

і

н

і

й

н

а

11 ф

у

н

к

ц

і

я

12 п

р

я

м

а

п

р

о

п

о

р

ц

і

й

н

і

с

т

ь

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ГРА «МАТЕМАТИЧНЕ ДОМІНО»

 

 

Старт	Кожному значенню змінної х відповідає одне певне значення змінної у	Функція	Усі значення, яких набуває залежна змінна
Область значень	Точки координатної площини, абсциси яких дорівнюють значенням аргументу, а ординати– відповідним значенням функції	Графік	Значення аргументу, для  яких значення функції дорівнюють нулю
Нулі функції	Функцію, яку можна задати формулою виду у=кх+b називають…	Лінійна функція	Функцію, яку можна задати формулою виду у=кх називають…
Пряма пропорційність	Молодці!!

 

На зворотному боці карток читаємо слова «Кріпацтво», «Сирітство».

Учитель укр. літ.

Дві дороги простелила Доля перед Шевченком, але яку вона обере; чи ту, що встелена квітками; чи ту, що терновими колючками?! Обрала… Звичайно, ту, тернисту.

І закрутилося Колесо Долі, спочатку повільно, а потім все більше набираючи обертів. Де ж воно призупине своє вертіння – крутіння.

 

Читання вірша за ролями «В похилій хаті, край села…» Ф.Ісаєва

В похилій хаті, край села,

Над ставом чистим і прозорим,

Життя Тарасику дала

Кріпачка – мати, вбита горем.

У серці-туга і печаль…

Мовляла синові з журбою:

«Як гірко, як нестерпно жаль,

Що долі нам нема з тобою!

Ми – вбогі, змучені раби,

Не знаєм радісної днини:

Нам вік доводиться робить,

Не розгинать своєї спини.

Промовши слово – і нагай

Над головою люто свисне,

І так усюди – з краю в край

Панує рабство ненависне.

Росте неправда на землі

Згорьованій, слізьми залитій…

О, любі діточки малі –

Одні залишитесь на світі!

Ну, хто замінить вам мене,

Рожеві квіти нещасливі,

Коли безжально смерть зітне

Мене на довгій панській ниві?»

І сльози з віч її лились.

Був батько, наче ніч похмурий…

«Рости, синочку мій… Колись

Побачиш сам неволі мури,

Відчуєш сам, яке ярмо

Одягнуте на шиї людям…

Його ми зроду несемо,-

Невже ж нести й довіку будем?»

…В вікні сивіла ранку мла.

А батько слав панам прокляття

Не знав, що мужнього орла

Він виростить в кріпацькій хаті.

Не знала й мати, що Тарас

Вогнистим віршем, мов стрілою,

Вразить катів у грізний час,

Покличе скривджених до бою.

Відгук на книгу Г.Хоткевича «Тарас Шевченко».

Інсценізація уривка з твору «Тарасові шляхи» Оксани Іваненко

Дійові особи:        Тарас, Оксана

На сцену виходить хлопець, удягнений у полотняну сорочку, брили, постоли.

 

Тарас

Мені тринадцятий минало,

Я пас ягнята за селом.

Чи то так сонечко сіяло,

Чи так мені чого було?

Мені так любо, любо стало,

Неначе в Бога…

(сідає на край сцени)

Як прийде Оксана, скажу: «Ти моя зіронька».

З’являється дівчина у вишитій сорочці, боса, на голові в неї стрічка.

Тарас (радіє).  Ось іди, Оксаночко, сюди, щось тобі скажу.

Оксана.  Ну що?

Тарас .  Та йди ближче.

Оксана.  Та й звідси почую.

Тарас. Знаєш, я кидаю дяка і їду в Лисянку.

Оксана. А чого? Не помирилися?

Тарас. Ні не те: буду я учитися на маляра.

Оксана. О? Так уже годі на кобзаря – підеш на маляра?

Тарас. Років зо два буду маляром.

Оксана. А що це таке маляр?

Тарас. Як що? Що схотів, те й намалював. Схотів – дерево, схотів – хату, а схотів – козака.

Оксана. Ти бач! Он воно що!

Тарас. Зароблю грошей – поставлю хату з віконцями. Віконниці розмалюю лілеями або барвінками, а на дверях… ех! Козака змалюю на стіні! Тебе змалюю і дивитимусь на тебе.

Оксана (Підходить ближче, сідає). Таке вигадаєш! (Підсовується)

Бідний ти, Тарасе, у тебе й сорочка не біла.

Тарас. А ти знаєш оту пісню «Ой зійди, зійди, зіронька моя вечірняя»?

Оксана (тихенько). Ну то й що?

Тарас. Зіронька, то це ти!

Оксана. Як це? Порівняв! Чим же я до неї подібна?

Тарас. Гарна ти! Немає кращої за тебе!

Оксана. На всю Кирилівку?

Тарас. І на всю Кирилівку, і на весь білий світ!

Вчитель математики.

А зараз ми з вами порахуємо усно.

Учні відповідають усно. (завдання взяті із «Збірника завдань для державної підсумкової атестації з математики. 9 клас» О.С. Істер, О.І. Глобін).

1. Укажіть функцію, яка є прямою пропорційністю.

а)  у =   ;    б)  у = 5 ;      в) у = +4;      г) у = 5х

2.  Знайдіть значення аргументу, при якому функція у = –5+4х має значення 3

а) – ;       б) 2 ;      в) 7 ;      г)   ;

3.Знайдіть точку перетину графіка функції у = 5х – 20 з віссю абсцис.

а) (0; 4) ;  б) (0;  –20) ;  в)  (4; 0);  г) ( –4; 0)

4.Знайдіть значення функції у = -2х +8, що відповідає значенню аргументу 3.

а) 2;     б)  2,5      в)  –2      г) –2,5

5.Укажіть функцію, яка не є лінійною функцією.

а) у = 5;   б) у=5 + ;     в) у = –5х ;     г) у = 5х +1

6.Графіком якої з функцій є пряма паралельна графіку функції у =2х – 5 ?

а) у = х– 5 ;   б) у = 10 + 2х;  в) у= – 2х – 5 ;  г)  у = – 5х

7.Яка з точок належить графіку функції у = – 4х +3 ?

а) (–1 ; 1 ) ;   б) (2 ; 5) ;   в)  (1 ; –1) ;    г)  (1 ; 1)

Завдання із зошита для ЗНО – 2011 із математики:

Укажіть лінійну функцію, графік якої паралельний вісі абсцис і проходить через точку А (–2 ; 3)

а) у = – х ;  б)  у = – 2 ;   в)  х = – 2 ;  г)  х = 3;   д) у = 3

 

Завдання «Встанови відповідність»

1. y=3–x
2. y=3x
3. y= – x
4. y=x+3
5. y=3
6. y=x
7. y=–3

 

 

 

 

 

 

 

 

А

Б

В

Г

Д

Е

Є

А

Б

В

Г

Д

Е

Є

1

1

МО

КА

АМ

РУ

ГА

ПО

УМ

2

2

КУ

ОК

НА

НЕ

ПУ

ПА

НІ

3

3

ВІ

БА

ВУ

ДА

КІ

ОМ

АК

4

4

НЯМ

ТРЯ

МЯН

АГУ

БРУ

КВА

РЯН

5

5

ТИ

НЯ

ГУ

БЯ

ТЯ

АМ

УМ

6

6

УХ

ША

ВО

ЯН

ЛУ

РА

ОХ

7

7

СО

ФУ

ЦІ

ТО

ЛЯ

КО

ПЕ

 

На дошці: «Поневіряння. Воля.»

Учитель укр. літ.

Але життя не стоїть на місці і наше Колесо Долі продовжує свій біг. Який «дарунок» ще підготувала Доля-Доленька нашому Тарасу? Куди вона його закине.

Учениця. Відгук на прочитану книгу О.Іваненко «Тарасові шляхи».

Учениця.

Два шляхи стелились перед ним…

Дві дороги виділись – дві Долі.

Перша Доля з поглядом палким

Шепотіла лагідно:

… Доволі,

Ну пощо тобі старі часи

З полинялим приводом гетьманським.

Полиши, забудь, живи, як всі

Безтурботно, весело, по-панськи.

Учениця.         Друга Доля мовчки підійшла,

 

Хусткою запнута, сивокоса,

Строгим зором наче обпекла:

На тобі, мій сину кобзу.

Учень. (Тарас художник).

Шевченко. Дивне, однак, це всемогутнє покликання. Я добре знав, що живопис – моя майбутня професія, мій хліб насущний. І замість того, щоб вивчати її глибини, та ще й під керівництвом такого вчителя, яким був безсмертний Брюллов, я складав вірші, за які не мав ані гроша, які, врешті, позбавили мене волі.

Самому не віриться. Я з брудного горища, я, нікчемний хлопчак, на крилах перелетів у чарівні зали академії художеств… І що ж я роби? Важко подумати, я займався тоді складанням малоросійських віршів… Перед його (Карла Брюллова) дивними творіннями я замислювався і виношував у серці свого сліпця –кобзаря і своїх кривавих гайдамаків.

Виконання пісні «Думи мої, думи мої…»

Інсценізація уривка І.Цюпи «Тарас Шевченко»

Дійові особи:  Мартос Петро Іванович, Тарас Шевченко.

Мартос.  Я – Мартос Петров Іванович, поміщик Лохвицького повіту Полтавської губернії. Шевченка я знав близько. Познайомився з ним наприкінці 1839 року в Петербурзі в доброго земляка Євгена Гребінки, який рекомендував мені його як талановитого учня Карла Брюллова. Я просив Шевченка намалювати мій портрет аквареллю, і для цього мені треба було їздити до нього. Одного разу  я підняв із підлоги шматок паперу, списаного олівцем. (Піднімає лист паперу, читає).

Червоною гадюкою

Несе Альта вісті,

Щоб летіли крюки з поля

Ляшків-панів їсти.

Що це таке Тарасе Григоровичу?

Шевченко.  Та се, добродію, не вам кажучи, як іноді нападуть злидні, то я пачкаю папірець.

Мартос. Так що ж? Це ваше сочинєніє?

Шевченко.  Еге  ж!

Мартос. А багато у вас такого?

Шевченко. Та є чималенько.

Мартос. А де ж воно?

Шевченко. Та отам, під ліжком у коробці.

Мартос. А покажіть!

(Шевченко приносить ящик з аркушами паперу).

Мартос. Дайте мені оці папери додому, я їх почитаю.

Шевченко. Цур йому, добродію! Воно не варто праці.

Мартос.  Ні, варто – тут є щось дуже добре.

Шевченко. Хіба? Чи ви ж не смієтесь із мене?

Мартос. Та, кажу ж, ні.

Шевченко. То добре, візьміть, коли хочете, тільки, будьте ласкаві, нікому не показуйте й не говоріть.

Мартос. Та добре ж, добре!

(Шевченко виходить)

Мартос. З Євгеном Гребінкою ми з великими труднощами розібрали написане і дали раду тим папірцям. Я запропонував Шевченкові надрукувати вірші. Він довго одмовлявся, все шуткував: «Ні добродію! Не хочу, не хочу! Щоб іще побили?! Не хочу!» Я доклав багато зусиль, щоб умовити Тараса Григоровича, і, нарешті, він погодився, і я в 1840 році надрукував «Кобзаря».

 

 

 

Учитель математики.

 

Зараз кожен з вас отримає картку. Подивившись на ці картки, я пропоную вам розбитися на 3 групи.

 

 

у = 2х + 3		k 0  ,              b  0
у =  – 2х + 3		k 0   ,              b 0
у = 3х		k  0   ,              b  =  0

 

Завдання групам

1. Скласти таблиці.
2. Побудувати графіки функцій.
3. Зафарбувати отриману фігуру.
4. Висновок про коефіцієнт k.
5. Що ви знаєте про отриману фігуру?

 

       І група

1. у = –1                             (Якщо , то …)

2. у= 3х + 5                           k › 0

3. у = – 3х + 5                       k ‹ 0

 

ІІ група

1. у = –3                            (Якщо  = −1, то…)
2. у = 2х + 1
3. у = х

 

ІІІ група

1. у = х
2. у = х + 4                           (Якщо, то… )
3. у = – х
4. у = − х + 6

 

 

Учитель математики: А зараз пропоную вам виконати самостійну роботу треба заповнити таблицю.

На зворотньому боці карток читаємо слова «Заслання. Безсмертя».

Учитель укр. літ.

Віють буйні вітри, плаче осіннє небо, мете – завиває завірюха і крутить все швидше й швидше Колесо Долі. Вслухайтесь і пориньте в симфонію звуків. Чуєте… скиглення чайки, бурхливість моря, розмову піщаної пустелі, і музику вітру, який виграє між верхівками гір.

«В Новопетровській фортеці»

                                  Павло Кононенко

      За Каспієм в оголеній пустелі,

Де шлях Хівінський губиться в пісках,

Фортеця даленіє, ніби скеля,

У мертвій глухомані. Чорний жах

Несуть вітри, і чахне край безлюдний,

Куди не глянь – замети барханів…

Сюди веде етап багатотрудний

Мужицьких поневолених синів,

Солдатів миколаївських, Між ними,

На службу царську відданий, бреде

Тарас Шевченко. Думами сумними

Сповите мужнє серце молоде,

Яке юнацьких радощів не знало.

Дитячі роки й згадувать не варт:

Батьків жорстока панщина приспала,

Його забрав глумливий Енгельгардт…

Спливає на поверхню все і лунко

Відгукується в серця глибині –

У перших спроб малярські візерунки,

Й неволею приглушені пісні…

Було й добро. Довіку не забуде

Тарас чуття і приязну любов,

Яку до нього виявили люди –

Сошенко і Мокрицький, і Брюллов…

Січе самум, і глухне степ довкола.

Поет позбувся щонайменших прав.

Лиш за правдиве слово цар Микола

Його в солдати – в каторгу віддав.

В дворі укріплення – казарма

Посеред плацу, мов тюрма.

Там зловорожа тінь жандарма

Криваву руку підійма

І зачиняє чорну браму…

Невже ж немає вороття,

Де чути зойки, де життя.

Під свист шпіцрутенів німіє –

Йому сприймати тут щодня?

Від болю серце в грудях мліє

І думка думку обганя.

Тарас схвильований крокує

Уздовж високої стіни

І всім єством бунтарським чує,

Як стогнуть зборкані сини

Росії - матінки… Недремно

Вслухаючись, він серця крик

Тамує гнівно: недаремно

Терпінням змучений мужик

Сокиру вигострив на ката.

Завжди – і вирветься з ярма,

І встане проти супостата

Царем змурована тюрма.

Навіки рухнуть каземати,

І прах розвіється в імлі…

«І буде син, і буде мати,

І будуть люди на земл

 

Відгук на книгу Л.Большакова «Шляхами великої долі».

Гумореска Д.Білоус «Портрет»

Знайшов вельможа  до Шевченка

(А діло в Києві було):

- Зробіть портрета, - каже, - з мене

Всім ворогам моїм на зло!

Ну що ж? Зробив Тарас

Портрета.

А пан йому: - Не по ціні.

Платіть півсотні? Ні, не можу.

Це дуже дорого. Ні-ні!-

І вийшов, хряпнувши дверима.

Тарас подумав – не біда:

«Іди хоч безвісти від мене,-

А праці все-таки шкода!

Нічого пан іще почуха

Потилицю! – Присів Тарас,

Домалював ослячі вуха

Й сам розсміявсь: тепер якраз!

А потім взяв того портрета,

Газеткою його прикрив,

Тай гайда в магазин на площу,

Де найчастіше пан ходив.

-    Поставте, - каже,-

на вітрині

Оце созданіє святе:

Хто дасть п’ятсот рублів за

нього,

Тому одразу й продасте.

А через день і пан проходить

Повз лавку крамаря того.

Глядь на портрет – ослячі вуха,

Фізіономія ж його.

- Зніми, - кричить, -

цього портрета!

А крамар: - Зняв би без турбот,

Та мушу я його продати!

- А скільки коштує?

- П’ятсот!

Що ж панові було робити?

Купує. А з-за спин хтось:

- Ех, і осел же був добрячий,

Та не мені купить прийшлось!

 

 

Шевченко.    Ти не лукавила зі мною,

Ти другом, братом і сестрою

Сірому стала. Ти взяла

Мене, маленького, за руку

І в школу хлопця обвела

До п’яного дяка в науку.

«Учися, серденько, колись

З нас будуть люди», - ти сказала.

А я послухав, і учивсь,

І вивчився. А ти збрехала.

Які з нас люди? Та дарма!

Ми не лукавили з тобою.

Ми просто йшли; у нас нема

Зерна неправди за собою.

Ходімо ж, доленька моя!

Мій друже вбогий, нелукавий!

Ходімо дальше, дальше слава,

А слава – заповідь моя.

1-й ведучий

Ти знов його виводиш, доле,

Скажи, куди тепер іти…

Нехай почують слово люди,

Бо вже послухались таки

Горбаті скелі і верблюди,

Нікчемне море і піски.

2-й ведучий

Він не благає в тебе раю,

А просить помогти в біді:

Не покидати Дармограєм,

Шевченком по землі іти.

 

(Шевченко сидить за столом, пише).

Шевченко.

На самоті й поміж людей

Щомиті чую рідну землю.

Не все ще грішне і святе

Довірив я перу і пензлю.

Не все ще, бо у думи-сни

Обіч сумних доріг, поволі,

Крізь регіт віхол навісних

Із-за Дніпра бредуть тополі.

(Шевченко бере зі столу свічку і звертається до глядачів).

Шевченко.

Я свічку засвітив. Колись…

До дна відтоді келих горя випито.

Ще трохи і… молись чи не молись,

Із рук тремтячих недогарок випаде.

Я ніс вогонь крізь чорноту обмов,

Крізь морок тюрем, через грати відчаю,

Він погасив, але я знов і знов

От свого серця цю свічу засвічував.

(Під час читання всі актори виходять на сцену і стають по обидва боки від Шевченка. Двоє учнів запалюють свій свічки від «Шевченкової», кожен учень по черзі запалює свою свічечку від їхніх).

Шевченко.

Холоне серце. Свічка догора,

Ламає руки доля не повінчана.

На Україні ніч. Нема добра,

І я од серця знов свічу засвічую.

І заклинаю: ще хоч мить світи!

Кинь світла свого в сутінки, у темінь кинь.

Хай звідусюди злітаються сюди

Безсонних дум приречені метелики…

(Звучить запис «Заповіту» (тільки мелодія).)

Учитель укр. літ.(на фоні музики). У ту хвилину, коли ви запалюєте свої крихітні свічечки від символічної Шевченкової, маємо всі разом подумати про її місце в нашому сьогоденні, у житті народу і кожного з нас. Вона – це дух поета, помисли і заповіти. Нині вони не повинні бути самотніми. Їх полум’я  горітиме ясніше, а  темряви довкола буде менше, коли ми відчуємо в них потребу. Не даймо ж їм погаснути.

     Не даймо ж спинитися поетовому серцю; це означало б і наш кінець. Повсякчас борімося за найвищі вершини нашого духу так, як навчав великий син землі української.

(Учитель пропонує учням записати риси характеру Тараса Шевченка на дошці)

 

Учитель математики.

Ми з вами визначили риси характеру Т.Шевченка -  великого генія української літератури. Вашій увазі пропонуємо заповіді великого математика і філософа Піфагора.

1. Живи з людьми так, щоб твої друзі не стали недругами, а недруги стали друзями.
2. Твори велике, не обіцяючи великого.
3. Не заплющуй очей, коли хочеш спати, не проаналізувавши всіх своїх учинків за минулий день.
4. Не роби нічого ганебного ні в присутності інших, ні таємно. Першим твоїм законом має бути повага до себе самого.
5. Лише неблагородна людина здатна в очі хвалити, а поза очі злословити.
6. Роби лише те, що в майбутньому не засмутить тебе.