Біографія Віктора Домонтовича

Віктор Домонтович. Життєвий і творчий шлях

Віктор Платонович Петров народився 22 жовтня 1894 року в Катеринославі в сім'ї священика, ректора духовної семінарії.

Дитинство Віктор провів в Одесі. Початкову освіту здобув у Холмській чоловічій гімназії, яку закінчив 1913 року. У 1918 році закінчив Київський університет. Віктор Петров виявив себе надзвичайно здібним студентом і навіть отримав срібну медаль за свою дипломну роботу. Завдяки своїй зацікавленості в науковій діяльності залишився в університет ще на два роки (до 1920) і отримував професорську стипендію. Освіта

Після університету займаймався літературною, критичною творчістю, та найбільше – етнографією. З 1925 до 1933 року працював в Етнографічній комісії Української Академії наук. З 1927 року був обраний її головою. У 1930 році за монографію про П. Куліша здобув ступінь доктора філологічних наук (у 1968 році став доктором історичних наук).

1941 року Харків, в якому на той час проживав Віктор Петров, був окупований німцями. У 1942-1943 роках видавав часопис “Український Засів”. Після Другої світової війни опинився в Німеччині і став частиною активного руху українських емігрантів. Був одним із засновників Мистецького українського руху. Викладав в Українському вільному університеті у Мюнхені та у Теологічній академії Української автокефальної православної церкви.

18 квітня 1949 р. Петров несподівано зник з Мюнхена. Виникли версії щодо його вбивства, та через кілька років виявилось, що він живе й працює в Москві.1956 року Віктор Петров переїхав до Києва та почав працювати в Інституті археології.

У 1969 році Віктор Платонович Петров помер за письмовим столом, кількох місяців не доживши до свого 75-річчя. У 1988-1989 рр. в Нью-Йорку вийшло тритомне зібрання творів В. Петрова-Домонтовича.

Досліджував творчість Шевченка, Гоголя, Сковороди, Марка Вовчка, Лесі Українки та інших українських письменників, діяльність Кирило-Мефодіївського братства, а також творчість низки західноєвропейських письменників. Петров був також істориком, археологом, етнографом і фольклористом. Статті з історії літератури він публікував під власним іменем, з інших наук під псевдонімом - Віктор Бер. З його історичних праць одна з найвизначніших - "Походження українського народу", в якій дослідник простежує українську історію з 5 тисячоліття до н.е. Літературознавча діяльність

Він проводив великі польові дослідження трипільських і скіфських поселень, відкрив низку важливих пам’яток. У 40-і роки ним створено працю про тотальне знищення української інтелігенції в радянській Україні. У 1968 році в Києві вийшла його книжка "Скіфи - мова і етнос", в 1972 році - "Етногенез слов'ян".

Літературна діяльність. Наприкінці 1920-х років вийшов друком перший роман Віктора Петрова, який і був підписаний псевдонімом В. Домонтович, “Дівчина з ведмедиком” (1928 р.). У ці ж роки написаний і другий роман письменника “Доктор Серафікус” (хоч видати його вдалося лише у 1947 році в Мюнхені). Третій роман Віктора Домонтовича був написаний впродовж 1942-1943 років і виданий у 1948 р. у Рогенсбурзі.