Найбільшої товщини в рослинному світі досягають стовбури дивовижних африканських дерев — баобабів. У посушливий сезон вони скидають листки і використовують воду, запасену в стовбурі. Найбільші дерева мали стовбур близько 15 м в діаметрі. Місцеве населення навіть використовує дупла старих баобабів як побутові приміщення.
Листкорозміщення може бути: кільчастим — у вузлах стебла розвивається декілька листків (елодея);почерговим — до кожного вузла стебла прикріплений один листок (таке лискорозміщення мають верба, яблуня, пшениця, шипшина)Ваніль (чергове листкороташування)Вороняче око(кільчасте листкорозміщення)
розетковим — з одного центру виходить декілька листків (подорожник);супротивним — у кожному вузлі розташовано по два листки один навпроти одного (таке листкорозміщення мають гвоздика, бузок, кропива). Подорожник великий (розеткове листкорозташування)Кропива (супротивне листкорозташування)
Стебло служить опорою для інших органів рослини, забезпечує пересування води з мінеральними та органічними речовинами, а також у ньому можуть запасатися поживні речовини. Зовнішня і внутрішня будова стебла обумовлена тими функціями, які воно виконує у житті рослини. Провідні тканини здійснюють переміщення води з розчиненими у ній поживними речовинами по стеблу рослини. Твірні тканини забезпечують утворення інших тканин та ріст стебла у товщину і висоту. Покривні тканини здійснюють зв'язок стебла із зовнішнім середовищем та захищають від несприятливих умов довкілля.
Молоді (однорічні) стебла зовні покриті шкірочкою, яка потім замінюється корком, що складається з мертвих клітин, заповнених повітрям. Шкірка і корок — покривні тканини. Вони захищають розташовані глибше клітини стебла від зайвого випаровування, різних пошкоджень, від проникнення всередину атмосферного пилу з мікроорганізмами, що викликають захворювання рослин. У шкірці стебла, як і в шкірці листків, є продихи, через які відбувається газообмін.
У корковому шарі більшості дерев є спеціальні отвори, крізь які проходить повітря, — сочевички. Вони мають вигляд маленьких горбіків з отворами, добре помітні зовні (особливо у бузини, дуба та черемхи). Сочевички утворені великими клітинами основної тканини з великими міжклітинниками.
Під шкіркою і корком знаходяться клітини кори, утворені різними тканинами. Зовнішня частина кори представлена шарами клітин покривної та механічної тканин із потовщеними оболонками і тонкостінних клітин основної тканини, які можуть містити хлорофіл. Внутрішній шар кори, у складі якої багато клітин провідної тканини, називають лубом. По лубу здійснюється низхідний рух органічних речовин. До складу лубу входять ситовидні трубки, товстостінні луб'яні волокна і групи клітин основної тканини.
Луб'яні волокна — видовжені мертві клітини зі здерев'янілими стінками, представляють механічну тканину стебла. У стеблах льону, липи та деяких інших рослин луб'яні волокна розвинені особливо добре і є дуже міцними. З луб'яних волокон льону виготовляють лляне полотно, а з луб'яних волокон липи — мочало і рогожу.
Щільний, найширший шар, що лежить глибше, — це деревина — основна частина стебла. Деревина утворена клітинами різної форми і величини: судинами провідної тканини, деревинними волокнами механічної тканини і клітинами основної тканини. Між корою та деревиною міститься камбій. Він складається з вузьких довгих клітин твірної тканини з тонкими оболонками. Завдяки їх поділу відбувається ріст стебла у товщину і утворення на ньому річних кілець.
Внутрішній шар стебла представлен — серцевиною. Серцевина складається з великих клітин основної тканини з тонкими оболонками, в яких відкладаються запаси поживних речовин. Від серцевини в радіальному напрямку через деревину і луб проходять серцевинні промені. Вони також складаються з клітин основної тканини і виконують запасаючу і провідну функції. У деяких рослин (бузина) у серцевині багато міжклітинників, вона пухка і добре помітна. У інших рослин (дуб) серцевина навпаки дуже щільна, і відрізнити її від деревини складно.
Видозміни пагона Для виконання спеціальних функцій пагони можуть видозмінюватися. Колючка є здерев’янілим укороченим пагоном без листків із гострою верхівкою. Вони захищають рослини від поїдання тваринами. Колючки є в дикої сливи, крушини проносної, дикої груші, гледичії й глоду. Вусики — це пагін без листків, завдяки йому рослина чіпляється за додаткову опору. Вусики мають виноград, гарбуз, кавун, диня, огірок. До надземних видозмін пагона належать також вуса суниці та стеблові бульби кольрабі.
Підземними видозмінами пагонів є кореневища, бульби, цибулини. Кореневище розташоване в ґрунті. На ньому є бруньки, з яких виростають надземні пагони. У вузлах утворюються додаткові корені. На верхівці розміщена верхівкова брунька, яка забезпечує ріст кореневища в довжину. Кореневище має багато запасальної тканини, у клітинах якої відкладаються поживні речовини. Кореневища є в пирію, півників, конвалії.
Цибулина має вкорочене стебло — денце. Знизу від нього відходять додаткові корені, а зверху розміщуються верхівкова брунька та м’ясисті соковиті листки із запасом поживних речовин, які розчинені в клітинному соку вакуолі. Зверху цибулина вкрита сухими лусками, які виконують захисну функцію. Цибулини утворюються в цибулі, часнику, лілії, тюльпана.