МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Харківський машинобудівний коледж Циклова комісія фізики, хімії та природничих дисциплін

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

БІОЛОГІЯ

 

Тема 1. БІОРІЗНОМАНІТТЯ

 

ЕЛЕКТРОННИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

 

для самостійної роботи студентів 1 курсу всіх спеціальностей

 

 

 

 

 

 

 

Рекомендовано методичною Радою коледжу протокол № ___ від 27.06.2019 р. 

 

 

Погоджено цикловою комісією фізики, хімії та природничих дисциплін  протокол № 7 від 07.02.2019 р.

Голова циклової комісії ______________ /Ольховська С.О./

 

 

Укладач: Євсеєв Р.С. –  викладач вищої категорії

 

 

Харків – 2019

 

                      ББК 28.080я73

 

                      УДК 574(075.8)

 

                      Б – 63

 

 

Біологія. Тема 1. Біорізноманіття. Електронний навчальний посібник для самостійної роботи студентів 1 курсу всіх спеціальностей. 

 

                      Укладач: Євсеєв Р.С., викладач вищої категорії.

 

  Рекомендовано методичною Радою Харківського машинобудівного коледжу, протокол № ___ від 27.06.2019 р.

 

Рецензент: Ісаєнко Ю.В., голова методичного об’єднання викладачів хімії та біології вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації, кандидат хімічних наук, викладач-методист Коледжу Національного фармацевтичного університету. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  

 

ЗМІСТ

 

 

Передмова .............................................................................................................. 4

 

Вступ ....................................................................................................................... 5

 

Розділ 1. Віруси ..................................................................................................... 8  

Розділ 2. Археї та бактерії .................................................................................... 16  

Розділ 3. Гриби ...................................................................................................... 29  

Розділ 4. Рослини ................................................................................................... 41  

Розділ 5. Тварини .................................................................................................. 54

 

Джерела у всесвітній мережі інтернет ................................................................ 72

 

Список рекомендованої літератури ..................................................................... 74

 

 

ПЕРЕДМОВА

 

Шановні студенти!

 

Електронний навчальний посібник для самостійної роботи з теми «Біорізноманіття» дисципліни «Біологія» призначений для використання студентами 1 курсу всіх спеціальностей під час підготовки до виконання завдань поточного оцінювання, а також підготовки до тематичної контрольної роботи.

Посібник містить завдання для самостійної роботи з розділів:

‒ «Віруси»;

‒ «Археї та бактерії»;

‒ «Гриби»;

‒ «Рослини»; ‒ «Тварини». 

Електронний посібник пропонує для розв’язання тестові та творчі відкриті завдання різної форми. Запропоновані завдання для досліджень різних груп живих організмів. Численні ілюстрації, посилання на освітні ресурси всесвітньої мережі інтернет та перелік рекомендованої літератури нададуть змогу більш глибоко засвоїти навчальний матеріал.

Посібник дозволить вам організувати самостійну роботу у зручному для вас режимі, вірно виконати завдання поточного оцінювання та підготуватись до тематичної атестації.

 

Бажаємо вам успіху!

 

ВСТУП

 

 

Біорізноманіття – це різноманітність рослин, тварин, грибів і мікроорганізмів, що існують в різних екосистемах певної місцевості (або країни), і є їхніми складовими. Біологічне різноманіття всіх існуючих та вимерлих організмів вивчає наука систематика і створює їх логічну впорядковану систему (мал. 1 та 2). 

                      Біорізноманіття поділяють на три категорії:

1)                    Генетичне різноманіття – це різноманіття генів всередині одного виду. Воно пов’язане з тим, що особини зазвичай мають гени, що дещо різняться. До генетичного різноманіття відносять існування в межах одного виду підвидів, рас, сортів, штамів, клонів, різновидів, форм тощо. Встановлено, що рідкісні види  мають менше генетичне різноманіття, ніж ті, що поширені. І, відповідно, більше піддаються загрозам вимирання при зміні умов навколишнього середовища. 

2)                    Видове різноманіття – це різноманіття всередині одного регіону. За оцінками спеціалістів, сьогодні на Землі мешкає приблизно 10 млн. видів різних живих організмів, однак лише 1,5 млн. з них мають систематичні назви. Таким чином існує велика кількість комах, мешканців гідросфери та мікроорганізмів, які невідомі науці. Точну кількість видів, що мешкають на нашій планеті не може навести ніхто, але відомо, що кількість видів тварин набагато більша за кількість видів рослин, грибів та бактерій.  Відомо також, що серед тварин за числом зареєстрованих видів на першому місці – комахи. Їх різноманітність є такою, що за своєю кількістю вони перебільшують не тільки інших тварин, але й рослини та мікроорганізми разом. Серед рослин найбільш чисельними є покритонасінні (квіткові). 

3)                    Екосистемне різноманіття – це різноманіття видів всередині екосистеми. Прикладами різномасштабних екосистем є: ліс, озеро, річка, болото, степ, пустеля, океан. Зниження екосистемного різноманіття – це не тільки зменшення числа видів, але й якісні зміни екосистем. Вони відбуваються переважно через діяльність людини і становлять серйозну небезпеку. 

Біорізноманіття України нараховує понад 72 тисяч видів рослин, тварин та мікроорганізмів. 

Гриби і слизовики становлять 15 тисяч, водорості – 5 тисяч, лишайники – 1,2 тисячі, мохи – 800 і судинні рослини – 5,1 тисяч видів, включаючи найважливіші культурні види. 

Тваринний світ налічує понад 45 тисяч видів, у тому числі: комахи – 35 тисяч, членистоногі без комах – 3,4 тисячі, черви – 3,2 тисячі; хребетні представлені рибами і круглоротими (170 видів і підвидів), земноводними

(17 видів), плазунами (21 вид), птахами (близько 400 видів), ссавцями (108

 

 

Мал. 1. Класична система органічного світу

 

 

Мал. 2. Новітня система органічного світу

 

видів). За оцінками експертів, ще не описано одну третину видів, здебільшого грибів і членистоногих.

В наш час відбувається стрімке скорочення видів живих організмів на Землі. Так, до першого видання Червоної книги України (1980) було занесено 151 вид вищих рослин та 85 видів тварин. До останнього, третього видання Червоної книги (2009), що діє і нині, включено вже 826 види рослин і грибів та 542 види тварин. Істотне збільшення, – у 5,8 разів, – кількості рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, рослин, грибів і тварин, зумовлене збільшенням антропогенного тиску на природні екосистеми.

Скорочення біорізноманіття є однією з глобальних екологічних проблем сучасності. 

 Причини, з яких необхідно зберігати біорізноманіття, полягають у тому, що воно виконує провідну роль у забезпечення стійкості екосистем та всієї біосфери в цілому (поглинання забруднень, стабілізація клімату, забезпечення придатних для життя умов). 

Кожен вид, навіть якщо він здається незначним, робить свій внесок.    

Тема 1. БІОРІЗНОМАНІТТЯ 

                  

Розділ 1. ВІРУСИ 

 

Програмні питання:

 

1.     Поняття про віруси. Особливості їхньої організації та функціонування.

2.     Взаємодія     вірусів        з        клітиною-хазяїном        та      їхній вплив на її функціонування.

3.     Роль вірусів у еволюції організмів.

 

Вивчивши тему «Біорізноманіття вірусів», ви будете знати: 

‒ сутність поняття «віруси»;

‒ шляхи проникнення вірусів в організм і клітину.

 

Зможете:

‒ наводити приклади вірусів, що вражають рослини, тварин та людину;

‒характеризувати взаємодію вірусів з клітиною-хазяїном та їхній вплив на її функціонування;

‒пояснювати способи проникнення віруси у клітина та організм хазяїна, роль вірусів в еволюції організмів;

‒ порівнювати віруси та клітинні організми.

 

Інформація для опрацювання

 

1. Особливості організації та функціонування вірусів

 

За своєю хімічною природою віруси є нуклеопротеїдами (складними сполуками, що складаються з білків та нуклеїнових кислот).  Загальні властивості вірусів: –найменші живі організми;

–        не мають клітинної будови;

–        можуть відтворюватися лише проникнувши у живу клітину;

–        паразитують     всередині    клітин,        багато         з        них        спричиняють захворювання;

–        мають дуже просту будову: складаються з невеликої молекули нуклеїнової кислоти (або РНК, або ДНК), що оточена білковою чи ліпопротеїнової оболонкою;

–        перебувають на межі живого і неживого;

–        кожен тип вірусу здатний розпізнавати і інфікувати лише певні типи клітин, тобто є високо специфічними до своїх хазяїв.

Поза клітиною віруси перебувають в інертному стані, однак мають набір інструкцій (генетичний код), необхідні для того, щоб знов проникнути в клітину, підпорядкувавши її своїм інструкціям і примусити створювати багато ідентичних вірусу копій. Форму вірусу, що перебуває поза межами клітини в стані спокою, називають віріоном. Будова вірусу є досить простою.

 

Мал. 3. Будова вірусу

 

                      Він складається з таких структур (мал. 3):

–        серцевини (3) – генетичного матеріалу, що являє собою або РНК, або ДНК (одно- або дволанцюгових);

–        капсида (4) – захисної білкової оболонки, що оточує серцевину;

–        нуклеокапсиду – складної структури, що утворена серцевиною та капсидом;

–        білкової оболонки (5) – у деяких вірусів, таких як ВІЛ та грип, є додатковий ліпопротеїновий шар (2), що утворюється з

плазматичної мембрани клітини-хазяїна; 

–        глікопротеїнів (1) на поверхні вірусної оболонки; вони потрібні для ідентифікації та зв’язку вірусу зі специфічними рецепторами клітини, надаючи можливість вірусу проникнути всередину.  

Віруси є найдрібнішими живими організмами. Їхні розміри становлять від 20 нм до 300 нм., вага – у 50 разів менша за вагу бактерій. Тому їх неможна побачити у світлові мікроскопи, і вони легко долають фільтри, що не пропускають бактерії. 

Віруси є внутрішньоклітинними паразитами. Розмножуючись тільки в живих клітинах, вони перемикають клітину на синтез зрілих вірусних часток – віріонів. В результаті клітина гине або – рідше – залишається значно послабленою. Віруси є збудниками небезпечних хвороб людини. Зокрема це: грип та інші гострі респіраторні захворювання, синдром набутого імунодефіциту людини (СНІД), сказ, поліомієліт, вірусний енцефаліт, менінгіт, віспа, краснуха, кір, вірусні гепатити, герпес, деякі онкологічні захворювання та інші.

 

2. Взаємодія вірусів з клітиною-хазяїном та їхній вплив на її функціонування 

 

                      Існує кілька специфічних шляхів проникнення вірусів у організм:

–        повітряно-крапельний: вірус проникає у дихальні шляхи з краплинами слини та інших виділень, що потрапили у повітря з дихальних шляхів хворого при розмові, чханні, кашлі (віруси грипу, віспи, кору, свинки);

–        харчовий: через травний тракт з їжею (вірус ящура – через молоко хворої корови); 

–        перентеральний: за хірургічних операцій, переливаннях крови, стоматологічних операціях, манікюрі тощо (віруси ВІЛ, гепатиту В);

–        трансмісивний: через укус кровосисної комахи (вірус кліщового енцефаліту, жовтої пропасниці);

–        через неушкоджену шкіру: при безпосередньому контакті або при користуванні спільними речами (вірус герпесу 1-го типу, віспи, папіломи)

–        через ушкоджену (рановий), а іноді і неушкоджену шкіру: віруси сказу, коров’ячої віспи, герпесу 1-го типу, папіломи);

–        статевий: під час статевого акту (віруси герпесу 2-го типу, ВІЛ); – вертикальний: внутрішньоутробне зараження (вірус краснухи) Всередині організму віруси можуть поширюватися:

–        з током крові (віруси кору, свинки та ін.);

–        за іншими фізіологічними рідинами – наприклад, з рота до кишечнику або з носа до бронхів (респіраторні віруси);

–        за нервовою системою (вірус кліщового енцефаліту, поліомієліту та ін.)

Віруси, що вражають рослини, найчастіше переносять кліщі або комахи-переносники (попелиці, трипси, цикадки тощо). Також для багатьох вірусів рослин є характерним ґрунтовий спосіб поширення. Їх поширюють нематоди та гриби, що пошкоджують кореневі системи хворих і здорових рослин. Чимало вірусів можуть передаватися з насінням, бульбами, коренями, цибулинами тощо. 

Яким же чином вірус потрапляє безпосередньо у клітину? Існує кілька механізмів:

–        вірусні оболонки можуть зливатися з клітинною мембраною (вірус грипу);

–        вірус потрапляє в клітину шляхом піноцитозу, при цьому ферменти клітини-хазяїна розщеплюють його оболонку і вивільняють його нуклеїнову кислоту (вірус поліомієліту);

–        через пошкоджені ділянки клітинної стінки рослинних клітин з наступним переходом від однієї клітини до іншої цитоплазматичними містками (вірус тютюнової мозаїки).

 Окрім того, бактеріофаги (віруси, що вражають бактерії) впорскують власну ДНК всередину клітини-хазяїна. Оболонка вірусу при цьому залишається ззовні. 

Послідовні етапи розмноження вірусу є такими (мал. 4):

–        1 стадія: зараження (крізь фізичні ушкодження, шляхом направленого вприскування, направленого пошкодження поверхні тощо);

–        2 стадія: проникнення в клітину-хазяїна (якщо віріон має зовнішню ліпопротеїдну мембрану, то при контакті з клітиною-хазяїном мембрани зливаються і віріон опиняється у цитоплазмі; це легше відбувається в клітинах тварин, оскільки ті не мають клітинних стінок);

–        3 стадія: відбувається вивільнення носія генетичної інформації – нуклеїнової кислоти вірусу (РНК або ДНК), яка на наступній стадії змінює діяльність клітини-хазяїна;

–        4 стадія: на основі вірусної нуклеїнової кислоти відбувається синтез необхідних вірусу сполук, які потім будуть направляти синтез нуклеїнової кислоти вірусу;

–        5 стадія: синтез компонентів вірусної частки – нуклеїнової кислоти і білків капсиду, при чому у великій кількості;

–        6 стадія: з синтезованих раніше чисельних копій нуклеїнової кислоти і білків формуються нові вібріони шляхом само збирання;

–        7 стадія: вихід нових зібраних вірусних часток з клітини-хазяїна (шляхом загибелі клітини або з живої клітини шляхом відбруньковування).

 

 

 

Мал. 4. Схема розмноження вірусу:

1 – вірус; 2 – мембранні білки; 3 – ДНК вірусу;

4 – ядро клітини; 5 – збірка віріонів (синтез ДНК вірусу); 6 – синтез структурних і неструктурних білків вірусу;

7 – репліковані віруси; 8 – токсини вірусу.

 

Інфікуючи людину, тварину або рослину віруси вражають органи і системи. Понад 75% інфекційних хвороб спричинені саме вірусами. Найчастіше вірусні хвороби мають форму гострого захворювання з  відповідною симптоматикою та звільненням організму від вірусу в процесі одужання. 

Можливе і тривале існування вірусу в організмі (органі, клітині). Цей випадок називають персистентною вірусною інфекцією.

 

3. Роль вірусів в еволюції організмів 

 

 Віруси є природним засобом переносу генів між різними видами живих організмів. Це сприяє генетичному різноманіттю та направляє еволюцію.   Серед дослідників є думка, що віруси зіграли центральну роль в ранній еволюції, що до розходження бактерій, архей і еукаріот – за часів, коли на Землі існував останній універсальний спільний предок.  

 Віруси мають генетичні зв’язки з рослинами, тваринами, бактеріями та грибами. За останніми дослідженнями геном людини частково (за різними оцінками від 8% до 32%) складається для вірусоподібних елементів, транспозонів та їхніх залишків. Вважається, що такі ділянки з’явилися від 10 до 50 млн. років тому як наслідок інфікування зародкових клітин наших предків.

За допомогою вірусів може відбуватися так званий горизонтальний перенос генів – тобто передача генетичної інформації не від безпосередніх батьків до своїх нащадків (вертикальний перенос), а між двома неспорідненими (іноді навіть такими, що належать до різних видів) особинам. При цьому можливе захоплення ділянок ДНК клітини-хазяїна. Таким чином генетична інформація може мігрувати між організмами.  Так, в геномі вищих приматів є ген, що кодує білок синцитін, який, як вважають, був принесений ретровірусом. 

 Також віруси є потужним мутагенним фактором: після вірусних хвороб у людини та тварин суттєво збільшується кількість пошкоджених хромосом. Таким чином, віруси є постачальниками нових мутацій для природного відбору. 

 Існує теорія, за якою кембрійський вибух (різке збільшення видового різноманіття 540 млн. років тому) відбувся, в тому числі, завдяки активності вірусів. 

 Крім того, віруси могли стимулювати розвиток імунітету і появу багатоклітинності (одна з клітин приймає на себе удар і, загинувши за спеціальними механізмами, може врятувавши інші клітини від вірусу). 

 

 Більш детально ви зможете дізнатися про віруси за посиланнями:

https://uk.wikipedia.org/wiki/Вірус  https://youtu.be/FgCw9pBmMM4  

https://youtu.be/Iep9qFtYznQ  

 

Або скориставшись QR-кодом:

 

 

Завдання та запитання для самостійної роботи:

 

1.        Яка наука вивчає віруси? 

А) анатомія; 

Б) ботаніка; 

В) вірусологія; 

Г) зоологія; 

Д) мікологія.

2.        Ознака, що не властива вірусам: А) найменші живі організми; 

Б) розмножуються спорами; 

В) паразитують всередині клітин; 

Г) здатні викликати захворювання; 

Д) перебувають на межі живого та неживого.

3.        Структура, яка не властива вірусам

А) серцевина; 

Б) капсид; 

В) ядро; 

Г) спадковий матеріал – молекула ДНК або РНК; 

Д) білкова оболонка.

4.        Повітряно-крапельним шляхом в організм хазяїна проникають:

А) вірус ящура; 

Б) вірус імунодефіциту людини; 

В) вірус кліщового енцефаліту;  Г) вірус грипу; 

Д) вірус сказу.

5.        З їжею в організм хазяїна проникають:

А) вірус віспи; 

Б) вірус жовтої пропасниці; 

В) вірус кору; 

Г) вірус свинки; 

Д) вірус ящура.

6.        Через кров у організм хазяїна проникають:

А) вірус ящура; 

Б) вірус імунодефіциту людини; 

В) вірус свинки;  Г) вірус грипу; 

Д) вірус сказу.

7.        Через укуси комах та кліщів у організм хазяїна проникають:

А) вірус гепатиту В; 

Б) вірус імунодефіциту людини; 

В) вірус свинки; 

Г) вірус кліщового енцефаліту; 

Д) вірус сказу.

8.        Вкажіть, які віруси передаються статевим шляхом:

А) імунодефіциту людини;

Б) герпесу;

В) ящуру;

Г) віспи;

Д) грипу.

9.        Зазначте, які віруси поширюються в організмі хазяїна по нервовій системі: 

А) сказу;

Б) поліомієліту;

В) віспи;

Г) імунодефіциту людини;

Д) грипу.

10.   Вкажіть, які віруси вражають дихальну систему:

А) енцефаліту;

Б) мозаїки;

В) імунодефіциту людини; Г) грипу;

Д) віспи.

11.   Встановіть відповідність        між    етапами      розмноження       вірусу та процесами, що в них відбуваються:

 

1) 1 стадія		А) формування нових вібріонів шляхом само збирання з синтезованих раніше чисельних копій нуклеїнової кислоти і білків
2) 2 стадія		Б) проникнення в клітину хазяїна;
3) 3 стадія		В) синтез компонентів вірусної частки;
4) 4 стадія		Г) зараження;
5) 5 стадія		Д) вихід нових зібраних вірусних часток з клітини-хазяїна;
6) 6 стадія		Е) вивільнення носія генетичної інформації;
7) 7 стадія   Поміркуйте:		Є) синтез необхідних вірусу сполук на основі вірусної РНК або ДНК.

 

12.   Яку роль у природі і житті людини відіграють віруси?

13.   Деякі вчені вважають віруси первинними організмами, а деякі – хімічною сполукою. Хто з них ближчий до істини? Чому віруси називають неклітинними формами життя?

14.   Чому ВІЛ є небезпечною інфекцією? Яким шляхом відбувається зараження на ВІЛ?

 

 

Мал. 5. Схема життєвого циклу бактеріофага

 

15.   Розгляньте мал. 5 «Схема життєвого циклу бактеріофага». Які особливості розмноження вірусів? Як бактеріофагів використовують в медицині? 

 

 

Розділ 2. АРХЕЇ ТА БАКТЕРІЇ

 

Програмні питання:

 

1.     Прокаріотичні організми: археї та бактерії.

2.     Особливості їхньої організації та функціонування.

 

Вивчивши тему «Біорізноманіття архей та бактерії», ви будете знати: 

–        сутність понять «прокаріоти», «археї» та «бактерії»;

–        особливості будови архей та бактерій;

–        особливості функціонування архей та бактерій.

 

Зможете: 

–        наводити приклади бактерій;

–        називати загальні ознаки бактерій; – характеризувати прокаріотичні організми; – порівнювати архей та бактерій.

 

Інформація для опрацювання

 

1. Особливості організації і функціонування архей

 

 Археї належать до прокаріотів – тобто до організмів, що не мають сформованого ядра. Їх вважають одними з найдавніших організмів на Землі.

Населяють переважно середовища з екстремальними умовами життя. 

                      Основні ознаки Архей:

–        є виключно одноклітинними організмами;

–        мають прокаріотичну будову клітини (з  цитоплазматичних органел лише нуклеоїд та рибосоми);

–        мембрани можуть бути одношаровими;

–        клітинна стінка складається з псевдомуреїну;

–        джгутик є суцільною білкової ниткою, обертається ліворуч, росте від основи, рухається з використанням енергії АТФ;

–        мають      унікальні    метаболічні          процеси:     метаногенез, бактеріородопсиновий фотосинтез;

–        за екологією: термофіли, галофіти, ацидофіли, алкалофіли, базофіли.

За розмірами клітини Архей від 0,1 до 15 мкм у діаметрі. Можуть бути різної форми: кульки, палички, тонкі нитки, спіралі, диски або їх часточки, майже прямокутними, плоскими квадратними. 

Археї за останніми дослідженнями містять два царства та одинадцять відділів:

1)    Царство Еуриархеоти з відділами Euryarchaeota, Nanoarchaeota,

Aenigmarchaeota, Diapherotrites, Nanohaloarchaeota та Pacearchaeota;

2)    Царство Протеоархеоти з відділами Crenarchaeota, Aigarchaeota, Korarchaeota, Thaumarchaeota та Lokiarchaeota.

Класифікація Архей є складною, оскільки більшість з них ніколи не вирощувалася в лабораторних умовах і були ідентифіковані тільки за аналізом нуклеїнових кислот з проб, що були вилучені з місць їх існування.

Археї мешкають у широкому діапазоні середовищ існування: в гейзерах, мастилозбірниках, засолених водоймах, болотах, стічних водах, океані, ґрунті тощо. І є важливою частиною екосистеми (можуть становити до 20% загальної біомаси). Паразити або патогенні форми серед них невідомі. Деякі мешкають у травному тракті людини та рослиноїдних жуйних тварин, допомагаючи у травленні.

Приклади екологічних груп Архей:

–        метаногени – в процесі метаболізму перетворюють водень та вуглекислий газ в метан; 

–        галофіли – добре себе почувають у солоних середовищах;

–        термоацидофіли – добре розвиваються у сильно кислих місцях та за високих температур (до 120°С). 

 

2. Особливості організації і функціонування бактерій

 

До цієї групи належать так звані «типові» бактерії, ціанобактерії («синьозелені водорості»), актиноміцети, рикетсії, хламідії, міксобактерії та ін. Це – найдавніші клітинні організмі, що існують на Землі. Можуть вважатися предками інших доменів – Археїв та Еукаріотів.

Основні ознаки Бактерій:

–        одноклітинні, колоніальні і навіть багатоклітинні організми, в тому числі з початковим диференціюванням клітин (до чотирьох функціональних типів в одній багатоклітинній нитці);

–        прокаріотична будова клітини (окрім нуклеоїду та рибосом у різних видів можуть бути фотосинтезуючі, нітрогенфіксуючі органели та деякі інші);

–        геном не містить білків гістонів;

–        мембрани складаються з фосфоліпідів;

–        мембрани завжди двошарові, також часто наявна додаткова, периплазматична мембрана, що розташована ззовні від клітинної стінки;

–        клітинна стінка містить муреїн, може містити додаткові шари;

–        джгутик є порожньою білковою ниткою, обертається праворуч, росте від кінця, рухається з використанням протонного градієнту;

–        унікальні процеси: більшість типів бродіння, азотфіксація, фотосинтез на основі бактеріофілу, анаеробне дихання на основі відновлення сполук Сульфуру, Феруму, Мангану, Хлору, Стибію, Арсену.

–        живуть у всіх екотопах Землі, переважають за умов нормальної температури, тиску та вмісту кисню.

Сучасна класифікація бактерій:

1)    група царств «Давні бактерії» з відділами Водневі бактерії, Термотоги, «Дейнококкус-Термус», Диктиогломуси, Фузобактерії;

2)    царство Terrobacteria з відділами Цианобактерії, Грампозитивні бактерії, Зелені несіркобактерії, Термомікробіуми, Актинобактерії;

3)    царство Hydrobacteria з відділами Зелені сіркобактерії, Бактеріоїди,

Фібробактери, Планктоміцети, Верукомікробіуми, Хламідії, Нітроспіри, Термодесульфобактрії, Ацидобактерії, Хризогенети, Деферибактери, Протеобактерії, Спірохети.

Середні розміри клітин бактерій – від 0,5 до 5 мкм. Найбільша відома бактерія Thiomargarita namibiensis має розмір 750 мкм (0,75 мм). Найменша Mycoplasma mycoides – 0,1-0,25 мкм, що відповідає розмірам великих вірусів

(наприклад, тютюнової мозаїки, коров’ячої віспи або грипу). 

За формою клітини можуть бути кулястими (коки), паличкоподібними (бацили, клостридії, псевдомонади), звивистими (вібріони, спірили, спірохети), рідше – зірчастими, тетраедричними, кубічними, С-подібними або О-подібними. Одноклітинні форми можуть утворювати скупчення – плівки, що скріплені слизом. Багатоклітинні – утворювати нитки, в тому числі з диференційованими клітинами. 

 

 

Мал. 6. Схема будови клітини бактерії: 

1 – війки; 2 – рибосоми; 3 – клітинна стінка; 

4 – клітинна мембрана; 5 – капсула; 6 – цитоплазма; 

7 – джгутик; 8 – включення; 9 – пілі;  10 – хромосома; 11 – актинові філаменти;  12 – мезосома; 13 – слизові виділення.

Бактеріальна клітина має тільки одну внутрішню порожнину, оточену клітинною мембраною (мал. 6). Мітохондрії, хлоропласти, ендоплазматична сітка, лізосоми, мікротільця та клітинний центр відсутні. Геном представлений нуклеоїдом – довгою молекулою ДНК, замкнутою в кільце. 

Бактерії опанували всі середовища життя. Вони поширені у ґрунті, воді, повітрі, поверхні та всередині живих та мертвих організмів. Саме завдяки діяльності бактерій утворилися багато покладів залізної руди, карбонатів та інших корисних копалин, підтримуються запаси кисню та вуглекислого газу в атмосфері.  

Гетеротрофні бактерії належать до трьох основних груп: сапротрофи, мутуалісти та паразити. 

Автотрофними є ціанобактерії (мал. 7), що значно поширені у поверхневих водах морів та прісних водойм. Крім того, вони знайдені у слизових подушкоподібних утворах на затінених ґрунтах, скелях, в мулі, на деревині. Це – анабена, спірулина, носток та інші. 

 

 

                                                                                1                                         2

 

3

 

Мал. 7. Ціанобактерії:

1 – мікроцистіс (колонія); 2 – анабена; 3 – афанізоменон

 

У деяких живих організмах вони співіснують за принципом симбіозу (морські губки та асцидії, водяна папороть азола, лишайники). 

Сапротрофні бактерії є редуцентами і добувають поживні речовини з мертвого матеріалу, що розкладається. При цьому вони, однак, можуть і завдавати шкоди, псуючи потрібні людини матеріали, зокрема харчові продукти. 

 Прикладом мутуалізму серед бактерій є бактерія Phizobium, що здатна фіксувати атмосферний азот. Вона живе у кореневих бульбах бобових рослин (гороху, конюшини та ін.). Або Escherichia coli, що живе у кишечнику людини, допомагає перетравлювати їжу і, ймовірно, є постачальником вітамінів групи В та К. 

Крім того, протягом тисячоліть людини використовую молочнокислі бактерії для виготовлення сиру, йогурту, кефіру, оцту а також квасіння.

Також за допомогою бактерії отримують антибіотики, кормові білки та вітаміни.

Багато бактерій є паразитами, що спричиняють хвороби грибів, рослин, тварин і людини. Бактеріальними захворюваннями люди є: чума (збудник: Yersinia pestis), сибірська виразка (Bacillus anthracis), лепра (проказа, збудник: Mycobacterium leprae), дифтерія (Corynebacterium diphtheriae), сифіліс (Treponema pallidum), холера (Vibrio cholerae), туберкульоз (Mycobacterium tuberculosis), лістеріоз (Listeria monocytogenes) та інші. До винайдення вакцинації та відкриттям антибіотиків більшість з них становили смертельну загрозу. 

 

Більш детально ви зможете дізнатися про бактерії за посиланнями:

https://uk.wikipedia.org/wiki/Бактерії   https://youtu.be/6P4MinqFdyM   

https://youtu.be/sKrJ12Afta8   

 

Або скориставшись QR-кодом:

 

 

Завдання та запитання для самостійної роботи:

 

1.        До прокаріотичних організмів належать:

A)   віруси;

Б) археї та бактерії;

B)   гриби;

Г) рослини;

Д) тварини

2.        Характерною ознакою прокаріотів є: A) наявність мітохондрій;

Б) розвинутий апарат Гольджі;

B) численні хлоропласти;

Г) відсутність ядра;

Д) наявність ендоплазматичної сітки. 

3.        Спіралеподібні бактерії — це:

A)   коки;

B)   спірили;

В) бацили; Г) вібріони.

Д) спірохети

4.        Бактерії, що живляться органічними речовинами живих істот, є:

A)   паразитами;

Б) хемотрофами;

B)   фототрофами;

Г) сапротрофами.

Д) автотрофами.

5.        Бактерії гниття за способом живлення є:

A)   паразитами;

Б) хемотрофами;

B)   фототрофами; Г) сапротрофами.

Д) хижаками.

6.        Прикладом бактерій-паразитів є:

A)   паличка Коха;

Б) сінна паличка;

B)   бактерії гниття;

Г) ґрунтові бактерії.

Д) кишкова паличка.

7.        Бактерії спричиняють захворювання:

А) кір;

Б) гепатит;

В) дифтерію; Г) аскаридоз.

Д) грип.

8.        Генетичний матеріал бактерій міститься в:

A)   нуклеоїді;

Б) рибосомах;

B)   цитоплазмі;

Г) ядрі;

Д) плазматичній мембрані.

9.        При виготовленні сирів використовують бродіння:

A)   спиртове;

Б) молочнокисле;

B)   маслянокисле; Г) пропіоновокисле.

Д) оцтове. 

10.   Установіть відповідність між формою клітин бактерій та їх назвами.

 

1) коки		А. Палички
2) стафілококи		Б. У формі коми
3) бацили		В. Поодинокі кульки
4) спірохети		Г. Спіралі
5) вібріон		Д. Кульки, що зібрані у грона

11.Установіть відповідність між хворобами шлунково-кишкового тракту та шляхами зараження:

 

1) дизентерія		А. Зараження відбувається при вживання заражених харчових продуктів, сирої води; інфекція передається через брудні руки.
2) ботулізм		Б. Зараження відбувається при вживанні зараженої їжі (м’ясо, яйця, молоко) і води.
3) сальмонельоз		В. При вживанні заражених овочевих, м’ясних і рибних консервів домашнього приготування.
4) сифіліс		Г. Вживання інфікованих продуктів (молоко, вода), через предмети, забруднені хворим.
5) холера		Д. Зараження відбувається статевим шляхом

12.Розгляньте мал. 8 «Бактерія», мал. 9 «Інфузорії-туфелька» та мал. 10 «Евглена зелена». Чим схожа і чим різниться будова цих організмів? Які з них належать до одноклітинних прокаріотів, а які – до еукаріотів? 

 

 

Мал. 8. Бактерія

 

 

Мал. 9. Інфузорія-туфелька

 

Мал. 10. Евглена зелена

 

Поміркуйте: 

 

13. Яка роль бактерій в екосистемах та житті людини?

14.Якими шляхами поширюються бактеріальні захворювання? Які заходи запобігання бактеріальних інфекцій ви знаєте? Чи може організм людини нормально функціонувати, якщо в ньому зовсім не буде бактерій?

15.Яка роль антибіотиків у лікуванні бактеріальних інфекцій і яких правил необхідно дотримуватися щодо їх застосування?

 

Дослідження:

Чи не спадало вам на думку дослідити культуру бактерій, що живуть на ваших долонях? Обличчі? Продуктах?

Предметах щоденного вжитку тощо? 

Це можна зробити в лабораторії або навіть вдома , якщо дотримуватись правил безпеки. Для цього вам будуть потрібні:

–        кілька стерильних чашок Петрі;

–        агаризоване середовище; –ватні палички; 

–        бактерії.

 

Частина 1. Підготовка чашок Петрі

 

1. Підготуйте поживне середовище з агару

 

Агар – це желеподібна речовина, яку використовують для вирощування культур бактерій. Його добувають з червоних та бурих водоростей і він є ідеальним середовищем для розвитку різних мікроорганізмів. Агар у вигляді сухої речовини можна придбати у супермаркеті (мал. 11).  

Вам знадобиться 1,2 г (1/2 чайної ложки) порошку агару на кожну чашку Петрі діаметром 10 см.

1) В стійкому до високої температурі посуді розведіть порошковий агар у 60 мл (1/4 чашки) гарячої води. Цієї порції вистачить на одну Чашку Петрі. Якщо ви будете ставити кілька експериментів – врахуйте це.

 

 

Мал. 11. Харчовий агар 

 

2)                     Помістіть термостійкий посуд з водою та порошком у мікрохвильову піч, доведіть воду до кипіння і кип’ятіть протягом 1 хвилини. Звертайте увагу, щоб розчин агару не вилився з посуду. 

3)                     Поживне середовище стає готовим, коли агар повністю розчиниться, а сама рідина стане прозорою.  

4)                     Дайте поживному середовищу дещо охолонути і переходьте до наступного кроку. 

 

2. Підготуйте чашки Петрі

 

Мал. 12. Чашка Петрі

 

Це невеликі пласкі чашки зі скла або прозорого пластику (мал. 12). У чашок Петрі є дві частини – верхня та нижня. Вони вставляються одна в одну – це захищає мікроорганізми від повітря та інших потенційних джерел зараження,а також утримує гази, які вивільняють мікроорганізми в процесі росту. 

Чашки Петрі мають бути стерильними! Інакше результати експерименту з вирощування бактерій будуть зіпсовані. Якщо ви купуєте чашки Петрі, то вони мають продаватися у герметично закритому пакуванні (такі чашки попередньо простерилізовані холодним методом). 

1)                     Дістаньте чашки Петрі з упаковки та розділить половинки. Дуже обережно залийте поживне середовище у нижню половинку чашки тонким шаром, який лише прикриє дно. 

2)                     Швидко закрийте чашку Петрі, щоб на агар не потрапили бактерії з повітря. Дайте чашкам Петрі постояти, доки поживне середовище не охолоне і не застигне – на це може піти від 30 хвилин до 2 годин. Готове поживне середовище нагадуватиме желе. 

3)                     Охолоньте чашки Петрі. Якщо ви не плануєте негайно заселяти бактерії для дослідження, то чашки Петрі треба помістити у холодильник до тих пір, поки не прийде їхній час. 

Зберігання чашок Петрі запобігатиме випаровуванню води (вода потрібна для життєдіяльності бактерій). А крім того, поживне середовище стане ще більш твердим, і це не дасть вам випадково пошкодити його під час висівання бактерій (мал. 13). 

 

Мал. 13. Бактерії у поживному середовищі

Зберігати чашки Петрі треба в холодильнику догори дном – оскільки на кришці буде утворюватися конденсат і капати на поживне середовище, псуючи його. 

4) Чашки Петрі з поживним середовищем можна зберігати у холодильнику до 2 місяців. Коли прийде час експерименту, дістаньте їх з холодильника та дайте нагрітися до кімнатної температури. 

 

Частина 2. Вирощування бактерій

 

1)                     Посадіть культуру бактерій в чашки Петрі. Це можна зробити двома методами – або прямим контактом, або відбором зразків. 

Прямий контакт є найпоширенішим методом проведення висівання. Для цього потрібно легенько торкнутися пальцем поверхні поживного середовища (до чи після миття рук – неважливо). Можна торкнутися також нігтем або монеткою. Можна помістити на поживне середовище волосок або капнути краплю молока. Застосуйте ваші дослідницький інтерес та уяву.  

Метод відбору зразків дозволяє провести відбір зразків мікроорганізмів з будь-якої поверхні та перенести їх у поживне середовище. Для цього будуть потрібні ватні палички. Просто проведіть ватною паличкою там, звідкіля ви хочете взяти зразок мікрофлори (з рота, з клавіатури, з авторучки чи інших місць). Потім проведіть тим же кінцем палички по поверхні поживного середовища (не порвіть його!). Через 2-3 дні ви побачите наочні результати свого експерименту. 

В одну чашку Петрі можна також посадити мікроорганізми з різних джерел – для цього просто розмітьте чашку на четвертинки.  

2)                     Закрийте, підпишіть і запечатайте чашки Петрі (це можна зробити за допомогою липкої стрічки). 

Обов’язково підпишіть, що і звідкіля росте в кожній чашці. Інакше це можна забути. Написи можна зробити маркером. 

В якості додаткового застережливого засобу можна зберігати кожну чашку в окремому пакетику на застібці. Це буде додатковий шар захисту для бактерій, що ростуть. Якщо пакет буде прозорим – це не заважатиме слідувати за процесом. 

3)                     Помістять чашки Петрі у тепле та темне місце – на кілька днів, щоб бактерії змогли вирости. І не забувайте, що зберігати чашки і зараз потрібно догори дном, щоб краплини конденсату не зіпсувати візерунки колоній. 

Оптимальної температурою на цьому етапі є 20-37°С. Якщо потрібно зменшити швидкість росту мікроорганізмів, чашки можна переставити у більш прохолодне місце. 

За 4-6 днів культура розів’ється достатньо добре. Ознакою росту буде також характерних запах від чашок Петрі.

4)                     Занотовуйте свої результати. Через кілька днів ви помітите, що в кожній чашці Петрі утворилися свої колонії (мал. 14). Окрім бактерій це можуть бути також і грибки. 

Записуйте свої спостереження за кожною чашкою, робіть висновки про те, же було більше мікроорганізмів: у роті, на дверній ручці, на клавіатурі. Чи здивовані ви результатами? 

За допомогою маркера можна також відслідковувати швидкість росту бактерій, щоденно малюючи контури культур на дні чашки Петрі. Через кілька днів ви отримаєте концентричні кола. 

 

Мал. 14. Колонії мікроорганізмів у чашці Петрі 

5) Перевірте активність антибактеріальних засобів. Подивіться – що буде в разі, якщо додати до культури бактерій щось з антибактеріальними властивостями: мило, гель для душу, засіб для чищення. Наскільки ефективними вони виявляться?

Ватною паличкою помістять в центр чашки Петрі краплину антибактеріального засобу. Потім продовжуйте експеримент як звичайно. 

Бактерії в чашці будуть розростатися, утворюючи кільце навколо місця, в яке було нанесено антибактеріальний засіб. Це так звана «мертва зона» – вона не містить бактерій.  

Ефективність антибактеріальних засобів можна порівнювати, вимірюючи ширину мертвої зони в різних чашка Петрі. Чим ширша ця зона, тим більш ефективною є речовина. 

 

Частина 3. Безпечна утилізація мікроорганізмів

 

1)                      Дотримуйтесь всіх правил обережності. Перед утилізацію треба убезпечити себе та оточення. 

Більша частина бактерій, що виросли, не становитимуть небезпеки. Тим не менш, великі колонії можуть становити певну загрозу, тому спершу потрібно їх вбити, заливши засобом для дезінфекції (наприклад, хлорним відбілювачем «Білизна»). Руки при цьому захищайте гумовими рукавичками, очі – окулярами, а одяг – фартухом. 

2)                      Влийте хлорний відбілювач у чашки Петрі. Зробіть це наступним чином: відкрийте чашку і налийте туди невелику кількість засобу. Чашку в цей час тримайте над раковиною. Контакт із дезінфікуючим засобом вб’є бактерії. Не пролийте засіб на шкіру – він залишить опіки. 

Продезінфіковані чашки Петрі покладіть у пакети із застібками та викиньте у контейнер для сміття. 

Попередження: ніколи не вирощуйте небезпечні організми. Фізіологічні рідини також неможна поміщати у чашку Петрі. Якщо такі чашки будуть відкриті, це може призвести до зараження небезпечною хворобою. 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. ГРИБИ  

 

Програмні питання:

 

1.     Загальна характеристика грибів.

2.     Різноманітність грибів.

 

Вивчивши тему «Біорізноманіття грибів», ви будете знати: 

–        сутність поняття «гриби»;

–        загальні ознаки  царства Гриби;

–        представників різних систематичних груп грибів.

 

Зможете: 

–        називати загальні ознаки царства Гриби;

–        наводити приклади  паразитних, цвілевих,    шапкових   грибів; найпоширеніших видів грибів свого регіону; –характеризувати основні систематичні групи грибів;

–        порівнювати гриби, лишайники і рослини.

 

Інформація для опрацювання

 

1. Загальна характеристика грибів

 

                       Основними рисами представників царства Гриби є:

–        вегетативне тіло – міцелій або одноклітинний талом, повністю занурений у субстрат (це забезпечує максимально ефективне вилучення поживних речовин всією поверхнею тіла); міцеліальні гриби мають добре розгалужені гіфи;

–        спороносні органі винесені над поверхнею субстрату (для кращого розповсюдження спор), часто з утворенням складних структур – плодових тіл; 

–        здатні виділяти назовні ферменти, що перетравлюють поживні речовини (полісахариди, білки), які не здатні перетнути клітинну оболонку.

Справжні гриби є типовими еукаріотами, але мають значно менший за розміром геном. Вегетативне тіло є нерухомими і закріплено в субстраті, має необмежений ріст (ознаки притаманні також і  рослинам). Перетинки між сусідніми клітинами мають пори, через які може перетікати протопласт. Є клітинна стінка (наявна також у рослин і відсутня у тварин), до її складу входить хітин. Центральні вакуолі формуються тільки за старіння клітини за рахунок автолізу її вмісту. Кінцевим продуктом метаболізму Нітрогену є сечовина. Запасним вуглеводом є глікоген. За типом живлення є осмотрофними гетеротрофами. 

 

2. Різноманітність грибів

 

                      Гриби поділяють на вищі (багатоклітинні) та нижчі (одноклітинні). 

1) Відділ Ооміцети – мають добре розвинутий неклітинний міцелій. Оболонка міцелію целюлозна, хітину немає. Нестатеве розмноження здійснюється зооспорами, що мають два джгутики – перистий та гладкий.   Представники: Saprolegnia – паразит риб (мал. 15); Peronospora, Phyrophthora, Plasmopara – паразити наземних рослин.

 

 

Мал. 15. Риба, уражена сапролегнією

 

2) Відділ Хітрідіоміцети: вегетативне тіло має вигляд плазмодію або слабо розвинутого міцелію. Властиве розмноження зооспорами з одним заднім джгутиком. Більшість є паразитами прісноводних і морських водоростей, водяних грибів, вищих водяних рослин і тварин. Є і сапротрофи.   Представники: Synchytrium endobioticum – збудник раку картоплі, Olpidium brassicae – збірник чорної ніжки капусти. 

 

 

Мал. 16. Рослини, уражені хітрідіоміцетами

 3) Відділ Зигоміцети, або Мукорові гриби: мають добре розвинутий неклітинний міцелій, який у зрілому стані ділиться на клітини. Нестатеве розмноження здійснюється без джгутиковими спорангіоспорами, конідіями. У клітинних стінках є хітин та хітозан. Майже всі ведуть наземний спосіб життя. Серед них є сапротрофи, паразити грибів, вищих рослин, комах, інших тварин і людини. 

 Представники: Mucor (мал. 17), Rhizopus – головчасті плісняви; Zoopagus – хижий водний гриб; Entomophthora – паразит комах. 

 

 

Мал. 17. Мукор

 

 4) Відділ Аскоміцети, або Сумчасті гриби: основною ознакою є утворення під час статевого розмноження спорангіїв-сумок. Вегетативне тіло – розгалужений багатоклітинний гаплоїдний міцелій, що складається з багатоядерних або одноядерних клітин, сполучених парами. Оболонка містить хітин, целюлози немає. 

 Представники: Saccharomyces – пекарські, пивні, винні дріжджі (мал. 18); Candida – збудник молочниці; Aspergillus, Penicillium, Fusarium – плісняві гриби; Trichophyton – збудник стригучого лишаю; Claviceps – збудник маткових ріжок злаків; Cladonia – компонент лишайнику «оленячий мох» (ягель), Microsphaera – збудник борошнистої роси; Morchella – зморшок; трюфель; пурпурові (маткові) ріжки.

 

 

Мал. 18. Дріжджі (клітини з бруньками)

5) Відділ Базідіоміцети: вищі гриби з багатоклітинним міцелієм. Серед них є паразити рослин, ґрунтові сапрофіти, шапинкові гриби, що утворюють мікоризу, руйнують деревину. 

Представники: мухомор, поганка; печериця; білий гриб (мал. 19); сироїжка; маслюк; справжній трутовик; дощовик; збудник іржі рослин; Ustilago – збудник летучої головні рослин; Cryptococcus – спричиняє пухлини мозку; Malassezia – спричиняє лупу.

 

 

Мал. 19. Білий гриб

 

Більш детально ви зможете дізнатися про гриби за посиланнями:

https://uk.wikipedia.org/wiki/Гриби   https://youtu.be/0jLeSqN5Zx4   

https://youtu.be/KUVb3_6QpFM   

 

Або скориставшись QR-кодом:

 

 

Завдання та запитання для самостійної роботи:

 

1.     Який гриб викликає захворювання рослин?  А) дріжджі; 

Б) підберезник; 

В) трутовик; 

Г) фітофтора;

Д) мухомор. 

2.     Який гриб належить до нижчих?

А) ріжки; 

Б) пеніцил; 

В) мукор; 

Г) трутовик; 

Д) білий гриб.

3.     Визначте гриб, що належать до пластинчастих.  А) лисичка; 

Б) білий гриб; 

В) маслюк; 

Г) мукор;

Д) підберезник. 

4.     Яка характеристика пов’язує гриби із тваринами?  А) будова тіла; 

Б) наявність хлоропластів;

В) необмежений ріст 

Г) адсорбтивне живлення 

Д) гетеротрофність 

5.     В одній пробірці міститься розчин кухонної солі, а в другій – розчин цукру. До кожної пробірки додали однаковий реагент. У першій жодних змін не відбулось, а в другій почався процес з виділенням вуглекислого газу. Що було додано у пробірки? 

А) дистильована вода; 

Б) шлунковий сік; 

В) слину; 

Г) дріжджі; 

Д) молочнокислі бактерії. 

6.     Яка властивість їстівних грибів сприяє тому, що їхні плодові тіла можуть стати небезпечними для людини? 

А) всмоктування з навколишнього середовища і накопичення йонів важких металів; 

Б) утворення токсичних сполук під дією сонячних променів; 

В) утворення токсичних сполук за умов різкої нестачі води;

Г) виділення токсинів через добу після збору;

7.     Запасний полісахарид грибів:

A)   хітин;

Б) глікоген;

B)   крохмаль; Г) целюлоза;

Д) сахароза.

8.     Пеніцил належить до грибів: А) іржастих;

Б) цвілевих;

В) сумчастих;

Г) шапкових;

Д) борошнисторосяних.

9.     Гриби, які не мають міцелію:

А) мукор;

Б) дріжджі;

В) пеніцил;

Г) підберезник;

Д) трюфель.

10.Отруйний шапковий гриб: A) мукор;

Б) рижик;

В) сироїжка;

Г) білий гриб;

Д) несправжній опеньок.

11.До оболонки клітин грибів входить властива тваринним організмам речовина, що має назву:

А) хітин;

Б) хлорофіл;

В) глікоген; Г) міцелій

Д) олія. 

12.Ці гриби у вологих приміщеннях можуть псувати різні будівельні матеріали: деревину, штукатурку, кахлі, вироби з пластмас. Підвищена вологість створює сприятливі умови для їх розвитку. А саме…

А) лишайники;

Б) кімнатні рослини;

В) цвілеві гриби;

Г) шапинкові гриби

Д) сумчасті гриби

13.Вищі гриби за можливістю використання в їжу розподіляються на чотири групи. Встановіть відповідність, розставивши в кожну з даних груп наведені гриби.

 

1)  І група – їстівні гриби 2)  ІІ група – умовно їстівні 3)  ІІІ група – неїстівні гриби 4)  ІУ група – отруйні

А) валуй, зморшок, дубовик Б) гірчак, несправжня лисичка, перцевий гриб;  В) бліда поганка, мухомор,       чортів гриб; Г) білий гриб, підберезник, маслюк

 

14.Загальновідома      роль цих    грибів         у        випіканні    хліба,   де      їх використовували здавна. Завдяки вуглекислому газу, що виділяється під час бродіння, тісто підіймається, стає пухким і легким, що поліпшує смакові якості хліба, булочок, пиріжків тощо. Про які гриби йдеться?

А) пеніцил;

Б) аспергіл;

В) дріжджі;

Г) мукор;

Д) білий гриб. 

15.Встановіть відповідність між назвами та зображеннями грибів:

 

                                                        

                                                              А                                                              Б

                                                              В                                                              Г

 

                                                              Д                                                             Е

                                            

                                                              Є                                                             Ж

                                                  

                                                               І                                                              К

 

 

 

                                                              Л                                                             М

Мал. 20. Різноманітність грибів:

1   – дріжджі; 

2   – лисичка справжня;

3   – мухомор червоний;

4   – опеньки осінні (справжні); 

5   – бліда поганка (мухомор зелений);

6   – строчок звичайний; 

7   – сироїжка лазурова;

8   – дощовик їстівний; 

9   – маткові ріжки;

10– підосичник; 11 – пеніцил; 12 – мукор.

Дослідження:

 

Спори грибів оточують нас усюди – в тому числі й удома. Їхні спори розносяться повітрям і, потрапивши у сприятливе середовище (вологу деревину, папір, клей, штукатурку, продукти харчування), проростають і дають початок новим організмам. Щоб переконатися у цьому, проведемо експеримент з вирощування пліснявого грибка мукора. 

Для того, щоб виростити мукор у домашній умовах потрібно мінімум витрат і трохи терпіння. 

Для цього вам будуть потрібні:

– хліб (або твердий сир, печиво, фрукти та овочі), вода; – скляна банка з  кришкою, харчова плівка;  –шматочок тканини або паперу.

 

Спосіб № 1. 

 

Все, що потрібно для активного росту грибків – це вологе повітря та поживні речовини. Розглянемо це на прикладі хліба. 

1) Візьміть блюдце, покладіть на його шматок паперу або тканини з природних матеріалів та змочіть його кількома краплями води. Зверху покрадіть шматочок хліба (краще білого). Накрийте блюдце харчовою плівкою або покладіть у пакет і зав’яжіть. Кожного дня додавайте на хліб кілька крапель води. Через 3-4 дні з’явиться спочатку біла, а потім темна пліснява (мукор). Також може вирости пліснява зеленого кольору (пеніцил).   2) Візьміть скляну банку й помістить до неї хліб. Змочіть його водою з пульверизатору. Потримайте банку відкритою 30 хвилин  та закрийте кришкою (мал. 21). Перенесіть банку у темне місце і кожного дня спостерігайте за результатом. 

 

Мал. 21. Зразки для дослідження:

хліб, яблуко, лимон  Можна покрасти шматочок хліба в пакет замість банки і зав’язати. Але тоді ви не зможете принести його на заняття, не пошкодивши покриву з плісняви. 

 Коли ви почнете експеримент, не забувайте фіксувати (фотографувати та записувати) свої спостереження. По мірі росту пліснява буде змінювати колір та об’єм, захоплюючи нові поверхні. 

                      Результати досліджень можуть бути такими:

 Етап 1. Через 2-3 дні після початку експерименту на хлібі з’являться білі цяточки – так пліснява починає освоювати нові території. 

 Етап 2. Пліснява темніє. Це відбувається на 3-4 день після вкривання хліба плівкою. Якщо раніше грибок з’являвся на окремих ділянках, то тепер вони зрослися в єдине ціле. Це означає, що умови експерименту дотримані вірно. 

 Етап 3. Треба почекати ще кілька днів. На  цьому етапі на плісняві з’являються чорні плями – це ділянки, на яких визріли нові спори. Це важливий життєдіяльності мукора, адже від цього залежить – відбудеться подальше розмноження або ні. 

        Оскільки     деякі види плісняви     можуть       бути токсичними, слід дотримуватись деяких правил безпеки. Наприклад, якщо ви відкриваєте пакет або плівку, то не дихайте над хлібом, щоб спори не потрапили у ваш організм. Захищайте органи дихання медичною маскою.     Якщо ви випадково торкнулись руками до плісняви – ретельно помийте їх з милом. Під час обприскування краще надіти рукавички, а потім ретельно їх вимити.

         

Процес вирощування мукору триває 5-7 днів. Але є спосіб отримати результат швидше.  

 

Спосіб № 2. 

 

1)   В теплі проростання плісняви відбувається швидше. Тому помістіть хліб у місце, де температур вище кімнатної. 

2)   Якщо у вас вдома є сир з пліснявою або зіпсовані продукти, підкладіть вже стиглі грибки на хліб. Вони приживуться швидко і це прискорить процес. 

3)   Замість води додайте молоко – пліснява зростатиме швидше. 

4)   Використовуйте хліб, придбаний в магазині, бажано не першої свіжості. 

 

 

Мал. 22. Пліснява на огірку (1), полуниці (2), сирі (3)

 

 Окрім хлібу можна випробувати і інші продукти: фрукти чи овочі (мал. 22). Синява може утворити візерунки інших кольорів (залежно від видового складу грибків). 

  Якщо ви розглянете плісняву під мікроскопом, то побачите, що вона складається з тонких розгалужених ниток. Частина з них є короткими і проникають у глибину хліба. Частина – може нести коробочки зі спорами.  

Експеримент дозволяє побачити, як виглядає пліснява, порівняти її кількість залежно від виду їжі, на якій вона вирощувалась. Колонії можуть різнитися кольором, розміром та формою. Розмноження відбувається за допомогою спор – дуже легких і стійких до висушування. Тому зараження продуктів харчування відбувається досить швидко. 

Майте на увазі, що вживати продукти з пліснявою неможна навіть після її очищення. В тому поживному середовищі, де розвиваються грибки, вони можуть виділяти токсини (для того, щоб запобігти розвитку можливих конкурентів).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 4. РОСЛИНИ

 

Програмні питання:

 

1.     Загальна характеристика рослин.

2.     Різноманітність рослин.

 

Вивчивши тему «Біорізноманіття рослин», ви будете знати: 

–        сутність поняття «рослини»;

–        загальні ознаки  царства Рослини;

–        представників різних систематичних груп рослин.

 

Зможете: 

–        називати загальні ознаки царства Рослини;

–        наводити приклади  водоростей, мохів, плаунів, хвощів, папоротей, голонасінних та покритонасінних рослин; найпоширеніших видів рослин свого регіону;

–        характеризувати основні систематичні групи рослин;

–        порівнювати     гриби,         тварини      і         рослини;     рослини      з        різних систематичних груп.

 

Інформація для опрацювання

 

1. Загальна характеристика рослин

 

                       Основними рисами представників царства Рослин є:

–        здатність до фотосинтезу;

–        більшість має зелене забарвлення через наявність хлорофілу, хоча можуть бути й іншого кольору;

–        мають щільні клітинні стінки, які містять целюлозу;

–        клітини мають великі вакуолі, які заповнені клітинним соком;

–        в клітинах відсутня органела клітинний центр (центросома);

–        мінеральні солі можуть міститися у цитоплазмі у вигляді розчинів, а також у вигляді кристалів;

–        часто мають досить складну будова, але деякі одноклітинні;

–        для більшості властиве сильне галуження тіла, що збільшує його поверхню;

–        запасною речовиною є крохмаль або близькі до нього за будовою вуглеводи;

–        ведуть переважно прикріплений спосіб життя;

–        всі процеси життєдіяльності керуються спеціальними речовинами – фітогормонами; 

–        здатні до необмеженого росту;

–        є першим ланцюгом всіх трофічних ланцюгів.

                      2. Водорості

 

Водорості – група нижчих одноклітинних, колоніальних та багатоклітинних рослин, що мешкають переважно у водному середовищі. Окрім прісних та солоних водойм, можуть зустрічатися у ґрунті, на скелях, стовбурах дерев. Справжніх вегетативних органів – стебел, листків та коренів не утворюють. Тіло представлено сланню (таломом). Водорості поділяють на відділи: 

1)                     Зелені водорості – мають характерне зелене забарвлення, зумовлене наявністю в хлоропластах хлорофілів a та b, β-каротинів та деяких інших пігментів. Представники: вольвокс, хламідомонада, хлорела, спірогира, улотрікс, ульва.

2)                     Діатомові водорості – характерною ознакою є наявність у клтин кремнієвого панциру. Колір – буровато-жовтий, зумовлений пігментами хлорофілом а та с, каротином, фукоксантином та іншими. Представники: пінулярія, навікула, табелярія, циклотела. 

3)                     Бурі водорості – досить великі багатоклітинні переважно морські організми. Колір – бурий за рахунок бурих каротиноїдів, а також хлорофілів а та с. Залежно від їхньої концентрації можуть мати забарвлення від оливково-зеленого до темно-бурого. Представники: ламінарія (морська капуста) (мал. 23), саргасум, фукус.  

 

Мал. 23. Ламінарія (морська капуста)

4)                     Харові водорості – мають зовнішню схожість з наземними рослинами: тіло розчленоване на головну вісь («стебло») та бічні гілки, розміщені кільцями («листки»). До ґрунту прикріплюються різоїдами («коренями»). Представник: хара звичайна. 

5)                     Червоні водорості (Багрянки) – багатоклітинні, одноклітинні та колоніальні організми яскраво-малинового, темно-червоного, темнофіолетового, жовтуватого або маслиново-зеленого забарвлення. Колір зумовлений наявністю пігментів: зелених хлорофілів a та b, червоного фікоеритрину, блакитного фікоціанину, а також жовто-оранжевих каротиноїдів. Представники: філофора, родименія, порфіра, анфельція.

3. Мохоподібні рослини

 

1)                      Печіночнки (Маршанцієві мохи) – дрібні і ніжні мохоподібні рослини. Не мають почленування тіла на вегетативні органи. Вегетативне тіло у вигляді талому без провідних пучків, що дихотомічно галузиться. Гаметофіти мають різноманітну будову, спорофіти дуже схожі. Включають класи Маршанцієві та Юнгерманієві мохи.  

Представники: маршанція мінлива – поширена на вологих місцях, узбережжям струмків; річія плаваюча – водна плаваюча рослина. 

2)                      Антоцеротові мохи – мають значно спрощений гаметофіт та спорофіт складної будови, характерна особливість – наявність в клітинах пластинчастого хлоропласту з піреноїдом. Назва походить від грец. anthos  – «квітка» та keros – «ріг», що пов’язано з рогоподібною формою спорангієв. 

Представник: антоцерос – поширений переважно у тропіках.

3)                      Справжні мохи – вологолюбні рослини простої будови, що не мають насіння та квіток. У життєвому циклі гаметофіт переважає над спорофітом. Переважно багаторічні, поширені по всій земній кулі. Містять класи: Сфагнові, Андреєві, Політріхові, Листостеблові мохи. 

 

Мал. 24. Мох зозулин льон

Представники: сфагнум, або торф’яний мох – м’які, білувато-зелені, бурі або червоні рослини вологих місць (переважно – боліт), здатні накопичувати в клітинах тіла воду, після відмирання утворюють торф. Зозулин льон (мал. 24) – дещо нагадують мініатюрні рослини льону, коробочки, що з’являються на жіночих рослинах схожі на зозулю, яка сидіть на гілці; поширений у вологих місцях. 

 

4. Судинні спорові рослини 

 

4)                     Плауни – одні з найдавніших наземних рослин. Трав’янисті рослини, ліани. Спорофіт переважає над гаметофітом. Наявні справжні корені та листки (утворюються на стеблі шляхом випинань і виростів). Характерне дихотомічне галуження надземних і підземних частин. Багаторічні, переважно вічнозелені.

Представники: плаун булавоподібний – росте переважно у соснових лісах;

баранець звичайний – у замоховілих, здебільшого ялинових, лісах і високо в горах. 

5)                     Хвощі – спорові судинні рослини, тіло яких розчленовано на вузли та міжвузля. Листки дрібні, редуковані. Багаторічні трави, ліани. Домінує спорофіт. 

Представник: хвощ польовий – росте в умовах підвищеної вологості на ланах, лугах, на полях як бур’ян, на пісках, уздовж берегів рік, у лісах.

6)                     Справжні папороті – дерева, кущі, ліани, трави, що ростуть на ґрунті або як епіфіти – на деревах. Поширені по всій земній кулі, найрізноманітніші – в тропічних лісах. В життєвому циклі переважає багаторічний спорофіт. Мають прямостоячі, повзучі, виткі стебла або ж підземні. Та великі листки – вайї. У більшості листки одночасно виконують функцію фотосинтезу та спороношення.   

 

Мал. 25. Папороть орляк звичайний

Представники: щитник чоловічій та орляк звичайний (мал. 25) – одні з найпоширеніших папоротей, найясніші у помірному кліматі; страусове перо звичайне – поширений у Карпатах, зрідка трапляється на Поліссі, у лісостепу та степу; сальвінія плаваюча – дрібна папороть, що плаває на поверхні водойм, занесена до Червоної книги України. 

 

5. Насінні рослини 

 

7) Хвойні, абоГолонасінні – судинні рослини, насіння яких розвивається у шишках. Дерева й кущі різних розмірів: від карликових сосен заввишки 1 м до стометрових секвой. Особливість будови – вічнозелене листя, що має вигляд голок чи рідше лусочок. Це є пристосуванням для зменшення випаровування води. Такі листки називають хвоєю – звідси походить назва цієї групи. Найчисленніші й найрозповсюдженіші сучасні голонасінні рослини. 

Містять один ряд – Соснові з родинами Араукарієві, Головчато-тисові, Кипарисові, Соснові, Подокарпові, Тисові. 

Представники: сосна, ялина, ялиця, кипарис, кедр, тис, секвоя, модрина. 

 

Мал. 26. Сосна звичайна 8) Квіткові (Покритонасінні) – одно-, дво- та багаторічні рослини. Різноманітні життєві форми: дерева, кущі та трави. Рослини мають розвинені вегетативні органи: корені, стебла, листя. Та генеративні: квітки, з яких в подальшому утворюється плід. У деревині є справжні судини. Домінує спорофіт, гаметофіт дуже редукований. Запилення відбувається за допомогою комах, хребетних тварин (птахами, кажанами, гризунами), а також вітру та води.  

Включають класи Однодольні та Дводольні. 

Дводольні – мають у зародку дві насінні долі, число частин квіток кратне чотирьом або п’яти. У стеблі провідні пучки розташовуються кільцеподібно, а між деревиною (ксилемою) та лубом (флоемою) міститься особлива тканина – камбій, що забезпечує вторинне потовщення. Листки прості та складні з перистим жилкуванням. Коренева система стрижнева. Включають підкласи:

–        Магнолієцвіті (родина Магнолієві – магнолія; родина Лаврові – лавр, авокадо, кориця; родина Кірказонові – кірказон; родина Лататтєві – латаття; родина Лотосові – лотос; родина Куширові – кушир занурений; родина Рафлезієві – рафлезія; родина Непентесові – непентес);

–        Жовтцевоцвіті (родина Жовтецеві – жовтець, горицвіт, орлики; родина Барбарисові – барбарис; родина Півонієві – півонія; родина Макові – мак, чистотіл);

–        Гвоздикоцвіті (родина Портулакові – портулак; родина Багринові – лакірниця; родина Ніктагінові – бугенвілія, нічна красуня; родина Кактусові – кактуси; родина  Гвоздичні – гвоздика; родина Амарантові – щириця, саксаул, буряк; родина Гречкові – гречка);

–        Гамамелісоцвіті (родина Платанові – платан; родина Самшитові – самшит; родина Букові – бук, дуб, каштан справжній; родина

Березові – береза, вільха; родина Горіхові – волоський горіх);

–        Діленієцвіті (родина Чайні – чайний кущ, камелія; родина Звіробійні – звіробій; родина  Актинідієві – актинідія; родина Вересові – верес, брусниця, чорниця, журавлина; родина Первоцвітні – первоцвіт; родина Ебенові – хурма; родина Фіалкові – фіалка; родина Карикові – папайя; родина Вербові – верба, тополя; родина Гарбузові – гарбуз, кавун; родина Капустяні – капуста; родина Мальвові – липа, мальва, баобаб; родина Кропивові – кропива; родина Шовковицеві – шовковиця);

–        Розоцвіті (родина Аґрусові – аґрус, смородина; родина Росичкові – росичка; родина Розові – груша, яблуня, вишня, слива, троянда, шипшина; родина Миртові – мирт; родина Плакунові –гранат, водяний горіх; родина Бобові – квасоля, горох, конюшина, арахіс; родина Сапіндові – клен, кінський каштан; родина Рутові – апельсин, лимон; родина Льонові – льон; родина Геранієві – герань; родина Бальзамінові – бальзамін; родина Санталові – омела; родина Виноградові – виноград; родина Деренові – кизил; родина Аралієві – женьшень; родина Пижмівкові – калина);

 

Мал. 27. Жоржина

–        Губоцвіті (родина Кутрові – барвінок; родина Маслинові – жасмин, ясень; родина Пасльонові – картопля, томат, паприка, тютюн; родина Шорстколисті – незабудка, медунка; родина Подорожникові – подорожник; родина Кунжутові – кунжут; родина Глухокропивові – м’ята, собача кропива, глуха кропива, лаванда, розмарин, меліса);

–        Складноцвіті (родина Дзвоникові – дзвоники; родина Айстрові – айстра, полин, мати-й-мачуха (підбіл), цикорій, соняшник, артишок, кульбаба, латук, хризантема, чорнобривець, жоржина).

Однодольні – мають у зародку одну розвинену сім’ядолю, число частин квіток кратне трьом. У стеблі пучки дифузні. Коренева система мичкувата. Листки лише прості з паралельним або дугоподібним жилкуванням. 

 

Мал. 28. Тюльпани

 

Включають підкласи:

–        Частухоцвіті (родина Сусакові – сусак; родина Водокрасові – жабурник; родина Частухові – частуха; родина Рдесникові – рдесник);

–        Лілієцвітіі (родина Півникові – півники, косарики; родина Лілійні – тюльпан; родина Холодкові – гіацинт, проліска, конвалія, спаржа; родина Цибулеві – цибуля, часник; родина Амарилісові – нарцис; родина Зозулинцеві – орхідеї; родина Бромелієві – ананас; родина Бананові – банан; родина Осокові –осока, папірус; родина Тонконогові – пшениця, рис, овес, бамбук, кукурудза, тонконіг);

–        Пальмоцвіті (родина Пальмові – фінікова пальма, кокосова пальма; родина Аїрові – аїр; родина Ароїдні – ряска; родина Рогозові – рогіз, їжача голівка). 

 

Більш детально ви зможете дізнатися про рослини за посиланнями:

https://uk.wikipedia.org/wiki/Рослини   https://www.youtube.com/playlist?list=-

PL_zDp5rG6HquJkxLrHOglvOPbKKDpLASP   

 

Або скориставшись QR-кодом:

 

 

                      Завдання та запитання для самостійної роботи:

 

1.       До одноклітинних водоростей належить: А) хлорела;

Б) саргасум;

В) ламінарія; Г) спірогіра;

Д) порфіра.

2.       У прісних водоймах ростуть: А) саргасум;

Б) порфіра;

В) ламінарія; Г) вольвокс;

Д) фукус.

3.       Установіть відповідність між відділами водоростей та їхніми представниками.

1) зелені	А. хара звичайна
2) діатомові	Б. хламідомонада
3) бурі	В. пінулярія
4) харові	Г. порфіра
5) червоні	Д. ламінарія (морська капуста)

4.       На відміну від мохів хвощі мають: А) стебла;

Б) листки;

В) корені;

Г) пагони;

Д) квітки.

5.       В який місцях ростуть хвощі, плауни та папороті? А) в умовах постійного холоду;

Б) у тінистих та вологих місцях;

В) у посушливих та яскраво освітлених місцях; Г) у печерах без світла;

Д) під водою.

6.       Що з наведеного притаманне хвощам і водночас різнить їх від папоротей та плаунів:

А) мають квітки;

Б) утворюють соковиті плоди;

В) мають цілі або складно розсічені листки, які равликоподібно закручені;

Г) стебла чітко розділені на довгі міжвузловини та  вузли, від яких ростуть бокові пагони зі слабко розвинутими мутовчастими листками;

Д) мають дрібні листки, що щільно вкривають стебла.

7.       Установіть відповідність між групами мохоподібних, судинних спорових рослин та їхніми представниками.

1)           печіночники         А. хвощ польовий 2) справжні мохи      Б. маршанція мінлива

3)  плауни      В. страусове перо звичайне

4)  хвощі        Г. сфагнум

5)  папороті   Д. баранець звичайний

8.       Насіння утворюють:

                               А) зозулин льон;

Б) баранець;

В) ламінарія;

Г) секвоя;

Д) хвощ польовий.

9.       Оберіть рослину, що не належить до хвойних:

                                А) сосна;

Б) магнолія;

В) кипарис;

Г) тис;

Д) кедр.

10.   Яка хвойна рослина скидає хвою взимку:

                               А) модрина;

Б) ялина;

В) кедр; Г) кипарис;

Д) секвоя.

11.   У голонасінних відсутні:

                               А) корені;

Б) стебла;

В) листки;

Г) насіння;

Д) квітки.

12.   Оберіть рослину, що не належить до квіткових:

                                А) жовтець;

Б) береза;

В) мальва;

Г) модрина;

Д) кінський каштан.

13.   Установіть відповідність між групами квіткових рослин та їхніми представниками.

1)           Жовтцевоцвіті      А. груша 2) Розоцвіті    Б. айстра

3)  Губоцвіті В. горицвіт

4)  Складноцвіті      Г. конвалія

5)  Лілієцвітіі          Д. м’ята

14.   Установіть відповідність між систематичними групами рослин та їхніми представниками.

1) водорості	А. ялиця
2) мохоподібні	Б. маршанція мінлива
3) папоротеподбні	В. хламідомонада
4) голонасінні	Г. конюшина
5) квіткові	Д. щитник чоловічій

15.   Встановіть відповідність між назвами та зображеннями рослин:

                                                              А                                                              Б

                                                              

                                                              В                                                              Г

 

 

                                                                        

                                                              Д                                                             Е

                                                          

                                                              Є                                                             Ж

                                                        

                                                               І                                                              К

 

 

                                                              Л                                                             М

Мал. 29. Різноманітність рослин:

1)           – вільха чорна; 

2)           – жовтець їдкий; 

3)           – банан райський; 

4)           – конвалія травнева; 

5)           – конюшина повзуча; 

6)           – мальва лісова (калачики лісові);

7)           – мати-й-мачуха (підбіл звичайний);

8)           – страусове перо звичайне;

9)           – плаун булаво подібний; 

10)       – ялина європейська;  11 – калина звичайна;

12 – хламідомонада.  

 

Дослідження:

 

Передивіться свої фотографії, зроблені влітку. Вийдіть на прогулянку своєю вулицею, парком, містом. Роздивіться навколо. Чи всі рослини вам знайомі? 

 Скориставшись одним з мобільних додатків, визначте їх назви, дізнайтесь характеристики та складіть перелік та опис видів.  

 

iNaturalist

 

PlantSnap

 

PictureThis

 

 

Або скористайтеся допомогою фахівців у профільних спільнотах Facebook:

 

Українська ботанічна група  https://www.facebook.com/groups/flora.ukraine/  Мохи та лишайники  https://www.facebook.com/groups/magicmoh/  Рослинний світ України  https://www.facebook.com/groups/roslynnyy.svit.ukrayiny/  Розділ 5. ТВАРИНИ

 

Програмні питання:

 

1.     Загальна характеристика тварин.

2.     Різноманітність тварин.

 

Вивчивши тему «Біорізноманіття тварин», ви будете знати: 

–        поняття «тварини»;

–        загальні ознаки  царства Тварини;

–        представників різних систематичних груп тварин.

 

Зможете: 

–        називати загальні ознаки царства Тварини;

–        наводити приклади  найпростіших,        губок,        кишковопорожнинних, плоских, круглих та кільчастих червів, членистоногих, молюсків, риб, земноводних, плазунів, птахів та ссавців; найпоширеніших видів тварин свого регіону;

–        характеризувати основні систематичні групи тварин;

–        порівнювати гриби, рослини і тварини; тварин з різних систематичних груп.

 

Інформація для опрацювання

 

1. Загальна характеристика царства Тварини 

 

  Тварини поширені в усіх середовищах: наземному, водному, ґрунті та у живих організмах, Загальними рисами тварин є такі:

–        еукаріоти з гетеротрофним типом живлення; – клітини не мають жорсткої клітинної стінки;

–        поверх плазматичної мембрани є глікокалікс;

–        вакуолі невеликі, існують нетривало (травні, фагоцитарні);

–        клітини не мають пластид;

–        наявні клітинні центри з двох центріолей;

–        запасний вуглевод – глікоген;

–        здатні до активного руху, який забезпечує добування їжі та захист від ворогів;

–        розмноження статеве та нестатеве;

–        є два шляхи розвитку: прямий та непрямий;

–        подразливість регулюється гормонами та нервової системою;

–        багатоклітинні мають чотири типи основних тканин: епітеліальні, сполучні, м’язові, нервові;

–        мають велику різноманітність органів;

–        тіло компактне (полегшує рух, дає переваги при теплорегуляції).

2. Різноманітність безхребетних тварин

 

 Загальними рисами безхребетних тварин є відсутність хребта. Ця група є збірною, складається з чисельних типів, що мають рівноправний статус. Розглянемо основні типи. 

 1) Тип Найпростіші: одноклітинні тварини, що паразитують або живуть вільно. Клітина вкрита оболонкою, всередині міститься цитоплазма з постійними та тимчасовими органелами. Мають одне або кілька ядер. Мають різноманітні органи руху: несправжні ніжки (псевдоподії), джгутики, війки та ін. Багато найпростіших мають мінеральний скелет. За несприятливих умов утворюють цисти. 

 Більшість найпростіших має мікроскопічні розміри – в середньому від 50 до 150 мкм. Форма тіла різноманітна – видовжена, куляста, з виростами, що збільшують площу поверхні, деякі мають черепашку. Паразитичні форми озброєні присмоктувальними поверхнями, гачками  тощо.  До них належать амеби, інфузорії (мал. 30), споровики, радіолярії та ін. 

 

 

 

Мал. 30. Інфузорія-туфелька

2) Тип Губки: найбільш низькоорганізовані асиметричні чи радіальносиметричні багатоклітинні тварини, які в дорослому стані ведуть прикріплений спосіб життя. Клітини тіла диференційовані та мають тенденцію до утворення тканин. Тіло складається з двох шарів клітин – ектодерми та мезодерми, між якими міститься драглиста речовина – мезоглея. Є внутрішній скелет (вапняковий або кремнієвий) з численних голок-спікул, що виконує опорну функцію. Тіло має вигляд келиха або мішечка, прикріпленого до субстрату (дна, каменів, черепашок та ін.). 

 

Мал. 31. Губка бодяга

  Тип поділяють на три класи: Вапнякові губки, Скляні губки, Звичайні губки.

Представник: прісноводна губка бодяга (мал. 31).

3) Тип Кишковопорожнинні, або Жалкі: багатоклітинні двошарові тварини. Зовнішній шар – ектодерма, має епітеліально-м’язові клітини, жалкі, нервові, проміжні, статеві. Внутрішній шар – ентодерма, має травні та залозисті клітини. Є кишкова порожнина. Симетрія тіла – радіальна (променева). Ротовий отвір оточений щупальцями. Для багатьох в життєвому циклі характерна наявність двох стадій: поліпа та медузи. Переважно морські організми, деякі живуть у прісних водоймах.

                      Тип об’єднує три класи: 

–        Гідроїдні – гідра прісноводна, португальській кораблик (фізаліс), медуза-хрестовик;

–        Сцифоїдні – вухата медуза, коренерот, ціанея, їстівна ропилема; – Коралові поліпи – актинії, мадрепорові корали, червоний

(благородний) корал. 

 

 

Мал. 32. Медуза ціанея

 

4) Тип Плоскі Черви: тришарові двобічносиметричні тварини; тіло несегментоване, пласке. Мають тканини: покривну, сполучну, м’язову і нервову. Мають шкірно-м’язовий мішок. Порожнини тіла немає. Шкірном’язовий мішок заповнений сполучною тканиною – паренхімою. Травна система не має анального отвору. Наявна нервова система з 2-х нервових вузлів та нервових стовбурів. 

Тип містить три класи:

–        Війчасті, або Турбелярії – молочна, або біла планарія;

–        Сисуни, або Трематоди – паразити печінковий сисун, ланцетоподібний сисун, котячий сисун, шизостома кров’яна;

–        Стьожкові черви, або Цестоди – паразити ціп’як озброєний (свинячий) (мал. 33), ціп’як неозброєний (бичачий), ехінокок, стьожак широкий, ремінчик, мозковик овечий. 

 

 

Мал. 33. Ціп’як свинячий

 

6) Тип Круглі черви, або Первиннопорожнинні: тіло веретеноподібне або ниткоподібне, округле на поперечному розрізі, складається з трьох шарів клітин. Двобічна симетрія тіла. Тіло несигментоване, вкрито щільною кутикулою, немає війок. Мають шкірно-м’язовий мішок, первинну порожнину тіла. Травна система наскрізна (є ротовий та анальний отвори). Кровоносна та дихальна системи відсутні. Живуть у воді, ґрунті, інших організмах. 

Представники: аскарида людська (мал. 34) – живе у тонкій кишці людини; волосоголовець – паразит товстої кишки; гострик людський – один з найпоширеніших кишкових паразитів у дітей; трихінела – живе у скелетній мускулатурі; стеблова нематода Ditylenchus destructor – паразит стебла рослин. 

 

 

Мал. 34. Аскарида людська

 

7) Тип Кільчасті черви, або Анеліди: тіло складається з великої кількості кілець – сегментів (звідси назва), що мають подібну будову. Мають добре розвинутий шкірно-м’язовий мішок, покривну, сполучну, м’язову, нервову тканини. Добре розвинена замкнена кровоносна система з «серцем» – 5-7 кільцевими судинами, які скорочуються. Є вторинна порожнина тіла (целом). Деякі форми мають зябра. Рухаються за допомогою добре розвинутої мускулатури, а в багатьох форм – і спеціальних виростів тіла. Переважно вільноживучі тварини, що населяють моря, прісні води, вологі ґрунти. 

Поділяють на класи:

–        Багатощетинкові, або Поліхети – піскожил – веде риючий спосіб життя у прибережній зоні океану, нереїда японська – живе у опріснених водах;

–        Малощетинкові, або Олігохети – дощовий черв’як (мал. 35) – поширений у всьому світові, найбільш відомий черв.

–        П’явки – п’явка медична ектопаразит прісних водойм, що живиться кров’ю.

 

 

Мал. 35. Кільчастий черв

 

8) Тип Молюски, або М’якуни: найхарактерніша ознака – наявність черепашки, яка має захисне значення. Тіло м’яке, не сегментоване, вкрите утвором, що властивий лише цим організмам – шкірястою мантією, яка міститься під черепашкою. Ще одна характерна особливість – мускуляста нога, спеціальний орган руху на черевному боці. Більшість – мешканці солоних і прісних водойм, деякі пристосувалися до життя на суходолі.

                      Містить класи:

–        Моноплакофори – неопіліна галатеї;

–        Безпанцирні (Борозенчасточереві) – хетодерма;

–        Панцирні (Хітони) – плацифорела Стімпсона, кріптохітон Стелера, мармурова тоніцела;

–        Двостулкові – гігантська тридакна, перлівниця звичайна, мідії, морські гребінці, устриці;

–        Черевоногі – ставковик озерний, виноградний слимак, морські блюдечка;

–        Головоногі – кальмари, каракатиці, восьминоги (мал. 36).

 

 

Мал. 36. Восьминіг звичайний

 

9) Тип Членистоногі: характерна ознака – гетерономна сегментація тіла. Сегменти утворюють два відділи тіла: голово груди й черевце (у ракоподібних та павукопдібних). Або три: голову, груди і черевце (у комах). Членисті кінцівки. Мають зовнішній скелет (кутикулу), основу якого становить хітин (захист від висихання і ворогів). Ріст тварин супроводжується линянням. Найчисленніший тип тварин за кількістю видів.

Живуть у воді, на суші і в повітрі. Є паразитичні форми. 

Тип містить класи:

–        Зяброногі ракоподібні – зяброніг звичайний, щитень весняний, циклоп, дафнія;

–        Вищі раки – широкопалий річковий рак (мал. 37), краби, креветки;

–        Павукоподібні – паук-сріблянка, каракурт, чорний товстохвостий скорпіон, коростяний свербун, собачий кліщ;

–        Багатоніжки – гігантська сколопендра, піщаний ківсяк;  

–        Комахи – чорний тарган, пустельна сарана, коромисло велике, воша людська, хрущ травневий, білан капустяний, медоносна бджола, хатня муха, комар-пискун, блоха людська.

 

 

Мал. 37. Рак широкопалий

10) Тип Голкошкірі: мають радіальну, здебільшого п’ятипроменеву симетрію. У підшкірному шарі сполучної тканини розвивається скелет з вапняних пластинок з виступаючими на поверхні тіла шипами, голками тощо. Амбулакральна система органів руху. Вільноживучі морські придонні тварини. 

Представники: морські зірки (мал. 38), морські їжаки, офіури

(змієхвістки), голонтурії (морські огірки), морські лілії. 

 

 

 

Мал. 38. Морська зірка

 

3. Різноманітність хребетних тварин

 

 Хребетні тварини є підтипом типу Хордові. Загальними ознаками Хребетних тварин є такі:

–        хрящовий або кістковий осевий скелет, що розвивається навколо хорди; – наявність черепа з щелепами;

–        центральна нервова система у вигляді нервової трубки, що диференційована на головний та спинний мозок;

–        парні кінцівки, пояси кінцівок;

–        травні залози: печінка, підшлункова залоза;

–        органи дихання – зябра або легені; 

–        кровоносна система замкнена, наявність серця на черевній стороні тіла; – посмугована скелетна мускулатура; – органи виділення – парні нирки.

Класи Хрящові та Кісткові риби об’єднані в один надклас – Риби. Їхніми спільними рисами є: водне середовище існування, обтічна форма тіла, кінцівки у вигляді плавців, органи дихання – зябра, стрічкоподібні нирки, замкнена кровоносна система з одним колом кровообігу та двокамерним серцем (що розділене на передсердя й шлуночок). А також складна нервова система, представлена головним мозком, спинним мозком і нервами. Шкіра вкрита лускою. Рівень обміну речовин низький, холоднокровні. Між класами є певні відмінності. 

1) Клас Хрящові риби: мають хрящовий скелет, не мають зябрових кришок та плавального міхура. Хвостовий плавець різнолопатевий. Тіло торпедоподібної форми. Рот розташований знизу тулуба. Живородні.

Представники: 

–        надряд Акули – акула китова, гігантська акула-молот, катран чорноморський; 

–        Надряд Скати – скат-хвостокіл, скат електричний, манта;

 

Мал. 39. Біла акула

2) Клас Кісткові риби:  мають кістковий скелет, зяброві кришки, плавальний міхур. Тіло сплющено з боків. Рот розташований посередині. 

Хвостовий плавець рівно лопатевий. Переважно ікрометальні. 

–        Ряд Осетроподібні – європейський осетер, білуга, стерлядь, севрюга, шип;

–        Ряд Оселедцеподібні – хамса, чорноморський оселедець, чорноморська кілька, тюлька;

–        Ряд Лососеподібні – кета, горбуша, сьомга, лосось чорноморський, форель райдужна;

 

Мал. 40. Окунь звичайний

–        Ряд Окунеподібні – окунь звичайний (мал. 40), риба-меч, блакитний тунець, скумбрія атлантична, бичок-цуцик морський, атлантичний блакитний марлин;

 

 

 

 

–        Ряд Коропоподібні – тараня, лящ, карась звичайний, товстолобик білий;

–        Надряд Кистепері – латимерія;

–        Надряд Дводишні – південноамериканський лусковик, рогозуб. 

3) Клас Земноводні: тіло розділене на голову, тулуб та кінцівки, шкіра волога, має залози, що виділяють слиз. Перші хребетні мешканці суходолу, розмноження і розвиток відбуваються у прісній воді. Кінцівки п’ятипалі, задні мають плавальну перетинку. Є органи дихання – легені (розвинуті слабко), властиве також шкірне дихання. Трикамерне серце (два передсердя, шлуночок), два кола кровообігу. Рівень обміну речовин низький, холоднокровні. 

Представники:

–        Ряд Безхвості – ропуха зелена, райка деревна, жаба-голіаф;

–        Ряд Хвостаті – тритон звичайний, гребінчастий тритон, саламандра плямиста;

–        Ряд Безногі – кільчаста черв’яга звичайна.

 

 

Мал. 41. Ставкова жаба

 

4) Клас Плазуни: шкіра суха, захищена роговими лусками й щитками, залоз немає. Перші справжні наземні хребетні тварини. Кінцівки п’ятипалі з кігтями, розташовані з боків тулуба. Органи дихання – легені. Трикамерне серце (два передсердя, шлуночок), у шлуночку з’являється неповна перегородка (поділ крові на артеріальну і венозну). Два кола кровообігу. Відкладають яйця, що мають білкову і пергаментну оболонки. Рівень обміну речовин низький, холоднокровні.

Представники: 

–        Ряд Лускаті – ящірка прудка, веретільниця ламка, варан сірий, вуж звичайний, гадюка звичайна;

–        Ряд Черепахи – європейська болотяна черепаха (мал. 42), галапагоська слонова черепаха, зелена (супова) черепаха;

–        Ряд Крокодили – алігатор міссісіпський, крокодил нільський, гавіал справжній;

 

 

Мал. 42. Болотяна черепаха

 

5) Клас Птахи: тварини, що пристосовані до польоту – мають обтічну форму тіла, суху, укриту пір’ям (видозміненими лусочками), шкіру, передні кінцівки перетворені на крила. Скелет легкий і міцний за рахунок порожнин у кістках, що заповнені повітрям, і зрощення кісток. Щелепи не мають зубів і вкриті роговим чохлом – дзьобом. Органи дихання – легені, мають повітряні мішки. Чотирикамерне серце (два передсердя, два шлуночки), у шлуночку з’являється повна перегородка – поділ крові на артеріальну і венозна. Два кола кровообігу. Рівень обміну речовин високий, теплокровні. Відкладають яйця, що мають білкову (джерело води), підшкаралупову і вапнякову оболонки (захист від пошкодження та потрапляння мікрорганізмів). Розвиток відбувається в яйці. 

Представники:

–        Ряд Пінгвіни – імператорський пінгвін, малий пінгвін, пінгвін Аделі;  

–        Ряд Страуси – страус африканський;

–        Ряд Нанду – нанду звичайний;

–        Ряд Ему та Казуари – звичайний ему, казуар звичайний;

–        Ряд Ківі – ківі звичайний;

–        Ряд Дятлоподібні – дятел зелений, дятел строкатий, великий тукан;

–        Ряд Куроподібні – куріпка біла, глухар, рябчик звичайний, фазан звичайний;

–        Ряд Гусеподібні – лебідь-шипун, гуска сіра, крижень, шилохвіст;

–        Ряд Денні хижі птахи, або Соколоподібні – боривітер звичайний, шуліка чорний, яструб великий (тетерев’ятник);

–        Ряд Совоподібні – пугач звичайний, сова вухата, сич хатній;

–        Ряд Лелекоподібні – лелека білий, чапля сіра, чапля велика біла, чапля руда;

–        Ряд Журавлеподібні – журавель сірий, журавель степовий

(красавка);

–        Ряд Горобцеподібні – сорока звичайна, шпак звичайний, ластівка сільська, жайворонок польовий, дрізд чорний, чиж, горобець хатній, синиця велика (мал. 35).

 

 

Мал. 43. Велика синиця

 

6) Клас Ссавці: мають високо організовану нервову систему, зокрема головний мозок з сильно розвинутими півкулями, а також органи чуттів. Розвиток ембріону відбувається у матці, утворюється плацента. Властиве живонародження, вигодовують малят молоком. Мають диференційовані зуби (ікла, різці, кутні). Система терморегуляції високорозвинена й складана, порівняно висока і стала температура тіла (+37…+39°С). Досконалі органи дихання та кровоносної системи (чотирикамерне серце з двох передсердь та двох шлуночків), з’явилась діафрагма. Шкіра має залози: потові, сальні, молочні, пахучі. Мають волосяний покрив (захист від пошкоджень, теплоізоляція). Кінцівки розміщені під тулубом, п’ятипалі зі кігтями. 

Представники:

–        Підклас Яйцекладні, Однопрохідні або Першозвірі: відкладають яйця, матка відсутня, сосків немає, дитинчата злизують молоко зі шкіри, мають клоаку, зубів немає – качкодзьоб, єхидна

австралійська;

–        Підклас Сумчасті: зародок розвивається в матці, плацента не утворюється, дитинча слабо розвинене, молочні залози містяться у сумці, зміни зубів не відбувається – кенгуру рудий, коала, опосум північноамериканський;

–        Підклас Плацентарні: зародок розвивається в матці, плацента добре розвинена, молочні залози на черевному боці тіла, дитинча самостійно ссе молоко, молочні зуби замінюються постійними;

–        Ряд Комахоїдні – кріт звичайний, їжак вухатий, хохуля руська;

–        Ряд Рукокрилі – вечірниця руда, вухань звичайний, нічниця водяна;

–        Ряд Гризуни – миша польова, ондатра болотяна, нутрія, бобер річковий;

–        Ряд Хижі – вовк звичайний, рись звичайна, тхір лісовий, видра річкова, ведмідь бурий, собака (мал. 44);

–        Ряд Ластоногі – північний морський котик, тюлень гренландський, нерпа кільчаста, морж;

–        Ряд Китоподібні – кит синій, кашалот, косатка, афаліна чорноморська;

–        Ряд Парнокопитні – кабан дикий, олень благородний, лось звичайний, бегемот звичайний (гіпопотам), жираф, двогорбий верблюд;

–        Ряд Непарнокопитні – тапір чепрачний, білий носоріг, зебра саванна;

–        Ряд Примати – лемур котячий, зелена мартишка, шимпанзе звичайний, західна горила. 

 

 

Мал. 44. Собака 

 

Більш детально ви зможете дізнатися про тварин за посиланнями:

https://uk.wikipedia.org/wiki/Тварини   https://youtu.be/w5_qeqIA67E   https://youtu.be/6mXm9tEFeEI   

 

Або скориставшись QR-кодом:

 

 

Завдання та запитання для самостійної роботи:

 

1.   Оберіть ознаку, що не властива тваринам:

А) мають хлоропласти;

Б) гетеротрофний тип живлення;

В) здатні до активного руху;

Г) мають тканини: епітеліальну, сполучну, м’язову та нервову;

Д) запасний вуглевод – глікоген.

2.   Які організми належать до найпростіших?

А) саргасум, ламінарія, фукус;

Б) саламандра, жаба, тритон;

В) амеба, інфузорія, радіолярія;

Г) окунь, щука, лосось;

Д) єхидна, качконіс, коала.

3.   Визначте, про які тварини йдеться: 

Тіло складається з двох шарів клітин – ектодерми та мезодерми, між якими міститься драглиста речовина – мезоглея. Є внутрішній скелет (вапняковий або кремнієвий) з численних голок-спікул, що виконує опорну функцію. Тіло має вигляд келиха або мішечка, прикріпленого до субстрату (дна, каменів, черепашок та ін.).  

А) одноклітинні;

Б) губки;

В) кишковопорожнинні; Г) плоскі черви;

Д) молюски. 4. Визначте, про які тварини йдеться:

Симетрія тіла – радіальна (променева). Ротовий отвір оточений щупальцями. Для багатьох в життєвому циклі характерна наявність двох стадій: поліпа та медузи. Переважно морські організми, деякі живуть у прісних водоймах. Мають жалкі клітини для полювання на здобич.  

А) одноклітинні;

Б) губки;

В) кишковопорожнинні;

Г) плоскі черви;

Д) молюски.

5.       Установіть відповідність між групами тварин та назвами їхніх представників:

1) війчасті черви	А. ціп’як свинячий (озброєний)
2) сисуни	Б. аскарида людська
3) стьожкові черви	В. молочна (біла) планарія
4) круглі черви	Г. дощовий черв’як
5) кільчасті черви	Д. печінковий сисун

6.       Установіть відповідність між групами молюсків та назвами їхніх представників:

1) безпанцирні молюски	А. восьминіг
2) панцирні молюски	Б. перлівниця звичайна
3) двостулкові молюски	В. мармурова тоніцела
4) черевоногі молюски	Г. виноградний слимак
5) головоногі молюски	Д. хетодерма

7.       Установіть відповідність між групами членистоногих та назвами їхніх представників.

1)  зяброногі ракоподібні А. каракурт

2)  вищі раки Б. гігантська сколопендра

3)  павукоподібні    В. річковий рак

4)  багатоніжки       Г. медоносна бджола

5)  комахи      Д. щитень весняний

8.       На малюнку зображено:

 

                               А) морську зірку;

Б) морського їжака;

В) морський огірок; Г) морська лілія;

Д) змієхвістка.

9.       На малюнку зображено:

 

                               А) акулу-молот;

Б) електричного ската;

В) рибу-меч;

Г) карася звичайного;

Д) рогозуба.

10.   На малюнку зображено:

 

                               А) ропуху зелену;

Б) жабу-голіафа;

В) гребінчастого тритона; Г) саламандру плямисту;

Д) ящірку прудку.

11.   Три пари кінцівок є характерною рисою:

                               А) молюсків;

Б) комах;

В) плазунів;

Г) птахів;

Д) ссавців.

12.   На малюнку зображено:

 

                               А) ящірку прудку;

Б) вужа звичайного;

В) веретільницю ламку;

Г) європейську болотну черепаху;

Д) нільського крокодила.

13.   Установіть відповідність між систематичними групами птахів та їхніми представниками.

1) Куроподібні	А. пугач звичайний
2) Соколоподібніі	Б. боривітер звичайний
3) Совоподібні	В. синиця велика
4) Лелекоподібні	Г. глухар
5) Горобцеподібні	Д. чапля сіра

14.   Установіть відповідність між систематичними групами ссавців та їхніми представниками.

1)  Сумчасті   А. коала

2)  Китоподібні       Б. вовк звичайний

3)  Хижі         В. білий носоріг

4)  Непарнокопитні          Г. кашалот

5)  Парнокопитні    Д. бегемот звичайний

15.   Встановіть відповідність між назвами та зображеннями тварин:

                                                              А                                                              Б

                                                              В                                                              Г

                                                              Д                                                             Е

                                                              Є                                                             Ж

 

                                                               І                                                              К

 

                                                              Л                                                             М

Мал. 45. Різноманітність тварин:

 

1   – лящ;

2   – жук-олень;

3   – вухата сова;

4   – морський їжак; 

5   – виноградний слимак;

6   – краб чорноморський;

7   – шимпанзе звичайний;

8   – тритон гребінчастий;

9   – п’явка медична;

10                      – ящірка прудка; 11 – медуза ціанея; 12 – губка сикон.

Дослідження:

 

Передивіться свої фотографії, зроблені влітку. Пригадайте свій відпочинок за містом. Вийдіть на прогулянку своєю вулицею, парком, містом. Роздивіться навколо. Чи всі тварини (комахи, риби, птахи, ссавці) вам знайомі? 

 Скориставшись одним з мобільних додатків, визначте їх назви, дізнайтесь характеристики та складіть перелік та опис видів.  

 

Птахи України

 

Плазуни і земноводні України

 

 

Або скористайтеся допомогою фахівців у профільних спільнотах Facebook:

 

Українське ентомологічне товариство 

  https://www.facebook.com/UkrEntomologicalSociety/  Жаби, ящірки та змії 

  https://www.facebook.com/groups/1449554118682265/  Птахи України https://www.facebook.com/groups/314374912088175/ Теріологія  https://www.facebook.com/groups/1536389949961916/  

Тваринний світ України https://www.facebook.com/groups/tvarynnyy.svit.ukrayiny/  ДЖЕРЕЛА У ВСЕСВІТНІЙ МЕРІЖІ ІНТЕРНЕТ

 

ВІРУСИ

 

Вікіпедія: Віруси https://uk.wikipedia.org/wiki/Вірус  YouTube: Клітина проти вірусу: битва за здоров'я (Цікава наука) https://youtu.be/FgCw9pBmMM4  

YouTube: Віруси бактерій та їх використання у сучасному світі  https://youtu.be/Iep9qFtYznQ  

 

БАКТЕРІЇ

 

Вікіпедія: Бактерії https://uk.wikipedia.org/wiki/Бактерії   

YouTube: Бактеріальна клітина – Підготовка до ЗНО – Біологія https://youtu.be/6P4MinqFdyM   

Вікіпедія: Особливості будови клітин прокаріотів і еукаріотів https://youtu.be/sKrJ12Afta8   

 

ГРИБИ

 

Вікіпедія: Гриби https://uk.wikipedia.org/wiki/Гриби   

YouTube: Онлайн-урок ЗНО. Биология №6. Грибы. Лишайники https://youtu.be/0jLeSqN5Zx4   YouTube: 10 фактів про гриби та цікавинки з грибного царства https://youtu.be/KUVb3_6QpFM   Гриби України (спільнота Facebook) https://www.facebook.com/groups/Hryby.Ukrayiny/  

 

РОСЛИНИ

 

Вікіпедія: Рослини https://uk.wikipedia.org/wiki/Рослини   YouTube: Онлай-курс «Ботаніка» ЗНО https://www.youtube.com/playlist?list=-

PL_zDp5rG6HquJkxLrHOglvOPbKKDpLASP   Українська ботанічна група (спільнота Facebook)  https://www.facebook.com/groups/flora.ukraine/  Мохи та лишайники (спільнота Facebook) https://www.facebook.com/groups/magicmoh/  

Рослинний світ України (спільнота Facebook)  https://www.facebook.com/groups/roslynnyy.svit.ukrayiny/  YouTube: Сторінками Червоної книги України https://youtu.be/w5_qeqIA67E   Портал «Природа України» 

http://nature.land.kiev.ua/

 

ТВАРИНИ

 

Вікіпедія: Тварини https://uk.wikipedia.org/wiki/Тварини   

YouTube: Чому біорізноманіття настільки важливе (Цікава наука) https://youtu.be/6mXm9tEFeEI   

Українське ентомологічне товариство (спільнота Facebook)    https://www.facebook.com/UkrEntomologicalSociety/  Жаби, ящірки та змії  (спільнота Facebook)    https://www.facebook.com/groups/1449554118682265/  Птахи України (спільнота Facebook) https://www.facebook.com/groups/314374912088175/ Українське товариство охорони птахів  http://www.birdlife.org.ua  Пернаті друзі  http://pernatidruzi.org.ua  

Теріологія  (спільнота Facebook) https://www.facebook.com/groups/1536389949961916/  Тваринний світ України (спільнота Facebook) https://www.facebook.com/groups/tvarynnyy.svit.ukrayiny/  

YouTube: Сторінками Червоної книги України https://youtu.be/w5_qeqIA67E   Портал «Природа України» 

http://nature.land.kiev.ua/

 

 

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

Базова

1.     Барна І. Біологія: довідник школяра та абітурієнта: загальна біологія, ботаніка, зоологія, біологія людини / І.В.Барна, ред. В.Хіхловський.– Тернопіль: Підручники і посібники, 2016. – 768 с.

2.     Андерсон О.А. та ін. Біологія і екологія: підруч. для 10 кл. закладів загальної середньої освіти: рівень стандарту / О.А.Андерсон, М.А.Вихренко, А.О.Чернінський. – К.: Школяр, 2018. – 216 с.

3.     Соболь В.І. Біологія і екологія (рівень стандарту): підруч. для 10 кл. закл. заг. серед. освіти / В.І.Соболь. – Кам’янець-Подільський: Абетка, 2018. – 272 с.

4.     Остапченко Л.І. Біологія та екологія (рівень стандарту): підруч. для 10-го кл. закл. заг. серед. освіти / Л.І.Остапченко, П.Г.Балана, Т.А.Компанець, С.Р.Рушковський. – Київ: Генеза, 2018. – 192 с.

Допоміжна

1.     Довідник з біології / За ред. академіка НАН України К.М.Ситника. – К.: Наукова думка, 1998. – 682 с.

2.     Євсеєв Р.С. Біорізноманіття. 10 клас. Рівень стандарту (розробка теми) // Біологія: наук.-метод. журн. – Х.: Вид. група «Основа», 2018. – № 22-24 (574-576). – С. 51-83.

3.     Задорожний К.М. Біологія і екологія (профільний рівень): підруч. для 10 кл. закл. загал. серед. освіти / К. М. Задорожний, О. М. Утєвська. — Харків : Вид-во «Ранок», 2018. — 240 с.

4.     Іонцева А.Ю. Біологія: навч. посіб. / А.Ю.Іонцева. – К.: Український центр підготовки абітурієнтів, 2014. – 296 с.

5.     Леонтьєв Д.В. Система органічного світу. Конспект лекцій. – 3-е вид. – Харків: Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, 2016. – 88 с.

6.     Резніченко В.П. Біологія у порівняльних таблицях / В.П.Резніченко. – Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2007. – 172 c.

7.     Червона книга України. Рослинний світ / за ред. Я.П.Дідуха – К.: Глобалконсалтинг, 2009. – 900 с.

8.     Червона книга України. Тваринний світ / за ред. І.А.Акімова – К.: Глобалконсалтинг, 2009. – 600 с.

9.     Шаламов Р.В. Біологія: Комплексний довідник / Р.В. Шаламов, Ю.Д. Дмитрієв, В.І.Підгорний. – Х.: Веста: Вид-во «Ранок», 2006. – 624 с.