Презентація "Віруси, віроїди, пріони. Особливості їхньої організації та функціонування.Гіпотези походження вірусів"

Віруси, віроїди, пріони. Особливості їхньої організації та функціонування. Гіпотези походження вірусів. Взаємодія вірусів з клітиною-хазяїном та їхній вплив на її функціонування

ЖИВА ПРИРОДАРОСЛИНИТВАРИНИЛИШАЙНИКИГРИБИІМПЕРІЯ КЛІТИННІІМПЕРІЯ НЕКЛІТИННІВІРУСИНАДЦАРСТВО ПРОКАРІОТНАДЦАРСТВО ЕУКАРІОТБАКТЕРІЇ АРХЕЇПРІОНИВІРОЇДИ

Вірусологія – наука, яка вивчає будову і функції вірусів, їх властивості, шляхи передачі та способи лікування і профілактики вірусних захворювань. Неклітинні форми життя – сукупність форм життя, що не мають клітинної будови. Спільні ознаки неклітинних форм життя:субмікроскопічні розміри;відсутність клітинної будови;внутрішньоклітинний паразитизм;здатність зберігати свої ознаки та змінюватись під впливом умов; здатність до самовідтворення

Мартінус Віллем Бейерінк (нідерландський мікробіолог) виявив віруси (1898р.) шляхом мікрофільтрації заражених вірусом тютюнової мозаїки тканин рослин, першим використав термін «вірус», хоча і помилково вважав, що вірус є рідкою хімічною сполукою. Віруси (лат. virus – отрута) – це неклітинні форми життя, які є внутрішньоклітинними абсолютними паразитами Івановський Дмитро Йосипович, ( 1864 - 920)  російський фізіолог рослин і мікробіолог, один із засновників вірусології. Вивчав хворобу рослин тютюну, яку українські селяни називали  «рябуха». Встановив (1892), що її збудник, на відміну від бактерій, не розрізняється у мікроскоп, проходить через порцеляновий фільтр і не росте у живильних середовищах. Виявив у клітинах хворих рослин кристалічні включення («кристали Івановського»), - таким чином відкрив особливий світ збудників захворювань, які згодом назвали вірусами. Луї́ Пасте́р (1822 – 1895) - видатний французький мікробіолог і хімік. Один з основоположників імунології. Розробив наукову базу для здійснення вакцинації.

Класифікація вірусіввіруси за будовою. ПростіСкладніВірус тютюнової мозаїки. Грип, ВІЛвіруси за складом. ДНК- вмісніРНК- вмісніВіспа, герпес. Co. Vid-19, сказ, кір, грип, ВІЛ, пневмонія

Різноманітність вірусівпід електронним мікроскопом. Вірус папіломи Вірус сказу. Вірус ВІЛу. Вірус грипу. Вірус гепатиту. Вірус SARS Co. Vid - 19

Форми існування вірусів. Позаклітинна -перебувають у вигляді віріонів -частинок, що мають постійну форму і достатньо просту будову. У цій формі вони не можуть здійснювати процеси самовідтворення та обміну речовин. Основне завдання цієї форми вірусу — знайти нову клітину-хазяїна та проникнути в неї. Клітинна – здійснюють процес самовідтворення, використовуючи ресурси й компоненти клітини-хазяїна. Наприкінці періоду існування цієї форми в клітині накопичується велика кількість нових віріонів, які виходять у зовнішнє середовище і починають пошук інших клітин

Різні форми існування вірусів на прикладі вірусу ВІЛ

Будова віріонів вірусів. Будова віріона простого вірусу на прикладі вірусу тютюнової мозаїки. Будова віріона складного вірусу Мал. 5.4. Будова віріона вірусу бактеріо фаг на прикладі вірусу герпесу. Будова віріона складного вірусу на прикладі вірусу герпесу. Будова віріона вірусу бактеріофаг. Прості віруси містять тільки нуклеїнову кислоту і білкову оболонку (капсид), яка цю кислоту оточує (мал. 1). Віріони складних вірусів відрізняються від простих наявністю ліпопротеїдної оболонки, дуже схожої на мембрани клітин (мал. 2). Ця оболонка утворюється з ділянки клітинної мембрани тієї клітини, у якій він розмножився. До її складу входять також специфічні білки самого вірусу, які виконують переважно рецепторну функцію (розпізнають клітину для ураження).

Життєвий цикл вірусів. Фази життєвого циклу вірусів. Позаклітинна (віріон) -характеризується відсутністю будь-яких проявів життя. Внутрішньоклітинна -виявляються властивості вірусів, відбувається їхнє відтворення. Етапи життєвого циклу вірусів1. Розпізнавання клітини-хазяїна і проникнення в неї.3. Взаємодія вірусу з генетичним апаратом клітини.4. Синтез білків і нуклеїнових кислот вірусу в клітині-хазяїні. Самозбирання нових віріонів. 2. Уведення нуклеїнової кислоти в цитоплазму клітини-хазяїна.5. Вихід вірусів із клітини. Часто цей етап пов’язаний з лізисом (повним руйнуванням клітини).

Гіпотези походження вірусів Гіпотеза регресивної еволюції – віруси виникли з клітин, які втратили більшість органел. Гіпотеза паралельної еволюції – віруси виникли в прадавні часи незалежно від клітин. Гіпотеза «скажених генів» – віруси як ділянки спадкового матеріалу набули здатності існувати самостійно

Віроїди – неклітинні форми життя, які являють собою низькомолекулярну одноланцюгову кільцеву РНК, що не кодує білки. Розміщуються в ядрах або хлоропластах клітин рослин і використовують їхні ферментні системи для власного розмноження. Потрапляють в клітину рослини-хазяїна під час вегетативного розмноження, за допомогою комах або механічним шляхом у разі пошкодження тканин. Віроїди спричиняють віроїдні захворювання рослин.веретеноподібність бульб картоплікаданг – каданг кокосових пальмхвороба жовтих плям рисукарликовість хризантем

Пріони – неклітинні форми життя, що є білковими частинками без нуклеїнової кислоти. Пріони складаються із особливого білка, який існує у вигляді двох форм: нормальний білок масою близько 25 400 а. о. м. та аномальний, що відрізняється вторинною структурою і здатний перетворювати нормальний білок на собі подібний. Особливості пріонів:відсутність власного геному;висока стійкість до температури, ультрафіолету, радіації; не розпізнаються імунною системою як чужорідні білки й не провокують імунної відповіді

Пріони є збудниками важких захворювань ЦНС, м’язової, кровоносної та інших систем у людей і ряду вищих тварин (так звані повільні інфекції) і завжди закінчуються летально. На сьогодні пріони знайдено в клітинах бактерій, дріжджів й ссавців. Описано понад 10 небезпечних пріонних хвороб тварин й людини. Хвороба Крейтцфельдта - Якоба (несправжній склероз) - прогресуюче захворювання кори великих півкуль. Уражена ділянка мозку має характерну губчасту структуру, яка свідчить про ураження великої кількості нервових клітин, що призводить до виражених неврологічних симптомів, таких як зниження тонусу м’язів, недоумство, втрата пам’яті й безсоння. Ймовірними причинами захворювання може стати споживання ураженого м’яса хворих тварин або коров'ячого молока.

Хвороба Куру -поширювалася через ритуальний канібалізм. Захворювання характеризується прогресуючою дегенерацією нервових клітин центральної нервової системи, особливо в тій області головного мозку, що контролює здійснювані людиною рухи тіла. Через це відбувається порушення контролю м'язових рухів і розвивається тремтіння тулуба, кінцівок і голови, іноді супроводжуються посмішкою. Недарма її називають «смерть, що сміється». Ця хвороба трапляється переважно у жінок і дітей. Її вважають невиліковною — через 9-12 місяців вона призводить до смерті.

Смертельне родинне безсоння. Рідке невиліковне спадкове захворювання, унаслідок якого хворий гине. Спочатку у хворого важке безсоння та безпричинна паніка. Потім до них додаються галюцинації, швидка втрата ваги. На останній стадії хворий перестає розмовляти та ні на що не реагує. Захворювання починається у віці від 30 до 60 років, у середньому в 50 років, і триває від 7 до 36 місяців, після чого хворий помирає. Відомо всього 40 сімей, уражених цією хворобою. Лікування немає. Снодійні не допомагають. Синдром Герстмана - Штрауслера У пацієнтів спостерігаються порушення координації руху, часто розвивається важке слабоумство. Початковими симптомами є параліч зору, глухота й сліпота. Характерна відсутність рефлексів на нижніх кінцівках. 

СкрейпіНеврологічне захворювання овець і кіз у віці від 15 міс. до 11 років. У хворих тварин з’являються ознаки різного подразнення шкіри, вони труться об огорожі, стовбури тощо. Сильна сверблячка призводить до того, що тварини починають кусати одна одну, відкушуючи окремі ділянки шкіри. Вівці легко збуджуються, виникає сильне тремтіння, а в окремих випадках, навпаки, може розвиватися млявість, сонливість, порушується координація рухів. Пізніше тварина гине. Губчата енцефалопатія корів (коров’ячий сказ)Захворювання спостерігається у великої рогатої худоби, домашніх котів, курей, оленів тощо. Інкубаційний період цього захворювання становить від 20 місяців до 8 років і закінчується загибеллю тварини. У молочних корів різко знижуються надої, спостерігається виснаження, змінюється поведінка (вони б’ють кінцівками), порушується координація рухів, іноді корова падає, особливо під час поворотів, важко піднімається відчуває страх, нервує.

Підсумки уроку: Віруси – неклітинні форми життя, тобто не мають клітинної будови, та є абсолютними паразитами. Віруси бувають простими і складними, ДНК і РНК- вмісними. Мають оболонку із білків. Віроїди - неклітинні форми життя, які мають кільцеву РНК, що не кодує білки. Пріони - низькомолекулярні білкові частинки, які формуються шляхом перетворення нормального білка на патогенний. Віруси, віроїди, пріони викликають захворювання людей, тварин і рослин.