Буклет "Історія села Маркове Костянтинівського району"

Село Маркове – центральна садиба Марківської сільської ради, в склад якої входять села Маркове, Новомаркове, Майське, Федорівка. Загальна площа території 204,8 га, населення 475 особи, дворів 266. У 60-х роках село інтенсивно розбудовувалося: воно було електро- і радіофіковане, проведено водопровід, збудовано новий клуб на 250 місць, дитячий садок на 50 місць, 2 спеціалізовані магазини, відкрито поштове відділення та ощадна каса, почала працювати сільська бібліотека. У 1998 році колгосп «Дружба» реорганізовано в КСП «Дружба». З`явилося перше фермерське господарство «Славутич», розпайована колгоспна земля, у1999 році перші 86 пайщиків отримали державні акти на приватну власність на землю. У 2000 році КСП реформовано в СТОВ «Дружба», яке майже повністю припинило свою діяльність і сьогодні базовим господарством є фермерське господарство «Артем». Маркове Село Маркове Костянтинівського району Донецької області розташоване в північно-східний частині Костянтинівського району на відстані 25 км від районного центру м. Костянтинівка. Буклет «Село Маркове» виконала творча група учнів Марківської ЗОШ (Василенко С. М. 15 років, Паршина А. О. 15 років, Бударєва І. В. 16 років)Керівник: Кулінченко О. Л.

Історія села Маркове Костянтинівського району Історія села розпочалась в період Столипінської реформи. Організаторами хутора Маркове стали колишні робітники Донецького та Торецького заводів міста Дружківки, які за активну участь в революції 1905 року , були засуджені та потрапили до «чорного» списку і не приймались на роботу ні одним працедавцем. Залишившись без засобів існування, вони стали шукати кращої долі на землі-годувальниці. Так, в 1907 році біля двох десятків робітників звернулися в селянський банк як його називали в народі «Земство» і придбали в кредит на 55 років наділи землі. Це було земельне товариство з 60 наділів. Це були землі поміщика Плещеєва Федора Івановича. Початком заселення став 1907 рік. Першим поселенцем був Хохлов Яків Тихонович. Заселялися в село робітники з міста Дружківка. У поміщика був чабан Марко, що виписав панську худобу на цій землі, завзятий робітник. Іменем цього чабана було назване село. Жовтневої революції 1917 року у селі було 62 двори, початкова(земська) школа. Та Велика Жовтнева революція докорінно змінила життя селян. Громадянська війна 1918 року не зачепила села: боїв тут не було і населення не понесло значних втрат. У 1928-1930 роках в селі було організовано сільськогосподарське товариство землеробітників, до складу якого увійшло 12 селянських господарств. У 1929 році в селі збудували нову очаткову школу, у звичайному приміщенні відкрили клуб. Розпочалося масове подолання безграмотності,стали розквітати таланти та здібностей селян. Населення в основному було неосвіченим – з 60 хазяїв тільки 15 чоловік мали За роки окупації в ІІ світовій війні загарбники знищили усю техніку, тваринницькі будівлі, тварин, від господарства нічого не залишилось. У 1950 році розпочалася широка перебудова села. У колгосп ввійшли ще два колгоспи «Червоний прапор» (хутір Білий Яр), та імені Клари Цеткін (хутір Федорівка). У 1961 році колгосп імені Сталіна було перейменовано в колгосп «Дружба».