Чи важливо бути толерантним?

Тема. Чи важливо бути толерантним ?

 Мета: розкрити поняття «толерантність», показати певні рівні толерантної людини; розвивати адекватну самооцінку, вміння аналізувати, приймати рішення, обирати правильну позицію; виховувати спостережливість, уважність до інших людей; виховувати здатність бачити і розуміти відмінність іншої людини від себе, вчити встановлювати стосунки на доброзичливій основі; сприяти формуванню ціннісних установок на толерантне спілкування та навичок толерантної поведінки, звичок; виховувати чуйність, взаємоповагу, людяність, терпимість і небайдужість.

       1.«Тепер, коли ми навчилися літати в повітрі, як птахи, плавати під водою, як    риби, намне вистачає тільки одного: навчитися жити на землі, як люди». (Б. Шоу)

2. «Тільки те, що ти щось не розумієш, не означає, що це дурниця». (Деніел Хендлер)

3. «Ви не можете сказати, просто дивлячися на когось, з чим вони мають справу всередині».

4.«Немає страшнішої інвалідності, аніж нездатність побачити людину більшою за її розлад». (Роберт Хенсел)

5.«Коли до всіх людей ставитимуться як до рівних, незалежно від того, хто вони є, або кого вони люблять, ми всі станемо вільнішими». (Барак Обама)

6. Ключ до людей довкола    лежить у мені самому.   А. де Сент – Екзюпері.

Хід уроку

Ми істоти соціальні і щодень перебуваємо в оточенні людей: сім'ї чи класному колективі. А чого треба дотримуватися у колективу?

Уявімо, що наш клас – це велика квітуча, різнокольорова клумба. А ми, учні, квіти на цій клумбі. Усміхніться своїм сусідам – квітам – і вони всміхнуться вам. 

   -  З якою квіткою ви себе асоціюєте?

У клумбі простіше – розташування квіток залежить від господаря. А в класному колективі, де зібрано букет особистостей, важливо не втратити жодної пелюстки і зробити так, щоб кожному було комфортно. 

•  А що для цього треба?                    

« Чи важливо бути толерантним». І нам в цьому питанні допоможе схема Фішбоун.

Схема включає в себе чотири основні блоки, представлені у вигляді голови, кісток та хвоста риби

ІІ. Виконання  вправи « Побачення»

Учасники об'єднуються в кілька груп. Кожній групі роздається конверт з набором окремих речень, які потрібно розташувати послідовно, керуючись логікою, щоб вийшло змістовне оповідання. Потім представник кожної групи презентує результат.

Серце тьохнуло. Було вже пізно. Десь загавкав пес. Місяць – немов великий апельсин. Легкий вітерець доносив схвильований шепіт трав.

- Тут немає правильної або неправильної відповіді. У кожного вийшло своє оповідання, і кожен може пояснити логіку його побудови. Ми вчимося приймати і поважати думку інших, адже вона має право на існування.

Повага до думки іншого.

ІІІ. Сценка « На зупинці».

Бабуся: Люди добрі… підходьте. Молоді люди, купіть гарний букетик для своєї дівчини, мами, бабусі… недорого… Ой, доню,  допоможи бабусі заробити на хліб, візьми букетик.

Жіночка:  Навіщо мені ці ваші дурні квіти? Мені що, гроші нікуди викинути? І це не букети, а жах якийсь!

Бабуся: Дівчино, чому ти така зла?

Жіночка: Хто?! Я зла?!!

Бабуся: Дитятко, мабуть, в тебе щось трапилося?

Жіночка: Не Ваша справа!

Бабуся: Може розповіси? А я тобі пораду дам.

Жіночка: Ну, чого ви лізете не в свою справу?! Я ж Вам сказала, що це Вас не обходить!!

Чоловік (який стояв неподалік): Дівчино, чому Ви кричите на стареньку людину? Вона ж хотіла Вам допомогти.

Жіночка: Чоловіче, не лізьте й Ви сюди. Йдіть, куди йшли!

Чоловік: Вибачте! Можливо, це дійсно не моя справа, але й бабуся ні в чому перед Вами не завинила, що Ви так накинулися на неї. Краще допомогли б їй…

Жіночка: Ой, все!! Тільки не треба мене повчати! (Йде геть)

Чоловік: Не засмучуйтесь через цю пихату жінку.

Бабуся: Дякую, синку. Та мене більше засмучує, що зараз кожний другий такий. Ще й квіти ніхто не бере, а вже пізно…Грошей зовсім нема… Та кого це цікавить….

Чоловік: Бабусю, а скільки коштують Ваші квіти?

Бабуся: Ось дивись, синку, ці коштують 30, ці – 25, а ось ці за 20 віддам. Бери, синку! Дружині чи мамі подаруєш.

Чоловік: Які у Вас гарні квіти! Візьму всі!:)

Бабуся: Та ти що!? Миленький, дякую тобі! Велике…Тепер бабця може купити собі хліба з  мольоком…

Чоловік: Дякую за квіти! Але ось цей, тьотю, (пауза) Вам…

• Які прояви людського характеру ви помітили?

Доброзичливість

Нетерпиме ставлення

ІІІ. Читання оповідання  В.Сухомлинського « Маленька Горбунка та Мерехтлива Зірочка»
 

            У великому міському будинкові жило багато хлопчиків та дівчаток. Серед них була й дівчинка-підліток Маленька Горбунка. Була вона насправді маленька й насправді горбата. Як й інші хлопчики та дівчатка, вона виходила у двір погратися. Виходили погратися й три дівчинки-красуні: Синьоока Красуня, Блакитноока Красуня й Чорноока Красуня. Кожна з них була переконана, що вона гарніша за всіх у світі і всі мають захоплюватися її красою.

Маленька Горбунка, не відриваючи очей, дивилася на красунь. Як їй хотілося з ними потоваришувати! Вона підходила то до одної, то до другої, пробувала гратися з ними, але жодна з них не звертала уваги на Маленьку Горбунку. Наче її взагалі на світі не було.

І от Маленька Горбунка полюбила далеку Мерехтливу 3ірочку. Маленька Горбунка побачила її на вечірньому небосхилі й прошепотіла їй:

— Будь моєю подругою, Мерехтлива Зірочко!

Зірочка була незбагненно далеко, вона мигтіла ледве помітною іскоркою, але сила любові Маленької Горбунки була така велика, що, уявіть собі, Мерехтлива Зірочка відповіла:

— Добре, Маленька Горбунко, ти тепер будеш моєю подружкою . 

В очах дівчинки зайнялося велике щастя. Вона глянула у вічі Синьоокої Красуні, Блакитноокої Красуні й Чорноокої Красуні, глянула й жахнулася від почуття жалю до них. Маленька Горбунка прошепотіла:

— Які вони нещасні, ці дівчатка.

Егоїзм

Співчуття

V.Китайська притча «Дружна родина»

Жила колись на світі родина. Вона була не проста. Більше 100 людей було в ній. І займала вона ціле село. Так і жили всією родиною й усім селом. Ви скажете: «Ну то й що, є чимало й більших сімей на світі. Але річ у тім, що родина була особлива — мир і спокій панували в ній, а отже, і в селі. Ні сварок, ні лайки, ні, крий Боже, бійок і розбрату.

Чутка про цю родину дійшла до самого володаря країни. І він вирішив перевірити, чи правду кажуть люди. Прибув він у село, і душа його зраділа: навкруги чистота, краса, статок і мир. Добре дітям, спокійно старим. Зачудувався володар. Вирішив довідатися, як жителі села досягли такого ладу, прийшов до глави родини: «Розкажи, чому така згода і лад у твоїй родині?». Той взяв аркуш паперу й став щось писати. Писав довго — видно, не дуже сильний був у грамоті. Потім передав аркуш володарю. Три слова були на папері: «Любов, прощення, терпіння». І наприкінці аркуша: «Сто разів любов, сто разів прощення, сто разів терпіння». Прочитав володар, почухав потилицю і запитав:

— І все?

— Так, — відповів старий, — це і є основа життя всякої гарної родини. — І подумавши, додав: — І світу теж.

Терпіння
VІ. Вправа «Пантоміма»

 На звороті дошки заздалегідь записані та пронумеровані слова ввічливості. Учні називають будь-які 5 чисел від 1-10 та по черзі виходять до дошки. Вихователь тихо повідомляє слово ввічливості, а учень зображає ситуацію в якій можна використати це слово. Всі відгадують.

1.              добрий день;
2.              добрий ранок;
3.              добрий вечір;
4.              дякую;
5.              будь ласка;
6.              пробачте;
7.              щасливої дороги;
8.              гарних снів;
9.              будьте здорові;
10.         до побачення

Вихователь.- Насправді ж, толерантність – потужний інструмент досягнення психологічного спокою і щастя в особистому житті.

Взаємопорозуміння

VІ. Перегляд мультфільму « Повеннення папуги».

• Що було причиною сварки друзів?

(Вони думали тільки про свої інтереси.)

• До яких наслідків призвела ця сварка? (Папуга загубився.)

• Як почувалися друзі після сварки?

• Як можна було уникнути суперечки?

Сварка

VІІ. Вправа «Пустіть мене в коло»

Ведучий попереджає про те, що зараз відбудеться своєрідний «практикум» з толерантності. Із групи вибирається людина (бажано лідер, загальний улюбленець). Йому повідомляють про те, що він повинен у будь-який спосіб — хитрістю, лестощами, підкупом, обманом, силою, а може, використовуючи дружні зв'язки,— дістатися середини кола. В цей час група береться за руки, утворюючи замкнуте коло. Решта учасників не повинні пускати в коло вибрану людину. Гра триває доти, доки вибраний не пробереться в коло або не вичерпає всі можливості для цього. Після цього обов'язково проводиться рефлексія.  Для цього учням пропонується відповісти на такі запитання:

• Як відчував себе вибраний?

 • Чи важко йому було знаходитися поза колом?

 • Чому? Який спосіб йому здавався найдієвішим?

• Чому?

• Якби гра починалася спочатку, чи погодився б він знов знаходитися поза колом?

• Які почуття переживали учні в колі?

• Чому?

 • Чи хотілося впустити вигнаного в коло?

 • Чому?

 • Хотілося б побувати на його місці?

 • Які асоціації викликала ця гра?

 • Чи існують подібні ситуації в реальному житті?

 • Як виникають такі ситуації і що з ними можна зробити?

• Чому ви послухалися ведучих (не пускали однокласника в коло)?

• Як ви вважаєте, навіщо ми провели цю гру?

 Для того, щоб показати толерантність у нашому середовищі та на певний час стати не такими як усі.

VІІІ.Виставка  малюнків   «Толерантність».

Толерантне ставлення людини

Збереже планету від негод,

Розрубає мотлох павутини,

Переріже нитку перешкод.

Толерантне ставлення до всього

Збереже, врятує і спасе,

Допоможе вгледіть перемогу,

Допоможе витримати все.

Будь завжди нестримним вільнодумцем,

Свої мрії пензлем намалюй.

Освіти життя яскравим сонцем,

Толерантний  Всесвіт побудуй!