"Чорнобиль". Опис до презентації.

 

МОЗ УКРАЇНИ КОВЕЛЬСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ

•  

На всьому протязі виховної години лине тиха безперервна мелодія Моцарта «Реквієм».

 

 1 дівчина –

     «Хвост страшной кометы заденет Землю

     Люди теряющие волосы, кожу и глаза

     Стремясь в безумном страхе из недр Борисфена

     Многие будут ждать пришествия ангелов с неба.

     А придут не ангелы, а чёрные тучи.

     Придёт комета на Землю,

     Звезду откровения неся на хвосте.

     И имя той звезды

                       ЧОРНОБЫЛЬ.»

                  Мишель Нострадамус,1555 год

 

2 дівчина   - Чорнобильська АЕС (ЧАЕС) розташована в східній частині великого географічного регіону -  білорусько-українського Полісся, на березі ріки Прип'яті, що впадає в Дніпро, у 18 км від районного центра - м. Чорнобиль. На 112 кілометрах південніше Київ, а в 100 км на схід –місто Чернігів. Безпосереднє місце, де знаходиться станція і містечко обслуговуючого персоналу  - місто Прип'ять.

 

1 дівчина - Чорнобиль – невеличке українське містечко, що потопало в зелені вишень та яблунь. До трагедії – це був спокійний, неквапливий, доброзичливий світ. Тут жили і працювали люди, сміялись діти, будувались будинки… До аварії на ЧАЕС загальна чисельність населення в 30-ти кілометровій зоні навколо станції складала близько 100 тисяч чоловік.

 

2 дівчина - Улітку у Чорнобилі любили відпочивати багато киян, москви-чів, ленінградців. Приїздили сюди надовго, часом на ціле літо, з дітьми і домочадцями, готували на зиму соління і варення, збирали гриби, яких удосталь було у тутешніх лісах, засмагали на сліпучо чистих піщаних берегах Київського моря, рибалили. І здавалося, що напрочуд гармонійно і нерозривно зжилися тут краса поліської природи і сховані у бетон 4 блоки АЕС, розміщеної неподалік на північ Чорнобиля.

 

1 дівчина - Ту мирну весняну ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була, як зараз усім здається, найтихішою та найтеплішою. І не сповіщала про біду. Навпаки, всім жителям містечка атомників ще звечора, під вихідні, жадалося отримати від природи гарну погоду. 

 

2 дівчина -  День 25 квітня 1986 року на 4-му енергоблоці ЧАЕС планувався не як зовсім звичайний. Передбачалося зупинити реактор на планово-попереджувальний ремонт.

26 квітня 1986 року о 1 годин 24 хвилини на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС пролунали послідовно два вибухи, які сповістили весь світ про трагедію  століття, що відбулася.

Люди абсолютно не злякалися. Вони повиходили в теплу запашну ніч і сиділи біля під’їздів, на порогах хат, обговорюючи з сусідами подію, про яку нічого не знали. Що трапилося? Що за вибухи? Що за пожежні сирени? Сиділи до самого світанку.

 

1 дівчина - Що ж сталося за цю добу? Звернемося до хронології подій.

 Отже 25 квітня 1986 року …

 

2 дівчина -  1 год. 00 хв. - відповідно до графіка зупинки реактора на планово-попереджувальний ремонт персонал приступив до зниження потужності апарату, що працював на номінальних параметрах.

 

1 дівчина - 14 год. 00 хв. - відповідно до програми іспитів відключається система аварійного охолодження реактора

 

2 дівчина - 23 год. 10 хв. - отриманий дозвіл на зупинку реактора. Почалося зниження його теплової потужності до 1000-700 МВт відповідно до програми іспитів. Але оператор не справився з керуванням, у результаті чого потужність апарата упала майже до 0. У таких випадках реактор повинний глушитися. Але персонал не порахувався з цією вимогою. Почали підйом потужності.

 

1 дівчина -    1 год. 20 хв. - Для утримання потужності реактора з нього були виведені стрижні автоматичного регулювання, порушивши найсуворішу заборону працювати на реакторі без визначеного запасу стрижнів - поглиначів нейтронів

 

2 дівчина -  1 год. 23 хв. 40 сек. - керівник зміни 4-го енергоблоку зрозумівши небезпеку ситуації дав команду натиснути кнопку найефективнішого аварійного захисту. Поглинаючі стрижні пішли вниз, але через кілька секунд зупинилися. Спроби ввести їх у реакторну зону не вдалися. Реактор вийшов з під контролю.

 

1 дівчина -   1 год. 23 хв. 45 сек - 8 з 140 тонн ядерного палива, що містять плутоній і інші надзвичайно радіоактивні матеріали (продукти розпаду), а також осколки графітового сповільнювача, теж радіоактивні, були викинуті вибухом в атмосферу.Крім того, пари радіоактивних ізотопів йоду і цезію були викинуті не тільки під час вибуху, але і поширювалися під час пожежі.

 

2 дівчина -    в ту саму ніч, з 25 на 26 квітня, відлік часу став уже не мирним, а бойовим і аварійним.

 

1 дівчина -    Вибухи призвели до повного руйнування реактора і його активної зони, систем охолоджування, а також будівлі реакторного залу.  На дах машинного залу, на територію довкола АЕС були викинуті залізобетонні і металоконструкції, графітові блоки і їх шматки.

 

2 дівчина -   Вже через годину радіаційна обстановка в місті була зрозумілою. Ніяких мір на випадок аварійної ситуації там передбачено не були: люди не знали, що робити.

 

1 дівчина - За всіма інструкціями і наказами, що існували уже 25 років, рішення про виселення населення з небезпечної зони повинні були приймати місцеві керівники. До моменту приїзду Урядової комісії можна було вивести з зони всіх людей навіть пішки. Але ніхто не взяв на себе цю відповідальність.

 

2 дівчина - Евакуація почалася аж 27 квітня. Вона називалася тимчасовою. Люди не знали, що покидають свої домівки назавжди. А до того часу всі жили своїм життям: ходили на роботу,на побачення, кохали,одружу-вались, народжували дітей, гуляли…

 

1 дівчина -    З жерла реактора піднімався на декілька сотень метрів заввишки, стовп продуктів горіння, потужний потік газової радіоактивності. Із 190 тонн ядерного палива 90% попало в атмосферу Землі. За даним учених викид радіонуклідів дорівнює, по різних оцінках, чотирьом і більш вибухам у Хіросімі.

 

2 дівчина  -     у Біблії є такі слова: «І засурмив третій Янгол - і велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип. І спала вона на третину річок та на водні джерела. А ймення тій зорі — Полин. І стала третина води, як полин, і багато людей повмирало з води, бо згіркла вона..." Так передрік Іоан Богослов за 2 тис. років Чорнобильську катастрофу. Алегорія досить прозора. Чорнобиль — один з видів полину. А палаючий реактор дійсно нагадував велетенський смолоскип.

 

1 дівчина -    Жодна подія після Другої світової війни не зачепила за живе стільки людей у Європі, як вибух 4-го реактора Чорнобильської АЕС.

 

“Таймс”, квітень 1987 року

 

 

2 дівчина -    Першими ступили в полум’я пожежні, першими прийняли на себе удар, за лічені хвилини зуміли зробити майже неможливе.

Їх було двадцять вісім... Вони кинулися на боротьбу з вогнем, знаючи, що полум’я – лютий, але не найстрашніший ворог. Інший, невидимий, був набагато підступніший – радіація.

 

1 дівчина -Та хлопці не думали про себе. Вони прагнули одного – якнайшвидше загасити пожежу. І добре знали, на що йдуть, чим ризикують.

Знали, але не відступили.

 

2 дівчина -   Вибух стався о 1 год. 24 хв. Ніхто не підозрював, що вибухнуло   і загорілося атомне паливо.  

  О 1 годині 30 хвилин на місце катастрофи прибув підрозділ  пожежних частин по охороні АЕС, самої станції і м. Прип’яті, під командуванням лейтенантів Віктора Кибенка і Володимира Правика.

 

1 дівчина -   Володимир Правик кинув свій загін    на дах палаючого машинного залу, де були турбіни і звідки йшли кабелі високовольтних ліній. Ці герої першими в світі гасили небезпечне атомне полум'я.

     Через 20 хвилин їм на допомогу прийшов командир воєнізованої пожежної частини Леонід Телятников. Він згодом напише: «...зруйновано апаратне відділення. Горить покриття блоку на висоті від 12 до 71,5 метра. По зовнішній драбині я піднявся на дах машинного залу. Хлопці чаділи від їдкого диму, чоботи вгрузали в кип'ячий бітум».

 

2 дівчина -    Мало хто знає, що за життя безстрашних героїв довго боролися медики, хоча шістьом із них так і не вдалося вижити. Занадто довго були в зоні радіації. Всіх їх захоронено в свинцевих гробах.

Ось як згадує лікар про Володимира Правика: «Під мікроскопом взагалі неможливо було побачити тканину серця: ядра клітин утворювали скупчення, обривки м’язевих волокон… Це по суті була смерть під променем від іонізуючої радіації, а не від вторинних біологічних змін. Врятувати таких хворих неможливо, тому що тканина серця просто розповзається… це були страшні муки: важкі опіки (шкіра злізала пластами), пневмонія, агранулоцитоз. Володимир Правик голий лежить на похилому ложі під залізним каркасом з лампами. Вся поверхня тіла обпалена радіацією та вогнем. Важко розібрати де вогнем, а де радіацією, все злилось. Страшенні опіки назовні і всередині. Розпухли губи, порожнина рота, язик, стравохід…

Здавалося б, що в такому стані не до мирських радостей та горя, не до доль своїх товаришів. Сам однією ногою вже там. Але ні! Поки міг ще говорити, старався дізнитися через медсестер і лікарів що з його друзями, як вони? Чи живі? Чи ще боряться, тепер уже зі смертю? Він хотів, щоб вони боролися, щоб їхня мужність допомагала і йому. Радіація вбила і слинні залози. Рот пересох, наче земля під час засухи, тому Правик не міг говорити. Лише дивився, моргав повіками без вій, вони випали, дивився виразними очима, в яких порою спалахував вогонь непокори і протесту смерті…»

 

1 дівчина -   лейтенант Володимир Правик Народився в 1962 році в м. Чорнобиль. Закінчив Черкаське пожежно-технічне училище МВС СРСР, очолював караул ВПЧ-2 з охорони Чорнобильської АЕС. Від високих доз радіаційного опромінення помер у московській лікарні. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 вересня 1986 року за мужність і героїзм, виявлені при ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, лейтенанту внутрішньої служби В. П. Правику присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно. Йому було лише 24. 

 

2 дівчина -   Лейтенант Віктор Кібенок. Народився 17 лютого 1963 року. Був одружений. Начальник караулу спеціальної воєнізованої пожежної частини №6 охорони м. Прип’ять. Він був одним із перших, хто в ніч на 26 квітня 1986 року кинувся гасити пожежі на зруйнованому реакторі.

Доза опромінення – 600 рентген. Нагороджений медаллю «Золота Зірка», орденом Леніна. Герой Радянського Союзу.

Помер 11 травня 1986 року. Йому було лише 23.

 

1 дівчина -   Микола Ващук. Сержант внутрішньої служби, командир відділення СВПЧ №6 по охороні м. Прип’яті. Народився 5 червня 1959 року в с. Велика Хайча Овруцького р-ну Житомирської обл.. 26 квітня 1986 року разом із своїм караулом гасив пожежу на 4-му енергоблоці ЧАЕС. Указом президента України присвоєно звання героя України (посмертно), нагороджений орденом Червоного Прапора (посмертно). Помер 14 травня 1986 р. Йому було 27.
 

2 дівчина -   Василь Ігнатенко  Старший сержант внутрішньої служби, командир відділення СВПЧ №6 по охороні м. Прип’ять. Народився 11 березня 1961 року в с. Сперіжжя Брагінського р-ну Гомельської обл., Білорусь. 26 квітня 1986 року гасив пожежу на 4-му енергоблоці Чорнобильської ЕАС. За мужність, героїзм та самовіддані дії, виявлені при ліквідації аварії на ЧАЕС, указом президента України присвоєно звання Героя України (посмертно), нагороджено орденом Червоного Прапора (посмертно). Помер 13 травня 1986 р. йому було  лише 25.

1 дівчина -   Микола Титенок. Старший сержант внутрішньої служби, пожежний відділення СВПЧ №6 по охороні м. Прип’ять. Народився 5 грудня 1961 в с. Вільча Поліського р-ну Київської обл.. 26 квітня 1986 року зі своїм караулом гасив пожежу на 4-му енергоблоці Чорнобильської ЕАС. За мужність, героїзм та самовіддані дії, виявлені при ліквідації аварії на ЧАЕС, указом президента України присвоєно звання Героя України (посмертно), нагороджено орденом Червоного Прапора (посмертно). Помер 16 травня 1986 р. йому було  лише 25.

 

2 дівчина -  Сержант Володимир Тишура. Старший сержант внутрішньої  служби, старший пожежник підрозділу СВПЧ №6 по охороні м. Прип’ять. Був одружений. Народився 15 грудня 1959 р. 26 квітня 1986 року зі своїм караулом гасив пожежу на 4-му енергоблоці Чорнобильської ЕАС з 1.30 до 4.00. доза опромінення – 600 рентген. За мужність, героїзм та самовіддані дії, виявлені при ліквідації аварії на ЧАЕС, нагороджено орденом Червоного Прапора (посмертно), Герой України (посмертно).  Помер 10 травня 1986 р. йому було  лише 27.

 

1 дівчина -   Запам’ятайте їх імена. Завдяки їм ми бачимо голубе небо, радіємо сонцю, має можемо народжувати діте, любити, жити.

 

2 дівчина -   Генерал-майор внутрішньої служби Володимир Михайлович Максимчук,

У своєму житті він встиг зробити найголовніше – вберіг безліч людей у вогняній купелі.

Журналістка Лариса Асаулова розповіла в своєму очерку «Рятувальник»: «Володимир Михайлович Максимчук перший, хто в Москві дізнався про  чернобильску катастрофу. Черговий не рахується: через зверхсекретність він не зрозумів, що значить таємничий набір  цифр «1,2,3,4», який отримав з ЧАЕС 26 квітня в 1 год. 30 хв.  

 

1 дівчина -   Підполковник Максимчук, який в той час очолював оперативно-технічний відділ Головного управління пожежної охорони МВС Союзу, знав жахливий «переклад» шифру. «Один» – на станції загоряння. «Два» – велика пожежа». «Три» – вихід радіації. «Чотири» – є загиблі і уражені…»

 

2 дівчина -   Щодня, починаючи з першого, вертольоти здійснювали по п'ять вильотів для з'ясування обстановки, що панувалав зруйнованому реакторі.

 

1 дівчина -   Першочерговим завданням по ліквідації наслідків аварії було здійснення комплексу роботи, направленої  на припинення викидів радіоактивних речовин. За допомогою військових вертольотів вогнище аварії закидалося тепловідвідними і фільтруючими матеріалами, що дозволило значно скоротити, а потім і ліквідовувати викид радіоактивності в навколишнє середовище.

 

2 дівчина -    Кожну хвилину на дах виходила нова партія людей, які практично ніяк не були захищені від радіаційної дії. Більшість ліквідаторів були простими резервістами,  або службовцями військ РХБЗ. Озброєні сили не були оснащені відповідним обмундируванням, призначеним для роботи в умовах високої радіоактивної зараженості. Ті, хто був призначений працювати в найбільш небезпечних зонах, були одягнені у власну форму або одяг, і єдиним захистом служили зшиті свинцеві пластини завтовшки 2-4 мм і прості респіратори. Зверху одягалися гумові фартухи.

 

1 дівчина -   Чорнобильська атомна. 26 квітня 1986р. Знімок четвертого реактора, що вибухнув, зроблений через кілька годин після трагедії

 

2 дівчина -   Траплялося, відмовляла техніка. Вона виходили з ладу через високу іонізацію повітря, через поломки. І тільки у людей відмови не було. Іти туди – необхідно

 

1 дівчина -    Спочатку прибирати радіоактивні уламки з даху планувалося доручити німецьким, японським і російським роботам, але, у зв'язку з високим рівнем радіації, електроніка просто ламалася, тоді було прийнято рішення задіювати на цих роботах людей. Основне правило ліквідаторів, що працювали на даху енергоблока, - "знайшов, підняв, доніс, скинув". За тих 40-60 секунд, відміряних для роботи на даху, нічого іншого зробити було не можна, та і не потрібно. Одна людина - один уламок. І так сотні людей підряд протягом довгого часу, поки весь дах атомної станції не був очищений. Як правило, кожен з тих, хто прибирав уламки на даху, піднімався на неї лише один раз, оскільки доза радіації яку він отримував, відповідала тій, яку звичайна людина отримує за все своє життя.

 

2 дівчина - Засвіти знизу на фотографії - результат високого рівня радіації. На залишках даху четвертого реактора. Люди розгрібають радіоактивні уламки і скидають їх вниз. Очищали дах в основному військовослужбовці. Не дивлячись на те, що їх робоча зміна тривала від 20 секунд до 1 хвилини, багато з них, поза сумнівом піддалися дії радіаційного випромінювання, оскільки знаходження на даху більш довгий час загрожувало негайною смертю. Кожні 60 секунд чувся звук завиваючої сирени, який свідчив про закінчення чергової зміни, після чого на дах виходили нові "біологічні роботи".

 

1 дівчина -   Генерал Микола Тараканов вручає почесні грамоти ліквідаторам що працював на даху реакторного блоку. Доктор наук Тараканов був призначений відповідальним за операцію по очищенню даху від радіоактивних уламків в червні 1986 року. Вказівки, які він отримав, говорили, що всі роботи по очищенню даху мають бути закінчені до 2 жовтня, часу, коли на станцію повинен був прибути з візитом М. Горбачов. Тараканов намагався вибити більше часу на операцію, але цього йому не вдалося. За 12 днів його команда видалила більше 170 тонн радіоактивних уламків.

 

2 дівчина -   Тисячі одиниць автотехніки були використані при ліквідації наслідків аварії. Після ліквідації найбільш заражену техніку, разом з тією, що належала жителям селища Прип’ять, довелося закопати в спеціальних могильниках. Метал дуже добре абсорбує радіацію і  на сьогодні стало зрозуміло, що рішення закопати техніку було помилковим, оскільки радіація вимивається дощовими водами і вирушає в глиб землі. Після чого вона проникає в підземні води, з якими потрапляє в басейн річки Прип’ять,

 

1 дівчина - Після евакуації населення з селища Прип'ять, ліквідатори змивали радіоактивний пил з вулиць, дерев і будинків. Ця клейка субстанція прибивала радіактивний пил до землі і склеювала його.

Після того, як речовина підсихала, її просто скочували як килим і захоронювали в радіаційних могильниках. Широко застосовувалася пожежна і військова техніка, з допомогою як обмивалися стіни і дахи будівель. Не відмовлялися від звичайних зборів з території радіоактивної грязі. Її зчищали бульдозерами, скреперами, вивозили і ховали. Потім ці ділянки покривалися бетоном, асфальтом і іншими видами покриттів.

 

2 дівчина -  Між ЧАЕС і  м. Прип’ять ріс сосновий ліс. Після атомного вибуху, який спеціалісти порівнюють з 10 Хіросимами, цей ліс за одну ніч із зеленого перетворився на рудий. Сосна найбільше із усіх дерев вбирає в себе радіацію. І стояв, він, ніби обпалений вогнем. Тільки одна сосна лишилася зеленою. Росла вона у формі хреста. Це дерево сумнозвісне серед місцевого населення ще з часів ІІ Світової війни. Виявляється, на її гілках фашисти вішали полонених, яких тут під сосною, було поховано.

Такзваний “ рудий ліс” був повністю прибраний і також вивезений для поховання. Радіоактивна вода, що  затопила підреакторні приміщення, була відкачана в спеціально приготовані ємності.

 

Вірш:

Рудим став ліс, рудими стали тіні.

Рудою стала крона і трава,

Руді кущі, руді, як лиси, бурі,

Руді вітри, сніги руді й хрущі.

Іржею погонів з чорноземів похмурих

                  

Продерлись в світ  руді дощі.

Хто і кому надав злочинне право

Абияк возвести зловісся те

В самому серці? Сивіє держава:

Що, як отрута в генах проросте?!

... Іржавий ліс стоїть, немов савана.

Живиця скапує з іржавої сосни.

Іржавий пил прикрив усе, як саван,

 

Й не треба вже ні літа, ні весни.

Іржавий ліс. Пустеля. Мертва зона.

Апокаліпсис? Марсіанський краєвид?

Табличка: «Дихать і ходити заборонено !»

І незбагненне: «Не торкатися трави!»

 

1 дівчина - Більше 5 млн. чол., з них — 600 тис. дітей України зазнали впливу радіації. На Рівненщині 6 північних районів і місто Кузнецовськ, на території яких працюють 404,4 тис. чол. населення стали зоною посиленого радіоекологічного контролю. У кожного з 6 обстежених жителів області виявлено підвищений вміст радіонуклідів в організмі. І далі здоров'я людей погіршується. Кількість випадків раку щитовидної залози зросла у 10 разів , порівнюючи з 1985р.  Смертність від онкозахворювань в нашій області зросла у 4 рази. Зростає кількість хворих їз серцево-судинними патологіями, психічними розладами, збільшується кількість вроджених аномалій.                            

 

2 дівчина -   Радіоактивне забруднення території України впливає на здоров'я людей безпосередньо й опосередковано. Радіація шкідлива як у великих дозах (опромінення людей, що спричиняє їх загибель), так і в малих (збільшення рівня захворюваності людей). Відомо, що 95% радіонуклідів потрапляють в організм людини через продукти харчування, особливо через молоко, м'ясо, рибу й дари лісу. Тому їх необхідно перевіряти на вміст цих речовин, насамперед у забруднених регіонах.

 

Вірш:

Говорять, що гряде кінець життя,

Що вже з'явилися дірки озонні.

Ми теж не вірим в наше майбуття,

Бо вже давно живемо в чорній зоні.

Здавалось, все по-божому було:

Жилося, і кохалось, і гойдало.

Та раптом зашуміло-загуло

І у душах злою тугою завило.

Зірвався реактор: за незриму мить

На нашу землю вилилась отрута.

Чом довелось нам це все пережить?

І за які гріхи така спокута?

Чи є надія в нас на майбуття?

Чи виживемо? За яким законом?

Бо скільки вже людей пішло з життя,

Уражених Чорнобильським драконом.

Ми вже відчули, що він нам приніс,

І не одному ще вкоротить віку.

А скільки люди проливають сліз.

Коли у сім'ях родяться каліки!

Чорнобиль. Чорна хмара. Чорний біль...

Таке нехай ніде не повториться!

На темну рану я не сиплю сіль,

Вона без неї болісно ятриться.

 

1 дівчина -  Ніхто ніколи не буде знати, скільки людей загинуло від радіаційного опромінення. А скільки їх ще буде? Міністерство охорони здоров'я у квітні 1995 року дало інформацію, що в Україні внаслідок вибуху померло 125 тисяч людей, зросли захворювання на рак, серцеві недуги. Найчастіше хворіють ліквідатори. Прип'ять             і Чорнобиль стали мертвими містами. А Україну оголошено зоною екологічного лиха.

 

2 дівчина - Гудуть, стогнуть, б’ють тривожним набатом дзвони, вони кричать нам. І найгіркішими нотами звучать у їх гулі голоси Чорнобиля, катастрофи, яка вразила весь світ, змусила здригнутися все людство, пам'ять про яку незагойною раною залишиться в душі нашого народу. Вони нагадують: пам’ятайте! Хай не повториться!

 

1 дівчина – Пусткою стали вулиці Прип’яті, лише вітер гуляє по колись щасливому, веселому, молодому місту.

 

Вірш:

Жадання людства — зупинити

Безодні атомної смерч.

Ми ж сівачі, ми — сонця діти —

Спроможні зупинити смерть.

Спинити вибухи, ракети, —

Роззброїти віки і дні,

Щоб трави, колоски і віття

Вогнем не перетліли в прах.

Щоб грізне ядерне жахіття

Не спалахнуло по світах.

Щоб наша дума і дорога

Єднали глибину і вись, —

Чорнобильська пересторога

Волає:— Людство, зупинись!

 

1 дівчина – Від нас залежить якою буде наша Земля. Від нас залежить яким беде наше життя. Від нас залежить яким буде наше майбутнє. А для цього ми повинні пам’ятати минуле. Пам’ятати і молитися, щоб таке не повторилося ніколи.

 

Вірш:

 Гріх перед Богом спокутувать будуть

Ті, хто порушив закони святі,-

Дзвони Чорнобиля стогоном будять,

Щоб не було чорних днів у житті!

Стогін Чорнобиля спогадом – болем

Не затихатиме в наших серцях, -

Пам’ять про жертви не згасне ніколи!

Їй пломеніти в прийдешніх віках!

Боже великий, навічно єдиний,

В пісні – молитві до тебе іду:

Влий дух Святий, хай біль душі покине,

Хай спопелить Твоя Воля біду!

 

2 дівчина - Прошу вшанувати їх пам’ять хвилиною мовчання.

(Всі встають і хвилину стоять мовчки).

Дякую. Прошу сідати. Виховна година, присвячена пам’яті чорнобильської катастрофи, закінчена.