Адапта́ція в біології — анатомічна структура, фізіологічний процес, або реакція в поведінці організму, яка розвинулась за деякий проміжок часу в процесі еволюції таким чином, що стала підвищувати довготривалий репродуктивний успіх даного організму.Термін «адаптація» також інколи використовується як синонім природного відбору, але більшість біологів не схвалюють такого користування.
Організми, що адаптовані до свого оточуючого середовища, здатні до наступних дій: *Отримувати повітря, воду, їжу та поживні речовини; *Пристосовуватись до фізичних характеристик оточуючого середовища, таких як температура, освітленість та вологість; *Захищатись від природніх ворогів; *Розмножуватись; *Реагувати на зміни оточуючого середовища
Фізіологічні адаптації — це системи всередині організму, що дозволяють виконувати деякі біохімічні або фізіологічні процеси — секрецію отрути, підтримання температури тіла, нейтралізацію токсинів при травленні і т. ін у кажанів орієнтація пов'язана з ехолокацією у верблюда накопичення жиру як джерело води
Наслідки: Організми, що не можуть адаптуватись до навколишнього середовища, покидають його або вимирають. Термін «вимирання» в контексті адаптації означає, що доля організмів, що гинуть протягом деякого проміжку часу, постійно перевищує долю організмів, які народжуються, і цей проміжок часу достатньо великий для повного вимирання популяції.
Молекулярною основою адаптацій є синтез нового типу макромолекул унаслідок мутацій та рекомбінацій генів. Окрім цього, молекулярними й клітинними механізмами адаптацій є: збільшення або зменшення концентрації білків унаслідок змін у їх клітинному синтезі; 2) приєднання до макромолекулречовин (активатори та інгібітори), що модифікують їх властивості; 3) зміна регуляторних функцій білків й клітинних процесів метаболізму; 4) зміна просторової організації біополімерів.
Параметри екологічної ніші 1. Ширина екологічної ніші – параметр, який визначають за діапазоном дії будь-якого екологічного чинника в межах угруповання та оцінюють шляхом порівняння з шириною екологічної ніші інших видів (організмів, популяцій), тобто межі витривалості виду. місце проживання (просторова ніша), живлення (трофічна ніша), добова активність (часова ніша).
Екологічна пластичність виду – це здатність організмів виду до існування в певному діапазоні значень екологічного чинника. Види, які можуть виживати в широкому діапазоні змін умов існування, називають екологічно пластичними. Екологічно непластичні види – види з вузьким діапазоном екологічної пластичності до чинників середовища.
Адаптивний потенціал (від лат. potentia – сила) – міра пристосувальних можливостей виду в мінливих умовах довкілля. Різні види мають різну екологічну пластичність, що формується в процесі еволюції на основі генетичної пластичності (англ. genetic flexibility) – здатності генотипів змінюватися й забезпечувати пристосованість до змін навколишнього середовища. Отже, екологічну пластичність виду визначають генетична пластичність та адаптивний потенціал. Високий адаптивний потенціал забезпечує швидку адаптацію організмів до нових умов довкілля.
Основні правила, що характеризують екологічні ніші 1. правило конкурентного виключення: якщо два види з подібними вимогами до середовища (харчування, поведінки, місць розмноження тощо) вступають у конкурентні відносини, то один з них повинен загинути або змінити свій спосіб життя і зайняти нову екологічну нішу.
Умови існування – це компоненти середовища існування, що впливають на організми і визначають їхні життєві прояви Основні умови існування середовища жит- тя (світловий й температурний режими, хімічний склад, вологість) визначаються властивостями його основних ресурсів (води, повітря, ґрунту й біомаси).
Як організми впливають на середовище існування? біогеохімічні функції: -енергетична (перетворення енергії в процесах фотосинтезу, хемосинтезу, терморегуляції), -концентраційна (вибіркове накопичення в процесі життєдіяльності певних елементів і речовини), -деструкційна (перетворення складніших речовин на простіші у процесах руйнування гірських порід, мінералізації органічних решток), -транспортна (переміщення хімічних елементів і речовин проти сили тяжіння).
Самостійна робота. Вплив середовища існування на організми Визначте видову належність зображеного організму та схарактеризуйте особливості його екологічної ніші (середовище існування, місцеіснування, живлення, добова активність). Назвіть основні умови існування та природні ресурси, необхідні для життєдіяльності цієї комахи. Сформулюйте висновок про вплив середовища мешкання на істоти.
Правило Бергмана: це закономірність зміни розмірів тварин у зв'язку зі змінами температурного фактору. У тварин загальна теплопродукція залежить від об'єму тіла, а швидкість тепловіддачі − від площі її поверхні. При збільшенні розмірів організмів об'єм тіла зростає швидше, ніж поверхня. Тому види, які мешкають у холодних регіонах (наприклад, білі ведмеді, кити), мають, як правило, великі розміри, тоді як мешканці спекотних країн (наприклад, більшість комахоїдних ссавців) зазвичай менші за розміром.
Правило Аллена: у теплокровних тварин ті частини тіла, що виступають, у холодному кліматі є коротшими аніж в аналогічних видів у теплому. Завдяки цьому тварини, що мешкають у холодних природних умовах, набувають меншої питомої поверхні тіла і, як наслідок, менше втрачають тепла. Прикладом спрацьовування правила Алена можуть бути представники родини псових (Canidae) з різних регіонів. Так, найменші (відносно довжини тіла) вуха та ніс у цій родині спостерігають у блакитного песця (Alopex lagopus), що мешкає в Арктиці, а найбільші — у лисиці фенека (Vulpes zerda), що мешкає в пустелях Північної Африки (в основному в Сахарі).
– організми, які населяють наземно-повітряне середовище. В основу екологічних класифікацій мешканців наземного середовища покладено найрізноманітніші критерії: способи живлення, локомоції, відношення до вмісту кисню, температури, вологості, тиску тощо. Аеробіонти (від грец. аерос – повітря, біонтос – той, хто живе) Анаероби Термофіли Гігрофіли Аероби Кріофіли Ксерофіли
Ґрунт як середовище існування характеризується такими особливостями: вода і повітря знаходяться в порожнинах між часточками ґрунту, склад ґрунтового повітря відрізняється від атмосферного, немає впливу світла, його вологість завжди вища, ніж повітря, характерна незначна амплітуда добових і річних коливань температур.
Отже, едафобіонтами є різні за розмірами ґрунтові бактерії,водорості, вищі рослини, гриби, твариноподібні організми та справжні тварини, які здійснюють три групи ґрунтових біологічних процесів: 1) глибоке перетворення органічного та частково мінерального складу ґрунту; 2) кругообіг хімічних елементів; 3) вплив на фізичні та хімічні властивості ґрунту.
Самостійна робота. Адаптованість едафобіонтів до середовища існування Визначте та назвіть окремі морфологічні, фізіологічні та етологічні адаптації дощового черв’яка звичайного (Lumbricus terrestris) до середовища існування. Розпізнайте та вкажіть належність виду до певної екологічної групи
ОРГАНІЗМ ЯК СЕРЕДОВИЩЕ МЕШКАННЯ урок 12 У Джонатана Свіфта (1667–1745), автора всесвітньовідомих творів про Гуллівера, є такі рядки: Під мікроскопом він відкрив, що на блосі живе й її кусає блішка; На блішці ж тій існує блошеня – манюня, У блошеня ж встромляє зуб сердито блошиненя... І так ad infinitum, тобто без кінця.
Організм як середовище існування має низку переваг перед іншими середовищами життя: стабільність водного режиму, сталість сольового складу, велика кількість їжі, захищеність мешканців, відсутність температурних перепадів. Водночас гостальне середовище життя має й певні недоліки для його мешканців: обмеженість життєвого простору, незначний вміст кисню, нестача світла, наявність захисних бар’єрів.
За допомогою інфрачервоних теплових камер австралійські науковці виявили, що під час спеки сірі коали (Phascolarctos cinereus) спускалися по деревах нижче, де стовбури прохолодніші, й притискалися до них. У спеку, коли повітря прогрівалося до 39 °С, температура стовбурів була на 7 °С нижчою. Коали використовують стовбури як тепловий насос, що забирає надлишок тепла і є одним із механізмів фізичної терморегуляції.
ТЕРМОРЕГУЛЯЦІЯ (від грец. термо – тепло і лат. регул – впорядковую) – сукупність фізіологічних процесів, що підтримують температуру тіла організму відмінною від температури навколишнього середовища. Етологічна (поведінкова) терморегуляція Фізична терморегуляція Хімічна терморегуляція
Пойкілотермія (від грец. пойкілос – мінливий, термо – тепло) – це стратегія виживання, за якої організми мають не температуру тіла, що змінюється залежно від температури зовнішнього середовища і яка залежить від тепла, що надходить ззовні. Гомойотермія (від грец. гомойос – однаковий, термо – тепло) – це стратегія виживання організмів зі сталою температурою тіла, яка не залежить від температури зовнішнього середовища, а залежить від тепла, що утворюється всередині.