Цикл уроків з літератури рідного краю "Наша поезія - теж зброя" ) /поети Харкова про російське вторгнення в Україну/
Тема. Урок 1. Література рідного краю. "Наша поезія — теж зброя" /поети Харкова про російське вторгнення в Україну/
Мета: познайомити учнів з поетичними творами поетів-харків’ян Сергія Жадана та Олега Каданова про російське вторгнення в Україну; звернути увагу на їх тематику, ідейну спрямованість; розвивати вміння сприймати написане авторами і висловлювати власне розуміння почутого, усне і писемне зв’язне мовлення, творчі здібності, образно-художнє мислення; формувати національну та громадянську свідомість і самосвідомість, виховувати патріотичні почуття, любов до рідної землі, почуття справедливості, людяності.
Обладнання: мультимедійна дошка, Інтернет-ресурси, портрети авторів, тексти творів, аудіозаписи поезій.
Інтерактивні методи: бесіда, діалог, виразне читання та обговорення поезій, перегляд та аналіз відеороликів.
Випереджувальні завдання:
- збір відомостей про життєвий та творчий шлях поетів- земляків;
- підготовка зразків поезій про російське вторгнення в Україну;
- виразне читання або читання напам’ять поезій;
- створення виставки "Наша поезія — теж зброя".
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу, урок-портретна галерея .
Міжпредметні зв’язки: з історією, музикою, образотворчим мистецтвом, мовою.
Цілі:
Учні знатимуть: поезії сучасних поетів Харкова про російське вторгнення в Україну , їх тематику та художні особливості,
Учні вмітимуть: виразно читати самостійно обрані вірші, висловлювати свою думку з приводу прочитаного, відрефлексовувати свої враження, відчуття.
Хід уроку
Хай лине всюди солов'їна!
Всевишній Неньку береже!
Сергій Борчук
Доброго ранку, ми з України!
Володимр Арєнєв
І. Повідомлення теми та мети уроку
ІІ. Емоційне налаштування.
1.Бесіда за епіграфом до уроку.
2.https://youtu.be/fwjVfGpEJp8+ /звучить пісня про Харків/
ІІІ.Вступне слово вчителя
Перші ворожі ракети в Харкові
/на інтерактивній дошці/
Душа щемить, коли слухаєш цю пісню про наше прекрасне місто.Таким був Харків до того, як 24 лютого 2022 року російська армія повномасштабним вторгненням розпочала новий етап російсько-української війни. Це – наша війна за незалежність і суверенітет України, яка триває з 2014 року.
|
У памʼяті шок від початку війни, тривожна напруга від можливого оточення Києва, Харкова, глибока радість від звільнення територій на півночі країни, жах від побачених звірств російських солдатів в Бучі, Ірпені, болісна втрата Лисичанська й Сіверодонецька, знову хвилі радості від звільнення Харківщини, і знову жах від масових поховань під Ізюмом. |
|
|
Непросте сьогодення вимагає від нас перевірки на духовну міць і єдність – ми всі намагаємося врятувати ваші серця, діти, від зневіри, страху, розгубленості, депресії, плекаючи у вас високі загальнолюдські цінності, зокрема почуття патріотизму. При цьому слова «Україна» й «патріотизм» , на нашу думку, ви вже сприймаєте не лише розумом, а й серцем. І в цьому велику роль відіграє саме художня література, зокрема поезія.
Наше місто завжди надихало і надихає поетів і письменників на нові твори.
Історія літературної Харківщини багата на славні імена. Харків літературний – не просто словосполучення. Це й Г.Сковорода з «припорошеними саквами», і харківські романтики, і ВАПЛІТЕ, і «Березіль», і Харківське розстріляне відродження, і будинок «Слово», і зрілі майстри слова Харківської обласної організації Національної спілки письменників України, і «Молода Слобожанщина, і «Червона фіра», і харківські «двотисячники». Цікаві факти з життя, творча діяльність письменників Харківщини слугують для учнів гарним прикладом, розвивають їх пізнавальні інтереси, естетичні смаки, літературні здібності.
І сьогоднішній урок ми присвячуємо тим сучасним митцям Харкова, зброєю яких у боротьбі за наше визволення стали їхні поезії. Це перший урок із циклу "Наша поезія — теж зброя"
https://youtu.be/wtuVa-mOknA /звучить пісня про війну в Україні /
Учитель Отже, починаємо знайомство.
ІV. Робота з навчальним матеріалом
Учень
Сергій Жадан
Сергій Жадан – український поет, прозаїк, перекладач, есеїст. Він давно став живим українським класиком: його п’ять романів та одинадцять поетичних збірок вже були перекладені на 20 мов світу. І це не рахуючи численних міжнародних літературних премій. Мабуть, саме Сергій Жадан відкрив для молодого покоління істину про українську мову: що вона — не анахронізм, який існує лише в підручнику літератури, а насправді жива й сучасна. Письменник є автором романів «Ворошилоград», «Депеш Мод», «Інтернат», збірок оповідань «Біг Мак», «Месопотамія», поетичних збірок «Цитатник», «Ефіопія» та інших.
Сергій Жадан народився 1974 року у місті Старобільськ на Луганщині, де й минуло його дитинство. Майбутній письменник навчався на факультеті українсько-німецької філології Харківського національного педагогічного університету імені Григорія Сковороди. Із 1996 по 1999 рік був аспірантом цього вишу, захистив дисертацію, присвячену українському футуризму і, зокрема, творчості Михайля Семенка. Нині деякі літературні критики називають Жадана «сучасним Семенком» й виокремлюють окремий – «футуристичний» – ранній період його творчості. Із 2000 року Сергій Жадан працював викладачем на кафедрі української та світової літератури університету. Є віце-президентом Асоціації українських письменників, із грудня 2016-го – членом Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка. Нині письменник живе й працює в Харкові.
Учитель: послухайте вірш Сергія Жадана у виконанні автора
«Доки тебе стереже твоя спрага..»
Учень
Український поет і волонтер Сергій Жадан вперше з 24 лютого 2022 року опублікував вірш, написаний 15 червня.
Віршем він поділився у Facebook.
Може, саме тепер і варто почати.
І скільки б не переконував себе, що не час,
що не слід наосліп вимовляти слова,
які не закладено в голос,
яких немає в книгах із минулого життя,
скільки б не захлинався порожнім, безсловесним
повітрям цієї весни, пекучим, безмовним
повітрям літа,
а виходить, що мова сильніша за страх мовчання,
вона має заповнювати собою нагрудні кишені життя,
вона має огортати місця, де збираються люди,
де вони потребують говорити про себе так,
щоби їх відтепер завжди
упізнавали за голосом.
Виходить, що мова, як березнева застуда, сиділа
в наших легенях, обтяжуючи їх, наче одяг на втікачах,
що долають уплав обморожене річище.
Правдоподібно також, що позбавлені голосу, ми не стаємо
чеснішими перед собою в своєму мовчанні.
Так, мовби відмовляємось від права співу в загальному хорі,
боячись сфальшивити, боячись не попасти.
І стоїть тиша за нами, мов незасіяне поле.
І стоїть німота, мов завалені камінням криниці.
Може, саме це – наш острах, наша зневіра
і пояснюють цю несамовиту мовчанку гірких очевидців,
котрі бачили все, котрі мають свідчити,
співом виказуючи убивць,
голосом озиваючи право.
Має вестись сівба опівнічного звуку,
має творитися марево ранкового співу.
Є в цьому всьому тривога. Оскільки є в цьому всьому вага.
Учениця
Нагадаємо, що раніше Сергій Жадан отримав премію EBRD Literature Prize 2022 за роман "Інтернат". Йому та перекладачам присудили премію у розмірі €20 000 за мистецькі здобутки.
Учитель
Після 24 лютого Жадан практично не виїжджав із рідного Харкова, активно волонтерив та підтримував концертами містян і воїнів. Один із найвідоміших українських письменників та лідер рок-гурту «Жадан і собаки» нещодавно став лауреатом Премії імені Єжи Ґєдройця, на вручення якої поїхав до Варшави. Розмову з ним записала режисерка Світлана Олешко.
Учень і учениця відтворюють фрагменти діалогу /скорочено/
Учениця / Світлана Олешко/: Після 24 лютого ти п’ять місяців не від’їжджав далеко від Харкова. Як за цей час місто змінилося?
Учень/Сергій Жадан/: Перші десь тижні два було дуже важко, тому що над Харковом літала російська авіація і був цілковитий хаос, коли люди намагалися вибратися, масово виїжджали, коли все було зачинено, нічого не функціонувало, крім комунальних служб і ЗСУ. А потім усе більш-менш стабілізувалося. Удень Харків спокійний, мирний, сонячний. Підлітки гуляють у парках, катаються на скейтах. Ходять літні люди. Працюють супермаркети, ресторації, кав’ярні.
Учениця / Світлана Олешко/: А потім починаються обстріли.
Учень/Сергій Жадан/: Майже щоночі. Ніч без обстрілів — дивина.
Місто дуже чисте. Це такий емоційний момент, що попри обстріли, попри війну, ми не даємо нашому місту забруднитися.
Якщо ти пам’ятаєш нашу головну площу Свободи — на ній поміж бруківки росте трава. Це свідчення того, що там мало людей. Якщо поїхати на Північну Салтівку, там усе згоріло, розбитий район, Рогань побита, Дергачі знищуються щодня, Чугуїв, Малинівка обстрілюються. На півночі теж усе понищене. Якщо поїхати в бік Руської Лозової, там жахіття просто.
Учениця / Світлана Олешко/: Ти свідомо не поїхав із Харкова.
Учень/Сергій Жадан/: Ми з друзями займалися волонтерством і до того. Ми знали, чим займатися, якщо почнеться повномасштабна війна. Тому навіть думки не було кудись їхати.
Учениця / Світлана Олешко/: Як приблизно виглядає твій день?
Учень/Сергій Жадан/: У перші тижні та й у принципі зараз: зранку прокидаєшся і вже дуже багато роботи. З кимось зустрічаєшся, щось купуєш, щось передаєш, їдеш на пошту щось забрати. Іноді бувають виступи. З березня ми даємо концерти, виїздимо і до військових, і до цивільних. Ніби фізично нічого особливого не робиш, але дуже багато роботи…
Учениця / Світлана Олешко/: … На Великдень ти опублікував вірш 2020 року. А потім я нарахувала три нові.
Учень/Сергій Жадан/: Так, у червні один, у липні один, і в серпні.
Учениця / Світлана Олешко/: Тобто музи не мовчать?
Учень/Сергій Жадан/: Не мовчать. Просто перші місяці сама думка про якусь творчість, охудожнення реальності, викликала спротив. Писати вірші про те, що доводилося нам бачити, видавалося неетичним. Але я писав у фейсбук. Фактично вів щоденник. Важливо було зафіксувати те, що відбувається.
Учитель
З початку повномасштабної війни у своїх соціальних мережах письменник розповідає про сьогоднішній Харків. Так Жадан описав життя міста після одного з ранкових обстрілів росіянами.
“На ранок, перед четвертою, були два сильні прильоти. Віддалік над кварталами зависли чорні дими, контурно проступаючи в ранкових сутінках.
Удень місто тихе, ще вчора зауважив цю тишу – дзвінку, літню. Ідеш, і кроки відлунюють.
У небі й далі купчаться хмари. Над містом майорять наші прапори”, – ідеться у дописі в Instagram.
Сергій Жадан випустив нову книгу «Небо над Харковом», яка розповідає про боротьбу українців проти російських окупантів.
У першу чергу книга вийде німецькою мовою, далі — англійською, польською та данською.
«Небо над Харковом»
Учениця / Світлана Олешко/: Чи потрібна поезія на війні?
Учень: … Я пам’ятаю, ми спустилися в метро зі Славою Вакарчуком, а там кілька сотень людей на станції «Майдан Конституції». І ми зробили імпровізований виступ. Побачили, як це важливо для людей. … Вони /в метро/ сиділи тижні три. Дехто взагалі боявся на вулицю виходити, особливо діти. Дехто вибігав удень, коли було менше обстрілів, щоб знайти якусь їжу, і поверталися. І тут раптом для них концерт. І вони співали. І харківські дітки, які раніше гімн не співали, тут раптом співають його, знають усі слова. Я бачу, наскільки для них усе це важливо.
Учениця / Світлана Олешко/: Прочитаєш вірш?
Учень/Сергій Жадан/: Який?
Учениця / Світлана Олешко/: Найновіший.
Учень/Сергій Жадан/:
Чекають вечора люди, схожі на равликів,
так гірко сплять на вокзалах, так глибоко.
Ламана лінія кордону, мов соснова гілка.
Дорога важка, коли несеш на спині свій дім і своє минуле.
Вперті равлики беззахисної Європи.
Жінки, що залишили вдома чисту постільну білизну.
Діти, що не відпускають материнську руку,
як прищеплені до яблуні гілки не відпускають теплий стовбур.
Ми потребуємо дива, потребуємо льодяників надії,
дотиків радості, променів, що пробивають темряву.
Що ти візьмеш, малий равлику, вибираючись зі згорілого дому?
Насамперед віру в те, що ти сюди неодмінно повернешся.
Упокорений час шаленців і втікачів.
Запекла віра тих, хто зійшов на вокзалі вигнання.
Завжди пам’ятати розташування меблів у батьківському домі.
Ховати в кишені ключі, як засушену квітку.
Ось ця дорога — нині позначена безголоссям,
ночівлі ці — подорожні, поміж дощем і тишею.
Будьте мужніми, равлики, будьте гідними цієї мандрівки,
ви — позбавлені дому, проте не позбавлені серця.
- Я можу про цей вірш розказати. До мене звернулися з американської ініціативи, яка робить щось до Різдва. У них ціла програма, виставка, хочуть збирати кошти для України. Вони попросили, щоб я написав вірш про Різдво. Я кажу: «Про що там має бути? Про Санта Клауса?» Вони кажуть: «Ні, там має бути про дім. Метафора дому, символ дому». Я тоді написав цей вірш. ……. В Українському домі проходила дуже цікава виставка воєнного плаката. На головній стіні висів величезний малюнок (це студія «Аґрафка» зробила) — хлопчик, який несе на собі величезний наплічник, і він в образі равлика.
Я не знав, що там такий малюнок. Я під ним цей вірш прочитав. Равлик зараз дуже очевидна, повсюдна метафора, яку важко оминути. Українці, як равлики, несуть на собі свою пам’ять, своє минуле, свої пожитки, щоби потім повернутися додому.
Учитель
Піснею “Спи моє дитя”, слова на яку написав для Руслана Горового, поет долучився до акції “Так працює пам’ять”, присвяченої пам’яті 15-річного активіста Данила Дідіка і всім, хто віддав життя за незалежність України.
https://youtu.be/8fDgHBKe0cI /прослухування пісні/
Вже у червні 2022 року письменник отримав Премію миру німецьких книгарів. На сайті премії оголосили, що відзнаку присвоєно “за видатну творчість і за гуманітарну позицію, з якою він піклується про людей під час війни і допомагає їм, ризикуючи своїм життям”.
У серпні 2022 року Жадан разом з військовим капеланом Сергієм Дмитрієвим та міністром закордонних справ Дмитром Кулебою стали лауреатами нагороди Форуму діалогу та співпраці Польща-Литва імені Єжи Ґедройця.
Учень
У Харкові організували поетичний вечір на підтримку ЗСУ
На вечорі поезії у Харкові 10 серпня поети зібрали 12 тисяч гривень для військових ЗСУ. Вірші читали Сергій Жадан, Олег Каданов та Наталка Маринчак. Усі троє — волонтери.
Літературний вечір "Поезія for Victory" у Харкові зібрав близько сотні людей. Співорганізаторка і поетеса Наталка Маринчак каже: культурні діячі мають свою зброю проти ворога.
"Наша мова і наша поезія — це теж наша зброя. Найгірше, що може з нами статися, — це зневіра. Якщо ми зневіримося, про перемогу не може бути й мови. А слово, поетичне слово, дає нам цю твердь", — розповідає Маринчак.
У програмі благодійного вечора — вірші, написані до і після початку повномасштабної війни в Україні.
Учні читають поезії Сергія Жадана
***
Солдатське взуття – саме для цих кам’яних доріг.
Господь двадцять років тебе муштрував та беріг,
тримав тебе в казармах, у піхотних військах,
вчив на своїх помилках – на біблії й на казках.
Господь вдихнув життя в твій бойовий протигаз.
Все, що в тебе є – це вибір померти за кожного з нас,
все, що в тебе є – це свобода загинути у бою.
Господь зніме з тебе жетон і всю провину твою.
Господь зніме з тебе взуття, зріже шнурівки ножем.
Взуття повинні носити живі, ми його збережем.
В цих болотах, на цій землі куди без міцного взуття,
без штабного паскудства, без артилерійського прикриття?
Доки в горлі відвага, доки в серці закон,
сурми, сурми, піхотинцю, ось він – твій Єрихон.
Стіни падуть і знамена падуть, почувши твою сурму.
Плакатимеш в розбитих кварталах, не знаючи сам чому.
Це все сурма, яку чомусь вклали тобі до рук.
Це її золоте піднебіння, вбивчий холодний звук.
Чуєш, щось торкається серця? Це коріння трави.
Земля міняє хімічний склад від того, що в неї лягаєте ви.
Це все сурма, ти бачиш сам – вся справа в сурмі.
Краще гребти на галерах, краще гнити в тюрмі,
аніж сурмити й бачити, як вогонь зжирає міста.
Кожне життя – неймовірно складне –
завершує смерть – дивовижно проста.
Солдатські душі – якраз для його таборів.
Він завжди тішиться тим, хто до нього забрів,
тішиться кожній можливості побути з нами всіма.
Саме тому в твоїх руках ця невагома сурма.
Завжди намагається нам пояснити, як триматись землі,
як оминати пастки, як не губитись в імлі,
як не боятися темряви, не боятися висоти.
Думаю, він і сам не знає, як нам допомогти.
У червні Жадан опублікував вірш у Facebook, вперше з 24 лютого 2022 року.
***
Може, саме тепер і варто почати.
І скільки б не переконував себе, що не час,
що не слід наосліп вимовляти слова,
які не закладено в голос,
яких немає в книгах із минулого життя,
скільки б не захлинався порожнім, безсловесним
повітрям цієї весни, пекучим, безмовним
повітрям літа,
а виходить, що мова сильніша за страх мовчання,
вона має заповнювати собою нагрудні кишені життя,
вона має огортати місця, де збираються люди,
де вони потребують говорити про себе так,
щоби їх відтепер завжди
упізнавали за голосом.
Виходить, що мова, як березнева застуда, сиділа
в наших легенях, обтяжуючи їх, наче одяг на втікачах,
що долають уплав обморожене річище.
Правдоподібно також, що позбавлені голосу, ми не стаємо
чеснішими перед собою в своєму мовчанні.
Так, мовби відмовляємось від права співу в загальному хорі,
боячись сфальшивити, боячись не попасти.
І стоїть тиша за нами, мов незасіяне поле.
І стоїть німота, мов завалені камінням криниці.
Може, саме це – наш острах, наша зневіра
і пояснюють цю несамовиту мовчанку гірких очевидців,
котрі бачили все, котрі мають свідчити,
співом виказуючи убивць,
голосом озиваючи право.
Має вестись сівба опівнічного звуку,
має творитися марево ранкового співу.
Є в цьому всьому тривога. Оскільки є в цьому всьому вага.
15.06.22
Учитель
Експресивна лексика, яку використовує автор у своїх творах, є одним із найактивніших засобів увиразнення художнього мовлення. Строкатість, поєднання стилістичного забарвлення та емоційного навантаження дають поетові змогу повною мірою якнайвиразніше передати свої думки й почуття.
https://youtu.be/SIcV7O-mefs
Учитель: давайте познайомимося ще з кількома поетами-харків’ янами та їх поезіями про російсько-українську війну.
«Приречені на перемогу»: поетичний вечір у Харкові під час війни
https://youtu.be/oEgkzZOiaxI /за бажанням та наявністю часу можна прослухати поезії, прочитані на цьому вечорі/
Учень
Війна увиразнює, загострює відчуття та усвідомлення. Новий досвід прагне нового слова.
Олег Каданов
Олег Каданов — український музикант, поет, актор, лідер гурту «Оркестр Че» (розпався 2016 року), учасник проєктів «Мантри Керуака», «Лінія Маннергейма», «Жовте хворе людське обличчя». Живе і працює у Харкові.
Народився 16 листопада 1977 року в Івано-Франківську. Батьки — професійні актори .
1997 року вступив до Харківського Інституту мистецтв імені Івана Котляревського на театральний факультет.
2002 року працював в театрі-студії «Арабески». 2003 — відпрацював сезон в Харківському Театрі юного глядача. 2005 — працював в Харківському Театрі ляльок. 2008 — грав у виставі театру «Нова сцена».
2018 року Олег Каданов зіграв у фільмі «Дике поле» роль контрабандиста Толіка . Це була його перша роль у повнометражному фільмі .
Тогоріч у харківському видавництві «Vivat» вийшла збірка поезій Олега Каданова «Не я, а той».
З 2002 до 2016 року Олег був лідером харківського гурту «Оркестр Че» (соліст, автор пісень). Влітку 2016-го року він так схарактеризував творчість гурту:
|
|
«Зрозуміло, що у «Оркестру Че» немає великої аудиторії, оскільки ми — контркультура. Якби я робив це задля слави чи грошей, ця музика була б іншою.» |
|
2017 року став учасником музичних проєктів «Лінія Маннергейма» і «Мантра Керуака». Пісні гурту «Мантра Керуака» поєднують різні музичні стилі, а також включають нойз та авангардні тексти.
2017 року разом з колишнім учасником «Оркестру Че» Іваном Кондратовим і директором гурту Антоном Бегменком — створив віртуальний проєкт «Жовте хворе людське обличчя».
18 травня 2019 року музикантів гурту обікрали у Києві під час знімання кліпу на Трухановому острові, через що гурт втратив майже повністю готовий дебютний альбом.
7 грудня 2020 року побачив світ дебютний альбом гурту «Імітація імітації».
Учениця
Ми вже говорили, що поезія швидко й точно реагує на те, що відбувається в просторі війни. Бомбардування театру в Маріуполі, звірства в Бучі – це ледь не блискавично відобразилося в поетичних текстах. Це й зрозуміло, адже жах від побаченого, почутого потребував відображення в слові. Чутливі до вражень поети явили свої переживання в образно-емоційному слові. Наступний текст є ще однією швидкою реакцією поезії на те, що відбувається в час війни:
Перед тим, як зайти у місто,
Господь одягає бронік і шолом,
Читає псалми,
Набиваючи магазин:
Псалом п'ять -сорок п'ять-
Бронебійний.
Вороги, що не знають честі,
Не пізнають і спокою.
Душа моя зараз чорна,
Як осіннє зоране поле,
Але ніщо не зупинить весну,
Час якої настав.
/вірш надрукований без розділових знаків, розстановка розділових знаків -учителем/
Цей вірш Олега Каданова зʼявився в той самий день, коли українська влада офіційно заявила про звільнення міста Лиман. Звичайно, що в цьому вірші нічого не засвідчує того, що йдеться про згадане місто. Вірш може стосуватися й інших звільнених міст України. Але саме тоді поява цього вірша виглядає цілком закономірною.
Олег Каданов є волонтером, який доставляє необхідне спорядження для наших бійців на передовій. Він волонтерив на Харківщині, а зараз волонтерить на Донеччині. Тема звільнення українських міст є частиною його життєвого досвіду, який спонтанно відображається у віршах.
Учитель
Бесіда з учнями:
- Які незвичайні художні образи ви побачили в цій поезії?
- Чим вразив вірш, які почуття викликав?
/Матеріал для вчителя/ У поезії «господь» який вдягає «бронік», шолом та читає «псалом пʼять -сорок пʼять- бронебійний», звільняє місто. Бачимо, що під час війни читаються інші псалми, що виявляють інакші обряди поклоніння; зокрема – автоматному патрону 5, 45 із бронебійними властивостями. «Господь із нами», місто буде звільнено – стверджує цими рядками автор. Вороги – і це характерно для бачення суперника на війні – зображені негативно. Вони «не знають честі», а тому «не пізнають і спокою». Війна постає як боротьба за справедливість, і перемога буде на боці тих, хто обстоює справедливість і на чиєму боці виступає «господь». Ліричний герой визнає, що «душа моя зараз чорна як осіннє зоране поле» – прояви колективного насильства на війні неминуче залишають свій слід в душі (про це, зокрема, йдеться у попередньому вірші). Але як «осіннє зоране поле» є підготовкою до майбутньої «весни час якої настав», так і звільнення міст військовим шляхом є предумовою подальшого відродження країни.
Учень
В іншому вірші Каданов дає такий образ війни:
Я батарейка, що працює
Навіть з мінусовим зарядом.
В горлі росте колючий дріт крику,
Всі прислухаються,
Але ніхто не чує,
Як пульсує в небі
Низький тривожний звук -
Це голос Бога,
Нікому не потрібного Бога.
Десятий день ідуть
Дощі з червоного каміння:
Час прочитати
Інструкцію для реінкарнації:
а) видавити скло спокою
б) стерти захисний шар страху.
Бачиш - ось вона,
Молекулярна формула любові,
Користуйся і передай дітям.
Учитель
Багатоденні артилерійські обстріли (їх автор представляє у вдалих візуальних та звукових образах), народження спонтанного крику, прагнення якось вгамувати свій психічний стан, увиразнюючи для себе ідею того, що душа після смерті перевтілиться в інше тіло – це і є реальності війни. Тут все скеровано на колективну дію, і самовіддача демонструє немислимі для звичайного часу можливості. «Видавлення спокою» та «стирання страху» на війні веде до виявлення найсуттєвішого, чим є «молекулярна формула любові». Ця формула визначає присутність тут ліричного героя. Вона ж визначатиме життя його дітей.
На війні, попри всі її характерні реалії (тривалі руйнівні обстріли, страх, думки про особисту загибель), по суті утверджується не смерть, а життя. Парадоксальним чином війна відбувається в імʼя любові – до теперішнього життя ліричного героя, до майбутнього життя його дітей. Не дати загарбнику здійснити те, що він задумав, відстояти свої мікро- та макро-світи й передати їх дітям – за цим всім стоїть справжня любов до життя. Та любов, що готова піти на жертовність.
V. Домашнє завдання.
1. За бажанням. Скласти власний вірш про Україну сьогодні.
Використана література
1. Джерело педагогічний інновацій. Українська мова та література. Науково-методичний журнал. – Випуск № 1(33). Харків: Харківська академія неперервної освіти, 2021. – 192с.
Інтернет-ресурси
3. «Звірства росіян- це їхня реакція на те, що вони в країні…»// Режим доступу :
4.Ми з України. Спвають усі зірки
5.«На кожне покоління припадає своя війна»: поезія проти війни // Режим доступу :
6.Олег Каданов – Вікіпедія // Режим доступу :
https://www.goдogle.com/url? +
7.Офіційна сторінка Сергія Жадана на Facebook
8. Пісня про Харків // Режим доступу :
9.Поезія під час війни (ІІІ) – Збруч // Режим доступу :
10.«Приречені на перемогу»: поетичний вечір у Харкові (Олег Каданов)// Режим доступу :
11.Російсько-українська війна // Режим доступу :
12.Срнгій Жадан: вперше з початку війни великий поетичний вечір у Львові. Нові й кращі улюблені вірші.
13.Сергій Жадан «Доки тебе стереже твоя спрага..»
https://youtu.be/QGl8wSLTg6Y
13.У кожному вірші цієї війни – долі українців // Режим доступу :
Матеріал підготувала:
ПІБ: Геращенко Зоя Григорівна
Посада: Учитель української мови та літератури
Місце роботи: Харківський ліцей № 183
Email zoya52gr@gmail.com
про публікацію авторської розробки
Додати розробку