«Місто». Світові мотиви підкорення людиноюміста, її самоствердження в ньому, інтерпретовані нанаціональному матеріалі. Зображення «цілісної» людини: в єдності біологічного,духовного, соціального. Образ українського інтелігента Степана Радченка, вихідця із селян, еволюція його характеру, проблеми ствердження в міському середовищі. Морально-етичні колізії твору. Усна характеристика жіночих образів роману
Ось як у 1929 р. письменник пояснював свій задум: «Написав "Місто", бо люблю місто і не мислю поза ним ні себе, ні своєї роботи. Написав ще й тому, щоб наблизити, в міру змоги, місто до української психіки, щоб сконцентрувати його в ній. і коли мені частина критики закидає "хуторянську ворожість" до міста, то я собі можу закинути тільки невдячність проти села. Але занадто вже довго жили ми під стріхами, щоб лишатись романтиками їх».
Словникова робота. МАРГІНАЛ – людина, яка втратила колишні соціальні зв’язки й не пристосувалася до нових умов життя (уже не селянин, але ще не справжній житель міста). УРБАНІЗМ – тематика в мистецтві ХХ ст., зображення життя великих міст. УРБАНІСТИКА – загальна назва творів, у яких зображено та описано великі міста, відтворено динаміку їхнього життя.
Словникова робота. УРБАНІСТИЧНИЙ РОМАН – це великого обсягу епічний твір про місто та пов’язані з міським життям проблеми.ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ РОМАН – твір, у якому порушено філософські питання (сенсу життя, співвідношення матеріального й духовного начал, життя й мистецтва тощо), піддано глибокому аналізу внутрішній світ героїв, висвітлено суперечності між людьми з різнимисвітоглядами.
Словникова робота. ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМ У ЛІТЕРАТУРІ – це одна з течій модернізму, де джерелом художнього твору є сам митець, котрий висвітлює життя особистості, відтворюючи художню дійсність, яка розкриває сенс життя загалом. ЕКЗИСТЕНЦІЙНИЙ – пов’язаний із буттям, існуванням людини. РОМАН КАР’ЄРИ – твір, у якому головний персонаж прагне довести свою людську спроможність, талант за допомогою кар’єрних досягнень.
«Місто» – яскравий приклад революційно-романтичної української літератури ХХ століття. В. Підмогильний із властивою йому схильністю до психологічного аналізу звертається до поширеної у світовій літературі фабульної моделі: молодий хлопець із провінції приїжджає у велике місто, щоб реалізувати себе, але його внутрішній світ несумісний із зовнішнім середовищем.
«Місто пишно розгорнуло свої білі артерії і гордовито піднесло своє чоло»;«Місто вивернулось на сонці великим випещеним котом, примружуючи на світлі безліч очей, потягаючись і позіхаючи від насолоди»;«Воно [місто] покірно лежало внизу хвилястими брилами скель, позначене вогняними крапками, і простягало йому [Степанові] з пітьми горбів гострі кам’яні пальці»;«Завмерлий, струхлявий домок розплющив раптом свої очі і вийшов із тиші домовини»;«Блискучі вогні, гуркіт і дзвінки трамваїв, що схрещувались тут і розбігались, хрипке виття автобусів, що легко котились громіздкими тушами, пронизливі викрики дрібних авто й гукання візників разом з глухим гомоном людської хвилі раптом урвали його заглибленість».
ЕПІГРАФИ ДО РОМАНУШість прикмет має людина: трьома подібна вона на тварину, а трьома на янгола: як тварина — людина їсть і п’є, як тварина — вона множиться і як тварина — викидає; як янгол — вона має розум, як янгол — ходить просто і як янгол — священною мовою розмовляє. З Талмуда (канонічної книги євреїв) Як можна бути вільним, Евкріте, коли маєш тіло? З роману «Таїс» Анатоля Франса
ГЕРОЇ ТВОРУСтепан Радченко(головний герой)Надійка(дівчина із села)Тамара Василівна(Мусінька, його коханка)Рита(балерина)Зоська(міська дівчина, кохана Степана)Ганнуся та Нюся(товаришки Надії)Максим(син Тамари Василівни й крамаря)Борис(студент, чоловік Надійки)Лука Гнідий(чоловік Мусіньки)Левко(студент)Вигорський(поет)Михайло Світозаров(критик)
ПОВАЖАЄ ДУМКИ ІНШИХ;ВІДПОВІДАЄ ЗА НАСЛІДКИ СВОЇХ УЧИНКІВ;ВІДЧУВАЄ СТАН ВНУТРІШНЬОЇ ПОВНОТИ, УСПІХУ, ЩАСТЯ;ЧЕСНА З ІНШИМИ Й СОБОЮ;СКРОМНА, ПУНКТУАЛЬНА Й НАДІЙНА;ГОТОВА ДОПОМОГТИ НУЖДЕННИМ;Створіть ґроно до словосполучення «цілісна людина»ВИЗНАЄ ВЛАСНІ ПОМИЛКИ;ЦІЛІСНА ЛЮДИНАУМІЄ ВІДДАВАТИ ТА ОТРИМУВАТИ ЛЮБОВ, НЕ ПОТРЕБУЮЧИ ВИНАГОРОДИ;ЖИВЕ В ГАРМОНІЇ ІЗ ЗОВНІШНІМ СВІТОМ ТА СОБОЮ;ЗАДОВОЛЕНА РЕАЛІЗАЦІЄЮ СВОГО ЖИТТЄВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ.
ЧАРІВНІ КАПЕЛЮХИ:жовтий —; чорний —; білий — нейтральна позиція; червоний — емоційне ставлення; зелений — творчий початок, фантазії, розквіт; синій — керівна, спрямувальна роль, підсумки. ОПТИМІЗМ, НАДІЯ, ПОЗИТИВНЕ МИСЛЕННЯНЕГАТИВНА ОЦІНКАНЕЙТРАЛЬНА ПОЗИЦІЯТВОРЧИЙ ПОЧАТОК, РОЗКВІТЕМОЦІЙНЕ СТАВЛЕННЯ КЕРІВНА, СПРЯМУВАЛЬНА РОЛЬ, ПІДСУМКИ
Степан Радченко належить до цілісних особистостей, бо...прагне стати культурною людиною й привезти в село нове життя;вступив до інституту, блискуче склав іспити; за гарне навчання отримав стипендію;почав писати твори, які потім друкували в журналах;позбавився матеріальної скрути, працюючи лектором;багато часу приділяв самоосвіті;змінив столярну майстерню на окрему кімнату;
Степан Радченко належить до фрагментарних особистостей, бо...жінок він змінює відповідно до власного статусу; вони для нього лише пошук самоствердження, порятунок від самотності, але не кохання;син Тамари, дізнавшись про стосунки матері із квартирантом, пішов із дому, перетворившись з освіченого, культурного хлопця на завзятого пияка та розпусника, а Степан так і не зрозумів, що саме він був причиною цих змін;зрікається минулого швидше, ніж воно стає майбутнім;приятелює лише з тими, у кому вбачає якусь перевагу над собою й хто може бути корисним.
Степан Радченко нічим не відрізняється від тисячі людей, що приїздять щороку в місто з єдиною думкою підкорити його, бо …до вищого навчального закладу може вступити будь-хто; знайти роботу — також;наявність постійних заробітків призведе до того,що людина буде змінювати свій гардероб, шукатиме затишне помешкання, отримуватиме від життя більше задоволення;ставлення до жінок та друзів залежить від внутрішньої культури та виховання;
Головний герой— емоційно нестійка людина, у якої постійно змінюється настрій, бо …потрапивши в місто, спершу переляканий, не розуміє, як він буде тут жити;іноді його переповнює відчуження, бо він відчуває дивну красу міста, хоча й ненавидить його, усе навкруги вважає неприродним, а містян називає старим порохом, який треба стерти;кожна зміна в житті, впливаючи на емоційний стан, мотивує героя рухатися вперед й змушує розпочати роботу над новою повістю.
Головний герой— творча особистість, бо …начитаний, полюбляє літературу, адже, на його думку, «знати літературу є першою ознакою культурної людини»;починає писати й швидко досягає успіху;до вибору жінок та помешкання ставиться творчо: кімнати його символізували фізичне утвердження в місті, зміцнення матеріального становища, а жінки — це етап внутрішньої еволюції Степана.
Цитатна характеристика Степена «На зріст він був високий, тілом міцно збудований і смуглий на обличчі. Молоді м’які волосинки, неголені вже тиждень, надавали йому неохайного вигляду. Але брови мав густі, очі великі, сірі, чоло широке, губи чутливі. Темне волосся він одкидав назад, як багато хто з селюків і дехто тепер з поетів». Його душа — «...грифельна дошка, досить пальцем провести, щоб стерти написане».
Цитатна характеристика Степена «...хлопець… розчинив вікна в темну безодню міста. Воно покірно лежало внизу хвилястими брилами скель, позначене вогняними крапками, і простягало йому з пітьми горбів гострі, кам’яні пальці. Він завмер від сласного споглядання цієї величної нової стихії і раптом широким рухом зронив униз зачудований поцілунок. Тоді, в тиші лампи над столом, писав свою повість про людей».
СТЕПАН РАДЧЕНКО – ЗАВОЙОВНИК МІСТА ЧИ ЙОГО ЖЕРТВА? ЗАВОЙОВНИКЖЕРТВАДосягає матеріального добробуту ( квартира, гроші, одяг)…… та немає поруч коханої, якій можна вилити душу. Отримує гарну посаду …… та не має справжніх друзів. Стає письменником ……написавши одне оповідання, а повість про людей так і не завершив. Навчився гарних манер ……але це лише маска, під якою все прораховується наперед.
На початку роману«... здавалася йому кращою від усіх жінок на пароплаві. Довгі рукава її сірої блузки були миліші йому за голі руки інших; комірець лишав їй тільки вузеньку стьожку тіла на видноті, а інші безсоромно давали на очі всі плечі й перші лінії грудей. Черевики її були округлі й на помірних каблуках, і коліна не випинались раз у раз із-під спідниці. В ній вабила його нештучність, рідна його душі». Наприкінці роману«Хлопець побачив на порозі жінку в широкій червоній хустці, що ховала її постать аж до колін. Це була вона, тільки страшенно змінена, майже спотворена, але в чім саме, він ще не міг сказати. Навіть голос її якось інакше бринів, — якось прикро, певно, погордо. Вона злякала його своєю появою, своєю постаттю, церемонністю й глузливим поглядом».
Інформаційне ґроно до характеристики Тамари Василівнидружина Луки Гнідого;коханка Степана;«хлопець побачив жінку, одутлу й оспалу, в синій, добре знайомій йому сукні, що тепер ледве стримувала повінь її брезклого тіла».виправдовує свій учинок тяжкими молодими роками, які «подарувала» батькові;огрядна жінка середнього віку;отримує красу й молодість Радченка в обмін на «тихе життя, сите й спокійне», яке вона йому забезпечує;
НА ПОЧАТКУ РОМАНУ«Через малий зріст жіноче тіло своїх притяжних властивостей не втрачає. Навпаки, в сухості його обрисів він зачував витончені, містом породжені чари, бо в сільських умовах це тіло не могло б існувати. Саме міськість і вабила його в ній»НАПРИКІНЦІ РОМАНУЗоська постала тепер у снi-мареннi Радченка «маленькою блiдою постаттю, похилою й скорботною, як придорожня жебрачка»;одного разу Степан мав щодо Зоськи вiдчуття, що вона, «мовскнара», яка ретельно вибрала з нього все, що їй належало