Цитатна характеристика героїв "Давньої казки" Лесі Українки

Про матеріал

Матеріал містить завдання для цитатної характеристики героїв поеми "Давня казка" Лесі Ураїнки. За допомогою qr-кодів учні мають розшифрувати характеристику героїв та записати у таблицю.

Перегляд файлу

№ п/п	QR-код	Характеристика	Цитата
			«Проживав поет нещасний, Тільки мав талан до віршів, Не позичений, а власний»
			«На обличчі у поета Не цвіла урода гожа, Хоч не був він теж поганий»
			«От собі — людина божа!»
			«Що не був співцем поет наш, Бо зовсім не вмів співати».
			«Та була у нього пісня І дзвінкою, і гучною, Бо розходилась по світу Стоголосою луною».
			«І не був поет самотнім: До його малої хати Раз у раз ходила молодь Пісні-слова вислухати»... «Надійшла сільськая молодь, Що з роботи поверталась, І побачила поета, З ним приязно привіталась»... «Бачать: зібрана громада, Всі стоять навколо ліжка, Мов якась таємна рада!»
			«Теє слово всім давало То розвагу, то пораду»
			«Слухачі співцю за теє Ділом скрізь давали раду. Що могли, то те й давали»
			«А поет йому: «Та й сам я Не люблю з панами жарту... » «Певне, всі ми в божій волі»
			«Ось пожди лиш трохи, зараз Будеш мати серенаду»
			«Він зо всього був догодний» «Досить з нього, що не був він Ні голодний, ні холодний». «До убогої оселі, Принесли вони поету Ті запросини веселі»
			«То щодня поет приходив До діброви на розмову»
			«Ей, я лиха не боюся, З ним ночую, з ним і днюю»
			«В мене рими — соколята, Як злетять до мене з неба»... В таємні світи надхмарні Я на крилах думки лину»
			«Маю я багатства стільки, Що його й на тебе стане! »... Бачиш ти — оця діброва, Поле, небо, синє море — То моє багатство-панство І розкішне, і просторе. При всьому сьому багатстві Я щасливий завжди й вільний».
			«Так, я вільний, маю бистрі Вільні думи-чарівниці»
			«Сам я вільний і ніколи Не зламав чужої волі!»
			«...у гаю Ти своїм віршем чудовим Чарував усю громаду»
			«Не палю вогню даремно; Та для гостя запалю вже. І добув вогню з кресала».
			«химерний, норовистий Кінь поезії крилатий!»
			«Можу я знайти й без плати Для приятеля пораду».
			«Розливався людський стогін Всюди хвилею сумною, І в серденьку у поета Озивався він луною... «Там він має розважати Не одну сумну родину»
			«Все про рівність і про волю У піснях своїх торочать».
			«Нас таки чимале військо, Маєм свого отамана»
			«Ви скажіте свому пану, Що заплати не бажаю, Бо коли я що дарую, То назад не одбираю».
			«Золотих не хочу лаврів, — З ними щастя не здобуду. Як я ними увінчаюсь, То поетом вже не буду. Тож підіте і скажіте, Що поки я буду жити, Не подумаю довіку Зброї чесної зложити!»
			«Не поет, у кого думки Не літають вільно в світі, А заплутались навіки В золотії тонкі сіті. Не поет, хто забуває Про страшні народні рани, Щоб собі на вільні руки Золоті надіть кайдани!»
			«Всі Бертольдові погрози Слухав мовчки, усміхався».
			«Так довіку у темниці Довелось поету жити, За тюремний спів він мусив Головою наложити».
			«Та зосталися на світі Молоді його нащадки, Що взяли собі у спадок Всі пісні його, всі гадки. Здійнялось повстання в краю, І Бертольда вбили люде, Та й гадали, що в країні Більш неволі вже не буде».

Цитатна характеристика Бертольда

(Леся Українка «Давня казка»)

№п/п	QR-код	Характеристика	Цитата
			«Попереду їхав лицар»
			«Та лихий такий, крий боже!»
			«Се ще также полювання! — Мовить лицар з гучним сміхом. — Слухай, ти, втікай лиш краще. Бо пізнаєшся ти з лихом!» «Годі жартів! — крикнув згорда. Бо задам тобі я гарту!»
			«Та який ти з біса мудрий! — Хлопці! геть його з дороги! Хай так дуже не мудрує!»
			«Він, напевне, божевільний!» Любить обіцяти«Я ще дам тобі гостинця, А тепер часу не маю»
			«Спалахнув від гніву лицар, Був він гордий та завзятий, Але ж тільки на упертість Та на гордощі багатий».
			«Я б віддав отой химерний Твій таємний світ надхмарний За наземне справжнє графство, За підхмарний замок гарний».
			«Закохався я і гину, — Каже лицар, — вдень і вночі Бачу я перед собою Ясні оченьки дівочі».
			«Всім уміли догодити, Тільки нашого поета Пан забувся запросити».
			«І Бертольдові спочатку Справді щастя панувало, Довелося звоювати Городів чужих чимало».
			«Окрім того, що набрав він На війні всього без ліку, Ще король йому в подяку Надгороду дав велику. Сила статків та маєтків!»
			«Вже Бертольдо граф заможний! Він живе в свойому графстві, Наче сам король вельможний».
			«Тож спочатку того щастя Справді був Бертольдо гідний: Правий суд чинив у панстві, До підданих був лагідний. Але то було не довго, Він дедалі в смак ввіходив І потроху в себе в графстві Інші звичаї заводив».
			«Що ж, напитки, та наїдки, Та убрання прехороші, Та забави, та турніри, А на все ж то треба гроші!»
			«Граф привчився до грабунку, А тепер в своїй країні Він шукав у тім рятунку».
			«Гей, ловіть співця, в'яжіте! У тюрму його, в кайдани! Та скоріш, скоріш біжіте!»
			«Маєм свого отамана! — Ось де корінь цілій справі! Ну, та я тепера хутко Положу кінець забаві!»
			«Бо лихую тільки славу Тії руки можуть дати».
			«Аж скипів Бертольд, почувши Гордовитую відмову»
			«Ви скажіть сьому зухвальцю, Що тепер настав день суду, Коли він складання віршів Бунтівничих не покине, То в тюрму його закину, Там він, клятий, і загине!»