Матеріали до уроку української літератури 8 клас Володимир Сосюра "Любіть Україну"

Урок української літератури у 8 класі

Тема. Володимир Сосюра. «Любіть Україну».

Мета: ознайомити школярів з життєвим і творчим шляхом В. Сосюри; опрацювати ідейно-художній зміст твору поета «Любіть Україну»; розвивати вміння висловлювати свої думки, спостереження, робити висновки, узагальнювати навчальний матеріал, формувати кругозір, світогляд школярів; виховувати почуття пошани до рідної України.

Тип уроку: засвоєння знань і формування умінь.

Обладнання: портрет В.Сосюри, краєвиди України, аудіо(відео)записи, тексти творів письменника, дидактичний матеріал (тестові завдання).

Хід уроку

 

І. Організація навчальної діяльності.

ІІ. Мотиваційний етап.

- Як ви вважаєте, кого можна назвати патріотом?

- Чи вважаєте ви себе патріотом? Свою думку обґрунтуйте.

Словникова  робота

ПАТРІО́Т - той, хто любить свою батьківщину, відданий своєму народові, готовий для них на жертви й подвиги.

ІІІ. Визначення теми та мети уроку.

1. Слово вчителя.

 Кожна людина з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство. Затишна батьківська оселя- це родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини. Саме з них, цих маленьких батьківщин, починається вся наша велична й неповторна Вітчизна.

              Сьогодні ми будемо говорити про Україну, адже ми - українці, говоримо українською мовою, живемо у прекрасному квітучому краї, що зветься Україною. Діти, а що для вас є Україна?

2. Вправа «Асоціативний кущ»

Україна- це:

- земля, де я народився і живу;

- мій рідний дім;

- моя батьківщина;

- українська мова;

- рідний край;

- тут живе моя родина;

- батьківська земля;

- найкращий край.

 Тема нашого уроку: В.Сосюра «Любіть Україну».(СЛАЙД 1)

IV. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Слово вчителя. (СЛАЙД 2)

«Такий я ніжний, такий тривожний...»

Ти весь, поете, в цих словах!

Твій кожен вірш, рядок твій кожний

Життя тривожністю пропах.

Ти теплу ніжність до людини

узяв, як хліб, у творчу путь.

Хто шлях обрав собі єдиний,

Тому із нього не звернуть.

                                   Максим Рильський

Широкоплечий, кремезний, обличчя смагляве, задумливі вишнево-карі очі. Швидка хода, Голос високий, ніжний. Таким був В. Сосюра – виразник поетичної душі свого народу. Творчість Володимира Миколайовича назавжди залишиться однією з найяскравіших сторінок рідної країни.

2. Життєвий і творчий шлях В. Сосюри (СЛАЙД 3)

Розповідь вчителя.

Демонстрація презентації.

Виступи учнів із заздалегідь підготовленими доповідями з життя поета(випереджувальне завдання).

Вчитель. Народився Володимир Миколайович Сосюра 6 січня 1898 року на станції Дебальцеве, що на Донеччині в робітничій родині. Батько Володимира, Микола Володимирович, виходець із селян, був різноплановою людиною, він і вчителював, і працював на шахті, і був адвокатом, хоча за своїм фахом – креслярем. Мати – дочка заможного селянина із Кам’яного Броду(нині місто Луганськ). Перша красуня міста. Була чуйною і лагідною жінкою. У роду матері Володимира Сосюри були євреї, українці, серби. А її дівоче прізвище угорське — Антоніна Локотош. Вона, робітниця патронного заводу, замолоду в Луганську здобула перший приз на міському балу серед дворянських доньок. Предки батька нібито з французів на прізвище де Соссюр — дід так і підписувався.

Дитячі роки майбутнього поета пройшли в старовинному селі Третя рота(нині село Верхнє поблизу Лисичанська). Село третя рота розташовано на мальовничих схилах Дінця, там, де починаються казкові багатства донецького краю. Звідси, з високого берега, на десятки кілометрів відкриваються краєвиди. А там, де низько над водою схилися столітні дуби та замріяні верби, височить міст через Дінець. Усе це з такою любов'ю пізніше оспівав поет:

Десь поїзди швидкі тривожать даль гудками

й рясніє далина копрами, наче гай,

там я колись ходив зеленими стежками,

там молодість моя - донецький рідний край.

Володя вчився у сільській двокласній школі, а потім трохи у робітничому училищі на слюсаря та в Кам’янській сільськогосподарській школі. Агрономом Володимир Сосюра не став, хоча трепетна любов до землі, до всього живого і сущого була органічною потребою його гарячої, мудрої і творчої душі. З 12 років Володя спускався у шахту, був коногоном. А після смерті батька, з 1915 року, підліток мусив утримувати всю багатодітну сім'ю. Одночасно талановитий юнак займався самоосвітою, багато читав твори українських і російських класиків. Працював на содовому заводі міста Верхнього в бондарському цеху, телефоністом, чорноробом. Вірші почав писати з 14 років. У жовтні 1917 р. його поезії стали друкуватися у лисичанській газеті «Голос рабочего» та бахмутському журналі учнівської молоді «Вільна думка».

Учень. Повідомлення  про цікаві факти життя(випереджувальне завдання).

З 16 років юнак починає писати вірші. Під впливом величезної кількості перечитаних книг російських авторів він пише російською мовою, а потім, після тривалих роздумів і творчих шукань, — українською. У книзі "Третя Рота" поет розповідає, як, навчаючись у тодішньому університеті ім. Артема, він "розв'язав для себе свої вагання в сторону рішучого і беззастережного переходу на українську мову":

"Справа в тому, що за мій перехід як поета з російської мови на українську я не подобався багатьом студентам. Вони дорікали мені за це майже як за національну зраду, вважали українським націоналістом.

І коли я говорив їм, що писав би російською мовою, якби народився в Росії, бо я знаю тільки літературну російську мову, а народної не знаю. Без знання ж народної мови письменником, яким я хочу стати, не станеш.

— А Гоголь? — казали вони мені.

— Так Гоголь тим же й великий, що своїм знанням народної української мови збагатив російську літературу, — казав я.

Але це їх не задовольняло. Один мені сказав:

— Зачем ты сменил королевскую флейту на сопилку?

Я гаряче відповів:

— "Сопилка" мне дороже тысяч королевских флейт!".

Вчитель. Коли відбулася Жовтнева революція 1917 року й на Україні почалася громадянська війна, юнак вступає до української народної армії Петлюри. Хто б повірив: тоді на Донбасі червоногвардійці були всім чужі — як і німці. Хлопці-шахтарі записувалися в козаки й носили на голові "оселедці".

І пішов я тоді до Петлюри,
бо у мене штанів не було.
Скільки нас, отаких, попід мури
од червоної кулі лягло.
Ми пройшли золотими ланами,
крізь огонь і синяву пройшли,
та навіки, навіки за нами
оселедець, погони та шлик.

Це він напише згодом. Першу книгу Сосюри 1919 року видав своїм коштом його командир - отаман Волох. Після розгону петлюрівської армії, полону та розстрілу(вижив), перейшов до лав Червоної армії, брав участь у боях з білополяками та махновцями.

Учень. У 1921 році Сосюра демобілізувався й оселився у місті Харкові – тодішній столиці України. З 1922 року навчається в Комуністичному університеті імені Артема. Під час навчання Сосюра зустрічається із золотокосою Вірою Березіною. Незабаром вони одружилися. Саме для неї написав він поезію:

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання..

У шлюбі народилося двоє синів. Та не склалася подружнє життя. Віра не змогла зрозуміти чоловіка, його любові да України. Вони розлучилися.

Ми з тобою зійшлися в маю,

ще не знав я, що значить ідея.

Ти й тоді Україну мою

не любила, сміялася з неї.

 

Незабаром поет вдруге одружується з актрисою Марією Гаврилівною Даниловою, яка також народила йому сина.

Вчитель. 30-ті роки у Радянському Союзі затьмарені репресіями. Багато українських письменників, друзів Сосюри, вже сиділи або були знищені. Сосюру називали націоналістом. Він виключений із партії. Заборонили друкуватися, виступати перед аудиторією. Та він невтомно працював: писав вірші та складав до шухляди, чекав, що прийде час і він зможе їх опублікувати.

Почалася Друга Світова війна. Сосюра з перших днів на фронті. Він військовий кореспондент, його зброя – слово, яке надихало воїнів на бойові подвиги, зміцнювало віру в перемогу. На початку війни пише «Лист до земляків»:

Я звертаюсь до вас, дорогі земляки-побратими…

Крізь пожарів злий гук, крізь удари невпинні гармат,

Щоб велику любов передати рядками малими

До усіх, що в цей час захищають наш зоряний сад.

Я звертаюсь до вас крізь залиті пожарами гони,

Крізь тумани й сніги, в грізній зміні і днів, і ночей:

Бийте ворога скрізь, хай в крові своїй чорній потоне

Змій-нападник під гул, під розгойданий гул батарей!

Бийте ворога скрізь, непоборні герої,

У кривавих снігах, на глухих перехрестях доріг!

Цей вірш листівками розлетівся на фронті та на окупованій Україні. У 1943 році Сосюра повертається на частково звільнену Україну, де починається відбудова зруйнованих підприємств, міст, сіл. Він, колишній військовий кореспондент, полковник Володимир Сосюра, розбирав стіни зруйнованих будинків на Хрещатику, носив цеглу. Серце поета наповнювалося радістю, і він, сповнений любові до рідного українського народу, на одному диханні написав вірш «Любіть Україну». Поезія друкується і швидко стає популярною.

Учень. Історія написання вірша «Любіть Україну»

А) Вірш був написаний у 1944р., коли в жорстоких боях українська

земля була звільнена від фашистських загарбників, коли весь світ зрозумів, що Україна непереможна, а її народ – безсмертний. Згодом поезія увійшла до збірки «Щоб сади шуміли», яка у 1948 році була удостоєна Державної премії.

У січні 1948 року вся громадськість України вітає поета з 50-річчям його народження, а на грудях у нього з’являється найвища урядова нагорода. У   привітанні Спілки письменників України відзначалося, що ім’я Сосюри невід’ємне від історії української літератури, він виступав як поет-патріот.

              Б) Але знайшлися такі «критики», які у патріотичному вірші розгляділи крамолу. Вони звинуватили поета в тому, що нібито у його поезії немає образу сучасної України. Вірш був заборонений для читачів, автор підданий нещадній критиці й осуду за нібито «буржуазний націоналізм». В.М. Сосюра мужньо, хоч і болісно, витримав несправедливу критику, яка підточила його здоров’я.

Вчитель. Та ніщо не зламало поета. Сосюра продовжує писати і вже в період так званої «відлиги» багато друкується. Виходять все нові і нові збірки його поезій. Зокрема він пише низку поезій про мову:

Я знаю силу слова — 
воно гостріш штика 
і швидше навіть кулі, 
не тільки літака.

Воно над зорі лине, 
а в нім живуть як спів 
любов до Батьківщини 
і лють до ворогів.

Нелегкою була доля поета, з болем і журбою сприймав він страшну дійсність, що випала його Батьківщині. Та все ж на перекір стражданням співало серце Володимира Сосюри, і часто ця пісня була про рідний край, про милу його серцю Донеччину. Володимир Сосюра опублікував понад 60 збірок поезій, його нагороджено орденом «Знак пошани», двома орденами Леніна, орденом Трудового Червоного прапора, державною премією Радянського Союзу, республіканською премією імені Тараса Шевченка та іншими відзнаками.

На початку січня 1965 року Володимир Миколайович дуже захворів, а вже 8 січня його гаряче серце зупинилося. Поховали поета на Байковому цвинтарі м. Києва.

3. Словникова робота.

Купина – у біблійній міфології – кущ, який горить і не згорає.

Пурпуровий – темно-червоний колір.

Багнети – ножі на багнетах.

Канонади – гучні звуки від пострілів.

Батареї – важка зброя, гармати.

4. Виразне читання поета вчителем або прослуховування запису виконання поезії автором – В. Сосюрою.
5. Обговорення змісту вірша. Бесіда за питаннями:

- З приводу чого В. Сосюра написав свій вірш?

- Чому письменник вважає, що любити Україну потрібно як у щасливу мить, так і у «годину негоди»?

- Що приваблює автора вірша в Батьківщині?

- Чим необхідно довести свою любов до рідного краю?

6. Повторне читання поезії учнями.

-   З якою метою Україна порівнюється з купиною?

• Чому В. Сосюра акцентує увагу на вічному зв’язку кожної людини з Батьківщиною?
• Від чого застерігає автор поезії юнака і дівчину у своєму зверненні до них?
• Чому ця поезія актуальна і сьогодні?

7. Дослідницько-пошукова робота в групах.

І група.  Визначити тему та ідею, жанр поезії.

Тема. Зображення поетичного образу України, її краси та величі.

Ідея. Возвеличення любові українців до рідного краю.

Жанр. Вірш належить до громадянської лірики, але є і філософські

Мотиви.

 

ІІ група. Визначити художні засоби вірша.

Епітети: вишнева Україна, мова солов’їна, хмари пурпурові, весни світлі і щирі,годину щасливу, радісну мить, небо голубе

Порівняння : любіть Україну, як сонце любіть, як вітер, і трави, і води; між братніх народів, мов садом рясним, сіяє вона над віками; як та купина, що горить — не згора; як пісню, що лине зорею

 Метафора: в просторів солодкому чарі; і в стягів багряному шумі.

Метонімія:  в грому канонад, що розвіяли в прах

чужинців в зелених мундирах,

 в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях

до весен і світлих, і щирих.

Звертання: Юначе!  Дівчино!

Риторичні оклики:

Не можна любити народів других,

коли ти не любиш Вкраїну!

 

Всім серцем любіть Україну свою —

і вічні ми будемо з нею!

 

ІІІ група. Характеристика образу України. Скласти інформаційне гроно до образу України.

 Україна: 

Вишнева

Красива

Мова солов’їна

В світі єдина, одна

Очі її ніжно-карі

Як та купина, що горить не  згора

 V. Закріплення знань, умінь, навичок.

1. Тестове опитування.

1. Поезія має форму:

а) послання; б) монологу; в) діалогу г) полілогу.

2. Уперше вірш був опублікований у:

а) «Громаді»; б) «Житті і слові»; в) «Літературній газеті»; г) «Новій зорі».

3. Україну В. Сосюра називає:

а) могутньою; б) великою; в) радісною; г) вишневою.

4. З порадою бути вірним у своїй палкій любові рідній Україні звертається поет до:

а) юнака; б) дівчини; в) школярів; г) тих, хто у скрутний для країни час зрадив її.

5. Дерева, які шумлять над ставом:

а) тополі; б) берези в) верби; г) клени.

6. Українську мову В. Сосюра називає:

а) милозвучною; б) солов’їною в) гучною; г) веселою.

7. Рідна країна горить – не згорає, як та:

а) зірка; б) райдуга; в) діброва г) купина.

8. Любити свій край потрібно:

а) як вишневий сад; б) у годину негоди в) мов цінну річ;

г) не звертаючи уваги на ментальність його народу.

9. Без Батьківщини кожний українець:

а) сирота; б) вітер в полі; в) порох і дим; г) дорожній пил.

2. Написання есе «Україна у моєму серці» (Твір-есе невеликий за обсягом прозовий твір, що має довільну композицію і висловлює індивідуальні думки та враження з конкретного приводу чи питання).

3. Пошукова робота.

Підрахувати кількість ужитого у вірші дієслова «любити» в різних формах, іменника «Україна». Зробити висновок.(Це особливий стилістичний прийом, який виділяє головну думку.)

4. Складання сенкану до слова «Україна»

Україна

Рідна, гомінка

Зростаєш, кріпнеш, розквітаєш

Мене ти з малечку плекаєш

Батьківщино!

VI. Підсумок уроку.

Поезія В. Сосюри вчить любити Україну, рідний край, зміцнює наші почуття, збагачує душу. Закінчити розповідь про видатного поета, нашого земляка хочеться словами Андрія Малишка: "Люди сьогоднішнього дня й прийдешні покоління будуть приходити до твоїх пісенних джерел і черпатимуть із них натхнення й радість. Житимуть на землі й інші люди й події. Нові імена співців ще прикрасять наш рідний край, але серед них, як вишита чистими росами світанкова зоря, світитиме й зігріватиме душу ніжне й тривожне, повне людської любові і краси ім'я Володимира Сосюри".

Ми неодмінно маємо здійснити його найзаповітнішу мрію: всім серцем, всіми своїми ділами любити Україну!

VIІ. Домашнє завдання.

Вивчити поезію напам'ять, написати лист поетові, висловлюючи свою думку щодо прочитаного твору І варіант – подяку, ІІ варіант – захоплення.