День памяти жертв Голодомора. Внеклассное мероприятие по теме «Голодомор 1932-1933 г.г.»

Міністерство освіти і науки України

Рубіжанський професійний хіміко-технологічний ліцей

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

День памяти жертв Голодомора.

Внеклассное мероприятие по теме

«Голодомор 1932-1933 г.г.»

 

 

 

 

 

 

Внеклассный час разработали и провели:

Попова Н.Р.- преподаватель истории;

 

Калугина С.Н.- преподаватель украинского

языка и литературы.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рубіжне

2017

 

   В РПХТЛ с 23 по 27 ноября прошли дни памяти жертв Голодомора 1932-1933г.г.  В рамках недели были проведены классные часы в группах по теме «День всенародной трагедии», в библиотеке лицея организована подборка художественной и документальной литературы, рисунков и  творческих работ учащихся.

   27 ноября в кабинете химии лицея ребята стали участниками акции «Зажги свечу памяти!» Учащиеся просмотрели подборку документальных фильмов о голодоморе, зажгли свечи и минутой молчания почтили память жертв Голодомора 1932 -1933г.г.

 

Музикальний відеоролик .

 

 

 

        Вступне слово вчителя.

 

Попова Н. Р. про історичні факти голодомору.

Голодомор 1932 – 1933г.г. был страшным преступлением сталинского режима. Он был спровоцирован советским руководством с целью массового вступления крестьян в колхозы. Поставленные перед крестьянами планы хлебозаготовок были завышенными и экономически не обоснованными. Хотя политика коллективизации позволила увеличить сбор зерна, но трудности с  заготовками сохранялись.

 Весной 1932г. крестьяне не смогли эффективно провести посевную кампанию, план сдачи хлеба государству оказался под угрозой срыва. Одновременно начался голод. Голодные люди собирали оставшиеся на полях колоски пшеницы, чтобы прокормить детей.

7 августа 1932г. было издано постановление ВЦИК, прозванное в народе «законом о пяти колосках». За горстку зерна могли расстрелять.

Показ видеоклипа певицы Оксаны Белозир на песню «Свеча».

 

Факты голода замалчивались, более того в Украину была направлена комиссия во главе В.Молотовым. По его приказу конфисковывали продовольственное и фуражное зерно. Введена блокада сёл: не выпускали ни детей, ни стариков.                     

                              Начался голодомор.

Люди ели , что попадало в руки, известны случаи людоедства. Голод стал для Украины национальной трагедией: по разным данным умерло от 3,5 до 9 млн. человек.

Учащиеся раздают маленькие кусочки хлеба –образное сравнение с тем, что могло бы спасти людей.              

 

       Перегляд  документального фільму.

 

 

  Преподаватель истории:

 

 Указом Президента Украины в 2003г. в последнюю субботу ноября вспоминают умерших от голода 1932 – 1933г.г. и зажигают свечу памяти.

Давайте и мы почтим минутой молчания жертв голодомора. Учащиеся зажигают свечи, звучит метроном.

 

Минута молчания.

 

Слово вчителя.

   Калугіна С.М. про тему голодомору в українській літературі.

 

  Слово преподавателю украинского язика и литературы:

 

Страшна історична подія, голодомор 1932-1933 років, — одна з тем, якої торкалися у своїх творах письменники української діаспори. Та це й не дивно, бо хіба могли тоді відкрито торкнутися тем репресій радянської влади митці слова, які жили й творили в Україні? Тільки захищені чужою землею, небайдужі до долі рідної держави патріоти писали всю правду про політику винищення українського селянства. Серед  них — Улас Самчук, автор відомого роману "Марія" і Василь Барка з романом  "Жовтий князь".

   Хто знав, хто вів смертям і стратам лік?

   Де фільм, який нам показав би голод?

   Отой проклятий 33-й рік?

Голодний 33-й рік! Скільки горя, сліз, смертей?! Страждала Україна, страждали старі й малі, сподівались на краще, але не бачили його ні восени та взимку 32-го, ні навесні та влітку 33-го. Досить надовго прикрива ли цю трагічну сторінку людської пам'яті. Та чи можна таке приховувати? Не недорід з'їдав людей, а тоталітарна сталінська система. Настав час - і відверто заговорили. Чи не найвідвертіше, не найвичерпніше розповів нам про голодомор невідомий донедавна Василь Барка - наш український письменник з діаспори. Переживши цю трагедію, він мав повне моральне право бути суддею, але В. Барка відвів собі іншу роль: "Свідок для суду - розповідати, що сталось у житті". 25 років він виношував у своєму серці, як незагойну рану, болючі спогади про голодомор. Та час все ж настав - і 1961 року з'явився високохудожній правдивий твір про голод "Жовтий князь".

незримо. З невичерпним горем і співчуттям В. Барка розкриває характер селян-гречкосіїв. Він розповідає про справжніх мучеників, про родину Катранників, про український народ. .

Хліб - ще один символічний образ, то головна вісь, до навколо якої обертається все в романі. Церква у селі Кленовичі - то "Давня церква. Біла, як празниковий хліб". Органічне єднання людини - Божого творіння і церкви - посередника між Богом і людьми.

І створена В.Баркою кольорова жовто-чорно-біла гама допомагає ще чіткіше, повніше і яскравіше відтворити на сторінках роману народне горе. Жовтий колір збуджує апетит, чорний і білий заспокою ють, нейтралізують усі почуття. Жовтий - ненаситність, спустошеність, а у поєднанні із словом князь утверджує зверхність, могутність, непоборність і повновладдя. Уявляється міфічна істота, подібна до гоголівського Вія, що своїм поглядом все спопеляє. Тож створивши правдиве полотно - роман "Жовтий князь", автор відповів на своє запитання: "Чому?" Український народ має спокушувати свій гріх, який полягає у відступництві від віри, неординарному ставленні до Бога, руйнуванні храмів, закритті їх, масовому гонінні віруючих. Роман-хроніка розкриває перед читачами широку панораму штучного голодомору 33-го, але над усе розкриває світові болючу правду про тоталітарну систему, яка нищила все світле й гуманне на своєму кривавому шляху, "пожирала своїх дітей", бо сама була "жовтим князем".

В. Барка з достоїнством виконав свою місію свідка для суду, і "Тепер правда народна, як білий привид, - в крові, постає на весь зріст перед людством, правда непереможна: через страждання і саму смерть".

 

 

Голодомор 1932-33 рр. у романi "Марiя" Уласа Самчука

1933 року свiтову громадськiсть приголомшило нечуване в iсторiї лихолiття, яке спало на голову українського народу - органiзований сталiнсько-бiльшовицькою системою СРСР голодомор, що призвiв до зменшення українцiв на одну п'яту, - сучаснi дослiдники обчислюють кiлькiсть жертв порядком 7,5-8 мiльйонiв. Психiчнi вiдхилення мертвих канули в небуття разом з їхнiми виснаженими тiлами. Зранена психiка живих залишилася на все життя. Її ж вони передають своїм нащадкам, навiть тодi, коли б їм цього не хотiлося.

Улас Самчук належав до лiтератури української дiаспори, тому згадаймо визначальнi риси емiграцiйних творiв.

Iсторiя української дiаспори розподiляється на три основнi перiоди: 1921-40 рр., коли Захiдна Україна знаходилася пiд владою Польщi: 1941-45 рр., коли дiти перших емiгрантiв поверталися на Україну, сподiваючись на нацiональне вiдродження пiд фашистською владою, та 1945-54 рр., перiод заснування лiтературного об'єднання "Мистець кий Український Рух" (МУР), яке дало початок систематизованому лiтературному життю в емiграцiї. Головними цiлями дiаспорян було створення "великої лiтератури", себто творiв свiтового рiвня та органiчного, нацiонального лiтературного стилю. Вони намагалися в повнiй мiрi користуватися перевагами вiльного свiту. Вiдзначалися войовничою вдачею, мужнiстю, азартом боротьби.

Дiаспорним письменникам була притаманна глибока релiгiйнiсть. Вони розумiли iсторiю українського народу в дусi страдницького шляху Христа на Голгофу, тому, на вiдмiну вiд свiтських iсторико-полiтичних тлумачень поетiв-шiстдесятникiв, Самчук запропонував релiгiйну версiю трагедiї голодомору.

Таким чином, голодомор в розумiннi письменника - закономiрне звiрство сталiнської влади. Вiн є також i розплатою за людськi грiхи: нехтування Марiєю шлюбним обов'язком, зроблений нею аборт, пiдпал Гнатом Корнiєвого хазяйства, а найголовнiше - фатальну прихильнiсть Максима до бiльшовицького ладу. Написаний "по гарячих слiдах", роман не мiстить чiтких рецептiв виходу з кризи. Але Самчук покладається на силу самого життя, яке не дозволить людям втратити Божу подобу.

 

 

 Перегляд уривку художнього фільму «Голод-33» за мотивами Василя Барки «Жовтий князь».

 

 

  Хвилина мовчання.

Учні запалюють свічки і піднімаються зі своїх місць.

 

   Диалог с учащимися:

 

• Рассказывали вам родители о голодоморе?
• Как коснулся голодомор 1932 – 1933г.г. вашу семью?
• Почему нам нужно знать и не забывать о тех днях? 

 

 Заключне слово вчителя.

Перегляд відеопрезентації (цифри та факти голодомору).

 

 

 

 

Человеческая память не подвластна времени. Мы должны помнить о тех днях, чтобы подобное не повторилось.