День зустрічі птахів

Браницька гімназія

 

 

 

 

День зустрічі птахів

 

 

 

 

Учитель Клещева Світлана Петрівна

 

Мета. Збагатити знання учнів про перелітних птахів; розвивати пізнавальний інтерес,  спостережливість; виховувати дбайливе ставлення до птахів,  любов до рідного краю.

Обладнання: ілюстрації із зображенням птахів, проектор, атрибути для  

представлення птахів.

 Учитель. Вітаємо  усіх, хто зібрався у цьому залі. Теплих посмішок вам і гарного  настрою, бо в нас сьогодні чудове дійство  – День зустрічі птахів. Вітаємо усіх, кому вже набридла  холодна зима. Давайте  разом розтопимо її останній лід веселим весняним настроєм.

1. Весна в свої вступає береги,

Із квітів килими зіткає пишні,

В зелені трави одягне луги,

В садах розквітнуть яблуні та вишні.

 

2. Став день світліший, прибавляє в силі.

Частіше сонце дивиться в вікно.

А дні зимові в вирій відлетіли –

Весну стрічати знову нам дано.

 

3. Весну стрічати – отже, гарно жити,

Розкрити душу сонцю, небесам.

Радіти квітам і пташкам радіти,

Весельці в небі, грозам і дощам.

 

4. Весна! Що краще є у світі?!

Від сну пробуджується все.

Як не співати, не радіти?

Весна іде, красу несе!

Звучить пісня «Ой минула вже зима»

Учитель.  Весна… Вже сама згадка про неї будить у серці радість і тривогу. Це свято оновлення і відродження природи. Його відчувають і по – своєму переживають тварини і рослини, дорослі і діти – усе, що є живе на землі.

В давнину весну вважали початком року. З цієї нагоди влаштували цікаві дитячі забави «закликання птахів». Матері й бабусі напередодні випікали з тіста безліч різноманітних фігурних птахів для дітей. Таке обрядове печиво називали «жайворонками». Старі люди розповідали, що нібито ця невеличка пташка народилася із сонячного жару. Вона прокидається разом із сонечком і своїм срібним дзвінким голосочком сповіщає про прихід весни.

Отож, підходьте, діти!

Жайворонків беріте!

Гарних пісеньок співайте,

Весну -  красну величайте.

Учні підходять, беруть «жайворонків»

 

Усі разом  Пташок викликаєм

              З далекого краю.

              Летіть, соловейки,

              На нашу земельку.

              Летіть, ластівоньки,

              Пасти корівоньки.

              Жайворонки, прилетіть,

              З собою весну принесіть!

5. Ой, виходьте, малята, будем весну стрічати,

Будем весну стрічати та віночки сплітати.

А віночки сплетемо –  хоровод поведемо.

Хоровод «Подоляночка»

Учитель. В осінні місяці, коли вже немає чого їсти, більшість наших птахів стає мандрівниками. Вони летять у далекі теплі краї. Летять без компаса, але ніколи не збиваються з дороги. Більшість птахів летить великими зграями.

(слайд 1)

У кожної зграї є свої ватажки, що добре знають шлях, яким летіти. І старі й молоді птахи слухають своїх ватажків, котрі показують їм дорогу, командують покриком, коли сідати на годівлю або ночівлю.

Пташки покидають нас тому, що їм не вистачає їжі. Зникають різні комахи, засихають зелені стеблини рослин. Гори снігу покривають смачне насіння.

Інсценізація вірша Марійки Підгірянки «Хлопчик і ластівка»

Хлопчик Ластівко мила, де хочеш літати?

        Чи тобі не шкода гніздечка лишати?

Ластівка Шкода, милий хлопче, але що чинити?

               Як зима настане – тяжко буде жити.

Хлопчик Путь тобі щаслива, хоч і далеченька!

               Прилітай здорова навесні, рідненька!

Ластівка Прилечу, мій хлопче, із чужого краю,

               Під твоїм віконцем пісню заспіваю.

Учитель. У теплих краях птахи не співають пісень, не в’ють гніздечок, а тільки живляться і терпляче чекають, коли їм можна буде знову повернутися до рідного краю.

• Діти, а як ви думаєте, як живеться птахам на чужині? Чому їм не хочеться співати?
• А якби ви поїхали в якусь другу країну і вам давали різні солодощі: цукерки, морозиво, тістечка. Ви сумували б за своїм селом, за рідними, за друзями, чи ні?
• Діти, а як ви думаєте, якщо зловити перелітних птахів і забрати до хати, їм буде краще? Адже у хаті тепло?

Послухайте казку про рідний край.

Учитель. Колись давно одному Володарю подарували пташку, яка дуже гарно співала. Володар наказав зробити золоту клітку та вимостити її лебединим пухом. Слуги доглядали за пташкою, годували їжею зі столу володаря, але пташка перестала співати. Винесли в сад – вона й там мовчала. Володар не знав, що робити і покликав мудреця, якого взяв був у полон.

• Я тобі дам волю, тільки скажи, чому пташка не співає?

Тиждень думав полонений і нарешті сказав:

• Повозіть пташку країною, може,  вона десь і заспіває. Три роки мандрував володар із пташкою, і все марно.

Та якось вони вирішили переночувати біля болота. Навколо росли чахлі кущики, літало багато комарів та мошок. А на ранок, коли сонечко пустило свій перший промінець, пташка стрепенулася, випростала крильця, хотіла полетіти… і вдарилася об клітку. Озирнулася і тихо заспівала 108 пісень журби. А потім заспівала пісню радості, і  їй у відповідь подали голоси тисячі таких самих пташок.

• Так от звідки ця пташка, - подумав Володар.

Ось що таке рідна земля і воля!

Виявляється, птахи, як і люди,  тужать за своїм рідним краєм. Тому навесні вони з радістю повертаються назад.

              - Що ж роблять птахи навесні,

          Коли із вирію вертаються?

 Усі діти. Вони в погожі, ясні дні

          З Вітчизною вітаються.

Представлення перелітних птахів.

(Слайд 2)

Учень. Я прилітаю до вас найпершим, і одразу ж починаю хазяйнувати на широких полях. Ми, граки, лічити не вміємо, а от агрономи підрахували, що кожен грак може знищити до 400 дротяників. А про моє вбрання склали такий вірш

Захотілося граку

З чорного стать білим.

Тричі входив він в ріку,

Тричі мився милом.

А коли пилюку змив,

То ще більше почорнів.

• Кепське мило, - каже грак, -

Так, чи так?

 

Учитель. Діти, ану послухайте загадку.

У садочку понад тином

Я зробив йому хатину.

Він навколо обдивився,

Засміявся і сховався. (Шпак)

(Слайд 3)

 Шпаки прилітають до нас рано, коли ще лежить сніг на полях. І одразу починають будувати гнізда. Згодом там з’явиться від чотирьох до восьми блакитних яєць, а за два тижні – пташенята. Батьки приносять їм їжу – черв’яків, комах, личинок – до 250 разів на день. Пташенятка швидко ростуть і вже за три тижні залишають гніздо.

 Шпаки гарно співають. А ще вміють наслідувати голоси інших птахів і навіть скрегіт машини чи вищання гальм.

Учень. Гриць дивується, питає,

Що за пташка так співає:

Як горобчик цвірінчить,

Мов сорока скрекотить,

А ще інколи бува,

Що кричить, немов сова.

Хто ж виспівує отак?

Та то ж так співає шпак!

Учитель. Всі знають, що птахи охоче поселяються у штучних будиночках, саме тому учні нашого класу збудували для них шпаківні і разом із старшокласниками розвісили їх на шкільному подвір’ї та в сільському парку. Нехай живуть і радують нас своєю веселою піснею.

А ось таку загадку відгадаєте?

        Довгі ноги,  довгий ніс,

        По болоту ходить скрізь.

        Хату на хаті має,

        Жабам рахунок знає (Лелека)

(Слайд 5)

Учень. Я – улюблений птах українців.  Поселяюсь біля осель тільки добрих людей. Про мене складено багато легенд. Послухайте одну з них.

Давно це було, коли на українську землю нападали орди кочівників. Налетять, підпалять хати, виженуть худобу, заберуть у полон жінок і дітей. А малюків кидали напризволяще, на згарищах. Це побачили лелеки і стукотом дзьобів почали кликати козаків на допомогу. Але далеко були козаки, не почули. І тоді птахи підхопили на крила потерпілих малюків, піднялися високо-  високо над землею. Почули своїх дітей козаки і кинулися наздоганяти ворогів. А лелеки кружляли над ними, вказуючи дорогу. Наздогнали козаки завойовників і порубали.

З того часу лелекам в Україні завжди раді.

Учитель. Діти, а кому з вас доводилося бачити пташиний ключ над небокраєм? Це – журавлі! Весняним ранком слідом за променем теплого квітневого сонця звучить над лісом далеке, але гучне курликання. Цікаво, що журавлі не влаштовують гнізд, а відкладають яйця прямо на купі сухої трави, напівгнилої осоки, абияк покладених на землю. Але ця земля оточена непрохідним болотом або лісовими хащами, і дістатися до них дуже важко.

(Слайд 6).

Учень. Облітав журавель сто морів, сто земель,

Облітав, обходив, свої крила натрудив.

Ми спитали журавля: «Де найкращая земля?»

Журавель відповідає : «Краще рідної немає!»

Учитель. Українці дуже люблять і шанують птахів. Часто вони є дійовими особами народних ігор, танців та пісень. Послухаємо одну з них.

Мультфільм «Занадився журавель...»

 

Якщо ви, мої любі друзі, відгадаєте ще одну загадку, то дізнаєтесь, хто до нас прилітає наступним.

Швидко скрізь цей птах літає,

Безліч мошок поїдає,

За вікном гніздо будує,

Тільки в нас він не зимує. (Ластівка)

(Слайд 7)

Учитель. У слов’ян ластівка – це символ весни і домовитості. Вона на своїх крилах приносить сонячні дні. Часто згадували цю пташку в колядках та щедрівках.

У народі вірили, що на Явдохи, 14 березня, вона повертається з вирію. Вважали, хто гніздо зруйнує, або яєчка візьме, у того обличчя покриється ластовинням.

Ластівка – дуже корисна пташка. Одна сім’я ластівок за день винищує до одного мільйона комах шкідників.

Учениця. Від зорі і до зорі

Все працюють трударі.

Ліплять гнізда ластівки,

Ластівки – будівники.

Хоч не мають рук – рук –

Дзьобиками стук – стук!

Носять глину і пісок,

Соломинки і пушок.

Подивіться  - скільки хат

Для майбутніх ластів’ят!

 

Учитель. Що за птах гнізда не має,

Яйця іншим підкидає,

Та у лісі в холодку

Все кує : ку – ку, ку – ку? (Зозуля)

       (Слайд 8 )

Учитель. Ключі від вирію Бог доручив саме їй, - говориться в легенді. Відкриває вона ключами вирій, випускає птахів по черзі на Землю. І у вирій вона повинна відлетіти раніше, щоб відкрити його для інших птахів. Тому не встигає висидіти пташенят і підкидає яйця в чужі гніздечка. Та як би там не було, про неї в Україні ніхто і ніколи не говорив погано. У народних піснях її порівнювали з матір’ю, яка побивається за своїми дітьми. А ще Бог доручив їй лічити довгі роки життя людям.

 Учениця. У зеленому гайку

Роздає вона «ку – ку»

Дошкільнятам, школярам,

Мамам, татам, вам і нам,

Щоб на довгому віку

Мали всі своє «ку -  ку».

А як кує справжня зозулька ви зараз послухаєте.

(Звукозапис  голосу зозулі)

 

    Учитель.    Усі пташки прилетіли, крім однієї.

       Сам вечірньої години заховався в кущ калини

       та на дудочку одну грає пісню чарівну. (Соловей)

       (Слайд 9)

       Ми ніколи не задумуємось, яка користь від цієї пташки, коли слухаємо.

 А соловей є найвірнішим сторожем лісу. Пташенят солов’ї вигодовують гусінню, личинками, а самі поїдають ще комах і черв’яків. Хоча найбільший їх талант проявляється в піснях.

Учень. Соловейко навесні

Сипле співи голосні.

Соловейку, щебечи,

Співать мене научи.

Заспіваєм ми удвох,

Починаєм: «Тіву – тьох».

        Вікторина «Пернаті друзі»

 

- Хто народжується двічі? (Птах)

- Чому птахи відлітають у вирій? ( Немає їжі)

- Які птахи прилітають до нас з Півдня першими? (Граки)

- Який співочий птах прилітає найпізніше? (Соловей)

- Як птахи орієнтуються під час перельотів? ( За сонцем. зоряним небом)

- Чи будують птахи гнізда в теплих краях? (Ні)

- Яка пташка не в’є гніздечка і не висиджує пташенят? (Зозуля)

- Які птахи не вміють літати? (Пінгвіни й страуси)

- Чому не можна брати в руки яєчка птахів? (Бо птахи можуть залишити гніздо)

- Як люди можуть допомогти птахам узимку?  (Роблять годівниці,

 підгодовують )

Учитель. Ось і підійшло до завершення наше свято. Сподіваюсь, що ви почули багато цікавої і корисної інформації про наших пернатих друзів, яка допоможе жити  у гармонії з природою.  А зараз всі заплющте очі і уявіть себе пташками. Про що б ви попросили людей?  (Відповіді учнів)  Змайструйте шпаківні – і птахи щиро віддячать вам за допомогу, знищуючи шкідників. Ніколи не руйнуйте гнізд – і їхній спів буде звеселяти вас завжди. Охороняйте і дбайливо ставтесь до братів наших менших! І пам'ятайте: найдорожча для пташки – воля.

То яку ж обіцянку ми дамо нашим пернатим друзям?

 Учні Ніколи не зробимо шкоди

   Пташині у ріднім краю.

   Нехай звеселяють природу,

   Співають пташки у гаю.

 

    Ми – друзі їх вірні і щирі,

    Бо ми бережем повсякчас

    Пташок, що літають у вирій,

     І всіх, хто зимує у нас