Дитячі страхи. Що робити зі страхами?

Часто батьки звертають увагу на те, що їхня дитина гризе нігті, під вечір починає нервуватися, капризувати, боятися темряви, вигаданих образів,  не  може  залишатись  сама  вдома...

Причини  виникнення  страхів  можуть  бути  різноманітними.

Передусім спробуйте проаналізувати по­ведінку дитини, беручи до уваги ось такі  прояви:

1.  дитину  багато  що  дратує,  виводить  з  рівноваги;
2.  будь-яке  завдання  викликає  у  неї  над­мірну  тривогу;
3.  працює  напружено, скуто;
4.  часто  має  поганий  апетит;
5.  скаржиться,  що  бачить  тривожні  сни;
6.  повільно  засинає,  спить  неспокійно, розмовляє  уві  сні;
7.  настрій мінливий;
8.  дитина  ляклива,  страх  виникає  ледь  не  на  порожньому  місці;
9.  вкрай  емоційно  реагує  на  незначні  си­туації;

10.                      надміру  мовчазна  або  балакуча;
11.                      гризе  нігті,  весь  час  крутить  щось  у  руках;
12.                      здатна  до  істерик;
13.  часто  говорить  про  можливі  неприєм­ності;
14.  невпевнена  в  собі;
15.  слабує  на  енурез;
16.  заїкається;
17.  мимоволі  здригається  (вдень або уві сні);
18.  занадто  обережна  навіть  у  безпечній  ситуації;
19.  ходить  «хвостиком»  за  дорослим;
20.  часто  буває  вперта,  вередує.

Аналіз особливостей поведінки вашої ди­тини дасть змогу визначити: слід говорити про окремі прояви нервовості, тенденцію до неї або більш сталі характеристики.

Пам'ятаймо, що запобігти нервовості до­шкільнят значно легше, ніж потім знімати її. Збереження нервової системи дитини за­безпечать такі передумови:

•   створення атмосфери спокою, добро­зичливості, стабільності, рівноваги;
•   позитивні висловлювання, емоційна підтримка, спрямована на формування впев­неності, віри в себе;
•   узгодження виховних впливів дорос­лих;

•   відсутність авторитаризму й пригнічення особистості дитини, відмова

від заборони самостійних дій та рішень;

•   розумна організація режиму життя, привчання до певного розпорядку з ураху­ванням індивідуальних та вікових особли­востей малят;
•   забезпечення фізичного, розумового й емоційного навантаження відповідно до віко­вих й індивідуальних можливостей дитини;
•   особлива увага до дитини під час кар­динальних змін у її житті (адаптація до дитя­чого садка, перехід в іншу групу, дитина йде
  у перший клас, переходить в іншу школу, у неї з'явився братик чи сестричка тощо);
•   відмова від залякування, створення ситуацій, які її турбують;
•   розумна, виважена реакція дорослих на дитячу впертість, вередування, істерію;
•   увага до шумових подразників, серед яких перебуває дитина;
•   надання дитині можливості вільно оби­рати для себе вид діяльності, задоволення її природної потреби у грі та спілкуванні.

Все це є необхідним підґрунтям для запобі­гання нервовості, страхів. Якщо нервовість проявляється, як слід поводитись дорослим, щоб зняти її?

Основним засобом зняття невротичних проявів має бути ГРА як провідна діяльність дошкільнят. Вільна, не примусова, вона роз­слаблює дитину, викликає почуття задово­лення, наснагу, спокій, додає впевненості, що позитивно позначається на стані нервової системи.

Могутнім засобом корекції стану нерво­вої системи є спілкування з природою. Про­гулянки у парку чи гаю, спостереження за сезонними змінами, багатством природних барв заспокоюють, урівноважують душев­ний стан дитини. Нехай прислухається до дзюркотіння струмка, милується зеленню дерев і різнотрав'ям, спостерігає захід сонця, вчиться розрізняти голоси птахів.

Ігри з піском та водою, ліплення з глини також виконують стабілізаційну функцію.

Сприятливо діють на нервову систему малюка загартовувальні заходи, якщо вони приємні і проводяться вчасно (обливання водою, обтирання, ходіння босоніж по землі, камінцях, траві).

Виготовлення виробів з природного матеріалу, плетіння з соломки формують довільну поведінку, врівноважують дитину. Добре, якщо ця діяльність супроводжується слуханням музики, співом.

Малювання фарбами, м'якими олівця­ми, фломастерами, крейдою та іншим пластичним матеріалом — ефективний захід для виходу зі стану напруження. Бажано не обмежувати дитячу уяву певною темати­кою, зразками роботи дорослого, оскільки це стримує дитину, змушує копіювати

і через це пригнічує, отже, нервує. Якщо дитина довіряє паперові свої страхи, зображуючи їх, то можна продовжити роботу з малюнками, запропонувавши закреслити, стерти, виріза­ти те, що лякає або перетворити малюнок на смішний, кумедний персонаж

Що робити зі страхами?

•   Намагайтеся зрозуміти причину дитя­чого страху.
•   Не соромте дитину, якщо вона чогось боїться.
•   Допоможіть маляті перестати боятися (поясніть, зробіть щось разом).
•   Навчіть дитину не боротися зі своїм страхом, а інакше до нього ставитися.
•   Перед сном грайтеся з дитиною у спокійні ігри, читайте добрі казки.
•   Перетворіть дитячий страх на щось нестрашне (разом домалюйте страшилці смішну мордочку, придумайте смішне ім'я).
•   Дайте правдиву інформацію про яви­ща, яких боїться дитина (наприклад, про грозу, блискавку тощо).
•   Надайте дитині реального захисника. Це може бути старший брат, а може бути великий плюшевий собака.
•   Зважайте на багатство дитячої уяви: тіні на стіні здаються маляті страшенними казковими персонажами. Увімкніть у темній кімнаті маленький нічничок або залиште двері у дитячу кімнату не щільно закрити­ми.

Шановні батьки! Пам'ятайте: для того, щоб повернути нервову систему дитини до нормального стану, слід насамперед усунути причину її розладу. Але тут потрібні постійна увага дорослих, витримка, терпіння і час, а ще — бажання зрозуміти свою дитину і допомогти їй.

 Що робити зі страхами?

1.Намагайтеся зрозуміти причину дитячого страху.

2.Не соромте дитину, якщо вона чогось боїться.

3.Допоможіть маляті перестати боятися (поясніть,зробіть щось разом).

4.Навчіть дитину не боротися зі своїм страхом, а інакше до нього ставитися.

5.Перед сном грайтеся з дитиною у спокійні ігри, читайте добрі казки.

6.Перетворіть дитячий страх на щось нестрашне(придумайте смішне ім'я).

7.Надайте дитині реального захисника. Це може бути старший брат, а може бути великий плюшевий собака.

8.Зважайте на багатство дитячої уяви: тіні на стіні здаються маляті страшенними казковими персонажами. Увімкніть у темній кімнаті маленький нічничок або залиште двері у дитячу кімнату відкритими.

      Шановні батьки! Пам'ятайте: для того, щоб повернути нервову систему дитини до нормального стану, слід насамперед  усунути причину її розладу. Але тут потрібні постійна увага дорослих, витримка, терпіння і час, а ще – бажання зрозуміти свою дитину і допомогти їй.