Діяльність Маркіяна Шашкевича

Діяльність Маркіяна Шашкевича.

Маркіян Шашкевич та влада. Навчаючись у Львівській домініканській гімназії, М. Шашкевич стає членом “Товариства галицьких старожитностей ”, секретарем якого був старший брат Маркіяна Антон. Згодом австрійська поліція зацікавиться діяльністю цього товариства, а його члени потраплять під поліційний нагляд. У Львівській духовній семінарії ректор та куратор – митрополит – не цуралися доносів, висліджування, ревізій особистих речей вихованців. Серед книг, визнаними небезпечними для “держави і віри ”, були твори В. Шекспіра, Ф. Шиллера, В. Скотта, А. Міцкевича. Усі ці книги стали улюбленими книгами молодого Шашкевича. Після закінчення семінарії консисторія посилає непокірного Шашкевича у найглухіші села Галичини: Гумниська, Нестаничі, Новосілки, де він служить підмінним священиком. Сам голодуючи, священик наділяв “посліднім своїм грошом” убогого прихожанина.

Дослідницька, видавнича, публіцистична діяльність, літературна та перекладацька творчість. Разом, разом, хто сил має,Гоніть з Русі мраки тьмаві,Зависть най нас не спиняє, Разом к світлу, други жваві! У 1833 році М. Шашкевич разом із І. Вагилевичем та Я. Головацьким організував гурток “Руська Трійця”, що виступив на захист української мови, проти ополячення населення Галичини. У 1834 році гурток семінаристів остаточно сформувався в культурно-просвітню організацію. Напрям діяльності “Руської Трійці” визначався новими і на той час домінуючими в духовному житті народів Центрально-Східної Європи ідеями романтизму. М. Шашкевич та його побратими прислужилися справі відродження українського народу до самостійного національного життя та входження до кола вільних, рівноправних і культурних націй Європи.

Члени гуртка “Руська Трійця”: М. Шашкевич (Руслан),І. Вагилевич (Далибор), Я. Головацький (Ярослав)

Рукописні збірки Першим документальним засвідченням громадсько-культурної роботи гуртка була поетична рукописна збірка “Син Русі”, яка своїм змістом заохочувала гуртківців до роботи для добра народу. Друга збірка – альманах “Зоря” (1834р.) – фольклорно-літературна. ЇЇ рукопис не зберігся. Проте відомо, що відкривалася вона портретом Б. Хмельницького та нарисом Шашкевича про цього видатного полководця. Цензура заборонила друкувати “Зорю”. Девіз гуртка: “Світи, зоре, на все поле, закіль місяць зійде”. Серед головних напрямків діяльності “Руської Трійці” – студії з народознавства. Наслідком уперше організованої її діячами етнографічно-фольклористичної праці стали описи етнографічних груп західних теренів України (подоляків, бойків, гуцулів, лемків).

12 лютого 1835 року М. Шашкевич виголосив промову українською мовою та прочитав оду “Голос галичан ”. Цим твором автор бажав довести духовенству та тодішній інтелігенції , що українську мову можна використовувати в усіх сферах суспільного життя. Наступного року в Перемишлі було видано полемічну брошуру М. Шашкевича “Азбука і абецадло”. Це була відповідь Маркіяна на спроби увести в українську мову та літературу польську абетку.

Ще один надзвичайно важливий аспект діяльності “Руської Трійці” – дослідження історії українського народу. Її діячі надавали великого значення дослідженню, популяризації, науковому та художньому відтворенню історичного минулого. Предметом їхнього особливого зацікавлення й мотивацією цілеспрямованої діяльності стали давні традиції політичного життя українського народу, насамперед княжої доби та Козацької держави. Наукові праці, публіцистика, літературні твори, епістолярії М. Шашкевича рясніють висловлюваннями про державну могутність і славу княжої Русі. Могутнім джерелом творчого натхнення для діячів “Руської Трійці” стало “Слово о полку Ігоревім”. М. Шашкевич, Я. Головацький та І. Вагилевич стали першими в Галичині дослідниками, інтерпретаторами і перекладачами поеми на народну мову. М. Шашкевич започаткував україномовні переспіви поеми. Зберігся лише уривок його перекладу – “Плач Ярославни”.

Подвижницьку працю “Руської Трійці” прихильно оцінили не тільки провідні культурні діячі Наддніпрянщини (Т. Шевченко, І. Срезневський, М. Максимович), а й чимало учасників визвольних рухів, яких із галичанами об’єднувала спільність інтересів у боротьбі за демократичні перетворення і національну свободу. Завдяки їхній безкорисливій допомозі галицькі діячі мали змогу отримувати багату інформацію з питань громадсько-культурного життя, а свої твори, які натрапляли на цензурні заборони в Галичині, друкувати за її межами ( в Буді, Празі, Відні, Варшаві ). Ця товариська взаємодопомога набувала вагомого суспільного значення. Ідеї та діяльність Маркіяна Шашкевича та його побратимів мали значний резонанс як в Галичині, так і за її межами. Вони стимулювали утвердження національної свідомості багатьох поколінь української інтелігенції й надихали її на самовіддану працю на ниві національного відродження, окриляли творчість багатьох українських письменників, художників, композиторів, учених та здобули всенародне визнання.

Вихід альманаху вороже сприйняли офіційні кола, і на нього також було накладено цензурне табу. Одразу після опублікування “Русалки Дністрової” розійшлася лише невелика частина її примірників, а решта зберігалась у львівській цензурі до 1848 р. і була пущена в обіг лише у 1849 р. Видавці альманаху опинилися під наглядом поліції та зазнали переслідувань. Під час допиту ректоратом семінарії авторів та упорядників альманаху М. Шашкевич пояснював: “ Я пробував свої сили в руській мові, як в своїй рідній… і думав покласти підвалини під її дальший розвиток і через це зарадити недостачі руської літератури. При написанні ряду моїх речей моєю головною ціллю було прикластися до культури у цій мові, наскільки дозволяли мої слабкі сили”.

Значення творчості Маркіяна Шашкевича М. Шашкевич був не тільки основоположником нової літератури в Галичині, а й став, за визначенням І. Франка, одним “з перших борців, які збудили галичан до нового життя, до роботи на ниві національного відродження ”. Глибоко пізнавши життя трудового люду, він у поетичній формі виразив його сподівання та прагнення. Частка праці Шашкевича лежить і в тому, що після революції 1848року вивчення русинської (української) мови стало обов'язковим у початкових та середніх школах Галичини, а для підготовки вчителів у Львівському університеті відкрито кафедру історії української мови та літератури, яку очолив Я. Головацький. Мову, яка звучала тільки в устах народу неписьменного, животіла під курною стріхою, Шашкевич зробив мовою письменства, вивів на ясну дорогу вільного розвитку. Це підготувало грунт і для поширення освіти серед українців, сприяло піднесенню культури цілого народу, вихованню в ньому національної свідомості й гідності. У цьому полягає основне значення громадсько-просвітницької діяльності Шашкевича.

Значення творчості Маркіяна Шашкевича Важливим було й те, що письменницька та наукова діяльність М. Шашкевича сприяла утвердженню фонетичного правопису, найбільш відповідного галицькій говірці. Він сприяв убереженню нової літератури в Галичині від введення латинського алфавіту. Чималим внеском у літературну скарбницю були й переклади Шашкевича. М. Шашкевич – найвидатніший поет-романтик передшевченківської доби. Романтизм його творів грунтувався на народно-національній основі; з усної творчості він увібрав усе краще, вагоміше і поєднав його з набутками письменства. Шашкевич є одним із основоположників громадянської лірики в українській літературі.

Дякую за увагу!