МАМИН ЗАПОВІТ
Як час летить… Мов зовсім небагато
Спливло років – миттєвостей для нас,
Як ви, тримаючи за руки маму й тата,
До школи крокували перший раз.
Ще боязкі, маленькі, несміливі,
З очима, повними жаги до таїни,
Любов’ю нашою злеліяні й щасливі,
Бо з нами жоден клопіт не страшний.
Як материнське серце незбагненно
Вміє відчути порухи душі…
І успіхи й невдачі ви щоденно
Йому ввіряли, що вже не кажіть,
А так , як мама, вас ніхто не пожаліє,
Не зрозуміє, не підтрима, не простить…
Та час летить… І синя птаха мрії
Вас кличе в путь, де вир життя кипить.
Де прийдеться самим вам вибирати,
Страратись, щоб було все до пуття,
Екзамен найскладніший ще складати
З найменуванням непростим «життя».
А у житті, щоб не звернуть з дороги,
Щоби пізнати уселенський світ,
Матусині згадайте застороги,
Візьміть з собою мамин заповіт.
Любить життя, впивайтеся красою
Навколо вас, дерзайте і творіть,
Не розминайтеся із правдою святою
Й тепло душі своєї збережіть.
Нехай все здійснеться, що вимріяли сами!
Хай станете великими Людьми!
… Чекатиме вас завжди дома мама.
Для нас ви ж залишаєтесь дітьми…