Добірка визначень та тлумачень з теми "Адаптації"

Бортнічук Тетяна Яківна 29 березня 2020 4334 Відгуки відсутні

Про матеріал

Визначення основних понять та ключових термінів подані у тому порядку, в якому вони розглядаються у параграфах теми 5 "Адаптації" (підручник: біологія і екологія, 11 клас, рівень стандарту / В. І. Соболь - Кам’янець-Подільський: Абетка, 2019). Формулювання екологічних правил, принципів, законів висвітлються у тому ж порядку. Буде доречною допомогою при опрацюванні параграфів теми, при підготовці до узагальнюючого уроку з теми та підготовці до ЗНО з біології.
Перегляд файлу

Тема 5. Адаптації                                                                   Біологія і екологія, 11 кл Біологічні терміни і поняття

Підручник: біологія і екологія, 11 клас, рівень стандарту / В. І. Соболь -  Кам’янець-Подільський: Абетка, 2019                         

  1. Адаптація (від лат. adaptatio – пристосування) – загальна властивість усіх біосистем щодо формування й розвитку нових біологічних ознак відповідно до змін умов навколишнього середовища.
  2. Адаптаціогенез (від лат. adaptatio – пристосування і грец. генезис – походження)– процес формування нових пристосувань або удосконалення існуючих до певних умов існування завдяки зміні генетичної структури популяції під дією еволюційних чинників.
  3. Преадаптації – еволюційні зміни, що забезпечують появу нових пристосувань за участі сформованих структур організмів у змінених умовах існування.
  4. Постадаптації - – еволюційні зміни організмів, що удосконалюють існуючі пристосування даного виду до вже освоєних ним умов існування.
  5. Стратегія адаптацій організмів – певний загальний напрям формування пристосувань організмів різних видів, що забезпечує їхнє існування в часі.
  6. Екологічна пластичність виду – здатність організмів виду до існування в певному діапазоні значень екологічного чинника.
  7. Екологічно пластичні види – види, які можуть виживати в широкому діапазоні змін умов існування.
  8. Екологічно непластичні види – види з вузьким діапазоном екологічної пластичності до чинників середовища.
  9. Адаптивний потенціал (від лат. potentia – сила) – міра пристосувальних можливостей виду в мінливих умовах довкілля.
  10.  Адаптивна радіація – еволюційний процес виникнення в межах певної систематичної групи форм, пристосованих до різних умов існування.
  11.  Життєва форма рослин – зовнішній вигляд рослинних організмів, що відображає їхню пристосованість до умов середовища існування.
  12.  Життєва форма тварин – група особин, що мають подібні морфологічні пристосування в однаковому середовищі.
  13.  Екологічна ніша – це просторове й функціональне місце виду (організмів, популяції) в екосистемі, що визначається їхнім біотичним потенціалом і сукупністю чинників довкілля, до яких він пристосований.
  14.  Ширина екологічної ніші – параметр, який визначають за діапазоном дії будь-якого екологічного чинника в межах угруповання та оцінюють шляхом порівняння екологічної ніші інших видів (організмів, популяцій).
  15.  Перекривання екологічної ніші – це параметр, що характеризує використання видами (популяціями, організмами) одних і тих самих ресурсів середовища і характер конкуренції між ними.
  16.  Коеволюція (від лат. со – разом та evolution – розгортання), або спряжена еволюція, або коадаптивна еволюція, - еволюційна взаємодія організмів різних видів, які не обмінюються генетичною інформацією, але об’єднані тісними екологічними зв’язками.
  17.  Коадаптація – взаємопристосування різних видів у процесі спряженої еволюції до нових умов існування.
  18.  Середовище існування – це природні процеси й тіла, з якими організми різних видів під час свого життя перебувають у прямих або непрямих взаємовідносинах.
  19.  Умови існування – компоненти середовища існування, що впливають на організми і визначають їхні життєві прояви.
  20.  Ресурси середовища існування – сукупність природних чинників, що використовуються в разі потреби для життєдіяльності організмів.
  21.  Водне середовище існування - абіотичне середовище існування, основним ресурсом якого є вода.
  22.  Гідробіонти - морські та прісноводні організми, які постійно живуть у водному середовищі.
  23.  Нейстон - сукупність організмів, які живуть на межі водного та повітряного середовищ
  24.  Планктон - сукупність організмів, які дрейфують у товщі води та не можуть активно протистояти течіям.
  25.  Нектон - сукупність активно плаваючих організмів, які мешкають у водній товщі, можуть активно протидіяти течії та переміщуватись на значні відстані.
  26.  Бентос - рослинні й твариноподібні організми, які живуть на ґрунті та в ґрунті морських і прісних водойм.
  27.  Наземно-повітряне середовище існування – абіотичне, найрізноманітніше за своїми умовами існування середовище, основним ресурсом якого є повітря.
  28.  Аеробіонти (від грец.  – аерос - повітря, біонтос – той, хто живе) – організми, які населяють наземно-повітряне середовище.
  29.  Анаероби – організми, які здатні жити й розвиватися в безкисневому середовищі.
  30.  Аероби - організми, здатні існувати лише в кисневому середовищі.
  31.  Термофіли - екологічна група видів, які живуть в умовах постійно високих температур.
  32.  Кріофіли - екологічна група видів, які спеціалізовані до життя в холодних умовах..
  33.  Гігрофіли - екологічна група видів, які пристосовані до життя в умовах високої вологості.
  34.  Ксерофіли - екологічна група видів, які пристосовані до місцеіснувань зі зниженою вологістю.
  35.  Анемохорія – розселення за допомогою повітряних течій.
  36.  Терморегуляція (від грец. термо – тепло і лат. regulo - впорядковую) – сукупність фізіологічних процесів, що підтримують температуру тіла організму відмінною від температури навколишнього середовища.
  37.  Етологічна (поведінкова) терморегуляція – регуляція температури тіла через прояви поведінки.
  38.  Фізична терморегуляція – сукупність фізичних процесів, спрямованих на зміну рівня тепловіддачі.
  39.  Хімічна терморегуляція – сукупність хімічних процесів для активного збільшення теплоутворення у відповідь на зниження температури середовища.
  40.  Пойкілотермія (від грец. пойкілос – мінливий, термо - тепло) – це стратегія виживання організмів з несталою температурою тіла, що змінюється залежно від температури зовнішнього середовища і залежить від тепла, що надходить ззовні.
  41.  Гомойотермія (від грец. гомойос – однаковий, термо – тепло) - це стратегія виживання організмів зі сталою температурою тіла, яка не залежить від температури зовнішнього середовища, а залежить від тепла, що утворюється всередині.
  42.  Ґрунтове середовище існування – це абіотично-біотичне середовище, умови існування якого визначаються верхнім родючим шаром суходолу.
  43.  Едафобіонти  (від грец. едафон - ґрунт), або геобіонти, -  мешканці ґрунтового середовища існування.
  44.  Симбіоз (від грец. симбіозис - співжиття) – явище закономірного співжиття організмів різних систематичних груп.
  45.  Мутуалізм – форма симбіозу, за якої співіснування є корисним та обов’язковим для обох симбіонтів.
  46.  Коменсалізм - форма симбіозу, за якої один із симбіонтів отримує користь від сумісного існування, не завдаючи шкоди іншому.
  47.  Паразитизм - форма симбіозу, за якої один із симбіонтів отримує користь від сумісного існування і завдає шкоди іншому.
  48.  Гостальне середовище існування ( від англ. host – господар) – це біотичне середовище існування, пов’язане з ресурсами живого організму.
  49.  Онтобіонти – мешканці гостального середовища життя.
  50.  Надпаризитизм – форма симбіотичних відносин, за якої певні паразити паразитують на або в тілі інших паразитів.
  51.  Обов’язковий (облігатний) паразитизм – форма паразитизму, коли один організм обов’язково розвивається тільки на якомусь одному хазяїні.
  52.  Необов’язковий (факультативний) паразитизм - форма паразитизму, коли паразит лише інколи заражає якогось хазяїна.
  53.  Ектопаразити – види, що оселяються на поверхні тіла хазяїна або в його порожнинах, пов’язаних з зовнішнім середовищем.
  54.  Ендопаразити – види, що населяють клітини, тканини, внутрішні органи та порожнини тіла хазяїна.
  55.  Паразитоїди – види, які відкладають свої яйця в личинки комах або проникають в їхнє тіло, після чого ці організми гинуть, не досягнувши зрілого стану.
  56.  Тимчасові паразити – види, які вступають в контакт з хазяїном тільки під час живлення.
  57.  Стаціонарні паразити – види, які характеризуються тривалим або постійним перебуванням паразита на хазяїні й наявністю багатьох взаємних пристосувань.
  58.  Паразит – організм, який живе на поверхні або в органах і тканинах інших видів організмів і використовує їх як джерело поживних речовин та місце проживання.
  59.  Хазяїн – організм, який є середовищем існування для інших організмів.
  60.  Адаптивні біологічні ритми – це регулярні зміни життєдіяльності біологічних систем, що збігаються за періодом із зовнішніми геофізичними циклами.
  61.  Фотоперіодизм – реакція організмів на співвідношення тривалості дня і ночі, що проявляється в періодичній зміні процесів життєдіяльності.
  62.  Біологічний годинник – здатність організмів реагувати на плин часу.

 

Тема 5. Адаптації                                                                  Біологія і екологія, 11 клас                    Правила. Принципи. Закони

  1. Принцип єдності організмів і середовища існування: життя розвивається внаслідок постійного обміну речовин та інформації на ґрунті потоку енергії у динамічній єдності організмів і середовища мешкання.
  2. Правило адаптивності: у відповідь на дію умов середовища у всіх біосистем на всіх рівнях організації живої матерії формуються пристосування.
  3. Правило екологічної індивідуальності: кожен вид специфічний за екологічними можливостями адаптації, двох ідентичних видів не існує.
  4. Правило відносної незалежності адаптацій: висока адаптивність до одного з екологічних чинників не дає такого самого ступеня пристосовуваності до інших умов життя.
  5. Правило двох рівнів адаптації: біосистеми адаптуються до умов існування двома способами: шляхом функціональних адаптацій у межах сталого рівня стабілізації системи та шляхом зміни цього загального рівня стабілізації.
  6. Правило адаптивної радіації ( Г. Ф. Осборн, 1902 ): історичний розвиток будь-якої групи супроводжується її розділенням на окремі філогенетичні стовбури, що розходяться в різних напрямах від якогось вихідного середнього стану.
  7. Правило походження від неспеціалізованих предків ( Е. Кон, 1904 ): нові великі групи беруть початок не від вищих представників предкових груп, а від порівняно неспеціалізованих.
  8. Правило конкурентного виключення ( Г. Ф. Гаузе ): якщо два види з подібними вимогами до середовища (живлення,поведінки, місць розмноження тощо) вступають у конкурентні відносини, то один з них повинен загинути або змінити свій спосіб життя і зайняти нову екологічну нішу.
  9. Правило обов’язковості заповнення екологічних ніш: порожня екологічна ніша завжди буває природно заповненою.
  10.  Закон єдності організмів і середовища їхнього мешкання ( К. Ф. Рульє, І. М. Сеченов, В. І. Вернадський ): між живими організмами та їх середовищем існування формуються тісні взаємовідносини та взаємозалежності, що зумовлюють їх діалектичну єдність.
  11.  Правило «максимального тиску життя»: організми використовують весь наявний ресурс і розмножуються з такою інтенсивністю, що забезпечує максимально можливу їх кількість.
  12.  Правило Карла Бергмана (1847): якщо два близьких види гомойотермних тварин відрізняються розмірами, то більший мешкає в холоднішому, а дрібніший – у теплішому кліматі.
  13.  Правило Аллена (1877): відносні розміри кінцівок та інших виступаючих частин тіла (хвостів, вух, дзьобів) у ссавців і птахів північної півкулі збільшуються з поширенням на південь.
  14.   Закон лімітую чого фактора ( закон мінімуму Лібіха ), 1840 р. : для організму або популяції, які перебувають у стабільному стані, найбільш значущим є екологічний фактор, що перебуває на своїй мінімальній межі. Збільшення дози цього фактора веде до швидкої зміни стану біологічних систем.
  15.  Закон толерантності Шелфорда  (1913) : лімітуючим фактором, що визначає процвітання організму, може бути як мінімум, так і максимум екологічного впливу: діапазон між крайніми значеннями і визначає ступінь толерантності організму до даного фактора.