Добірка визначень та тлумачень з теми "Адаптації"

Тема 5. Адаптації                                                                   Біологія і екологія, 11 кл Біологічні терміни і поняття

Підручник: біологія і екологія, 11 клас, рівень стандарту / В. І. Соболь -  Кам’янець-Подільський: Абетка, 2019                         

1. Адаптація (від лат. adaptatio – пристосування) – загальна властивість усіх біосистем щодо формування й розвитку нових біологічних ознак відповідно до змін умов навколишнього середовища.
2. Адаптаціогенез (від лат. adaptatio – пристосування і грец. генезис – походження)– процес формування нових пристосувань або удосконалення існуючих до певних умов існування завдяки зміні генетичної структури популяції під дією еволюційних чинників.
3. Преадаптації – еволюційні зміни, що забезпечують появу нових пристосувань за участі сформованих структур організмів у змінених умовах існування.
4. Постадаптації - – еволюційні зміни організмів, що удосконалюють існуючі пристосування даного виду до вже освоєних ним умов існування.
5. Стратегія адаптацій організмів – певний загальний напрям формування пристосувань організмів різних видів, що забезпечує їхнє існування в часі.
6. Екологічна пластичність виду – здатність організмів виду до існування в певному діапазоні значень екологічного чинника.
7. Екологічно пластичні види – види, які можуть виживати в широкому діапазоні змін умов існування.
8. Екологічно непластичні види – види з вузьким діапазоном екологічної пластичності до чинників середовища.
9. Адаптивний потенціал (від лат. potentia – сила) – міра пристосувальних можливостей виду в мінливих умовах довкілля.
10.  Адаптивна радіація – еволюційний процес виникнення в межах певної систематичної групи форм, пристосованих до різних умов існування.
11.  Життєва форма рослин – зовнішній вигляд рослинних організмів, що відображає їхню пристосованість до умов середовища існування.
12.  Життєва форма тварин – група особин, що мають подібні морфологічні пристосування в однаковому середовищі.
13.  Екологічна ніша – це просторове й функціональне місце виду (організмів, популяції) в екосистемі, що визначається їхнім біотичним потенціалом і сукупністю чинників довкілля, до яких він пристосований.
14.  Ширина екологічної ніші – параметр, який визначають за діапазоном дії будь-якого екологічного чинника в межах угруповання та оцінюють шляхом порівняння екологічної ніші інших видів (організмів, популяцій).
15.  Перекривання екологічної ніші – це параметр, що характеризує використання видами (популяціями, організмами) одних і тих самих ресурсів середовища і характер конкуренції між ними.
16.  Коеволюція (від лат. со – разом та evolution – розгортання), або спряжена еволюція, або коадаптивна еволюція, - еволюційна взаємодія організмів різних видів, які не обмінюються генетичною інформацією, але об’єднані тісними екологічними зв’язками.
17.  Коадаптація – взаємопристосування різних видів у процесі спряженої еволюції до нових умов існування.
18.  Середовище існування – це природні процеси й тіла, з якими організми різних видів під час свого життя перебувають у прямих або непрямих взаємовідносинах.
19.  Умови існування – компоненти середовища існування, що впливають на організми і визначають їхні життєві прояви.
20.  Ресурси середовища існування – сукупність природних чинників, що використовуються в разі потреби для життєдіяльності організмів.
21.  Водне середовище існування - абіотичне середовище існування, основним ресурсом якого є вода.
22.  Гідробіонти - морські та прісноводні організми, які постійно живуть у водному середовищі.
23.  Нейстон - сукупність організмів, які живуть на межі водного та повітряного середовищ
24.  Планктон - сукупність організмів, які дрейфують у товщі води та не можуть активно протистояти течіям.
25.  Нектон - сукупність активно плаваючих організмів, які мешкають у водній товщі, можуть активно протидіяти течії та переміщуватись на значні відстані.
26.  Бентос - рослинні й твариноподібні організми, які живуть на ґрунті та в ґрунті морських і прісних водойм.
27.  Наземно-повітряне середовище існування – абіотичне, найрізноманітніше за своїми умовами існування середовище, основним ресурсом якого є повітря.
28.  Аеробіонти (від грец.  – аерос - повітря, біонтос – той, хто живе) – організми, які населяють наземно-повітряне середовище.
29.  Анаероби – організми, які здатні жити й розвиватися в безкисневому середовищі.
30.  Аероби - організми, здатні існувати лише в кисневому середовищі.
31.  Термофіли - екологічна група видів, які живуть в умовах постійно високих температур.
32.  Кріофіли - екологічна група видів, які спеціалізовані до життя в холодних умовах..
33.  Гігрофіли - екологічна група видів, які пристосовані до життя в умовах високої вологості.
34.  Ксерофіли - екологічна група видів, які пристосовані до місцеіснувань зі зниженою вологістю.
35.  Анемохорія – розселення за допомогою повітряних течій.
36.  Терморегуляція (від грец. термо – тепло і лат. regulo - впорядковую) – сукупність фізіологічних процесів, що підтримують температуру тіла організму відмінною від температури навколишнього середовища.
37.  Етологічна (поведінкова) терморегуляція – регуляція температури тіла через прояви поведінки.
38.  Фізична терморегуляція – сукупність фізичних процесів, спрямованих на зміну рівня тепловіддачі.
39.  Хімічна терморегуляція – сукупність хімічних процесів для активного збільшення теплоутворення у відповідь на зниження температури середовища.
40.  Пойкілотермія (від грец. пойкілос – мінливий, термо - тепло) – це стратегія виживання організмів з несталою температурою тіла, що змінюється залежно від температури зовнішнього середовища і залежить від тепла, що надходить ззовні.
41.  Гомойотермія (від грец. гомойос – однаковий, термо – тепло) - це стратегія виживання організмів зі сталою температурою тіла, яка не залежить від температури зовнішнього середовища, а залежить від тепла, що утворюється всередині.
42.  Ґрунтове середовище існування – це абіотично-біотичне середовище, умови існування якого визначаються верхнім родючим шаром суходолу.
43.  Едафобіонти  (від грец. едафон - ґрунт), або геобіонти, -  мешканці ґрунтового середовища існування.
44.  Симбіоз (від грец. симбіозис - співжиття) – явище закономірного співжиття організмів різних систематичних груп.
45.  Мутуалізм – форма симбіозу, за якої співіснування є корисним та обов’язковим для обох симбіонтів.
46.  Коменсалізм - форма симбіозу, за якої один із симбіонтів отримує користь від сумісного існування, не завдаючи шкоди іншому.
47.  Паразитизм - форма симбіозу, за якої один із симбіонтів отримує користь від сумісного існування і завдає шкоди іншому.
48.  Гостальне середовище існування ( від англ. host – господар) – це біотичне середовище існування, пов’язане з ресурсами живого організму.
49.  Онтобіонти – мешканці гостального середовища життя.
50.  Надпаризитизм – форма симбіотичних відносин, за якої певні паразити паразитують на або в тілі інших паразитів.
51.  Обов’язковий (облігатний) паразитизм – форма паразитизму, коли один організм обов’язково розвивається тільки на якомусь одному хазяїні.
52.  Необов’язковий (факультативний) паразитизм - форма паразитизму, коли паразит лише інколи заражає якогось хазяїна.
53.  Ектопаразити – види, що оселяються на поверхні тіла хазяїна або в його порожнинах, пов’язаних з зовнішнім середовищем.
54.  Ендопаразити – види, що населяють клітини, тканини, внутрішні органи та порожнини тіла хазяїна.
55.  Паразитоїди – види, які відкладають свої яйця в личинки комах або проникають в їхнє тіло, після чого ці організми гинуть, не досягнувши зрілого стану.
56.  Тимчасові паразити – види, які вступають в контакт з хазяїном тільки під час живлення.
57.  Стаціонарні паразити – види, які характеризуються тривалим або постійним перебуванням паразита на хазяїні й наявністю багатьох взаємних пристосувань.
58.  Паразит – організм, який живе на поверхні або в органах і тканинах інших видів організмів і використовує їх як джерело поживних речовин та місце проживання.
59.  Хазяїн – організм, який є середовищем існування для інших організмів.
60.  Адаптивні біологічні ритми – це регулярні зміни життєдіяльності біологічних систем, що збігаються за періодом із зовнішніми геофізичними циклами.
61.  Фотоперіодизм – реакція організмів на співвідношення тривалості дня і ночі, що проявляється в періодичній зміні процесів життєдіяльності.
62.  Біологічний годинник – здатність організмів реагувати на плин часу.

Тема 5. Адаптації                                                                  Біологія і екологія, 11 клас                    Правила. Принципи. Закони

1. Принцип єдності організмів і середовища існування: життя розвивається внаслідок постійного обміну речовин та інформації на ґрунті потоку енергії у динамічній єдності організмів і середовища мешкання.
2. Правило адаптивності: у відповідь на дію умов середовища у всіх біосистем на всіх рівнях організації живої матерії формуються пристосування.
3. Правило екологічної індивідуальності: кожен вид специфічний за екологічними можливостями адаптації, двох ідентичних видів не існує.
4. Правило відносної незалежності адаптацій: висока адаптивність до одного з екологічних чинників не дає такого самого ступеня пристосовуваності до інших умов життя.
5. Правило двох рівнів адаптації: біосистеми адаптуються до умов існування двома способами: шляхом функціональних адаптацій у межах сталого рівня стабілізації системи та шляхом зміни цього загального рівня стабілізації.
6. Правило адаптивної радіації ( Г. Ф. Осборн, 1902 ): історичний розвиток будь-якої групи супроводжується її розділенням на окремі філогенетичні стовбури, що розходяться в різних напрямах від якогось вихідного середнього стану.
7. Правило походження від неспеціалізованих предків ( Е. Кон, 1904 ): нові великі групи беруть початок не від вищих представників предкових груп, а від порівняно неспеціалізованих.
8. Правило конкурентного виключення ( Г. Ф. Гаузе ): якщо два види з подібними вимогами до середовища (живлення,поведінки, місць розмноження тощо) вступають у конкурентні відносини, то один з них повинен загинути або змінити свій спосіб життя і зайняти нову екологічну нішу.
9. Правило обов’язковості заповнення екологічних ніш: порожня екологічна ніша завжди буває природно заповненою.
10.  Закон єдності організмів і середовища їхнього мешкання ( К. Ф. Рульє, І. М. Сеченов, В. І. Вернадський ): між живими організмами та їх середовищем існування формуються тісні взаємовідносини та взаємозалежності, що зумовлюють їх діалектичну єдність.
11.  Правило «максимального тиску життя»: організми використовують весь наявний ресурс і розмножуються з такою інтенсивністю, що забезпечує максимально можливу їх кількість.
12.  Правило Карла Бергмана (1847): якщо два близьких види гомойотермних тварин відрізняються розмірами, то більший мешкає в холоднішому, а дрібніший – у теплішому кліматі.
13.  Правило Аллена (1877): відносні розміри кінцівок та інших виступаючих частин тіла (хвостів, вух, дзьобів) у ссавців і птахів північної півкулі збільшуються з поширенням на південь.
14.   Закон лімітую чого фактора ( закон мінімуму Лібіха ), 1840 р. : для організму або популяції, які перебувають у стабільному стані, найбільш значущим є екологічний фактор, що перебуває на своїй мінімальній межі. Збільшення дози цього фактора веде до швидкої зміни стану біологічних систем.
15.  Закон толерантності Шелфорда  (1913) : лімітуючим фактором, що визначає процвітання організму, може бути як мінімум, так і максимум екологічного впливу: діапазон між крайніми значеннями і визначає ступінь толерантності організму до даного фактора.