2 червня о 18:00Вебінар: Оцінювання, само- та взаємооцінювання в умовах дистанційного навчання і не тільки

Добро. Людина починається з добра!

Про матеріал

Виховувати в учнів почуття патріотизму, національ- ної гордості, любові до рідного краю, розуміння своєї причетності до всіх подій, які відбуваються в Україні; формувати переконаність у нетлінності духовних скарбів народу, повагу до батьків, до природи та землі-годувальниці

Перегляд файлу

Урок 1. «Людина починається з добра.»

Мета: Виховувати в учнів почуття патріотизму, національ-

ної гордості, любові до рідного краю, розуміння своєї причетності до всіх подій, які відбуваються в Україні; формувати переконаність у нетлінності духовних скарбів народу, повагу до батьків, до природи та землі-годувальниці.

Обладнання: зал, уквітчаний вишиванками, рушниками, на сцені – стіл, застелений скатертиною. На столі – глечик з квітами соняшника  або іншими, хлібина, ікона, прикрашена вишитим рушником, квітами. На заднику сцени – плакати: «Людина починається з добра», «Дзеркало душі твоєї – твої вчинки», та ін. Для учнів 4-5 кл. можна заготовити зошити на 12 аркушів з написом: «Дзеркало душі» та приклеєним аркушем з віддрукованою молитвою «Отче наш».

   План уроку:

  1. Повідомлення теми, епіграф.
  2. Земля – наша мати.
  3. Україно моя – Батьківщино моя!
  4. Настанови батька, матері, дідуся, бабусі про загально  людські цінності.
  5. Молитва дитини.
  6. Виступ та благословення Батюшки.
  7. Висновки. Пояснення доцільності ведення зошитів «Дзеркало душі» (для молодших школярів).

   

                              Хід уроку:

  1. Епіграф:  Лише в добро і правду віра

    Людину відрізня від звіра.

    Хай оживає істина стара:

    Людина починається з добра!

 

Вступне слово ведучого: (після читання епіграфа)

 

Любі діти! Ми зібралися з вами в цій залі, щоб провести перший в цьому навчальному році урок. І таку тему його вибрано не випадково. На перший погляд ми з вами не маємо стільки грошей, скільки б хотілося , щоб мати таке життя, яке бачимо по телевізору. Нам часто не вистачає часу, розваг, здоров’я. Але ми іноді й не здогадуємось, що найбільше бракує нам доброти, людяності, уваги та поваги до ближнього, до самих себе. Елементарного співчуття, ДОБРА. Все на світі має душу. Має душу людина, має душу наша матінка-земля.

 

Учитель: Народ глибоко поважає землю і називає її матір’ю, бо вона годує і людей, і все-все живе на ній. Тому при поклонах цілують землю. Землею клянуться, як чимось святим. І клятва та найстрашніша, коли при її проголошенні цілують землю. «Клянусь землею!» - вигукував впевнений у собі лицар-козак, цілуючи землю, або навіть з’їдаючи її.

 Землю бити  - великий гріх, який прирівнюється тому, що ніколи не можна бити своєї матері.

 «Хто на землі сидить, той не впаде», - стверджували селяни, навчаючи своїх дітей. Глибоку повагу відчувала людина до землі-трудівниці, яка «парує та людям хліб готує».

 А чи задумувались ви коли-небудь, яке ж ваше ставлення до неньки-землі, особливо тоді, коли забруднюєте її різним мотлохом, непотребом, котрий  зберігатиметься в її лоні віками.

 

   Учень:  О рідна земле, я навік з тобою!

   Душа співа од чистоти краси

   Твоїх привіль, пробуджених весною,

   Людських осель, багатих на хліб-сіль.

    З тобою, добра, я завжди з тобою!

    У дні гарячі засіву і жнив:

    І усміхнеться світу щедрість нив.

    Тебе люблю, про тебе я співаю!

 

Звучить запис пісні: «Чом, земле моя, так люба ти мені…»                                                           

Мати:  Любі діти! Велика і прекрасна земля українська! Мрійливі смерічки і стрімкі потічки – це наша Україна. Кримські степи, вилизані сонцем, і полтавські поля в соняшниковому цвіті – це наша земля. Ясні зорі над териконами Донеччини – це теж наш рідний край. А починається він з берегів твого дитинства, із тебе, із мене…

Звертаючись до когось одного із дітей:

 Одного разу подивишся на дорогу, що пролягла коло твого двору, неначе іншими очима. І вона звична, посмугована вологими тінями від дерев, сіра сільська дорога, може здатися тобі такою гарною і рідною. Ти, може, не усвідомиш, що у цей ранок, у цій світанковій тиші народжується в тобі святе почуття до рідного краю.

 Живучи у глибині твого серця, воно керує твоїми вчинками, відвертає від негараздів, спрямовує твоє життя  на вірний шлях.

 Бути світлим променем для інших, самому випромінювати світло -  ось найвище щастя для людини. Тож гідно неси високе звання громадянина України.

 

Батько: Швидко пролетять шкільні роки. Колись і захочеш їх зібрати на шляхах широких, але не збереш, бо нема вороття у минуле. Кожний прожитий день рахуй добрими справами, бо без добра немає людини, адже вона з нього бере свій початок. І від цього світ людяніє.

 

Учениця:   (Звучить лірична музика і на її фоні декламування)

    

                                    «Заповіт»

  Ти добре, сину, проживеш,

  Як знатимеш, куди ідеш.

  І як зумієш там, де став,

  Стояти так, щоб не упав.

   Ти добре, синку, проживеш,

   Коли нікого не пригнеш

   І пройдеш так житейську путь,

   Щоб ані бить, ні битим буть.

  Ти добре, синку, проживеш,

  Як сироті сльозу утреш,

  Слабих від сильних захистиш,

  Та ще і духом підкріпиш.

   Ти чесно, синку, проживеш,

   Якщо з неправдою порвеш,

   Бо правдою ти пройдеш світ –

   Це мій святий тобі завіт. 

Бабуся ( бере зі столу хлібину, цілує її):

А ще, мій онучку, хліб – усьому голова. Хліб наш насущний. Це найвищий здобуток нашої праці, глава дому. Із мозолистих рук предків ми взяли його собі у спадок. Вишептаний на молитві, він не має ціни. (Роздає в зал по шматочку хліба). Оцей кусень знає ціну життя і смерті. Так, так. Завжди поруч із хлібом стояло життя.

 

Дідусь: І лежить через життя безліч доріг: дорога честі, правди, зла, жорстокості, підлості. Хто яку вибере. Серед них є й дорога Пам’яті. Пам’ятайте  завжди і скрізь, що ви – діти козацького роду, онуки славних пращурів, які не корились ні кровавій орді, ні мечу, ні кулемету, а свято вірили у майбутнє своєї держави. А ще пам’ятайте про свою родину, матір і батька, дідуся й бабусю. Шанування батьків – один з найсвятіших обов’язків людини, а також її неоплатний борг.

Звучить лірична мелодія, на фоні якої перед іконою Богородиці дівчинка читає молитву за маму.

    «Молитва»:

 

Батюшка: Зворушливо чути з вуст дитини молитву до Господа нашого. Сподіваємось, що вона була щирою і обов’язково буде почута. Адже безмежна любов Його і щедрість, з якими дарує нам Господь дар життя, дар миру душі нашої.

 Мир душі – це примирення з Богом, з Його заповідями:

  • Я – Господь-Бог тв1й. Нехай не буде   1нших Бог1в, окр1м мене.
  • Не взивай намарне  iменi Господа Бога твого.
  • Пам’ятай день святий святкувати.
  • Шануй батька твого й матiр твою.
  • Не вбивай.
  • Не сквернослов.
  • Не кради.
  • Не свідчи ложно на ближнього твого.
  • Не пожадай жінки ближнього твого.
  • Не пожадай нічого того, що є власністю ближнього твого.

Кажуть в народi, очі – дзеркало душi людини. На мою думку вчинки людини – є дзеркалом її душi.

Батюшка пропонує нiби подивитись на свою душу зi сторони, проаналiзувавши свої вчинки. А для кращого аналiзу, завести зошит «Дзеркало душi» Нехай дорослi чи друзi запишуть до нього про всi твої хорошi справи, про тi ж діяння твої, за якi тобi соромно, напиши сам з каяттям на ту сторiнку, яка не буде у всiх навиду.

      

 

 

  

doc
Додано
14 серпня 2018
Переглядів
357
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку