Тема:    Добротою себе виміряй.

 

Мета:  прищеплювати учням високі моральні цінності людини, розвивати етичні та естетичні смаки і вподобання дітей; розширювати духовний світ дитини; вчити бути милосердними, чемними, добрими; шанувати батьків, сповідувати любов і повагу до людей, виховувати почуття відповідальності; вміння швидко і правильно приймати відповідальні життєві рішення.

 

Обладнання: дерево мудрості із висловами відомих людей.

 

Хто не шукає дружби із ближнім, той сам собі заклятий ворог.

                                                                   Шота Руставелі

Поки маємо час, усім робімо добро.

Святий Апостол Павло.

Життя коротке, поспішайте робити добро!

                                  О.Довженко

Доброму скрізь добре.

                Народна мудрість.

Усяку людину слід судити за її справами.

                                   Сервантес.

Люди не народжуються, а стають тими, ким вони є

                          Гельвецій.

 

 

                  Хід виховної години

 

Вступне слово вчителя.

Розпочинається година доброти,

Тож прошу Вас серця свої відкрити,

Щоб зрозуміти і запам’ятати,

Лише з добра усе бере початок!

Мудрець сказав: «Краса врятує світ!»

Але уже на протязі століть

Панує істина проста:

«Наш світ рятує доброта».

 

        Діти! Тема нашої виховної години «Добротою себе виміряй». Сьогодні ми поговоримо про найважливішу цінність людської душі – про доброту. Кажуть, що весь світ зігрітий добром людського серця. Злі, недобрі почуття – пригнічують та нівечать наші душі. А доброта творить, відроджує, лікує. Кожна  людина дотримується певних моральних принципів, норм, правил, поглядів, переконань. Адже від цього залежить її життя, спілкування з людьми. Добрі слова і вчинки спрямовані на порозуміння  між людьми, взаємодопомогу, підтримку одне одного. Вони породжують радість, задоволення, повагу, любов між людьми.

  Із давніх-давен гарні стосунки між людьми, взаємопідтримка, милосердя були основними у житті. І про це говорить народна мудрість. Подивіться уважно на дошку і спробуйте віднайти другу половинку прислів’їв.

 

Доброго тримайся – поганого цурайся.

Робиш добро – не кайся, робиш зло – зла сподівайся.

Добро закарбовуй на камені, а зло записуй на снігу.

Хто людям добра бажає, той і собі має.

Велике діло – добре слово.

Добрим словом мур проб’єш, а лихим і в двері не ввійдеш.

Не одежа красить людину, а добрі діла.

Не одежа красить людину, а добрі діла.

 

Учень: Сказав мудрець: «Живи, добро звершай!

Та нагород за це не вимагай,

Лише в добро і вищу правду віра

Людину відрізня від мавпи й звіра.

Хай оживає істина стара –

Людина починається з добра!»

 

     Учитель. Що ж таке доброта? (відповіді учнів)

 

        Учень:    Доброта – це вміння співчувати іншій людині, відгукуватися на її горе, яке може спіткати кожного з нас, це милосердя по відношенню до того, хто потребує допомоги, це добре ставлення до усіх людей.

         Кожна людина неповторна. А душу кожної людини можна порівняти із скляною кулею  - тонкою, прозорою, ніжною, лагідною, тендітною, крихкою. Необережний рух, слово, дотик – і все розіб’ється на малесенькі шматочки, так само розіб’ється, зламається тендітна душа людини. Але, чи можемо ми з вами це допустити? Мабуть, ні, тому що людина володіє такими чеснотами як чуйність, милосердя, доброчинність, щирість, справедливість.

 

Вправа « 5 добрих слів»  Сісти по колу. На роздані аркуші паперу прикласти свою долоню і обвести. На долоньці написати своє ім’я. Дати товаришу справа свою долоньку і хай він напише одне добре слово, що характеризує вашого товариша як людину. І так передавати далі, доки долонька не опиниться у вас.

Висновок : Чи приємно було читати написане про вас? Чи приємно було писати щось добре про свого товариша? 

               Ми своїми руками можемо зробити себе щасливими. Говорити добрі слова приємно, добро повертається до нас добром.

 

Учень: Ти добро лиш твори повсюди,

Хай тепло твої повнить груди.

Ти посій і доглянь пшеницю,

Ти вкопай і почисть криницю,

Волю дай,  нагодуй пташину,

Приголуб і навчи дитину,

Бо людина у цьому світі

Лиш добро повинна творити.

 

Не лінуйтесь робити добро.

Лише зла не бажайте нікому,

Бо воно як велика гора,

стане вам на шляхові земному.

І заступить навколишній світ,

Зробить серце  жорстоким, холодним.

Ви з любов’ю живіть з юних літ,

Будьте чуйним, веселим і добрим.

 

І старайтесь робити добро –

День і ніч, і у кожну хвилину,

Щоб серденько, як сонце, цвіло,

Це хорошою робить людину!

Хай душа буде світлою в вас,

Й промениться завжди добротою.

Йдіть робити добро! В добрий час!

І живіть в цьому світі з красою.

Правда  в світі є дуже проста:

Сонце Землю теплом зігріває

А людину – її доброта

І любов у житті прикрашає.

 

Учитель: Інколи жорстокими словами ми можемо вбити людину, знівечити її життя, мрії, а інколи і щирі слова завдають болю.

 

 Учень.               Сьома дочка

Було у матері сім дочок. Ось поїхала одного разу мати в гості до сина, а син жив далеко-далеко. Повернулася додому аж через місяць.

Коли мати ввійшла до хати, дочки почали розповідати, як вони скучили за матір'ю.

- Я скучила за тобою, немов маківка за сонячним променем, - сказала перша дочка.

- Я ждала тебе, як суха земля жде краплину води, - промовила друга дочка.

- Я плакала за тобою, як маленьке пташеня за пташкою, - сказала третя.

- Мені тяжко було без тебе, як бджолі без квітки, - щебетала четверта.

- Ти снилась мені, як троянді сниться краплина роси, - промовила п'ята.

- Я виглядала тебе, як вишневий садочок виглядає соловейка, - сказала шоста.

А сьома дочка нічого не сказала. Вона зняла з ніг матусі взуття і принесла їй в мисці води - помити ноги.

 

Учитель: Чи є добрі дочки у матусі? Скільки їх?

 

 

 

Учень:  

Вечоріло. Битим шляхом йшло двоє подорожніх - батько й семирічний син. Посеред шляху лежав камінь. Батько не помітив каменя, спіткнувся, забив ногу. Крекчучи, він обійшов камінь, і, взявши дитину за руку, пішов далі.
Наступного дня батько з сином йшли тією ж дорогою назад. Знову батько не помітив каменя, знову спіткнувся і забив ногу.
Третього дня батько й син пішли тією ж дорогою. До каменя було ще далеко. Батько каже синові:
- Дивись уважно, синку, треба обійти камінь. Ось і те місце, де батько спіткнувся й забив ногу.
Подорожні сповільнюють кроки, але каменя немає. Бачать, обабіч дороги сидить сивий старий дід.
- Дідусю, - запитав хлопчик, - ви не бачили тут каменя?
- Я прибрав його з дороги.
- Ви також спіткнулися й забили ногу?
- Ні, я не спіткнувся й не забив ногу.
- Чому ж ви прибрали камінь?
- Бо я - людина. Хлопчик зупинився у задумі.
- Тату, - запитав він, - а ви хіба не людина?

 

Учитель: Я запрошую вас вирушити « Стежиною добра». Проходячи нею, пригадайте, яку добру справу ви зробили і розкажіть про неї, щоб показати приклад іншим. ( діти проходять по черзі стежиною добра і розповідають про свої добрі вчинки, кладуть у скриньку паперове серденько.)

 

Отже, діти, що ви віддаєте людям, те  вам і повертається.

 

   Тепер, діти, я хочу вам продемонструвати наочний приклад з 4-ма стаканами води. Подивіться, діти , вода в стакані, чиста, прозора. Вона символізує чистоту людської душі. Ось зараз я капну одну краплину фарби в стакан з чистою водою. Вона стане брудна, чорна. Це зло, погані вчинки людини. Чи можна  з брудної води зробити чисту, чи можна її очистити фільтром. Ні, нічого не допоможе. Це як і душа людини, яка несе зло, тримає його у собі. Очистити можна душу тільки добрими справами, вчинками. Тоді тільки стане чиста душа.

А тепер подивіться , діти, на чисту воду у 2-х склянках. Я переллю з однієї склянки воду в іншу. Вода злилася, але залишилася чистою, бо це поєднання чистого, світлого. Бо тільки від чистого душа буде чиста.

 Отже, ви побачили, що сталося з чистою водою. Уявіть, діти, як краплина зла може знівечити, принизити душу дитини.  Чи буде ваша душа відкрита, щира після цього. Ні, звичайно. Отже, треба робити тільки добро. Бо раз добром нагріте серце, повік не охолоне.

 

Учень:

Що найціннішого є у житті,

І найдорожчого за все на світі,

То – доброта, запам’ятайте всі,

І хай вона крокує по землі.

 

Цінніша перлів, золота і слави,

Вона єдина зігріває нас,

Така одвічна, мудра , нелукава,

Пригорне кожне серце повсякчас.

 

Любіть життя, несіть в долонях світло,

І відкривайте душі для добра,

І буде янгол щиро Ваш радіти,

І доторкнеться вашого плеча.

 

Учень:    Який слід повинна залишити людина на землі?

Старий Майстер звів кам'яний будинок. Став осторонь і милується. "Завтра в ньому оселяться люди", - думає з гордістю. А в цей час біля будинку грався Хлопчик. Він стрибнув на сходинку й залишив слід своєї маленької ніжки на цементі, який ще не затвердів.
- Для чого ти псуєш мою роботу? - сказав з докором Майстер.
Хлопчик подивився на відбиток ноги, засміявся й побіг собі.
Минуло багато років, Хлопчик став дорослим Чоловіком. Життя його склалось так, що він часто переїздив з міста до міста, ніде довго не затримувався, ні до чого не прихилявся - ні руками, ні душею.
Прийшла старість. Згадав старий Чоловік своє рідне село на березі Дніпра. Захотілось йому побувати там. Приїхав на батьківщину, зустрічається з людьми, називає своє прізвище, але всі здвигують плечима - ніхто не пам'ятає такого Чоловіка.
- Що ж ти залишив після себе? - питає у старого Чоловіка один дід, - Є в тебе син чи дочка?
- Немає у мене ні сина, ні дочки.
- Може, ти дуба посадив?
- Ні, не посадив я дуба...
- Може, ти поле випестував?
- Ні, не випестував я поля...
- Так, мабуть, ти пісню склав?
- Ні, й пісні я не склав.
- Так хто ж ти такий? Що ж ти робив усе своє життя? - здивувався дід.
Нічого не міг відповісти старий Чоловік. Згадалась йому та мить, коли він залишив слід на сходинці. Пішов до будинку. Стоїть той наче вчора збудований, а на найнижчій сходинці - закам'янілий відбиток Хлопчикової ніжки.
"Ось і все, що залишилось після мене на землі, - з болем подумав старий Чоловік.- Але цього ж мало, дуже мало... Не так треба було жити..."

 

   Учитель. Ну що ж, любі діти. Підходить до завершення наша виховна година. Я вірю в те, що від сьогодні стала добрішою кожна дитина. Я вірю, що запалений вогник доброти поселиться у ваших серцях і з ним ви будете іти по житті до своєї мети. Ну і, звичайно, я щиро дякую шановним гостям, які були сьогодні з нами.

 

Учень: 

Нехай любов земна і доброта сердечна

Завжди крокують поруч з Вами у житті.

Йдіть з добром до людей, хай любов процвітає,

Доброта повернеться до тебе добром,

А от зло, що несеш, твою душу вбиває,

І поверне до тебе в сім раз більшим злом.

 

Стежте за своїми думками – вони стають словами.

Стежте за своїми словами – вони стають учинками.

 Стежте за своїми вчинками – вони стають звичками.

Стежте за своїми звичками – вони стають характером.

Стежте за своїм  характером – бо він визначає вашу долю.

 

Вправа « Побажай добра собі і всім»  Запам’ятайте такі слова « Людина живе один раз і так хочеться залишити добрий слід на згадку про себе, адже людина починається з добра.»   Отже, « я бажаю всім і собі здоров’я ». ( Кожен учень складає побажання собі та один одному).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ямненська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Великописарівської районної ради

Сумської області

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                  Класний керівник Мовчан Г.В.