Доповідь "Методичні основи створення тестів"

Методичні основи створення та використання тестів

Термін «тестування» походить від англійського test — екзамен і використовується, для вимірювання або оцінювання природних і набутих здібностей з метою передбачення поведінки чи досягнень певної особи у виз-начених обставинах.

Завдання підвищення якості освіти є важливим для будь-якої країни , але для України це актуальна і пріоритетна проблема. Система якості повинна розповсюджуватися не тільки на кінцевий, результативний, етап освітньої діяльності, але і на процес оволодіння знаннями, уміннями і навиками, охоплювати всі елементи освітнього процесу, сприяючі досягненню цього результату.

Особливе місце в системі якості освіти відводиться оцінці і контролю якості навчання. Добре складені тести по різних областях знання стають необхідною частиною будь-якого учбового процесу.

Позитивні і негативні риси тестової форми перевірки знань.

В Україні, як і в інших країнах світу, останнім часом приділяється багато уваги питанням підвищення якості освіти. Інтелектуальний потенціал суспільства є найважливішим чинником не тільки економічного і соціального розвитку, але і чинником економічної і політичної самостійності країни, чинником її виживання.

Що вкладається в таке неоднозначне поняття як «якість освіти»? Одні під якістю освіти розуміють якість навчання, зводячи його до процентної кількості учнів, закінчили звітний період без трійок, тобто на «добре» і «відмінно». Інші зводять якість освіти до ступеня розвитку особи. Треті, під якістю утворення розуміють відсоток працевлаштованих випускників вузів.

Контроль якості необхідний повсюдно. Значення контролю полягає в тому, що він дозволяє вчасно виявити помилки, щоб потім оперативно виправити їх з мінімальними втратами.

Переваги педагогічного тестування

над традиційними методами контролю знань:

1. Вища об'єктивність контролю. У оцінці, що виставляється на основі традиційних методів контролю, істотним виявляється суб'єктивний компонент. Якщо тест достатньо якісний, то вплив суб'єктивних чинників виключається, і отримувана оцінка може розглядатися як об'єктивна.

2. Більш диференційована оцінка. У традиційних методах контролю користуються чотирибальною шкалою («відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно»). Результати тестування, завдяки особливій організації тестів, можуть бути представлені, якщо необхідно, в шкалах, багато градацій оцінки, що містять, що забезпечує вищу точність вимірювань учбових досягнень.

3. Вища ефективність. Тести можна одночасно проводити на великих групах студентів. Обробка результатів для отримання остаточних оцінок проводиться легше і швидше, ніж, скажімо, перевірка контрольних робіт. Особливо велика економія часу, коли у формі тестування проводяться іспити.

Звичайно, у тестування як методу контролю є і свої обмеження. Найлегше за допомогою тестів перевіряти оволодіння просто організованим учбовим матеріалом. Перевірка глибинного розуміння предмету, оволодіння стилем мислення, властивим дисципліні, що вивчається, за допомогою тестів утруднена, хоча в принципі можлива. Відсутність безпосереднього контакту із учнем, з одного боку, робить контроль об'єктивнішим, але, з іншого боку, підвищує вірогідність впливу на результат інших випадкових чинників.

Подолати ці недоліки допомагає правильно організована дидактична система оцінки якості навчання, в якій тести займають належне місце. Якнайкращий ефект дає поєднання застосування тестових і традиційних методів контролю.

Особливо ефективно автоматизоване тестування. Використання комп'ютерних технологій для автоматичного контролю знань полегшує перевірку робіт і централізоване зберігання результатів, а також отримання різних статистичних даних.

Види педагогічного тестування знань і умінь :

• вхідне: при початку навчання;
• поточне: протягом періоду навчання;
• рубіж: після закінчення вивчення розділу, теми;
• підсумкове: по закінченню вивчення дисципліни;
• відстрочене: через якийсь час після вивчення теми (від 3 місяців до року і більш).

Таким чином, педагогічне тестування займає певне самостійне місце в загальній системі якості освітнього процесу. При його правильній організації і навчанні викладацького складу, педагогічне тестування допомагає учневі критично оцінити свої успіхи, дозволяє отримувати інформацію про те, як відбувається оволодіння учнями учбовим матеріалом, які елементи учбового процесу недостатньо ефективні, які заходи, що коректують, слід внести до змісту і форми пізнавальної діяльності учнів.

Педагогічні тести вимірюють ступінь засвоєння учбового матеріалу, оволодіння необхідними знаннями, уміннями і навиками, рівень учбових досягнень .

• Тестові завдання зазвичай бувають короткими, щоб на виконання кожного не витрачалося багато часу. Воно має бути строго визначеним формою, змістом і спеціальним параметрам, що оцінюються в ході статистичного аналізу.
• Учителеві варто пам’ятати, що на виконання завдань з вибором однієї правильної відповіді треба відводити орієнтовно одну хвилину, а кількох правильних відповідей або встановлення відповідності – півтори хвилини.
• Важливо привчати учнів виконувати завдання не лише правильно, а й швидко, щоб максимально наблизити їх до умов, у яких випускники працюватимуть під час зовнішнього незалежного оцінювання.
• Тест повинен складатися із завдань в тестовій формі, розташованих в порядку зростаючої трудності, з урахуванням належного рівня засвоєння знань і що максимально охоплюють всю програму дисципліни.
• Вчитель, аналізуючи результати тестування, виявляє типові помилки й визначає шляхи їх усунення.

Всю безліч вживаних в практиці тестування форм завдань можна звести до чотирьох:

•                завдання з вибором одної правильної відповіді;
•                завдання з вибором декількох правильних відповідей;
•                завдання на встановлення відповідностей;
•                завдання на встановлення правильної послідовності.

Шрифтове оформлення завдання має бути таким, щоб суть завдання розумілася з одного погляду. Для полегшення візуального розрізнення частин завдання формат шрифту основної частини завдання вибирають відмінний від шрифту відповідей. Зазвичай текст основної частини пишеться прописними буквами, відповіді – рядковими, проте можна використовувати і різний розмір шрифту, наприклад, основну частину завдання надрукувати буквами розміром 14 пт, а відповіді – розміром 12 пт. У тілі завдання не рекомендується використовувати жирний шрифт.

Типові помилки

• Відповіді до завдань можуть бути висловлені, числами, графіками. Слід виключати відповіді у формі «та чи ні», «вірно» або «невірно».
• Існує багато можливостей побудувати правильне завдання в тестовій формі для перевірки знань. У них, проте, виключається застосування таких варіантів відповіді, як "правильної відповіді немає”, "всі відповіді правильні” або "всі відповіді неправильні”.
• Щоб сенс завдання краще розумівся, сильні слова «самий», «найбільший», «найменший», «якнайкращий» рекомендується ставити на самому початку.

При конструюванні завдань з вибором однієї правильної відповіді застосовуються дві групи принципів композиції.

1. Перша група принципів використовується при розробці відповідей до завдань. До неї відносяться принцип суперечності, принцип протилежності, принцип однорідності, принцип кумуляції, принцип градуювання, принцип подвоєного зіставлення.

2. Друга група, що складається з принципу фасетности і принципу імплікації, використовується при розробці змісту завдань.

Розглянемо застосування цих принципів на прикладах з різних наук.

Якщо завдання містить дві відповіді, то, згідно принципу суперечності, друга відповідь утворюється з першого простим збільшенням негативної частинки «не», заперечливих приводів і слів так, що цією відповіддю заперечується сенс не самого завдання, а змісту першої відповіді.

Якщо потрібно вказати не одну вірну відповідь, а декілька з великого числа варіантів відповідей, то без знання учбового матеріалу вгадати відповідь маловірогідно, так що інформаційна цінність завдань цього вигляду, взагалі кажучи, вище, ніж у завдань з вибором однієї правильної відповіді.

Завдання з вибором декількох правильних відповідей вважається за виконане правильно, якщо точно вибрані всі без виключення правильні відповіді. Як правило, один бал дається за правильно виконане завдання, нуль – за неправильно виконане. Можна використовувати і ширшу шкалу оцінок. Наприклад, за повністю виконане завдання давати три бали, при одній помилці (одна зайва відповідь або один пропущений) – два бали, і так далі, до нуля. Аби правила оцінки були визначені заздалегідь і відомі випробовуваним перед початком тестування.

Деякі помилки звибором однієї правильної відповіді

Початкуючі укладачі тестових завдань нерідко представляють відповіді до завдань у формі «та чи ні», «вірно» або «невірно».

Приклади неправильно складених завдань :

Тихоокеанська течія тепла?

1) так                                  2) ні

Правильно складене завдання на цю тему може виглядати, наприклад, таким чином:

Тихоокеанська течія

1) тепла                             2) холодна

Помилки, пов'язані з надмірною складністю:

1.              Варіанти відповідей надто детальні, складні чи подвійні числові дані представлені безсистемно Коли використовуються чистові варіанти відповіді, вони повинні бути розміщені в порядку зростання і бути виражені в єдиному форматі (тобто, у вигляді окремого числа чи діапазону чисел)
2.              Використання у варіантах відповіді невизначених темпів, що характеризують частоту (наприклад, «рідко», «як правило»)
3.              Стилістична неоднорідність варіантів відповіді, неточний їх порядок
4.              Використання фрази «жодного з перерахованого» в якості варіанта відповіді. Ця фраза є проблемою для тестових завдань, де потрібно прийняти рішення, а варіанти відповіді не є абсолютно правильними чи абсолютно неправильними
5.              Умова завдання занадто складна чи заплутана.
6.              Інколи автори тестових завдань можуть перетворити достатньо легке питання в дещо настільки заплутане, що лише дуже відважний учень наважиться спробувати відповісти на нього.

Рекомендації щодо складання тестових завдань та відповідей на них:

1.              Переконатися, що на тестове завдання можна відповісти, не дивлячись на варіанти відповіді, або що варіанти відповіді на 100 % правильні чи неправильні.
2.              Включити в умову найбільшу частину інформації із тестового завдання; умова завдання повинна бути довшою за варіанти відповіді, які, в свою чергу, повинні бути достатньо короткими.
3.              Уникати надмірної інформації в формулюванні завдання.
4.              Уникати заплутаних складних формулювань тестових завдань. Уникати зайвих слів, намагатися одержувати просте формулювання питання.
5.              Складати граматично правильні і логічні варіанти відповіді;розташовувати їх в логічному чи алфавітному порядку; писати правдоподібні дистрактори, що мають приблизно таку саму довжину, що й правильна відповідь.
6.              Уникати категоричних тверджень, типу «завжди», «ніколи» і «все»; а також невизначених формулювань, типу «як правило» чи«часто».
7.              Уникати тестових завдань із запереченнями (із словами «крім» чи«не» в запитанні).
8.              Писати наскільки можливо зрозумілі інструкції для відповідей на запитання. Не слід змінювати формат відповідей (наприклад, від формату «правильно/неправильно» до формату питання про відношення, або від 4-х рівневої до 2-х рівневої шкали). Або слід надавати учням відповідні інструкції про те, що в наступній секції інструмента оцінювання формат змінюється.

10. Прості, ясні і короткі запитання завжди мають більшу перевагу, ніж складні. А сама довжина запитання не повинна перевищувати півтора рядки як у тесті так і в опитувальнику. Не слід задавати два запитання в одному і не робити запитання занадто складним. Якщо запитання складається з двох частин, учитель ніколи не буде впевненим, на яку частину респондент дав відповідь.

11. Уникати негативних запитань, оскільки учень може заплутатися, вибираючи відповідь.

12. Не використовувати занадто важких слів, а також не передбачати, що учень має не характерні для його віку знання.

На завершення хотілося б вам побажати успіху, допускати якомога менше помилок у нашій непростій справі. А головне – ніколи не зупинятись і вчитися на своїх та чужих помилках!