Доповідь на педраді «Організація самоврядування у 1 класі»

Учнівське самоврядування в початковій школі є складовою частиною виховного процесу. З приходом до школи у житті дитини починається важливий етап. У неї в цей час з’являються нові друзі, нові обов’язки, виникають нові стосунки з дорослими. Дуже важливо, щоб з перших місяців шкільного життя першокласники почували себе членами єдиного колективу, виявляли увагу один до одного, навчилися спілкуватися, цікавитися успіхами друзів, знаходити спільні інтереси. Саме колективна – ігрова діяльність створює для цього сприятливі умови. Звідси й виходить, що робота з впровадження самоврядування розпочинається з учителя, з чіткого формулювання ним цілей і завдань самоврядування.

      На початковому етапі педагоги  детально й точно інструктують школярів, контролюють кожен крок їхньої практичної діяльності, вчасно підказують правильні рішення. На цьому етапі учні роблять все під керівництвом старших і під їх наглядом. Важливу роль при цьому відіграють вимоги вчителя. Ставлячи учням вимоги, слід насамперед дбати про те, щоб вони викликали в дітей позитивні емоції, активізували їхні власні можливості, виховували почуття впевненості в собі. У них передусім має виявлятися повага вчителя до особистості маленького школяра. У вимозі вчителя важливий не лише її зміст, а й форма. Результативність вимог учителя залежить не тільки від того, як їх зрозуміли учні, а й від того, як вони впливають на емоційну сферу дітей.                                                                                        Далі учні виконують окремі доручення більш самостійно. В основному це ті доручення, які вони виконували раніше. Педагоги  контролюють виконання окремих завдань дітьми, вказують їм на успіхи та недоліки в роботі. Недостатній контроль сприяє формуванню безвідповідальності.

      На наступному етапі безпосередній контроль з боку дорослих за виконанням учнями суспільних доручень знімається, але результати роботи обов’язково перевіряються й аналізуються в групі. Контроль може фігурувати у формі звіту учня на зборах колективу, засіданні його активу. Коли учні знають, що праця буде оцінена всім колективом, вони ведуть себе достойно, підходять до виконання завдань старанніше, об’єктивніше бачуть результати.

      У класі немає постійних керівників і підлеглих. Кожен вчиться бути організатором і виконавцем. Відбувається періодична зміна активу і виборних уповноважених осіб, яка дозволяє включити в активну діяльність усіх вихованців. Важливо, щоб не тільки кожен учень знав свої можливості, але й увесь колектив ( щоб доручення збігалися з можливостями вихованців).

      Навчання та виховання в початковій школі тісно пов’язані між собою і спрямовані на виховання всебічно розвинутої особистості, дитини-лідера, яка зможе досягнути неабияких вершин у сучасному суспільстві. Вдало організоване учнівське самоврядування згодом переходить в дитячу самостійність, яка в свою чергу змінюється повною самореалізацією.

      Нам, педагогам, слід діяти щодо учнівського самоврядування за формулою: «Радь! Пропонуй! Приймай! Показуй перспективи зростання! Зацікавлюй! Підтримуй! Розділяй! Довіряй! Але не «натискай»!» Бо , лише за таким принципом нам вдасться виховати справжню особистість, яка здатна приймати рішення і в руки якої ми можемо довірити наше майбутнє.