Доповідь на тему:"Історія та основні принципи будівництва музейних приміщень".
Історія та основні принципи будівництва музейних приміщень
Вступ
1. Історія будівництва музейних приміщень
1.1. Витоки музейної архітектури: від храмів і скарбниць до перших музеїв.
1.2. Розвиток музейного будівництва в Європі у XVII–XIX ст.
1.3. Особливості проєктування музеїв у XX–XXI ст.
2. Основні принципи будівництва музейних приміщень
2.1. Технічне забезпечення: освітлення, вентиляція, клімат-контроль.
2.2. Архітектурні та художні рішення: гармонія з оточенням і унікальність дизайну.
Висновки
Використані джерела
Вступ
В умовах сучасного розвитку музейної справи, питання проектування та будівництва спеціалізованих музейних приміщень набуває особливої актуальності. Тому, я обрала цю тему для реферату, щоб детальніше вивчити її та глибше проникнути в її суть, бо ,насправді, музеї відіграють ключову роль у збереженні історичної та культурної спадщини, а їх ефективне функціонування неможливе без відповідного архітектурного забезпечення. Спеціально обладнані приміщення є основою для зберігання фондів, експозиційної діяльності, а також забезпечення комфортних умов для відвідувачів, бо не пристосовані будівлі для зберігання фондів не годяться, тому що потрібно контролювати температуру, вологість, обмежити прямі сонячні промені, спроектувати систему освітлення.
1. Історія будівництва музейних приміщень
1.1. Витоки музейної архітектури: від храмів і скарбниць до перших музеїв.
Колекціонування має свої корені в глибокій давнині. Археологи в Африці та на островах Океанії виявили залишки колекцій релігійних предметів, що датуються неолітом. З початку II тисячоліття до нашої ери в Урі та інших містах Месопотамії писарі почали збирати літературні та наукові тексти, написані клинописом на глиняних табличках. Це призвело до виникнення приватних і царських бібліотек, найбільшою з яких була бібліотека ассирійського царя Ашшурбанапала (VII тисячоліття до н. е.), що містила понад 30 тисяч табличок.
Проте справжнє і масштабне явище колекціонування вперше проявилося в античну епоху. У ті часи були закладені основи філософської думки, сформувалася наука як окрема сфера культури, відбулися відкриття світового значення в архітектурі та скульптурі, було започатковано європейський театр, а також розроблено важливі політичні категорії, такі як громадянин, демократія та особистість. Грецька та латинська мови стали основою сучасної наукової термінології. Слово "музей" походить з давньогрецької мови і означає "місце, присвячене музам". Згодом музи почали вважатися покровительками мистецтв і наук, які надихають на творчість. Наприклад, близько 385 року до н.е. була заснована академія, знаменита філософська школа Платона, яка об'єднала різні науки під своїм дахом. У цій академії існувало святилище муз – мусейон, де для проведення щоденних обрядів з числа слухачів призначали "служителів муз" і "того, хто приносить священні жертви". Мусейон також функціонував при філософській школі Аристотеля. Часто мусейони ставали центрами літературних спільнот, слугуючи не лише місцем поклоніння музам, але й ареною для творчих змагань поетів. Зразком античного музею вважається мусейон в Александрії. Проте в умовах експонування багатьох творів мистецтва на відкритому повітрі боротьба з руйнівними діями часу виявлялася малоефективною, але вона все ж проводилася( до прикладу вироби з слонової кістки натирали оливковим масло). Певна річ, що античний світ не створив музею, такого якого ми зараз можемо відвідати, проте окремі елементи того, що сьогодні прийнято називати “музейною діяльністю”, вже були присутні в Стародавньому Римі. Крім цього, різноманітні реліквії зберігалися у візантійських соборах і монастирях, а з XIII століття — у середньовічних соборах Франції, Італії, Німеччини та інших країн. Це були предмети, які вважалися належними "священним особам" нового християнського пантеону, церковне начиння, ікони, рукописи та інше. В цей час почали формуватися все більші колекціонерські фонди, які базувалися в руках королів, пап, знаті, які не були відомі широкому загалу, лише радували око власників та їхніх почесних гостей.
1.2. Розвиток музейного будівництва в Європі у XVII–XIX ст.
У XVII-XVIII ст. формуються численні приватні колекції - історичні, археологічні, природничі, мистецтвознавчі, багато з яких частково в XVIII ст., а головним чином у XIX ст. лягли в основу державних національних музеїв. Одним із прикладів усвідомленого і цілеспрямованого формування експозиції є "Віденська імператорська галерея", де картини були розвішані по хронології створення, за національними школами, а не за декоративними якостями. Польський дослідник Здіслав Жигульський зауважив, що до XVIII ст, колекції розташовувалися здебільшого у палацах та садибах заможних людей або церковних соборах. Лише у XVIII ст. з’являються перші будинки, спеціально пристосовані під музеї, причому вони набувають видовженої форми галерей. Так, відкрита у 1746 р. Дрезденська галерея розташовувалася у відповідно перебудованому приміщені двірських конюшень. Галерея пруського короля Фрідріха II в Потсдамі, зведена у 1756-1763 рр., розташувалася у спеціально запроектованому і збудованому окремому будинку. На думку цього польського дослідника, ці дві галереї значно вплинули на подібні починання у сусідніх державах, зокрема Польщі та Росії, де було відкрито Кунсткамеру Петром І, після того, як було перенесено столицю Російської імперії до Санкт-Петербурга та придбано колекцію Альберта Себи. У Франції після ув’язнення Людовика XVI, королівська колекція Лувру стала національним надбанням, тому через побоювання можливих випадків вандалізму або крадіжок 19 серпня 1792 року Національна асамблея оголосила невідкладну підготовку до відкриття музею, тому у жовтні комітет почав збирати колекцію для показу заради «збереження національної пам'яті». Будівля музею Прадо була спроєкторана у 1785 р. і через 34 роки він вперше відкрився для публіки У 1759 році Британський музей був відкритий для відвідувачів в особняку Монтегю-Хаус. Спочатку відвідувачами музею могли стати тільки обрані люди. Для всіх бажаючих музей відкрився лише в 1847 році, коли було побудовано сучасну будівлю музею.У наступні десятиліття ідея окремого музейного приміщення набувала все більшого поширення, і в ході її втілення вироблялися основні вимоги до таких приміщень і час від часу були проведені приєднання и добудовування приміщень, через велику кількість експонатів, для яких потрібні окремі експозиційні зали.
1.3. Особливості проєктування музеїв у XX–XXI ст.
Проєктування музеїв у XX–XXI століттях зазнало значних змін через розвиток технологій, зростаючу важливість інтерактивності та зміни в розумінні музейної функції як культурного центру. Сучасні музеї поєднують традиційні принципи з новаторськими підходами. Тому, що людство вже на так проявляє інтерес до музеїв, як в добу Просвітництва, тому довелося розвивати музейну діяльність, зацікавлювати новими формами подання інформації, формами, дизайном, наприклад: музей Гуггенхайма в Більбао(найбільш відомий своїми вигинами, облицьованими титаном, які натхненні витонченими формами та текстурами риби, спроектованої таким чином, що її можна запам'ятати як скульптуру), Денверський художній музей(відомим своєю великою колекцією з понад 70 000 різноманітних робіт та зовнішнім фасадом), музей майбутнього в Дубаї( який своєю формою тора символізує здатність людства до інновацій, прикрашаючи його фасад більш ніж 14 000 метрів арабської каліграфії). Крім цього, зараз у безлічі музеїв є доступна функція віртуальних екскурсій, що допомагає, сидячи вдома побувати на екскурсії на Піренеях, Апенінському півострові, або ж в центі Нью- Йорку у музеї, що входять збірку найкращих музеїв світу, які слід відвідати, як на мене це найкращий варіант для людей, що немає можливості побувати за кордоном. Але не менш важливим є відвідування музеїв в Україні, які також мають немалий музейний фонд, то можуть похвалитися унікальними пам’ятками княжої ,козацької доби та ін.
2. Основні принципи будівництва музейних приміщень.
2.1. Технічне забезпечення: освітлення, вентиляція, клімат-контроль
Музеї і виставкові комплекси являють собою унікальні споруди, тому до їх ідейно-художніх якостей висуваються особливо високі вимоги. Цим вимогам, в першу чергу, відповідає принцип єдності прекрасного і доцільного. Архітектурно-просторова побудова музеїв і виставкових павільйонів повинно сприяти розкриттю тематики їх споруд, технологічних процесів, які в них відбуваються, планувальних структур. Від правильно організованого освітлення музеїв залежить сприйняття відвідувачами експонатів. Завдяки світлу виявляється форма твору мистецтва, його фактура, колір. Акцентне освітлення підкреслює унікальність кожного експоната, особливості інтер’єру приміщення, створює приємне для відвідувача світлове середовище. До прикладу для тканин, паперу і акварельних фарб рівень освітленості не може перевищувати 50 люкс, а для олійного живопису 150 люкс.
Для дорогоцінних металів, ювелірних прикрас і каменів обмеження становить 500 люкс. Індивідуальне підсвічування кожного твору мистецтва надає можливість впливати на емоції людини, занурити її в ту чи іншу епоху, проте необхідно звести до мінімуму, або повністю виключити наявність ультрафіолетового й інфрачервоного випромінювання . Не менш важлива є вентиляція для підтримки стабільного мікроклімату в музейних приміщеннях, щоб уникнути впливу вологості та температурних коливань на експонати. Спеціальні вентиляційні системи використовуються для забезпечення повітрообміну, а також для попередження накопичення шкідливих часток і пилу.
Для підтримання оптимальних температурних умов (зазвичай 18–22°C) та вологості (40–60%) використовуються системи клімат-контролю. Це критично важливо для збереження чутливих до змін клімату предметів, таких як картини, скульптури, археологічні артефакти та документи. Спосовно пожежної безпеки , то сховища музею повинні бути ізольовані від інших приміщень протипожежними стінами 1-го типу. Стіни всередині сховища повинні мати клас вогнестійкості не менше ніж REI 120. Ширина проходів у сховище приймається не менше 0,9 м, а головних проходів – 2,5 м (в чистоті). Музеї повинні мати вогнестійкі конструкції та системи протипожежної безпеки, такі як автоматичні спринклерні системи, системи пожежогасіння, датчики диму, аварійне освітлення і виходи. Приміщення мають бути забезпечені шляхами евакуації з достатньою кількістю виходів та спеціальними системами для оповіщення відвідувачів про надзвичайні ситуації. Музеї повинні мати системи відеоспостереження, сигналізації, охорони, а також спеціальні захисні засоби для експонатів, такі як броньовані вітрини або датчики руху.Важливі експонати повинні бути у спеціальних кімнатах або зонах з обмеженим доступом.
2.2. Архітектурні та художні рішення: гармонія з оточенням і унікальність дизайну
Великий закритий простір експозиційних залів, а також їх унікальні системи освітлення (переважно верхнє освітлення природним світлом у поєднанні з штучним підсвічуванням) зумовили традиційно великі глухі зовнішні площини огороджувальних конструкцій для більшості музеїв і виставок. Зберігаючи таку архітектурну форму, їх образні та художні характеристики проявлялися в численних варіантах об'ємно-планувальних композицій, зовнішнього оформлення з використанням різних елементів архітектурного декору, творів монументального мистецтва, оздоблювальних робіт тощо .Ряди елементів просторових форм експозиції можуть бути побудовані в основних колірних напрямках:
- ахроматичному (від білого до чорного);
- хроматичному в теплій гамі(жовтий - помаранчевий - червоний з їхніми проміжними відтінками) і в холодній гамі (зелений - синій - фіолетовий з їхніми проміжними відтінками);
- двох додаткових кольорів(синій - помаранчевий, зелений - червоний, фіолетовий - жовтий).Носіями кольору в музейній експозиції є різні експонати, стенди та архітектурні елементи інтер'єру. Колористична обробка простору частіше досягається введенням одного активного колірного фону. Таким фоном можуть стати підлога і стеля.
Незважаючи на різницю в призначеннях музеїв і виставок, а також на різноманітність їх архітектурно-планувальних рішень, основні принципи планувальних структур, складу та взаємозв'язків приміщень, за деякими відмінностями, мають багато спільного. Планувальні рішення цих будівель розробляються відповідно до основних технологічних вимог, що виключає перетин зустрічних потоків. Організацію видів діяльності музею і усіх функціональних процесів, що проходять у будівлі музею, можна співвіднести з такими основними функціональними блоками:
• вхідна група приміщень;
• експозиційна частина;
• кінолекційна зала;
• адміністративні, робочі і підсобні приміщення, бібліотека;
• лабораторії і майстерні;
• фондосховища;
• технічні приміщення.
Розглянуто основні принципи створення музею, які передбачають формування комфортного середовища для відвідувачів, що сприяє їхній зосередженості на експонатах та підвищує естетичне й пізнавальне сприйняття. Одним із ключових факторів є правильна організація музейного простору, що враховує логічну послідовність і хронологію експозицій, що полегшує сприйняття представленої інформації. Також підкреслюється важливість естетичної складової музейного інтер'єру, де освітлення та кольорові рішення відіграють значну роль у створенні атмосфери та настрою, які підтримують цілі та концепції музею.
Висновки
Підсумовуючи вище сказане, можна зробити висновок, що проектування та будівництво музейних приміщень є важливим фактом розвитку музейної справи, оскільки архітектурні рішення безпосередньо впливають на збереження колекцій, функціональність музеїв та комфорт відвідувачів. Історія музейної архітектури демонструє еволюцію від простих храмів і скарбниць, особистих колекцій до спеціалізованих музеїв, що відображають зміни у культурному контексті та наукових досягненнях. Сучасні музеї об'єднують традиційні принципи з інноваційними підходами, які включають інтерактивні технології, на прикладі віртуальних екскурсій, які можна здійснити з будь якого куточку світу, чи огляду експозиції через VR окуляри, але певна річ, якщо людина вже прийшла в музей, то краще на відчути атмосферу музею та особисто розглянути експонати в реальності, ніж через окуляри віртуальної реальності. Технічне забезпечення таких будівель, включаючи освітлення, вентиляцію та охорону, є критично важливим для збереження експонатів і створення комфортної атмосфери для відвідувачів. Архітектурні та художні рішення музеїв прагнуть гармонійно поєднувати функціональність з естетичним сприйняттям, створюючи унікальні простори для культурного обміну та досліджень.
Список джерел:
- Вайдахер Фрідріх. Загальна музеологія / За ред. Зеновія Мазурика; Пер. з нім. X.
Назаркевич, О. Лянг, В. Лозинського. - К.: Літопис, 2005.
- Салата О.О. Основи музеєзнавства: навчально-методичний посібник / О.О. Салата. –
Вінниця : ТОВ «Нілан-ЛТД», 2015.
- Жигульські 3. Музеї світу. Введення в музеєзнавство. М., 1989.
- Музейна справа та музейна політика в Україні XX століття. - К.: Златограф, 2004
- Музейне проектування / Відп. ред. А. А. Щербакова; Упоряд. А. В. Лебедев. М.,
2009.
- Pragya Sharma(2023), «10 most unique and unusual museums around the world»
URL: https://parametric-architecture.com/10-most-unique-and-unusual-museums-around-the-world/
про публікацію авторської розробки
Додати розробку