Доповідь На тему: «Виховання у дітей морально-етичних норм поведінки – завдання сучасної педагогіки»

Доповідь

На тему: «Виховання у дітей морально-етичних норм поведінки – завдання сучасної педагогіки»

Вихователь:

Рой Д.О.

Саме дитячий садок має забезпечити фізичне, психічне, здоров'я дитини, її різнобічний гармонійний розвиток, набуття життєвого досвіду, стати своєрідним посередником між родиною та широким світом. У процесі морального виховання педагоги повинні засвоїти самі й навчати своїх вихованців правил людського співжиття:

— дотримання норм культурної поведінки;

— спілкування на основі добрих почуттів і взаємин;

— взаємна ввічливість;

— усвідомлення себе членом колективу і вміння добре поводитись у колективі;

— гуманізм, дисциплінованість, витримка, скромність, товариськість, чуйність;

— позитивна мотивація власної трудової діяльності;

— повага до праці товаришів і дорослих;

— бережливе ставлення до природи, шана до землі;

— дбайливе ставлення до речей.

Зміст усієї системи морально-правового виховання визначений програмами (чинними) виховання дітей дошкільного віку та Базовим компонентом дошкільної освіти.

А моральне виховання дітей передбачає:

— засвоєння та розуміння морально-правових норм;

— формування позитивного ставлення до морально-правових норм;

— виховання моральних почуттів;

— формування психологічних установок на соціально активну поведінку;

— подолання вад характеру та виправлення поведінки;

Процес засвоєння дитиною моральних норм може бути примусовим, а може — і саме це найкращий шлях — відбуватись як свідоме й гармонійне перетворення вимоги до неї у внутрішню настанову, яка з часом стане звичкою.

Стадії розвитку моральної свідомості:

1.Доморальний період (дитина слухається, щоб уникнути покарання).

2.Рівень конвенційної моралі (дитина прагне бути доброю, слухняною, очікуючи схвалення з боку авторитетних людей, відчуваючи сором перед їхнім

осудом).

3.Рівень автономної моралі (дитина віком 5-7 років уже здатна усвідомлювати відносність та умовність соціальних норм).

У психології є таке поняття, як «емоції», — це почуття, з яких складається емоційний світ дитини. А ставлення до людей, практичної діяльності й до самого себе називають моральними почуттями, і вони невід'ємні від норм моральної поведінки. їхнім джерелом є взаємини людей, спільна діяльність. Моральні почуття тісно пов'язані з формуванням у дітей чітких, зрозумілих, значущих уявлень про добро і зло права й обов'язки, правду і неправду, чесність, честь, відповідальність тощо.

Завдання педагогів — уже в дошкільному віці сформувати певні види моральних почуттів. А саме:

• Почуття правди.
• Почуття довіри.
• Почуття справедливості.
• Почуття емпатії.
• Почуття прихильності.
• Почуття гідності.
• Почуття чесності.
• Почуття відповідальності.
• Почуття сорому.
• Почуття совісті.
• Почуття успіху.
• Громадянські почуття.

Зауважимо, що дитина лише тоді ставитиметься до інших з розумінням і повагою, коли відчуватиме повагу до себе самої. Авторитарні форми впливу гальмують її розвиток, живлять невпевненість у собі, перешкоджають формуванню самостійності та відповідальності.

Виховання малюка починається насамперед із виховання дорослого. Ха­рактер і якість виховання значною мірою залежить від особистості й педагога, його фахового рівня. Педагогічна майстерність — важлива умова оптимізації процесу морального розвитку дошкільнят.

Складові педагогічної майстерності:

—  гуманізм (гуманістична спрямованість інтересів, ідеалів);

—  фахові знання (знання психології, педагогіки, методики дошкільного виховання);

—  педагогічні здібності (дидактичні, комунікативні, перцептивні);

—   педагогічна техніка (вміння керувати своєю поведінкою та діяльністю, взаємодіяти з іншими людьми).