Доповідь «Підвищення рівня екологічної освіти і свідомості серед школярів»

Відділ освіти

Рокитнівської РДА

Сновидовицька ЗОШ І-ІІІ ст.

Доповідь  на тему:

«Підвищення рівня екологічної освіти

і свідомості серед школярів»

                                                                                   Підготував:

                                                                                   директор               

                                                                                   Сновидовицької ЗОШ І-ІІІ ст.

                                                    Лопуга М.М.

Людину оточує дивний і чарівний світ, ім’я якому Природа. Вона така різноманітна і багатогранна, що навіть дорослому важко збагнути всі її особливості та закономірності. Так і живе більшість із нас у відриві від цього дива, без якого немислимі ні творчість, ні просто духовний світ людини. Використовуємо її багатства, але чи всі задумуємося над тим , як зробити так, щоб і майбутні покоління користувалися дарами природи. Багато збайдужілих душ нищать природні багатства задля власної наживи. Та чи в силі ми змінити жорстоке серце варварів? Напевно, вже не достукатися до закам’янілих сердець. Вони здатні зіпсувати усе життя.

Що можемо зробити ми? Виховувати у дітей любов до природи, відчувати значимість всього живого, бути милосердними. Дати зрозуміти дітям, що причина негативних наслідків криється в нехтуванні законами природи, людській байдужості.

  Екологічні проблеми в наші дні стали головним об’єктом міжнародної політики в боротьбі за виживання людства. Одним з визнаних світовою громадськістю шляхів їх вирішення є екологічна освіта та виховання.

  На сучасний стан екологічної освіти та виховання як в державі, так і в нашому регіоні впливають наступні негативні тенденції:

– багаторічне панування ідеології споживацького ставлення до природи;

– байдужість до екологічних проблем, незнання і руйнування народних традицій раціонального природокористування;

– відсутність знань законодавчої бази та конкретних механізмів реалізації права громадян на екологічну інформацію, освіту, захист;

– недостатня відповідальність виконавчих структур;

– відсутність контролю за виконанням прийнятих рішень, що впливають на стан довкілля;

– недооцінка екологічних знань у системі загальнодержавної освіти;

– слабке матеріально-технічне та методичне забезпечення навчально-виховного процесу в навчальних закладах;

– недосконала система навчання і перепідготовки кадрів;

– відсутність державної підтримки діяльності громадських організацій, молодіжних громадських організацій та інших структур, які займаються екологічною просвітою та вихованням.

 Все це вимагає перегляду підходів до визначення мети і завдань екологічної освіти, формування її змісту, організації навчально-виховного процесу в навчальних закладах різного рівня, позакласної, позашкільної роботи, перепідготовки педагогічних кадрів, просвітницької роботи тощо.

 Екологічна освіта розглядається як неперервний процес, що охоплює усі вікові, соціальні та професійні групи населення. Проте її основою є школа, оскільки саме в шкільні роки формування особистості відбувається найбільш інтенсивно.

Від шкільної освіти сучасне суспільство очікує забезпечення максимального розвитку інтелектуальних здібностей і формування загальнолюдських якостей особистості. Насамперед духовного розвитку особистості, що характеризується екологічним способом мислення, екологічною культурою, мораллю, етикою та свідомістю.

Формування екологічної свідомості молодого покоління повинно відбуватись на всіх етапах розвитку і становлення людини. У цьому процесі необхідно брати участь практично всій громадськості, але особлива роль відводиться сім’ї, вихователям та педагогам.

Дійовим засобом формування екологічної свідомості нашого сучасника має бути система екологічної освіти та екологічного виховання.

Створення системи екологічної освіти дозволить перебороти споживчий підхід, розвіяти уявлення про безмежність природних багатств і безмежних можливостей біосфери до самовідновлення і самоочищення.

Системність екологічної освіти може бути розглянута з різних точок зору:

- неперервності – включення в систему сімейного, дошкільного, шкільного, професійного, вузівського виховання, усіх напрямків підвищення кваліфікації фахівців, засобів масової інформації;

- дидактичної, котра припускає системний аналіз цілей, задач, принципів, змісту, методів і форм організації екологічної освіти;

- організаційно-методичної, що дозволить виявити роль і забезпечити взаємодію навчальних предметів, класної і позакласної роботи в різних моделях екоосвіти. 1’

     Шкільний етап ґрунтується на позитивному емоційному досвіді спілкування з природою і розвитку вже набутих знань, умінь, навичок та переконань у необхідності жити в злагоді з природою. Він, продовжуючи і поглиблюючи процес екологічного світосприйняття на основі наступності, є базою для формування екологічної культури молодого громадянина. Це основна ланка екологічної освіти.

Мета шкільної екологічної освіти – формування особистості з новим, екоцентричним типом мислення й свідомості, високим ступенем екологічної культури.

Зміст шкільної екологічної освіти

За особливостями форм та методів освіти, враховуючи вік дітей, обсяг та рівень знань шкільна освіта поділяється на початковий рівень (1-4 класи), основний рівень (5-9 класи) та старші класи (10-11).

Початкова школа, зберігаючи наступність із дошкільним періодом навчання і виховання, забезпечує подальше становлення особистості дитини, її інтелектуальний, фізичний, соціальний розвиток. У початковій школі продовжується опанування знань учнів про природу, формування екологічно доцільних навичок поведінки, не пасивної, а діяльної любові до природи. Заняття з екології доцільно ввести до навчального плану як окремий предмет за рахунок факультативів і курсів за вибором, або інтегрувати з предметами «Я  у світі», «Природознавство», « Рідний край», «Сталий розвиток». Сталий розвиток екологічної освіти став новим принципом суспільного життя, а екологічне виховання поступово набуває пріоритетної системо утворюючої ролі в освіті, зокрема в навчально-виховному процесі шкільних навчальних закладів.

Питання екологічної освіти слід ширше вводити у зміст завдань з рідної мови, математики, українознавства, у позакласну роботу, щоб дитина самостійно дійшла висновків: «Природа і люди-одне ціле», «Природа в небезпеці», «Природа чекає моєї допомоги». На кожну з цих тем відводиться 2-3 години. Частково програмовий матеріал може бути використаний і на інших уроках.

Основна школа дає базовий рівень екологічної освіти за рахунок максимальної екологізації змісту як природничого, так і суспільно-гуманітарного циклів, що є фундаментом оволодіння учнями основ екологічної культури.  В учнів формується готовність до вибору форми подальшого одержання освіти і профілю навчання через шляхом запровадження окремих факультативів та курсів за вибором екологічного спрямування «Лісова справа». «Історія рідного краю»

Старша школа є останнім етапом одержання шкільної екологічної освіти, на якому завершується формування цілісної картини світу, елементів екологічної культури, навичок, фундаментальних екологічних знань, екологічного мислення і свідомості на основі наступності. У старшій загальноосвітній школі запроваджується  навчання з вивченням екології.

Екологічний зміст шкільної освіти представлений як поаспектно у кожному навчальному предметі, так і цілісно в спеціальних інтегрованих курсах, передбачених кожним етапом навчання.

Методи, форми і засоби шкільної екологічної освіти

Шкільна екологічна освіта передбачає активно-творчий, продуктивний тип діяльності. Поряд з класичними методами і формами навчання, що виправдали себе, доцільно використовувати нові технології навчання (інтерактивні, комп’ютерні тощо). На кожній сходинці навчання необхідний вибір адекватних цілей і задач, змісту, комплексів форм, методів і засобів навчання, важливо забезпечити їх послідовність. Пріоритетні практична, самостійна, творча, пошукова, навчально-дослідницька діяльність.

 Важлива роль в шкільній екологічній освіті надається позакласній роботі.

 Шляхи досягнення мети шкільної екологічної освіти

 Необхідно:

• дотримуватись принципу екологізації змісту навчальних предметів, зокрема інтегрувати в навчальний процес питання енергозбереження; споживацького, репродуктивного та інноваційного природокористування; основ екологічної культури (в побуті, промисловому виробництві, в сільському господарстві, в охороні здоров’я, в природі);
• впроваджувати в практику екологічне проектування;
• впроваджувати інформаційно-комунікаційні технології;
• забезпечити участь учнів в природоохоронних, трудових акціях, конкурсах, науково-освітніх програмах;
• залучати учнів до екологічного краєзнавства, пізнання «малої батьківщини», що веде до практичних, активних форм навчання (створення екологічних картосхем населеного пункту, розробка маршрутів екологічних стежок, збір фольклорних матеріалів про природу рідного краю і використання її людиною та інше), які активізують пізнавальну діяльність і готовність до просвітництва;
• організовувати екологічні експедиції, екскурсії екологічними стежками, на об’єкти екологічного напрямку;
• залучати обдарованих учнів до участі в екологічних олімпіадах;
• поглибити співпрацю навчальних закладів освіти різних ланок з метою якісного розвитку навчального процесу;
• проводити індивідуальні бесіди та групові консультації для батьків, просвітницькі тренінги, залучати батьків до виховного процесу.

  Результати роботи  участі учнів та вчителів у  екологічних заходах   висвітлюються на сайті школи.