Доповідь "Психологічні аспекти використання компютера"

Психологічні аспекти використання комп’ютера.

Розвиток інформаційних технологій у ХХІ столітті надав людству величезні можливості комунікації. За допомогою комп’ютерів, Інтернету, мобільного зв’язку став можливим доступ до скарбниць наукової думки, мистецтва всіх країн світу.

Популярним стає дистанційне навчання на тільки в містах держави, а й в університетах  усього світу.

Технічні засоби оновлюються з неймовірною швидкістю і вносять в наше життя ще більш комфорту, зручностей, полегшують працю, урізноманітнюють дозвілля й відпочинок.

 Комп’ютери, Інтернет та інші досягнення інформаційних технологій вже давно стали надбанням освіти, увійшли майже в кожний дім.

Можна багато говорити про переваги досягнень науки і техніки, але існує зворотній бік бурхливого розвитку інформаційних технологій – негативний вплив на здоров’я і психіку людини, особливо дитини.

У наш час стрімко розвивається техніка, з’являються нові інформаційні технології. Все більше комп’ютерів з’являється вдома, мобільні телефони за своїми можливостями наближаються до кимп’ютерів, у яких є все – від органайзера  до ігор.

На жаль, у них і є свої недоліки. Діти, які часто працюють чи грають за комп’ютером, помічають, що в них погіршується зір, болить спина, шкідливо діє також випромінювання екранів комп’ютерів. Тобто найбільше звертають увагу на шкідливість для фізичного здоров’я.

А як комп’ютери діють на психіку людей? Дехто вважає, що лише на Заході зафіксовано випадки так званої залежності від комп’ютерів, як іноді стає схожою на залежність від наркотиків. Але в цьому ми вже сьогодні швидко наздоганяємо захід: випадки залежності від комп’ютерів є й у нашій країні.

Перші ознаки комп’ютерної залежності дитини:

- пропуски шкільних занять через комп’ютерну гру вдома або відвідування комп’ютерного клубу;

- просиджування  біля комп’ютера у нічний час;

- приймання їжі під час комп’ютерної гри;

- асоціювання себе з героями комп’ютерних ігор;

- відсутність інших захоплень, крім комп’ютерних ігор;

- віддавання переваги комп’ютерним іграм, а не спілкуванню;

- дитина не уявляє, чим себе зайняти, коли комп’ютер зламався;

- конфлікти з батьками та їх шантажування у відповідь на заборону проводити час за комп’ютером.

Підлітковий вік – це період формування цінностей, розширення соціальних контактів, а залежна дитина обмежує своє коло спілкуванням комп’ютером. В результаті цього в таких дітей спостерігаються відсутність життєвого досвіду, інфантилізм у вирішенні життєвих питань, труднощі в соціальній адаптації, бідність емоційної сфери, соматичні порушення ( зниження гостроти зору, підвищена втомленість, порушення постави тощо), звуження кола інтересів, прагнення створити особистий світ, втеча від реальності.

Замість подолання труднощів дитина поринає у комп’ютерну гру. Там у грі, їй добре: вона сильна, смілива, озброєна, успішна… але час, проведений за грою, не робить її сильнішою і успішною в реальному житті, тому, повертаючись із віртуального світу в реальний, вона відчуває дискомфорт, слабкість і беззахисність. І тому їй неодмінно хочеться повернутися туди, де вона  - переможець. «Помилки», які підліток не може виправити у житті з такою ж легкістю, як у грі, викликають у нього різні легкі психічні відхилення в емоційному плані – від агресії до депресії, від повного протиставлення себе світу до замкненості в собі.

Головною причиною виникнення комп’ютерної залежності у дітей психологи вважають недостатнє спілкування і взаєморозуміння з батьками, однолітками і значущими людьми. Більш схильні до комп’ютерної залежності діти, чиї батьки працюють за кордоном, часто від’їжджають у відрядження. Тобто діти, батьки яких через надмірну зайнятість не можуть приділити їм достатньої уваги.

Отже, комп’ютер спочатку компенсує спілкування з батьками, а потім вони стають «незначущими» в житті підлітка.

За результатами спостережень виявлено, що у більшості випадків залежними стають діти з неадекватною самооцінкою 9заниженою або завищеною). Часто таким дітям важко спілкуватися з однолітками, коло яких не завжди сприймає дитину такою, якою вона є. дитині набридає доводити одноліткам, якою вона є насправді, і вона поринає у віртуальний комп’ютерний світ, де отримує можливість реалізуватися зі всіма своїми вадами, комплексами і амбіціями.

Коли вдома немає комп’ютера, а грати дитині хочеться, вона іде до комп’ютерного клубу. І якщо батьки вдома мають можливість прослідкувати, у що і як довго грає дитина, то працівників клубів це, як правило, не турбує.

Також відомі випадки, коли захоплення комп’ютерними іграми призводили до порушення закону:крадіжок грошей, озброєних нападів на людей. Таким чином, підлітки намагаються бути схожими на улюблених комп’ютерних героїв

Добрий день, шановна редакціє газети «Шкільний вісник!»

До вас звертаються батьки шестикласника однієї із шкіл міста з проханням розібратися в нашій ситуації.

Проблема полягає в тому, що наш син викликає у нас великі хвилювання щодо його поведінки та психіки.

Розпочалося все з того, що вчитель історії задала домашнє  завдання, відповідь на яке можна було отримати лише в інтернеті. Комп’ютера вдома у нас на той час не було, і хлопчик пішов до комп’ютерного клубу, де за допомогою працівників цього закладу зумів знайти заданий матеріал і добре виконав домашнє завдання. Радощам сина не було меж! Ми також раділи за дитину. Але це була лише одна сторона медалі. Справа в тому, що тільки згодом ми довідалися, що крім пошуку відповіді на завдання з історії хлопець заходив на різні сайти, де знайшов для себе багато цікавого. Тому все частіше Сергій став просити гроші для відвідування інтернетклубу. Спочатку нас це не турбувало, та коли все більше і більше часу хлопець був відсутній вдома, ми вирішили це питання розв’язати по-своєму – купили йому комп’ютер, щоб син працював на ньому вдома. Це входило в наші інтереси, робота у мене і в чоловіка «позмінна», тому ми були спокійні, що за нашої відсутності дитина знаходиться вдома, а не вештається десь по вулиці. Та минуло приблизно два місяці. Нас було викликано до школи, де ми дізналися, що успішність сина різко понизилась, змінилась поведінка в гірший бік – став конфліктувати з однокласниками та вчителями, був знервований, нестриманий, з’явилися пропуски уроків.

Після відвідування школи ми звернули увагу на те, на які самі сайти заходить хлопець. Здебільшою це були ігри –«стрілялки».  При розмові з сином ми прийшли до висновку, що наші слова Сергій пропускає повз вуха, не прислухається до наших думок, нехтує нашими порадами.

Шановна редакціє! Порадьте,  будь ласка, як нам повернути психологічний стан сина? Адже раніше дитина була доброзичлива, радісна, уважна, дружелюбна (у нас вдома майже щодня були його товариші, а тепер вони навіть не заходять).