Доповідь з досвіду «Гендерне виховання дітей дошкільного віку»

Доповідь з досвіду роботи:

«Гендерне виховання дітей дошкільного віку»

Педагоги практики пропонують, що гендерне виховання починаючи з раннього віку є невід'ємною частиною усіх видів діяльності дітей. На заняттях з різних розділів програми (ознайомлення з навколишнім світом, розвиток мовлення, формування математичних уявлень, фізкультура тощо), під час образотворчої, трудової та ігрової діяльності діти засвоюють загальноприйняті норми поведінки, зміст і особливості виконання певних соціально-статевих ролей.

Починаючи з середньої групи з дітьми варто проводити спеціально організовані заняття, спрямовані на реалізацію завдань гендерного виховання, адже діти п'ятого року життя вже мають деякі уявлення про особливості соціальних взаємовідносин між жінками і чоловіками.

Роботу з гендерного виховання ми проводимо комплексно, використовуючи різні методи, спеціально підготовлені та природні ситуації, що виникають у процесі життєдіяльності.

Основними формами роботи з дітьми у цьому напрямі є:

- організовані заняття — групові та індивідуальні;

- етичні бесіди;

- проблемні ситуації, прогнозування життєво значимих ситуацій;

- дидактичні ігри;

- ситуації спілкування з дітьми;

- прогулянки, екскурсії;

- театралізовані розваги;

- самостійна діяльність дітей.

Пропонується здійснювати роботу дотримуючись таких принципів:

- активності — використання будь-яких ситуацій у житті дитини для формування у неї правильних установок щодо своєї статі і вироблення відповідної рольової поведінки;

- реалістичності — формування реалістичного розуміння статевої диференціації;

- адресності — врахування не лише статі і віку дитини, а й її психічного та фізичного розвитку, соціального і культурного рівня;

- неперервності — послідовне врахування накопичених знань і соціального досвіду дитини, починаючи з раннього дитинства;

- правдивості — надання максимально правдивої інформації з урахуванням віку дитини та можливостей розуміння цієї інформації;

- довіри — базування відносин між дитиною та педагогом на довірі, яка можлива лише за умови серйозного ставлення педагога до інтересів дитини, її бажань та проявів статевої поведінки;

- моральної чистоти — виховання моральної особистості, у якій домінують якості, що формують хлопчика як майбутнього чоловіка, а дівчинку — як майбутню жінку.

Узагальнюючи ідеї виховання хлопчиків та дівчаток, акумульовані гуманістичною педагогікою доходимо висновку, що статево рольова поведінка дітей формується у дитячому колективі.

Найбагатший досвід взаємодії з однолітками різної статі діти набувають у дошкільному закладі. І саме вихователі мають створити оптимальні умови для формування у дітей адекватної статево-рольової поведінки. Перед вихователями стоять такі завдання:

- формувати у дітей уявлення про відмінності у поведінці хлопчиків і дівчаток;

- розвивати способи взаємодії, притаманні жіночому і чоловічому типам поведінки;

- створювати умови для набуття досвіду чоловічої і жіночої поведінки;

- розвивати морально-вольові якості, характерні для хлопчиків (сміливість, рішучість, силу, витривалість тощо) і дівчаток (доброту, ніжність, співчутливість, чуйність тощо).

Робота з формування статево-рольової поведінки у дітей проводиться вихователями у трьох напрямах:

- формування поведінки хлопчиків;

- формування поведінки дівчаток;

- формування способів взаємодії хлопчиків і дівчаток.

Організовуючи різні види діяльності дітей, вихователі створюють умови, які сприяють формуванню уявлень хлопчиків про те, що у майбутньому вони стануть чоловіками, а чоловіки поводяться відповідно до своєї статі: у ситуаціях, коли вони спілкуються з природою, з предметами рукотворного світу, з людьми різної статі, то покладають на себе найбільш складні, важкі, не цікаві, але необхідні обов'язки.

Так вони виявляють свої найкращі чоловічі якості — силу, витримку, вміння долати труднощі, досягати мети, бути мужніми, витривалими тощо. Справжні чоловіки завжди беруть на себе роль захисника.

У дівчаток вихователі формують уявлення про те, що у майбутньому вони стануть жінками, поведінка яких значно відрізняється від поведінки чоловіків. Жінки покладають на себе турботи і обов'язки, пов'язані зі створенням затишку в оселі, піклування про дітей та інших членів сім'ї, домашніх тварин, тощо. Така діяльність сприяє реалізації жінками своїх найкращих якостей, таких як: турботливість, уважність, терплячість, ніжність, лагідність тощо.

Під час різних життєвих ситуацій вихователі спонукають дівчаток до порівняння своїх дій з діями, характерними для їхніх мам та інших жінок. Ситуації для виховання жіночності у дівчаток можуть бути тими самими, що і для виховання мужності у хлопчиків, зокрема: дозвілля на природі, проблеми у домашньому господарстві (прибирання під час ремонту, догляд за помешканням, створення краси та затишку), підготовка до сімейних свят тощо.

Дуже важливо сформувати досвід адекватної поведінки дівчаток у конфліктних ситуаціях.

Дуже важливим аспектом роботи з гендерного виховання дітей є створення відповідного предметно-розвивального середовища, яке є умовою прояву статево-рольової поведінки дітей, стимулює їх до вираження у повсякденні свого чоловічого чи жіночого образу.

Створюючи предметно-ігрове розвивальне середовище у групі дошкільного закладу, обов'язково слід подбати про осередки, у яких граються разом і дівчатка, і хлопчики. Тут розміщують атрибути до сюжетно-рольових ігор «Сім'я», «Магазин», «Поліклініка», «Бібліотека», «Лікарня» тощо. Разом з тим у групах для дітей старшого дошкільного віку вихователі створюють окремі, спеціально оформлені та обладнані куточки для дівчаток та хлопчиків. Саме у віці п'яти — шести років діти під час ігрової діяльності починають групуватися за статевим принципом. Такий «розподіл» дітей, з одного боку, сприяє формуванню жіночності у дівчаток і мужності у хлопчиків, а з іншого — підводить їх до розуміння необхідності спільних ігор.

Ми дійшли висновку, що реалізувати на практиці гендерний підхід можливо за дотримання певних організаційно-педагогічних умов. Такими умовами є:

- знання вихователями особливостей гендерних уявлень у дітей дошкільного віку та закономірностей, шляхів їх формування;

- моделювання предметно-розвивального середовища, зорієнтованого на гендерне самопізнання;

- цілеспрямоване використання системи адекватних методичних засобів у виховній роботі, які сприяють формуванню гендерної ідентичності у дітей дошкільного віку;

- забезпечення індивідуального підходу до виявлення гендерної поведінки хлопчиками та дівчатками дошкільного віку.