Доповідь "Застосування інтерактивних технологій на уроках німецької мови"

Спочатку визначимо загальну суть інтерактивного навчання і порівняємо його із загальновідомими, традиційними підходами до навчання. Охарактеризуємо три основні моделі навчання, що існують у сучасній школі. Я Голант виділяв ще в 60-х рр. XX столітті активну та пасивну моделі навчання залежно від учнів у навчальній діяльності. Термін “пасивна” є умовним, оскільки будь-який спосіб навчання обов'язково передбачає певний рівень пізнавальної активності суб'єкта - учня, інакше досягнення результату, навіть мінімального, неможливе. У такій класифікації Я. Голант скоріше використовував “пасивність” як визначення низького рівня активності учнів, переважно репродуктивної діяльності за майже повної відсутності самостійності і творчості. Інтерактивне навчання є певним різновидом активного, що має свої певні закономірності і особливості.

Пасивна модель навчання-це така модель ,де учень виступає в ролі „об’єкта” навчання, повинен засвоїти й відтворити матеріал, який передав вчитель. текстом підручника тощо — джерелом правильних знань. До відповідних методів навчання належать методи, за . яких учні лише слухають і дивляться (лекція-монолог, читання, пояснення, демонстрація й відтворювальне опитування учнів). Учні, як правило, спілкуються між собою і не виконують якихось творчих завдань.

При активній моделі навчання учень виступає „суб’єктом” навчання, виконує творчі завдання, вступає в діалог з учителем. Основними методами є самостійна робота, проблемні та творчі завдання (часто домашні), запитання від учня до вчителя і навпаки, що розвивають творче мислення.

Слово „інтерактив” прийшло до нас з англійської від слова „interact”, де „inter” — взаємний і „act” — діяти. Таким чином, інтерактивний — це здатний

До взаємодії, діалогу. Інтерактивне навчання — це така форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету — створити такі комфортні умови навчання, за яких би.кожен учень відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність.

Суть інтерактивного навчання полягає у тому, що навчальний процесс відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де і учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлексують з приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють. Інтерактивне навчання передбачає використання рольових ігор, моделювання життєвих ситуацій, вирішення проблеми та певної ситуації.

Воно допомагає формувати в учнів навички і вміння, сприяє виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії. При цьому немає домінування одного учня над іншими, однієї думки над іншою. Учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати рішення. Інтерактивне навчання - це навчаннядалогічне, у ході якого відбувається взаємодія вчителя і учня. Робота учнів у групах та парах дає позитивні результати. Для того щоб подолати складності застосування окремих інтерактивних технологій, треба пам'ятати:

1) інтерактивна взаємодія потребує зміни всього життя групи, а також значної кількості часу для підготовки як учнями, так і педагогу;

2) краще старанно підготувати кілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж часто проводити наспіх підготовлені „ігри";

3) налаштуйте учнів на старанну підготовку до інтерактивних занять;

4) використовуйте спочатку прості інтерактивні технології, такі як: робота в парах, малих групах, "мозковий штурм";

5) використання інтерактивного навчання не самоціль. Це лише засіб для досягнення тієї атмосфери в групі, яка найкраще сприяє співробітництву, порозумінню, надає можливість дійсно реалізувати особистісно орієнтоване навчання;

6) якщо застосування інтерактивної моделі у конкретній групі веде до протилежних результатів, треба переглянути стратегію і обережно підходити до її використання.

Принципами інтерактивної роботи є:

1) одночасна взаємодія - всі учні працюють в один і той же час;

2) однакова участь - для виконання завдання кожному учневі дається однаковий час;

3) позитивна взаємодія - група виконує завдання при успішній роботі кожного учня;

4) індивідуальна відповідальність - при роботі у групі у кожного учня своє завдання.

Шляхи інтеграції інтерактивних методів у навчальний процес практично необмежені. До інтерактивних методів навчання слід віднести дискусії, рольові ігри, імітаційні ігри, уроки-панорами, уроки-прес-конференції. Під час проведення уроку-семінару або прес-конференції варто підготувати групи до спільної роботи. Передусім учні проходять тренінг із відпрацювання навичок та культури ведення дискусії, вміння слухати й формувати свої висновки, вважати себе за групу однодумців.

Спеціалісти, як правило, пропонують наступну структуру інтерактивного уроку:

1. Мотивація.

Мета цього етапу – зосередити увагу учнів на проблемі та викликати інтерес до теми обговорення на уроці. Прийомами навчання можуть бути запитання, цитата, коротка історія, невеличке завдання, розминка і т.д. Так, наприклад, на цьому етапі можуть бути використані такі інтерактивні технології як „Мозковий штурм” або „Мікрофон”. На цей етап уроку відводиться не більше 5% часу заняття.

2. Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів.

Мета - забезпечити розуміння учнями змісту їх діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти в результаті уроку (або позаурочного заходу) і що від них очікує вчитель.

Формулювання очікуваних результатів уроку – це принциповий момент інтерактивного навчання, бо, не усвідомивши цього, учні можуть сприйняти навчальний процес як ігрову форму діяльності, не пов’язану з навчальним предметом. Правильно сформульовані, а потім досягнуті результати – це гарантія успіху. Оптимальною є ситуація, коли учень розуміє не тільки те, чого він досяг на даному уроці, а й те, чого він має досягти на наступному уроці, чого він взагалі хоче від цього предмета для свого життя.

Часом буває доцільно залучити всіх учнів до визначення очікуваних результатів уроку або заходу.

В цій частині інтерактивного уроку я:

- називаю тему уроку, або прошу когось з учнів назвати її;

- звертаю увагу учнів, якщо назва теми містить нові слова або проблемні запитання;

- прошу когось із учнів оголосити очікуванні результати;

- нагадую, що в кінці уроку учні перевірятимуть, чи досягли вони цих результатів.

Ця діяльність повинна зайняти приблизно 5% часу уроку.

3. Надання необхідної інформації.

Мета – дати учням достатньо інформації для того, щоб на її основі виконувати практичні завдання. Це може бути читання або аудіювання мовного матеріалу, міні-лекція або бесіда, виконання домашнього завдання. Для економії часу на уроці і для максимального ефекту від уроку можна подавати інформацію в письмовому вигляді для попереднього (домашнього) вивчення. Наприклад, деякі уроки побудовані таким чином, що в підручнику для учнів є достатньо інформації для виконання завдань, і яка читається ще до уроку. Під час уроку вчитель може ще раз звернути на неї увагу, особливо на практичні поради, якщо необхідно – прокоментувати терміни або організувати невеличке опитування.

Для забезпечення швидкого та ефективного залучення учнів до інтерактивної діяльності пропоную їм пам’ятки, які містять опис алгоритму діяльності (послідовний перелік дій, які вони мають реалізувати у певній навчальній ситуації).

Основні правила поведінки учнів на уроці:

- відповідати швидко, чітко;

- не перебивати товаришів;

- поважати один одного;

- не засмічувати мову словами-паразитами;

- використовувати термінологію німецької мови.

Ця частина уроку займає приблизно 10-15% часу.

4. Інтерактивна вправа – центральна частина уроку (заходу).

Мета – практичне освоєння матеріалу, досягнення поставлених завдань уроку. Послідовність проведення цього елемента наступна:

- інструктування – вчитель розповідає учням про цілі вправи, про правила, про послідовність дій і кількість часу на виконання завдання; запитує, чи все учням зрозуміло (2-3 хв.);

- поділ на групи і/або розподіл ролей (1-2 хв.);

- виконання завдання, при якому вчитель виступає як організатор, як помічник, як ведучий дискусії, намагаючись надати учасникам максимум можливостей для самостійної роботи та навчання у співпраці (5-15 хв.);

- презентація результатів виконання вправи.

На цьому етапі інтерактивного уроку доцільно застосувати такі інтерактивні вправи як: „Ажурна пилка”, „Займи позицію”, „Два-чотири-всі разом”.

Інтерактивна частина уроку займає, як правило, близько 50-60% його часу.

5. Підведення підсумків, оцінювання результатів уроку.

Відділ освіти Бердянського комітету

Бердянської міської ради

Методичний кабінет загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1

Виступ з теми

«Застосування інтерактивних технологій на уроках німецької мови»

                                                                        Підготувала

                                                                        вчитель німецької мови

                                                                        Мокрицька О.В.,

                                                                                                   ІІ категорія

                                                                        Заслухано

                                                                        на засіданні міської творчої групи

                                                                        «ШППД щодо впровадження

                                                                        німецької мови як другої іноземної                           

                                                                        від 09 січня 2020р.

2020р.