Дослідницька робота з екології

Про матеріал

Дослідницька робота на тему " Перлина" на узберіжжі смт Ялта. Роботу виконав учень 10 класу Ялтинської ЗОШ І-ІІІ ст.№2 Кіріцев Володимир Керівник : учитель хімії та біології Ялтинської ЗОШ І-ІІІ ст. №2 Свіженко О.Б.

Перегляд файлу

ДОСЛІДНИЦЬКА РОБОТА

« ПЕРЛИНА» на узбережжі смт.Ялта

Роботу виконав учень 10 класу

Ялтинської ЗОШ І-ІІІ ст.№2

Кіріцев Володимир

Керівник : учитель хімії та біології

Ялтинської ЗОШ І-ІІІ ст. №2

Свіженко О.Б.

Зміст

Вступ.

Азовське море: загальна характеристика.
1. Назва. Історія вивчення
2. Загальні відомості Азовського моря
3. Клімат і погода на Азовському морі

1.3.1 Батиметрія Азовського моря

1.3.2 Гідрологія

1.3.3 Солоність

1.4 Берегова лінія сучасного моря

1.4.1 Морське узбережжя

1.4.2 Приазовські озера та лимани

2. Флора і фауна Азовського моря

2.1 Тварини

2.2 Рослини

3. Природні ресурси Азовського моря та охорона природи

4 . Екологічна ситуація Азовського моря

4.1 Забруднення. Загроза життю тваринного і рослинного світів

4.2 Екологічна проблема

4.3 Шляхи вирішення екологічних проблем

5. Висновки

6. Список використаних джерел

Вступ

$G:\МАН 2\0bef944a934e866b15633ce0e2aaee6c.jpg$

Природу потрібно берегти,

як ми бережем саме життя.
П. І. Чайковський

Актуальність теми: Земля – колиска людства. Вона носить на собі океани, хмари та їхні тіні, розкривається джерелами, пускає в небеса птахів, вбирає в себе всі сніги й дощі, дає всьому життя. Наше спільне щастя – жити на планеті Земля, у цьому дивосвіті природи, спілкуватися з нею. Її краса не може не бентежити душу. Ми живемо у віці бурхливого технічного прогресу. На даний час екологія – це спосіб життя і мислення кожної людини. Сьогодні вже мова йде не про те, щоб змінити життя, а щоб його врятувати. Екологічна проблема - це зміна природного середовища в результаті антропогенних впливів або стихійних лих, що веде до порушення структури і функціонування природи. Екологічні проблеми виникли як наслідок нераціонального ставлення людини до природи, стрімкого зростання промислових технологій, індустріалізації та зростання населення. Вироблення природних ресурсів настільки велика, що постало питання про їх використання в майбутньому. Забруднення природного середовища привело до прогресуючої загибелі представників рослинно-тваринного світу, забруднення грунтів, підземних джерел, виснаження і деградації грунтового покриву. Від вирішення екологічних проблем залежить прогрес і доля цивілізації, тому рішення екологічних проблем сучасного світу є важливою і актуальною проблемою.

Демокріт говорив; «Подібно до того, як буває хвороба тіла, буває також хвороба способу життя». Тому охорона природи повинна стати моральною категорією і користуватись пріоритетом за будь-яких обставин. Людству потрібні нова філософія життя, висока екологічна культура й свідомість. От чому ми і звернулися в своїй роботі до екологічних проблем нашого рідного краю та намагалася розробити шляхи поліпшення екологічної ситуації села

Україна має вихід до двох морів - Азовського і Чорного. В даній роботі мова піде саме про Азовське море.

Темою роботи є опис та характеристика природних умов та ресурсів Азовського моря.

Мета роботи полягає у визначенні особливостей даного природного об'єкта, значення в господарстві України.

Основною задачею є ознайомлення з даним природним об'єктом, визначення його значення для економіки країни, визначення характеру та причин появи екологічних проблем, та запропонування шляхів їх вирішення.

В роботі були використані історичний, статистичний, математичний, картографічний та інші методи дослідження.

Море - частина океану, яка відособлена від нього суходолом, підвищеннями підводного рельєфу або островами і має своєрідний гідрометеорологічний режим, відрізняється своїми властивостями (солоністю, прозорістю, температурою та біологічним складом).

1. Азовське море: загальна характеристика.

Азовьке море - внутрішнє море середземноморського басейна Атлантичного океану і розташовано на півдні України та Росії між 45°16' і 47°17' пн. ш. та 33°36' і 39°21' сх. д.. Його площа 38 тис. кв. км, об'єм 320 куб. км, середня глибина 7,4 м, а максимальна 15 м. Азовське море є наймілкішим морем у світі.

1.1 Назва. Історія вивчення

У давнину Азовське море називалося у греків Меотійське озеро (грец. Μαιῶτις), у римлян — Меотійське болото (лат. Palus Maeotis), у скіфів Каргалук, у меотів — Темеринда (означає матір морів); у арабів — Нітшлах або Бараль-Азов, в турків — Бар'ял-Ассак або Бахр-Ассак (Темно-синє море; у сучасному турецькому Azakdenizi), в генуезців та венеціанців — Mare delle Zabacche (Mare Тапе). Історична українська назва — Озовське (Озівське) море. Також слов'яни називали море Сурозьким або Синім^[6].

Сучасна назва Азовське море, за однією з версій, походить від арабської назви Бахр-ель-Азов' (темно-синє море). У слов'ян уперше вона згадується у 1389 році літописцем Піменом. Інша версія походження назви — від міста Азов^[7]^[8] На Русі море стало відомим в 11 ст., називали його Синім морем. Після утворення Тмутараканського князівства море стали називати Руським морем. З падінням князівства море перейменовується багато разів (Самакуш, Салакар, Майутіс тощо). На початку XIII ст. затверджується назва Саксинське море. Татаро-монгольські завойовники поповнили колекцію імен Азова: Балик-денгіз (рибне море) і Чабак-денгіз (Лящеве море). За деякими даними Чабак-денгіз в результаті трансформації: чабак — дзибах — забак — азак — азів — утворилась сучасна назва моря (що сумнівно). За іншими даними азак — тюркський прикметник, що означає <низький>, за іншими даними, <азак> (тюркське <гирло річки>), яке трансформувалося в Азау, а потім в Азов. Крім вищезгаданих назв море отримувало ще і такі: Барель-Азов (<Темно-синя річка>); Фракійське море (під фракійцямі вважали Геную та Венецію); Сурожзьке море (Сурожем називався сучасний м. Судак в Криму); Каффське море (Каффа — італійська колонія на місці сучасного м. Феодосія в Криму); Кіммерійське море (від кіммерійців); Акденіз (турецьке, що означає Біле море). Найдостовірніша версія: сучасна назва моря походить від назви міста Азов. За етимологією слова" Азов" існує ряд гіпотез: за іменем половецького князя Азума (Азуфа) вбитого при узятті міста в 1067 р.; за назвою племені осов (асси), що у свою чергу походить нібито від авестійського, що означає <швидкий>; зіставляють назву і з тюркським словом азан — <нижній>, і черкеським узев — <горловина>. Тюркська назва м. Азов — Аузак. Але ще в I ст н. е. Пліній, перераховуючи в своїх працях скіфські племена згадує плем'я асоки, схоже із словом азів. Прийнято вважати, що сучасна назва Азовського моря прийшла в сучасну топонімію на початку XVII ст завдяки літопису Пімена. Причому на початку воно закріпилося лише за його частиною (Таганрогзька затока) і лише під час Азовських походів Петра I назва Азовське море закріпилося за всім водоймищем.

Історія вивчення

У історії вивчення Азовського моря виділяють три етапи:

Древній (географічний) — з часів Геродота до початку XIX ст.
Геолого-географічний — XIX ст. — 40-ві роки XX ст.
Комплексний — середина XX ст. — наш час.

Першу карту Понта Євксинського та Меотиди склав Клавдій Птолемей, він же визначив географічні координати для міст, гирл річок, мисів та заток Азовського моря.

У 1068 році руський князь Гліб Святославович, що правив у той час в Тмутарокані, виміряв по льоду відстань між Керчю і Таманню. Як свідчить напис на Тмутароканському камені, відстань від Тмутарокані до Корчіва (стародавня назва Керчі) становило приблизно 20 км (за 939 років ця відстань збільшилася на 3 км)

З XII–XIV ст. Генуя та венеціанці почали складати портолани (лоції і морські карти Чорного і Азовського моря).

1.2 Загальні відомості

Площа Азовського моря складає 38 тис. кв. км, об'єм 320 куб. км, середня глибина 7,4 м, а максимальна 15 м, що недостатньо для проходу великих океанських судів.

Тому до портів України - Бердянськ, Маріуполь та Росії - Таганрог, Єйськ ведуть спеціальні канали по яким на протязі року (тому що море практично не замерзає) пливуть сюди кораблі з Туреччини, Греції, Італії, Іспанії, Югославії, Болгарії, Куби, Індії та багатьох інших країн. Щорічно ці канали поглиблюють, розчищають, чим завдають великої шкоди морській флорі та фауні.

Особливістю Азовського моря є його майже повна відокремленість від Світового океану. Через Керченську протоку довжиною близько 41 км при ширині від 4 до 45 км відбувається обмін водою з Чорним морем в незначній кількості. Головними джерелами постачання води є ріки і природні опади. Основні водні артерії Дон, який приносив у море біля 30 куб. км води та Кубань - 11 куб. км, а також ріки Приазов'я, які вносять біля 1 куб. км води щорічно.

За рахунок опадів - біля 322 куб. км опрісненої води. Але випаровування відбирає майже 282 куб. км. Отже для моря лишається 40 куб. км води. В басейні Азовського моря нараховується близько 130 штучних водоймищ з загальною площею водного дзеркала 6000 кв. км і сумарним об'ємом 40 куб. км. Отже, можна вважати, що для моря це нульовий баланс.

Але за рахунок господарської діяльності, особливо індустрії, безповоротні втрати води складають майже 15 куб. км. Зважаючи на те, що через ріки відбувається винос солей з сільськогосподарських полів - майже 2,5 млн. тон та за рахунок притоку чорноморської води у кількості біля 38 куб. км, що еквівалентно вносу 200 млн. т солей, сумарний приріст солоності води в Азовському морі складає біля 1 проміле відносно багаторічного середнього значення (10-11 проміле).

Характерну рису північного, західного та східного берегів Азовського моря становлять миси та намивні піщано-ракушнякові коси:

мис Хроні, мис Зюк, мис Чагани, Казантип, мис Чумбурський, мис Ачуєвський, Крива, Білосарайська, Бердянська, Обитічна коса, Федотова, Довга, Бирючий острів, Тузла, Беглицька, Глафіровська, Комишуватська, Ясенська, Ачуєвська, Чушка
Вузька коса — Арабатська стрілка — відокремлює мілку солоноводну затоку Сиваш, яка сполучається з Азовським морем Генічеською(Тонкою) протокою.

Південний берег майже на всьому протязі має різко виявлений обрив, у деяких місцях над рівнем моря підіймаються загострені стрімчаки. На сході від Керченської протоки протягом 100 км берег Азовського моря — це низовинна дельта Кубані.

Ерозія берегової лінії на території Азовського моря в останні 10 років стала дуже помітна. Деякі ділянки пляжей щезли повністю, а інші значно зменшилися. Подібну участь не оминула і острів Малий Дзьондзик, який розділився на дві частини^[17].

Чорні піски Азовського моря. 2014 р.

Річки

В Азовське море впадають річки:

Кальміус, Міус, Дон, Кубань, Протока, Малий Утлюк, Великий Утлюк, Молочна, Корсак, Лозуватка, Обитічна, Берда, Грузький Яланчик, Мокрий Еланчик, Самбек, Кагальник, Мокра Чубурка, Єя, Бейсуг

окремі річки, впадаючи в Азовське море, утворюють широкі лимани:

Утлюцький, Міуський, Єйський, Бейсузький.

Іноді лимани відокремлюються від моря піщаними пересипами (озеро Молочне).

Затоки

Найбільша затока Азовського моря — Таганрозька — лиман Дону.

Відкриті затоки Азовського моря:

Обиточна, Арабатська, Темрюцька, Бердянська, Казантипська, Таганрозька, Ясенська

Порти

Українські порти: Бердянськ, Маріуполь, Генічеськ, Керч.

Російські порти: Таганрог, Азов, Ростов-на-Дону (на р. Дон), Єйський морський порт.

$G:\МАН 2\1334729.jpg$

1.3 Клімат

Акваторія моря лежить у перехідній зоні від морської до континентальної області помірного кліматичного поясу ^[11]. Увесь рік панують помірні повітряні маси. Переважає західний перенос. Значні сезонні коливання температури повітря. Зволоження недостатнє. Цілий рік переважає циклонічна діяльність, погода мінлива, в холодну пору року часті шторми ^[12].

Становище погоди на Азовському морі обумовлюється мірою впливу Сибірського (азіатського) та Азорського (атлантичного) антициклонів. Річні коливання температури повітря тут досить значні. Мінімальна температура простежується в січні - лютому - 30-32 С (1952 р.), при середній -4,2О, а максимальна у липні - серпні - до +38 С (1998 р.) при середній +23О С. Середньорічна температура повітря дорівнює 10,30С. Кількість безморозних днів коливається від 205 до 240 - це майже на 100 днів більше, ніж в більш північних районах. Значення атмосферного тиску (мм рт. ст.) за сезонами розподіляються так: взимку - 766, весною - 761, влітку - 758, восени - 764. Отже, різкі його коливання не характерні. Опади не стабільні і для них характерні різкі коливання. Найбільша їх кількість спостерігається у холодних порах року взимку та навесні. Річна кількість опадів за багаторічними даними коливається від максимуму - 620 мм (1894 р.) до мінімуму - 180 мм у 1921 році, при середньому значенні 380 мм за рік. Кількість туманів складає 10% від року. Найбільша їх кількість спостерігається у грудні - 8,2%, найменше у червні - 0,3%. Відносна вологість повітря найменша у серпні - 60%, найбільша у жовтні-листопаді та березні - 80%.

На клімат Азовського моря значний вплив роблять оточуючі його великі степові простори Південної України, Передкавказзя і Криму з їх досить сухим кліматом. У Приазов'ї середні температури липня коливаються від +22 до +24°, температури січня від 0 до +6°, а середня річна кількість опадів становить 300-500 мм. Звичайно, Азовське море має позитивний вплив на клімат оточуючих його територій, що йде в бік пом'якшення континентальності. Однак, внаслідок невеликої площі Азовського моря цей вплив не є особливо помітним і позначається, в основному, в прибережних районах, не поширюючись далеко в глиб материкових просторів. По відношенню до великих метеорологічних процесів Азовське море знаходиться в несприятливих умовах, а саме: взимку на північ від нього проходить фронт підвищеного атмосферного тиску (так називаємо, «вісь Воєйкова»), від якої до моря спрямовується холодне материкове повітря, що призводить до замерзання Азовського моря. Над Азовським морем взимку дують східні та північно-східні, влітку - південні, південно-західні і західні вітри, пов'язані зазвичай з проходженням субтропічних циклонів і встановленням мусонного потоку з Атлантичного океану. Для Азовського моря характерна порівняно холодна, але коротка зима, м'яке літо з рівним розподілом температур, тепла в порівнянні з весною осінь і висока відносна вологість повітря. Середня річна температура повітря на Азовському морі коливається в межах від +9 до +11°. Влітку температура для всіх районів майже однакова. Максимальна температура в липні +35 - +40°.Перехід від літа до зими поступовий. Перші морози в Таганрозькій затоці на північному узбережжі наступають в жовтні, а в південній частині моря - в першій половині листопада. Взимку температура може падати до -25 - -30° і тільки в районі Керчі морози звичайно не перевищують -8° (хоча в окремі роки можуть теж досягати -25 - -30°). У найхолодніший місяць року, в січні, середньомісячна температура повітря на море становить від -1° на південному узбережжі Азовського моря до -6° на північному. Відносна вологість повітря на Азовському морі велика круглий рік. Навіть у найтепліші місяці вона в середньому не менше 75-85%. Часті вітри підвищують випаровування, яке за рік становить для усього Азовського моря близько 1000 міліметрів. Найбільш низькі температури поверхневого шару води спостерігаються в північній і східній частинах Азовського моря. Зимові температури - за грудень-лютий тут коливаються від 0 до +1°, літні - за липень-серпень - від +22 до +25°. Температура поверхневого шару Азовського моря в західних і південних прибережних районах більш висока і коливається взимку від 0 до +3°, а влітку підвищується до +26°.Середньорічна температура води Азовського моря на півночі +11°, а на півдні біля +12°. Влітку море прогрівається дуже сильно і нерідко біля берегів температура води досягає +30 - +32°, а в середній частині +24 - +25 Взимку, коли вода охолоджується нижче нуля, Азовське море покривається кригою.

Льодостав в інші роки триває 4-4,5 місяці, з грудня по березень. Товщина льоду сягає 80-90 см. Раніше всього лід з'являється в Таганрозькій затоці, потім в Утлюкському, Єйському, Бейсузького і Ахтарського лиманах. Берегові частини Азовського моря і Таганрозька затока покриваються суцільним крижаним покривом.

Середній багаторічний рівень Азовського моря дорівнює 0,328 м в балтійській системі відміток. Зміна рівня обумовлюється закономірностями його багаторічних, річних і добових рухів, які у великій мірі обумовлюються сгінно-нагінними явищами. Останні залежать в основному від форми та положення акваторії відносно домінуючих вітрів і мають першорядне значення при короткочасних рівневих змінах. Сгінно-нагінні явища спостерігаються на всій акваторії Азовського моря протягом всього року, однак в різних районах вони проявляються по-різному.

Всі вище вказані фактори - температурні градієнти, швидкість і напрямки вітрів та течій сприяють біоекологічній рівновазі у морі. Важливим показником цього є концентрація планктону і донних організмів. Так, за нашими даними біомаса фітопланктону складає в середньому 250-295 г/м3, при загальній біомасі майже 35 млн. тон при перерахунку на суху вагу, з якої діатомові складають 52,5%, перидинієві - 42, а синьо-зелені - 5,5%. Середня біомаса бентосу складає біля 325 г/м², або майже 21 млн. тон.

Органічні речовини у загальному балансі Азовського моря складають майже 3,6 млн. т, з яких розчинних біля 3 і зважених - 0,6 млн. тон. Все це повинно було б сприяти збільшенню рибних запасів, але з-за інтенсивного хімічного забруднення (ріки Дон, Кубань, малі річки, комунальні стоки), спостерігається загибель риб, зміна більш організованих екосистем менш структурованими, але більш стійкими. Це чорноморські медузи, атлантичний гребневик, а також інші інтродуценти, які руйнують аборигенні екосистеми.

1.3.1 Батиметрія Азовського моря

Підводний рельєф моря порівняно простий. У міру віддалення від берега глибини повільно і плавно наростають, досягаючи в центральній частині моря 14,4 м. Основна площа дна характеризується глибинами 5-13 м. Область найбільших глибин знаходиться в центрі моря. Розташування ізобат близьке до симетричного, порушується невеликою витягнутістю їх на північному сході в бік Таганрозької затоки. Ізобата 5 м розташовується приблизно за 2 км від берега, віддаляючись від нього біля Таганрозької затоки і в самій затоці біля гирла Дону. У Таганрозькій затоці глибини збільшуються від гирла Дону (2-3 м) у напрямку до відкритої частини моря, досягаючи на кордоні затоки з морем 8-9 м. У рельєфі дна Азовського моря наявні системи підводних пагорбів, які витягнуті уздовж східного (банка Железінська) та західного (банки Морська і Арабатська) узбережжів, глибини над якими зменшуються від 8-9 до 3-5 м. Для підводного берегового схилу північного узбережжя характерне широке мілководдя (20-30 км) з глибинами 6-7 м, для південного узбережжя — крутий підводний схил до глибин 11-12 м.

Морські береги переважно плоскі та піщані, лише на південному березі зустрічаються пагорби вулканічного походження, які місцями переходять в круті передні гори.

Коса на Азовському узбережжі

1.3.2. Гідрологія

$G:\МАН 2\image044.jpg$

Важливу роль в Азовському морі відіграють течії, на які впливають три основні причини: впливи вітрів, охоплюючих всю або значну частину моря; компенсаційні явища, які відновлюють нормальну рівневу поверхню моря та береговий водний стік. Перший фактор вирішальний і визначає як систему течій, так і середню циркуляцію водних мас.

Компенсаційні течії - наслідок сгінно-нагінних явищ, які мають суттєве значення для окремих районів моря. Вплив берегового стоку домінує лише при тривалих штилях і малій швидкості вітрів або при наяві льодового покриву. Змінність течій - специфічна риса гідрологічного режиму Азовського моря. Вони швидко виникають і втягують до руху всю товщу води, досягаючи в окремих випадках значних швидкостей, і також швидко згасають з припиненням дії причин, які викликали їх - в основному вітру.

Для Азовського моря найбільш характерні дві системи течій, які створюються найбільш часто повторюваними вітрами північно-східного та південно-західного напрямків. Тривалість вітрів інших напрямків, як правило, не перевищує трьох годин на добу і тому якихось інших стійких систем течій не виникає. В залежності від швидкості та тривалості дії вітру, рух водних мас в мілководних частинах моря декілька відрізняється. На мілководді, особливо уздовж північного та західного берегів моря, течія від поверхні до дна має один напрям і при помірному, 3-5 балів вітрі, виникає одна черга швидкостей. При вітрах силою 5-7 балів і тривалістю більше ніж 8-10 годин швидкість течії в шарах, що знаходяться нижче, на 0,35-0,75 км за годину менше, ніж на поверхні.

Гідрологічний режим Азовського моря визначається його ізольованістю, мілководністю, відносно великим припливом річкових вод, обміном води з солонішим Чорним морем та напрямом панівних вітрів над морем. В Азовському морі основною течією є колова течія, спрямована проти стрілки годинника, місцями у прибережній смузі виникають часткові коловороти. Сумарний стік прісних вод в Азовське море становить пересічно 40,7 км³ за рік, річний об'єм води і атмосферних опадів — 15,5 км³, з Чорного моря надходить щороку 41 км³. Таким чином, загально-річний дебіт води становить 97,2 км³. З Азовського моря в Чорне море витікає через Керченську протоку 66,2 км³ і витрачається на випаровування 31 км³. Площа водозбору басейну Азовського моря становить 586 000 км².

Внаслідок мілководності та невеликих розмірів Азовського моря відбувається відносно швидке нагрівання і охолодження всієї маси води, а також перемішування її на всю глибину, що зумовлює вирівнювання температури і солоності. Відносно великий приплив річкових вод знижує солоність східної частини Азовського моря (у Таганрозькій затоці солоність 2—3%), а обмін вод з Чорним морем і Сивашем збільшує її на півдні і заході Азовського моря (біля Керченської протоки солоність до 17,5%). Середня солоність Азовського моря 11%. Влітку води Азовського моря нагріваються до 25—28° в середній частині і до 30—31° біля берегів. Вміст кисню в усій товщі води достатній. Взимку температури води Азовського моря нижчі від нуля. Біля берегів море замерзає з грудня до березня, в дуже холодні зими замерзає на всій площі.

1.3.3. Солоність

Гідрохімічні особливості Азовського моря формуються в першу чергу під впливом значного припливу річкових вод (до 12 % об'єму води) і утрудненого водообміну з Чорним морем.

Солоність моря до зарегулювання Дону була в три рази менше середньої солоності океану. Величина її на поверхні змінювалася від 1 ‰ (проміле) в гирлі Дона до 10,5 ‰ в центральній частині моря та 11,5 ‰ в Керченської протоки. Після створення Цимлянського гідровузла солоність моря почала підвищуватися (до 13 ‰ в центральній частині). Середні сезонні коливання величин солоності рідко досягають 1 %.

Вода містить дуже мало солі. З цієї причини море легко замерзає, і тому до появи криголамів воно було несудноплавне з грудня до середини квітня.

Протягом XX століття практично всі більш-менш великі річки, що впадають в Азовське море були перегороджені греблями для створення водосховищ. Це спричинило значне скорочення скидання прісної води і мулу в море.

Зелені водорості (та інших види планктону) відповідальні за колір води Азовського моря.

1.4 Берегова лінія сучасного моря порізана затоками та косами, територія яких є заповідними або курортно-рекреаційними зонами. Комплексні геолого-геофізичні дослідження показали, що всі вони приурочені до грабенів, а не до горстів. При цьому Ногайський та Обіточенський розломи контролюють Обіточенський грабен, Бердянський та Новопетрівський - обмежують Бердянський грабен, Білосарайський та Кальміуський - Білосарайський грабен.

Це передбачає відносну нестійкість берегових ліній кіс, особливо при необміркованих антропогенних діях - видобуток піску, будівництво великих об'єктів, що призводить до руйнування перед усім геологічних структур, а також екосистем. Є також в морі і невеликі острови, які слугують місцями гніздування водоплаваючих птахів, їх відпочинку при перельотах.

1.4.1 Морське узбережжя - це чудові пляжі з кварцового піску золотисто-жовтого кольору. Комфортний клімат - купальний сезон починається у квітні, а завершується у вересні, велика кількість безхмарних сонячних днів - біля 250 на рік, висока температура морської води - від 25 до 28 градусів за Цельсієм у липні, ваблять сюди сотні тисяч людей на відпочинок та лікування. На узбережжі є неглибокі (до 1 м) солоні озерця, більшість з яких містять лікувальні грязі, які є основним лікувальним фактором Приазов'я. Одним з перших їх почав вивчати Бурксер В. С.

1.4.2 Приазовські озера та лимани

На берегах Азовського моря знаходиться багато солоних озер. Основні лимани і лагуни, в тому числі і з лікувальними грязями, зосереджені в береговій зоні Азовського моря, в західній частині (Сиваш), на Таманському півострові (Ахтанизовський, Курчанський), на східному узбережжі (Приморсько-Ахтарська група лиманів та ін.) і в Північному Приазов'ї (Молочний лиман, Бердянська затока).

Багато лікувальних озер-лиманів поблизу міст Приморська, Бердянська - основного курортного центра на Азовському морі. Грязі використовують для лікування багатьох захворювань: опорно-рухової системи, нервової, статевої. Загальна площа водоймищ лиманного типу близько 4200 км кв., що складає дев'яту частину площі акваторії Азовського моря. В західній частині моря вони мають лагунне походження з-за переміщення донних відкладень, які і сприяли відокремленню деяких заток з подальшим їх перетворенням у закриті водойми.

На території Північного Приазов'я - від Генічеська до гирла Дона налічується від 245 до 253 озер. На ділянці від Генічеська до Бердянська налічується більше 100 солоних водоймищ. Хоча вони на протязі року значно змінюють об'єм, розміри та хімічний склад води, більшість з них ніколи не висихають до дна, бо вони є за генетичним типом лагунними.

Утворення їх відбувається на акумулятивних ділянках узбережжя моря, його косах та пересипах за рахунок епізодичного або постійного зв'язку з ним. Епізодично гідрологічний зв'язок обумовлюється прямим нагоном води під час штормів. Постійний зв'язок відбувається за рахунок фільтрації морської води через піщані пересипки. Влітку вода в таких водоймах мінералізується і перетворюється у ропу, концентрація солей в якій залежить від пори року.

Стійке епейрогенічне опускання узбережжя Азовського моря зумовлює затоплення низовин степових річок та балок. Саме на цих місцях утворилися озера лиманного типу, сягаючи іноді великих розмірів. Серед таких - Молочний, Утлюкський лимани, площа яких сягає сотні квадратних кілометрів.

Озера лиманного типу відкриваються або в сторону моря, або відокремлені від нього косами та пересипами. Сольовий склад таких озер залежить від концентрації хлориду натрію, магнію, сульфату кальцію та магнію і гідрокарбонату магнію. У формуванні вод лагунних та лиманних озер приймають участь багаті сульфатами води степових річок та зливові води з поверхні степових угідь. Ранньою весною, коли вода в таких озерах значно опріснена, відбувається підвищення активності життєвих форм.

Серед солоних озер лагунного типу Північного Приазов'я за їх територіальною приналежністю можна виділити три основних групи - Молочанська, Обитічненська та Бердянська. В межах Бердянської коси налічується 23 озера, починаючись від Солодкого лиману - затоплене морем гирло річки Берда.

Майже все узбережжя моря, лиманів, озер особливо в місцях, де впадають ріки, покрито водно-болотною рослинністю, що має особливу екологічну цінність. Це природні біофільтри, місця гніздування птахів і тому такі території, згідно Рамсарської угоди 1971 року, повинні находитися під особливим наглядом та охороною.

Беручи до уваги важливість проблем існування та використання лиманів, їх екологічне значення для підтримки та збереження екосистем моря, а також системи ріка-море, необхідно регулювати еколого-економічні відношення. Лиман є ланкою у специфічній системі море-лиман-ріка, в якій лиман є перехідною зоною між солоноводними та прісноводними організмами.

Як правило у лиманах формується перехідна зона з специфічними прикордонними біоценозами, спільноти яких часто являють собою суміш ендемічних видів, існування яких обмежено акваторією лиману. Лиман - це екотон, який легко піддається впливу факторів евтрофікуючого характеру, з-за чого досить швидко, набагато швидше ніж у морі, відбуваються зміни, часто катастрофічні. Скид хімічно забруднених стоків, штучне обмеження водообміну у рибогосподарських цілях завжди веде до масової загибелі флори та фауни.

Флора та фауна Азовського моря

Акваторія моря відноситься до чорноморського екорегіону бореальної північноатлантичної зоогеографічної провінції^[14].

У зоогеографічному відношенні донна фауна відноситься до

середземноморської провінції, перехідної зони між бореальною та

субтропічною зонами^[15].

Прозорість води Азовського моря дуже мала. Бурхливий розвиток фіто- і зоопланктону в теплу пору року знижує прозорість і викликає явище «цвітіння» моря. Фауна Азовського моря відзначається відносною бідністю видового складу (до 350 видів) і винятково великим кількісним розвитком, за яким Азовське море перевищує всі морські водойми світу. Найрозвиненіший фітопланктон та бентос. Фітопланктон складається (у% ): з діатомових — 55, перідінієвих − 41,2, і синьо-зелених ціанобактерій — 2,2. Серед біомаси бентосу молюски займають домінантне положення. Їх скелетні залишки представлені карбонатом кальцію, мають значну питому вагу у формуванні сучасного донного осаду і акумулятивних надводних тіл.

2.1. Тварини

Тваринний світ нараховує близько 350 видів – від одноклітинних до риб і ссавців. Останні представлені в Азовському морі одним видом дельфінів – азовкою ( морська свиня ). Фоцена звичайна ( азовка ) веде стадний спосіб життя. До складу груп входять від двох до десяти особин. Чисельність популяції завжди була невелика, сучасні дані відсутні. Азовка — найдрібніша тварина з групи китоподібних. Дрібніша, ніж дельфіни з інших частин ареалу. Самиці трохи крупніше самців. Відомі максимальні розміри самців досягали 167 см, а самиць — 180 см. Середня вага азовок становить 30,2 кг. Тривалість життя — 25 — 30 років.

Список риб Азовського моря містить 121 вид і підвид риб, що відносяться до 39 родин. Список включає як представників нативної фауни, так і види-вселенці.

Наступні теги використовуються для виділення охоронного статусу кожного виду за оцінками МСОП.

Осетрові є одними з основних та найцінніших промислових риб Азовського моря.^[16]

Іхтіофауна Азовського моря останнім часом включає 103 видів і підвидів риб, що належать до 76 родів, і представлені прохідніми, напівпрохідними, морськими та прісноводними видами.

Прохідні види риб мешкають в морі до настання статевої зрілості, а в річку заходять лише на нерест. Період розмноження в річках та/або на займищах зазвичай не перевищує 1-2 місяця. Серед азовських прохідних риб є найцінніші промислові види, такі як білуга, севрюга, оселедець, рибець та шемая.

Напівпрохідні види для розмноження заходять з моря в річки. Однак в річках вони можуть затримуватися на триваліший час, ніж прохідні (до року). Що стосується молоді, то вона скочується з нерестовищ дуже повільно та часто залишається в річці на зимівлю. До напівпрохідних риб належать масові види, такі як судак, лящ, тараня, чехоня та деякі інші.

Морські види розмножуються і мешкають в солоних водах. Серед них виділяють види, що постійно мешкають в Азовському морі. Це — пеленгас, камбала-калкан, глоса, тюлька, сопач чорноморський, колючка триголкова, трубкорот та всі види бичків. І, нарешті, є велика група морських риб, що заходять в Азовське море з Чорного моря, в тому числі здійснюють регулярні міграції. До них належать: азовська хамса, чорноморська хамса, чорноморський оселедець, барабуля, сингіль, гостроніс, лобань, калкан чорноморський, ставрида, скумбрія тощо.

Прісноводні види зазвичай постійно мешкають в одному районі водоймища та великих міграцій не здійснюють. Ці види населяють зазвичай опріснені акваторії моря. Тут трапляються такі риби, як стерлядь, сріблястий карась, щука, в'язь, верховодка тощо.

За кількістю рослинних та тваринних організмів Азовському морю немає рівних у світі. За рибопродуктивністю, тобто кількості риби на одиницю площі, Азовське море в 6,5 разів перевершує Каспійське, в 40 разів — Чорне і в 160 разів Середземне море.

2.2 Рослини – водорості моря.

Азовське море багате на планктон, який тримається переважно у верхніх шарах води, і бентос. Це пояснюється інтенсивним переміщуванням води на всю глибину, наявністю достатньої кількості кисню. Інтенсивний розвиток планктону теплої пори року знижує прозорість води і викликає явище " цвітіння " моря Планктон - сукупність дрібних організмів, що живуть у товщі води у завислому стані та не можуть активно протистояти перенесенню течією. Бе́нтос — сукупність організмів, що мешкають на дні водойм. Поділяється на фітобентос (водорості, квіткові рослини) і зообентос (донні тварини).

В Азовському морі ростуть червоні і зелені водорості, водні квіткові рослини.

Серед рослин переважають діатомові водорості, бурі, червоні, зелені водорості, квіткові водні рослини.

3.Природні ресурси Азовського моря та охорона природи

За біологічною продуктивністю (кількістю тон морепродуктів, яка припадає на одиницю площі) Азовське море ще зовсім недавно було на першому місці серед усіх морів світу. Проте в останні десятиріччя маса планктону в морі зменшилася майже на третину, що призвело до значного зниження його рибопродуктивності. Це сталося внаслідок збільшення стоків неочищених вод від промислових і комунальних підприємств, інтенсивного використання сільським господарством мінеральних добрив та отрутохімікатів в басейнах річок, забруднення від аварії кораблів.

На погіршення екологічного стану моря вплинуло також зменшення прісного стоку річок, особливо Дону та Кубані, після побудови на них гідровузлів (ГЕС, водосховищ, зрошувальних каналів). У результаті цього зменшилося надходження із суходолу поживних речовин, необхідних для водоростей і планктону, а також збільшилась солоність води. Загибелі багатьох видів організмів сприяло також проникнення густішої чорноморської води у придонні шари Азовського моря, внаслідок чого вода стала погано перемішуватися, і кисень не потрапляє у глибинні шари. Велику небезпеку для організмів становлять насичені отруйними речовинами дренажні води з рисових полів, які стікають в Азовське море.

Дно Азовського моря перспективне для видобутку нафти і природного газу. Цілющу грязь Сиваша використовують для лікування, а з її ропи виробляють соду, бром, магній.

Узбережжя Азовського моря з теплим кліматом, піщаними пляжами - важливий рекреаційний район України, де розміщені бази відпочинку, санаторії. Найкрупнішими з них є: Бердянськ, Генічеськ, Мелєкіне, Ялта.

Невеликі острови, півострови та коси зберегли непорушними природно-територіальні комплекси, вони слугують місцями гніздування багатьох птахів. Для їх охорони створені Казантипський природний заповідник та Азово-Сиваський національний природний парк. Також море має такі порти: Українські порти - Бердянськ, Маріуполь, Генічеськ, та Російські порти - Таганрог, Азов, Ростов-на-Дону (на р. Дон), Єйськ.

4.Екологічна ситуація Азовського моря

4.1 Забруднення. Загроза життю тваринного і рослинного світів

За середніми рівнями показників спостерігався підвищений вміст органічних речовин (1,5 ГДКм за БСК5), амонійного (1,2 ГДКм ) та нітритного (1,5 ГДКм ) азоту, заліза загального (13,7 ГДКм ), нафтопродуктів (1,9 ГДКм ). Найвищий вміст органічних речовин (1,8 ГДКм за БСК5), азоту амонійного (3,4 ГДКм ), заліза загального (78,4 ГДКм, високий рівень забруднення ), нафтопродуктів (4,5 ГДКм ) відзначені у районі 250 м від скиду ВАТ МК « Азовсталь ». Максимальний вміст нітритного азоту (3,1 ГДКм ) спостерігався у районі вугільної гавані ДП ММТП. Загроза життю тваринного і рослинного світів.

В акваторії щорічно накопичується біля 12 млн. тон речовин, з яких за рахунок річкового зносу твердих більше 8 млн. тон, органічних речовин фітопланктону та бентосу більше 2 млн. тон і майже стільки ж карбонатів. До цього слід додати 2,5-3 млн. тон продуктів абразії берегів. Все це сприяє осадконакопиченню на дні із швидкістю 2 мм за рік. Це один з факторів поступового обміління моря - за 1000 років майже на 2 метри.

Але цьому процесу протистоїть інший процес - повільне прогинання дна, яке найбільш виражене у центральній частині моря. Це супроводжується поступовою абразією берегів. З-за цього відбувається їх розмив - для берега Керченського півострова не більше 0,2 м за рік, а для східного берега Бердянської коси біля одного метра за рік. З-за цього маса абразії щорічно складає у мільйонах тон: на ділянці Білосарайської коси біля 13, а на Керченському півострові тільки 0,21.

Сучасні абразійно-акумулятивні явища посилюються або слабшають завдяки неотектонічним рухам, які відбуваються у прибережних смугах і сприяють накопиченню мулу на дні моря. Досліджуючи абсолютний вік донного мулу було встановлено, що він дорівнює 230-360 мільйонів років, що і визначає вік Азовського моря. За іншими даними їх вік 400-650 млн. років.

Але море не завжди було таким як нині. Був час, коли воно перетворювалося на систему озер, по яким протікав палео-Дон.

4.2. Екологічна проблема

Азовське море, на березі якого знаходиться місто Маріуполь, стало екологічною проблемою східної частини Європи.

Ще недавно Азовське море з рибопродуктивності з одиниці площі перевершувало в 40 разів Чорне і в 160 разів Середземне. На відміну від інших морів, в Азовському морі водилися осетрові, які зазвичай мешкають тільки в прісних річках і озерах. Сьогодні ж осетрові занесені в червону книгу України з таких причин:
1) збільшення солоності, яка в 20-х роках становила 10г / л, а зараз досягає 18г / л;
2) активне браконьєрство;
3) інтенсивне хімічне забруднення моря;
4) біомаса азовських молюсків — основного корму риб, що складала в 70-ті роки близько 20 млн т, зменшилася до 3–4 млн т, із-за чого і вилов риби зменшився в 14–70 разів.

Щороку підприємствами Маріуполя скидають в водойми (річки Кальчик, Кальміус, Азовське море) близько 900,0 млн м.куб. стічних вод (у тому числі 400 млн м. куб. Забруднених стічних вод), з них 87 % припадає на Металургійний комбінат «Азовсталь» — найбільший забруднювач Азовського моря в межах Донецької області. Але не тільки стічні води забруднюють Азовське море.

Давно відомо, що навіть старі, вже виведені з експлуатації шлакові відвали, шкідливо впливають на атмосферу, гідросферу і ґрунтовий покрив навколишньої місцевості, а через них — на стан флори, фауни і здоров'я людей. А відвали, які накопичуються щодня, мають різне походження, ще більш небезпечні. Так в одному і тому ж відвалі на «МК «Азовсталь» складуються шлаки різних металургійних виробництв підприємства як доменні так і конвертерні. А склад і властивості шлаків в них неоднакові. Змінюються, крім того, руди, флюси, технологія виробництва. Все це позначається на склад і властивості шлаку. У відвалі відбувається механічний і хімічний розпад шлаку, викликані внутрішніми і зовнішніми причинами. Окремі компоненти шлаку можуть взаємодіяти з дощовою і сніговою водою, утворюючи нові сполуки.

Таким чином, зберігання пилоподібного шлаку завдає багато шкоди довкіллю і здоров’ю людей ! Вітер розносить його по околиці, від чого у місцевого населення виникають захворювання легенів і очей. Шлаковий пил змивається дощами і талими водами, забруднює море, а розчинні компоненти шлаку перетворюються в небезпечні сполуки, взаємодіючи з водою.

Той факт, що навколишнє середовище в радіусі 200 км від місця поховання металургійних відходів (шлакових відвалів) є забрудненим, говорить про екологічну катастрофу Азовського моря.

Збільшення солоності води, хімічні, біологічні забруднення, особливо за період 60-80 рр. ХХ ст., призвели до змін у біоценозах моря, до зменшення його рибогосподарського значення. Так, у 1937 р. при середній солоності води 9 проміле улов судака складав 73,8 тис. т, а тепер його середньорічний улов не перевищує 1,2 тис. т, улови осетрових в 1937 р. були максимальними - 7,3 тис. т, а тепер повна заборона на їх відлов, улов тарані в 1935 р. складав 23,5 тис. т (у 1996 р. - 218 т., у 2000 р. - 2,5 т), улов оселедця в 1933 р. - 10 тис. т (у 1995 р. - всього 14 т, у 2000 р. відсутність улову). Площі ареалів основних промислових риб (галофобів) - тарань, рибець, чехоня і судак, для яких солоність понад 18% є згубною, різко скоротилися (рис. 34).

Динаміка виловів основних видів риб в Азовському морі

Рис. Динаміка виловів основних видів риб в Азовському морі

Ще недавно Азовське море перевершувало за рибопродуктивністю з одиниці площі в 6,5 разів Каспійське, в 40 разів Чорне, 160 разів Середземне моря. Тепер, з екологічної точки зору, воно гине через збільшення солоності морської води, яка в період з 1923 по 1951 рр. складала 10,41%, при коливаннях від 9,1⁰/₀₀ (1932 р.), до 9,8018⁰/₀₀ (1939-1951 рр.). З 1994 р. вона коливається в межах 1 1-13⁰/₀₀, а в критичні роки сягає 18⁰/₀₀.

Руйнуванню екосистеми моря сприяла поява вселенців солоноводної фауни - гребневика, його різновиду - берое - активні кишковопорожнинні хижаки (медузи) з Атлантичного океану, інтроду-центів - далекосхідна кефаль - піленгас та активне браконьєрство (в 2005 році склало понад 50% загальних уловів). Загальні запаси осетрових тепер майже нульові і їх вилов заборонений.

Особливої шкоди наносить вилов риби з використанням тралів, що заборонено. Отже рибопродуктивність Азовського моря, зміни антропогенного характеру стали індикатором його екологічної кризи.

Незбалансованість господарської діяльності призвела до зменшення кормової бази, кількості нерестовищ, місць нагулу та існування риби, інших водних організмів. Нераціональне видобування риби та морепродуктів, незадовільне виконання заходів, спрямованих на їх відтворення, спричинили зменшення їх біологічної продуктивності та збіднення видового складу. Ситуацію ускладнює привнесення до екосистеми морів шкідливих організмів, які пригнічують розвиток та відтворення місцевих флори та фауни Азовського і Чорного морів.

Екологічні проблеми Азовського моря викликають особливе занепокоєння. Основними джерелами його забруднення є 66 промислових підприємств міста Маріуполя. Металургійними комбінатами "Азовсталь", імені Ілліча, концерном "Азовмаш" щороку скидається понад 800 млн куб. м (до 99 відсотків загального обсягу скидів у море) забруднених стічних вод.

В море щорічно скидають по 20 куб. км стічних вод, що містять сполуки важких металів, до 90 тис. т органічних речовин, в тому числі пестицидів, 5 тис. т нафтопродуктів, понад 14 тис. т сполук азоту та майже 6 тис. т фосфору. Це сприяє евтрофікації - цвітінню води через бурхливий розвиток синьо-зелених водоростей. Вміст розчинного у воді кисню падає до мінімальних значень - до 1,5 мг/л, з-за чого щороку гинуть: риби - по 5 тис. екземплярів осетрових, по 1 млн особин судака, камбали, а також близько 1000 дельфінів, які тепер стали рідкістю.

Розбалансування хімічного складу морської води, навіть у незначній мірі, викликає екологічні зміни. Перед усім зменшується біомаса високоорганізованих організмів. Наприклад, зменшилася біомаса квіткових морських водоростей (зостера, занікелія), молюсків, які є складовою частиною в єдиному трофічному ланцюзі.

При існуючій ситуації зберігається тенденція до негативних змін в біоценозах моря і подальшому розбалансуванні біологічної та гідрологічної систем. Стан Азовського моря критичний, і за висновками спеціалістів при серії маловодних, посушливих років, коли прісноводний стік впаде до 20 куб. км, його екосистема може трансформуватися безповоротно.

Через інтенсивне хімічне забруднення (ріки Дон, Кубань, малі річки, комунальні стоки) спостерігається загибель риб, заміна більш організованих екосистем менш структурованими, але більш стійкими. Це чорноморські медузи, атлантичний гребневик, а також інші інтродуценти, які руйнують аборигенні екосистеми - сформовані без втручання людини, еволюційним шляхом.

Отже, екологічний стан Азовського моря, як і Чорного, та його узбережжя дуже складний, і подальше його погіршення викличе незворотні зміни.

Головні техногенні фактори, що найбільш негативний вплив на екологічну систему Азовського моря

- Сильне забруднення, що впадають у море, з якими в нього потрапляють відходи металургійних і хімічних підприємств, а також комунальні / побутові неочищені стічні води. Азовське море, яке було найбільш продуктивним у світі (з вилову риби на одиницю водного простору), в даний час практично втратило своє рибопромислове значення. В останні роки концентрація роданидов в морі перевищує ГДК в 12,6 рази, вміст фенолів перевищує нормативи у 7 разів.

Основними джерелами забруднення Азовського моря є промислові підприємства і порти міста Маріуполя. Металургійними комбінатами «Азовсталь», імені Ілліча, концерном «Азовмаш» щорічно скидається понад 800 млн. м3 (до 99% загального обсягу скидів у море) забруднених стічних вод. Головним забруднювачем є «Азовсталь», який щороку скидає в море понад 850 мільйонів куб. м відходів, що становить 99% від загального скиду забруднюючих речовин. Зокрема, на 1 грудня 2008 р. комбінат скинув у море 86118,3 тис.. м3 стічної води. У стоках спостерігається перевищення гранично допустимої концентрації (ГДК) по азоту амонійному в 2,74 рази, по залізу загальному в 4 рази, міді - в 2,26 рази, цинку - у 1,76, нафтопродуктах - в 2,26 рази. Великим забруднювачем є Маріупольський морський торговельний порт. На 1 грудня. 2008 р. в море скинуто 233 тис. т зливних стоків. Очисні споруди порту працюють недостатньо ефективно: в акваторії порту показник забруднення води, зокрема, по залізу, перевищували (на кінець 2008 р.) ГДК у 10 разів.

Турбує екологів постійне зростання обсягів перевантажуються в українських морських портах сірки. Так, в порту Маріуполь перевантаження сірки з 1998 - 2000 рр.. збільшилася більш ніж у 2,5 рази і досягла близько 2 млн. т. Комунальні відходи: у прибережних районах системи забору, очищення і подачі води знаходяться в дуже зношеному стані, оскільки будувалися 50-100 років тому, в багатьох населених пунктах каналізаційні системи з очищенням стоків взагалі відсутні, і в річки або безпосереднє море скидається неочищена вода. За приводиться в пресі оцінками, щорічно в Азовське море скидається 5 млрд. кубічних метрів стічних вод;

- Забруднення вод нафтою і нафтопродуктами внаслідок морських вантажоперевезень та діяльності портів (Найбільшою за останні роки стала катастрофа 11 листопада 2007 р., коли в Керченській протоці в результаті шторму були викинуті на берег або затонули 10 суден, переважно російських. У море потрапило від 2 до 4 тис. т мазуту і близько 7 тис. т сірки, що призвело до безпрецедентного забруднення острова Тузла, дна і прибережних територій Керченської протоки, загибелі великої кількості риби, дельфінів і птахів, у тому числі і занесених до Червоної книги. За словами українських екологів , море зможе очиститися лише через 5-10 років, за найбільш песимістичними прогнозами - через 15. Концентрація нафтопродуктів у Азовському морі подекуди перевищує ГДК у 10 разів. в Азовському морі існує критична ситуація. Концентрації нафтопродуктів перевищують ГДК у 150 разів, концентрації пестицидів при нормі 0 досягають 40 мг / л. Розливи нафти погіршують кисневий обмін між водою і повітрям, пестициди отруюють водні організми. Підтверджують це масові замори риби від кисневого голоду і пестицидного отруєння. Відсутність достатньої кількості належних портових споруд для складування та обробки екологічно небезпечних вантажів, а також низький рівень забезпеченості морських транспортних засобів системами очищення побутових стоків та утилізації твердих відходів призводять до значного забруднення морських акваторій та акваторій портів.

У межах водоохоронної зони Азовського і Чорного морів накопичено значну кількість твердих побутових і промислових відходів. Технологічне недосконалість облаштування звалищ викликає забруднення поверхневих і підземних вод, створює загрозу погіршення санітарно-епідеміологічного стану і здоров'я населення, деградації рекреаційних ресурсів;

- Заборонене, але використовуване донне тралення, що знищує донні біоценози. Хоча офіційно воно було заборонено ще в середині 1970-х років, рибалки продовжують використовувати трали, про що свідчать численні сліди донних тралення. Донне тралення небезпечне, перш за все, тим, що при такому способі вилову риби знищуються також і всі придонні місця перебування риб і інших гідробіонтів, знищуються молюски-фільтратори - основа кормової бази безлічі риб, у тому числі й осетрових. Крім того, що піднялася каламуть розноситься на десятки кілометрів і різко зменшує прозорість води. В даний час в Азовському морі працює декілька десятків промислових суден, що застосовують всі типи тралів. Вони мають дозволи на роботу кільцевими неводами і обмежену кількість вилову. Насправді ж працюють тралами й приховують загальний улов, де кілограми на папері перетворюються на тонни на ділі. У результаті подібних дій не тільки знищуються запаси риби, але й ліквідуються традиційні місця годівлі та нересту. Крім того, перспективи збереження підводних лугів ускладнюються ще й тим, що після сталася нещодавно в Керченській протоці катастрофи донна трава прийняла на себе велику кількість витік мазуту, а надалі була викинута на берег.;

- Надмірний, в т.ч. браконьєрський вилов риби. Хижацька лов риби Мінрибгоспом, яка почалася з 50-х років 20 століття методом потужної океанічної лову за допомогою великих мереж, замість традиційних невеликих, спеціальних снастей. Обсяги вилову риби в Азовському морі за останні 10 років скоротилися у 5 разів. Вилов риби в останні роки становив у середньому лише 20% рівня 60-х - початку 70-х років, що призвело до щорічних втрат товарної продукції. Цимлянське водосховище забрало у Азова 80% прісної води, що призвело до зменшення площ нерестовищ осетрових, оселедця, рибця та підвищення солоності моря.;

- Будівництво водосховищ на основних, що живлять море річках (Дон, Кубань), перетворення цих водоймищ у гігантські промислові відстійники;

- Інтенсивне впровадження в сусідніх регіонах, басейнах стоку в море зрошувального землеробства і рисосіяння, замість традиційних культур, що призвело до інтенсивної хімізації, забруднення грунтів, вод, засолення моря;

- Неконтрольоване, лавиноподібне збільшення зливу пестицидів в море з прилеглих сільськогосподарських масивів і переміщення їх річками. Особливу небезпеку для екосистеми морів представляють сільськогосподарські стоки, до складу яких входить багато отруйних хімічних речовин, препаратів-пестицидів, призначених для знищення шкідливих комах і гризунів. З них найбільш небезпечним вважається ДДТ, який, потрапляючи у річки і моря, отруює рибу і особливо мальків. Згубно діють на іхтіофауну також мінеральні добрива - нітрати і фосфати. Середній вміст фосфору у водах Азовського моря коливається від 20-70 мкг / л. Зміст азоту коливається від 20-28 до 400 мкг / л .= вмирає риба. Зі стоком малих річок до басейнів Азовського моря потрапляє близько 12% не засвоєних азотних добрив, 13% фосфорних добрив та 6% пестицидів. Попадання в моря мінеральних добрив, особливо нітратів і фосфати, а також радіонуклідів та інших токсичних речовин тягне за собою пере удобрення (водоростей) вод моря, і, як наслідок, - бурхливе зростання фітопланктону («цвітіння» моря - інтенсивний розвиток синьо-зелених водоростей ), зменшення прозорості вод і загибель багатоклітинних водоростей.

- Інтенсивне, без дотримання екологічних та санітарних норм будівництво на узбережжі, на косах моря безлічі пансіонатів і баз відпочинку. Значна антропогенне навантаження в літній період на деяких ділянках рекреаційних зон призводить до порушення природного стану пляжів, прибережних лісів, і зниження їх рекреаційно-оздоровчого потенціалу;

- Дампінг (від англ. Damping) - поховання в море відходів, видалення відходів або інших предметів з штучних морських споруд, суден і літальних апаратів, умисне знищення морських платформ, літальних апаратів, суден. Встановлено зв'язок вмісту токсичних забруднюючих речовин у воді Керченської протоки з обсягами та режимом дампінгу. Незважаючи на зниження обсягів скидаються грунтів, рівень забруднення водних мас ртуттю і свинцем з листопада 1991 по 1994 р. Суттєво зріс при одночасному зниженні вмісту зазначених елементів у донних відкладеннях, що свідчить про вторинний забрудненні придонного шару вод. У донних відкладеннях для більшості визначаються забруднюючих речовин зберігається позитивна тенденція до їх накопичення в поверхневому шарі опадів.

4.3. Шляхи вирішення екологічних проблем

- Зміна пріоритетів розвитку регіону - мінімізація промислового виробництва (закриття або перенесення в інші області шкідливих підприємств), основними видами діяльності в приморських районах повинні стати рекреація та рибне господарство. Що стосується портово-транспортної інфраструктури, то необхідно посилити екологічний контроль за судноплавством та діяльністю портів, зменшити обсяг перевезення на суднах небезпечних вантажів, добитися будівництва та модернізації очисних споруд у портах;

- Скорочення безповоротного водоспоживання та збільшення річкового стоку, в тому числі за рахунок зниження водомісткості виробництв; істотне підвищення штрафів за скидання неочищених стоків промислових підприємств.

- Корекція напрямків землеробства в прибережних регіонах, відмова від вирощування культур, які вимагають застосування хімічних добрив і пестицидів;

- Значне розширення охоронюваних територій і акваторій для збереження гено- і екофонду;

- Відновлення міграційних шляхів і нерестовищ риби

- Жорсткість законодавства щодо управління та охорони берегової зони,

- Постійний моніторинг стану морського середовища прибережних районів і моря

- Оптимізація і збалансованість споживання вод Північно-Кримського каналу; - широке застосування на територіях, що використовують для зрошення води річок, що впадають в басейн Азовського моря нової технології вирощування рису, що дозволяє знизити витрату води в десятки разів; - закриття в Керченській протоці тузлинської промоїни, яка утворилася в 1925 році в результаті сильного шторму. Він «відрубав» косу Тузла (Середню косу) від материка, розширивши тим самим коридор протоки, давши можливість більшій кількості густо солоної води проникати в Азовське море. «Закладення» промоїни може покласти початок відновлення споконвічної режиму обміну між Чорним і Азовським морями; - введення плати за користування водою для зрошення;.

- Припинення скидання в море, лимани і річки неочищених стічних вод, поділ побутових і промислових стоків, забезпечення останніх закритими циклами водообміну, каналізація зливових стоків і забезпечення їх очищення перед випуском у море, запобігання потрапляння в море і лимани неочищених дренажних вод. Деякі з методів очищення:

1. Механічний метод.

Застосовується для відділення твердих нерозчинних домішок. Для цієї мети використовують проціджування, відстоювання, фільтрацію, видалення зважених частинок під дією відцентрових сил і віджимання.

2. Хімічні методи.

Використовуються для видалення із стічних вод розчинних домішок. Методи зв'язані з використанням реагентів, що перетворюють шкідливі домішки або в малотоксичні, або в малорозчинні. До хімічних методів належать нейтралізація, окислення та відновлення, видалення іонів важких металів.

3. Фізико-хімічні методи.

За допомогою їх проводиться видалення зі стічних вод суспендованих і емульгованих домішок, а також розчинених органічних і неорганічних речовин. Основні способи: коагуляція і флокуляція, флотація, адсорбція, іонний обмін, екстракція, зворотний осмос та ультрафільтрація, десорбція, дезодорація, дегазація і електроніохіміческіе методи.

4. Термічний метод.

Використовується для видалення із стічних вод мінеральних солей (утворених Ca, Mg та іншими металами) і органічних речовин. До них відносяться: концентрування стічних вод з наступним виділенням розчинних речовин, окислення органічних речовин в присутності каталізаторів при атмосферному чи підвищеному тиску, рідиннофазного окиснення органічних речовин і вогневе знешкодження.

5. Біохімічні методи.

Застосовуються для очищення стічних вод від багатьох розчинених органічних і деяких неорганічних речовин. Процес очищення заснований на здатності мікроорганізмів і деяких рослин використовувати ці речовини для живлення в процесі життєдіяльності - органічні речовини для мікроорганізмів є джерелом вуглецю. Розрізняють 2 стадії процесу очищення, що протікають з різною швидкістю:

- Адсорбцію із стічних вод тонкодисперсної і розчиненої домішки органічних і неорганічних речовин поверхнею тіла мікроорганізмів

- Руйнування адсорбованих речовин всередині клітини мікроорганізмів при протікають в ній хімічних процесів.

Для встановлення можливості подачі промислових стічних вод на біохімічні споруди встановлюють максимальні концентрації токсичних речовин, які не впливають на процеси біохімічного окислення і на роботу очисних споруд. Причому необхідно, щоб стічні води не містили отруйних речовин і домішок солей важких металів.

Для неорганічних речовин, які практично не піддаються окисленню, також встановлюють максимальні концентрації, при перевищенні яких води не можна піддавати біохімічної очистки.

Біохімічне очищення можливе як в штучних (аеротенкі, біофільтри), так і в природних (поля зрошення, фільтрації, біологічні ставки) умовах.

Відомі аеробні та анаеробні методи біохімічної очистки стічних вод. Аеробний метод заснований на використанні аеробних груп організмів, для життєдіяльності яких необхідний постійний приплив кисню і температура 20-40 С. При зміні кисневого та температурного режиму склад і число мікроорганізмів змінюються. При аеробного очищення мікроорганізми культивуються в активному мулі або біоплівки. Анаеробні методи очищення протікають без доступу кисню; їх використовують головним чином для знешкодження опадів. Аеробні процеси протікають в аеротенках і біофільтрах. Аеротенк - змішувач з розосередженим випуском стічних вод; резервуар, наповнений активним мулом (активний мул - колоїдна маса мінерального й органічного складу, багата мікроорганізмами. Активний мул складається з живих організмів і твердого субстрату. Скупчення бактерій в активному мулі оточені слизовим шаром (капсулами). Такі скупчення називаються зооглеями. Бактерії, позбавлені слизового шару, з меншою швидкістю окислюють забруднення. Активний мул являє собою амфотерний колоїдну систему, при рН = 4-9 має негативний заряд. В активному мулі знаходяться мікроорганізми різних груп, індивідуальні для кожного типу стічних вод) . При проходженні стічної рідини з неї витягуються N з аміаку, нітратів, амінокислот; Р і К з мінеральних солей цих речовин. Для нормальної роботи аеротенках активний мул піддається періодичної регенерації.

Біофільтр є спорудою, викладене дрібним сипучим матеріалом, на якому перед пуском стічних вод створюється активна біологічна плівка, що складається з мікроорганізмів, водоростей, личинок комах і так далі., Які утворюють складний біоценоз, який бере участь в процесі очищення. Біоплівка зростає на наповнювачі біофільтра, вона має вигляд слизових обростань товщиною 1-3 мм і більше. Колір її змінюється зі зміною складу стічних вод від сірувато-жовтого до темно-коричневого.

Біофільтри мають досить великі розміри. Зазвичай це намивні фільтри, для яких необхідна велика кількість фільтруємої речовини. Ефект одного фільтра близько 80%, тому часто використовують серію фільтрів і рециркуляцію потоку.

У фільтри бактеріальної очищення повітря подається з допомогою вентиляторів і розподіляється через дифузори, забезпечені стулками, або через пористі мембрани. Надмірна осад віддаляється через телескопічні або автоматичні затвори і повертається в первинний відстійник.

Але як регулюється швидкість біохімічних реакцій? При заданій ступеня очищення основними факторами є концентрація потоку, вміст кисню в стічній воді, температура і рН середовища, вміст біогенних елементів, а також важких металів і мінеральних солей.

Особливістю біохімічної очистки в штучних умовах є рекуперація активного мулу. Вважаючи на суху речовину, активний мул містить 37-52% білків, 20-35% амінокислот, також вітаміни групи В. Він може бути використаний для годівлі тварин, риб і птахів. Вже розроблені технологічні системи отримання білково-вітамінного кормового продукту (белвітаміна), виробництва суміші кормових дріжджів з мулом і одержання технологічної вітаміну В12 для комбікормової промисловості; отримання білка та активного вугілля.

Таким чином, очевидно, що спосіб біохімічної очистки може використовуватися для інших цілей.

Як вже зазначалося вище, існує також біохімічне очищення вод в природних умовах. У цьому випадку очищення протікає в грунті або воді за участю природних процесів. Основне значення має грунтова очищення, яка полягає в поступовому розкладанні органічної речовини стічних вод до найпростіших мінеральних сполук під дією грунтових мікроорганізмів. Грунтові способи очищення найкращим чином захищають поверхневі водойми від забруднення.

Землеробські поля зрошення представляють собою спеціальні майданчики, на яких відбувається очищення стічних вод, поєднана з обробітком різних сільськогосподарських культур. За відсутності останніх ці майданчики називаються полями фільтрації. Грунтовим методам очищення останнім часом приділяється велика увага, тому що разом з очищенням вод відбувається і інтенсифікація сільськогосподарського виробництва.

Біологічні ставки призначені для біологічного очищення і для доочищення стічних вод у комплексі з іншими очисними спорудами. Представляють вони з себе водойми глибиною 0,5-1,5 м, які розбиваються на кілька секцій. У зимовий час ставки не працюють.

5. Висновки

Азовське море являється одним із двох морів, що омивають Україну, за деякими джерелами є найбільш континентальним морем у світі і є наймілкішим. Азовське море має велику кількість кос і лиманів, унікальний гідрологічний режим, надзвичайно багатий рослинний і тваринний світ, а також неймовірний господарський потенціал. Узбережжя широко використовується в рекреаційній галузі господарства, сама акваторія активно використовується для перевезень і транспортній системі, також деякий потенціал має шельф - як нафто- газоносна область.

Азовське море зазнало значних змін в екологічних і природних умовах після створення каскаду водосховищ та активного його використання в вище вказаних галузях, значно постраждав тваринний і рослинний світ.

Азовське море являється важливим структурним елементом в господарстві України, в її економічному потенціалі, а також, певним чином відіграє важливу стратегічну роль, за допомогою нього здійснюються зв'язки, відносини і торгівля на міжнародному рівні. Стратегічну важливість Азовського моря можна підтвердити конфліктами навколо деяких об'єктів.

На мою думку, основною проблемою екологічного стану Азовського моря є те, що в Україні не існує чіткої і забезпеченої необхідним фінансуванням державної політики щодо захисту екосистеми Азовського морів. Більш того, навіть закладені в бюджеті скромні суми на заходи з охорони і відтворення навколишнього середовища морів не витрачаються повністю або використовуються не за призначенням. А без координації та кооперації, в тому числі, фінансової, вирішити екологічні проблеми Азово-Чорноморського регіону неможливий. Так само досить вагомою проблемою є низька екологічна свідомість громадян СНД, яку потрібно підвищувати, і це завдання держави в тій же мірі, як і завдання громадян, адже якщо не почати порятунок Азовського моря зараз, і так вже на межі екологічної катастрофи, море може осягнути дуже сумна доля, що сильно відіб'ється на економічному стані Україна, не кажучи вже про решту.

Список використаних джерел

1. Автореф. дис... канд. геол. наук: 04.00.17 / П.Я. Максимчук; Івано-Франків. нац. техн. ун-т нафти і газу. -- Івано-Франківськ, 2005. -- 22 с. -- укp.

2. Українська радянська енциклопедія. У 12-ти томах. / За ред. М. Бажана. -- 2-ге вид. -- К., 1974--1985.

3. Истошин Ю.В. Океанография. Л., 1956;

4. Українські підручники / Географія / Фізична географія України, 8 клас / §38. Азовське море

5. http://www.azovskoe.com

6. http://ukrmap.su

7. http://uk.w

8. Маринич О. М. Географічна енциклопедія України. Т. 1. К., 1990;

9. І. А. Пирогов "Азовське море: минуле, сучасне, майбутнє. Http://gimnasia.genichesk.com.ua/azov_sea_book/index.htm;

10. Шнюков Є. Ф., Цемко В. П. Азовське море. К., 1987;

11. http://azovseaeco.com.ua/news/2008-03-13-101

12. http://hvylya.org/index.php?option=com_content&view=article&id=1424:2009-10-05-10-11-59&catid=4:2009-04-12-12-01-18&Itemid=10

ikipedia.org

13. http://ru.wikipedia.org/wiki/% D0% 90% D0% B7% D0% BE% D0% B2% D1% 81% D0% BA% D0% BE% D0% B5_% D0% BC% D0 % BE% D1% 80% D0% B5

docx

Завантажити

Зберегти на потім

Додав(-ла)

Свіженко Ольга Борисівна

Пов’язані теми

Екологія, Інші матеріали

Додано

29 лютого 2020

Переглядів

2337

Оцінка розробки

Відгуки відсутні