ДОСЛІДЖЕННЯ РУСЛА РІЧКИ СТИР В МЕЖАХ СЕЛА МЕРВА БЕРЕСТЕЧКІВСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ

Усіх нас оточує щедра і мальовнича природа. Наш край має багато річок, боліт, озер, лісових масивів, серед яких виділяються прекрасні краєвиди Волинського краю. Від першого подиху весни, аж до білих снігів радує нас своїм різнобарв’ям дивовижний світ природи.

Прісна вода... Ми звикли до того, що вона всюди – в річках, озерах, штучних водоймах, ґрунтах. Неможливо переоцінити її значення. Це чудовий дар природи, найважливіший природний ресурс.
Жодна річка без користі не тече. Крім благ і радощів, які віддає всьому живому в руслі і на її берегах, вона уперто несе свою воду в “загальний котел”, з якого п'ють сьогодні величезні міста, промислові центри та сільськогосподарські райони. І якщо міліють великі ріки, першу з причин цього слід шукати там, де розміщуються “капіляри” водної системи, а саме на малих річках.

Однією із річок, які протікають моїм рідним селом Мерва є мальовнича ріка Стир, яка в’юнко в’ється поміж смарагдовою красою соснового лісу. Річка є невід’ємною частинкою краси і спокою для душі, якою можна милуватися, черпати позитивну енергетику та збагачувати свій духовний світ. Неодноразово у вільний час спостерігаю за річкою, тому вирішила провести дослідження русла річки Стир у межах свого села.

Актуальність роботи зумовлена обмеженою інформацією гідрологічних та екологічних показників частин річки, яка протікає через нашу місцевість.

Мета роботи: дослідити та проаналізувати гідрологічні та екологічні показники русла річки Стир в межах села Мерва Луцького району Волинської області.

Завдання дослідження:

Здійснити теоретичний аналіз джерел інформації фізико-географічних особливостей річки Стир;
дослідити фізичні, хімічні показники води (запах, прозорість, сухий залишок, рН )
зробити оцінку якості води, згідно з наявними методиками;
розрахувати швидкість течії річки в межах села Мерва;
розрахувати похил і падіння річки Стир на топографічних і гугл картах.

Об’єкт дослідження: річка Стир в межах с.Мерва.

Предмет дослідження: гідрологічні показники.

Методи дослідження: аналіз джерел інформації, фізичні - для дослідження запаху, прозорості, хімічні - для визначення сухого залишку, рН, гідрологічні - для дослідження швидкості течії русла, похилу і падіння річки Стир в межах села Мерва.

Наукова новизна дослідження. Уперше проведено дослідження в межах с. Мерва.

Практичне значення цієї роботи в тому, що зібрані матеріали можна використати на уроках природознавства, географії, де вивчаються водойми та природа рідного краю.

Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та літературних джерел, всього 29 сторінок.

РОЗДІЛ 1

ОГЛЯД ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ

1.1. Екологічні проблеми малих річок України

В умовах науково технічного прогресу значно ускладнились взаємовідносини суспільства з природою. Людина отримала можливість впливати на хід природних процесів, підкорила сили природи, почала опановувати майже всі доступні відновні і невідновні природні ресурси, але разом з тим забруднювати і руйнувати довкілля.

В XXІ столітті. забруднення навколишнього середовища відходами, викидами, стічними водами всіх видів промислового виробництва, сільського господарства, комунального господарства міст набуло глобального характеру і поставило людство на грань екологічної катастрофи.

Втручання людини у природні процеси різко зростає і може спричиняти зміну режиму ґрунтових і підземних вод у цілих регіонах, поверхневого стоку, структури ґрунтів, інтенсифікацію ерозійних процесів, активізацію геохімічних та хімічних процесів у атмосфері, гідросфері та літосфері, зміни мікроклімату тощо. Сучасна діяльність, наприклад, будівництво гідротехнічних споруд, шахт, рудників, доріг, свердловин, водойм, дамб, деформація суші ядерними вибухами, будівництво гігантських міст, обводнення і озеленення пустель, та інші повсякденні аспекти діяльності людини, вже викликали значні видимі і приховані зміни довкілля [1].

Малих річок в Україні налічується близько 63 тис. Їхня роль величезна: досить згадати, що 90% населених пунктів нашої країни розташовані саме в долинах малих річок і користуються їхньою водою. Однак стан малих річок України сьогодні викликає велику тривогу. Понад 20 тис. їх уже зникло, пересохло. Це невідворотно веде до деградації великих річок. Тому проблема їх збереження та оздоровлення – одна з найгостріших для нашої молодої держави. [4].

Більшість малих річок відчувають вплив забруднення стічними водами промислових підприємств, сільськогосподарського виробництва, комунального господарства. Багато річок замулюються, тому що транспортуюча здатність водного потоку знижується під дією відбору значних об'ємів води. Дуже чутливий водний режим малих річок до одностороннього зниження рівня ґрунтових вод, що відбувається під час меліорації земель і при відборі підземних вод [12].

З року в рік в Україні збільшується кількість річок з докорінно зміненим режимом. Разом із зміною гідрографії річкової мережі змінюється і рельєф прилеглих територій. Все це призводить до значних екологічних збитків, негативно відбивається на умовах життя населення.

Нині річки дедалі більше і більше втрачають свою велич і багатство. Трагедія полягає в тому, що чиста і нешкідлива вода всюди стає рідкістю. В останні десятиріччя річки замість живлющої вологи несуть перенасичені промисловими та іншими стоками розчини. [8].

Малі річки відіграють важливу роль у сільськогосподарському виробництві і в цілому в житті сільського населення. Вони є джерелами водопостачання багатьох населених пунктів, їх широко використовують при меліоративних роботах, на них розміщують нерестилища прісноводних риб. їх водні ресурси становлять понад 40% загального басейну річкового стоку.

В останні роки стан малих річок стає важливою проблемою суспільства. Обміління і навіть пересихання їх влітку стало наслідком багатьох причин, наприклад: безсистемне вирубування лісів, що призводить до змиву ґрунтів у басейнах річок, порушення агротехнічних вимог до обробітку ґрунтів на схилах; проведення меліорації заплав без регулювання стоку з вирубуванням лісів, що призводить до висушування ґрунту в прибережній смузі річок; послаблення уваги по догляду за греблями-загатами, які регулюють стік, що сприяє швидкому виносу весняних вод у більш великі річки. Серед серйозних причин, загрозливих нашим річкам, можна назвати також розорювання заплав, що обумовлює, як правило, обміління і пересихання річок.

Одним з найбільш значних джерел забруднення малих річок є мінеральні добрива і пестициди, які потрапляють у вододжерела внаслідок змиву з ґрунту поверхневими стоками, винесення їх скидними колекторно-дренажними водами, а також при порушенні правил авіаобробок посівів, регламентів по транспортуванню, зберіганню та застосуванню добрив і пестицидів [6].

Фізико-хімічні властивості води при цьому погіршуються. Вона стає мутною, зеленою, у неї з’являються неприємний смак і запах, підвищується кислотність. Під час масового відмирання водоростей на дні водойм нагромаджуються їх рештки, що розкладаються. Продукти розпаду водоростей поглинають кисень води, а деякі з них токсичні.

При погіршенні водного середовища під впливом евтрофікації масово гинуть риба та інші гідробіонти. Використання такої води призводить до спалаху шлунково-кишкових захворювань, отруєння тварин і птахів.

Таким чином, проблему охорони малих річок необхідно вирішувати негайно, пам’ятаючи, що коли забруднені малі річки, то важко зберегти й великі.

Питання охорони навколишнього природного середовища і зокрема, охорони водних об’єктів , були відображені в працях науковців, зокрема: В.І. Андрейцева, С.Б. Байсалова, Г.А. Бистрової, Ю.А. Вовка, Р.К. Гусєва, С.М. Кравченко, В.А. Мунтяна, В.В. Петрова, Г.М. Полянської, В.К. Попова, М.В. Шульги та ряд інших.

Праці названих та інших авторів мають важливе наукове та практичне значення. Висновки та пропозиції, які вони містять, спрямовані на пошук шляхів найбільш ефективної правової охорони малих річок [13].

1.2. Джерела і види забруднення відкритих водойм

Серед забруднень розрізняють фізичне, хімічне, біологічне й теплове.

Фізичне забруднення води відбувається внаслідок: накопичення в ній нерозчинних домішок – піску, глини, мулу в результаті змивання дощовими водами з розораних ділянок (полів); надходження суспензій з підприємств гірничорудної промисловості; потрапляння пилу, що переноситься вітром у суху погоду тощо. Тверді частинки знижують прозорість води, пригнічують розвиток водних рослин, забивають зябра риб та інших водяних тварин, погіршують смакові якості води, а іноді роблять її взагалі непридатною для споживання.

Хімічне забруднення відбувається через надходження у водойми зі стічними водами різних шкідливих домішок, неорганічного (нафта й нафтопродукти, мийні засоби, пестициди) складу. Шкідлива дія токсичних речовин , що потрапляють у водойми, посилюється за рахунок так званого кумулятивного ефекту (прогресуюче збільшення вмісту шкідливих сполук у кожній наступній ланці трофічного ланцюга).

Серед забруднювачів води особливе місце посідають синтетичні мийні засоби. Ці речовини надзвичайно стійкі, зберігаються у воді роками.

Біологічне забруднення водойм полягає в надходженні до них зі стічними водами різних мікроорганізмів ( бактерій. вірусів) , спор грибів, яєць гельмінтів і т.д., багато з яких є хвороботворними для людей , тварин і рослин. Серед біологічних забруднювачів перше місце посідають комунально-побутові стоки (особливо, якщо вони не очищені або очищені недостатньо), а також стоки цукрових заводів, м`ясокомбінатів, підприємств з обробки шкір, деревообробних комбінатів.

Теплове забруднення води відбувається внаслідок спускання у водойми підігрітих вод від ТЕС, АЕС та інших енергетичних об`єктів. Тепла вода змінює термічний і біологічний режим водойм і шкідливо впливає на їхніх мешканців. Найбільшу кількість теплої води скидають у водойми атомні електростанції.

До основних джерел забруднення водоймищ відносять:

– атмосферні опади, що містять забруднюючі речовини промислового походження, які вимиваються з атмосфери;

– міські стічні води (побутові, каналізаційні стоки, що містять шкідливі для здоров`я синтетичні миючі засоби та ін.);

– промислові стічні води;

– сільськогосподарські стічні води (відходи тваринницьких комплексів, змив з полів пестицидів дощами і весняними талими водами та ін..

Потрапляючи у водоймища, пестициди нагромаджуються в планктоні, бентосі, рибі, а по ланцюгу живлення потрапляють в організм людини, діючи негативно як на окремі органи, так і на організм в цілому [6, 11].

1.3. Фізико- географічні особливості річки Стир

Річка Стир бере початок з численних джерел, які виходять на поверхню в сильно заболоченій балці, розташованій біля невеликого села Видри, що у Бродівському районі Львівської області, на висоті 257 м над рівнем моря. Загальний напрям річки північно/північно-східний. На 8 км вище кордону з Білоруссю, біля гирла Стубли, Стир розгалужується на два рукави: лівий, основний (проходить приблизно 80 % стоку) — р. Простир, завдовжки 18 км; правий, другорядний рукав — р. Старий Стир, завдовжки 75 км. Обидва рукави з'єднанні річкою Гнила Прип'ять (старе русло р. Прип'ять) на південно-східній окраїні с. Пониква Бродівського району Львівської області, тече Малим Поліссям, Волинською височиною і Поліською низовиною. У верхній та середній течії звужені трапецієвидні ділянки (0,2-0,5 км) чергуються з коритоподібними розширеними (до 3-5 км); у пониззі долина річки невиразна. Заплава двохстороння (шириною від 50-100 м у верхній частині до 1,5 - 2,0 км у пониззі), заболочена, із численними старицями [13].

Загальна довжина річки становить 494 км (у т. ч. в межах України - 445 км, в межах Волинської області -235 км). Площа басейну - 12900 км2, . Загальне падіння річки - 119,4 м (0,21 м/км), похил - 0,34 м/км, лісистість басейну - 22 %, Русло звивисте, місцями каналізоване, в нижній течії розгалужене. Ширина: у верхів'ї - 2-10 м; у пониззі - 30-50 м. Глибина: на плесах - 2,0-3,5 м, на перекатах - 0,5-1,5 м. Швидкість течії становить 0,2-0,5 м/с.

Заболоченість - 14%. Стир має понад 10 приток, із них основні: Слонівка, Іква, Кормин, Стубла (праві); Липа. Чорногузка, Сірна, Річиця (ліві).

Живлення річки мішане, із переважанням снігового. Весняний підйом рівня води припадає на першу декаду березня і проходить інтенсивно. Найвищий рівень підйому становить 0,3-2,5 м у верхній течії та 1,5-2,3 м у нижній. Інтенсивність підйому води становить 0,2-0,5 м/добу, але були й випадки з інтенсивністю до 1 м/добу. Найвищий рівень води при високій повені досягає 3,8-4,5 м ум. Найчастіше повінь має 1 пік, але якщо в цей час відбувається чергове різке похолодання або значні опади, то може мати і 2 піки. Загальна тривалість повені становить 50-90 днів. Стир починає замерзати на початку грудня з появою заберегів і "сала". Льодостав установлюється приблизно 1 січня, хоча бувають роки, коли річка практично не замерзає. В середині березня відбувається відкриття ріки від льоду. Спочатку з'являються промоїни і закраїни. Льодохід триває 2-10 днів.

Мутність води в р. Стир упродовж року неоднакова і залежить від інтенсивності ерозійних процесів. Найпрозоріша вода взимку та під час літньо-осінньої межені. У цей час річка живиться підземними водами [3, 14].

1.4. Русло річки Стир на топографічній та ґуґл картах

М 1:25000

мммм

Рис. 1.1. Долина річки Стир на топографічній карті в межах с. Мерва

Рис.1.2. Вимірювання довжини русла від витоку до с. Мерва

Рис.1.3. Вимірювання довжини русла річки від витоку до села Мерва

1. 5. Гідрологічні методики дослідження річок

Гідрологія – наука, яка досліджує і вивчає різноманітні природні води, явища і процеси, які в них відбуваються. Гідрографія – це розділ гідрології, яка займається описом річок, озер, водосховищ та їх окремих частин, їх кількісної та якісної характеристики, фізико-географічних умов, режиму та використанню [2]. Завданням сучасної гідрології є не тільки опис і кількісна оцінка водних об’єктів, але й установлення законів, яким підпорядковані процеси в гідросфері. Основними завданнями гідрологічних досліджень є:

1) гідрологічний моніторинг;

2) удосконалення гідрологічних методів і прогнозів;

3) розвиток теоретичних воднобалансових досліджень;

4) охорона та раціональне використання водних ресурсів;

5) розробка наукових основ для перерозподілу водних ресурсів та оцінка наслідків перерозподілу;

6) дослідження водної ерозії.

Методи польових досліджень: експедиційний, стаціонарний та напівстаціонарний. Експедиційний метод полягає в збиранні матеріалів про водні об’єкти шляхом порівняно короткочасного обстеження певної території або окремих водних об’єктів за спеціально розробленими програмами. Такий метод дослідження дає можливість проведення вимірювань і одержання емпіричних даних. Особливо експедиційний метод дослідження має ефект на малодосліджених водних об’єктах, де отримана таким чином інформація може бути чи не єдиним джерелом в їх гідрологічній оцінці. Ці матеріали одержують в основному в експедиціях, тривалість яких може бути від кількох днів до кількох років. Щоб мати уявлення про зміни (динаміку) елементів гідрологічного режиму протягом тривалого періоду, застосовують стаціонарний метод досліджень. Він полягає у проведенні в певних пунктах ряду спостережень за коливанням рівнів води, швидкістю течії, хвилюванням, льодовими явищами, температурою, хімізмом води тощо. Ці спостереження теж проводять за спеціальними програмами. Пункти спостережень на водних об’єктах називаються гідрологічними станціями і постами. Стаціонарні спостереження ведуться безперервно з року в рік і дають цінний матеріал для гідрологічних і географічних узагальнень, складання довідників, водного кадастру, гідрологічних прогнозів, проведення гідрологічних розрахунків та вирішення інших теоретичних і практичних задач. Мережа стаціонарних спостережень є основою для ведення моніторингу поверхневих і підземних вод. Під моніторингом вод розуміють систему спостережень, збирання, обробки, збереження та аналізу інформації про стан водних об’єктів прогнозування його змін та розробки науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття відповідних рішень [10].

Останнім часом почали застосовувати так звані нетрадиційні методи гідрологічних досліджень. Серед них: дистанційні вимірювання за допомогою локаторів, аерокосмічні зйомки і спостереження, автономні реєструвальні системи (автоматичні гідрологічні пости на річках, буйкові станції в океанах). Суттєво модернізувалися і методи обробки гідрологічної інформації, до яких можна віднести цифрове картографування з використанням ГІС-технологій, дистанційне зондування земної поверхні, супутникове передавання гідрологічних даних у реальному режимі часу [5].

Завершальним етапом гідрологічних досліджень, які виконуються будь-яким із вказаних методів, є теоретичний аналіз одержаних результатів. Він базується, з одного боку, на використанні законів фізики, а з іншого – на географічних закономірностях просторово-часових змін гідрологічних характеристик. Нині для цього широко використовуються методи математичного моделювання, системного аналізу, гідролого-географічних узагальнень [7], [13]. Отже, треба зазначити, що гідрологія відноситься до тих наук, практичні запити до яких історично завжди передували їхньому розвитку. Вода, водні джерела завжди відігравали дуже важливу і велику роль у житті людини. Особливо широке практичне застосування має гідрологія в наш час.

Варто відмітити, що роль річок і водоймищ є надзвичайно важливою для сільського господарства та сільського населення, оскільки більшість населених пунктів розташовані саме в долинах річок і користуються їхньою водою. Тому доцільним є вивчення гідрологічного стану русла річки Стир в межах с. Мерва.

РОЗДІЛ 2

Методики дослідження

2.1. Методика визначення запаху води при температурі 20˚С

У колбу з притертою пробкою місткістю 250 – 350 мл відміряють 100мл досліджуваної води з температурою 20˚С. Колбу закривають пробкою, вміст колби декілька раз перемішують круговими обертами, після чого колбу відкривають і визначають інтенсивність запаху.

Інтенсивність запаху води оцінюють за п’ятибальною системою:

1бал – запах не відчувається;

2бали – запах не встановлюється споживачем, але легко встановлюється при лабораторному дослідженні;

3бали – відчутний запах;

4бали – різкий запах;

5балів – дуже сильний запах [9].

2.2. Методика визначення прозорості

Досліджувану воду перед дослідженням добре перемішують і наливають в циліндр, який ставлять нерухомо над стандартним шрифтом на висоті 4см. Доливаючи або відливаючи воду з циліндра, знаходять оптимальну висоту стовпа, яка дозволяє читати шрифтом.

Визначення проводять в добре освітленому приміщенні, але не при прямому світлі, на відстані 1м від вікна. Прозорість по шрифту виражають в сантиметрах і визначають з точністю 0,5 см.

2.3. Методика вимірювання рН

У досліджувальну воду занурюють смужку папірця універсального індикатора. Через одну, дві хвилину змінений колір індикаторного папірця порівнюють з кольором паперової шкали.

рН від 1 - 6,6 - кисле середовище;

рН від 6.5 - 8.5 - нейтральне середовище;

рН від 8.5 - 14 - лужне середовище

2.4. Методика визначення сухого залишку

250 -500 мл профільтрованої через паперовий фільтр «синя стрічка» води випарюють досуха на водяній бані, заповненою дистильованою водою, у фарфоровій чашці, попередньо доведеної до постійної маси. Чашку з сухим залишком вносять в сушильну шафу, нагрівають до 110˚С і сушать, як чисті чашки, до постійної маси. Величину сухого залишку [11] (мг/л) вираховують за формулою:

(2.1)

де: М - маса чашки з залишком після висушування (мг);

М2 – маса чистої чашки (мг);

V – об’єм проби взятої для аналізу.

2.5. Методика визначення швидкості течії русла річки

Швидкості течії річок вимірюються за допомогою поплавків, гідрометричної вертушки або інших приладів. Найпростіші поплавки роблять з дерева у вигляді кружків товщиною 3-5 см, діаметром 15-20 см. Для виміру швидкості визначають віддаль між двома створами ( l ) і час (t) за який поплавок пройшов цю відстань. Швидкість течії при цьому обчислюють за формулою:

Vпов = l / t ( 2.2)

2.6. Методика визначення падіння річки

Падінням річки називають перевищення рівня її витоку над гирлом, виражене в метрах. падіння на окремій ділянці річки – це різниця висоти між двома точками, взятими на певній відстані одна від одної.

Падіння річки визначають за формулою:

П = h1 – h2, (2.3)

де: П – падіння річки; h1– висота витоку; h2 – висота гирла

2.7. Методика визначення похилу річки

Похилом річки називають відношення її падіння (в сантиметрах) до довжини річки (в кілометрах). Похил річки обчислюється за формулою: Пр = П / L, ( 2.4)

де: Пр – похил річки, П – падіння річки, L – довжина річки

Висновок до розділу 2

За описаними методиками можна дослідити та проаналізувати гідрологічні показники річки, хімічні та фізичні показники води русла річки Стир в межах села Мерва.

РОЗДІЛ 3

РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

3.1. Результати визначення води

Провівши дослідження отримали наступні результати:

Визначення запаху Запах води вимірюється в балах. Запах в річці Стир, становить 1 бал (запаху не відчувається)

Визначення прозорості:

Зробивши дослідження виявили, що прозорість у р. Стир становить 22 см.

Визначення сухого залишку (Додаток А рис. 2.2)

Сухий залишок розраховують за формулою (1.2 )

Обчислення:

Стир

З даних досліджень видно, що залишок міститься в річці Стир.

Визначення рН (Додаток А рис. 2.3)

У результаті виконання дослідження виявлено, що водневий показник у річці Стир становить рН = 7.

Проведене дослідження свідчить, що вода у річці Стир має нейтральне середовище.

Результати дослідження можна порівняти з гранично допустимою концентрацією таблиці.

Таблиця 1.3

Показник	Одиниці вимір.	Стир	ГДК
Запах	бал	1	3
Прозорість	см	22	20
Сухий залишок	мг/дм³		1000 мг/дм3
Активна реакція рН	−	7	6,5-8,5

В загальному всі показники води у річці Стир є задовільними. Проте прослідковуєтья не завжди прозорість води. Це пов’язано з підвищенням концентрації забруднюючих речовин, що спостерігаються в період повені, коли до річки стікають талі та зливові води. На час проведення дослідження вода була у задовільному стані.

3.2. Розрахунки швидкості течії

Згідно методики розраховано швидкість течії річки в межах села Мерва.

Для цього використали глибинний поплавок, який виготовили власноруч. Зв'язали тонким шнуром поплавки: верхній (поверхневий) і нижній (глибинний), занурили у воду на певну глибину. Верхній поплавок виготовили із дерев’яного кружка товщиною 4 см, а нижній – з провареної в олії дерев'яної кульки. За розміром верхній поплавок зробили меншим від нижнього. Тому швидкість руху системи таких поплавків приблизно дорівнює швидкості течії на глибині занурення поплавка.

Для виміру швидкості визначили віддаль між двома створами (L) і час (t), за який поплавок пройшов цю відстань. Дослідження було проведено в середній частині потоку і біля берегів річки (Додаток А рис. 2.4 - 2.5).

Отримали наступні результати:

l = 10 м

t= 22,2 сек

V= l / t = 10 : 22, 2 =0.45 м/сек - швидкість течії русла в середній частині потоку.

L= 10 м

T= 37 с

V = l / t =10 : 37 =0,27 м/сек - швидкість течії русла біля берегів річки.

У результаті проведеного дослідження бачимо, що на поверхні води швидкість найбільша в середній частині потоку і найменша біля берегів і дна річки .

Прослідкували, що на розподіл швидкостей у водотоках значною мірою впливає рельєф дна, водна рослинність, швидкість і напрямок вітру.

3.3 Визначення падіння річки від витоку до с. Мерва

З джерел інформації висота витоку річки Стир становить 257 метрів, дослідивши долину річки Стир на топографічній карті в межах с. Мерва (рис. 1.1), визначили, що її висота в цих межах становить 187 метрів.

За формулою визначили падіння річки від витоку до с. Мерва. ( 2.3)

Формула: П = h1 - h2

h1 - висота витоку (257м)

h2 - висота гирла (187м)

Падіння річки

257 м -187 м = 70 м.

Отже, падіння річки від витоку до с. Мерва становить 70 м, на цей показник впливає різниця висот.

3.4. Визначення похилу річки

За допомогою функцій визначення відстаней на ґуґл картах, виміряли відстань по руслі річки Стир від витоку до с. Мерва. З’ясували, що довжина русла становить 75 км (рис. 1.2 – 1.3)

Падіння річки від витоку до с. Мерва становить 70 метрів, визначимо за формулою похил річки ( 2.4)

Пр = П /L

П - падіння річки (70 м)

L - довжина річки ( 75 км )

Похил річки

70 м : 75 км = 7000 см : 75 км = 93,3 см/км

Дослідження показало, що похил річки становить 93,3 см/км, це обумовлено перепадами висот рельєфу та довжиною річки.

ВИСНОВКИ

У результаті проведення досліджень виконано наступні завдання:

Визначено похил і падіння річки Стир на топографічних і ґуґл, картах.

Прослідкували, що на показники впливає перепад висот рельєфу, довжина річки.

Розраховано швидкість течії річки в межах села Мерва. Прослідкували, що на розподіл швидкостей у водотоках значною мірою впливає рельєф дна, водна рослинність, швидкість і напрямок вітру.
Зроблено оцінку якості води, згідно з наявними методиками. Проаналізовано такі показники: запах, прозорість, сухий залишок, рН. За результатами досліджень сформована таблиця з гранично допустимими концентраціями. Проведені дослідження та їх аналіз, виявили, що фізичні показники води у річці Стир у нормі, однак прослідковується зміна водного режиму та заростання русла, що призводить до обміління річки, замулення, звуження річкової долини.
У результаті огляду джерел інформації виявлено, що такі дослідження в межах села Мерва до цього часу не проводилися.

Річка Стир, є місцем збереження генофонду флори і фауни Волині, забезпечує біологічне різноманіття та стійкий розвиток території. Вона має велике значення у житті та господарській діяльності людини. «Є вода у річці – буде вода в криниці», – так говорять місцеві жителі.

Дані матеріали були презентовані на шкільній конференції у закладі освіти, з метою викликати у ліцеїстів любов до природи, бережливе ставлення до неї, формування екологічної культури молодого покоління.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Гураков А.А. “Проблема річок та водовикористання в Україні / Київ, 1999р.

2. Загальна гідрологія. Підручник За ред. С.М. Лисогора. / Київ.:

Фітосоціоцентр, 2000. 408 с.

3. Загальна характеристика басейну річки Стир. [Електронний ресурс]: – Режим доступу: http://www.novaecologia.org/voecos-546-1.html

4. Зуб Л.М., Карпова Г.О. Малі річки України, характеристика, сучасний стан, шляхи збереження / Київ: ВПЦ “Київський університет”, 2012. 144с.

5. Клименко В.Г. Загальна гідрологія Навчальний посібник для

студентів. / Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2012. 254с.

6. КНД 211.1.4.010-94 , Екологічна оцінка якості поверхневих вод суші та естуаріїв України. Методика Київ, 1994. 265 с.

7. Левківський С.С., Падун М.М. Раціональне використання і охорона водних ресурсів. Підручник. / К.: «Либидь», 2006. 278 с.

8. Методика з упорядкування водоохоронних зон річок України. Міністерство екології та природних ресурсів України. – К.: УкрНДІВЕП, 1999.

9. Методичні розробки для великого практикуму Методи визначення якості вод./Упоряд. Мелентьєва Р.Р.- Казань.- 1987. - 24 с.

10. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 1999 році. Міністерство екології та природних ресурсів України. – К., 2000. с.15.

11. Паламарчук М.М., Ревера О.З. Нове життя малих річок. – К.: Урожай, 1991. 28 с.

12. Перехрест В.С., Чекушкина Т.А. Малим річкам – чистоту і повноводність. / К.: Урожай, 1984. 105с.

13. Поліщук В.В. Малі річки України та їх охорона / К.: Т-во «Знання», 1988.

360с.

14. Стир. [Електронний ресурс]: – Режим доступу:

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D0%B8%D1%80

15. Федоренко О.І., Бондар О.І., Кудін А.В. Основи екології: Підручник.–К.: Знання, 2006. 543 с.