Досвід роботи"«Пізнавати світ розумом і серцем.» Використання спадщини В.О Сухомлинського у формуванні екологічної свідомості дітей дошкільного віку.

 «Пізнавати світ розумом і серцем.»

 

Використання спадщини В.О Сухомлинського

 

у формуванні екологічної свідомості дітей дошкільного віку.

 

 

 

 

 

 

Анатація

 

 

 

•      cвоєму досвіді роботи я висвітлюю сучасний підхід до екологічного виховання дошкільників шляхом використання літературної спадщини В.О.Сухомлинського.

 

Актуальність даного досвіду роботи - формування мислення та екологічної культури кожної дитини, здатності реагувати на красу природи, бережно ставитись до неї.

 

Описані форми та методи роботи забезпечують оптимальну результативність навчання дітей дошкільного віку бути небайдужими до природи, формують екологічну свідомість, здатність прогнозувати наслідки своїх дій. Додатки досвіду роботи вміщують консультації для батьків та вихователів з даної теми,сітку занять з екології з використанням творів В.О.Сухомлинського, конспекти занять, ігри екологічного спрямування, анкети для вихователів, батьків та дітей. Матеріали досвіду сприяють впровадженню в освітньо-виховний процес спадщини великого педагога В.О.Сухомлинського, дають змогу емоційно сприймати, пізнавати і любити рідну природу, відчувати себе її невід'ємною частинкою..

 

Зміст

1.    Вступ   …………………………………………………………………. 3

2.   Теоритична частинаа ………..

2.1. Науковці  про  природничу  освіченість  дітей   ……………………  5

2.2. Значення  педагогічної  спадщини В.О. Сухомлинського

       в екологічному вихованні дошкільників   …………………………..  6

3.   Методична частина   ……….

3.1. Роль і місце казок природознавчого змісту В.Сухомлинського

      як засобу екологічного виховання дітей дошкільного віку   ………   8

3.2. Мета та завдання екологічного  виховання   ……………………….   10

3.3. Шляхи реалізації виховання любові до природи у дітей НРЦ

       за творчістю В.О.Сухомлинського   ………………………………....  11

4.   Практинчна частина   ……….

4.1. Втілення ідей В. Сухомлинського у створенні   еколого-

       розвивального середовища НРЦ   ……………………………………  15

4.2. Напрямки роботи з  формування природничо-екологічної 

       компетенції  дошкільникі   …………………………………………..   16

4.3. Співпраця  з батьками   ……………………………………………….  22

5.   Висновки   ……………………………………………………………… 23

6.   Список використаної літератури   ……………………………………  24

7.   Додатки   ……………………………………………………………….  25

 

 

 

ВСТУП

Природа є основним фактором існування людини, вона і людство невіддільні одне від одного. Немає жодного сумніву в тому, що екологічне виховання треба починати з раннього віку»

                                                                                В.О.Сухомлинський

Серед важливих проблем сучасності, що турбують людство, особливо виділяються екологічні. Увесь світ зіткнувся з глобальною екологічною кризою. Ця проблема потребує негайного вирішення. Тому серед багатьох напрямів навчально-виховної роботи з дітьми дошкільного віку екологічна освіта набуває дедалі більшої актуальності.

В.О. Сухомлинський довів, що природа сама собою не виховує, виховує лише активна взаємодія дитини з нею. Великий педагог вважав, що самих екологічних знань з охорони навколишнього середовища, якщо вони не втілюються на практиці, недостатньо. Важливо, щоб вихованці брали участь у збереженні і збагаченні природи рідного краю, тільки у цьому разі у них сформуються необхідні уміння і навички, розвинеться відповідальне, бережне ставлення до навколишнього середовища.

Саме тому, необхідність використання педагогічної творчої спадщини В.О.Сухомлинського з метою удосконалення процесу екологічного виховання дітей у дошкільному закладі зумовила вибір теми досвіду «Використання спадщини В.О.Сухомлинського у формуванні екологічної свідомості дітей дошкільного віку».

Метою екологічного виховання є цілеспрямоване формування у вихованців міцних екологічних знань, розуміння та органічного взаємозв'язку і єдності людини з навколишнім середовищем як єдиної гармонії, виховання особливої відповідальності за стан навколишнього середовища. І тільки з дитячих років, коли маленькі душі як губка, втягують у себе знання, слід прищеплювати і виховувати в дітях екологічно чистий світогляд.

Дитина приходить у дитячий садок. У неї ще не сформовані стійкі погляди, переконання, інтереси. Своє завдання ми вбачаємо в тому, щоб сформувати мислення та екологічну культуру кожної дитини, навчити молоде покоління жити за законами природи. Дитячий садок відкриває для цього неабиякі можливості, бо саме тут, в цьому віці, у дітей закладаються основи інтелекту, структура мислення, а природна допитливість дітей та щирий інтерес до оточення створюють надзвичайно сприятливі умови для формування екологічної свідомості.

У виховній системі В.О.Сухомлинського, яка базується на ідеї «гармонії педагогічних впливів», можна визначити «точки опори». Це-Природа, Праця, Співпереживання, Творчість, Слово, Краса. У творах видатного педагога природа визначається як провідний фактор виховання. Він писав: «Багаторічний досвід навчально-виховної роботи переконує, що природа не тільки об'єкт пізнання, не тільки сфера активної діяльності наших вихованців, а й частина їх буття, взаємовідносин, всього ладу їх життя».

В.О.Сухомлинський підкреслював, що кожний заклад повиннин мати своє обличчя, свої звичаї і традиції, і тому колектив нашого дошкільного закладу намагається, щоб садок мав своє, обличчя, можливо чимось відрізнявся від інших. Ми багато зусиль докладаємо для того, щоб перебування дітей в дитячому садочку було справжньою «школою радості». Школа радості існує тоді, коли діткам цікаво в садочку гратися, вчитися. За пропозицією Василя Сухомлинського, ми обираємо найближчий шлях до сердець малюків; через казку, цікаві ігри, музику, творчість, природу.

Розкрити перед дитиною красу природи і навчити побачити її справа складна. Для цього вихователь сам повинен вміти жити в гармонії з природою, а діти повинні бути готові наслідувати кожен його рух. Вони дуже спостережливі і уважні до слів вихователя, добре відрізняють позитивне і негативне в діях дорослих. Екологічна вихованість, щира любов до природи означає не тільки певний душевний стан, сприйняття її краси, а й її розуміння і пізнання. Таким чином, найважливішою умовою успішної реалізації екологічного виховання є створення середовища, в якому дорослі особистим прикладом демонструють дітям правильне ставлення до природи і активно, у міру своїх можливостей, разом з дітьми беруть участь в природоохоронній діяльності.

«Природа стає виховним могутнім фактором лише тоді, коли маленька людина після трьох - чотирьох років навчання... з подивом приходить до думки: світ навколо мене став багатшим, красивішим і ця зміна світу - моя праця, це я.» (Сухомлинський В.О. ).

 

ТЕОРИТИЧНА ЧАСТИНА

Науковці про природничу  освіченість  дітей

 Працюючи поглиблено над питанням екологічного виховання дошкільників, я звернулася до спадщини відомих педагогів різних часів.

 Вивченням даної проблеми займалося багато педагогів. Цікавими для мене були погляди видатного чеського педагога Яна Амоса Коменського (1592-1670рр.). Через всі його педагогічні твори, зокрема «Велику дидактику», «Материнську школу», проходить думка про те, що виховання в усьому повинно узгоджуватися з природою. Мету виховання Я.А. Коменський вбачав

у повному й гармонійному розвитку вроджених нахилів людини, оскільки це, на його думку, є природно. Принцип природовідносності є одним з методологічних основ його вчення.

 Великого значення природничій освіченості дітей надавав російський педагог К.Д. Ушинський (1824-1870р.р.). Він вказував, що на той час в педагогіці дуже мало використовувався виховний вплив природи. Пропонував, щоб діти якнайбільше спілкувалися з природним довкіллям. Видатний педагог вважав, що природний ландшафт має таке велике виховне значення і вплив на розвиток молодої душі, з яким важко сперечатися навіть таланту хорошого педагога. Він виступав за перенесення навчальних закладів у сільську місцевість, щоб зблизити дітей з природою. Довів, що спілкування дітей з природою допомагає розвинути їх розумові здібності, а спостереження і вивчення рідної природи сприяє розвитку почуття патріотизму та естетичному вихованню. Педагог переконував, що саме з ранніх років необхідно виховувати дбайливе ставлення до збереження природного середовища. К.Д. Ушинський особливу увагу звертав на рівень педагогічної освіченості батьків. Він підкреслював, що батьки «повинні знати, що таке виховання, його труднощі і вимоги…» .

 Актуальні проблеми екологічного виховання підростаючого покоління висвітлено в працях сучасних науковців З.Плохій, Н.Кот, Н.Лисенко. Наприклад, Н.Лисенко розробила практичні рекомендації щодо екологічного виховання дошкільників, Н. Кот довела необхідність спільної роботи дошкільного закладу та родини з екологічного виховання, З. Плохій підготувала матеріали ознайомлення дітей з тваринним світом.

 

Значення педагогічної  спадщини В. О.Сухомлинського

в екологічному вихованні   дошкільників

Одним із шляхів формування екологічної культури дошкільників я обрала використання надбань педагогічної спадщини видатного педагога, нашого земляка В.О.Сухомлинського. Адже проблемою екологічного виховання великий вчитель займався впродовж своєї педагогічної діяльності. На ґрунтовному фактичному матеріалі він розглянув та проаналізував процес екологічного формування людини в роки її дитинства, розробив психологію хлопчиків і дівчаток, особливості розвитку їхнього сприймання, мислення, почуттів, інтересів, прагнень, вольових інтересів, що допомагають реалізувати принципи екологічного виховання. Фундаментом принципів екологічного виховання за В. Сухомлинським є неповторність кожної дитини. Великий педагог наголошував у своїх працях про відсутність бездарних і лінивих дітей, бо в кожній особистості є задатки, талант і їх треба вміло розвивати і направляти у потрібне русло, особливо, коли йде мова про екологічне виховання дітей. За В.О.Сухомлинським метою екологічного виховання є цілеспрямоване формування у кожній дитині міцних екологічних знань, розуміння взаємозв’язку і єдності дитини з природою; ролі навколишнього середовища у житті та потреби його охорони. В.О.Сухомлинський довів, що природа сама собою не виховує, виховує лише активна взаємодія дитини з нею. Великий педагог вважав, що самих екологічних знань з охорони навколишнього середовища, якщо вони не втілюються на практиці, недостатньо. Важливо, щоб вихованці брали участь у збереженні і збагаченні природи  рідного краю, тільки у цьому разі у них сформуються необхідні уміння і навички, розвинеться відповідальне, бережне ставлення до навколишнього середовища. Тому, екологічне виховання та екологічна культура тісно пов’язані з природоохоронною діяльністю.

В методиці екологічного виховання за В.О.Сухомлинським можна виділити наступні принципи: природо відповідності, цілісності, неперервності.

Принцип природовідповідності – це відповідність людини до природи. Людина складається з основних елементів природи, вона світ у зменшеному вигляді. Тож навчально-виховний процесс повинен відбуватися у відповідності з законами природи; у процесі виховання необхідно використовувати природні, вікові та індивідуальні особливості дітей.

Принцип цілісності – це цілісність людського і природного середовища, їх взаємодія, взаємозалежність. Тісне спілкування між ними допомагає в навчанні і вихованні. Виходячи з цього, природа – єдине ціле. “У цьому цілому – своя гармонія і постійність, взаємозв’язки і залежності, вона єдина і нерозривна з нами, з людиною. Кожен з нас – “природа, що стала людиною. Людина доти могутня й непереможна, поки вона вірна законам природи», - писав в своїх творах педагог.

Принцип неперервності – це неперервна взаємодія навчання і виховання природою, які постійно потрібно вкладати в систему навчання і виховання яка:

а) супроводжує людину впродовж усього життя;

б ) дає можливість формувати творчий потенціал особистості;

в) визначає цілісність навчального, виховного і творчого процессу усього життєвого циклу.

Принцип неперервності у екологічному вихованні був присутній на усіх “уроках мислення» нашого педагога-земляка. Постійні екскурсії, уроки на природі – це те, без чого не можна уявити собі Василя Олександровича Сухомлинського. Неперервна взаємодія з природою завжди супроводжувалася творчою думкою дитини, багатими емоційними переживаннями, які тісно пов’язувалися з пізнанням і творенням .

Екологічне виховання за В.О.Сухомлинським – це розгляд навчально- виховного процессу як складної системи, при якій дитина без уваги не залишить жодної травинки, пташки, вчиться робити не тільки висновки, а й аналізувати.

Постійно працюючи над екологічним вихованням вчитель-новатор відкривав перед своїми вихованцями джерело, без якого неможливе повноцінне духовне життя школярів.

Працюючи з класом В.О.Сухомлинський найважливішим принципом екологічного виховання підростаючого покоління вважав пізнання та вивчення природи рідного краю і активну практичну діяльність. Він створив у Павлишській школі кімнату казок, куток краси, куток підводного царства, казкову гору. Діти складали самі казки, оповідання, вірші повязані з природою.

Я прийшла до висновку, що екологічне виховання за В.О.Сухомлинським – це виховання таких дітей, які б бачили і розуміли свою єдність з природою, переживали і турбувались про збереження і примноження навколишнього середовища, бережно відносились до всього живого, що їх оточує в природі. Якщо весь час працювати за методикою екологічного виховання В.О.Сухомлинського, то діти зрозуміють природу, як велику гілку, на якій знаходиться гніздо, в якому живуть вони, малі пташенята природи.

 

МЕТОДИЧНА ЧАСТИНА

Роль і місце казок природознавчого змісту В. Сухомлинського

як    засобу екологічного виховання дітей дошкільного віку

Починаючи з 20014/15 н. р. Прилуцький НРЦ почала поглиблено працювати над проблемою формування природодоцільної поведінки дошкільників, використовуючи казки В. О. Сухомлинського.

„Через казкові образи в свідомість дітей входить слово з його найтоншими відтінками; воно стає сферою духовного життя дитини, засобом висловлення думок і почуттів – живою реальністю мислення. Під впливом почуттів, що пробуджуються казковими образами, дитина вчиться мислити словами. Без казки – живої, яскравої, що оволоділа свідомістю і почуттями дитини, – неможливо уявити дитячого мислення і дитячої мови, як певного ступеня людського мислення і мови. …дитина починає під впливом казкових образів відрізняти красу від мерзоти, чарівність від вульгарності...”, - писав В. Сухомлинський.

На казках виростає кожне покоління. Народні, літературні казки супроводжують нас із дитинства, тому не можливо залишити сьогодні малюків без духовного багатства культури, фантазії, краси, які є в казках. Сучасні казкові герої та герої мультфільмів це, здебільшого, – монстри, вампіри або роботи. Казкові герої Василя Сухомлинського (Зайчик, Сонечко, Їжачок, Павучок, Жабенятко та ін..) і тоді і зараз знаходяться поруч кожного дня і кожної миті. Казки Василя Сухомлинського близькі дітям дошкільного віку, зрозумілі, легко сприймаються, носять пізнавальний характер, допомагають пізнавати навколишнє. Мабуть не має такої комашки або деревця, про яке не була б написана казка.

«Казка – активне естетичне мистецтво, яке захоплює усі сфери духовного життя дитини: розум, почуття, уяву, волю. Казковий жанр розвиває мислення кожної дитини, сприяє створенню інтелектуальної атмосфери в дитячому колективі. Казка починається вже у процесі розповіді, вищий її етап – інсценізація», - писав В. Сухомлинський.

Перед вихователями постали завдання:

• зрозуміти, що відчуває дитина, на що спрямовані її переживання, чи відкрилося щось нове в світі її почуттів під впливом казки, а якщо ні, то чому,
• допомогти дитині повніше проявити свої почуття, створити для неї такі умови, в яких би формувалися духовні цінності.

Працюючи над вирішенням цих завдань, казковий світ Василя Сухомлинського поступово «вплівся» у весь освітній процес дошкільного закладу. Читання казок педагогами, батьками, розповідь їх дітям та бесіди допомогли зробити вихованцям перші кроки в пізнанні природного світу, відчути серцем красу рідної природи.

Думки В. Сухомлинського про те, що з казки дитина бере перші уявлення про справедливість і несправедливість, що казка для маленьких дітей – це не просто розповідь про фантастичні події; це – цілий світ, у якому дитина живе, бореться, протиставляє злу свою добру волю, доносяться до батьків малюків.

Залучення до освітньої роботи батьків сприяє не тільки гармонійному поєднанню сімейного та суспільного виховання у духовному сенсі, а й поповнення виховного процесу новими матеріалами, іграми, зеленими насадженнями, інвентарем та обладнанням. Так, наприклад, вихователі разом з дітьми та їх батьками виготовили багато ілюстрацій у різних зображувальних техніках до казок В. Сухомлинського.

Перші кроки навчання видатний педагог називав часткою багатого духовного життя, цілющим джерелом як інтелектуального розвитку дитини, так і розвитку її естетичного почуття. «Дитині хочеться не тільки слухати казку, а й самій розповідати її, хочеться не тільки слухати пісню, а й самій співати, не тільки спостерігати за грою, а й брати участь у ній», - зазначав В. Сухомлинський. У його працях наголошується, що завдяки казці дитина пізнає світ не лише розумом, а й серцем. Тому як засіб оволодіння дошкільниками різноманітними навичками у сфері щоденної практики, моральності естетичних відносин вибрано було саме казки Василя Сухомлинського.

 

Мета та завдання екологічного  виховання

В даний час практично всі комплексні, базисні програми виділяють розділи з екологічного виховання дошкільників, існує ряд додаткових програм. Навчально-виховний процес з вихованцями я здійснюю за програмою розвитку дитини дошкільного віку «Дитина» яка рекомендована Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України. Значну увагу дана програма акцентує на розвиток екологічної освіченості і вихованості дошкільників; накопичення екологічних знань; формування вмінь і навичок діяльності в природі; пробудження високих морально-естетичних почуттів, придбання високоморальних особистісних якостей у здійсненні природоохоронної роботи.

За мету екологічного виховання   я  поставила цілеспрямоване   формування у кожної дитини: міцних екологічних знань;   розуміння     взаємозв’язку і єдності дитини з  природою;  ролі  навколишнього  середовища у житті та потреби його охорони.

Завдання екологічного виховання:

- формування систему елементарних знань про предмети та явища

навколишнього середовища як умови життя особистості в сучасному суспільстві;

- набуття дітьми навичок розумової праці, удосконалення дослідницьких

умінь, що виявляються в аналізуванні, систематизуванні, поясненні,

доведенні, міркуванні;

- цілеспрямоване керівництво розвитком мислення дитини під час ознайомлення із природою;

- використання на етапах опанування нового матеріалу, повторення практичного застосування набутих знань і навичок методу моделювання природних об’єктів і явищ.

Процеси, що відбуваються, навчають дітей обережності, дбайливого ставлення, уміння берегти, цінувати природні явища. Але виконати ці завдання без допомоги батьків украй складно. Тому маю донести до батьків думку, що вони повинні супроводжувати дитину шляхом пізнання навколишнього світу, навчати разом з нами позитивного спілкування з природним середовищем. Адже з дитячих років, коли наші малюки як губка, втягують у себе знання, слід прищеплювати і виховувати в дітях екологічно чистий світогляд.

Відтак, використання педагогічної творчої спадщини В.О.Сухомлинського з метою удосконалення процесу екологічного виховання дітей для мене стало першочерговим в навчально-виховній роботі з дошкільниками.

 

Шляхи реалізації виховання любові до природи у дітей НРЦ за творчістю В.О.Сухомлинського

Маленька дитина пізнає світ із відкритою душею й серцем. Яким буде її ставлення до цього світу, чи навчиться вона бути господарем, який любить і розуміє природу - залежить від її виховання в сім’ї і нас вихователів. Усе, чого ми навчаємо дітей, які вміння й навички опанували – буде доброю основою для подальшого життя.

Отже плануючи роботу, перш за все, я передбачувала: бути для своїх вихованців не тільки носієм знань, а й зразком для наслідування. НРЦ знаходиться в мальовничій частині міста. І оточений природою, яка дивує своєю красою дітей і дорослих. Маємо свій фруктовий сад і безліч декоративних дерев та кущів.

Організовую діяльність так, щоб діти через самостійні відкриття, розв’язання проблемних завдань, різноманітні дії з природними об’єктами одночасно оволодівали новими знаннями, вміннями та навичками їх самостійного набуття. Спілкування з природою має бути постійним і безпосереднім, а для цього потрібне максимальне наближення дитини до природи.

В.Сухомлинський писав: «Вводити дитину в світ природи необхідно так, щоб вона щодня відкривала в ньому для себе щось нове, щоб зростала дослідником, щоб кожний її крок був цікавою мандрівкою, ушляхетнював серце й гартував волю» .

Використовуючи літературно-художню спадщину педагога, вихователі пам’ятають про те, що оповідання і казки для дітей – художнє ствердження його провідних ідей про виховання підростаючого покоління, а за такої умови можна забезпечити у сучасних дошкільних закладах найбільш повноцінне використання пізнавального і виховного потенціалу літературних творів.

В. Сухомлинського не уявляв навчання дітлахів не тільки без слухання, але й без створення казок, герої яких – тварини, птахи, комахи, рослини наділені людськими рисами характеру. Це дає можливість маленьким вихованцям зрозуміти їх вчинки, викликає бажання бути схожими на літературних персонажів.

Створення власних казок за мотивами казок Василя Сухомлинського – це один із цікавих видів художньо-мовленнєвої творчості дошкільників і, водночас, важливий засіб розумового виховання. Розповіді занотовуються вихователями, обговорюються з дітьми та батьками.

Основна форма вияву активності дошкільняти – гра, яка водночас є для нього й головним способом пізнання зовнішнього світу. Дитину захоплює здебільшого сам ігровий процес. Гра – емоційна діяльність дітей, і введення її в освітній процес створює емоційне тло й сприяє становленню екологічно мотивованої діяльності.

Великий вплив на діяльнісно-поведінкові та емоційно-ціннісні прояви дітей дошкільного віку мають дидактичні ігри. Важливим моментом у їх організації є збереження структурних елементів: зосередження уваги на суто ігрових завданнях, дотримання ігрових правил, відсутність суворого контролю ігрових дій. Педагогами були розроблені та впроваджені у практику роботи з дітьми на основі казок В. Сухомлинського такі дидактичні ігри: «Як тобі живеться деревце?», «Бережи природу», «Світ навколо нас», «Знайомі казки на новий лад», «Впізнай казку», «Намалюй казку», «Що таке добре і що погане», «Відображення», «Дід Роковик» (див. додаток).

У грі, яка впродовж усього дошкільного дитинства є найважливішим видом дитячої діяльності, дитині надається можливість реалізувати на практиці набуті знання та навички. Так, у даних дидактичних іграх діти навчилися самостійно прогнозувати результати своєї діяльності, знаходити найбільш оптимальні рішення встановленої проблеми. Розроблені дидактичні ігри дали змогу формувати у дітлахів такі риси, як доброзичливість, чуйність, взаємоповагу, надали дошкільнятам відчуття своєї значущості в соціумі.

У НРЦ постійно діє виставка «Світ очима дітей» і дуже часто матеріали виставки відповідають темі «Казковий світ очима дітей», де розміщуються ілюстрації до творів Василя Олександровича.

Сьогодні ідея методу проектів є інтегрованим компонентом розробленої та структурованої системи освіти. Її завдання стимулювати інтерес педагогів та дітей до певних проблем, що потребують володіння сумою знань, які через проектну діяльність допомагають розв’язанню поставлених завдань, умінню практично застосовувати ці знання, розвитку рефлекторного мислення.

Вибір цього методу обумовлений вимогами Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Дитина» щодо розвитку особистості, спрямування організованої діяльності на розвиток у дітей пізнавальної активності, творчості, самостійного пошуку розв'язання проблеми.

Участь дітей у екологічній проектній діяльності – це можливість спостерігати, пізнавати, запам’ятовувати. Реалізація екологічних проектів дала змогу дітям не лише цікаво проводити час, а й багато чого навчитися. Апробація методу проектів в умовах закладу показала, що з його використанням ефективність процесу виховання (в нашому випадку формування природодоцільної поведінки) підвищилася.

Метою проектної діяльності було стимулювання пізнавально-ігрової активності, що у свою чергу, сприяло інтелектуальному та соціально-моральному розвитку вихованців. Під керівництвом вихователя діти під час проектної діяльності з’ясовували нові для себе знання і факти, здійснювали «відкриття».

Проектна діяльність мала певні цілі щодо формування природодоцільної поведінки, а саме:

•                      допомогти активізувати самостійну пізнавальну діяльність дітей;
•                      сприяти розвитку творчих здібностей дітей;
•                      сприяти вмінню спостерігати і слухати;
•                      розвивати навичку аналізувати та узагальнювати;
•                      допомогти побачити проблему комплексно з різних сторін;
•                      сприяти розвитку мислення, мови, уяви, уваги, пам’яті.

Під час роботи над проектом вихователі виділили у дошкільників три рівня розвитку пізнавальної потреби, кожен з яких має певну мотивацію і засоби пізнання: період прояву цікавості, період панування допитливості, період пізнавального спілкування.

Саме спілкування є необхідною умовою формування та розвитку особистості. У процесі комунікації відобразився, передався та засвоївся соціальний досвід. Спілкування відбувалося на кожному етапі проектної діяльності: діти отримували інформацію, формували способи розумової діяльності, наслідували чи запозичували емоції та почуття інших.

Проектування забезпечило можливість творчого пізнання дітьми світу природи у процесі різних специфічно дитячих видів діяльності: прогулянки, спостереження, заняття-милування, освітні подорожі, екологічні свята, читання екологічних казок В. Сухомлинського, екологічні ігри, пошуково-дослідницька діяльність, образотворча діяльність, робота на екологічній стежині, тощо.

Кожен задуманий проект передбачав змістовне завершення. Власне, до цієї мети діти йшли корок за кроком. Оформлення результатів проекту вносило особливий порядок у весь процес його реалізації. Образно уявна мета служила додатковим стимулом для дітей, вони значно глибше переймалися власною причетністю до завершення колективної ідеї. Змінювалося ставлення до самого себе. Вони пишалися собою, раділи як творці задуманої ними ж ідеї.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Втілення ідей В.О. Сухомлинського у створенні

еколого-розвивального  середовища в НРЦ

Для реалізації окреслених завдань необхідно було створити відповідне розвивальне середовище.

Складовими створеного мною природничого розвивального середовища є:

• куточок природи,
• екологічна стежина,
• квітник та невеличкий сад,
• зелені насадження групового майданчика,
• годівнички для птахів,
• відео екологічні програми та дитячі пізнавальні фільми.

Кожен з них має свою навчально–виховну функцію, забезпечує  предметний, природний  та  соціальний  простір дошкільника. Створений предметний простір  дає можливість дітям задовольняти  допитливість, обстежувати  предметне  довкілля, інтерпритувати  зв’язки й залежності  між різними речами й предметами, осмислювати  набутий  досвід, систематизувати враження, переходити від  простих  міркувань  до  складніших. В  природному  просторі вихованці  збагачують  знання про природне  довкілля як цілісний  організм, у  якому  взаємодіють повітря, вода, грунт, рослини, тварини, люди; моделювати  способи  доцільного природокористування та гуманної взаємодії з об’єктами  природного  довкілля. Соціальний  простір навчає дітей   орієнтуватися  на соціально схвалені  форми  поведінки, збагачує  різнобічною життєво важливою  інформацією, розширює досвід спільної  діяльності, задовольняє  потреби  в  особистісних  контактах.

 

                

Напрямки  роботи  з  формування

природничо-еклогічної  компетенції  дошкільників

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Традиційні  форми  роботи  з  вихованцями  є  повсякденними в  навчально-виховній  роботі з  дітьми.

Значної уваги я приділяю проведенню занять.

В.О.Сухомлинський зазначав: «Турбота про довкілля є і турботою про людину, її майбутнє, а те, що завдає шкоди природі, шкодить і нам самим.»             

З цією метою я добираю і розробляю серії занять, які сприяють вихованню у дітей уявлення про те, що Земля - наша спільна оселя, і якою вона буде, залежить від нас самих. Щоб дітям було цікаво, використовую наступні типи занять:тематичні, комплексні, комбіновані, інтегровані та сюжетно динамічні.

Тему під час тематичних занять підбираю виходячи з пори року чи інтересів дітей. Мають місце такі тематичні заняття: «Осіннє диво - квіти», «Сплять засніжені дерева», « Друзі для ялинки», «Приліт пташок на весні» та інші. На даних заняттях використовую різні методи і прийоми роботи з дітьми, пояснюю і показую, що любов до природи - це не звичайне споглядання, відсторонене милування її красою, а й активна допомога, дбайливий догляд, розумне користування всім, чим вона багата. Все це допомагає мені виховувати у дошкільників гуманне ставлення до природи, зрозуміти,  що людина і природа тісно пов’язані між собою.

Плануючи комплексне заняття, взаємопов’язую між собою декілька частин, які підкоряються єдиній меті, доповнюють одна одну, складають єдине ціле. Як правило, матеріал до комплексного заняття добираю з одного розділу програми. Так, розділ «Ознайомлення з природою» має складові: тварини, рослини, птахи, комахи; розширення уявлень: про воду, ґрунт та пісок. Відповідно  до  програми підбираю для малюків такі заняття: «Властивості води», «Їдальня для птахів», «Розбудила дерева весна», «Лісова подорож».

На заняттях з образотворчої діяльності діти проявляють самостійність у виконанні завдань. Вони усвідомлюють, що за допомогою образотворення можна передавати об’єкти та явища природи.

Під час комбінованих занять застосовую певну комбінацію наочних, словесних, практичних методів та прийомів, різних засобів навчання: вправ, ігор, предметно-іграшкової, ілюстративної наочності, літературних та музичних творів. Дітям цікаві такі заняття, як: «Розмаїття осіннього лісу», «Подорож до творчої спадщини В.О Сухомлинського».

Мої вихованці полюбляють сюжетно-динамічні заняття, адже вони проводяться в ігровій формі і характеризуються тим, що виконання дитиною будь-яких дій підпорядковано визначенню сюжетові: казковому або запозиченому із довкілля.

Показники компетентності дитини:

- знає казку, розповідає її;

- визначає у структурі казки зачин,кінцівку;

- змінює початок (кінцівку)казки;

- розуміє мораль казки; дає оцінку вчинкам героїв;

- емоційно передає зміст художнього твору;

- відтворює образність мови;

- знає автора та назву казки, оповідання.

Для таких занять мною виготовлено чимало атрибут до казок В.О.Сухомлинського. Це: криниця, лісові мешканці з природного матеріалу, тека лікарських рослин. Дані поробки були задіяні під час занять: «Таємниці сніжинок», «Зимова казка», «Подорож у королівство квітів».

Планую для своїх дошкільнят інтегровані заняття. Такі заняття спрямовані на узагальнення та систематизацію знань дітей, тому вимага­ють «діючих сил» дошкільнят, практичних дій активної розумової праці. Саме така діяльність викликає у малят найбільше за­доволення та продуктивність. Мають місце такі заняття: «В гості до криниці», «Мандрівка до осіннього лісу», «Казка вчить як на світі жить», «Будь природі другом», «Таємниці повітря», «До нас зимонька прийшла, срібні зіроньки принесла», «Зимова фантазія». Такі заняття залишають у кожної дитини іскру любові до природи.

Крім занять, активно використовую і такі форми роботи, як: спостереження, бесіди, праця в природі, дидактичні ігри та вправи, художню літературу.

Спостереження починаю проводити з дітьми вже на 4-му році життя. Планую цей вид роботи в ранкові години та під час прогулянок. Навчаю дітей спостерігати за об’єктами, які знаходяться на майданчику, городі, квітнику на кущах та деревах. Вчу малят бачити красу природи, описувати її, підбирати слова. Саме під час спостережень перед дитиною розкривається реальний світ природи, розширюється коло знань, розвиваються її розумові здібності, у них формуються дослідницькі навички, виховується поважне ставлення до світу живої природи. «Дивитися і бачити! Слухати і чути!» - такий девіз кожного спостереження, кожної прогулянки.

Бесіди з вихованцями планую щодня індивідуальні та колективні. В ранкові години надаю перевагу індивідуальним бесідам, таким як: «Що ти бачив по дорозі в дитячий садок», «Друзі наші менші», «Краплинки дощу», «Пташки біля годівнички», «Веселка після дощу». А під час занять та на прогулянках використовую колективні бесіди. Вони дають можливість дітям бути активними, задавати відразу запитання, чути на них відповіді і пояснення дорослих. Бесіда активізує розумову діяльність дітей, розкриває перед дитиною широкі горизонти пізнання нового, важливого для неї, досі невідомого і цікавого, сприяє активізації дітей.

Дидактичні ігри та вправи я проводжу під час занять та в повсякденному житті дитини. Адже робота з екологічного виховання в дитячому садку буде неповною без  гри.  Гра – це творча та емоційна діяльність дітей, сповнена радості, природна і неповторна. Розробляючи екологічні ігри, спиралась на набутий досвід дітей. Мають місце такі ігри: «З якої гілки дітки», «Яка квітка зайва?», «Квітковий калейдоскоп»,«Склади лікарську рослину».

Використовуючи художню літературу, стимулюю допитливість дітей та інтерес їх до пізнання природи. Мною виготовлені такі тематичні теки відповідно до пори року: «Загадки», «Прикмети», «Прислів’я та приказки», «Казки», «Легенди», «Кросворди». Доступність, яскравість, образність фольклорних творів дають змогу глибше зрозуміти те чи інше явище, розвивати спостережливість, пам'ять спонукають їх самих перевірити відповідність народної прикмети чи загадки в реальній діяльності.

Широко використовую казки та оповідання В.О.Сухомлинського. На книжковій полиці зібрані книги великого вчителя: «Найгарніша мама», «Всі добі люди - одна сім'я», «Квітка сонця». Мають місце і твори інших дитячих письменників, зокрема: А.Волкова «Дарунки літа», «Джміль»; К. Марукаса «Чому плакала пташка?»

Використовуючи настанови В. Сухомлинського, який вказував, що слід не тільки вчити дітей любити природу, а й прививати любов до праці, я активно застосовую трудову діяльність дітей.

Дошкільнята із задоволенням працюють в природі. Я разом з дітьми розбила невеличкий город. Весною ми висаджуємо: цибулю, моркву, капусту, помідори, огірки. Протягом літа дошкільнята не тільки доглядають за овочами, але й спостерігають за їх ростом, дозріванням плодів, проводять пошуково-дослідницьку діяльність. В зимовий період діти виконують доручення, щодо догляду за квітами в куточку природи та за рослинами, які висаджені на «зимовому городі». Така робота сприяє закріпленню знань про квіти, овочі, дерева та кущі; їх характерні властивості. Під час роботи на квітнику та городі пропоную дітям пограти в такі дидактичні ігри: «Овочі та фрукти», «З чого варять борщ», «Яка квітка», «Їстівне не їстівне».

Проводячи  навчально-виховну  роботу  з  вихованцями, активно використовую нетрадиційні  форми  роботи, зокрема: екологічну стежину, науково-експериментальну діяльність, проблемні ситуації, екологічний проект.

Разом із дітьми створила екологічну стежину, яка допомагає урізноманітнити роботу з екологічного виховання і ближче познайомити дошкільнят з об’єктами довкілля. Створюючи стежину,  розробила маршрут по території дитячого садка. Мають місце  визначені зупинки. До кожної зупинки-обєкта зібрано конкретний матеріал: науковий опис, ілюстрації, вірші, оповідання. Під час мандрівки по даній стежині знайомлю дітей з деревами та кущами, квітами та городніми рослинами, описую птахів, які прилітають до виставлених нами годівничок. Чимало цікавого малеча довідалась на нетрадиційних заняттях

- мандрівках, таких як: «Будь природі другом», «В гості до лісових мешканців», «Лікарські рослини».

Полюбляють діти такий вид роботи, як науково-експериментальна діяльність. При цьому враховую найважливіші умови ефективності: нові знання кожної дитини повинні ґрунтуватися на знаннях, раніше нею засвоєних. Лише з цієї умови задовольняється природна допитливість дитини, її інтерес до навколишнього. Це сприяє розвитку в дітей уміння застосовувати раніше набуті знання про явища та об’єкти природи в іншій конкретній діяльності. З дітьми проводила досліди щодо властивостей снігу, води, повітря. Дана робота сприяє тому, що у дітей активно формуються елементи наукових знань про основні екологічні фактори в розвитку живої та стану неживої природи, їм очевидні

взаємозв’язки та залежності.  

Під час проблемних ситуацій використовую такі прийоми, як подача дітям варіативності ознак одних і тих самих об'єктів, явищ; порівняння і зіставляння нових характеристик з відомими, поєднання художнього опису об'єктів та явищ природи, огляду їх реальних рис через безпосереднє сприймання. Проблемні запитання - це одна з найпоширеніших і найдоступніших для дітей форм, що спонукає малюка до пізнання. Вони розвивають у дітей продуктивне мислення через розв’язання завдань, поставлених проблем і дають новий пізнавальний результат.

Влітку проводила з вихованцями екологічний проект: «Лікарські рослини». Дітей знайомила з лікарськими рослинами на заняттях- спостереженнях; під час проведення бесід використовувала ілюстративний матеріал; дидактичні ігри, екскурсії, прогулянки, покази діафільмів та кінофільмів. Під час ознайомлення з лікарськими рослинами дотримувалася послідовності. Зрозуміла, що особливе значення мають чутливі сприйняття дітей, тому основним методом у екологічному проекті надаю спостереженням. Враховуючи конкретність мислення і невеликий досвід у дітей, широко використовую наочний матеріал. Так, дізнавшись про лікарські рослини, їх цілющі властивості та особливості їхнього використання в медицині, дошкільнята складають описові розповіді, придумують свої казки та історії про ці рослини, проявляючи милосердя, висловлюючи своє ставлення до друзів та героїв своїх казок.

Для утворення і закріплення уявлення проводжу дидактичні ігри: «Відшукай квітку», «Дерево, кущ, квітка», «Ми рослини»; сюжетно-рольові  : «Фіто аптека», «На лісовій галявині».

Коли діти мають певний багаж знань, проводжу спостереження під час екскурсій, прогулянок, ігор і праці, бесід, розповідей з використанням картин, кінофільмів, читання художньої літератури.

 

Співпраця  з  батьками

Здійснюю екологічне виховання і в роботі з батьками, тому що у свідомості дитини можуть існувати два паралельних ставлення до одного й того ж поняття. Так, наприклад, навчаю дітей оберігати рослини, занесені до Червоної книги, а от після прогулянки з батьками, у вихідні дні, малі повертаються додому не з порожніми руками... Подібні суперечності негативно позначаються на почуттях і поведінці дитини, гальмують процес формування екологічної свідомості. Отже педагогічний впливів з боку дошкільного закладу і сім'ї, є необхідною передумовою високої результативної роботи. Пояснюю батькам, що дошкільний заклад – це місточок між сім’єю і великим світом, з його проблемами, зокрема, екологічними.  Активно співпрацюю з батьками, використовую традиційні та нетрадиційні форми роботи.

Традиційні: проведення батьківських зборів, консультацій, дні відкритих дверей, оформлення папок-пересувок, оформлення батьківських куточків, фотовиставок «Дитина і природа», «Я і мої чотирилапі друзі».  Під час батьківських зборів запропонувала батькам таку роботу: поділитися досвідом приготування вітамінного напою та салату-здоров’я, як використати ті чи інші плоди для укріплення імунітету та зміцнення здоров’я їх малюків. Безмежне задоволення діти отримують, готуючи салати разом з мамами, а потім смакуючи ними.

Розробила пам’ятки: «Прогулянка до парку», «Поведінка дітей у природі»; виготовила збірку «Лікарські рослини в вашому домі».

 

Нетрадиційні: анкетування та тестування батьків, проведення екскурсій в природу, трудовий десант, спільної праці, випуск інформаційних порадників.

Вивчила досвід кращого родинного виховання сім’ї: Баранових, Карпинських. Кредо позитивного досвіду даних сімей – «Жити в єдності з природою. Не тільки помічати й милуватися прекрасним в природі, а й своїми руками покращувати природне довкілля». Батьки розуміють та підтримують мою роботу. Вони допомогли нам оформити календар природи, виготовити годівнички для птахів, пошити спецодяг для роботи. Батьки з цікавістю включилися в проектну діяльність. Вони допомагають у виготовленні атрибутів для сюжетно-рольових ігор, збору інформації про лікарські рослини. Цікавою  формою  роботи  з  батьками та дітьми, що  сприяє  вихованню  бережливого  ставлення до  природи, збагаченню  набутих  екологічних  знань є  участь у  всесвітніх та всеукраїнських природоохоронних  акціях.

• День  довкілля (квітень) – у  цей  день  ми  прибираємо майданчик дошкільного закладу від торішньої  сухої  трави  та  листя, обкопуємо  дерева;
• Посади дерево (листопад, квітень) – висаджуємо дерева та  кущі, озеленюємо довкілля навколо  нас;
• Наша  допомога птахам (січень) – майструємо, переобладнюємо  годівнички  для  птахів;
• Новорічна ялинка (грудень) – виготовляємо  ялинкові  прикраси та  прикрашаємо  ялику на майданчику дошкільного закладу, виготовляємо  буклети із закликами збереження  хвойних  дерев;
• Наші квіти (квітень) – висаджуємо  квіти  на  квітнику.

 

ВИСНОВОК

Отже, використання спадщини В.О. Сухомлинського у формуванні екологічної свідомості дітей дошкільного віку сприяє вихованню підростаючого покоління у гармонійному співіснуванні з природою.

Твори В.О.Сухомлинського допомагають у засвоєнні дітьми системи знань про природу, про існуючі в ній зв’язки і залежності, усвідомленню впливу діяльності людини на природу.

Формування екологічної свідомості дітей дошкільного віку за системою В.О.Сухомлинського забезпечує їх духовне збагачення, пробуджує гуманні почуття, бажання спілкуватися з природою, берегти та охороняти її. Дошкільники вчаться вдивлятися, вслуховуватися, не минати, побачити прекрасне і не лишитися байдужими до оточуючого.

         У результаті планомірної і послідовної роботи з формування екологічної свідомості дошкільників досягнуто позитивні зміни: сформовано основи екологічної культури у дітей; свідоме ставлення до об’єктів; явищ природи; екологічне мислення. Діти оволоділи практичними діями з охорони природи; навчились експериментувати, аналізувати, робити висновки; з’явилося бажання спілкуватися з природою і зображати свої враження через різні види діяльності. А головне кожна дитина зрозуміла, що природа і людина взаємопов’язані і те що завдає шкоди природі – завдає шкоди і людині.

Початкові екологічні знання стали регулятором поведінки дітей у природі, які допомагають передбачити можливі негативні наслідки нерозважливих вчинків, привчать дбайливо ставитися до довкілля.

Яка людина – такий і світ, який вона створює навколо себе. Хочеться вірити, що наші діти, коли виростуть, будуть любити і оберігати все живе.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. – К., 1998
2. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі». – Світич., 2008
3. Концепція екологічної освіти України. № 13/6 – 19 від 20.12.2001
4. Николаева С.Н. Юный эколог (Программа и условия ее реализации в детском

       саду). – М., Мозаика-синтез, 2006 – 128 с.

5. Артемова Л.В. Історія педагогіки України. – К., Либідь, 2006. – 424 с.
6. Бендіна К. Природа – окраса і чинник життя // Дошкільне виховання. – 2002. –

      № 5

7. Вороніна Т., Науменко Т. Виховувати любов'ю: За спадщиною

     В.О.Сухомлинського. – К., Ред. загальнопед. газ., 2004. – 128 с.

8. Лаврентьєва Г.П. Джерела доброти. – К., АСК., 1997. – 304 с.
9. Лисенко Н.В. Екологічне виховання дошкільників. – К., Освіта, 1993. – 106
10. Освітні технології: Навчально-методичний посібник // За заг. ред. О.М.Пєхоти.– К. АСК., 2001. – 256 с.
11. Пахомова Н. Учебные проекти: методология поиска // Учитель. – 2000. - № 1.– с. 41- 45.
12. Плохій З. Виховання екологічної культури дошкільників: метод. посіб.

             К., ред. журн. «Дошкільне виховання», 2002. – 173 с.

13. Плохій З. Природа як пізнавальна цінність // Дошкільне виховання. – 2004. - № 6– с.7.

14. Руденко Л. Збагачення екологічного виховання скарбницею ідей  

        В.О.Сухомлинського // Рідна школа. – 2005. - № 11. – с.16 – 19.

15. Сухомлинський В.О. Чиста криниця. – К., Радянська школа. – 1984. – 265

16.Сухорукова Г. Уроки мислення серед природи: Естетичні комплекси за

        В.О.Сухомлинським // Дошкільне виховання. – 2003. -№ 9. – с. 7 – 9.

 

Додатки

Консультація для батьків:

«Пізнавальна діяльність дітей у процесі взаємодії

з об’єктами природи в домашніх умовах»

Залучаючи дошкільника до спостережень, дорослі показу­ють красиве забарвлення, симетричні й асиметричні малюн­ки на листках декоративних рослин, тендітні лінії звисаючих стеблин в ампельних рослин і замислуваті згини і розгалу­ження у прямостоячих видів. Ось красивий бордовий з зеле­ним обрамленням малюнок на листках колеуса (кропивки), темно-фіолетове листя сеткреазії, червонувате з металевими відблисками листя бегонії Рекс.

Зелений дивосвіт декоративних рослин дуже розмаїтий завдяки своїм зовнішнім ознакам: розміру стеблин і листя, їх формі, забарвленню. Неповторну красу кожної рослини завважує доросла людина, в якої розвинене диференційоване сприймання. Дитина не помічає тендітності і краси кімнат­них рослин унаслідок нерозчленованості сприймання.

Особливо красива квітуча рослина. Кілька великих або багато дрібних квіток, розсипаних по всьому кущеві, утворю­ють яскраву палітру різних тонів забарвлення. Контраст зе­лених рослин і їх квіток привертає погляд. Дитину з ранньо­го віку потрібно вчити не тільки помічати, а й відчувати, пе­реживати всю привабливість і красу квітучих рослин. Величезні яскраво-червоні квіти амариліса не менш прекрасні, ніж маленькі голубого, рожевого або фіолетового відтінків квіточки фіалки узумбарської. Білі квіточки традисканції також милують око, як і суцвіття рожевих дзвіночків на квітконіжці клівії.

Уміння роздивлятися рослину, бачити її своєрідність і к помічати різноманітні ознаки і стан — завдання естети розумового і морального виховання дитини.

Дитина, спостерігаючи за рослинами, вчиться розпізн іншу (не людську) форму життя, бачити живу істоту, ж стан якої цілком залежать від того, поливають її чи ні, во кімнатної температури чи холодною, чистою чи з поживи речовинами. Відрізняє здорові та міцні рослини від слаб" кволих, які потрібно «лікувати». Краса — це супутник зл в'я. Бліда витягнута рослина з кволим листям, котра не нових пагінців та квітів, — некрасива.

Дитина під керівництвом дорослого вчиться розпізн де забарвлення листя рослини бліде чи достатньо насич де стебло з усіх сил тягнеться до світла чи росте норма де регулярно з'являються нові пагінці та листя чи ро «стоїть на місці». За систематичної взаємодії з росли дитина розуміє, що зовнішні ознаки (колір, форма, р тощо) — це передусім показники рівня благополуччя р ни, наявності необхідних життєвих умов.

Отож, розуміючи стан рослини, дитина «співчуває» їй і помагає. Поливаючи, пересаджуючи, очищаючи від пилу лини, спочатку разом з дорослим, а потім самостійно піклуватимється про зелених друзів.

Пізнання навколишнього світу в дошкільному віці з нюється здебільшого практично, коли дитина свої дії поє із спостереженнями за їх наслідками. Погляд дитини ваблюють яскраві образи, швидка зміна подій. Цими ос востями слід скористатися. Передусім необхідно зал дошкільника до поливання рослин.

•     Хочеш подивитися, як я поливатиму наші рослини вікні? Ходімо! У мене є поливальниця, в ній вода. У кожен горщик я наллю води.

Дорослий зумисно нічого не каже про квіти — про це дом. Зараз дитині треба показати цікаві дії з водою. До лий поливає, а дитина дивиться. їй цікаво, куди дівається як вона з'являється у піддоні.

•    Ти бачив, як я поливаю рослини. Допоможеш мені?

Дитина, звісно, погоджується — вона завжди готова діяти.

— Подивімося на рослини, які вони в нас зелені, красиві. Це тому, що ми їх поливаємо. Дитина уважно розглядає рослини, а дорослий не підганяє її, не поспішає з показом — хай дитина сама зупинить на чомусь погляд, запитає, подивується. Відтак дорослий запи­тує, яка ж рослина їй більше до вподоби. Малюк показує, а дорослий погоджується з ним. Щоб зацікавити дитину, він називає рослину, розповідає про особливості її будови. На закі­нчення разом наповнюють поливальниці водою, вимочують краплі та калюжі на підвіконні. Дорослий може пояснити, що воду завжди треба наливати в поливальницю заздалегідь — рослини не люблять холодної води, і затримують свій ріст. Так у малюка поступово починає вироблятися усвідомлювана спостережливість. Дитина вже знає: аби рослини квітували, їх потрібно доглядати.

Необхідно залучати дитину до спостережень за розпускан­ням квіток протягом усього періоду квітування. Передусім показуємо, що квітки прикрашають саму рослину. В поєднанні з зеленню вони створюють привабливе видовище.

Квітуча рослина прикрашає не лише підвіконня, а й всю кімна­ту. Щоб дитина навчилася спостерігати і милуватися, покажіть їй, як виглядає квітуча рослина зблизька і здалеку, серед інших квітів і одиноко — на полиці, тумбі чи іншому місці. Аби  дитини закріпилося почуття радості від спілкування з кімнат­ними рослинами, дорослий має підтримувати її зацікавлення.

Дитина глибше зацікавиться розмаїтим дивосвітом на під­віконні, коли старші розповідатимуть їй про походження рос­лин. Одні — родом з вологих тропічних лісів (у таких рослин широке листя і яскраво зелене забарвлення). їх слід щедро поливати і обприскувати, адже сухе кімнатне повітря вони переносять погано. Інші — родом із засушливих місць і навіть пустель, де води обмаль. Такі рослини пристосувалися «запа­сати» її у товстих листках, стеблах. Поливають їх помірно і нечасто. Споглядаючи зелених мешканців підвіконня, завва­жуючи особливості їх стебел і листя, дошкільнята самі спро­бують визначити, звідки походять рослини.

Дітей зацікавлюють назви рослин. Деякі народні назви дуже влучно відображають їх характерні особливості. Наприк­лад, малечі (три-чотири роки), показуючи бальзамін, скажемо, що рослину називають «вогником». Коли рослина квітує, на неї слід подивитися здалеку, аби побачити, що гарні малинові квітки схожі з вогниками.

Старшим дошкільникам можна повідомити справжню назву квітки, запропонувати самостійно пояснити, чому в на­роді її назвали «вогником». Також цікаво поговорити з дити­ною про те, чому сансев'єру називають «щучим хвостом», зиферантус — «вискочкою», а колеус — «кропивкою».

Стеження за кімнатними рослинами, періодичне розглядан­ня їх доцільно поєднувати з практичною діяльністю дітей. Одним з видів її є малювання з натури.

Зобразити на папері нескладний листок чи квітку фіалки узумбарської або амориліса, клівії не важко. Важливо, щоб дорослий своїм умінням аналізувати чітко виділив окремі частини рослини, її форму, розміщення, пропорції.

Для малювання краще обрати квітучу рослину, яка подо­бається дитині. Дорослий і дитина сідають поруч навпроти квітки, в кожного з них папір. Дорослий показує дитині, як розмістити малюнок на папері, з чого почати.

•    Спочатку намалюємо внизу аркуша паперу горщик. Він має бути невеликим, щоб розмістилися листя і квіти.
•     Ось я малюю горщик: внизу він вузький, а доверху — широкий.

Дорослий малює і невимушено пояснює, показує дитині свої прийоми зображення натури. Неосвічена в малюванні дити­на буде перемальовувати зображення, виконане дорослим. Поступово дорослий спрямовує погляд дитини на натуру, по­казує, на що слід звернути увагу, якої форми листки, як вони розміщені, де квіти, якого вони розміру тощо.

Виконані малюнки сподобаються дитині. Але на цьому не треба зупинятися. Дошкільняті показують, що малювати кра­сиву рослину можна багато разів і по-різному: олівцями, фло­мастерами, фарбами, на білому і кольоровому папері. Особливо гарним є зображення рослини фарбами на папері великого формату. Мазками розведеної гуаші, нескладними рухами пен­зля легко передати природність форм, кольору. Розмиванням роблять кольорове тло, а після просихання малюють. Соковита зелень рослин і яскраві квіти красиві на будь-якому світлому (пастельному) тлі. Таке малювання до вподоби дітям, вони на­магаються самостійно знайти нові способи зображення. А це означає, що спостереження за рослинами сприятимуть вихо­ванню художніх смаків. Завдяки пізнанню у дитини почне формуватися ціннісне ставлення — важливий аспект мораль- но-естетичного становлення людської особистості.

Щоб догляд за рослинами радував дитину, а доручення виконувалися охоче, дорослі повинні не нав'язувати своєї думки, а бути толерантними. Треба пам'ятати, що трудова діяльність для дошкільників — не головне. У дошкільному віці праця є засобом виховання таких якостей, як відпові­дальність (за виконання доручення, наслідки), обов'язковість, цілеспрямованість. Праця по догляду за рослинами (за тва­ринами) має гуманний сенс: від неї залежить життя і стан живої істоти.

Дорослий і діти час від часу працюють разом, отож слушно показати нові прийоми, способи, операції. Наприклад, які рос­лини треба мити під душем, як це робити; листки яких рослин слід протирати мокрою ганчіркою; які рослини треба очищати від пилу щіточкою; як паличкою спушувати землю в горщиках; як обприскувати рослини з пульверизатора. Спілкуючись з дорослим, діти засвоюють певні знання: рос­линам потрібне світло, яке вони поглинають листям, тому вони повинні бути чистими; рослинам, їх кореневій системі крім води потрібне ще й повітря, тому землю треба спушувати; рослини треба пересаджувати в поживний ґрунт.

Доручення урізноманітнюють за змістом і формою, аби вони не набридли дитині. Частіше можна доручати те, до чого ди­тина тягнеться сама і в чому набула практичного досвіду.

Дуже цікаво дитині вирощувати коренеплоди взимку. Так, цибуля, висаджена в горщик із землею, швидко пускає корін­ня, а відтак з'являються зелені пагони. Дати дитині горщик, саджанець цибулини, показати, яким кінцем і як посадити — це ще половина справи. Дорослий має створити дитині умови длясистематичних спостережень, допомогти усвідомити по­бачене. Крім того, потрібно замальовувати цибулину такою, якою бачимо її зараз. Малюнки дають змогу не лише порівню­вати минулий стан рослини з теперішнім, а й фіксувати зміни.

 

Консультація для батьків:

       «Рослини в нашому житті»

   Рідна земля з її голубими плесами річок та озер, буйним цвітом садів, розмаїтим світом комах, пернатих, тварин - все це є єдиним і незамінним в роки дошкільного дитинства. Саме тоді ми знайомимося з мовою природи. В її красі починаємо впізнавати мудрі закони: коли гасаємо босоніж по шовкових травах і овечих стежках, поринаємо у казку лісу, луків, моря; радіємо кожній новій квіточці, травичці, кольоровим камінцям і фантазуємо досхочу - тоді народжується ота любов до своєї землі, до всього живого, що зігріває серце людини, підтримує в скрутну годину, додає сил і наснаги, спонукає до доброти і творчості, відвертає від зла.

Хто підв'яже зламану гілочку берези, врятує пташку, підбере і вилікує кошеня, хто переймається чужим болем, той ніколи не вчинить зла природі. Душа його освітлена великою любов'ю до життя, дарує тепло всім людям і тваринам, і рослинам. Саме дефіцитом цього життєдайного почуття пояснюють лікарі причини багатьох недуг, а в контексті з природою, у турботах про неї вбачають кращий лікувальний засіб. Мабуть тому у міських квартирах поряд з людьми оселяється все більше рослин і тварин. Вони щедро дарують людям радість спілкування з представниками природи, якого так не вистачає у наш стресогенний час мешканцям кам'яних мішків.

Спілкування з представниками живого рослинного світу має бути постійним і безпосереднім, а для цього потрібне максимальне наближення людини до рослин.

Що було спочатку? Спочатку була Берегиня. Вона - це Прадерево світу, яке і є початком всього. А потім була Мати-Земля й усе на ній суще. Найперше - рослини. І не завдяки своїм утилітарним якостям (споживають і рослини, і тварини, використовуються як будівельний матеріал тощо), а завдяки їхній планетарній функції, бо саме з існування рослинного світу, вважайте розпочалося справжнє життя на Землі.

Рослини у довготривалий період еволюційного розвитку сформували на планеті таке повітря, яке уможливило існування тваринного світу, а згодом і людини. Склад повітря на землі ніколи не був постійним. Первісний зовсім не скидався на сьогоднішній і вчорашній (хоча вчорашній був значно чистішим, ніж

сьогоднішній). Вода, водорості, а потім і вищі рослини (дерева, кущі, трави) постійно змінювали його. Та кількість кисню, яку ми маємо сьогодні, накопичилася завдяки фотосинтезу - за нього на нашій планеті відповідають головним чином рослини.

Але сьогодні невдячне людство нищить свого зеленого друга. Ліси вирубуються, а в деяких регіонах через низький рівень сільськогосподарської культури спалюються цілі рослинні масиви. Землерийні роботи, видобування корисних копалин, глобальна меліорація, спорудження гігантських гребель з утворенням гігантських штучних мостів, будівництво великих міст, повітря яких згубно діє на здоров'я людини і рослини, - все це спрямоване проти Природи.

Наш організм починає звикати до забрудненого повітря, довкілля і поступово відчужується від рослинного повітря. Через це крок за кроком ми втрачаємо природній імунітет і стаємо вразливими до алергенної дії рослинного пилку.

Говорячи про світ рослин, ми можемо не визнавати, що людина пов'язана з ним чимось незримим, нематеріальним. Дослідженнями доведено, що під час тривалого перебування на підводному човні, в Антарктиді чи Арктиці, на космічному кораблі у людей з'являється особливо відчутний потяг до рослин, навіть ностальгія за ними. Чому ж так болісно переживається їхня відсутність поруч? А тому, що отримуємо від рослин не тільки їжу, не лише кисень і будівельний матеріал, а й ще щось значно вагоміше. Згодом порозумнішала людина, немов би з чиєїсь злої волі, почала відгороджуватись від природного середовища, протиставляти себе Природі, а її саму нищити, і зв'язки розірвалися, їх тепер складно помічати, а ще складніше вивчати.

Так, на території сьогоднішньої України, за часів праслав'ян за храм служили соснові та березові гаї, діброви - їх називали боговиця, божелісся, гайбож, праведний ліс. Місця такі оберігалися: аби - хто ходити туди й творити, що йому заманеться, не міг. Вшановували також окремі дерева - пошкодити дерево вважалося за великий гріх.

В Україні є багато рослин - довгожителів, що дивним чином збереглися з прадавніх часів. Деякі з них пов'язані з іменами визначних людей, наприклад,

маємо дуб Григорія Сковороди, Тараса Шевченка, Цікавий історичний факт, онука князя Київського, Ярослава Мудрого, Едігна була черницею, жила в дуплі великого дерева в Баварії. Це дерево і сьогодні там шанується, оберігається і охороняється законом.

Але сьогодні на Землі стає все менше довгожителів - рослин. Склад флори постійно змінюється, а площа лісів дедалі зменшується. Вже зникло чимало видів рослин і цей процес триває, причому темпи його помітно зросли... До чого це може призвести? Насамперед, знижується родючість ґрунтів, а ще відбуваються зміни у складі легких рослинних речовин. А оскільки різні рослини мають різні речовини, то і кожен ліс має свою атмосферу, конкретну для хвойного, листяного чи змішаного типу. Час від часу проводяться відновлювальні роботи стосовно Зеленого друга, однак людьми висаджуються випадкові рослини, що швидко ростуть. То ж фітонциди вони можуть виділяти, але чи сильне буде те поле з легких фітогенних речовин.

Ростуть поряд рослини, утворюють єдиний щит-захист від хвороб, і цей потік фітонцидів, відпрацьований тисячоліттями, піднімається зв'язуючим струменем із Космосом. Про це можемо говорити тоді, коли ідеально працює все рослинне співтовариство. Але якщо в ньому постійно щось змінювати (вирубувати рослини, замінювати їх іншими, чужими для даної місцевості і нездатними відразу створити спільноту з існуючими). Наслідки - хворе людство і жодних корисних контактів з Космосом.

Задимленість атмосфери зростає, через це збільшується відбиття сонячного світла та космічної енергії, а з нею тієї інформації, яка колись вільно йшла до Землі. Рослини стають слабшими, вразливими до дії патогенної мікрофлори та різних шкідників. Хворобливі рослини довго не живуть і зовсім не можуть нормально виконувати свої функції, життя на Землі - це частка суцільного космічного існування, а тому людство не повинне зневажливо ставитись до довкілля й готувати собі кінець світу. Цього не повинно бути, бо життю немає кінця.

Вкрай важливо не згаяти час, дати малюкам якнайбільше змоги пізнати і полюбити рідну природу, зрозуміти, що в ній все взаємопов'язано, відчути себе її невід'ємною частинкою й усвідомити, що кожна рослинка, кожна жива істота - така ж частка, якій буває добре, а буває і боляче. Якщо в серцях наших дітей з'явиться любов до життя, якщо прагнення робити добро стане для них потребою,

•    заклик " Не зашкодь!" усвідомиться кожним, тоді ми зможемо бути спокійними і за наших дітей і за екологію нашої планети.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Добірка конспектів занять, свят, етичних бесід та дидактичних ігор екологічного спрямування з використанням спадщини В.О.Сухомлинського

 

                                             ДОПОМОЖЕМО ПТАШКАМ.

Мета: Продовжувати знайомити дітей з живою природою, з особливостями життя птахів своєї місцевості; навчати розпізнавати птахів; спостерігати за їх поведінкою; виховувати у дітей бережне ставлення до птахів, бажання їм допомогти.

 

Попередня робота: спостереження за птахами взимку; виготовити годівнички; підгодовувати пташок; читання вірш ів, оповід ань про життя птахів узимку (В. Сухомлинський «Ялинка для горобчиків», В.Чухліб «Зимова казка», А. Камінчук «Годівнички»); гра «Синичко, синичко»; малювання, ліплення, апліка ція синички.

 

Словникова робота: синички, годівнички, засні жена гілка, лісник, крихти, кетяг калини, потяг, вдячні, допомога, майструємо, будуємо.

 

                                              ХІД ЗАНЯТТЯ

Вихователь:

 

•     Діти,  йдучи  до  садочка,  я  почула  жалібний  писк.  Я  зупинилась.

 

Дивлюсь, а на засні женій гілочці дере ва сидить пташка. Підійшла ближче. «Що трапилось?» – запитую.

 

•      Цінь-цвірінь! Цінь -цвірінь! Біда у нас, у пташок! Снігом замело весь наш ліс, дмуть холодні вітри, які зруйнували всі наші будиночки.

 

•    тут і ворона з сорокою прилетіли, на гілочку сіли.

 

•        Кар!   Кар!   Скре -ке-ке! Скре-ке-ке!

 

•     Так! Велика біда у пташок. Всі пташині будиночки зруйнован і.

 

•       Допоможіть нам! Ми знаємо, що в групі «Паляничка» всі діти майстровиті і талановиті. Можливо, вони змайструють будиночки для нас.

Вихователь:

 

•     Діти, я запросила в гості пташку, щоб вона сама розповіла вам про свою біду. Хочете її побачити? (Відповіді дітей)

 

Вихователь:

 

•          А хочете дізнатись, яка ж пташка завітала в гості? (Відповіді дітей)

Вихователь: (загадує загадку)

 

Ця пташка у нас проживає,

 

За море у теплі краї не літає.

 

А з нами зимує, для нас співає.

 

Голівка чорненька, щічки біленькі,

 

Животик жовтенький... (синиця).

 

•     Здогадались, як ця пташечка зветься? (Відповіді дітей)

Вихователь:

 

•          Молодці! От і вона.

 

•      Синичко!  Діти  знають  про  біду  пташок  і  готові  вам  допомогти.

 

Як тільки почалася зима, ми майстрували годівни чки, розвісили їх на деревах і насипали туди їжу. Бо знаємо, яку користь приносите ви навесні: знищуєте усю гусінь та шкідливих комах.

 

•     Змайструймо, діти , будиночки для синички і її друзів. Сідаймо у потяг і рушаймо.

 

Діти стають один за одним і співають:

 

Наш потяг рушає,

 

Вагончики біжать,

 

•    в потязі наші Малята сидять.

Чук-чук-чук-чук,

 

Чук-чук-чук-чук!

 

•     Та от і зупинка. Пора нам вставати. А щоб, нам не нудьгувати, будем з вами майструвати.

 

Вихователь:

 

•    Що потрібно для будиночка? (Відповіді дітей)

 

Вихователь:

 

•     Правильно. Щоб будиночок був тепленький і зручний, ми використаємо цеглинки.

 

•    Діти, які частини є у будинків? (Відповіді дітей)

 

•      Так! Підлога, стіни і дах. Підлога-пластина. Цеглину ставимо зліва на пластину, на вузьку коротку сторону. Другу цеглинку справа. Зверху ставимо перекладинку-цеглинку.

 

(Діти сідають підгрупами і конструюють будиночки)

 

Вихователь:

 

•    Діти! Запитаймо у синички, чи подобається їй будиночок.

 

Синичка:

 

•    Так!

 

(Стук у двері. Вихователь заносить кетяг калини і повідомляє, що його передав лісник)

 

Вихователь:

 

•     Діти, подивіться, який гарний кетяг з червоними ягідками з лісу передав пташкам лісник. Він зірвав його із засніженого снігом куща, який пташки чомусь не знайшли.

 

•    Дякуємо! Пташки будуть дуже задоволені.

 

•    А ви задоволені своєю працею? (Відповіді дітей)

 

•    А зараз всі на ніжки підведіться, всі на мене подивіться.

 

•    Покажіть мені, як ви будиночки будували.

 

(Діти показують рухами рук свої будівлі)

 

Вихователь:

 

•      Дуже вдячні ліснику за кетяг калини. Ми почастуємо всіх пташок, які прилетять до годівнички.

 

Вихователь:

 

•    Покажіть мені, як ми почали будувати будиночок для пташок.

 

(Діти рухами рук показують)

 

— Покажіть, як стіни будували?

 

— Як дах побудували?

 

— Молодці!

 

 

 

ПОДОРОЖ ДО ВЕСНЯНОГО ЛІСУ

Матеріал:панно лісу, великі екологічні знаки, картини із зображенням дерев, кущів, приказки, за­гадки, вірші, конверт з листом і картою від Весни, оповідання В.Сухомлинського «Пролісок і Жайво­ронок», «Конвалія в саду», авторська психологічна хвилинка за оповіданням «Пролісок і Жайворонок» В.Сухомлинського.

Підготовка до заняття:читання оповідання В.Сухомлинського «Відломлена гілка».

ХІД ЗАНЯТТЯ

Вихователь спостерігає, якдіти граються, спіл­кується з ними, а потій ніби ненароком знаходить лист на килимку і звертається до дітей.

Вихователь. Що це таке?

Відкриває лист.

•                  Діти, та це ж карта. Допоможіть її розгадати. Що ви тут бачите?

Відповіді дітей.

Читання оповідання В. Сухомлинського «Пролісок і Жайворонок».

•                  Про які квіти розповідається воповіданні?
•                  Хто зимував під м'якою листяною ковдрою?
•                  Якими очима дивилися квіти в небо?
•                  Яка пора року описана в оповіданні?

Відповіді дітей.

Вихователь. Розгляньмо карту. А які квіти ми ба­чимо тут. (Проліски.)

Вихователь. На карті є хвойні та листяні дерева, є квіти. Де все це разом може бути?

Відповіді дітей.

Вихователь. Яка пора року зображена на карті?

Чому ви так думаєте?

Відповіді дітей.

Вихователь. Діти, це мабуть, весна запрошує нас у подорож. Подивимось у конверт, можливо, ще щось там є. (Виймає з конверта лист від Весни і за­питує.)

•                  Які весняні місяці ви знаєте?
  Відповіді дітей.
•                  Як називали колись перший весняний місяць березень? (Морець, капельник, сокових, полютий, протальник.)

Вихователь. Пригадайте приказку про березень.

Відповіді дітей.

Вихователь. А квітень як називали? (Цвітень, ве­редун, водолій, пташиний місяць.)

Вихователь. Пригадайте приказку про квітень.

Відповіді дітей.

Вихователь. А як називали травень? (Пісенник, місяць-громовик, травник.)

•                  Хто знає приказку про травень?
  Відповіді дітей.

Вихователь. Які ще пори року ви знаєте?

Відповіді дітей.

Вихователь. Вирушаємо у подорож. Які дороги ведуть у ліс? Як називаються дороги у лісі?

Відповіді дітей.

Вихователь. Стаємо на стежинку, вона приведе нас до лісу.

Діти стають одне за одним, ідуть за вихователем по «доріжці».

Вихователь. Що це за дивні знаки біля лісу і чому вони перекреслені червоною лінією.

Діти розглядають знаки і розповідають, що вони означають.

Знак 1.Не рви квіти на лузі, в полі, в лісі. Ко­ли зірвати квітку, вона перестає пахнути, швидко в'яне й гине. Багато людей нехтує цим правилом сьогодні. Це призвело до того, що немало квітів зникло взагалі, й тепер ми не можемо милуватися їхньою красою.

Читання оповідання В.Сухомлинського «Конвалія в саду».

Бесіда за змістом:

•                  Що побачив уранці Петрик у саду?
•                  Що він хотів зробити?
•                  Чому Петрик не зірвав квітку?

Вихователь. Що потрібно, щоб виросла квітка? Відповіді дітей.

•                  Ми читали оповідання «Пролісок і Жайворонок» В.Сухомлинського. Пригадайте, з чого виріс пролі­сок.

Відповіді дітей.

Вихователь. Миз вами перетворимося на солод­ку цибулинку.

Психогімнастика за змістом оповідання. Діти згортаються в «клубочки».

•                  З теплим весняним сонцем розкрилася в солод­кій цибулині маленька брунька. (Діти розводять руки всторони і піднімають голови.)
•                  Показався із землі зелений пагінець. (Тілови­тягується.)
•                  Розгорнулися листочки, зазеленіли стрілочки й потяглися вгору. (Руки тягнуться вгору.)
•                  Між зеленими стрілочками з'явилися перші пуп'янки. (Руки в сторони, стиснуті в кулачки.)
•                  Настає радісний день і пуп'янки розкриваються. (Різко розтулити кулачки.)
•                  Дивляться проліски блакитними очима в небо. (Голови піднімають вгору.)

Квіти гарні мають, посміхаються сусідам-квітам, кивають їм голівками. (Нахиляють голови вліво-вправо.)

Знак 2. Не ламай гілки дерев та кущів, не об­ривай з них листя, цвіт.Рослина — то жива істота. Кожна гілочка, листочок потрібні їй для життя. Листя важливе для дихання рослини, воно затримує пил, виділяє у повітря кисень, яким дихає людина. Де­рева, кущі прикрашають наші сади, парки, сквери, а з обламаними гілками дерева сумні і негарні.

Вихователь. Пригадайте, в якому оповіданні ми з вами читали про цей знак. (В.Сухомлинський «Від­ломлена гілка».)

•                  По чому біг хлопчик?
•                  Які дерева там росли?
•                  Що він робив?
•                  Чому хлопчик зупинився біля липи?
•                  Що побачив дідусь через багато років у парку?
•                  Чому дідусь зітхнув?
  Відповіді дітей.

Вихователь читає вірш:

Рідко плаче дерево,

Тільки сліз не видно.

Хтось пошкодив гілочку,

Він вчинив негідно.

— Ти пробач нас, дерево, —

Кажуть діти тихо, —

Більш тобі не скоїмо

Ми ніколи лиха.

Знак 3. Не сміти у лісі, не кидай на траву, під дерева папірці, пляшки, бляшанки, поліетиленові мішки. Об бляшанки можуть поранитись і тварина, і людина, а різні побутові рештки забруднюють зем­лю, заважають рости рослинам.

Знак 4. У лісі, гаї, на лузі не галасуй! ходи тіль­ки торованими стежками. Ліс, поле, луки — це до­мівка звірів, пташок, комах. Вони там живуть — хто працює, хто відпочиває. Галасом можна їх налякати. А бігаючи по траві, можеш витоптати багато корисних рослин, знищити комашок.

Вихователь. Діти, подивіться! Тут гніздечко, а в ньому якісь дивні яєчка.

Вихователь відкриває, а там загадки. Діти відга­дують загадки про дерева і знаходять картинки з від­повідним деревом.

Вихователь. Які чудові у лісі дерева, кущі! Ми з вами пригадали їхні назви. Засвоїли правила по­ведінки в лісі.

Вихователь. Чим вкриті дерева і кущі? Що дару­ють вони нам восени?

Відповіді дітей.

Вихователь. Як називаються плоди дуба?

Відповіді дітей.

Хто любить їсти жолуді?

Відповіді дітей.

Вихователь. Як називаються плоди ялини?

•                  Хто любить їх їсти?
•                  А які плоди у горобини?
•                  Хто любить їсти ці ягідки?

Відповіді дітей.

Вихователь. А для чого використовують цвіт липи?

Відповіді дітей.

 

ЧАРІВНА МУЗИКА ВЕСНЯНОЇ ПРИРОДИ

Світ природи — багатюще джерело емоцій, і саме завдяки безпосередньому впливу на почуття,природа впливає й на розум.

Вона робить широким, світлим те віконце,крізь яке дитина дивиться на світ.

В. Сухомлинський

Матеріал: дощечки, кольорова крейда, сюжетні картинки.

Попередня робота.

1. Слухання творів В.Сухомлинського про весняну природу («Десь у лузі», «Кульбабка», «Червоний ме­телик»).
2. Бесіди з дітьми про красу природи, потребу дбайливого-ставлення до неї.
3. Спостереження за розвитком дерев, кущів, квітів, за явищами природи.

ХІД ЗАНЯТТЯ

Вихователь з дітьми на подвір'ї.

Вихователь.

Коли помовчати хоч трохи

І зупинитися на мить —

Почути можна, як довкола

Чарівна музика дзвенить.

•                  Діти! Хто з вас чув яку музику в природі?

Відповіді дітей.

Вихователь. А зараз, дітки, я вам розповім іс­торію про те, як хлопчик Сергійко пісеньку шукав. Тож слухайте.

Рано-вранці маленького Сергійка розбудила ніжна мелодійна пісенька. Він зіскочив з ліжка, підбіг до ві­конця й почув: «Дінь, дінь, дінь, дінь!»

•                  Хто це так співає? — здивувався хлопчик.

Вихователь. Діти, а як ви гадаєте, чия це була пісенька?

Відповіді дітей

Вихователь. Сергійко ще довго стояв біля вікна, а потім сказав: «І я дізнаюся», — і побіг шукати пісень­ку. Підбіг хлопчик до берізки.

•                  Діти, підійдіть до берізки. Тоді Сергійко каже:
•                  Берізко-берізко! Ти струнка й висока, все нав­коло бачиш, листочки твої кружляють у таночку з ві­терцем і все чують. Скажи, хто це так ніжно співає і зачаровує своєю пісенькою?
•                  Не знаю. Може, тобі мої листочки допоможуть.
•                  Ось ці листочки!

Вихователь. Діти, підходьте і візьміть по одному листочку і погляньте на них. Розкажіть, що ви на них бачите. Можливо, пісенька, яку шукає Сергійко, захо­вана на вашій картинці?

На сюжетних картинках зображені різні об'єкти живої природи: метелик, джміль, бджілка, мурашки, квіти, кущі тощо.

Вихователь вислуховує кожну дитину. Пошук пі­сеньки триває.

Вихователь. Сергійко подякував берізці, але на її листочках він так і не знайшов пісеньки, яку почув уранці. Хлопчик дуже засмутився. Та враз над його головою прокружляв гарний метелик і полетів. Сер­гійко побіг за метеликом стежкою, яка привела його до красивої клумби

Діти підходять до клумби.

Вихователь продовжує оповідання.

Вихователь. ...Тут повітря було наповнене чудо­вими тонкими пахощами і бриніли звуки тієї пісеньки, що так сподобалася йому вранці.

Під шум вітерцю квіточки співали: «Дінь, дінь, дінь, дінь!»

Зачарований дивною красою квітів, хлопчик дов­го стояв перед ними. «Зірву багато квітів, поставлю у вазу на столі, — подумав Сергійко. — Гарно буде в кімнаті».

Він простяг руку, щоб зірвати квітку, та враз уявив собі, що станеться з клумбою без квітів.

Вихователь. Діти, а як ви гадаєте, що ж станеться з клумбою без квітів?

Відповіді дітей.

Вихователь, і хлопчик зрозумів, що не можна знічев'я руйнувати краси природи. Адже квіточки живі, як ми з вами. Вони ростуть, п'ють водичку, пах­нуть, милують наше око.

•                  Діти, як ви думаєте, чи нарве Сергійко багато квітів і віднесе додому? Як же він вчинить?

Відповіді дітей.

Вихователь. Яке цікаве закінчення історії хлоп­чика Сергійка ви придумали! Мені б дуже хотілося, щоб ви запам'ятали нашу весняну подорож і казку про чарівну пісеньку.

—А зараз, діти, ми спробуємо намалювати весня­ну клумбу. І цей малюнок залишиться нам на згадку про чудову мандрівку.

Діти малюють під музичний супровід.

 

МАНДРІВКА В КОРОЛІВСТВО ДОБРОТИ І ЛЮДЯНОСТІ

Сценарій дозвілля

Духовний розвиток людини починається з розвитку в неї різноманітних почуттів.

Вони зміцнюють волю, розум, формують ставлення до себе,до природи, до праці, до інших людей.

А тому треба вчити дітей любити, поважати,

співчувати і вміти виражати ці почуття.

В. Сухомлинський

Матеріал: костюми казкових героїв, грамзаписи.

Попередня робота: читання казок В.Сухомлинського: «Чого синичка плаче?», «Бо я — Людина».

ХІД ЗАНЯТТЯ

Доброго ранку, сонце привітне!

Доброго ранку, небо блакитне!

Доброго ранку, в небі пташино!

Доброго ранку, маленькі дубки!

Доброго ранку добрії люди.

Я вас вітаю, люблю, пізнаю,

Бо живемо в однім

Ріднім краю.

Вихователь. З ким я щойно віталася?

Відповіді дітей.

•                  Так, привіталась я з сонечком, небом, пташ­кою, дубками. Мені сьогодні так весело і радісно на душі, бо привітання — це побажання одне од­ному добра. Коли я віталась з сонечком, то сонеч­ко прислало своїм промінцем тепло, і я його вам передаю.

Діти під музику вітаються одне з одним, передаю­чи в долоньки частинку тепла від сонечка.

—А ще я отримала телеграму.

«Любі діти, я знаю, що ви відвідуєте групу «Подо­ляночка». Ви дуже чемні і

З повагою Фея.»

Вихователь. Хто з вас чув про це Королівство? Може хтось розповість?

Відповіді дітей.

Вихователь. Я чула, що це Королівство — у не­звичайній країні. І вона розташована дуже далеко, а отже, шлях до неї нелегкий. А мешканці Королівства— добрі, привітні і забавні. Чи хотіли б ви потрапити до цього Королівства? Тож вирушаймо і часу не гаймо. А щоб нам було веселіше, візьмімо у дорогу пісню «Усмішка». (Або іншу пісню на вибір дітей.)

Вихователь. Подивіться, куди ми потрапили.

Діти. До великого дрімучого лісу.

Вихователь. Трішки перепочинемо.

Діти розташовуються відпочивати на зеленій квітучій галявині. На гілочці з'являється казкова Со­рока.

Сорока. Скре-ке-ке! Скре-ке-ке! Хто ви такі? Куди поспішаєте?

Діти. У Королівство Доброти і Людяності.

Сорока. А чи вмієте ви себе поводити у лісі?

1-ша дитина. Йтиму садом, полем, а чи лугом —

Буду я природі вірним другом.

2-га дитина. Не столочу навіть я трави,

А скажу їй «Зеленій, живи!».

3-тя дитина. Коли лісом буду я іти, —

Теж посію зерна доброти.

4-та дитина. Побажаю дереву і пташці,

Щоб жили віки, жили у мирі й щасті!

Вихователь. А от, я, діти, пригадала одну казоч­ку про дітей, що пташка плакала через них. Прига­дуєте оповідання В.Сухомлинського «Чого синичка плаче?».

Запитання:

•                  Що діти робили у лісі?
•                  Чого синичка плакала?
•                  Як учинили б ви у подібному випадку?

Відповіді дітей.

Вихователь. Я пишаюся тим, що ви добрі і чуйні. Ми сміливо можемо вирушати далі.

Діти, подорожуючи, зустрічають по дорозі Котиго­рошка (дитина в казковому костюмі).

Діти. Добридень, Котигорошку! А чи не знаєш ти, де розташоване Королівство Доброти і Людяності?

Котигорошко. Та чому ж не знаю, коли я є меш­канцем Королівства. До Королівства Доброти і Людя­ності потрапляють добрі люди зі щирим серцем, тому я впевнений, що ви такі насправді.

Вихователь. Ну, тоді послухай, що скажуть наші діти.

1-ша дитина. Ти добро лише твори повсюди.

Хай тепло твої наповнить груди.

Ти посій і доглянь пшеницю,

Ти копай і почисть криницю.

2-га дитина. Волю дай, погодуй пташину,

Приласкай і навчи дитину,

Бо людина в цьому світі

Лиш добро повинна творити!

Діти пригадують прислів'я.

Лише добро перемагає зло.

Добре слово краще від меду.

Добро роби — добро і буде.

Хто людям добра бажає, той і сам його має.

Котигорошко. Молодці, поспішаймо до Королів­ства.

По дорозі до Королівства їм трапився великий ка­мінь на стежині.

Котигорошко. Діти, як нам далі пройти?

Відповіді дітей.

Вихователь. Діти, я бачила подібну ситуацію в казці В.Сухомлинського «Бо я — Людина».

Пригадування казки «Бо я — Людина».

 

Бесіда за змістом.

•                  Хто прямував дорогою і що там лежало?
•                  Хто прибрав з дороги камінь?
•                  Як можна оцінити вчинок батька і сина?
•                  Що відповів дідусь?

Вихователь. Отже, діти, у нас є сильний Котиго­рошко, який нам допоможе прибрати камінь з дороги.

Діти з Котигорошком прибирають камінь з дороги.

Вихователь. От бачите, як легко і просто розв'язали ми нашу проблему.

Діти вирушають далі в мандрівку.

Вихователь. Ой, що це так яскраво засвітило?

Котигорошко. Та це ж зірочка засвітилася на замку Феї, яка спалахує і світить яскраво тим лю­дям, які творять добрі вчинки. Нас вже там чекають з радістю.

Фея. Сьогодні в моєму замку казковий бал. Чи впізнаєте ви когось із моїх гостей?

Відповіді дітей: Котик, Рак, Заєць, Ведмідь, сім гномиків, Білосніжка, Попелюшка, Принц та інші.

Фея. Що ви змогли б сказати про цих героїв? А чому немає серед них Баби-Яги, Змія-Горинича, Лисиці, Вовка?

Відповіді дітей.

Вихователь. Я гадаю, діти, що серед цих пер­сонажів казок є і ваші улюблені. Тож запрошую до танцю.

Діти під легеньку музику кружляють по залу.

Вихователь. Бачу вам радісно, затишно і водно­час приємно. Чому?

Відповіді дітей.

Вихователь. Тож нехай добро, краса, людяність супроводжують вас все життя. І даруйте ці чудові по­чуття своїм рідним і близьким. Бо:

Лише добро і вища правда віри

Людину відрізняє від мавпи і від звіра.

Хай оживає істина стара —

Людина починається з добра.

Чого синичка плаче?

В.Сухомлинський

У хаті край села жили чоловік і жінка. Було в них двоє дітей — Мишко й Оля.

Біля хати ріс високий гіллястий осокір.

•                  Зробимо на осокорі гойдалку, — сказав раз Мишко.
•                  Ой, добре буде гойдатися! — зраділа Оля.

Поліз Мишко на осокір, прив'язав до гілки мотуз­ку. Стали на гойдалку Мишко й Оля, та й ну собі гойдатися.

Гойдаються діти, й осокір гойдається. Гойда­ються діти, а навколо них синичка літає та співає, співає.

Мишко й каже:

•                  І синичці весело, що ми гойдаємось. Як вона радісно співає.

Глянула Оля на стовбур осокора й побачила дупло, а в дуплі — гніздечко синиччине, а в гніз­дечку — пташенята маленькі.

•                  Синичка не радіє, а плаче, — сказала Оля.
•                  Чого ж їй плакати? — здивувався Мишко.
•                  Подумай, чого, — відповіла Оля.

Мишко зліз із гойдалки, став на землю, дивить­ся на синиччине гніздо й думає: «Чого синичка плаче?»

 

 

 

 

 

 

 

МОРАЛЬНО–ЕТИЧНА БЕСІДА  ЗА ТВОРАМИ В.СУХОМЛИНСЬКОГО

Ви живете серед людей. Кожен ваш вчинок, кожне ваше бажання позначаються на людях. Знайте, що існує межа між тим, що вам хочеться, і тим, що можна. Ваші бажання — це радощі або ж сльози ваших близьких.

Перевіряйте свої вчинки свідомістю:чи не завдаєте ви зла, неприємності,незручності людям своїми вчинками. Робіть так, щоб людям,які оточують вас, було добре.

В.Сухомлинський

Матеріал:пшеничні колоски, конверт із запитан­нями до літературної вікторини, конверт з картинка­ми «Оціни вчинок».

ХІД ЗАНЯТТЯ

1.Прихід гостя (дорослий). Зразок ввіч­ливого вітання і ввічливої бесіди.

2.Конверт від гостя із запитаннями та завданнями для дітей:

— Які ви знаєте оповідання В.Сухомлинського?

    --Хто з вас пам'ятає початок оповідання «Кам'яне серце»?

— Хто був ледачим в оповіданні В.Су­хомлинського «Ледача подушка»?

3.Назвіть прислів'я, яке б підходило до оповідань «Найласкавіші руки», «П'ять дубів». (Роботящі руки - гори вернуть; без труда нема плода; добро будує, а зло руйнує; доброму скрізь добре; дитина плаче,а матері боляче; шануй батьків, люби Бога, буде світ­ла вся дорога.)

4.Загадка про колосок.

5.Розглядання колосків у вазі.

- вікторина «Вгадай, з якого твору». Пішов Сергійко. Зірвав колосок і замислився: що в ньому, в цьому колоску? Навіщо він братові?

7.Звідки ці слова: «Рана від колючки загоїться, а від образливого слова — ні!»?

8.Дидактична вправа «Оціни вчинок» (за сюжет­ними картинками із зображеними проблемними си­туаціями).

9.Підсумок:Хто найдорожчий для дитини? Мама — найголовні­ша в нашому житті, вона берегиня нашого дому, хати, родини.

Запам'ятай: Усі, і дорослі, і малі, мають за­пам'ятати, що рана від образливого слова не зажи­ває ніколи.