Досвід роботи "Розвиток навичок швидкого та виразного читання у молодших школярів на уроках літературного читання та англійської мови"

Вступ

Людина перестає мислити, коли перестає читати

Д. Дідро

Найкращий вчитель той, хто забуває про те, що він dчитель

В.О.Сухомлинський

Сьогодні в умовах величезних змін у соціальному, економічному та політичному житті України постала проблема радикальної перебудови у сфері освіти та виховання, мета якої  – формувати конкурентно здібну, творчу особистість, яка спроможна до самовизначення, до самореалізації та самовдосконалення.

Усім, напевне, відома сентенція: «Хто володіє інформацією, той володіє світом». У нашому насиченому й бурхливому житті вона, безумовно, актуальна. Розвиток новітніх технологій потребує набагато кращого вміння читати, ніж раніше. Це пов’язано з тим, що в останні десятиріччя стрімко зростає обсяг інформації, яку необхідно засвоїти для успішної подальшої життєдіяльності. А це, в свою чергу, потребує збільшення темпу читання, швидкості розуміння і прийняття рішення.

Навчити учнів добре читати – одне з найважливіших завдань школи. Ще Василь Сухомлинський писав, що читання – це віконце, через яке діти бачать і пізнають світ і самих себе.

Чим раніше дитина оволодіє навичками читання, тим легше їй вивчати всі інші предмети, передбачені програмою. Адже відомо, що неможливо добитися грамотного письма, якщо дитина не навчилася плавно читати і розуміти прочитане, немислимо навчитись розв’язувати задачі, оскільки за умови поганого читання їх тексту губляться логічні математичні залежності між величинами. Дитина, яка не вміє добре читати, переживає великі труднощі при виконанні домашніх завдань, їй не цікаво на уроках, вона приречена на розумову обмеженість і зубріння. Такий учень не буде активним читачем бібліотеки, не відчуватиме потреби спілкуватися з книгою, бо читання приносить йому не задоволення, а муку.

Удосконалення техніки читання – першочергове завдання на уроках читання, бо вже на цьому етапі треба готувати учня до самостійної роботи з книгою, допомагати йому в пізнанні навколишнього. Саме тому такі важливі вправи з розвитку техніки читання, дидактичні ігри з читання, застосування індивідуально – диференційованих завдань, контроль за розвитком навички читання.

По закінченню школи людина продовжує здобувати знання самостійно. На перше місце уже виходить якість сформованості комунікативних вмінь, серед яких не останнє місце посідає вміння працювати з книгою, узагальнювати, систематизувати, аналізувати певну інформацію. Читання є основою освіти і самоосвіти, навичкою «уміння вчитися» протягом усього життя.

Якою стане в майбутньому сьогоднішня юна людина - важливе моральне, політичне, економічне завдання нашого суспільства. Роль книги в цьому процесі важко переоцінити.

Розділ I. Формування навички швидкого читання у молодших школярів

1.1 Методика формування навички швидкочитання в сучасній початковій школі

В час непомірного зростання інформаційного потоку одним із засобів пізнання світу за умови правильного психолого-педагогічного підходу може стати читання. Таке явище цілком закономірне, оскільки, за свідченням вчених від 90 до 95 відсотків інформації ми одержуємо завдяки зоровому сприйманню.

Навчити дітей добре читати - одне з найважливіших завдань школи.

В. О. Сухомлинський зазначав, що без високої культури читання немає ні школи, ні справжньої розумової праці, що погане читання – ніби брудне вікно, крізь яке нічого не видно.

Виробити в учнів уміння самостійно поповнювати свої знання можливо лише тоді, коли вчитель навчить кожного з них (навіть і того, хто має уповільнене мислення, обмежені здібності) читати свідомо, швидко, правильно.

Як відомо, процес читання включає в себе дві особливості: одна здобуває своє вираження в русі очей і мово – звуко - рухових процесах, і друга, яка виражається в русі думок, почуттів, намірів читця, викликаних змістом читаного. Інакше кажучи, у перебігу процесу в цілому у досвідченого читача можна розрізнити: оптичне сприйняття надрукованого чи написаного, відтворення звукової оболонки слова і мовних рухів та відтворення змісту прочитаного.

Перші два моменти – навички читання – мають стати об'єктом прискіпливої уваги вчителя не тільки в період навчання грамоти, а й у всій подальшій роботі, аж поки в класі зникне поскладове читання взагалі, коли помилки стануть одиничними, а темп читання наблизиться до темпу розмовної мови.

Тільки тоді можна починати роботу над виразністю, що й є кінцевою метою навчання читати вголос.

Протягом першого року учні в основному навчаються читати вголос свідомо, правильно, плавно, по складах, переходячи в кінці року на читання цілими словами. Закладаються у цей час і початки виразного читання, особливо знайомого тексту, набувається і певна швидкість, уміння самостійно працювати з книжкою. Усі ці навички читання в наступних класах вдосконалюються.

Учні навчаються усвідомлювати складніші тексти. У виразному читанні дітей, крім визначення голосом розділових знаків, після роботи з учителем виділяються і логічні паузи та наголоси, мовчазне читання поліпшується. Значно збільшується швидкість голосного читання, а особливо – мовчазного.

Швидкість є однією з якостей читання, яка забезпечує усвідомлення тексту. Занадто швидке і занадто повільне читання заважає усвідомленню. При швидкому читанні мозок дитини не встигає схопити зміст у цілому. А повільне читання призводить до того, що учень забуває прочитане, не може усвідомити речення, весь текст, бо частини змісту випадають з його пам'яті.

Занадто швидке і повільне читання не дає можливості іншим учням стежити за читанням свого товариша, призводить до того, що клас у цілому по суті не працює.

На швидкість читання впливає довжина слова, його зміст, зручність чи незручність для вимови. Один і той же учень, залежно від матеріалу, шрифту, читає з різною швидкістю. Кількість знаків або слів різко падає у процесі читання важкого і нецікавого твору. Інтерес завжди поліпшує техніку читання в цілому та його окремих якостей.

У багатьох дітей артикуляційний апарат не розвинений, говорять вони тихо, невиразно. Тому кожний урок читання починаю зі скоромовки. Скоромовки підібрала на кожну букву алфавіту. Дітям подобається до малюнків підбирати скоромовки.

Читання – психофізіологічний процес, що залежить від особистості, швидкості реакції, якості зору, темпераменту. Так, холерики говорять і читають швидко, а флегматики й меланхоліки - значно повільніше. Проте внаслідок відповідних вправлянь техніка читання зростає і в них.

Для вдосконалення вимови необхідно систематично практикувати вправи з розвитку мовлення учнів. Погане мовлення породжує нерозбірливе читання, що неминуче знижує рівень розуміння прочитаного. Треба прагнути, щоб мовлення кожного учня було чітким, розбірливим, досить голосним і, звичайно, правильним щодо норм орфоепії.

Щоб підготувати молодших школярів до швидкого читання, необхідно послідовно практикувати систему вправ на збільшення "кута зору", розвиток зорової пам'яті, ліквідацію "бар'єру проговорювання" і скорочення кількості "регресій"; розвиток мовної здогадки, виховання уваги, зосередженості, інтересу до читаного, вдосконалення способів перевірки розуміння прочитаного.

Психологами доведено, що одиницею сприймання тексту у досвідчених читців є слово, а не буква і що текст ми сприймаємо в момент пауз-фіксацій.

Щоб не читати слова по складах, а миттєво впізнавати їх, діти мають навчитися читати згори вниз. Для цього учень спрямовує погляд не на окреме слово, а на весь рядок, розширивши поле зору погляд ковзає по центру колонки, трохи коливаючись з одного боку в другий. Поступово завдання ускладнюємо: для зорового сприймання пропонуємо не окремі слова, а словосполучення, записані в колонку по 2-3 слова у рядку, а також уривки творів, де текст набраний вузькими колонками.

Періодично слід давати і такі завдання: "Хто прочитає найшвидше", "Прочитати текст за одну хвилину", "Прочитай текст і запиши затрачений час" (у класі має бути настінний годинник).

Однак, у школі недоцільно заохочувати дітей, щоб вони змагалися щодо швидкості читання вголос. Коли здібний учень розганяється, показуючи надто високу швидкість читання вголос, слід не підхвалювати, а стримувати його, нагадуючи про ознаки гарної навички.

Як же досягти оптимальної швидкості читання. Розглянемо резерви навчання читання.

1. Важлива не тривалість, а частота тренувальних вправ, адже пам'ять людини запам'ятовує саме те, що повторюється через певний проміжок часу. Тому першокласнику доцільно читати вдома по 5-7 хвилин декілька разів.

2. Напівголосне читання в класі. 

3. Кожен урок (чи то математика, музика, образотворче мистецтво тощо) починати з п'ятихвилинного напівголосного читання.

4. Помітні результати дає читання перед сном, адже останні події дня чітко фіксуються в пам'яті.

5. Якщо дитина не любить читати, то необхідний режим оберігаю чого читання - отримання відпочинку після прочитання 2-3 рядків, під час якого дитина розглядає ілюстрації до книжки.

6. Доведено, що техніка читання не підвищується, коли низька оперативна пам'ять. Робота над вдосконаленням оперативної пам'яті здійснюється за допомогою зорових диктантів, тестів професора І. Федоренка . Набори диктантів ідуть з поступовим нарощуванням довжини речень на одну-дві букви що три дні.( див додаток 3)

За допомогою наборів для зорових диктантів вчитель може навчити дітей швидкочитанню, яке набагато перевищує норми, як вголос, так і мовчки. Треба мати на увазі, що швидкочитання – це ще й уміння енергійно, хутко міркувати, виконувати найрізноманітніші завдання, вправи.

Чи впливає швидкість на виразність читання? Швидко читаючи дитина бачить текст наперед і думає над змістом та засобами мовної виразності для передачі його слухачам. Виходить, запорука виразності – швидкість.

Діти навчаються читати за допомогою серії таблиць, спрямованих на доведення до автоматичності певних навичок – складових досконалого читання. Розглянемо частину методики: роботу з таблицями для навчання швидкого читання у різні періоди навчання читання.

Букварний період. Проблема навчання читання шестирічок часто полягає в тому, що дитина ще не запам'ятала чітко графічне зображення букви й потребує певного часу для її пригадування. Щоб подолати цю перепону, можна використати спеціальні картки. Вони є в кожного учня. Вправи з ними виконуються щоденно протягом першого місяця навчання в школі.

Вправи на запам'ятовування букв

1. Називати за цією карткою звуки у якомога швидшому темпі. Спочатку можна давати окремі рядки, ставлячи перед дітьми вимогу чітко вимовляти кожен звук, не пропускаючи жодного. Виникає ситуація змагання: хто перший? Потім можна давати завдання читати до сигналу "стоп": хто більше? Цю вправу доцільно виконувати і в парах - тоді діти контролюють один одного.

2. Швидко знайти загадану вчителем букву, читати ці таблиці по горизонталі та вертикалі.

Доцільно мати й картки, на яких наклеєні букви з розрізної азбуки в різних положеннях.

Картки міняються щоуроку. Але завданням те саме: якнайшвидше прочитати всі букви, не припускаючись помилок. Картки в кожного учня різні, що дає можливість користуватись одним набором тривалий час: діти просто міняються картками між собою. Ці картки також можна використовувати для роботи вдома тим дітям, котрі погано освоїли букви.

Паралельно до роботи з цими картками у добукварний період доцільно на кожному уроці проводити різні аналітико-синтетичні звукові вправи.

Вправи на звуковий аналіз та синтез

1. Утворити злиття з поданих звуків (л + а = ла, л' + а = ля).
2. Назвати звуки, з яких утворилося подане тя.
3. "Упіймати" твердий або м'який приголосний звук.
4. Утворити злиття поданого приголосного Ж з усіма голосними.
5. Утворити злиття всіх приголосних звуків, називає вчитель, з поданим голосним.
6. Вказати, яке слово довше. Для цього дітям пропонуються пари слів, наприклад: година чи хвилина, змія чи черв'як, день чи ніч, зима (літо) чи весна.

Пізніше можна розпочати роботу з великою складовою таблицею, яка є основою під час навчання грамоти. На таблиці мають бути кишеньки, куди, по мірі опрацювання, вставляти букви та склади. Доцільно також виготовити зменшені частини такої таблиці для кожного учня.

У такій таблиці літери, що позначають голосні, виставляються горизонтально, а літери, що позначають приголосні - вертикально. Букви в кишеньки вставиться в тому порядку, як вони вивчаються за букварем. На перетині голосної та приголосної утворюється склад. Краще, якщо це буде два види складів: прямий і обернений.

Вивчаючи нову літеру, діти утворюють склади, учитель вставляє в кишеньки відповідні картки.

Робота за таблицею обов'язково проводиться щодня. Можна також працювати за нею на уроках письма, під час відпочинку дітей.

Основне завдання використання таблиці - навчити дітей швидко прочитувати будь-який склад, не поділяючи його на букви. Одиницею читання має бути не буква, а склад.

Усі завдання при роботі з таблицею можна виконувати фронтально, вибірково, індивідуально, але щодня, і поступово нарощуючи темп. Також поряд зі складовою таблицею вводяться картки, на яких розкидані склади з розрізної азбуки.

Ці картки діти опрацьовують самостійно або в парах під час уроку. Учитель контролює читання, проходячи між партами. Вони використовуються і для домашнього читання. Це сприяє запам'ятовуванню складів. Картки також усі різні, і діти обмінюються ними під час уроку.

Добре мати набір складів, написаних великими літерами на окремих картках. Набір карток використовується найчастіше для фронтальної роботи. Дітям показують картку на 1-2 секунди, а вони за цей час мають прочитати записаний на картці склад.

До набору складів можуть входити й наступні групи карток:

1. Відкриті склади: ма, шу, ри, ро, су, пу, ва, лі, но, ку, бо тощо.
2. Закриті склади: шар, сир, сон, нос, пар, рос, хор, жар тощо.
3. Склади зі збігом приголосних: шко, при, сну, спи, гро, кла, pвa, сmu, тра та інші.
4. Склади з йотованими голосними: м'я, ня, лю, ям, юш, р'я, б'є, яш тощо.
5. Картки з окремими невеликими словами.

Починати читання складів необхідно з виділення голосного в складі (шу - голосний "у", шко - голосний "о", сир - голосний "и").

Завдяки різноманітності карток навчальний процес пожвавлюється, стає цікавішим, насиченішим. Але все це різноманіття спрямоване на досягнення однієї-єдиної мети: навчити дитину прочитувати склад миттєво, не поділяючи його на букви. Застосування цих карток дає змогу одноманітну роботу зробити не набридливою, підвищуючи при цьому кількість повторень.

2.2 Відбір вправ з удосконалення навички швидкочитання та ефективність їх застосування

Усі вправи для вдосконалення техніки читання молодших школярів мають бути підпорядковані загальній дидактичній меті і повинні враховувати вікові особливості дітей.

Працюючи над розвитком навички читання, учитель постійно має спиратись на ті психічні якості, які забезпечують формування читацьких умінь.

Щоб удосконалити ці навички, використовується така система вправ:

• для розвитку правильної орфоепічної вимови;

• для подолання заміни пропусків букв у словах.

Підвищенню швидкості читання сприяє використання такої системи вправ:

•      для розширення кута зору;
•      для розвитку артикуляції і дихання;
•      для подолання бар'єру промовляння;

•      для активації мислення;
•      для розвитку уваги і пам'яті.

Виразність читання досягається при використанні наступної системи вправ:

•      для розвитку навичок техніки мовлення;
•      для розвитку навичок логіки мовлення;
•      для розвитку навичок емоційно-образної виразності.

Система вправ для розвитку усвідомлення прочитаного має бути такою:

•     для розуміння окремих слів, словосполучень;
•     для усвідомлення зв'язних висловлювань;
•     творча робота.

Лише комплексне і систематичне використання вправ дає змогу сформувати повноцінну навичку читання у молодших школярів.

Запропоновані вправи передбачені не лише для використання на уроках читання, вони дібрані з урахуванням можливості самостійної роботи учнів 2-3 класів вдома.

Гра "Будь уважним".

Знайди в кожному рядку слово, що відрізняється.

барва барва барва барва баржа барва барва барва

бідон бідон бідон бідон бідон бідон бізон бідон

бринза бринза бринза бронза бринза бринза бринза

ваза ваза ваза ваза ваза ваза вада ваза

берег берег берег берег берег берег берег берет

важити важити вижити важити важити важити важити

Гра "Слово заховалось".

Прочитай швидко-швидко рядки слів. Які слова "заховались"?

Баку - Баку - Баку - Баку - Баку

Ватра - ватра - ватра - ватра - ватра

Товар - товар - товар - товар - товар

Лапи - лапи - лапи - лапи - лапи

Шати - шати - шати - шати - шати

Рано - рано - рано - рано - рано

Слова, що "заховались": Куба, трава, варто, пила, тиша, нора.

Прочитай віршовані рядки. На місці крапок встав потрібні слова.

І у полі, і в ліску

Закружляли у танку

Ці білесенькі сніжинки.

Мов дівчата – ....

Білі мухи налетіли,

- Все подвір'я стало біле,

Не злічити білих мух,

Що летять, неначе... .

У студеній високості

Народилися сніжинки

І летять на землю в гості,

Діамантові....

Довідка: пух, пушинки, балеринки.

Визнач межі речень, прочитай текст.

ДЕ ЖИВЕ ТУМАН

Найчастіше думає Ромчик ось про що у всіх є свій дім отже, є він і в туману у того сивого туману, який уранці встає над вогкою землею живе він на дні глибокої річки той туман - великий сплюх спить цілісіньку ніч і тільки перед ранком прокидається випливає з бездонної глибини, вилазить на спину тихої річки посидить, подивиться навкруги і йде в зелене поле попастися, бо голодний попасеться на запашній траві, доки сонце не вигляне, а потім знову лягає спати. (За М. Слабошпицьким)

Вправи для розширення кута зору

• Читання складових пірамід.

Вправи для розвитку артикуляції і дихання

• Розтягування губ широко, складання їх у трубочку.

• Піднімання й опускання за нерухомої нижньої губи - верхньої і навпаки.
• "Злизування варення" (вгору по губах і вниз широким язиком).

• "Чищення зубів" (язиком водити вправо-вліво по верхній частині різців).
• "Коники" (цокання).
• "Маятник" (рот напіввідкритий в усмішці, язик рухається від лівої щоки до правої).
• "Закриті ворота" (просунути язик крізь стиснуті зуби).

• "Жабки" (скреготання). Рот напіввідкритий, губи розтягнуті. Язик торкається піднебіння. Втягуємо повітря, намагаючись не рухати язиком.

• Губи міцно стиснуті, щоки надуті. Швидко переганяємо повітря то за ліву, то за праву щоку.

• Верхню губу намагаємось підняти якомога вище до носа.

• Артикуляційна гімнастика - чітке, правильне промовляння звуків, слів, словосполучень, скоромовок, прислів'їв, приказок. Промовляти їх треба спочатку повільно, а далі швидше й швидше, однак щоб язик не заплітався, щоб вимова була чіткою, без "проковтування" звуків.

• Гра "Луна".

Учитель читає слова (речення) голосно, а учні - трохи тихіше (луною). Можливе хорове читання слів з прискоренням до темпу скоромовки.

Вправи для подолання бар'єру промовляння

• "Губи".

Під час читання мовчки вчитель пропонує учням міцно стиснути губи й прикласти до них палець (психології установка на беззвучне читання). Згодом палець не прикладають, а лише стискують губи.

• "Читай мовчки, рахуй уголос".

Учитель показує картинку зі словами, текстом і пропонує дітям рахувати вголос від 1 до 10, одночасно читати слова. Щоб перевірити усвідомлення прочитаного, варто переказати текст.

• "Не торкнись".

Читати, затиснувши зубами олівець так, щоб ні язик, ні губи, не торкалися його.

• Притискання язика до зубів або затиснення його зубами.

• Набирання в рот якомога більше повітря з тим, щоб, не випускаючи його, дихати через ніс. Щоки при цьому надуті.
• Аритмічне постукування рукою чи олівцем під час читання. В основі цієї вправи - гальмування мовленнєво-рухових аналізаторів через центральні відділи кори головного мозку.

• Списування.

Артикуляція майже зникає при списуванні тексту - в корі головного мозку, коли пише рука, також виникає індуктивне гальмування в зоні артикуляції.

Вправи для активізації мислення

• Ігри з м'ячем.

Учитель кидає м'яч кожному учневі, промовляючи при цьому одне з чотирьох слів: "земля" - гравець у відповідь повинен назвати один із видів тварин; "вода" - риб; "небо" - птахів; "вогонь" - плеснути в долоні.

Учитель кидає м'яч, називаючи при цьому, наприклад, продукти й інші слова: "яблуко"- лови, "парта"- не лови.

• Гра "Упіймай слово".Учитель називає предмети живої природи (береза, вовк, оса) - учні сплескують у долоні, називає предмети неживої природи (пісок, сонце, вітер) - піднімають руки догори.

Учитель називає парні числа (2, 16, 100, 38) - сплескують, непарні - мовчать.

Називає іменники - піднімають праву руку, прикметники - ліву, дієслова - обидві руки.

Ці вправи можна проводити на будь-якому уроці.

• Гра "Нісенітниця".

Прочитати слово ззаду наперед (колосок - косолок, лампа - апмал, зошит — тишоз, книга - агинк).

Прочитати слова, переставляючи склади (тато - тота, Оля - Ляо, дочка - чкадо).

Прочитати речення, починаючи з останнього слова (За вікном завивав вітер. - Вітер завивав вікном за. Олі п'ять років. — Років п'ять Олі).

• Знайти слова, які в прямому, і в зворотному порядку читалися б однаково: шалаш, дід, око, Алла, біб, кок.

Ігри умовно поділяють на такі види:

1. Ігри добукварного періоду.
2. Ігри букварного періоду.
3. Ігри післябукварного періоду.

Ігри добукварного періоду

Грає провідною діяльністю для дітей шестирічного віку. Майже все життя дитини проходить в ігровій діяльності. Весь урок у дітей цього віку пронизаний грою, але грою не заради розваги, а грою навчальною, що вимагає складних розумових операцій, аналізу й синтезу.

Кількість ігор на уроці повинна відповідати принципу доцільності. Доречно продумати і поетапний їх розподіл: на початку уроку гра має допомогти зацікавити, організувати дитину; в середині уроку гра повинна націлити на засвоєння теми; наприкінці уроку вона може мати пошуковий характер. Але на кожному етапі уроку гра повинна бути цікавою, доступною, і включати різні види діяльності учнів. При організації гри на уроці важливо продумати й те, в якому темпі вона буде проводитися.

Гра дасть змогу дитині опанувати також основи грамоти. Враховуючи складність звукових спостережень, навчання у добукварний період слід організовувати так, щоб шестилітки сприймали його в ігровій формі, не перевтомлювалися, щоб воно не викликало негативних емоцій.

Уся навчально-виховна робота з рідної мови з дітьми-шестилітками повинна ґрунтуватися на принципі гра-навчання, гра-виховання, оскільки в цьому віці гра для дітей - серйозна діяльність. Заняття, на яких діти оволодівають звуковою системою рідної мови, як і інші, перетворюю в цікаві вправи ігрового характеру.

"Скільки речень?"

Учитель читає речення. Учні на пальцях показують, скільки речень у цьому тексті. Виграє той, хто менше припуститься помилок.

"Скільки слів у реченні?"

Учитель читає речення. Учасники гри на пальцях або картками з цифрами показують, скільки в ньому слів. Виграє той, хто менше припуститься помилок.

"Злови п'ять слів"

Учитель називає п'ять слів (наприклад: олівець, зошит, ручка, вчитель, навчання) з тим, щоб учні зловили ці слова (плеснули у долоні) у реченнях, які він буде проказувати. Речення можуть бути такі:

Приведи усе до ладу, щоб були готові зрання: олівець, ручка і зошит — все, що треба для навчання.

Гра розвиває увагу, привчає прислухатися до слів у реченні.

"Скільки пауз у реченні?"

Учитель показує речення з паузами, пропонує дітям визначити кількість пауз (зупинок).

Посадив // дід // ріпку //. Виросла // ріпка // велика //. Кличе // дід // бабу // Марушку //.

Скільки пауз у реченні, стільки й слів.

"Розсели слова в будинки"

Ігровий матеріал: будинки із звуковими схемами слів, предметні малюнки - корова, зошит, літак, стіл.

У будинки потрібно заселити предмети, що зображені на малюнках.

Який предмет означає свійську тварину? Назви свійську тварину, в назві якої зустрічався б м'який приголосний звук. Вийдіть до дошки, поставте у звукових моделях наголоси.

Ігри букварного періоду

"Мозаїка"

У цій грі пропоную учням картки із складами. Пояснюю, що перший склад кожного слова написаний червоним кольором, другий склад - синім, а третій - зеленим. Склади перемішані. З них треба скласти слова (скажімо, руч, ка; О, ля; ма, ши, на; бі, лоч, ка; пар, та; квіт, ка тощо).

"Назви букву"

Учень показує букви, а діти по ланцюжку називають її. Якщо буква названа неправильно, то діти, плескаючи у долоні, дають про це знати. Кожен - активний учасник.

"Впізнай букву наосліп"

На столі вирізані з цупкого картону вивчені букви. Одному учневі зав'язують очі і пропонують помацати букви і назвати їх.

"Горобчики"

Роздати дітям всього класу картки із назвами рослин чи дерев. Наприклад, яблуня, груша, дуб, тополя і т. ін. Вчитель починає гру, він говорить: "Цвірінь, цвірінь, сидів горобчик на малині, полетів на яблуню. Яблуня підхоплює: "Цвірінь, цвірінь, сидів горобчик на яблуні, полетів на...". Учень читає картки, які діти тримають перед собою, і називає рослину чи дерево, яке йому подобається. Всі учні класу - активні учасники.

Ігри післябукварного періоду

Будь-яка гра повинна бути підпорядкована темі уроку, тоді вона дає гарний результат.

Основне завдання післябукварного періоду - вдосконалювати навички читання першокласників, відпрацьовувати темп, правильність і виразність читання, які безпосередньо залежать від усвідомленості змісту тексту. Одне із завдань післябукварного періоду - підготувати учнів до роботи з читанкою.

Отже, залежно від мети уроку навчання грамоти, його структури, рівня підготовленості дітей, запропоновані ігри на окремих етапах стануть активним засобом зацікавленості. Фантазія, казка, гра - це частка духовного життя дітей.

"Фініш"

До тексту ставлять запитання. Діти повинні читати текст до знаходження відповіді на певне запитання.

"Споруди будинок"

- Діти, всі ви добре пам'ятаєте казку "Троє поросят". Давайте зараз побудуємо будинок для Нуф-Нуфа, Наф-Нафа і Ніф-Ніфа, щоб вони жили в ньому дружно і щоб не зміг до них дібратися Вовчик.

   Його можна побудувати із чарівною цеглинок, якщо прочитати написі на них.

Зі зворотного боку картонних прямокутників, що служать цеглинками, написані прислів'я про працю таким чином:

1. Зробленеділоздаєтьсянайлегшим.
2. Якпрацюєш, такімаєш.
3. Безділасидіти, тойможнаодубіти.
4. Кінець - ділувінець.
5. Вовканогигодують.
6. Діломайстравеличає.
7. Гончараглинагодує.
8. Уремісниказолотарука.

Розділ ІІ Форми і методи, що сприяють забезпеченню швидкого і виразного читання з англійської мови.

Іноземна мова - це специфічний навчальний предмет, бо мова, за висловом  В. Гумбольта, - душа нації. В ній відбито національний характер, систему соціальних відносин, традицій. Іноземна мова є важливим засобом спілкування між народами, кращого ознайомлення з культурою країни, мови якої вивчається. Настав час, коли українське суспільство відчуває гостру потребу у фахівцях різних галузей, які активно володіли б іноземною мовою та користувалися нею для вирішення своїх професіональних та персональних проблем. Це неминуче веде до перебудови всієї системи іншомовної освіти в Україні, яка передбачає оновлення змісту та методів навчання іноземних мов у загальноосвітній школі. 

Однією з умов успішного навчання предмету є визначення чіткої стратегії та тактики навчання. Успішне оволодіння предметом - це процес своєрідної співпраці вчителя та учня. Крім досконалого володіння предметом, педагогу необхідно уміти зацікавити учня, активізувати його навчально-пізнавальну діяльність.

Читання є одним з найважливіших видів комунікативно-пізнавальної діяльності учнів. Ця діяльність спрямована на вилучення інформації з письмово фіксованого тексту. Читання виконує різні функції: служить для практичного оволодіння іноземною мовою, є засобом вивчення мови і культури, засобом інформаційноїта освітньої діяльності та засобом самоосвіти. Як відомо, читання сприяє розвитку інших видів комунікативної діяльності. Саме читання дає найбільші можливості для виховання і всебічного розвитку школярів засобами іноземної мови. 

При навчанні читання на початковому етапі важливо навчити школяра правильно читати, тобто навчити його озвучувати графеми, розуміти, оцінювати, використовувати інформацію тексту. Ці вміння залежать від того, з якою швидкістю читає дитина. Під технікою читання ми розуміємо не лише швидке і точне співвіднесення звуку і букви, але і співвіднесення звукобуквенного зв'язку із смисловим значенням того, що дитина читає. Саме високий рівень оволодіння технікою читання дозволяє досягти результату самого процесу читання - швидкого і якісного вилучення інформації. Однак, це неможливо, якщо школяр недостатньо володіє мовними засобами, не вміє або неправильно відтворює звуки. 

Отже, навчання техніки читання вголос є на початковому етапі і метою і засобом навчання читання, тому що дозволяє управляти через зовнішню форму формуванням механізмів читання, дає можливість зміцнити  вимовну  базу, що лежить в основі всіх видів мовленнєвої діяльності. 

Види читання

За ступенем проникнення в зміст тексту і залежно від комунікативних потреб виділяють читання переглядові, пошукове, ознайомлююче, вивчаюче. Оскільки переглядове і пошукове за багатьма характеристиками співпадають, в практиці навчання їх, як правило, приймають за один вид, називаючи пошуково-переглядове.

Ознайомлююче читання (читання з розумінням основного змісту тексту). Цей вид читання найбільш розповсюджений у всіх сферах життя і здійснюється на матеріалі автентичних текстів, які несуть інформацію про культуру, побут, традиції країни, мова якої вивчається. Це читання про себе. Учні повинні розуміти основний зміст тексту. У процесі роботи над текстом потрібно навчити учнів виконувати такі дії: 

- прогнозувати зміст за заголовком або початком тексту;

- здогадуватися про значення незнайомих слів по контексту;

- ігнорувати окремі незнайомі слова, які не перешкоджають розумінню основного змісту;

- визначати смислові частини тексту та зв’язки між ними;

- користуватися у процесі читання наявним коментарем, словником, довідником.

Вивчаюче читання (читання з повним розумінням тексту). Мета такого виду читання – максимально повне і точне розуміння інформації тексту і критичне осмислення інформації.  Матеріалом для читання служать нескладні автентичні або адаптовані тексти різних жанрів (науково-популярні, публіцистичні, художні, тексти прагматичного характеру: інструкції, рецепти), що містять значущу для учнів інформацію та мовні і смислові труднощі. Учні виконують дії:

- розуміння прочитаного тексту з достатньою повністю та глибиною;

- зіставлення здобутої інформації зі своїм досвідом;

- висловлювання власної думки про прочитане;

- передача почерпнутих відомостей;

- коментування окремих фактів.

Вибіркове/переглядове читання (читання з метою пошуку необхідної інформації). Мета цього виду читання – навчитися швидко переглянути текст для того, щоб знайти конкретну інформацію   сконцентрувати на ній свою увагу, намагаючись зрозуміти її повністю або основний зміст  Матеріалом для читання служать тематично пов’язані тексти, які несуть нову або цікаву інформацію.

На різних етапах навчання змінюється обсяг текстів та ступінь їх складності. Матеріали для навчання читання – діалоги,   оповідання, уривки прози, казки; описи, розповіді, повідомлення. Незалежно від форми (діалогічна або монологічна) всі матеріали для читання мають бути доступними, цікавими, інформативними, мати чіткий логічний стрижень, відповідати віковим особливостям дітей; містити від 2% до 20% незнайомих слів; мати відповідне графічне оформлення: поступове розширення поля читання, ілюстрації/малюнки як зорові опори.

Навчання читання на уроці англійської мови 

Формування навичок і вмінь у читанні є однією з найважливіших складових процесу навчання іноземної мови на всіх його етапах. Читання відноситься до рецептивних видів мовленнєвої діяльності, входить у сферу комунікативно суспільної діяльності людей і забезпечує в ній письмову форму спілкування. Початковий етап навчання читання має на меті формування в учнів техніки читання іноземною мовою і, зокрема, таких здібностей як:  швидке встановлення звуко-буквенних відповідностей; правильне озвучування графічного образу слова і співвіднесення його із значенням, тобто розуміння   прочитаного; читання по синтагмах, об'єднуючи слова в певні смислові групи;  читання в природному темпі текстів, побудованих на знайомому мовному матеріалі;  виразне читання текстів на слух, з правильним наголосом та інтонацією. 

Ефективно вирішити поставлені завдання, можна використовуючи сучасні навчальні технології, що враховують потреби молодших школярів, їхпсихологічні вікові можливості при організації процесу навчання. По мірі накопичення лексичних одиниць багато дітей потребують зорової опорі тому сприймати тільки на слух мова вкрай важко. Особливо це стосується тих дітей, у яких зорова пам'ять розвинена краще слуховий пам'яті. Тому так актуально читання.

Читання - це мовна діяльність, спрямована на зорове сприйняття і розуміння писемного мовлення. Для розуміння іншомовного тексту передбачається володіння набором фонетичних, лексичних та граматичних інформативних ознак, які роблять процес розпізнавання миттєвим. 

Хоча під час читання  процеси сприйняття і осмислення протікають одночасно і тісно взаємозв'язані, вміння і навички, що забезпечують його процес, прийнято умовно ділити на дві групи:

 а) пов'язані з «технічною» стороною читання (вони забезпечують перцептивну переробку тексту (сприйняття графічних знаків та співвіднесення їх з певними значеннями або перекодування зорових сигналів у смислові одиниці);

 б) щоб забезпечити смислову переробку сприйнятого - встановлення смислових зв'язків між мовними одиницями різних рівнів і тим самим змісту тексту, задуму автора і т.д. (Ці вміння приводять до розуміння тексту як закінченого мовного висловлювання). 

Навчання читання як виду мовленнєвої діяльності передбачає читання текстів з метою одержання необхідної інформації у ході ознайомлювального, вивчаючого та переглядового читання.  Розрізняють кілька рівнів розуміння тексту.

І рівень - Володіння мовним матеріалом (оволодіння технікою читання (рівень значення);

1. Абсолютне впізнавання.

2. Визначення значень слів за словником.

3. Здогадка про значення нових слів за їх формою.

4. Здогадка про значення нових слів за контекстом.

II рівень - Розуміння тексту

1. Розуміння значення слова у реченні.

2. Розуміння речення як смислового цілого.

3. Розуміння змісту абзацу.

4. Розуміння зв'язків між абзацами.

Читання ІМ як комунікативне уміння та засіб спілкування є, поряд з усним мовленням, важливим видом мовленнєвої діяльності та найбільш розповсюдженим способом іншомовної комунікації.

Цілі навчання читання:

У процесі навчання ІМ в середній школі необхідно сформувати уміння читати на комунікативно достатньому рівні, з тим, щоб учні могли:

• Розуміти основний зміст нескладних автентичних   текстів 
• досягти повного розуміння складніших за змістом і структурою текстів різних жанрів: суспільно-політичних, науково-популярних, художніх (адаптованих).

На початковому ступені основним завданням є розвиток навичок техніки читання уголос і про себе/мовчки і досягнення швидкості читання.

Читання - це один з видів мовленнєвої діяльності, що має велике пізнавальне значення.

Читання звичайно виступає не лише як мета, а й як засіб навчання самого читання (навчальне читання), а також інших видів мовленнєвої діяльності (усного мовлення й письма).

У курсі навчання ІМ з читанням іноді пов'язують три різні види роботи, а саме:

а) читання вголос з метою засвоєння техніки читання;

б) виконання цілого ряду вправ різного призначення з опорою на друкований текст;

в) читання з метою здобуття інформації (зріле або комунікативне читання, переважно про себе).

 Навчання читання є складним і тривалим процесом, у якому розрізняють три основні стадії:

1.   формування техніки читання;
2.   навчальне читання;
3.   зріле читання.

На початковому етапі основною формою читання є читання уголос, яке є важливим засобом навчання читання про себе/ мовчки. 

Виділяють два періоди в навчання читання уголос - дотекстовий і текстовий.

Мета дотекстового періоду - засвоєння первинної матерії, тобто графіки  іноземної  мови, оволодіння буквено-звуковими зв'язками, читання окремих слів, словосполучень, простих речень. Важливим завданням цього періоду є розвиток навичок правильного озвучування слів та інтонаційного оформлення речень з точки зору їх логічного членування. Читання уголос допомагає зміцнити вимовний аспект, який є спільним для всіх видів МД.

На цьому етапі навчання техніки читання букви вводяться поступово - спочатку декілька приголосних та голосна, з якими можна скласти односкладові слова. Засвоївши зв'язок буква-звук, учні самостійно читають слова уголос, виконують вправи на звуко-буквений та буквено-звуковий аналіз, що сприяє зміцненню графемно-фонемних зв'язків при читанні.

З метою кращого засвоєння особливостей графіки іноземної мови, що вивчається, дуже корисним є прийом "друкування" - написання букв та слів у друкованому варіанті.

Дотекстовий період триває доти, доки учні читають окремі елементи тексту: слова, словосполучення та речення, не об'єднані ситуативно.

Читання простих, але зв'язних текстів відбувається в текстовий період. Його мета - навчити учнів одночасно сприймати і розуміти зміст тексту, не відволікаючи уваги на технічний бік читання. Цей рівень досягається в результаті систематичної тренувальної роботи з текстом: читати можна навчитися лише шляхом читання.

Серед вправ, що формують навички техніки читання, слід насамперед назвати такі:

• Читання хором за вчителем (диктором). Вправи цього типу будуються лише на знайомому матеріалі. Таке читання формує у учнів також уміння членувати речення на синтагми, правильно інтонувати їх, розставляти фразові наголоси тощо.

• Самостійне індивідуально - масове читання. Учні незалежно один від одного одночасно напівголосно або голосно читають текст. Для такого читання пропонують лише тексти, в яких учні, на думку вчителя, не робитимуть помилок, або такі, що вже читалися на попередніх уроках.

• Індивідуальне читання. В умовах уроку нераціонально часто вдаватись до цього виду читання, його доцільно пропонувати як домашнє завдання з метою розвитку швидкості читання. Індивідуальне читання вголос є також засобом контролю.

б) Читання в класі включає кілька кроків:

1. перевірка знання заданих на попередньому уроці виразів. Включення їх у фонетичну зарядку.
2. Пред'явлення задачі. В інструкції визначається форма виконання ( усно, письмово, якою мовою), а також підкреслюється доцільність швидкого виконання задачі.
3. Власне читання. Бажано забезпечити повну самостійність виконання.
4. Перевірка прочитаного то оцінювання. Учні здають виконані завдання.
5. Озвучення тексту. Якщо дозволяє час, це варто робити на тому ж уроці. Перший раз текст може прочитати вчитель. Його можна прослухати також в аудіо запису. Повторення читання має супроводжуватись аналізом граматичних форм тощо.

Висновки

Працюючи над проблемою  формування навички швидкого читання у молодших школярів прийшла  до таких висновків:

• темп читання повинен співвідноситися з розумінням прочитаного. Розуміння - основний критерій темпу читання кожного учня;

• у виробленні швидкого читання треба прагнути до темпу читання, який наближається до темпу розмовної мови людини і забезпечує свідоме сприйняття прочитаного;

• головним недоліком щодо швидкості читання є надто повільне читання і читання надто швидке. Як дуже повільне, так і надмірно швидке читання негативно відбивається на всьому процесі читання, а особливо на усвідомленні читання;

• слід враховувати психотравматичний вплив процесу перевірки техніки читання на дитину;
• без швидкого, свідомого читання неможливе успішне навчання дитини з усіх інших предметів;

• навчати дітей техніці швидкого читання рекомендується з першого класу школи;

• при перевірці техніки читання потрібно мати на увазі різновиди читання: вголос і мовчки;

• лише комплексне і систематичне використання вправ для формування виразності, свідомості, правильності та швидкості читання дають змогу сформувати повноцінну навичку читання у молодших школярів;

• техніку читання потрібно формувати при опрацюванні художніх творів;

• під час оцінювання техніки читання вчитель не повинен знижувати бал, якщо темп читання несуттєво нижчий (на 2-4 слова) від нормативного, таким чином стимулюючи розвиток читацьких потреб молодшого школяра.

• головним показником досягнень у підготовці дитини-читача є рівень розвитку навичок самостійної читацької діяльності.

Усі вище визначені напрямки та аспекти проблеми повинні бути враховані кожним вчителем, що прагне сформувати справжнього читача, готового до здійснення самостійної читацької діяльності, всебічно розвиненої особистості, що вміє цінувати та насолоджуватись красою слова у його подальшій науково-професійній діяльності.

Читання має стати стежиною, що веде до вершин розумового, морального й естетичного виховання.

Отже, інтерес до читання потрібно виховувати в учнів не лише тому, щоб вони були стали освіченими людьми, а головним чином для того, щоб росли вони добрими, відкритими, вміли розуміти іншого, співчувати та допомагати йому.

Усі вище визначені напрямки та аспекти проблеми повинні бути враховані кожним вчителем, що прагне сформувати справжнього читача, готового до здійснення самостійної читацької діяльності, всебічно розвиненої особистості, що вміє цінувати та насолоджуватись красою слова у його подальшій науково-професійній діяльності.

Читання має стати стежиною, що веде до вершин розумового, морального й естетичного виховання.

Отже, інтерес до читання потрібно виховувати в учнів не лише тому, щоб вони були стали освіченими людьми, а головним чином для того, щоб росли вони добрими, відкритими, вміли розуміти іншого, співчувати та допомагати йому.

Б і б л і о г р а ф і я:

 

1. Волошина Н.Й., Пасічник Є.А., Скрипченко Н.Ф., Хропко П.П. Концепція літературної освіти // Поч.. шк.. – 1994. - №3

2. Державний стандарт освіти. Словесність. Читання // Поч.. шк.. – 2001. -№1

3. Зайцев В.М. Резерви удосконалення читання. Донецьк. 1993.

4. Едигей В.Б. Вчися читати, малюк!. К.: Гранд. 1993.

5. Едигей В.Б. Для начинающих читать. К.: Гранд. 1994.

6. Кушнір О.М. Інформаційно-ціннісний підхід до навчання читанню. Благовєщенськ. 1995.

7. Кравченко А.М. Вчись читати. К.: 1994.

8. Постоловський І.З.  Догадка при читанні. Одеса, 1991.

9. Сарапулова Є.Г. К.: Швидкочитання для першокласників. Початкова школа №2, 1993. 15 с.

10. Савченко О.Я. Проблемно-пізнавальні завдання на уроках читання в 1-4 класах: Методичні рекомендації. – К.: Рад. Шк.., 1978.

11. Савченко О.Я. Сучасний урок у початкових класах: Посібник для вчителя. – К.: Магістр, 1997.

12. Система контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи: Методичні рекомендації / Упор. Заїка А.М. – К.: 2001.