Досвід роботи "Розвиток творчої активності учнів у позаурочній роботі з образотворчого мистецтва та фізичної культури"

Відділ  освіти  Бородянської  селищної  ради

Пилиповицька  гімназія

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Формування  творчого  мислення  учнів  на

уроках  образотворчого  мистецтва

 

 

 

 

 

Мельник  Наталія  Яківна,

 учитель  початкових  класів

Пилиповицької  гімназії

Бородянської  територіальної  громади, 

Бучанського  району,

Київської  області

 

 

 

 

 

 

 

 

Пилиповичі

2024

 

 

 

ЗМІСТ

 ВСТУП……………………………………………………………… ……3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ НА УРОКАХ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА…………. 6

1.1.Сутність розвитку творчих здібностей  школярів ….……………….6

1.2. Урок образотворчого мистецтва як основна форма розвитку творчих здібностей учнів……………………………………………………….9

РОЗДІЛ 2. ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ НА УРОКАХ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА.................13

2.1. Обґрунтування педагогічних умов розвитку творчих здібностей учні на уроках образотворчого мистецтва…………………………………… 13

2.2. Особливості організації практичної образотворчої діяльності у процесі розвитку творчих здібностей учнів ………..............................20    ВИСНОВКИ……………………………………………………................26

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...27

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Універсальна природа мистецтва створює безмежні можливості духовного розвитку особистості, яка його пізнає. Адже мистецтво як специфічна форма естетичної свідомості є надзвичайно чутливим в реагуванні на всі прояви життя в різноманітті художніх образів, які здатні втілювати будь-які теми і проблеми, що важливі для людини впродовж століть. Занурення в мистецтво задіює в людині всі пізнавальні процеси – емоції і почуття, пам’ять, увагу, фантазію, інтелект, мислення в широкому розумінні, пробуджує творчі сили. Так  записано в  пояснювальній  записці  модельної  навчальної  програми «Мистецтво. 5-6 класи» (інтегрований курс) для закладів загальної середньої освіти.

Метою мистецької освітньої галузі, сформульованою в Державному стандарті, є «цілісний розвиток успішної особистості учня в процесі освоєння мистецьких надбань людства; усвідомлення власної національної ідентичності в міжкультурній комунікації; формування компетентностей, необхідних для художньо-творчого самовираження; розкриття креативного потенціалу, залучення до культурних процесів в Україні».

Досягнення мети мистецької освітньої галузі базується на спільних для всіх освітніх галузей ціннісних орієнтирах (пункт 4 Державного стандарту), якими особистість учня/учениці визнається як найвища цінність.

Актуальність дослідження. Проблема розвитку творчих здібностей у шкільному віці є актуальною. Оскільки дитинство є єдиним періодом життя людини, коли творчість стає універсальним і домінуючим способом існування. У багатьох наукових дослідженнях різних часів висвітлювалися безліч творчих можливостей періоду дитинства. Відповідно провідною психолого-педагогічною проблемою є створення сприятливих ефективних умов, які стимулюватимуть і спрямовуватимуть розвиток особистості. Сучасна теорія здібностей особистості суперечливо трактує окремі аспекти про структуру здібностей та взаємозалежність між здібностями та задатками (нахилами). Звичайно побутують твердження, що задатки є спадковою органічною передумовою розвитку природних здібностей. Для перетворення задатків на здібності, крім вродженої схильності, треба зазвичай займатися певною діяльністю, виявляти зацікавленість, бажання здійснювати трудові дії, мати конкретні вміння та навички. Оскільки, зустрічаються випадки, коли маючи здатність до того чи іншого виду діяльності, дитина схильність не використовує, не прагне розвинути власні здібності.

 Науковці аналізують поняття творчих здібностей як психологічних особливостей дитини, розвиток яких сприяє оволодінню певною діяльністю. Необхідним є визначення тих умінь, які треба розвинути в учнів початкової школи, для відчуття ними свободи власних дій у творчому процесі, здатності виявити творчість, мати успіх під час здійснення творчої діяльності. Розвиток творчих здібностей учнів початкової школи на уроках образотворчого мистецтва вивчається в аспекті проблеми творчої діяльності, яка пов’язана зі сприйняттям творів мистецтва, їх творчим і нестандартним виконанням, втіленням власних здобутих уявлень і вражень у творчих роботах. Під час художньої діяльності здійснюється важливий розвиток художньо-естетичних здібностей молодших школярів. Роль образотворчого мистецтва як одного з потужних засобів розвитку творчих здібностей, естетичної свідомості, образного мислення особистості висвітлюють у своїх працях дослідники Р. Арнхейм, Л.Масол, В. Кузин, 5 В.Томашевський та ін. Б. Ананьєв, Л.Любарська, Т. Шпікалова відзначають, що уроки образотворчого мистецтва є унікальним навчальним предметом, які надають дітям безліч можливостей творчо самореалізовуватися, розвивати творчі здібності, асоціативно-образне мислення, творчу уяву, фантазію, пізнавально-творчу активність.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати педагогічні умови та емпірично дослідити стан сформованості творчих здібностей учнів на уроках образотворчого мистецтва. Відповідно до мети визначені завдання дослідження:

1. Проаналізувати проблему розвитку творчих здібностей особистості.

 2. Розкрити сутність та вікові особливості розвитку творчих здібностей учнів на уроках образотворчого мистецтва.

3. Дослідити стан сформованості творчих здібностей на уроках образотворчого мистецтва.

4. Теоретично обґрунтувати педагогічні умови розвитку творчих здібностей на уроках образотворчого мистецтва.

Об’єкт дослідження – розвиток творчих здібностей учнів на уроках образотворчого мистецтва.

 Предмет дослідження – педагогічні умови розвитку творчих здібностей учні на уроках образотворчого мистецтва.

 У дослідженні для розв’язання задач та досягнення  використано методи: теоретичні – аналіз  психолого-педагогічної, методичної літератури та її вивчення, узагальнення та систематизація одержаних  відомостей з метою дослідження особливостей розвитку творчих здібностей учнів  на уроках образотворчого мистецтва; емпіричні – тестування, анкетування, опитування, педагогічне спостереження, констатувальний експеримент з метою виявлення стану сформованості творчих здібностей на уроках образотворчого мистецтва; математичні – методи обробки числових даних, графічне представлення результатів констатувального експерименту з метою виявлення рівнів сформованості творчих здібностей школярів та встановлення наукової достовірності результатів дослідження, які отримали. Теоретичне значення дослідження полягає в аналізі проблеми розвитку творчих здібностей особистості у науковій літературі; розкритті сутності та вікових особливостей розвитку творчих здібностей на уроках образотворчого мистецтва; дослідженні стану сформованості творчих здібностей учнів на уроках образотворчого мистецтва; теоретичному обґрунтуванні педагогічних умов розвитку творчих здібностей учнів на уроках образотворчого мистецтва. Практичне значення дослідження полягає в тому, що головні висновки та рекомендації можуть бути використані вчителями-практиками з метою розробки системи розвитку творчих здібностей на уроках образотворчого мистецтва, у роботі з творчо обдарованими учнями під час художньо-практичної діяльності вчителя.

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ НА УРОКАХ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

1.1. Сутність  розвитку творчих здібностей  школярів                       Надзвичайно сприятливим для розвитку творчих здібностей учнів, їхньої творчості є саме шкільний вік. Оскільки цей віковий період характеризується активним формуванням уяви, здатністю до фантазування, творчого мислення, чіткого прояву допитливості, розвитку вмінь спостерігати за дійсністю, порівнювати та критично оцінювати власну діяльність. Одне з важливих завдань  освітнього  закладу є формування розумово активної особистості, тому ступінь усвідомлення та удосконалення чуттєвості процесу пізнання дійсності прямо залежить від рівня розвитку органів відчуттів і наочно-образного мислення учнів.

    Дитина не народжується з притаманною їй творчою природною активністю, тому творчість потребує розвитку, створення сприятливих умов, навіть коли відсутні часткові вроджені нахили, які можна компенсувати розвитком схожих, споріднених задатків.

   Геніальністю прийнято називати індивідуальні природні можливості дитини, які базуються на певних закономірностях їх прояву. Маючи здатність проникнути у процес становлення та розвитку творчих здібностей, суспільство навчилося знаходити і навчати талановитих дітей.

    Розвиток творчих здібностей залежить від спрямованості на психологічні та індивідуальні особливості молодших школярів, а також від психологічної готовності вчителя до впровадження методів і прийомів роботи з обдарованими учнями. Вибираючи необхідні методи та прийоми творчої роботи, прослідковується вікові характеристики школярів, специфіка їхніх потреб, інтересів, уподобань.

    Метою творчого розвитку є процес самостійного втілення задумів, можливе творче вдосконалення прагнень і думок, що призведе до свідомого проникнення у відповідні творчі дії. Тому цінність у процесі творчої діяльності є постійно в розвитку, безперервною з необхідністю відшукати творчо обдарованих учнів. Процес творчості є досить складним своєрідним психічним станом у порівнянні з інтелектуальними зусиллями дітей.

     Вагоме значення під час розвитку творчих здібностей на уроках образотворчого мистецтва має діяльність самого вчителя, а в позаурочний час виокремлюється також вплив батьків. Найкращим методом у творчому розвитку учнів є метод прикладу самого творчого педагога та приклади творчих батьків.

    Демократичність процесу творчості проявляється в малюванні, ліпленні, створенні аплікацій без тиску, примусу, оскільки здійснення пізнавальної активності можливе без примушування до праці. Крім того, кожен учень має право на своє відображення художніх образів, а зміст уроків не припустимо проводити формально.

    Фахову підготовку вчителя до уроків мистецтва вважають досить значущим фактором в освітньому процесі. Доцільно поєднувати універсальні вміння і навички вчителя при поданні навчальної інформації з образотворчого мистецтва. Метою уроків є гармонійний розвиток учнів, залучення їх до творчого процесу.

      Процес художньої творчості має можливості принести певну рівновагу, задоволеність, розвинути творчі здібності в освітньому процесі, вміння здійснювати аналіз, розмірковувати, бути в пошуках та знаходженні оптимальних рішень у житті. Окремі проблемні питання, які вирішуються на уроках образотворчого мистецтва багатоаспектні. Відповідно під час таких уроків виявляються неповторні особливості учнів, реалізується естетичний потенціал дітей шкільного віку. При виконанні цікавих навчальних завдань здійснюється творче самовираження. Завдання педагога зрозуміти значущість поважного ставлення до особистості школярів, сприяння у збереженні індивідуальних рис, віри в творчі здібності.

Зацікавленість уроками образотворчого мистецтва та їх змістовність мають вагоме значення у процесі естетичного виховання. Підсилити такі уроки доцільно продуманою, чітко організованою позакласною роботою з мистецтва, під час якої вчитель відіграє ще більш важливу роль. Освітній процес вимагає від педагога певних душевного та фізичного навантаження у досить складній та виснажливій діяльності. Проте, тільки опора на творчий підхід сприятиме вчителю у відновленні сил, натхнення та наснаги до власної праці. Сама сутність мистецтва є одним із засобів розвитку творчості школярів. Суть розвитку творчих здібностей вбачаємо у якісних змінах пізнавальної діяльності учнів, які відбуватимуться як результат сформованих знань, умінь і навичок художньої діяльності на уроках  мистецтва. Процес розвитку творчих здібностей особистості має у своїй структурі такі компоненти: мотиваційний, емоційний та поведінковий. Так, мотиваційний компонент у структурі поняття творчих здібностей прослідковується вирішальною роллю, оскільки мотиви характеризуються рушійною силою певної практичної діяльності. Суть цього компоненту відображається у спрямованості особистості на процес творчості: наявність мотивів і потреби самовиразитися, реалізувати власні сили, сформованість та стійкість пізнавальних інтересів до процесу та результатів практичної творчої діяльності. Суть емоційного компонента проявляється в емоційній сприйнятливості особистості, що передбачає різноманітність емоційних вражень, підвищеність емоційного фону практичної художньої діяльності, чутливість, інтенсивні емоційні реакції, здатність до співпереживання, вразливість.  Пізнавальні можливості учнів, вольова регуляція конкретних дій і результати творчого процесу включаються у поведінковий компонент. Когнітивний  аспект розвитку творчих здібностей проявляється в ініціативності під час інформаційної діяльності, нових шляхів і засобів висловлення свого ставлення, залишення певних меж практичного завдання, здатності мислити нестандартними художніми образами, гнучкістю процесів мислення, неординарністю при вирішенні проблем. Вольові зусилля особистості мають вияв у цілеспрямованій і наполегливій праці з подолання виникаючих проблем, у володінні собою та витримці, у тривалому концентруванні під час творчості та завершенні розпочатої діяльності. Результати творчого процесу містять творче опрацювання навчальної інформації, усвідомлюваність в особистісному процесі її перевтілення та створення творчих продуктів.

Результатом формування пізнавально-творчої активності є розвиток таких творчих здібностей: фантазії, продуктивної уяви, нестандартного мислення, інтуїції, емпатії. Саме в процесі пізнавальної та творчої активності відбувається розвиток творчого потенціалу особистості, здійснюється реалізація у процесі творчості.

    Отже, процес творчої діяльності є важливим для особистості дитини та відіграє значну роль для суспільства. Розвиток здібностей до творчості є складовою частиною творчих можливостей і потенціалу. Вони характеризуються неповторною цілісністю емоційного стану, вольових і 

інтелектуальних сил, відмінних рис особистості і є певною енергією, яка спричиняє творчі спроможності у діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Урок образотворчого мистецтва як основна форма розвитку творчих здібностей учнів

Уроки образотворчого мистецтва є тими заняттями, які розвивають творчі здібності та творчість учнів, впливають на їх емоції, почуття, переживання, нестандартний хід мислення, здатність бачити ними красу у навколишньому світі, їх естетичне відношення до життєвих подій. Вказане є головними завданнями уроків мистецтва, які потребують вирішення, і відповідно до цих уроків досить високі вимоги.

Серед особливостей уроку мистецтва в контексті нашої проблеми дослідження виокремимо такі:

•      зміст уроку повинен мати емоційний вплив на дітей;
•      творчі здібності кожного учня необхідно виявляти та сприяти їх розвитку під час образотворчої практичної діяльності;
•      під час уроків доцільно поєднути розвиток творчості школярів із залученням їх до вивчення світових надбань мистецької культури.

Ознайомлюючи учнів з мистецькм світом, учитель збагачує їх розум, емоції, має можливість сформувати чуйне ставлення, вміння розуміти красу у світі, при цьому у меті і завданнях враховує вікові та індивідуальні особливості дітей. Навчити учнів спостерігати за навколишньою дійсністю, усвідомлення візуальних вражень і розвиток спостережливості є важливим освітнім завданням уроків образотворчого мистецтва. Також це є досить важливим і для розвитку загальних розумових сил дитини.

Оскільки, особливого відзначення потребує розвиток візуальної зорової системи учнів на уроці, бо навчальну інформацію про навколишню дійсність школярі отримують через зір. Розвиток образного мислення, яке стимулюється на уроках образотворчого мистецтва, науковці розглядають як один з найважливіших компонентів вищого ступеня мислення та інтелектуальної діяльності молодших школярів. У процесі підготовки та проведення уроків образотворчого мистецтва треба враховувати особливості дитячої художньої творчості. Також важливе врахування вчителем, як і в змісті інших уроків, специфіки розвитку розумових сил і фізичних можливостей учнів.

Обов’язковими компонентами уроку образотворчого мистецтва є зацікавленість, захопленість і емоційність. У процесі захоплення учням буває складно стримати емоції, під час малювання діти можуть одночасно щось розповідати, посміхатися, вигукувати, радіти, дивуватися. Звичайно, треба дотримуватися дисципліни на уроці, але потрібно розмежовувати робочий шум від свідомого порушення дисципліни.

   Тактовність учителя, доброзичливе звернення до дітей, цікавість його роботою мають значний вплив на школярів і вони поважають один одного, відзначаються більш стриманою поведінкою. Захопленість учнів під час практичною діяльності додають урокам мистецтва певної специфіки проведення, коли передбачається впевненість і розкутість дітей.

Педагогу доцільно не стримувати школярів, їх задоволеність при розгляді ілюстрацій і художніх творів. Сьогодні проводяться різні види занять з образотворчого мистецтва, на відбувається малювання з натури та на теми з навколишньої дійсності, створюються декоративні та графічні роботи, проводяться бесіди про мистецтво та ін. Їм притаманний конкретний тип уроку.

    Найпоширеніший тип при проведенні уроків образотворчого мистецтва – це комбінований, структура якого чітко регламентована, має логічні макроетапи та мікроелементи.

Починаючи з етапу організації класу до уроку, учні мають підготувати та перевірити наявні необхідні матеріали на уроці. Підготовка потрібної наочності: навчальних таблиць, ілюстрацій, зразків виробів тощо.

  Учителю треба шукати способи, які знайдуть відгуки та зацікавленість дітей темою уроку, прагненням оволодіти образотворчою грамотою, коли в класі створюється атмосфера розвитку творчих здібностей і пізнавальної діяльності, у процесі якої школярі отримують естетичне та моральне задоволення.

   Недоцільним є формальне та монотонне пояснення навчального матеріалу з образотворчого мистецтва в початковій школі. Потрібно вчителю надавати конкретні знання та уявлення з теми уроку, уміти спонукати учнів до власного вдосконалення, коли бажання творити перетворювалися в художні потреби. В цьому аспекті треба пропонувати цікаві захоплюючі відомості з життя та творчості видатних художників, їхні ідеї та задуми, репродукції картин та художні вироби.

   При малюванні з натури на уроці учителю потрібно чітко та доступно проаналізувати наявні натуральні предмети для постановки, їх положення у просторі, особливості будови та пропорції, кольори та відтінки, визначити найбільш світлі та темні місця тощо. Доречним є демонстрування вчителем послідовності створення зображення безпосередньо на дошці чи аркуші паперу, яке в подальшому стирається з дошки або знімається аркуш, щоб не було копіювання готового малюнка учнями.

    Під час малювання з пам’яті, з уяви або створення ілюстрації до певного літературного твору, педагог може проводити вступну бесіду, демонструвати схожі до теми ілюстрації, репродукції картин, описувати їхні художні ознаки.

Основною метою уроку мистецтва є оволодіння школярами практичними вміннями та навичками в образотворчій діяльності.

Учитель має помічати фізичний стан учнів, їх втомленість і давати можливість відпочинку, після якого відновлюється практична діяльність. Доцільно також демонструвати усім найбільш вдалі малюнки чи вироби дітей, даючи певні коментарі.

Перед початком практичної роботи вчителем відводиться час для з’ясування розуміння учнями правильності створення готової композиції. Також потрібно відзначати ініціативність і активність дітей під час їх відповідей при актуалізації опорних знань, повторенні вивченого матеріалу, умінні здійснювати аналіз творів образотворчого мистецтва.

Етап самостійної практичної роботи учнів займає найбільшу кількість часу на уроці і може продовжитися до його завершення, в таких випадках часу в учителя на якісний аналіз готових малюнків може не вистачити. Однак, завершення кожного уроку має відбуватися з чіткими висновками узагальнюючого змісту.

Оцінювання має важливе виховне значення, відповідно, під час оцінювання готових малюнків вчителем звертається увага на художню грамотність, старанність і акуратність школярів, виразність художніх образів у роботах, самостійність при виконанні навчальних завдань, і також прояв творчих здібностей.

Під час оцінювання та коментування готових композицій учитель має проявляти увагу, тактовність та враховувати індивідуальність кожної дитини в певному випадку, щоб в подальшому не було розчарування учнів у результатах їхньої діяльності, сприяти стимулюванню оволодіти образотворчою грамотою, практичними вміннями та навичками, розвитку творчих здібностей і творчої активності.

Готові найкращі композиції школярів повинні бути позитивно відзначені вчителем з метою формування творчої ініціативності та бажань творити, демонстрація практичних робіт учнями усьому класу та окремі зауваження вчителя мають відбуватися тактовно з відзначенням наявних недоліків, та обов’язковими рекомендаціями щодо удосконалення подальших робіт.

На етапі оцінювання готових робіт учнів відбувається демонстрація та виставка малюнків. На завершенні уроку діти збирають свої готові підписані роботи та мають здати їх учителю.

Таким чином, опанування освіти виявляється при формуванні знань та оволодіння ключовими компетентностями учнями, які є вагомими здобутками сучасної теорії навчання. Учитель при реалізації основних підвалин компетентнісного підходу повинен спрогнозувати специфіку організації навчальної діяльності школярів, виокремлюючи домінування саме на розвитку творчих здібностей та пізнавальній активності, мета цього процесу полягає в досягненні творчості як найвищого рівня розвитку особистості.

Тому більшого теоретичного та практичного значення набуває процес налаштування дітей до творчої пізнавальної діяльності, який розпочинається зі створенням ефективних умов для розвитку творчих здібностей та пізнавальної активності дітей.

Під час творчої активності домінує акумулювання власних вольових зусиль особистості, які спрямовуються на розкриття важливих сутнісних сил дитини. Особистісна творча активність учнів мотивується внутрішніми інтересами та потребами творити, є основою загальної активності та взаємодії свідомих, підсвідомих і неусвідомлюваних процесів.

У процесі творчої діяльності виявляється та розвивається творчість, яка переборює суперечності та проблемні ситуації, характеризується самостійністю в діяльності, вагомою умовою якої є прийняття самостійних рішень. Уроки образотворчого мистецтва вводять учнів до світу творчості, прилучають їх до шедеврів світового образотворчого мистецтва та художньої культури, дають відчуття радості від власної творчої діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2.

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ

УЧНІВ НА УРОКАХ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

 

2.1. Обґрунтування педагогічних умов розвитку творчих здібностей учнів на уроках образотворчого мистецтва

 

    Ефективними педагогічними умовами, які сприяють розвитку творчих здібностей учнів на уроках образотворчого мистецтва є такі:

– врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів при опануванні мистецтва;

– різноманітні способи створення художніх образів в образотворчій практичній діяльності;

– стимулювання емоцій, почуттів дітей під час творчого процесу, дієвість їхньої творчої уяви та фантазії;

– застосування міжпредметних зв’язків у навчанні та інтеграція змісту мистецьких дисциплін.

     Сукупність зазначених педагогічних умов допомагає оновлювати зміст, форми і методи навчання, які сприятимуть творчому розвитку учнів, формуванню їх пізнавальної та творчої діяльності. Зокрема, педагогічна умова, яка є оптимальною при розв’язанні завдань з проблеми дослідження, є врахування вікових та індивідуальних особливостей  школярів при опануванні образотворчого мистецтва. Враховуючи вікові та індивідуальні особливості дітей в освітньому процесі, доцільно пристосувати методи і прийоми педагогічного впливу вчителя відповідно індивідуальних рис: природних задатків, здібностей, темпераменту, характеру тощо, маючи на меті забезпечити розвиток гармонійної особистості. Найсприятливіші можливості для розвитку творчих  здібностей, обдарувань, схильностей, пізнавальних інтересів, творчої активності розкриваються при індивідуальному підході до кожної дитини.

    Основним завданням учителя є виявити творчий потенціал особистості учнів. Серед важливих факторів розвитку творчих здібностей дітей на уроках образотворчого мистецтва відзначається вміння виконувати конкретні практичні завдання.

    Враховуючи в освітньому процес суб’єктивну сутність кожного школяра, що виявляється в індивідуальному сприйманні навколишньої дійсності та в уподобаннях, і є чинником розвитку творчих здібностей учнів. Зазначеному сприяють чіткі виконання навчальних завдань з образотворчого мистецтва, які мають здатність розкрити прагнення дітей, їхні інтереси, задатки, мрії, потреби, участь в дидактичних іграх, конкурсах, вікторинах, різних заходах можуть активізувати удосконалення вроджених задатків і здібностей.

Звичайно, тільки при ефективних умовах навчання школярі мають змогу отримати високі та бажані результати в малюванні різноманітними живописними та графічними матеріалами, ліпленні та аплікації та ін. Важливим є знаходження такої діяльності для кожної дитини, оскільки здібності мають здатність проявлятися, формуватися та розвиватися у певній діяльності. Тому індивідуальна робота є формою навчальної практичної діяльності на уроках образотворчого мистецтва та формою розвитку творчих здібностей учнів. У підготовці до уроку образотворчого мистецтва треба передбачити різноманітні форми та види діяльності, особливо звернути увагу на зміст індивідуальної роботи з дітьми, з урахуванням їхніх індивідуальних потреб і особливостей, інтелектуальних рис, умінь чітко опрацьовувати навчальний матеріал, мати певний рівень знань та вмінь його використання при необхідності, застосовувати творчу уяву.

Серед індивідуальних характеристик і складових творчого розвитку особистості виокремлюються внутрішні потреби, які є в основі її психологічного стану та сприяють практичній діяльності, мають змогу виразитися в творчих здібностях і виявитися в певній чутливості до нового під час сприйняття, до пізнавальних ситуацій та вмінні знайти цікаве у традиційному. Відповідно, практична діяльність має оригінальність та нестандартність у прояві.

   Ефективною рисою індивідуального підходу, який тісно зв’язаний з творчим розвитком особистості виокремлюють самостійність, характерні ознаки якої мають прояв у наявності своїх смаків, поглядів, переконань з мистецтва, здатності самостійно розмірковувати, знаходженні правильних рішень, умінні відстоювати власні задуми через сприймання та відчуття навколишньої дійсності та художніх творів.

За суттю кожна дитина від народження оригінальна та неповторна. В процесі художньої творчості нестандартність і оригінальність має прояв у різних видах мистецтва та в індивідуальному художньому стилі та може залежати від конкретної мети.

Дотримання такого підходу під час розвитку творчості сприяє стимулюванню зображувальної діяльності, призводить до впевненості у власних силах, свободи вибору, руйнуванні певної стереотипності, забезпеченні особистісного ставлення до кожної дитини при розкритті її внутрішнього творчого потенціалу. Доцільно пропонувати учням створювати зображення за власним бажанням, до чого прагнуть та мають інтереси.

Урахування індивідуальних характеристик школярів на уроках образотворчого мистецтва відбувається завдяки індивідуалізації та творчому спрямуванню процесу навчання, на яких базується індивідуальний підхід. У ньому прослідковується стимулювання емоційного стану та почуттів учнів, позитивних мотивів і самовираження під час образотворчої практичної діяльності. Серед визначених педагогічних умов розвитку творчих здібностей  школярів на уроках образотворчого мистецтва виокремлюємо різноманітні способи створення художніх образів в образотворчій практичній діяльності. Зміст художньої творчості виявляється у самовираженні особистості, що є її основною потребою в творчій активності. Така активність міститься в процесі постійного нагромадження художніх знань, оволодіння практичними вміннями та навичками школярів. Головною метою творчої практичної діяльності на уроках образотворчого мистецтва є втілення певних художніх образів. Вагому роль у цьому процесі відіграють засоби виразності, зокрема: кольори, лінії, плями, форми, об’єми та ін. Зацікавленість учнями процесом малювання сприяє в глибшому пізнанні самих себе, бо малюнок містить певний зміст, який допомагає розповісти про свій внутрішній стан, власні переживання, втілює саму дитину через створення художніх образів. Потреба учнів у творчій практичній самореа-лізації є невід’ємною та особливою рисою особистості у прагненні виразити власні відчуття під час певної взаємодії в художніх образах через кольори, лінії, силуети, форми та ін.

   Інформаційна функція навчального матеріалу з образотворчого мистецтва має забезпечуватися використанням цікавої пізнавальної інформації, різних фактів, подій, відомостей про незвичні об’єкти та явища, яскравих предметів, що стимулюватиме задоволення допитливості дітей  шкільного віку.

У результаті діти мають оволодіти теоретичними знаннями, здійснювати самостійну пошукову діяльність. Процес творчості ускладнюється без знань з образотворчої грамоти та вмінь користуватися засобами образотворчого мистецтва, які базуються на поняттях композиції, простору, лінії, об’єму, кольору, форми тощо.

  При оволодінні основами художньої зображувальної діяльності та засобами виразності, художніми матеріалами та різними художніми техніками школярі мають здатність втілити в зображеннях власне ставлення до дійсності.

Засоби образотворчого мистецтва дозволяють учням втілити власні задуми, ідеї в творах, висловити почуття, настрій. Вагому роль при цьому мають художні матеріали та техніки. Засобами образотворчого мистецтва відбувається заохочення особистісної інтерпретації дітьми об’єкта зображення до відповідного рівня, на якому учні мають можливість творчо самовиразитися.

Дії вчителя мають бути чіткими та послідовними, відповідно потрібно сприяти зацікавленню школярів, стимулюванню прагнення до творчості, в подальшому важливим є навчання художньої техніки, яка є потрібною, щоб реалізувати творчий задум та отримати результат у творчій діяльності. Доцільними у процесі практичної роботи є використання методів обговорення, демонстрації, драматизації, прикладу.

Основою продуктивності в навчанні є позитивна мотивація, потреби, активність, творчі здібності школярів, і самостійна практична діяльність є ефективною умовою їх становлення та розвитку. Учні з кожним новим досягненням з використанням різних засобів мають внутрішнє зростання та набувають нових якісних прагнень самоствердитися. Із зазначених засобів одним з важливих є пізнання довкілля й оточуючого світу, що може викликати почуття радості, подиву, захоплення, суму, тривоги та ін. Коли відбувається спостереження за змінами в природі, в учнів набуває яскравості, багатства, виразності мовлення з емоційним забарвленням.

При безпосередньому спостереженні учнями навколишнього світу прослідковується:

• можливість у сприйманні предметів і об’єктів довкілля органами відчуттів;

• емоційний  відгук на навколишню дійсність, зацікавленість у милуванні та захопленні природою;
• збагачення  мислення та пам’яті яскравими художніми образами, які можуть активізувати пізнавальну образотворчу діяльність.

    Важливе значення серед засобів емоційного впливу на школярів відіграє візуальне сприймання, бо емоційний стан тісно зв’язаний з художніми образами.

    Під час сприймання, уявлення, розуміння та відчуття певних предметів, явищ учні аналізують, конкретизують, узагальнюють, мислять особливостями, які відображаються ними у власних відчуттях і під час процесу сприймання. Відповідно, пізнавальні процеси містяться у сприйманні, уявленнях, відчуттях і мисленні.

    Під час споглядання й аналізу творів образотворчого мистецтва, вчителю потрібно чітко розкрити зміст художнього твору, представити навчальну інформацію про суть мистецтва, допомогти відобразити в художніх образах оточуючий світ, що є важливим засобом розвитку творчих здібностей. Сприймання естетичних ознак і характеристик довкілля та в образотворчому мистецтві розвиває особистість, сприяє втіленню краси навколишньої дійсності. Виклик у потребі художньо творити відбувається при сприйманні дітьми естетичних цінностей в оточуючому світі. Відповідно учні оволодівають ними та створюють їх. Розвиток у школярів творчих здібностей, інтересів, ідеалів, прагнень у створення краси дійсності визначається естетичними потребами.

   Мета створення творів мистецтва проявляється у позитивному впливі на дитину під час споглядання, у процесі відпочинку відчуття нею спокою, приємності у сприйнятті, мрійливості, наповнення почуттями захоплення та задоволення від творчості, що сприяє сприйманню довкілля у його красі та багатогранності.

   Серед сукупності факторів розвитку творчих здібностей учнів є дієвість на уроках образотворчого мистецтва їхньої творчої уяви та фантазії. До них належать вербальні описи фантастичних сюжетів, елементи драматизації, прослуховування музичних творів. Носієм емоційного стану є виникнення в уяві школярів яскравих образів. Доцільно подавати цікавий пізнавальний матеріал для створення учнями уявних картин, коли при слуханні, розповіді виникають певні уявлення.

   Однією з важливих якостей творчої дитини є дієвість уяви та фантазії, без яких процес творчості втратить вагу та можливість називатися творчим. Дієві уявлення та фантазії, мрійливість є значущими умовами перетворення творчого прагнення  учнів, що спрямовується на втілення особливостей образотворчої практичної діяльності, бо учні ведуть споглядання та пізнають довкілля, змінюють його.

Самі по собі творчі здібності не здатні перетворитися на творчі успіхи та досягнення. Для отримання результату у певних творчих досягненнях потрібно мати бажання та вольові зусилля. Дієвими уява та фантазія стають під впливом усіх видів мистецтва, які є взаємопов’язаними між собою та метою їх є втілення яскравих художніх емоційних образів. Коли слухаєш музичні твори можуть виникнути чіткі візуальні уявлення та образи. Під час малювання музика іноді є збуджувальним засобом, результатом є виникнення цікавих картин.  У внутрішньому розвитку творчості виникають складові, які складають єдине ціле, що є дійсністю з певним життєвим матеріалом для процесу творіння, а також внутрішній світ самої дитини. Взаємодія зумовлюється прагненням до самореалізації особистості, бо під час споглядання власного оточення, бачення краси довкілля, природи, обов’язково виникатимуть уявні художні образи.

    Відзначимо, що поєднання різних видів мистецтва є важливим у художній творчості і джерелом для натхнення при створенні образів. Літературні або музичні твори впливають на свідомість учнів у конкретному спрямуванні і містять необмеженість під час прояву їхньої фантазії, творчої уяви, образів мислення, і є стимулом у виникненні прагнення до творчості. 

    Відповідно, ще однією з педагогічних умов розвитку творчих здібностей  учнів на уроках образотворчого мистецтва є застосування міжпредметних зв’язків у навчанні та інтеграція змісту мистецьких дисциплін. Образотворче мистецтво виокремлюють як засіб пізнавального процесу, яке має здатність безмежно розширювати межі життєвого особистісного досвіду, містить інформацію про різні події суспільства та культури. У змісті мистецтва об’єднується, зберігається та передається емоційний і раціональний досвід.

При втіленні певного художнього образу потрібно бути обізнаним з інших навчальних предметів. При зображенні фантазійних і уявних образів необхідні знання нових досягнень у різних науках, а створюючи художні образи рослинного та тваринного світу треба опиратися на пізнавальний досвід з природознавства, втілюючи зміст ілюстрації, потрібно знати художній твір, проаналізувати певну ситуацію, вивчити героїв літературного твору, описаного предмета чи явища. Ставлячи за мету цілісне сприймання навколишньої дійсності, оволодіння на новому рівні якісними знаннями, здійснюючи організацію певних умов для створення різних художніх образів, впливу на уяву, фантазію, емоції молодших школярів відповідно до завдань уроків мистецтва потрібно застосовувати елементи інтеграції змісту як однієї з важливих форм міжпредметних зв’язків, сутність якої проявляється у поєднанні різноманітних знань з навчальних предметів.

  Одним з головних принципів розвитку творчих здібностей учнів в освітньому процесі на уроках образотворчого мистецтва є інтеграція.

Л. Масол відзначає, що завдання інтеграції змісту різних видів мистецтв полягають: «у формуванні уявлення про специфіку мови мистецтв; розвитку художнього сприймання-мислення на основі порівняння елементів естетичної інформації; розкритті творчого потенціалу учні емоційної сфери особистості; накопиченні естетичних вражень від спілкування з мистецтвом, вихованні здібностей цілісного охоплення образів мистецтва; пізнанні світу учнями через власну творчу діяльність; формуванні пізнавального інтересу до творчої діяльності, мистецтва взагалі» (Л.Масол, 2006, с. 67).

Здійснюючи інтеграцію мистецтв в процесі розвитку творчих здібностей учнів, треба передбачати такі особливості:

•      втілення різних аспектів багатогранності дійсності, які можуть чітко розкриватися засобами мистецтва;
•      збільшення естетичного впливу через художні образи на учнів, позаяк цілісність видів мистецтв може здійснювати вирішення завдань естетичного виховання, і тільки сукупність мистецьких видів розвиває творчі можливості дітей, робить школярів естетично збагаченими;
•      розширення меж уявлень про художні образи, бо цілісний вплив мистецтва здатний поглибити усвідомлення та розуміння змісту художніх творів;
•       засвоєння певного відношення до навколишньої дійсності з опорою на розуміння природи, людей, мистецтва та культури.

Під час творчого процесу вагому роль відіграє цілісне сприйняття образів, що може допомогти втілити реальні та естетично привабливі предмети та об’єкти оточуючого світу, інтерпретувати явища у житті, логічно  зобразити художній бік довкілля. Основою світогляду є синтез здобутих знань і процесів під час сприймання.

   Застосування принципу інтеграції є важливим під час розвитку творчих здібностей  школярів на уроках образотворчого мистецтва, в процесі удосконалення змісту мистецької галузі, організації освітнього процесу з опорою на гуманність та особистісно-орієнтований підхід у навчанні.

   Таким чином, найважливішим фактором розвитку творчих здібностей учнів є створення ефективних умов, які сприятимуть формуванню їх творчості

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Особливості організації практичної образотворчої діяльності у процесі розвитку творчих здібностей дітей шкільного віку  

 

  Можемо наголосити, що діти народжуються з індивідуальними природними задатками, але творчі прояви можливі тоді, коли відповідні умови навчання та виховання дозволяють їх вчасно розвинути. Важлива присутність такого вчителя біля учнів, від якого залежить своєчасність і потрібність його дій і впливів, коли діти почнуть опановувати багатогранний і цікавий зміст мистецтва.

  Кожен учитель повинен розвивати художній смак школярів, виховувати любов до мистецтва та гармонійної краси як значущу особистісну якість. 

Оскільки візуальні образи, які створюються у мистецтві, швидко схоплюються, можуть запам’ятатися на довгий час, збагатити емоційний внутрішній стан, навчити яскраво та позитивно сприймати навколишню дійсність.

   З дитинства починаються задатки творчих сил учнів, відтоді творчі вияви досить часто є мимовільними та стають необхідними у житті. Дитяча творчість у мистецтві наділена певними ознаками, тому треба навчитися спрямовувати особливості її наповнення, підбирати методи, які стимулюватимуть і розвиватимуть творчі здібності учнів.

Важливе значення для гармонійного різнобічного розвитку учнів має зміст практичної образотворчої діяльності. Під час створення художнього образу у дітей розвиваються творчі здібності, художній смак, пізнавальна активність, спостережливість, естетичне сприймання дійсності.

   У своїй суті образотворча діяльність має здатність досить чіткими художніми засобами виразити учням свій емоційний стан, їхнє ставлення до оточуючої дійсності, розвивати самостійні практичні вміння при створенні прекрасних образів, і вміння бачити красу у мистецьких творах.

Ефективність розвитку творчості учнів прямо залежна від правильного впливу на них педагога. Тому значної ролі в організації практичної образотворчої діяльності учнів набувають такі вміння педагога:

•      поєднання при створенні певного художнього образу власної діяльності з практичною роботою учнів на уроках мистецтва;
•       використовувати засоби виразності таких видів образотворчого мистецтва як живопис, графіка, скульптура у процесі образотворчої діяльності в малюванні та ліпленні;
•      ознайомити  учнів зі створенням декоративних робіт за особливостями декоративно-прикладного мистецтва;  

    Вагому роль при розвитку творчих здібностей учнів на уроках образотвор-чого мистецтва відіграє створення сприятливої психологічної атмосфери, доброзичливе ставлення до дітей, надання кожному свободи та можливостей у досягненні успіху. Школярам потрібна особлива увага та надання необхідної допомоги при виконанні практичних завдань.

Організація діяльності має відбуватися з можливостями відкритого захоплення та висловлення вражень за результатами власної та спільної творчості кожним школярем. Під час виконання зображувальної роботи може забезпечуватися естетичне, трудове, розумове, моральне виховання учнів. Зображувальна діяльність є досить специфічним образним пізнанням навколишнього світу. Для створення конкретного малюнку чи виробу доцільно здійснити підготовчу роботу з ознайомлення з ним.

Формування мисленнєвих операцій як аналіз, узагальнення, синтез, порівняння тощо відбувається при залученні в образотворчу діяльність. Завданням спостережень, розгляду предметів та їх елементів перед створенням зображень є навчити дітей виділяти форми предметів та їх складові частини, розміри та пропорції предметів, колірні сполучення.

Зображаючи різні за формами предмети, потрібно їх зіставляти та знаходити відмінності. Також, треба навчити учнів порівнювати між собою ознаки предметів і явищ з виокремленням у них загальних і відмінних рис, здійснювати об’єднання предметів за подібними властивостями.

Зміст уроків мистецтва має сприяти виникненню умов для формування особистісних якостей: зацікавленості, ініціативності, самостійності, розумової активності, допитливості.

Знайомство з творами образотворчого мистецтва на уроках, їх особливостями має вагоме значення для розвитку творчих здібностей учнів. Виразні й яскраві художні образи у репродукціях картин, скульптурних виробах, архітектурних спорудах, витворах декоративно-прикладного мистецтва можуть допомогти учням ґрунтовніше та глибше спостерігати за явищами дійсності, помічати їхні образи, висловлювати власні враження у живописних і графічних малюнках, аплікаціях, виробів з ліплення.

Під час формування працелюбності на уроках образотворчого мистецтва важливо розвинути також такі вольові якості як: наполегливість, спостережливість, увагу, витривалість, виховати вміння в праці досягати отримання результату образотворчої діяльності. Під час створення зображень завжди поєднуються фізична та розумова активності в діяльності. Під час створення певного малюнка, аплікації, виробу, дітям треба прикласти певні зусилля, оволодіти практичними вміннями, виконати певні дії.

    Отож, художні твори на уроках образотворчого мистецтва розвивають творчі здібності та пізнавальну активність, сферу вольових, інтелектуальних, емоційно-почуттєвих сил, морально-духовний стан учнів.

Зміст уроків образотворчого мистецтва розвивають школярів цілісно, мають можливість прилучити їх до найважливішого творчого процесу. Оскільки малюючи учні від самого початку не обмежені, вільні, і, зазвичай, образотворча діяльність серед видів художньої творчості для них по своїй суті є найближчою.

    Зважаючи на існування обмежень у художніх засобах виразності, для формування власного задуму школярі опираються на творчу інтуїцію, знаходять цікаві та дивовижні шляхи вирішення складних ситуацій, проявля-

ють самостійність у відкритті особливостей образотворчості. Мобілізація розумових зусиль учнів у процесі малювання впливає на прискорення процесів розвитку творчих здібностей, образного сприймання, просторового мислення, спостережливості, гармонійності. На уроках образотворчого мистецтва під час ліплення скульптурні вироби викликають емоційні переживання і переважно вражають своїми лініями, формами, фактурою, пропорціями.

Звичайно, скульптурні твори мають значущу роль в змісті уроків образотворчого мистецтва, сприяючи формуванню зорової пам’яті, сприймання, наочно-образного мислення. Крім того, ліплення як основний вид образотворчої діяльності розвиває естетичні смаки, почуття краси та гармонії.

    Ліплення серед видів практичної діяльності на уроках образотворчого мистецтва має значення при опануванні початкових уявлень про образотворче мистецтво. У живописі та графіці предмет може зображуватися перспективно зменшено, певною мірою відносно, іноді з втратою головного змісту та правдивості ознак предмета. За допомогою ліплення можна правильно співвіднести частини, відмінності основного та другорядного в зображенні та чітко передати при втіленні певного художнього образу.

Специфікою скульптури є надання тривимірного зображення при створенні художнього образу. Досить часто об’єктами зображення в скульптурі є оточуючі предмети, рослинний і тваринний світ, людина. Скульптурні вироби спостерігаються з різних боків, важливим є їх постановка для сприймання їх пропорцій, форми та об’ємів. 

     Використання художніх творів під час оформлення побуту, освітнього процесу та самостійної образотворчої діяльності є значущим засобом у розвитку творчих здібностей учнів

    Успішність здійснення образотворчої діяльності та формування до неї пізнавального інтересу учнів потребує створення відповідних організаційних умов, зокрема:

– забезпечення уроків художніми інструментами та матеріалами для образотворчої практичної діяльності;

– підбір наочного навчального матеріалу: ілюстрацій, репродукцій картин, малюнків;

– обладнання відповідного куточка для самостійної образотворчої діяльності учнів.

Названі особливості сприятимуть формуванню пізнавальних інтересів та створюватимуть позитивне ставлення учнів до образотворчої діяльності. Крім того, доцільно виокремити ту специфіку навчання, яка привертає увагу дітей та активізує їхнє мислення. Вагома роль надається створенню позитивної емоційної атмосфери, яка пов’язана з образотворчою діяльністю. Цьому допомагають різноманітні форми підготовчої роботи:

– спостереження за явищами та предметами навколишнього світу, їх вивчення;

– розгляд репродукцій картин, малюнків, ілюстрацій, художніх творів;

 – перегляд вистав, інсценізації казок, слухання творів музики;

– аналіз практичних робіт учнів, які виконувалися на попередніх уроках;

– створення цікавих ситуацій дидактичного змісту під час уроку та перед ним;

– підготовка навчального матеріалу до уроку, попередній аналіз теми, обговорення специфіки виконання колективної роботи.

    Значущу роль на розвиток творчих здібностей під час образотворчої діяльності учнів мають музичні твори. На уроках образотворчого мистецтва музика здатна створювати емоційну, чутливу, гармонійну атмосферу праці, що допомагає творчому розвитку. Музичне мистецтво формує творчу уяву учнів, допомагає у творчості з натхненням створювати красу, доповнювати образотворчу мову прекрасними мелодіями, сприяє бажанням творити та пізнавати. Процес творчості є важливою складовою освітнього процесу, в якому узагальнюється естетичний, чуттєвий, пізнавальний, ціннісний, моральний трудовий життєвий досвід учнів.

   Творчість є основою успіху у вивченні нових мистецьких знань, оволодінні потрібними вміннями та навичками, тому важливим в цьому процесі є розвиток творчих здібностей учнів

    Серед головних завдань сучасної освіти виокремлюється виховання самостійної, вільної та творчої особистості, бо саме творча особистість спрямовує прогресивні ідеї суспільства. У час нових інформаційних технологій необхідними є креативні, з нестандартним мисленням люди, які скерують свою енергію на покращення та удосконалення суспільства. Базова основа розвитку творчої особистості створюється ще в дитячому віці.

Розвиток творчих здібностей учнів в образотворчій діяльності не з’являється сам по собі, його доцільно стимулювати, сприяти створенню належної атмосфери на уроці образотворчого мистецтва. Одним з ефективних прийомів для цього є використання ігор та ігрових ситуацій, зміст яких містить зростання інтересу дітей та зацікавленість навчанням.

      Практична діяльність з розвитку здібностей до творчості має проводитися з елементами гри. Тут необхідними є ігри творчого та розвивального характеру, які досить різноманітні та об’єднуються під спільною назвою, мають спільну ідею та характерні творчі можливості:

– у суті гри є певний набір дидактичних завдань;

– навчальні завдання пропонуються в різних формах і таким чином ознайомлюють з різними способами передавання інформації з теми уроку;

– розташування завдань здійснюється в певному порядку зростання їх складності;

– ігрові завдання можуть містить досить широкий спектр проблемності, тому дидактичні ігри викликають цікавість і захоплення протягом наступних років навчання;

– завдання з поступовим ускладненням змісту.

 Використання гри на уроках мистецтва здійснюється вчителем з певною педагогічною метою і чіткістю усвідомлення способів її досягнення

Навчальна мета окреслює дидактичні завдання гри, її навчальну сутність і зміст. Значне задоволення в дітей викликають інсценізації казок як ігрові прийоми, виконання ролей персонажів на уроках образотворчого мистецтва, що урізноманітнює зміст уроку, робить його цікавим, нестандартним, інтенсивним, легко засвоюються учнями образотворчі поняття. Результат кожного учня в образотворчій діяльності прямо залежить від налаштування його на роботу, бажання виконувати практичне завдання. Успіхом учителя є задоволення учнів від створеної композиції, радість від самого процесу творіння.

Важливим принципом навчання в образотворчій діяльності є принцип від простого до складного, який забезпечує поступовий розвиток творчих здібностей учнів. Крім того, організація навчання з розвитку творчих здібностей важливу роль надає таким дидактичним принципам як науковості, наочності, активності, доступності, індивідуального підходу, систематичності, міцності, послідовності.

Методи навчання в образотворчій діяльності складають певну систему дій вчителя, який має організувати практичну пізнавальну діяльність учнів, що спрямовується на засвоєння образотворчого змісту.

• Вербальними методами є традиційні: бесіда, розповідь, пояснення, інструктаж.
• Наочні методи містять спостереження, розгляд репродукцій картин, малюнків, виробів, перегляд відео.
• Практичні вправи, ігри, моделювання відносять до практичних методів.

   Вправи бувають повторювальними, конструктивними та творчими, і по своїй суті є багаторазовим повторенням певних практичних і розумових дій, які треба виконати. Ігри як метод використовують різні компоненти ігрової діяльності в поєднанні з іншими методами та прийомами. Метод моделюван-ня є процесом створення та використання певних моделей. 

    Також, заслуговує на увагу така класифікація методів, яка розкриває суть методів навчання: інформаційно-рецептивного, репродуктивного, дослідницького, евристичного, проблемного викладу навчального матеріалу.

Суть інформаційно-рецептивного методу полягає в наступних прийомах: спостереження, показ вчителем зразка, розглядання. Такі складові як бесіда, розповідь мистецтвознавчого характеру, демонстрація зразків готових робіт учителем, яка супроводжується художнім слово містяться в суті вербального методу. Прояв самостійності учнів в певний момент діяльності на уроці спрямовується евристичним методом, коли учням пропонується виконання практичної роботи самостійно. Спрямованість дослідницького методу скеровується на розвиток в учнів самостійності дій, фантазії та творчої уяви.         Таким чином, вчитель у власній педагогічній діяльності повинен застосовувати різноманітні методи та прийоми у роботі з живописними, графічними матеріалами, під час ліплення, створення аплікацій, що дасть можливість ефективно розвинути творчі здібності учнів на уроках образотворчого мистецтва.

   

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

      Передумовою творчості особистості є її розвиток, що характеризується нероздільністю з практичною діяльністю. Це поступовий шлях особистості, який спрямовується переходом певних кількісних змін у якісні показники, її становленням, формуванням і відтворенням. Базою процесу пізнавального творчого розвитку є активний процес, результатом якого є креативність як особистісне якісне утворення, що має проявлятися під час цілеспрямованої діяльності.

     Розвиток творчих здібностей це динамічний і цілісний процес формування особистості, який спрямовується на удосконалення наявних природних задатків і якостей, які можна виявити та збагатити під час практичної продуктивної діяльності, результати якої прослідковується у новизні та оригінальності створених продуктів праці.

     Творчості на уроках образотворчого мистецтва доцільно навчати, опираючись на репродуктивну та творчу образотворчу діяльність, яка є найкращим та ефективним проявом активності учнів, їхніх індивідуальних особливостей з метою вираження ставлення до дійсності через створення художніх образів. Процес творчого розвитку учнів потрібно здійснювати, базуючись на таких принципах: індивідуалізація освітнього процесу, вільне творче вираження школярів, практичне пристосування дітей до навколишньої дійсності, природи.

Під час розвитку творчих здібностей на уроках образотворчого мистецтва потрібно цілеспрямовано здійснювати педагогічний вплив на учнів, враховуючи при цьому їхні вікові особливості у процесі образотворчої діяльності, формувати відповідні вміння та навички оволодіння дітьми цього віку засобами та техніками образотворчого мистецтва, що сприяє позитивним результатам та ефективному творчому розвитку.

 Відзначимо, що одним з основних суттєвих засобів у розвитку творчих здібностей на уроках образотворчого мистецтва є комунікативність образотворчої практичної діяльності, у процесі якої є можливість реалізовуватися навчанню та виховання через мистецтво та його зміст.

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Аверянова, Н. (2001). Образотворче мистецтво: стан і проблеми вивчення. Рідна школа, № 1, 53–55.

2. Анджейчак, А. (2000). Психолого-педагогічні умови формування творчої особистості дитини в освітньо-виховних закладах. Обдарована дитина, № 5, 8–13.

3. Бех, І. Д. (2003). Виховання особистості. Особистісно-орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади. К.: Либідь, 280.

4. Бублій, О. А. (2005). Розвиток творчих здібностей учнів. Нива знань, №3, 30–32.

5. Гіптерс, З. (2001). Мистецтво як засіб художньо-естетичного виховання. Рідна школа, № 9, 60–63.

6. Голуб, Т. (2004). Виховуємо обдарованих дітей. Завуч, №22, 47–53.

7. Ірклієнко, В. С. (2001). Розвиток творчої особистості в системі безперервної освіти. К., 89–91.

8. Калініна, Е. (2002). Інтегровані уроки з образотворчого мистецтва. Початкова школа, №2, 37–38.

9. Кардашов, В. М. (2007). Теорія і методика викладання образотворчого мистецтва: навч. посібник. К.: Слово, 296.

10. Коновець, С. В. (2001). Образотворче мистецтво як засіб активації дитячої творчості. Мистецтво та освіта, № 3, 15–18.

11. Пометун, О. І. (2004). Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. Наук.-метод. посібник. К.: Видавництво А.С.К., 192.