Духовне зростання особистості через призму творів для дітей В. О. Сухомлинського

Савенко Світлана Вікторівна,

учитель початкових класів

Веселівського ЗПЗСО

Бериславської районної ради

Херсонської області

Духовне  зростання особистості через призму творів для дітей В. О. Сухомлинського

Шляхом аналізу педагогічної спадщини та  практичного досвіду розглядаються деякі погляди В. О. Сухомлинського на формування та розвиток духовного світу особистості дитини.

Василь Олександрович Сухомлинський увійшов в історію вітчизняної та світової педагогіки як видатний педагог-гуманіст, творчість якого була спрямована на формування духовного світу особистості дитини на засадах загальнолюдських і

національних духовних цінностей. Педагог дає відповідь на питання: за яких же умов і обставин може бути здійснено найгуманніший підхід до виховання дитини – духовне зростання її особистості.

Спадщина Сухомлинського  –   це 48 книг, півтори тисячі казок та велика кількість статей.

Духовна сфера особистості, її зростання – складне й досить широке поняття. На сучасному етапі воно вивчається комплексно на різних рівнях науки і практики, тому і тлумачиться з різних позицій.

Філософія розглядає духовну сферу як внутрішній світ людини, її свідомість, світоглядні орієнтації. В.О. Сухомлинський в духовній сфері вбачає «внутрішній світ людини, її самосвідомість і діяльність цієї самосвідомості, що може бути спрямована на різні сторони і об’єкти, на будь-які феномени зовнішнього і внутрішнього світу людини. Духовна сфера, як бачимо, це сфера нематеріальна. Вона передбачає внутрішнє сприймання, самоусвідомлення, може здійснюватися як на високому так і на низькому рівні. Тому і особистість може бути духовно багатою або низькодуховною.

Педагогічна спадщина В.О.Сухомлинського переконує у тому, що лише

високодуховна особистість прагне передавати багатства своєї душі нащадкам. Саме ми, вчителі, і є тими високодуховними особами, які повинні постійно вдосконалювати власний духовний потенціал, щоб завжди у всьому

бути «ідеалом людяності» для своїх учнів, вміти проникати в духовний

світ кожного з них, закладаючи основи найважливіших цінностей життя: істини, добра, краси, любові, співчуття, взаємодопомоги. Адже спрацьовує «закон бумеранга»: що ми вкладаємо у душі своїх дітей, те обов’язково повертається нам сторицею.

В. Сухомлинський  вважав, що виховання духовного зростання дитини базується на трьох китах:

- на вихованні любові та дбайливого ставлення до природи;

- на вихованні любові до Батьківщини і поваги до рідної мови,національної культури;

- на вихованні краси людських стосунків ( повага до батьків,  до старших, дружба, взаємодопомога, співчуття).

Творчість Сухомлинського сповнена любов’ю до природи, до рідного краю. Він вчив бачити прекрасне, захоплюватися сонцем, небом, землею, бачити казку.

«Природа – це колиска дитячої думки і треба прагнути, щоб кожна дитина пройшла таку школу дитячого мислення». Вихованню духовного зростання дитини, що базується на любові  до природи та дбайливому ставленню до неї, Сухомлинський присвятив  багато казок та оповідань.  Він спрямовує дітей до рідного вікна, над яким щебече ластівка, до чистої криниці, що напуває спраглих, до вічної тополі – вічної України. Наголошує педагог і на любов до Батьківщини, як держави, так і краю, де народився, ростеш, де живуть твої рідні, де ти вперше почув рідну мову з маминих вуст.

Духовність визначається В. О. Сухомлинським як головний принцип життєдіяльності людини. У своїх творах видатний педагог показує маленькому читачеві  людську суть повсякденної дійсності, дає зрозуміти, що кожна людина повинна організувати правильно особисте і суспільне щастя. Людина, «яка не визначила свого місця в суспільстві, стає особисто нещасливою, а кожен нещасливий – це лихо суспільства».

Твори Сухомлинського вивчаються у початковій школі на уроках літературного читання, позакласного читання, є матеріалами до уроків української мови, курсу «Я у світі».

Педагог простою, доступною і зрозумілою мовою торкається глобальних проблем духовного світу людства, використовує народну мудрість – приказки та прислів’я. Звернемося до конкретних творів.

• «Співуча пір’їнка» (автор піднімає проблему унікальності та неповторності кожної людини, вміння знати свої здібності, розпізнати їх та розивати):

«У кожної людини є своя співуча пір’їнка. Нещасливий той, у кого такої  пір’їнки немає ».

• «Який слід повинна залишити людина на землі?» (філософська проблема: місце людини у суспільстві):

«Ось і все, що залишилося після мене, - з болем подумав Старий Чоловік.  Але ж цього мало, дуже мало…  Не так треба було жити.»

• «Бо я – людина», «Навіщо кажуть "Спасибі"», « Красиві слова і красиве діло», «Скажи людині: "Доброго дня!" », «Щоб ти став кращим»  (звеличує людину, розкриває мудрі людські  істини: взаємодопомога, любов, співчуття, вміння робити добро)

«Чому ж ви прибрали камінь?

•  Бо я — людина.
• Тату, — запитав хлопчик, — а ви хіба не людина?»;

«Ми ж не вовки, а люди. Розумієш, навіщо людина каже "Спасибі"? А знаєш, кого це слово вшановує, звеличує, підносить?»;

«Гарні не красиві слова. Гарні – красиві діла»;

«-Як це так? - дивується онук. - Залишив нам добрий чоловік їжу, а ми й не знаємо, хто він. Для чого ж він старався?
- Щоб ти став кращим - відповів дідусь».

• «Сьома дочка», «Найгарніша мама» (любов і повага до матері)

«А сьома дочка нічого не сказала. Вона зняла з ніг матусі взуття і принесла їй в мисці води - помити ноги»;

«Совеня уважно подивилося на свою маму: вона була найгарніша»

• «Іменинний обід», «Тихо, бабуся відпочиває», «Все безкоштовно», «Склянка води»  (стосунки між старшими і молодшими членами родини; повага до старших; любов до батьків не вимірюється грішми, вона дорожча за життя):

«У нас сьогодні бабуся хвора. Тому іменинного обіду не буде. Поздоровляю тебе, Ніно, з днем народження. Моє тобі побажання: будь справжньою людиною»;

«…усе життя Юрка мучили докори сумління. - Роби не те, що хочеться, а те, що треба, - навчав Юрко свого сина»

• «Камінь», «Дуб під вікном», «Сергійкова квітка» (любити та оберігати природу, спостерігати за нею, не завдавати шкоди природі, бачити під кожною пелюсткою казку):

«Сумно стало в лузі. Не стало ні лугу, ні дуба, ні соловейка, ні криниці. Довкола пісок, вітер здіймає хмару пилюки. «Де ж воно все поділося?» — подумав дідусь»;

«Це була прекрасна квітка. На її блакитних пелюстках тремтіли краплини роси, і в кожній краплині горіло по маленькому сонцю».

• «Сонце заходить» - новий твір для 3 класу (краса рідного слова, яка тепер постала перед автором і засвітила; торкається питання: з чого починається Вітчизна.)

«З рідного слова, з прекрасної нашої української мови починається для мене Вітчизна».

• «Вічна тополя» (думки в запитаннях про вік нашої держави):

«Може, це не тополя, а легенда? Може, дерево це вічне? Може воно народилося тоді, коли й наша Україна? Коли так, то вона – вічна, бо Україна наша – вічна.»

Часто твори Сухомлинського закінчуються  фразами, які змушують школяра замислитися над проблемами, які хоче автор донести до читача:

• «Петрик стояв задуманий. Через хвилину він сказав:  - Бабусю, я нестиму з лісу ваше пальто...»
• «Олесь задумався.  - Я вирощу внучку старої вишні, - сказав Олесь».
• «- Як це так? - дивується онук. - Залишив нам добрий чоловік їжу, а ми й не знаємо, хто він. Для чого ж він старався?  - Щоб ти став кращим - відповів дідусь».
• «Хлопчик замислився. Він ще ніколи не думав над цією мудрою істиною. Тепер саме час був подумати ». 
• «Чому це дідусь такий добрий сьогодні?" - з подивом подумав онук». 
• «Хлопчик зупинився у задумі».

Назви деяких творів Сухомлинського часто пов’язані зі словами «добро», «любов», «мама», «бабуся», «ластівка», «соловейко».  Інші назви –  питальне речення, яке може бути проблемним запитанням до твору («Чому не вішаєте рушника, матусю?», «Чого це дідусь такий добрий сьогодні?», «Де наша шпаківня?», «А хто ж вам казку розповідає, бабусю?», «Чого вишня зацвіла восени?», «Що сталося з моїми дітками?», «Де береться краплинка?», «Хто страшніший – Бог чи дід Трохим?», «Для кого це ви внесли колиску», «Чого мама тепер плаче?»,

Працюючи з творами, педагоги повинні спонукати учнів до свідомого читання  та критичного мислення, щоб дитина думала, аналізувала,порівнювала, робила висновки.

Виховання дітей 6—10 років В.О. Сухомлинський називав "школою сердечності". Він радив педагогам і батькам дітей вчити добру, любові, милосердю. Для цього треба, щоб діти постійно бачили гуманістичний зміст вчинків і поведінки тих, хто їх оточує: рідних, близьких, вчителів, дорослих. Дитина не повинна виростати байдужою, нечулою, черствою, вона має зростати у постійному піклуванні про навколишній світ рослин, тварин, людей, доглядати і допомагати їм. «З малих  років учись жити так, щоб тобі було добре, приємно, коли робиш добре для людей, і неприємно, коли зробив щось погане, негідне», - так звертався Сухомлинський до своїх учнів. У своїх працях педагог переконує, що у процесі творення людям добра виховується у дітей людяність, сердечність.

Виплекані педагогом щирі мудрі поради, що йдуть від серця до серця і породжують розумові, моральні, естетичні почуття,духовно збагачують і ростять особистість.

• Ти живеш серед людей. Не забувай, що кожний твій вчинок, кожне твоє бажання позначається на людях, що тебе оточують. Знай, що є межа між тим, що тобі хочеться, і тим що можна. Перевіряй свої вчинки . Роби все так, щоб людям, які тебе оточують, було добре.
• Ти користуєшся благами, створеними іншими людьми. Люди дають тобі щастя дитинства. Плати їм за це добром.
• Усі блага і радощі життя створюються працею. Без праці не можна чесно жити. Нероба, дармоїд — це трутень, що пожирає мед працьовитих бджіл. Навчання — твоя перша праця. Йдучи до школи, ти йдеш на роботу.
• Будь добрим і чуйним до людей. Допомагай слабким  і беззахисним,  товаришу в біді. Не завдавай людям прикрості. Поважай та шануй матір і батька, вони дали тобі життя, вони виховують тебе, вони хочуть, щоб ти став чесним громадянином, людиною з добрим серцем і чистою душею.
• Не будь байдужим до зла. Борись проти зла, обману, несправедливості. Будь непримиримим до того, хто прагне жити за рахунок інших людей, завдає лиха іншим людям, обкрадає суспільство".

Як бачимо, ці та інші мудрі  правила великого педагога написані просто, переконливо, вони легко запам'ятовуються, спонукають до роздумів, доброчинності,  до аналізу вчинків героїв, до відповідних висновків, викликають бажання наслідувати їх або навпаки чинити по іншому.

Складні філософські поняття стають доступними дітям завдяки тому, що розкриваються у творах великого педагога В. Сухомлинського. Чим більше ми вчитуємося у його твори, тим більше розуміємо їхню глибину, зміст, ту основну думку, яку хотів донести педагог і  дивуємося тому, як глибоко В.Сухомлинський розумів дитину,  її переживання, знав їх думки  та мрії, як тактовно, ненав’язливо вчив дітей робити правильний вибір, правильні висновки. Доброта, співчуття, милосердя розкривають, зміцнюють і збагачують душу та серце ще в дитинстві і залишаються з людиною на все життя. Важливим законом виховання є те, щоб кожна людина вийшла переможцем у боротьбі зі злом, відчула красу благородства.

«Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний», - писав Василь Сухомлинський. Слід в ім’я Людини, в ім’я України.

Література:

1. Василь Сухомлинський. Вічна тополя. Київ. – Генеза., 2003. -  272с.
2. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям /В. О. Сухомлинський // Вибрані твори в 5-ти т. - К. : Рад.шк., 1976. – Т.3. – с.15, 36.
3. Сухомлинський В. О. Труд душі /В. О. Сухомлинський// Вибрані твори в 5-ти т. - К. : Рад.шк., 1976. –Т. 5 – с. 602.
4. Савченко О. Я. Літературне читання. 2, 3 класи. Київ. – Освіта., 2012, 2013.
5. Савченко О. Я. Читання. 4 клас. Київ. – Освіта., 2004.
6. Початкова школа. Науково-методичний журнал.//№10, 2011р., № 9, 2011р., № 9, 2012.